Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/6144/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо оренди.
Надіслано для оприлюднення: 17.11.2021. Зареєстровано: 18.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2021.
Дата набрання законної сили: 08.02.2022
Результат оскарження 08.02.2022 Центральний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
		E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16.11.2021м. ДніпроСправа № 904/6144/21За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техстандарт-Плюс", м. Херсон 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство "Електровозобудування", м. Дніпро
		про стягнення 3 792 863,43грн. 
		Суддя Євстигнеєва Н.М.
		Секретар судового засідання Чернявська Е.О.
		Представники:
		Від позивача: Конох Я.В., представник
		Від відповідача: не з`явився
		Від третьої особи: не з`явився 
		С У Т Ь С П О Р У:
		Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техстандарт-Плюс" заборгованість у розмірі 3 792 863,43 грн., з яких:
		- основний борг у розмірі 962 706,97 грн.;
		- неустойку у розмірі 2 830 156,46 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2020 у справі №922/2171/20 стягнуто з ТОВ "Техстандарт-Плюс" на користь Регіонального відділення заборгованість з орендної плати за період з 15.02.2019 по 15.04.2020 у розмірі 695 701,42 грн., 23 652,62 грн. пені, 1 834,03 грн. інфляційних втрат; розірвано договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-5705-ОД від 22.01.2015, укладений між Регіональним відділенням та ТОВ "Техстандарт-Плюс"; виселено ТОВ "Техстандарт-плюс" з орендованого нежитлового приміщення ковального корпусу, площею 3321,71 кв.м., нежитлового вбудованого приміщення ливарного корпусу, площею 5168,28 кв.м., змощення 170 кв.м., розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Орбітальна, буд. 13, що перебуває на балансі Державного підприємства "НВК "Електровозобудування".
		На виконання вказаного рішення було видно відповідні накази.
		Актом державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпро від 19.04.2021 ТОВ "Техстрандарт - Плюс" виселено з нежитлового вбудованого приміщення ковального корпусу площею 3321,71 кв.м., нежитлового вбудованого приміщення ливарного корпусу площею 5319,66 кв.м., замощення площею 170,0 кв.м., розміщеного за адресою: м. Дніпро, вул. Орбітальна, буд.13, та передано на баланс Державного підприємства "НВК "Електровозодобування".
		У зв`язку із тим, що договір оренди від 22.01.2015 №12/02-5705-ОД розірвано з 10.04.2020, а звільнення орендованих приміщень відбулося 19.04.2021, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за період з 15.05.2020 по 15.05.2021 у розмірі 962 706,97 грн. та неустойку за період з 15.05.2020 по 15.05.2021 у розмірі 2 830 156,46 грн. 
		Відповідач та третя особа відзиву на позов не надали.
		Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2021 справу №904/6144/21 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2021 відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 02.08.2021; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство "Електровозобудування".
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2021 підготовче засідання відкладено на 19.08.2021. З 19.08.2021 підготовче засідання відкладено на 02.09.2021.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 закрито підготовче провадження у справі №904/6144/21 та призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 15.09.2021. З 15.09.2021 оголошено перерву до 18.10.2021. З 18.10.2021 розгляд справи відкладено на 16.11.2021.
		Відповідач та третя особа у підготовчі та судові засідання не з`являлися, явку повноважних представників не забезпечили, про день, час, місце розгляду справи повідомлялися рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресами, зазначеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
		Ухвали суду, направлені на адресу відповідача, повернулися з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою" (містяться в матеріалах справи, а.с.36-37, 49-50).
		Ухвали суду від 02.08.2021, 19.08.2021, 02.09.2021, 15.09.2021 отримані третьою особою 09.08.2021, 30.08.2021, 08.09.2021 (рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення №4930016287417, 4930016628125, №4930016608183, №4930017591721).
		За частиною третьою статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
		Судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень (ч. 10 статті 242 цього Кодексу).
		За змістом статей 9, 14, 17 Закону України № 755-IV від 15.05.2003 (зі змінами та доповненнями) "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи у Єдиному державному реєстрі зазначаються на підставі поданих нею документів.
		Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
		Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації з нею, зв`язку зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
		Правила надання послуг поштового зв`язку затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила). Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (п. 94 Правил).
		Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень покладається саме на юридичну особу.
		Процедура вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає, окрім іншого, повідомлення одержувача через абонентську поштову скриньку (ст.ст. 19, 23 Закону України "Про поштовий зв`язок", п.п. 101, 110 Правил).
		У разі неможливості вручення одержувачам поштових відправлень останні зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження до об`єкта поштового зв`язку місця призначення (п. 116 Правил).
		Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення повертаються відправнику (п. 117 Правил).
		За таких обставин можна дійти висновку, що повернення судової ухвали з викликом відповідача у судове засідання відбулося через незабезпечення ними вимог законодавства щодо можливості реального вручення їм поштових відправлень за їх офіційним місцезнаходженням.
		Згідно з пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
		Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного виклику відповідача та третьої особи в підготовчі та судові засідання у цій справі.
		За змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
		Враховуючи, що відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладено на сторони, справа підлягає розгляду за наявними матеріалами та за відсутності представників відповідачів.
		У судовому засіданні 16.11.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
		В С Т А Н О В И В:
		У 2020 році Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техстандарт-плюс" (далі - Відповідач) заборгованості з орендної плати в розмірі 695701,42 грн., пені в розмірі 44480,41 грн., інфляційних втрат в розмірі 46991,16 грн., а також, про розірвання укладеного сторонами договору оренди № 12/02-5705-ОД від 22.01.2015, та виселення відповідача з орендованого нежитлового вбудованого приміщення ковального корпусу, площею 3321,71 кв.м., нежитлового вбудованого приміщення ливарного корпусу, площею 5168,28 кв.м., змощення 170 кв.м., розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Орбітальна, буд. 13, що перебуває на балансі ДП "НВК "Електровозобудування".
		Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2020 №922/2171/20 позовні вимоги Регіонального відділення до ТОВ "Техстандарт - Плюс" задоволено у повному обсязі:
		- стягнуто з ТОВ "Техстандарт-Плюс" на користь Регіонального відділення заборгованість з орендної плати за період з 15.02.2019 по 15.04.2020 у розмірі 695 701,42 грн., 23 652,62 грн. пені, 1 834,03 грн. інфляційних втрат;
		- розірвано договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-5705-ОД від 22.01.2015, укладений між Регіональним відділенням та ТОВ "Техстандарт-Плюс";
		- виселено ТОВ "Техстандарт-плюс" з орендованого нежитлового приміщення ковального корпусу, площею 3321,71 кв.м., нежитлового вбудованого приміщення ливарного корпусу, площею 5168,28 кв.м., змощення 170 кв.м., розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Орбітальна, буд. 13, що перебуває на балансі Державного підприємства "НВК "Електровозобудування".
		Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2020 по справі №922/2171/2022 встановлено таке.
		22.01.2015 між Позивачем (Орендодавцем) та Відповідачем (Орендарем) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-5705-ОД (надалі - Договір). Зазначений договір укладено в простій письмовій формі.
		18.02.2016 сторони дійшли згоди щодо нотаріального посвідчення Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 22.01.2015 року № 12/02-5705-ОД, та викладення його в новій редакції.
		Так, згідно п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлові вбудовані приміщення ковального корпусу площею 3321,71 кв.м., нежитлові вбудовані приміщення ливарного корпусу площею 5319,66 кв.м., замощення площею 170,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Орбітна, 13, що перебуває на балансі ДП "НВК "Електровозобудування" (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 13.11.2014 і становить за незалежною оцінкою 4 527 569,07 грн.
		Майно передається в оренду з метою: інше використання державного майна (виробництво металоконструкцій) (п 1.2. Договору).
		Використання об`єкту оренди не за цільовим призначенням забороняється.
		Відповідно до п. 2.1 Договору, орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі майна.
		Пунктом 10.1. сторони визначили, що договір від 22.01.2015 № 12/02-5705-ОД в новій редакції діє з моменту його нотаріального посвідчення з 18 лютого 2016 року по 17 лютого 2021 року включно.
		Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2015 року 85 127,93 грн.
		Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2. Договору).
		Відповідно до п. 3.3. Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
		Пунктом 3.6. Договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу наступним чином:
		- 70 % - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями казначейства - у розмірі 59 589,55 грн.;
		- 30% - балансоутримувачу у розмірі 25 538,38 грн. щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.
		Згідно п. 5.3 Договору Орендар зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу.
		Пунктом 5.10 Договору встановлено, що у разі припинення договору орендар зобов`язаний повернути балансоутримувачу або підприємству/товариству, указаному орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодування відповідно до вимог чинного законодавства збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря.
		За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно чинним законодавством України (п. 9.1 Договору).
		Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 22.01.2015.
		Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2020 по справі №922/2171/20 з ТОВ "Техстандарт-Плюс" стягнуто заборгованість за договором оренди нерухомого майна № 12/02-5705-ОД від 22.01.2015, що утворилась за період користування майном з 15.02.2019 по 15.04.2020.
		Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).
		На виконання вищевказаного рішення Господарського суду Дніпропетровської області 13.01.2021 було видно відповідні накази.
		Актом державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпро від 19.04.2021 ТОВ "Техстрандарт - Плюс" виселено з нежитлового вбудованого приміщення ковального корпусу площею 3321,71 кв.м., нежитлового вбудованого приміщення ливарного корпусу площею 5319,66 кв.м., замощення площею 170,0 кв.м., розміщеного за адресою: м. Дніпро, вул. Орбітальна, буд.13, та передано на баланс Державного підприємства "НВК "Електровозодобування".
		На виконання доручення Прем`єр-міністра України від 13.12.2018 № 49773/0/1-18 щодо пріоритетних реформ на 2019 рік, презентованих на першому національному форумі "Партнерство заради розвитку" від 03.12.2018, відповідно до Закону України "Про Фонд державного майна України", Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України та Положення про представництво Фонду державного майна України в районі, місті, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012 № 678, Фондом державного майна України прийнято наказ від 17.01.2019 № 39 "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України" та наказано утворити Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, як юридичну особу публічного права, що розташоване у м. Дніпро, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області.
		Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 17.01.2019 №39, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - Регіональне відділення, орендодавець) є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.
		Згідно з наказом Фонду державного майна України від 22.03.2019 №290 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях розпочало свою роботу з 22.03.2019.
		Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати за період з 15.05.2020 по 15.05.2021 у розмірі 962 706,97 грн та неустойку відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України за період з 15.05.2020 по 15.05.2021 у розмірі 2 830 156,46 грн.
		При цьому позивачем вираховано суму завдатку (52026,22грн), який підлягає сплаті відповідно до п.3.11 договору. За змістом цього пункту зобов`язання орендаря зі сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі не меншому, ніж орендна плата за один (базовий) місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди.
		Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наявністю підстав щодо сплати відповідачем заборгованості з орендної плати за період з квітня 2020 року по квітень 2021 року.
		Щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, предметом доказування є обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк (умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна тощо).
		Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.
		Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).
		Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
		Статтею 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено обов`язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.
		За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Цивільного кодексу України).
		Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
		Зі змісту наведених норм вбачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.
		Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.
		Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
		Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
		Відтак, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
		Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
		Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).
		Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору оренди не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Наведений підхід у регулюванні орендних правовідносин, вочевидь, не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).
		Оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі, обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії).
		Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2020 за позовом позивача у справі №922/2171/20 стягнуто заборгованість з орендної плати по 15.04.2020, тобто включно за березень 2020 року зі строком оплати не пізніше 15.04.2020 (п.3.6. договору).
		Судом установлено, що договір припинив свою дію з дати набрання рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 922/2171/20 законної сили - 13.01.2021.
		Таким чином, стягненню підлягає заборгованість з орендної плати за період з квітня 2020 року по 12.01.2021 (день припинення договору за рішенням суду не є днем користування орендованим майном) та складає 744750,6грн., з яких: за період з квітня 2020 року по грудень 2020 року заборгованість складає 712896,36грн, за 12 днів січня 2021 року заборгованість складає 31854,24грн (82290,10грн/31дн х 12дн).
		В іншій частині вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати задоволенню не підлягають.
		Щодо вимоги про стягнення неустойки у розмірі 2830156,46грн.
		Матеріалами справи підтверджено, що неповернення об`єкту оренди у період після припинення дії договору оренди відбулося з вини самого орендаря (відповідача), який добровільно не повернув об`єкт оренди позивачу, та продовжував користуватись орендованим майном.
		Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
		Тобто, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.
		Тому, яким би способом у договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
		Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
		Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
		Отже, виходячи із змісту частини першої статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.
		Судом встановлено, що договір оренди було розірвано за рішенням суду, яке набрало законної сили 13.01.2021.
		Правові наслідки зміни або розірвання договору встановлено ст. 653 ЦК України, відповідно до якої:
		- у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо; 
		- у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються; 
		- у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
		Перешкод у поверненні об`єкта оренди позивач відповідачу не чинив. Повернення спірного об`єкта оренди балансоутримувачу підтверджується Актом державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпро від 19.04.2021.
		Згідно цього Акта ТОВ "Техстрандарт - Плюс" виселено з нежитлового вбудованого приміщення ковального корпусу площею 3321,71 кв.м., нежитлового вбудованого приміщення ливарного корпусу площею 5319,66 кв.м., замощення площею 170,0 кв.м., розміщеного за адресою: м. Дніпро, вул. Орбітальна, буд.13, та передано на баланс Державного підприємства "НВК "Електровозодобування".
		Отже, неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії договору відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до відповідача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України неустойки за період з дати припинення договору оренди  13.01.2021 по 18.04.2021 (дата повернення майна 19.04.2021 не є днем користування майном).
		За розрахунком суду неустойка за вказаний період складає:
		за період з 13.01.2021 по 31.01.2021 - 144102,46грн (117557,28грнх2/31х19дн);
		за лютий 2021 року - 237465,7грн,
		за березень 2021 року - 241502,62грн;
		за квітень 2021 року - з 01.04.2021 по 18.04.2021 неустойка складає: 92413,39грн (77011,16грнх2=154022,32грн; 154022,32грн/30х18дн).
		Таким чином, неустойка за вказаний період підлягає стягненню у сумі 715484,17грн (144102,46грн+ 237465,7грн + 241502,62грн+92413,39грн).
		Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у сумі 1460234,77грн, з яких орендна плата у сумі 744750,6грн. та неустойка у сумі 715484,17грн. 
		Щодо покладення на відповідача заявлених позивачем судових витрат, у тому числі 60,00 грн за пересилання поштової кореспонденції до суду, суд зазначає таке.
		Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
		Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
		Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи ( ч. 1 ст. 124 ГПК України).
		За змістом частини другої статті 128 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
		Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
		На підтвердження цих витрат позивач суду надав фіскальний чек на суму 46,6грн (25,70грн +20,90грн) (а.с.14-15).
		Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 56922,96грн, що підтверджується платіжним дорученням №1383 від 16.06.2021 (а.с.13).
		З урахуванням викладеного та відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме: судовий збір у сумі 21903,52грн (1460234,77грнх1,5%) та судові витрати, пов`язані з пересиланням поштової кореспонденції у сумі 17,94грн.
		Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позовні вимоги Регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техстандарт-Плюс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державного підприємства "Електровозобудування" про стягнення 3 792 863,43грн. - задовольнити частково.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техстандарт-Плюс" (73003, м. Херсон, вул. Олеся Гончара, буд.9, ідентифікаційний код 34630238) на користь Регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6, ідентифікаційний код 42767945) заборгованість з орендної плати у сумі 744750,6грн., неустойку у сумі 715484,17грн., судовий збір у сумі 21903,52грн, судові витрати, пов`язані з пересиланням поштової кореспонденції у сумі 17,94 грн., видати наказ.
		У решті позовних вимог - відмовити.
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI Перехідні положення цього Кодексу.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повне рішення складено 17.11.2021
		 
		 
		Суддя Н.М. Євстигнеєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...