Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/13002/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: 17.11.2021. Зареєстровано: 18.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2021.
Дата набрання законної сили: 20.12.2021
Номер судового провадження: 1-кп/521/1509/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021162470000965

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                  Справа № 521/13002/21
		 
		                            Пр-ня по справі № 1кп/521/1509/21 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		ВСТУПНА ЧАСТИНА
		м. Одеса, Україна
		17 листопада 2021 року 
		 
		Малиновський районний суд м. Одеси засідаючи у складі: 
		Головуючого судді  ОСОБА_1 
		із секретарем судового засідання  ОСОБА_2 на стадії судового провадження розглянувши кримінальні провадження № 12021162470000965 від 22.07.2021 року, у відношенні:
		    ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нова Шибка Фрунзівського району (Захарівська селищна рада Роздільнянського району) Одеської області, громадянина України, спільно проживаючого з ОСОБА_4 , маючого малолітню дитину 12.04.2019 року, з неповною середньою освітою, не офіційно працюючого різноробочим в аграрному підприємстві в с. Благоєве Іванівського району Одеської області, зареєстрованого в Одеській області, Роздільнянському районі, с. Нова Шибка, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
		   Сторони кримінального провадження, які приймали участь на стадії судового провадження, -
		   з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_5 
		   з боку захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник-адвокат ОСОБА_6 
		   інші учасники судового провадження: потерпілий ОСОБА_7 
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		   
		   1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		   1.1. ОСОБА_3 , 21 липня 2021 року у період часу з 23.00 години, більш точний час не встановлено, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, знаходячись біля квартири АДРЕСА_2 , впевнившись, що його дії залишаються непомітними для сторонніх осіб, через вхідні двері проник до вказаної квартири, яка розташована на першому поверсі будинку та належить гр. ОСОБА_7 .
		   Діючи таємно і протиправно, з корисливих мотивів, викрав мобільний телефон марки «Huawei Y3 2017 CRO-UOO», з чохлом та картою пам`яті microSD, об`ємом 17Гб, вартістю 853 гривні 33 копійки та купюру номіналом 50 гривень, чим спричинив матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_7 на загальну суму 903 гривні 33 копійки. Після скоєного, обвинувачений ОСОБА_3 з місця вчинення правопорушення зник. 
		   1.2.Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185 КК, за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло.
		 
		   2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		   2.1.Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю. Показав, що він в той проміжок часу працював на мийці на вул. 25-ї Чапаївської дивізії, неподалік від місця проживання ОСОБА_7 , з яким мав приятельські стосунки. 21 липня 2021 року після роботи він випив з друзями алкогольні напої (горілку і пиво). Зазвичай він не п`є так багато. Однак в той день він дійсно випив багато спиртного і очевидно бажав продовжити пити, для чого пішов до свого знайомого ОСОБА_7 . Оскільки він часто бував у нього вдома і в подвір`ї, він без перешкод зайшов на території його домоволодіння. Однак події, які потім відбувались не пам`ятає. Він пам`ятає, що заходив у будівлю до ОСОБА_7 , але що в ній відбувалось не пам`ятає. На наступний ранок до нього приходив ОСОБА_7 і казав, щоб він повернув йому мобільний телефон. Однак, оскільки ОСОБА_3 не пам`ятав подій викрадення, то і повідомив йому, що нічого не брав. Коли вже до нього прийшли через 30-40 хвилин співробітники поліції, він виявив у себе в кишені мобільний телефон. Одразу ж його доставили до відділку поліції де він і видав мобільний телефон. В теперішній час розкаюється і просить суд суворо його не наказувати. 
		   2.2.Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 суду показав, що 21 липня 2021 року, він у вечірній час знаходився у себе за місцем мешкання в квартирі АДРЕСА_2 . Він відпочивав на дивані і дивився телевізор. На столі біля нього знаходився мобільний телефон і гроші в сумі 50 гривень. Під час перегляду телевізору він заснув. Проснувшись у ночі, він виявив зникнення у себе мобільного телефону і грошових коштів у сумі 50 гривень. По камерах відеоспостереження, які встановлені у нього на прибудинковій території, він встановив, що до квартири заходив його знайомий ОСОБА_3 . Одразу ж направився до ОСОБА_3 на мойку і попросив його повернути мобільний телефон, однак останній відмовив. В зв`язку з чим він звернувся до поліції. В теперішній час він з ОСОБА_3 примирився повністю. Мобільний телефон вилучили і він просить його повернути, оскільки залишився у співробітників поліції. Просить суд суворо його не наказувати.
		   2.3.За згодою учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_3 правопорушення, які ніким не оспорюються і на підставі ч. 3 ст. 349 КПК обмежився допитом обвинуваченого і потерпілого, а також дослідженням доказів обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого та обтяжують чи пом`якшують покарання. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння обвинуваченим і потерпілим обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позиції та роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		   2.4.Таким чином, суд ухвалює вирок в особливому порядку без дослідження будь-яких доказів обставин, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 91 КПК.
		 
		   3.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		   3.1.Обставинами які пом`якшують покарання обвинуваченого є: щире каяття. Суд також визнає обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого умови його життя у дитинстві, які будуть викладені у вироку нижче. 
		   3.2.Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом під час судового розгляду не встановлено.
		 
		   4.Мотиви призначення покарання.    
		   4.1.При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого правопорушення, а також обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
		   4.2.Призначаючи покарання ОСОБА_3 та встановлюючи ступінь його вини у вказаному кримінальному правопорушенні, суд дає оцінку не окремому вчинку обвинуваченого, а і його особистості, наскільки вона проявилася у незаконних діях, наскільки він має нахили до скоєння правопорушень. 
		   4.3.Судом встановлено, що ОСОБА_3 фактично виховувався батьком. Мати залишила його і батька коли йому було 6 років. Мати створила іншу сім`ю, проживає в с. Онілове Роздільнянського району Одеської області і в теперішній час зловживає спиртними напоями. Батько проживає в смт. Затишшя Роздільнянського району Одеської області і працює на елеваторі різноробочим. Раніше судимих в сім`ї не має. Створив свою сім`ю, спільно проживає з ОСОБА_4 на протязі 3-х років. Виховують спільну дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 . Окрім того, дружина має дитину від першого шлюбу (дочку), яку також вони спільно виховують. 
		   4.4.Умови в яких виріс і виховувався обвинувачений ОСОБА_3 свідчать про наступне. Батьки розійшлися коли ОСОБА_3 було три роки. Враховуючи переїзд матері і той факт, що мати створила іншу сім`ю, він у першому класі, на протязі навчального року, навчався одразу в різних школах, різних населених пунктах. Так, в перший клас його віддали у загальноосвітню школу в с. Стояново Великомихайлівського району Одеської області. Далі перевели до 1-го класу в ЗОШ в с. Нова Шипка Захарівської селищної громади Одеської області. На протязі вказаного року батьки неодноразово змінювали йому навчання у вказаних школах, в залежності від свого матеріального стану та своїх особистих потреб. В цей проміжок часу, він майже постійно знаходився на вулиці, не навчався, займався бродяжництвом, оскільки ані мати, ані батько не контролювали його знаходження у школі. Його виявили сусіди або чужі люди на вулиці, в зв`язку з чим віддали в Затишанський притулок для дітей. Відповідно з 1-го класу по 5-й він фактично не навчався. Вже з 5-го класу він почав навчатися у ЗОШ смт. Затишші Роздільнянському районі Одеської області. Закінчив лише 9-ть класів ЗОШ. Далі не навчався, жодної спеціальності не отримав. Поступити до технікуму не зміг, в зв`язку з поганими відмітками у додатку до свідоцтва про здобуття базової середньої освіти та відсутністю знань. Одразу після 9-го класу почав працювати. 
		   4.5.Таким чином, є очевидним відсутність з боку батьків обвинуваченого до останнього як до дитини, жодної уваги та піклування, а також не виконання своїх батьківських обов`язків з навчання і виховання. Спосіб життя, який створили батьки для обвинуваченого, свідчить про повне зневажання звичайних людських цінностей, та чутливих цінностей дитини. Не можна зрозуміти таке відношення до дитини, яке очевидно свідчить про руйнування у свідомості такої маленької людини будь-яких ідеалів та чеснот. Очевидно, що така життєва ситуація, коли батько і мати щомісяця змінюють місце проживання дитини і відповідно місце його навчання призвело до нелюбові до навчання і взагалі до освіти як частини людського життя. З раннього дитинства, ОСОБА_3 вимушений був забезпечувати себе самостійно коштами на існування. 
		   4.6.Не зрозуміли такі батьки і того факту, що зміна місця навчання для маленької дитини це вже велика психологічна травма, оскільки кожного разу він стикається з новим соціальним колом людей, які є різними як за характером і темпераментом так і за вихованням. Відповідно такий суворий життєвий досвід з дитинства не міг не привести ОСОБА_3 до дій, які в суспільстві є протиправними. 
		   4.7.Суд вважає, що обставини життя обвинуваченого, не бажання його батьків будувати своє спільне життя на засадах любові, довіри, взаємоповаги, терпимості та вибачення один одному певних помилок, створили умови при яких обвинувачений був позбавлений можливості розумного виховання та правильної освіти. Любов до навчання нажаль не була привита останньому з дитинства, що і призвело до життя позбавленого розумної мети. Пияцтво та як наслідок вчинення незаконних дій по відношенню до чужого майна не нівелює такого правопорушення. Право власності та суспільні відносини, окрім правової складової мають також соціальні характеристики, яким потрібно навчати. Однак у даному випадку, при встановлених життєвих подіях, ОСОБА_3 не було кому навчати. Відсутність поваги до права власності, є лише підтвердженням відсутності у обвинуваченого будь-якого розуміння суспільних відносин. 
		   4.8.Разом з тим, суд вважає, що ОСОБА_3 не є особою, яка здатна до системного скоєння правопорушень. Особистість обвинуваченого більше призводить до думки, що вчинення вказаного правопорушення було одиничним випадком незаконних дій. Суд також вважає, що притягнення особи до кримінальної відповідальності за дане правопорушення, час який ОСОБА_3 провів як підозрюваний під час досудового розслідування, позитивно вплинули на свідомість останнього, як профілактика правопорушень. 
		   4.9.Під час дослідження особистості, судом також встановлено, що обвинувачений майже зовсім не читає, жодної літератури. В судовому засіданні читав по складах. Повідомив, що за все життя можливо прочитав пів книжки. Тут спадає на думку вислів англійського філософа ОСОБА_8 «……незнайомий з книгами був би дуже щедро обізнаний про їхню природу та зміст, якби йому сказали, що всі вчені книги складаються з паперу та літер і що літери є речі, що знаходяться на папері, а папір  річ, що містить на собі літери»1. 
		   4.10.З висловлювань обвинуваченого можливо прийти теж до думки, що для нього книга є об`єктом речовим. Тобто предмет, який складається з аркушів паперу, на яких містяться речі у вигляді літер. Думки про те, що: «Книги  морська глибина: Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить»2,а «Свобода існує для того, щоб ходити до бібліотеки», очевидно не відомі обвинуваченому.
		   4.11.Суд вважає, що окрім загального покарання, встановленого у нормах закону, обвинуваченому потрібно пройти певне самостійне навчання себе за допомогою читання літератури, яка буде пов`язана виключно із особистим духовним розвитком. Безумовно не можна встановити межі такої літератури, оскільки скільки людей, стільки і думок. Окрім того, принципи, поняття та смаки людей настільки різноманітні, що важко знайти книгу, яка б подобалася чи не подобалася всім. Відповідно суд на власний розсуд вважає за необхідне визначити відповідну літературу для самоосвіти обвинуваченому, використовуючи загальновідоме правило: «….книги, які нам слід читати, повинні містити здорові, чисті та корисні ідеї»3.
		   4.12.Тут слід зазначити, що «той, хто з дитинства перейнявся якимись думками, зберігає їх і в старості, особливо якщо він поза сферою майнових питань не дуже переймається істиною і брехнею. Ось чому у всіх народів кожен тримається за ті догмати та вчення, які він засвоїв із самого раннього дитинства настільки міцно, що ненавидить і зневажає всіх інакодумців»4.
		   4.13.Оскільки з дитинства обвинуваченому не були привита схильність до пізнання себе в навколишньому світі на межі звички, що на думку суду надасть можливість зрозуміти інших людей, корисним для такого зайняття буде трилогія Л. Толстого «Дитинство. Отроцтво. Юність» 1852  1857 роки. Вказані повісті, які народилися з щоденників молодого Толстого, за думкою самого автора описують пошук відповіді на питання спочатку дитини, а потім молодої людини, як чисте безпосереднє створіння може перетворитись на марнославну порочну людину. Типова траєкторія дорослішання фіксується ним у найменших рухах душі, які в перспективі впливають на все життя людини. Окрім того, читанню підлягає вірш Івана Франко «Строфи», який досить широко розкриває зміст життя кожної людини та який показує як залишитись високоморальною людиною.
		   4.14.Враховуючи викладене, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, повинно бути призначено покарання у межах, встановлених у санкції статі, зв`язане з позбавленням волі. 
		   4.15.Разом з тим, суд погоджується з думкою прокурора та вважає за необхідне застосувати ст. 75 КК, і звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, оскільки вважає, що його виправлення можливо без відбуття покарання у вигляді позбавлення волі. Призначаючи покарання з випробуванням, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 76 КК і покласти на обвинуваченого певні обов`язки.
		   4.16.Послідовно продовжуючи правову позицію, щодо необхідності індивідуального визначення покарання, враховуючи особистість обвинуваченого та обставин, які привели його до скоєння правопорушень, а також, що «….суд, у відомому відношенні, є школа для народу»5 суд вважає, що додатковим соціально-виховним заходом для обвинуваченого повинно бути встановлення обов`язку передбаченого п. 6 ч. 3 ст. 76 КК у вигляді дотримання встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, які будуть полягати у читанні книжок. 
		   4.17.Оскільки покарання є заходом примусу, відповідно обмеження встановлені судом є необхідною державною політикою у відношенні до осіб які порушили закон.
		   4.18.За своїм змістом призначене покарання буде відповідати, особистості обвинуваченого і обставинам правопорушення, в тому числі позитивно вплине на останнього та його мислення і можливо призведе до думки, що крадіжка є соціальним злом, яке загалом призводить до шкоди всьому суспільству. Відповідно у даному випадку позбавлення волі є карою, а іспитовий строк з вказаними обов`язками є можливістю виправлення, з метою запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. 
		 
		   5.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
		   5.1.Питання щодо скасування арешту майна, суд приймає на підставі ч. 4 ст. 174 КПК, відповідно до якої, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
		   5.2.Речові докази  1 слід пальця руки, відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК  знищити; мобільний телефон марки «Хуавей» в чорному чохлі та грошові кошти в сумі 50 гривень, відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК  повернути власнику (законному володільцю) потерпілому  ОСОБА_7 .
		   5.3.Враховуючи вид покарання та порядок його відбуття, будь-який запобіжний захід обвинуваченим не обирати.
		   5.4.Ухвалюючи вирок, суд керується ст. ст. 370, 373, 374 КПК.
		 
		   РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
		 
		   1.1.Визнати ОСОБА_3 , винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки. 
		   1.2.Відповідно до ст. 75 КК, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням строком на 1 (один) рік, поклавши на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 та п. 6 ч. 3 ст. 76 КК:
		   -періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 
		   -повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
		   -дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, а саме прочитати наступні твори: 1)Трилогію повістей Л.М. Толстого «Дитинство. Отроцтво. Юність.» 1852  1857 роки; 2)Вірш Івана Франко «Строфи».
		   1.3.Початок строку відбування покарання обвинуваченому з іспитовим строком обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
		   1.4.До набрання вироком суду законної сили будь-який запобіжний захід обвинуваченому не обирати.
		   1.5.Скасувати арешт майна, який накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 27.07.2021 року, а саме з: 1) мобільного телефону марки «Хуавей» в чорному чохлі та грошових коштів в сумі 50 гривень.
		   1.6.Скасувати заборону накладену ухвалою слідчого судді у вигляді заборони розпоряджатись та користуватись вказаним майном.
		   1.7.Речові докази у кримінальному провадженні: 1 слід пальця руки  знищити; мобільний телефон марки «Хуавей» в чорному чохлі та грошові кошти в сумі 50 гривень  повернути власнику (законному володільцю) потерпілому  ОСОБА_7 .
		   1.8.Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
		   1.9.Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		   1.10.Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
		   1.11.Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		        С У Д Д Я: ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		[1] Джон Лок, англійський філософ, «Розвідка про людське розуміння» 1671-1686 р.р., Видавництво «Думка» М. 1985 р., на 621 арк., С. 225.
		[2] Іван Франко вірш «Строфи».
		[3] Томас Гоббс, англійський філософ, трактат «Про людину» 1658 р. Видавництво «Думка» М. 1964 р., Том 1 на 583 арк., С. 260; 257.
		[4] А.Ф. Коні, Збірник творів, Том 4, С. 541, Видавництво «Юридична література» М. 1967, «Моральні засади у кримінальному процесі. Загальні риси судової етики» С. 66.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		1 Джон Лок, англійський філософ, «Розвідка про людське розуміння» 1671-1686 р.р., Видавництво «Думка» М. 1985 р., на 621 арк., С. 225.
		2 Іван Франко вірш «Строфи».
		3 Томас Гоббс, англійський філософ, трактат «Про людину» 1658 р. Видавництво «Думка» М. 1964 р., Том 1 на 583 арк., С. 260.
		4 Томас Гоббс, англійський філософ, трактат «Про людину» 1658 р. Видавництво «Думка» М. 1964 р., Том 1 на 583 арк., С. 257.
		5 А.Ф. Коні, Збірник творів, Том 4, С. 541, Видавництво «Юридична література» М. 1967, «Моральні засади у кримінальному процесі. Загальні риси судової етики» С. 66.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...