Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 199/6365/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.11.2021.
Дата набрання законної сили: 15.11.2021
Номер судового провадження: 51-3198км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019040000000183

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		іменем України
		15 листопада 2021 року
		м. Київ
		справа № 199/6365/19
		провадження № 51-3198км21
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 , 
		прокурора ОСОБА_5 ,
		засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 , на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2021 року щодо 
		ОСОБА_6 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого там само,
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286Кримінального кодексу України (далі  КК). 
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від30 листопада 2020 року ОСОБА_6 засуджено зач. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.
		Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та процесуальних витрат.
		За вироком ОСОБА_6 27 лютого 2019 року близько 04:50, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, чим заздалегідь позбавив себе можливості об`єктивно оцінювати дорожню обстановку і координувати свої дії, керуючи технічно справним легковим автомобілем «Subaru Outback», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належним на праві приватної власності ОСОБА_9 , здійснював рух по вологому асфальтобетонному покриттю проїзної частини вул. Маршала Малиновського з боку мосту № 2 через Дніпро у напрямку Мерефо-Херсонського мосту м.Дніпра. 
		Під час руху ОСОБА_6 , не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, при відсутності зовнішніх факторів, які би змушували його порушувати вимоги Правил дорожнього руху (далі  ПДР), не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, не обрав безпечної швидкості руху транспортного засобу, не врахував дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати автомобілем, втратив контроль над його керуванням та виїхав на тротуар праворуч за напрямком свого руху, де передньою частиною автомобіля здійснив наїзд на стовп без номера, розташований на відстані 27 м від електроопори № 1/1302 за напрямком від Мерефо-Херсонського мосту м. Дніпра до мосту № 2 через Дніпро.
		Своїми діями водій ОСОБА_6 , грубо порушив вимоги пунктів 1.3., 1.5., 2.3. б), 2.9. а), 12.1. ПДР. Порушення водієм ОСОБА_6 п. 12.1 ПДР має причинний зв`язок із настанням дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пасажиру ОСОБА_10 спричинено тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя.
		Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 25 березня 2021 року змінив вирок місцевого суду в частині призначення покарання та постановив вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК звільнив ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки. В іншій частині вирок місцевого суду залишив без змін.
		Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Обґрунтовуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно дійшов висновку щодо можливості застосування до ОСОБА_6 положень ст.75КК, у зв`язку з чим застосував закон, який не підлягав застосуванню. На думку касатора, апеляційний суд не у повній мірі врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, належним чином не надав оцінки обставинам, які пом`якшують та обтяжують покарання, зокрема вчиненню кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, що призвело до заподіяння потерпілому тяжких ушкоджень. Крім цього, прокурор вважає безпідставним визнання судом апеляційної інстанції обставиною, що пом`якшує покарання, щире каяття, оскільки ОСОБА_6 вину в повному обсязі не визнав, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, правдиві показання не надав, а навпаки намагався спростувати обставини події. Також прокурор наголошує на тому, що думка потерпілого під час призначення покарання не є вирішальною, а враховується в сукупності з іншими обставинами вчиненого кримінального правопорушення. Узагальнюючи свої доводи, прокурор вважає, що покарання, призначене ОСОБА_6 із застосуванням ст.75КК, не відповідає статтям 50, 65 цього Кодексу, а отже, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню.
		Позиції інших учасників судового провадження
		До початку касаційного розгляду відзасудженого ОСОБА_6 і потерпілого ОСОБА_10 , надійшли заперечення на касаційну скаргу прокурора, у яких вони наводять аргументи стосовно необґрунтованості та безпідставності викладених у ній доводів та вказують на законність і вмотивованість оскаржуваного прокурором судового рішення.
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі, захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6 заперечили проти її задоволення.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (даліКПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим івмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, вякому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Як передбачено ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
		Висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, за вчинення якого його засуджено, та кваліфікація його дій за цим законом прокурором у касаційному порядку не оскаржуються.
		Доводи касаційної скарги прокурора щодо необґрунтованого застосування апеляційним судом вимог ст. 75 КК колегія суддів вважає слушними.
		Відповідно до статей 50, 65 ККособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Згідно з приписами ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Приймаючи рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд взяв до уваги відшкодування ОСОБА_6 шкоди потерпілому та визнання ним своєї винуватості у вчиненому, позитивні дані про особу засудженого, а також перебування у нього на утриманні малолітньої дитини. Також суд зважив на позицію потерпілого, який просив призначити покарання ОСОБА_6 , не пов`язане з позбавленням волі, та показав, що претензій майнового та/або іншого характеру до засудженого не має. Отже, до обставин, які пом`якшують покарання, суд відніс щире каяття і добровільне відшкодування шкоди, а до обставин, які його обтяжують,  вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння. 
		Проте колегія суддів вважає, що апеляційний суд недостатньо врахував обставини вчинення злочину, а саме характер порушень вимог ПДР, адже засуджений свідомо сів за кермо транспортного засобу в стані алкогольного сп`яніння, рухався у населеному пункті, що могло спричинити більш тяжкі наслідки, однак засуджений байдуже до цього поставився. Зокрема, як убачається зі встановлених судами фактичних обставин, ОСОБА_6 виїхав на тротуар, де могли перебувати пішоходи і зупинився лише після наїзду на стовп. До того ж, одразу залишив місце вчинення дорожньо-транспортної пригоди, викликавши собі таксі.
		Верховний Суд неодноразово зазначав, що вчинення злочину, передбаченого ст.286КК, водієм, який керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, зазвичай виключає застосування інституту звільнення від відбування покарання звипробуванням.
		За таких обставин навіть позитивна характеристика, наявність на утриманні малолітньої дитини і відшкодування шкоди потерпілому не можуть бути визнані достатніми підставами для застосування до ОСОБА_6 положеньст.75ККта звільнення від відбування призначеного покарання.
		Крім того, апеляційний суд не взяв до уваги, що вчинене ОСОБА_6 кримінальне правопорушення належить до суспільно небезпечних злочинів у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, а тому позиція потерпілого у справі щодо покарання, яке винний повинен понести за скоєне, під час вирішення цього питання судом не є вирішальною.
		Також колегія суддів вважає доцільними посилання прокурора на послідовну практику Верховного Суду, згідно з якою розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття  це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
		У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття  це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
		Однак з матеріалів кримінального провадження убачається, що ОСОБА_6 не визнав усіх обставин кримінального правопорушення, зокрема оскаржував вирок місцевого суду та просив закрити кримінальне провадження, посилаючись, у тому числі, на недопустимі докази, зібрані під час досудового розслідування, і неправдиві показання певних свідків про подію злочину, тобто не надав критичної оцінки своїй протиправній поведінці, формально вказавши на визнання своєї винуватості, що не узгоджується з вищевказаними мотивами стосовно визначення щирого каяття (т. 3, а.п.155164).
		Таким чином, висновки суду про звільнення ОСОБА_6 на підставі ст. 75 КК від відбування основного покарання є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки звільнення не сприяє меті покарання  виправленню засудженого і попередженню нових злочинів та є невиправдано м`яким заходом примусу, який не можна вважати справедливим, пропорційним і співрозмірним ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного.
		Враховуючи викладене, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6  скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції на підставі пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 438 КПК, під час якого необхідно врахувати, що застосування щодо засудженого в цьому кримінальному провадженні положень ст. 75 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що мало наслідком невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
		Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.
		Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2021 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною йоскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...