Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/4216/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 18.11.2021. Зареєстровано: 18.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2021.
Дата набрання законної сили: 18.11.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  
		тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		______________________________________________________________________
		 
		УХВАЛА 
		про вжиття заходів забезпечення позову 
		 
		17 листопада 2021 року м. ХарківСправа № 922/4216/21 
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Жигалкіна І.П.
		без виклику представників сторін  
		розглянувши заяву (вх. № 26992 від 16.11.2021) Першого заступника керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова про забезпечення позову (в порядку ст. ст. 136-139 ГПК України)
		по матеріалам справи 
		за позовом  Першого заступника керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова   в інтересах держави в особі 1.  Харківської міської ради, м. Харків,  2. Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської, м. Харків 3. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради, м. Харків  до   1. Фізичної особи - підприємця Мица Вікторії Євгенівни , м. Харків ,   2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Куликовський", м. Харкі    про  скасування реєстрацій 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Від Першого заступника керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова (надалі - Прокурор) до Господарського суду Харківської області надійшла 22 жовтня 2021 року позовна заява в інтересах держави в особі Харківської міської ради (надалі - 1-й Позивач), Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської (надалі - 2-й Позивач) та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради (надалі - 3-й Позивач) до Фізичної особи - підприємця Мица Вікторії Євгенівни (надалі - 1-й Відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЛИКОВСЬКИЙ" (надалі - 2-й Відповідач) про скасування реєстрації повідомлень про початок виконання будівельних робіт і декларацій про готовність до експлуатації об`єкта.
		Прокурор звернувся до суду з заявою (вх. № 4216/21 від 22.10.2021) про забезпечення позову (в порядку ст. ст. 136-139 ГПК України), де просить суд заборонити всім суб`єктам державної реєстрації, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна (об`єкту будівництва), розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 63101:36600:01:024:0051 за адресою: АДРЕСА_1 , а також заборонити Фізичній особі - підприємцю Мица Вікторії Євгенівні , Товариству з обмеженою відповідальністю "КУЛИКОВСЬКИЙ" вчиняти дії з набуття, зміни або припинення речових прав на будинок літ. "А-17", розташований за адресою:   АДРЕСА_1 , а також вчиняти дії з набуття, зміни або припинення речових прав на окремі житлові та нежитлові приміщення вказаного будинку.
		В обґрунтування заяви Прокурор посилається на уникнення процедури прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, передбаченої ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів від 13.04.2011 № 461, занижено клас наслідків (відповідальності) об`єкта будівництва до незначних наслідків СС1, що дозволяє право на будівництво за декларативним принципом, а отже порушення вимогам ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" ст.ст. 26, 29, 39, 32, 37 Закону України "Про регулювання містобудівної  діяльності" будівництво 18-поверхового житлового будинку по АДРЕСА_1 здійснюється без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи - дозволу на виконання будівельних робіт, без належно затвердженого проекту і без отримання містобудівних умов та обмежень для забудови земельної ділянки. 
		Також заявник (Прокурор) посилається на те, що дії Відповідача дозволять уникнути процедуру затвердження проектної документації на будівництво. При цьому, що відповідно до абз.13 ч.5 ст.32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", до незначних наслідків (СС1) не можуть бути віднесені житлові будинки понад чотири поверхи.
		Прокурор посилається, що 1-м Відповідачем зазначені недостовірні відомості в оспорюваних документах щодо виду будівництва: реконструкція, хоча фактично відбувається нове будівництво 18-поверхового житлового будинку. Такі дії зазначеного Відповідача із зазначення недостовірних відомостей про вид будівництва у повідомленнях про початок виконання будівельних робіт і деклараціях про готовність до експлуатації об`єкта дозволяють першому та другому Відповідачам уникати отримання містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
		Обґрунтовуючи існування потреби у забороні Інспекції ДАБК реєструвати нові повідомлення та декларації по об`єкту будівництва, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 63101:36600:01:024:0051, є наявні відомості, станом на березень 2021 року, про самочинність будівництва, де Інспекція ДАБК Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради, як уповноважений орган здійснила протягом квітня-серпня 2021 р. реєстрацію зазначених повідомлень і декларацій. Оскільки подані протягом квітня-липня 2021 рр. 4 повідомлення про початок виконання будівельних робіт і 4 декларації про готовність до експлуатації об`єкта Мицєю В.Є. нібито "реконструює" квартири, а не будує багатоповерховий будинок, документів до Інспекції, яка не прийняла рішення про відмову в їх реєстрації, хоча зі змісту вказаних документів вбачається, що ними охоплена реконструкція 1-3 поверхів будинку. Щодо поверхів вище 3-го поверху будинку будь-яка інформація про право на будівництво взагалі відсутня.
		Незважаючи на наявність відомостей станом на березень 2021 року про самочинність будівництва, Інспекція ДАБК Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради як уповноважений орган здійснила протягом квітня-серпня 2021 р. реєстрацію зазначених повідомлень і декларацій. По жодному з поданих Мица В.Є. документів Інспекція не прийняла рішення про відмову в їх реєстрації.
		Оскільки оспорюваними документами охоплена "реконструкція" лише перших трьох поверхів будинку, існує велика вірогідність подання відповідачами нових документів до Інспекції ДАБК у спрощеному декларативному порядку із заниженням в цих документах класу наслідків (відповідальності) об`єкта (будівництва), щоб формально легалізувати самочинне будівництво багатоповерхового будинку. 
		Прокурор зазначає, що повноваження Інспекції ДАБК щодо реєстрації повідомлень і декларацій за класом наслідків (відповідальності) будівництва СС1 передбачені ст.ст. 34, 36, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п. 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 № 461, а також Положенням про Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 09.12.2020 № 7/20 "Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 8 скликання".
		Так свої побоювання Прокурор викладає у тому, що невжиття такого заходу може нівелювати ефективний захист права позивачів у вигляді скасування 8 оспорюваних повідомлень і декларацій, оскільки подання відповідачем (відповідачами) нових документів до Інспекції ДАБК та реєстрація ДАБК цих документів за декларативним принципом знову створить відповідачам удаване право на виконання будівельних робіт і введення багатоповерхового будинку в експлуатацію, та дозволить уникнути відповідальності за самочинну забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
		Тобто необхідність заборони Відповідачам на час розгляду справи вчиняти дії з набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно - будинок літ. "А-17" (включаючи окремі житлові та нежитлові приміщення будинку), розташований за адресою:   АДРЕСА_1 , а також, арешту квартир будинку, право власності на які зареєстровані за відповідачами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		Протягом червня-серпня 2021 року на підставі оспорюваних повідомлень і декларацій у першого та другого Відповідачів виникли речові права на квартири, які є складовими частинами 18-поверхового житлового будинку як об`єкта самочинного будівництва.
		На час пред`явлення позову в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно виявлено дані про реєстрацію за 1-м Відповідачем - Мица В.Є. , 47 квартир, які "утворились" на підставі оспорюваних повідомлень і декларацій про реконструкцію об`єкта нерухомості літ. "А-17" по АДРЕСА_1 .
		У подальшому, Мица В.Є. відчужено 46 із 47 квартир до статутного капіталу ТОВ "КУЛИКОВСЬКИЙ" на підставі актів приймання-передачі нерухомого майна від 30.06.2021, 10.09.2021 та 11.09.2021, а саме: квартир №№ 1/1 , 1/2 , 1/3 , 1/4 , 1/5 , 1/6 , 1/7 , 1/8 , 1/9 , 1/10, 1/11, 2/1, 2/2, 2/3, 2/4, 2/5, 2/6, 2/7, 2/8, 2/9, 2/10, 2/11, 2/12, 2/13, 2/14, 2/15, 2/16, 2/17, 2/18, 3/1, 3/2, 3/3, 3/4, 3/5, 3/6, 3/7, 3/8, 3/9, 3/10, 3/11, 3/12, 3/13, 3/14, 3/15, 3/16, 3/17. Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником цих 46 квартир наразі є 2-й Відповідач - ТОВ "КУЛИКОВСЬКИЙ". Квартира № 3/18 на час подання заяви про забезпечення позову залишається у приватній власності 1-го Відповідача.
		Прокурором у заяві зазначено, що на сайті https://turkishdevelopment.com.ua/objects/kulikovskiy/ розміщена інформація щодо продажу квартир у житловому комплексі " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . 2-й Відповідач використовує бренд "ТУРКІШ ДЕВЕЛОПМЕНТ", а також на договірних засадах залучив Товариство з обмеженою відповідальністю "ТУРКІШ ДЕВЕЛОПМЕНТ" для реалізації різних маркетингових заходів, включаючи продаж квартир громадянам, що підтверджується листом-відповіддю вказаної компанії на журналістський запит від 28.07.2021.
		Зі схеми приміщень, опублікованій на сайті "ТУРКІШ ДЕВЕЛОПМЕНТ" вбачається, що у 18-поверховому будинку за вказаною адресою повинно бути 344 житлових і нежитлових приміщення, з них заплановано до продажу: 316 квартир.
		Таким чином, існує велика вірогідність оформлення відповідачами речових прав на велику кількість квартир в обхід процедури прийняття житлового будинку до експлуатації.
		Також, продаж квартир включатиме в себе дії відповідачів із припинення набутих на них речових прав шляхом відчуження квартир як складових об`єкта самочинного будівництва, внаслідок чого значна кількість інвесторів у житло постраждає від недобросовісних дій Відповідачів.
		Невжиття таких заходів забезпечення як заборона Відповідачам на час розгляду справи вчиняти дії з набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, а також арешт зареєстрованих квартир, які є складовими об`єкта спірного будівництва, може нівелювати ефективний захист права позивачів на забезпечення виконання відповідачами вимог містобудівного законодавства, які позбудуться об`єкта самочинного будівництва (його складових частин) внаслідок його відчуження на користь третіх осіб. 
		Прокурор під час звернення з заявою вважає, що ці заходи забезпечення спрямовані на дотримання балансу прав та законних інтересів власників квартир, з урахуванням принципу співмірності, враховуючи наявну можливість їх відчуження третім особам, що може призвести до ускладнення розгляду справи та необхідністю залучення для участі у справі третіх осіб. Отже, вказані заходи забезпечать дотримання гарантованих Конституцією та законами України прав та законних інтересів всіх зацікавлених осіб, забезпечать недопущення порушення прав третіх осіб на час розгляду справи у суді під час розгляду позовної заяви по суті та слугуватиме ефективним засобом забезпечення позову з урахування фактичних обставин справи, поведінки сторін, складності справи та особливостей виниклих правовідносин.
		Вирішуючи вказану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, на підставі висновків, зроблених в результаті дослідження наявних у справі доказів та доказів поданих Прокурором, з урахуванням із позовною заявою крім забезпечення позову, враховуючи підтверджені ними обставини справи, аналізу доводів заяви, суд вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованою але підлягає лише частковому задоволенню виходячи з наступного.
		З огляду на положення ст.ст. 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
		Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Згідно із ста. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
		При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		А отже розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих Заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про осіб Відповідачів, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
		Предметом спору у цій справі є скасування реєстрації повідомлень про початок виконання будівельних робіт і декларацій про готовність до експлуатації об`єкта щодо відповідачів: Фізичної особи - підприємця Мица Вікторії Євгенівни та Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЛИКОВСЬКИЙ".  
		З огляду на твердження Прокурора щодо незаконності дій Відповідачів, які підлягають дослідженню у даній справі, порушують інтереси держави, а отже є необхідність їх захисту, шляхом скасування реєстрації повідомлень про початок виконання будівельних робіт і декларацій про готовність до експлуатації об`єкта, оскільки таке будівництво є порушенням установлених державою правил та норм здійснення будівництва, що призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об`єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, що є порушенням прав територіальної громади, а також питань безпеки під час експлуатації вже збудованого об`єкта.
		У зв`язку з чим, обраний Прокурором вид забезпечення позову шляхом встановлення тимчасових обмежень щодо накладення арешту на квартири, вчинення дій з набуття, зміни або припинення речових прав на будинок літ. "А-17", розташований за адресою:   АДРЕСА_1 , а також вчиняти дії з набуття, зміни або припинення речових прав на окремі житлові та нежитлові приміщення зазначеного будинку до вирішення спору, є співмірними з позовними вимогами, має тимчасовий характер та не порушить прав та інтересів інших осіб, а також сторін справи.
		Згідно правового висновку Верховного суду від 17.10.2019 року у справі № 640/7285/19, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
		Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
		Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
		Відтак, для обґрунтування позивачем необхідності застосування заходів забезпечення позову є достатнім надання доказів, які вказують на те, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були, тобто надають достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
		У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
		Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, але не виключно задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення та уникнення негативних наслідків в результаті невжиття таких заходів.
		Крім цього, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
		У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішеннях Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
		При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
		При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки заявник не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18.
		Згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
		Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
		Так, право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін [рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19 березня 1997 року. п. 40. Reports of Judgments and Decisions 1997-11]. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), GCJ. N 22774/93, n. 66. ECHR 1999-V).
		Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
		У пункті 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд і водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 Конвенції як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
		Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
		Суд нагадує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
		Тобто забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
		Вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав держави в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.
		Так, Прокурор зазначає, що існує велика вірогідність оформлення Відповідачами речових прав на велику кількість квартир в обхід процедури прийняття житлового будинку до експлуатації, шляхом продажу квартир громадянам (зі схеми приміщень, опублікованій на сайті, у 18-поверховому будинку повинно бути 344 житлових і нежитлових приміщення, а заплановано до продажу: 316 квартир) у житловому комплексі " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується листом-відповіддю ТОВ "ТУРКІШ ДЕВЕЛОПМЕНТ" на журналістський запит від 28.07.2021 та розміщена інформація щодо продажу квартир на сайті https://turkishdevelopment.com.ua/objects/kulikovskiy/.
		Суд вважає за доцільне зазначити, що згідно заявлених вимог, Прокурор посилається на встановлення обставин, що спірне будівництво на вказаній земельній ділянці відбувається з грубим порушенням норм містобудівного законодавства, є самочинним, а зареєстровані повідомлення та декларації щодо вказаного будівництва містять недостовірні дані, у зв`язку з чим й подано до суду позов про їх скасування.
		Так, Повноваження ДАБК визначаються, зокрема, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553).
		Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
		Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Підставами для проведення позапланової перевірки є: 1) подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; 2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; 3) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; 4) перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; 5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом; 6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
		Оформлення результатів державного архітектурно-будівельного контролю визначено у пунктах 15, 16, 17 Порядку № 553:  форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджуються Мінрегіоном.
		За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком; 
		У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).
		У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.
		Так для можливості встановлення всіх обставин справи, які можуть мати вагомий вплив на вирішення такої справи та в підсумку з урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі, а отже про наявність та достатність передбачених законом (ст. 136, 140 ГПК України) правових підстав для застосування у даній справі заходів забезпечення позову у вигляді заборонити Фізичній особі - підприємцю Мица Вікторії Євгенівні , Товариству з обмеженою відповідальністю "КУЛИКОВСЬКИЙ" вчиняти дії з набуття, зміни або припинення речових прав на будинок літ. "А-17", розташований за адресою:   АДРЕСА_1 , а також вчиняти дії з набуття, зміни або припинення речових прав на окремі житлові та нежитлові приміщення вказаного будинку, а також накладення арешту на квартири розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
		Застосування обраних заявником заходів забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання.
		Вирішуючи питання про зустрічне забезпечення, суд враховує положення ст.141 ГПК України, згідно яких суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування   можливих   збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник в порядку зустрічного забезпечення.   Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення.
		Законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (ч. 1 ст. 141 ГПК України): відповідна вимога лише   може   висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову (Постанова КГС ВС по справі № 911/1695/18).
		Як вбачається з матеріалів справи, Прокурор звертаючись до господарського суду з позовом до Відповідачів з метою захисту своїх прав держави, посилається на неналежне виконання Відповідачами своїх зобов`язань, що призводить до вірогідності оформлення Відповідачами речових прав на велику кількість квартир в обхід процедури прийняття житлового будинку до експлуатації.
		Так, щодо вжиття заходів зустрічного забезпечення позову суд посилається на ту обставину, що застування судом заходів забезпечення позову не може спричинити збитки Відповідачам за умов не вжиття зустрічного забезпечення, оскільки розгляд справи № 922/4216/21 знаходиться лише на стадії відкриття провадження та призначення підготовчого засідання, учасники справи можуть оскаржувати процесуальні рішення суду.
		Частиною першою статті 141 ГПК України передбачено право, а не обов`язок суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного позову, не є порушенням норм статей 139, 140 ГПК України.
		На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №  910/6503/19.
		Задля правильного розуміння і застосування у цій справі норм права стосовно вжиття заходів забезпечення позову, щоб воно було очевидним і не викликало розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення у сторонньої особи, суд звертається до правової позиції ВП ВС, яка викладена у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17. Так, ВП ВС зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, в яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Згідно з ч. 1 ст. 11 ГПК України   суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
		Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України   забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
		Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України   доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною відповідачу вчиняти певні дії.
		При цьому за змістом наведеної норми під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
		Сума підданих арешту грошових коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18 та від 05.09.2019 у справі №911/527/19).
		Таким чином, аналіз положень ст.ст. 136, 137 ГПК України, вказує на те, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
		Відповідно до ч. 1  ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Статтею 76 ГПК України   визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
		У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
		Забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
		Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
		Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. 
		Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
		Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
		Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
		При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
		Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
		Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме Відповідач необхідну суму грошових коштів або майна.
		Суд звертає увагу на те, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів держави, уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб від можливих недобросовісних дій із боку Відповідачів з тим, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь заявника позову, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
		Задовольняючи заяву про   забезпечення позову,  суд першої інстанції виходить з того, що наявні у матеріалах справи документи підтверджують, що вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав та такі заходи забезпечення позову є обґрунтованими, адекватними та співмірними заявленим позовним вимогам, враховуючи документально підтверджені наміри Відповідачів здійснити оформлення речових прав в обхід процедури прийняття житлового будинку до експлуатації. 
		Так, постановлюючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд на виконання приписів ВС у від 31.10.2019 по справі №754/10714/18 (провадження № 61-1670св19), від 16.11.2020 по справі № 465/581/20 (провадження № 61-14189св20) стосовно того, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, враховує таке: 
		1. Між сторонами дійсно виник спір щодо процедури будівництва та речових прав на майно, а правовідносини у юридичній конструкції є складними;
		2. Існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову внаслідок відсутності інформації про наявність грошових коштів або майна у Відповідача необхідних для виконання рішення суду у разі його задоволення; 
		3. З`ясовано дані про особу Відповідача;
		4. З`ясовано відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник майбутнім позовним вимогам;
		5. Вживані заходи не будуть перешкоджати господарській діяльності юридичної особи Відповідача; 
		6. Суд бере до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів;
		7. Суд при розгляді зазначеного питання про забезпечення не перевіряє обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову;
		8. Суд вважає, що забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
		9. Застосовані заходи забезпечення є співмірними із майбутніми позовними вимогами;
		10. Суд вважає, що задоволення заяви не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
		11. Застосовані заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
		12. Відповідачем не вживалися дії щодо приведення процедури відносно якої виник спір у законодавчо врегульовану площину; 
		13. Поведінку Відповідача щодо відчуження власного майна про що свідчить відповідне роздрукування надане заявником до матеріалів справи; 
		14. Відсутність у суду інформації щодо наявності іншого власного нерухомого майна Відповідача; 
		15 Наявність надвеликої вартості побудованої нерухомості та відсутності інформації від Відповідача щодо обсягу кредиторських зобов`язань перед третіми особами;
		16. Не подання Відповідачем відомостей про його спроможність виконати рішення суду, у разі його задоволення; 
		17. Відсутність відомостей про те, що Відповідач не вживатиме дій щодо відчуження майна, за рахунок якого можливо було б виконати рішення суду у разі задоволення позовних вимог, враховуючи інформацію про відчуження ним майна.
		Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 чинності Закон від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК, зокрема змінено   назву   ст. 79 ГПК   України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
		Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає Позивач та Відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
		Відповідно до   ст. 79 ГПК України   наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, СУД ВИРІШУЄ ВІДПОВІДНО ДО СВОГО ВНУТРІШНЬОГО ПЕРЕКОНАННЯ.
		Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
		Зокрема, суд зазначає, що відповідно до Постанови КГС ВС від 21 серпня 2020 року по справі № 904/2357/20 у схожих правовідносинах зазначено тотожні тези.
		З урахуванням викладеного, суд вважає, що забезпечення позову шляхом обраного заявником способу є обґрунтованими, оскільки такий спосіб забезпечення позову відповідає чинному законодавству (ч. 1. п. 1 ст. 137 ГПК України ) та є співмірним із заявленими позовними вимогами. У разі невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, матиме місце можливе порушення прав, у спосіб який може бути визнаний таким, що не відповідає вимогам закону та підлягає захисту у судовому порядку.
		При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод   та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
		Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
		Держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
		Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). 
		Суд суб`єктивно оцінює підстави для вжиття заходів забезпечення позову в межах суб`єктивного права наданого йому законодавцем в межах ст.ст. 136-137 ГПК України задля найбільш ефективної реалізації обраного Прокурором способу захисту його порушеного права цивільного в межах заявленого позову та вважає, що вжиті заходи забезпечення позову відповідають критеріям розумності, обґрунтованості, адекватності, співмірності, збалансованості та співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими Позивачем вимогами (наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги), доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів (тотожні тези викладені у Постанові КГС ВС від 30.07.2020 № 910/3836/20, Постанові ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, Постанові ВС від 21 січня 2021 року по справі №  924/881/16 (924/811/20).
		Стаття 137 ГПК України містить невичерпний перелік заходів забезпечення позову і припис про те, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. З огляду на зазначені законодавчі приписи і з`ясувавши на підставі аналізу обставин справи та оцінки наявних у ній доказів, що невжиття заходів, про які просить Прокурор, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, суд вважає за можливе застосувати синергетичний спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та заборону вчиняти дії. При цьому обов`язкового з`ясування при вжитті заходів забезпечення позову вартості майна, на яке судом накладається (в порядку вжиття таких заходів) арешт, процесуальним законом не передбачено. Так само не передбачено жодною нормою діючого ГПК України наявності індивідуально-визначених ознак майна відносно якого вживаються заходи забезпечення позву.
		Останній відповідає логічному, синтаксичному та буквальному тлумаченню ч. 1 п. 1 ст. 137 ГПК України та кореспондується з висновками викладеними у Постанові КГС ВС по справі № 911/1695/18.
		В межах застосування принципу Jura novit curia - "суд знає закони", суд має самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію спірних відносин, (ВП ВС у справі № 662/397/15-ц від 08.06.2021) та принципу Dura Lex, Sed Lex - "закон суровий, але це закон", зазначає:
		Відповідно до статті 1 Першого протоколу до   Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі "Пайн Велів Девелопментс ЛТД" проти Ірландії" зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.
		У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
		Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заяви про вжиття заходів по забезпеченню позову щодо застосування ефективного механізму захисту порушеного права.
		Дослідивши та надавши оцінку матеріалам заяви щодо забезпечення позову в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в заяві наявні обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також чітко зазначено у чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог. Заявником до заяви про забезпечення позову подано достатньо доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів до забезпечення позову лише частково.
		Так, згідно заявлених Прокурором вимог у прохальній частині заяви про забезпечення позову, суд вважає за доцільне зазначити, що вимога про заборону всім суб`єктам державної реєстрації, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна (об`єкту будівництва), розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 63101:36600:01:024:0051 за адресою: АДРЕСА_1 (п. 2 заяви), є не лише не доведеною з боку заявника  враховуючи приписи Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та й на думку суду є взаємовиключною з вимогами викладеними у пунктах 3 - 50 заяви про забезпечення позову,  оскільки таке вжиття заходів забезпечення позову, забороняє та обмежує Відповідачам вживати неконтрольовані дії з набуття, зміни або припинення речових прав на окремі житлові та нежитлові приміщення, які є предметами оскаржуваних у справі.
		За таких обставин, оскільки, заявником  доведено те, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
		Суд наголошує про наявність процесуального права Відповідача, в порядку передбаченому ст. 145 ГПК України подати клопотання про скасування заходів забезпечення позову з урахуванням принципу змагальності сторін за п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 136, 137, 140, 141, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1. Заяву (вх. № 26992 від 16.11.2021) Першого заступника керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова про забезпечення позову (в порядку ст. ст. 136-139 ГПК України) - задовольнити частково.
		2. Заборонити Фізичній особі - підприємцю Мица Вікторії Євгенівні , Товариству з обмеженою відповідальністю "КУЛИКОВСЬКИЙ" вчиняти дії з набуття, зміни або припинення речових прав на будинок літ. "А-17", розташований за адресою:               АДРЕСА_1 , а також вчиняти дії з набуття, зміни або припинення речових прав на окремі житлові та нежитлові приміщення вказаного будинку.
		3.  Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_12 , загальною площею - 19,9 кв.м., реєстраційний номер 2393589963101;
		4.  Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_13 ,  загальною площею - 19,9 кв.м., реєстраційний номер 2393543363101;
		5. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_14 ,  загальною площею - 46,0 кв.м., реєстраційний номер 2393556463101;
		6.  Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_15 ,  загальною площею - 97,2 кв.м., реєстраційний номер 2393549463101;
		7.  Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_16 , загальною площею - 69,8 кв.м., реєстраційний номер 2388962063101;
		8.  Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_17 , загальною площею 91,1 кв.м., реєстраційний номер 2388942463101;
		9.  Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_18 ,  загальною площею - 46,0 кв.м., реєстраційний номер 2393520063101;
		10. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_19 ,  загальною площею - 19,9 кв.м., реєстраційний номер 2393510263101;
		11. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_20 ,  загальною площею - 19,9 кв.м., реєстраційний номер 2393702763101;
		12. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_21 ,  загальною площею -19,9 кв.м., реєстраційний номер 2393698963101;
		13. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_22 ,  загальною площею - 19,9 кв.м., реєстраційний номер 2393700463101;
		14. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_23 ,  загальною площею - 19,9 кв.м., реєстраційний номер 2435909163101;
		15. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_24 ,  загальною площею - 19,9 кв.м., реєстраційний номер 2393725263101;
		16. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_25 ,  загальною площею - 25,7 кв.м., реєстраційний номер 2393725463000;
		17. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_26 ,  загальною площею - 24,8 кв.м., реєстраційний номер 2393725763101;
		18. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_27 , загальною площею - 18,8 кв.м., реєстраційний номер 2393703763101;
		19. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_28 ,  загальною площею - 26,9 кв.м., реєстраційний номер 2393704963101;
		20. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_29 ,  загальною площею - 26,9 кв.м., реєстраційний номер 2393706063101;
		21. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_30 ,  загальною площею - 24,0 кв.м., реєстраційний номер 2388894463101;
		22. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_31 ,  загальною площею - 41,8 кв.м., реєстраційний номер 2435842263101;
		23. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_32 ,  загальною площею - 29,8 кв.м., реєстраційний номер 2389087263101;
		24. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_33 ,  загальною площею - 26,9 кв.м., реєстраційний номер 2388914063101;
		25. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_34 ,  загальною площею - 18,8 кв.м., реєстраційний номер 2388926863101;
		26. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_35 ,  загальною площею - 24,8 кв.м., реєстраційний номер 2388986263101;
		27. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_36 ,  загальною площею - 25,7 кв.м., реєстраційний номер 2393634663101;
		28. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_37 ,  загальною площею - 19,9 кв.м., реєстраційний номер 2393611063101;
		29. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_38 ,  загальною площею - 19,9 кв.м., реєстраційний номер 2393623263101;
		30. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_39 ,  загальною площею - 19,9 кв.м., реєстраційний номер 2393750163101;
		31. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_40 ,  загальною площею - 19,9 кв.м., реєстраційний номер 2393758863101;
		32. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_41 ,  загальною площею - 19,9 кв.м., реєстраційний номер 2435992163101;
		33. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_42 ,  загальною площею - 19,9 кв.м., реєстраційний номер 2435972563000;
		34. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_43 ,  загальною площею - 25,7 кв.м., реєстраційний номер 2435898663101;
		35. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_44 ,  загальною площею - 24,8 кв.м., реєстраційний номер 2435885263101;
		36. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_45 ,  загальною площею - 18,8 кв.м., реєстраційний номер 2435857463101;
		37. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_46 ,  загальною площею - 26,9 кв.м., реєстраційний номер 2435841863101;
		38. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_47 ,  загальною площею - 26,9 кв.м., реєстраційний номер 2435858763101;
		39. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_48 ,  загальною площею - 24,0 кв.м., реєстраційний номер 2435898563101;
		40. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_49 ,  загальною площею - 41,8 кв.м., реєстраційний номер 2435904563101;
		41. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_50 ,  загальною площею - 29,8 кв.м., реєстраційний номер 2435928663101;
		42. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_51 , загальною площею - 26,9 кв.м., реєстраційний номер 2435945163101;
		43. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_52 ,  загальною площею - 18,8 кв.м., реєстраційний номер 2435949463101;
		44. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_53 ,  загальною площею - 24,8 кв.м., реєстраційний номер 2435948063101;
		45. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_54 ,  загальною площею - 25,7 кв.м., реєстраційний номер 2435905363101;
		46. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_55 ,  загальною площею - 19,9 кв.м., реєстраційний номер 2435928163101;
		47. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_56 ,  загальною площею - 19,9 кв.м., реєстраційний номер 2435872463101;
		48. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_57 ,  загальною площею - 19,9 кв.м., реєстраційний номер 2435844663101;
		49. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_58 ,  загальною площею - 19,9 кв.м., реєстраційний номер 2435858663101.
		50. В іншій частині заяви (вх. № 26992 від 16.11.2021) Першого заступника керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова про забезпечення позову (в порядку ст. ст. 136-139 ГПК України) - відмовити. 
		51. Дана ухвала відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом.
		52. Стягувачем є - Київська окружна прокуратура м. Харкова (ідентифікаційний код: 43753084; вул. Сумська, 76, м. Харків, 61002).
		53. Боржником є:  - Фізична особа - підприємець Мица Вікторія Євгенівна (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_59 ).
		54. Боржником є: - Товариство з обмеженою відповідальністю "КУЛИКОВСЬКИЙ" (код ЄДРПОУ 43737419;  вул. Куликівська, 32, м. Харків, 61002).
		55. Ухвала набирає законної сили " 18" листопада 2021 року та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення. 
		Ухвала може бути пред`явлена в порядку, передбаченому Закон України "Про виконавче провадження", в строк до " 19" листопада 2024 року включно.
		Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили. 
		Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.    
		 
		Суддя     І.П. Жигалкін
		Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...