Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/1988/20 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 18.11.2021. Зареєстровано: 18.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2021.
Дата набрання законної сили: 10.11.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 листопада 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  916/1988/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Уркевича В. Ю.- головуючого, Чумака Ю. Я., Мачульського Г. М., 
		за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Громадської організації «Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України»
		на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 (головуючий суддя Бєляновський В. В., судді Богатир К. В.,        Філінюк І. Г.) і рішення Господарського суду Одеської області від 23.11.2020 (суддя Смелянець Г. Є.) у справі
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «Одеса»
		до 1) Громадської організації «Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України»; 2) Державного реєстратора Затишанської селищної ради Захарівського району Одеської області Роздобудько Ю. С.
		про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора,
		за участю представників:
		позивача - Бойко Н. І. (адвокат),
		відповідача-1 - Яковенка О. В. (адвокат),
		відповідача-2 - не з`явився,
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		1.          Товариству з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «Одеса» (далі -                     ТОВ «Аероклуб «Одеса») стало відомо про реєстрацію права власності Громадської організації «Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України» (далі - Громадська організація) на нерухоме майно, яке включає, в тому числі, об`єкти нерухомого майна, що належать ТОВ «Аероклуб «Одеса».
		2.          У зв`язку з цим ТОВ «Аероклуб «Одеса» звернулося до суду з позовом до Громадської організації та державного реєстратора Затишанської селищної ради Захарівського району Одеської області Роздобудько Юлії Сергіївни (далі - Державний реєстратор) про скасування рішення про державну реєстрацію та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності.
		3.          Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, позов задовольнив. Громадська організація не погодилась із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій та звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.
		4.          Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, виходячи з такого.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		5.          08.07.2020 ТОВ «Аероклуб «Одеса» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного реєстратора та Громадської організації про:
		-          скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50802835, від 24.01.2020, прийняте Державним реєстратором, а саме права власності на будівлю гуртожитку - 125,6 кв. м, адмінбудівлю - 111,7 кв. м, будівлю СКП - 42,7 кв. м, житловий будинок - 48,2 кв. м, будівлю КДП - 248,1 кв. м, будівлю казарми - 454,2 кв. м, будівлю ГСМ - 3,2 кв. м, будівлю матеріального складу -   284,0 кв. м, учбовий корпус - 277,0 кв. м, ангар - 301,3 кв. м (далі - спірне нерухоме майно) за Громадською організацією, номер запису про право власності: 35178849, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2014990251210;
		-          скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності: 35178849, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2014990251210.
		6.          20.10.2020 до закінчення підготовчого засідання ТОВ «Аероклуб «Одеса» надало до суду заяву про зміну предмета позову, відповідно до якої просило суд:
		-          скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50802835, від 24.01.2020, прийняте Державним реєстратором, а саме права власності на спірне нерухоме майно, за Громадською організацією, номер запису про право власності: 35178849, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2014990251210.
		-          скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на спірне нерухоме майно за Громадською організацією;
		-          припинити речове право Громадської організації на спірне нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2014990251210).
		7.          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прийнятті оспорюваного рішення про державну реєстрацію за Громадською організацією права власності на зазначене нерухоме майно державний реєстратор порушив порядок вчинення реєстраційних дій, встановлений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон про державну реєстрацію прав) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України     від 25.12.2015 № 1127, зважаючи на те, що свідоцтво про право власності від 02.07.2020 № 017547, яке було підставою для проведення спірної державної реєстрації права власності, скасоване рішенням Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області (далі - Августівська сільрада) від 27.07.2006 № 78/Р-V, належним чином оформлені права на земельну ділянку у Громадської організації відсутні, а власником нежитлових будівель є позивач на підставі рішення виконавчого комітету Агустівської сільради від 20.07.2006        № 93.
		Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		8.          24.01.2020 Державним реєстратором за заявою Громадської організації від 20.01.2020 було прийнято рішення № 50802835 про державну реєстрацію права колективної власності на будівлі Громадської організації загальною площею         1896 кв. м, а саме на спірне нерухоме майно, за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Набережне, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.02.2020 № 199717053 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.07.2020 № 216626545.
		9.          Підставою виникнення права власності на зазначене нерухоме майно вказано свідоцтво про право власності на будівлі авіаспортклубу «Одеса-Лиман» від 02.07.2002 №017547, видане Августівською сільрадою, яким посвідчено, що об`єкт в цілому, який розташований у с. Набережному без вулиці та б/н, належить Одеському обласному авіаційно-спортивному клубу Товариства сприяння обороні України «Одеса-Лиман» на праві колективної власності та складається з десяти загальною площею 1896 кв. м, яке 05.08.2002 було зареєстроване в Августівській сільраді та філією у м. Біляївці Одеського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості, про що свідчать відповідні запис та штамп.
		10.          Вказане свідоцтво про право власності на будівлі авіаспортклубу «Одеса-Лиман» від 02.07.2002 № 017547 видано на підставі рішення сесії Августівської сільради ХХІV скликання від 27.06.2002 № 33.
		11.          19.01.2006 Августівською сільрадою було прийнято рішення № 536/р-ІV «Про присвоєння юридичної адреси», яким присвоєно юридичну адресу об`єктам нерухомості, що знаходяться на території Августівської сільради аеродрому «Одеса-Лиман», у зв`язку з упорядкуванням нумерації об`єктів для реєстрації в бюро технічної інвентаризації: с. Набережне Біляївського району Одеської області вул. Авіаторів з № 1 по № 8, № 10, 12, 14 згідно із затвердженою архітектурною проектною документацією забудови: 1. Готель, 2. Будівля льотного складу, 3. Акумуляторна, 4. Казарма, 5. Ангар для спортивних літаків,   6. Будівля учбового корпусу, 7. Ангар автомобільний, 8. Адміністративна будівля, 10. Будівля контрольно-диспетчерського пункту, 12. Ангар надлегкої авіації (СЛА), 14. Стартово-командний пункт (СКП).
		12.          Постановою Господарського суду Одеської області від 13.02.2006 в адміністративній справі № 16/414-05-9596А було відмовлено у задоволенні адміністративного позову Громадської організації до Августівської сільради та      ТОВ «Аероклуб «Одеса» про: 
		-          визнання протиправними дій Августівської сільради щодо прийняття рішення від 19.12.2002 № 71/р-ІV-ХХІV «Про внесення змін до рішення № 33 від 27.06.2002», рішення від 19.12.2002 № 71/р-ІV-ХХІV «Про визнання права власності ГК «Ультра спорт» на будівлю СКП»;
		-          визнання нечинними та скасування вищеперелічених актів Августівської сільради;
		-          скасування свідоцтва про право власності № 53, виданого 31.01.2003 Одеському міському клубу «Ультра-спорт» виконкомом Августівської сільради.
		13.          Під час розгляду адміністративної справи № 16/414-05-9596А судом було залучено до участі в ній ТОВ «Аероклуб Одеса» як відповідача із заміною процесуального статусу з третьої особи на іншого відповідача, оскільки                               ТОВ «Аероклуб «Одеса» є правонаступником Одеського міського клубу «Ультра-спорт», за яким зареєстровано право власності на майно, зазначене в оспорюваному позивачем свідоцтві про право власності від 31.01.2003 № 53.
		14.          Вказаним судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено наступні обставини:
		19.12.2002 Августівською сільрадою за результатами розгляду заяви віце-президента Обласного міського клубу «Ультра-Спорт» та на підставі статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» було прийнято рішення за № 71/р-ІV-ХХІV «Про визнання права власності ГК «Ультра-Спорт» на будівлю СКП» яким визнано за Одеським міським клубом «Ультра-Спорт» право власності на будівлю СКП, розташовану у с. Набережному на території аеродрому «Одеса-Лиман», та вирішено видати вказаній особі свідоцтво про право власності на даний об`єкт нерухомості. Того ж дня та під тим самим номером Августівською сільрадою також було прийнято рішення «Про внесення змін до рішення № 33 від 27.06.2002», з якого вбачається, що у зв`язку з допущеною у рішенні від 27.06.2020 № 33 помилкою в частині визнання права власності Одеського обласного авіаційного спортивного клубу Товариства сприяння обороні України на будівлю стартово-командного пункту (далі - СКП), збудовану силами та за кошти Одеського міського клубу «Ультра-Спорт», сільською радою зазначений об`єкт було виключено з додатку до рішення від 27.06.2002 № 33, тобто з переліку об`єктів нерухомості, розташованих у                    с. Набережному на території аеродрому «Одеса-Лиман» і на які право власності було визнано за Одеським обласним авіаційним спортивним клубом Товариства сприяння обороні України.
		На підставі рішення Августівської сільради від 19.12.2002 № 71/р-ІV-ХХІV «Про визнання права власності ГК «Ультра-Спорт» на будівлю СКП» виконавчим комітетом Августівської сільради 31.01.2003 Одеському міському клубу «Ультра-Спорт» було видано свідоцтво за № 53 про право власності на будівлю СКП, розташовану у с. Набережному, Аеродром «Одеса-Лиман».
		Спірні правовідносини між сторонами у справі стосовно права володіння, користування та розпорядження збудованим відповідачем об`єктом нерухомості виникли внаслідок помилкового включення Августівською сільрадою згідно з рішенням від 27.06.2002 № 33/Р-ХХІV «Про реєстрацію об`єктів нерухомого майна» та додатку № 1 до нього, збудованої силами та за рахунок Одеського міського клубу «Ультра-Спорт» будівлі СКП у перелік інших об`єктів нерухомості, розташованих на території «Одеса-Лиман» у с. Набережному Біляївського району Одеської області, право власності на які належить Одеському обласному авіаційному спортивному клубу Товариства сприяння обороні України.
		15.          23.10.2006 Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Аероклуб «Одеса» на будівлю СКП (колишня адреса с. Набережне аеродром «Одеса-Лиман») за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Набережне, вул. Авіаторів, буд. 14; на будівлю ангару надлегкої авіації за адресою: Одеська область, Біляївський район,              с. Набережне, вул. Авіаторів, буд. 12; на нежитлову будівлю (ангар для спортивних літаків) за адресою: Одеська область, Біляївський район,                          с. Набережне, вул. Авіаторів, буд. 5, що підтверджується відповідними витягами від 23.10.2006 № 12236987, № 12236990 та № 12236996.
		16.          Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 в адміністративній справі № 22/40-06-869А встановлено, що рішенням Августівської сільради від 22.12.2005 № 532 «Про внесення змін до рішення Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 19.12.2002 № 71/р-ІV-ХХІV» припинено право власності Громадської організації на стартово-командний пункт та внесено зміни у пункти 1, 2 рішення від 27.06.2002 № 33 щодо перейменування нерухомого майна, зазначеного в пункті 9 додатку, на Ангар автомобільний. Даною постановою в адміністративній справі                              № 22/40-06-869А відмовлено Громадській організації у задоволенні позову до Августівської сільради про визнання протиправними дій щодо прийняття вищевказаного рішення від 22.12.2005 № 532.
		17.          27.07.2006 Августівською сільрадою було прийнято рішення № 78/Р-V «Про визнання рішення Августівської сільської ради № 33 від 27.06.2020 недійсним», яким на підставі рішення Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 у справі № 22/40-06-869А та згідно з рішенням Августівської сільради від 19.01.2006 № 536/р-ІV вирішено, зокрема, визнати недійсним рішення Августівської сільради від 27.06.2002 № 33 в пункті «Визнати право власності на нежитлові будівлі у с. Набережному, аеродром «Одеса-Лиман» за                 Одеським АСК ОСОУ згідно додатку з переліком у кількості 10 об`єктів». Клопотати перед Біляївською райдержадміністрацією та Біляївським бюро технічної інвентаризації про закриття попередньої реєстрації Свідоцтва про право власності на десять нежитлових будівель за Одеським АСК ОСОУ, розташованих с. Набережне, аеродром «Одеса-Лиман».
		18.          Постановою Господарського суду Одеської області від 22.08.2007 в адміністративній справі № 30/137-07-3716А відмовлено у задоволенні позову Громадської організації до Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, за участю третьої особи - ТОВ «Аероклуб «Одеса», про визнання протиправними дій відповідача, які виразилися у недотриманні законодавства України при прийнятті розпорядження про припинення права користування земельною ділянкою Одеському обласному авіаспортклубу Товариства сприяння обороні України у зв`язку із систематичною несплатою земельного податку, та скасування розпорядження Біляївської районної державної адміністрації від 06.04.2007 № 390/2007 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Одеському обласному авіаційно-спортивному клубу Товариства сприяння обороні України на території Августівської сільської ради».
		19.          Розпорядженням Біляївської районної державної адміністрації від 26.05.2006 № 709/2006 «Про передачу в оренду ТОВ «Аероклуб «Одеса» земельної ділянки на території Августівської сільської ради для розміщення та експлуатації спортивного аеродрому» ТОВ «Аероклуб «Одеса» передано в оренду терміном на 14 років земельну ділянку площею 101,19 га забудованих земель під аеродромом та відповідними спорудами на території Августівської сільради для розміщення та експлуатації спортивного аеродрому. Зобов`язано                   ТОВ «Аероклуб «Одеса» в місячний термін укласти договір оренди землі з Біляївською районною державною адміністрацією та зареєструвати його згідно з чинним законодавством, виконувати обов`язки землекористувача відповідно до статті 91 Земельного кодексу України.
		20.          Інформація з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 18.11.2020 містить відомості про суб`єкта речового права на земельну ділянку ТОВ «Аероклуб «Одеса» за місцем розташування: Одеська область, Біляївський район, Августівська сільрада, кадастровий номер 5121080300:01:002:0232.
		Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
		21.          Господарський суд Одеської області рішенням від 23.11.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021, позов задовольнив.
		22.          Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що державну реєстрацію права власності Громадської організації на об`єкти нерухомого майна проведено із порушенням вимог законодавства, яким врегульовано правовідносини щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, та прав і охоронюваних законом інтересів позивача як належного власника нежитлових будівель, зокрема СКП, розташованих в с. Набережному, Біляївського району Одеської області.
		23.          Окрім того, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що на момент проведення державної реєстрації права власності Громадської організації на нерухоме майно, рішення Августівської сільради від 27.06.2002 № 33, на підставі якого видано свідоцтво про право власності на будівлі авіаспортклубу «Одеса-Лиман» від 02.07.2002 № 017547, визнано недійсним рішенням Августівської сільради від 27.07.2006 № 78/Р-V.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		24.          У липні 2021 року Громадська організація звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 і рішення Господарського суду Одеської області від 23.11.2020, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи касаційної скарги та заперечень на неї 
		25.          Підставами звернення з касаційною скаргою є пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		26.          На обґрунтування підстав касаційного оскарження Громадська організація посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій:
		-          порушено норми статті 46 Господарського процесуального кодексу України та не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних відносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19, від 24.09.2020 у справі № 920/1059/17;
		-          неправильно застосовано приписи підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та не враховано правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 та Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/16651/19.
		27.          Додатково скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу 3 частини третьої статті 26 Закону про державну реєстрацію прав в частині підстав припинення права власності за цією нормою Закону.
		28.          На обґрунтування даної підстави касаційного оскарження Громадська організація стверджує, що судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано вказану норму матеріального права.
		29.          Скаржник також клопоче про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		30.          У судовому засіданні представник Громадської організації підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
		31.          Сторони у справі правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.
		32.          У судовому засіданні представниця ТОВ «Аероклуб «Одеса» заперечувала проти задоволення касаційної скарги та просила залишити оскаржувані судові рішення без змін.
		33.          Справа розглядається судом касаційної інстанції у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		34.          Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		35.          Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін у справі, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		Щодо зміни предмета позову шляхом заявлення додаткових вимог
		36.          Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		37.          Громадська організація в касаційній скарзі зазначила, що судами попередніх інстанцій порушено норми статті 46 Господарського процесуального кодексу України та не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.
		38.          Так, скаржник зазначає, що в ході судового розгляду в суді першої інстанції ТОВ «Аероклуб «Одеса» було подано заяву про зміну предмета позову, яким змінено вже раніше заявлену позовну вимогу та доповнено позов новою вимогою, яка раніше не заявлялась, що фактично є поданням нового позову.
		39.          Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Аероклуб «Одеса» звернулося до суду з позовом про:
		-          скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50802835, від 24.01.2020, прийняте Державним реєстратором, а саме права власності на спірне нерухоме майно, за Громадською організацією, номер запису про право власності: 35178849, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2014990251210;
		-          скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності: 35178849, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2014990251210.
		40.          Під час розгляду справи в суді першої інстанції та до закінчення підготовчого засідання ТОВ «Аероклуб «Одеса» подало заяву про зміну предмета позову, відповідно до якої просить суд:
		-          скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50802835, від 24.01.2020, прийняте Державним реєстратором, а саме права власності на спірне нерухоме майно, за Громадською організацією, номер запису про право власності: 35178849, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2014990251210.
		-          скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на спірне нерухоме майно за Громадською організацією;
		-          припинити речове право Громадської організації на спірне нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2014990251210).
		41.          Таким чином, позивачем було змінено позовну вимогу зі скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності на скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
		42.          Також доповнено позов вимогою про припинення речового права Громадської організації на спірне нерухоме майно.
		43.          Необхідність у зміні предмета позову була обґрунтована тим, що після подачі позовної заяви до статті 26 Закону про державну реєстрацію прав були внесені зміни, відповідно до яких виконанню підлягають виключно судові рішення про: 1) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Тобто до вказаного переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому, починаючи з 16.01.2020, цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків.
		Крім того, відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 26 Закону про державну реєстрацію прав ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
		44.          ТОВ «Аероклуб «Одеса» на обґрунтування заяви про зміну предмета позову посилається на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі                         № 916/2464/19, від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, та зазначає, що у вказаних постановах Верховний Суд виклав висновки щодо застосування статті 26 Закону про державну реєстрацію прав та звернув увагу на належні способи захисту, що випливають з положень даної статті. Оскільки вказані постанови Верховного Суду були ухвалені після подачі позовної заяви у цій справі                  № 916/1988/20, ТОВ «Аероклуб «Одеса» не могло визначити правильний та ефективний спосіб захисту в момент пред`явлення позову.
		45.          Відповідно до частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
		46.          Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
		47.          Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
		48.          Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
		49.          Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
		50.          Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
		51.          Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19.
		52.          Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		53.          Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
		54.          Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
		55.          Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
		56.          Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20.
		57.          Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач здійснив заміну одних позовних вимог іншими, а саме вимогу про скасування в державному реєстрі запису про право власності замінив на вимогу про скасування державної реєстрації права власності, та доповнив позовні вимоги новою вимогою про припинення речового права, тобто змінив предмет позову, про що правильно зазначили суди першої та апеляційної інстанцій.
		58.          Заяву позивача про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісною підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.
		59.          Судами попередніх інстанцій встановлено, що на обґрунтування первісно заявлених позовних вимог позивач послався на порушення Державним реєстратором порядку вчинення реєстраційних дій при прийнятті оспорюваного рішення про державну реєстрацію за Громадською організацією права власності на спірне нерухоме майно, зважаючи на те, що свідоцтво про право власності, яке було підставою для проведення спірної державної реєстрації права власності, скасоване, належним чином оформлені права на земельну ділянку у Громадської організації відсутні, а власником нежитлових будівель є позивач.
		60.          У заяві про зміну предмета позову позивач зазначив лише обставини, що зумовили подання такої заяви, однак не було наведено нових підстав на обґрунтування заявлених позовних вимог, тобто первісні підстави позову позивач залишив незмінними.
		61.          З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач у заяві про зміну предмета позову змінив лише позовні вимоги без коригування підстав позову, що не свідчить про подання ТОВ «Аероклуб «Одеса» нового позову.
		62.          Звідси суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень дотрималися вимог частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України та за результатом розгляду заяви позивача про зміну предмета позову дійшли правильних висновків, які відповідають вказаним вище висновкам Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми процесуального права, що спростовує твердження скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанцій цієї норми процесуального права.
		63.          Скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19, від 24.09.2020 у справі № 920/1059/17.
		64.          Суд касаційної інстанції зазначає, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
		65.          Верховний Суд вважає, що доводи Громадської організації щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, наведених у вказаних вище постановах, є необґрунтованими з огляду на таке.
		66.          Так, у постановах від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19 та від 24.09.2020 у справі № 920/1059/17 судами попередніх інстанцій розглядалася заява позивача про збільшення позовних вимог та відповідно суди надавали оцінку саме такій процесуальній дії позивача, як збільшення позовних вимог, а не зміні предмета позову, що не свідчить про подібність правовідносин у зазначених справах та у цій справі № 916/1988/20.
		67.          У той же час у справі № 923/1061/18 позивач у суді першої інстанції подав заяви про зміну предмета позову, яка є фактично поданням окремого позову, оскільки позивач звернувся з іншим предметом та підставою позову до відповідачів, які не є відповідачами за позовом у первісній редакції. Тобто в даній справі відбувалася одночасна зміна предмета та підстави позову, а також залучення нових відповідачів. Натомість у справі № 916/1988/20 позивачем було подано заяву про зміну предмета позову без зміни підстав позову та без залучення нових відповідачів.
		68.          Звідси правовідносини у справі, що розглядається, та у справах, на постанови в яких посилається скаржник, не є подібними за фактичними обставинами справи.
		69.          Також на обґрунтування підстав касаційного оскарження Громадська організація зазначає, що судами неправильно застосовано приписи підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та не враховано правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 та Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/16651/19.
		70.          Громадська організація в касаційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції протиправно було визнано вимогу позивача про припинення речового права відповідача на будівлю як вимогу немайнового характеру.
		71.          Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		72.          Згідно із частиною першою статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
		73.          Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Аероклуб «Одеса» при поданні заяви про зміну предмета позову було вказано позовну вимогу про припинення речового права Громадської організації на будівлі. Дана вимога була визначена позивачем як немайнова та судовий збір було сплачено у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		74.          Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 (провадження                              № 12-36гс20), на яку посилається скаржник в касаційній скарзі, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці.
		75.          Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
		76.          Водночас у пункті 57 зазначеної вище постанови Великою Палатою Верховного Суду викладено правовий висновок, згідно з яким до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці.
		77.          Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позову у справі                          № 916/1988/20 є, в тому числі, вимога про припинення речового права.
		78.          При цьому, як вбачається із матеріалів справи, даний спір не пов`язаний з підтвердженням права власності позивача на об`єкти нерухомого майна. Тобто позовна вимога про припинення речового права є немайновою, оскільки за свою суттю вона не спрямована на збільшення майна позивача, яке можна оцінити вартісно.
		79.          Таким чином, враховуючи викладене та з огляду на зміст спірних правовідносин, позовна вимога про припинення речового права у даному випадку має немайновий характер, оскільки не піддається грошовій (вартісній) оцінці, вирішення спору не призведе до переходу права власності на майно до іншої особи.
		80.          Звідси ТОВ «Аероклуб «Одеса» було правильно сплачено судовий збір за вимогу про припинення речового права в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		81.          На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 та Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/16651/19.
		82.          Проте Верховний Суд не бере до уваги посилання Громадської організації на вказані правові висновки з огляду на наступне.
		83.          Так, у справі № 910/13737/19 Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новітнє обладнання» про визнання неналежним виконання умов договору поставки та зобов`язання виконати вказаний договір. Верховний Суд при розгляді вказаної справи зазначив, що заявлені вимоги позивача ґрунтуються на наявності грошових вимог, що виникли на підставі відповідного договору. Наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача до відповідача. Отже, позовні вимоги про зобов`язання виконати умови договору поставки та поставити товар мають вартісну оцінку, мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається на підставі статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру грошових вимог позивача, на припинення яких спрямовано позов. 
		84.          Натомість у справі № 916/1988/20 ТОВ «Аероклуб «Одеса» не висувало до Громадської організації будь-яких грошових або інших вартість вимог, при задоволенні яких припиняться договірні відносини сторін.
		85.          Таким чином, правовідносини у справі № 916/1988/20 та у справі                                            № 910/13737/19 не є подібними за предметом спору, за підставами позову та за матеріально-правовим регулюванням спірних відносин.
		86.          У свою чергу у справі № 910/16651/19 товариство з обмеженою відповідальністю звернулося з позовом до банку та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з вимогами про зобов`язання вчинити дії щодо включення певних активів до ліквідаційної маси банкрута, які спрямовані на дотримання законної процедури його ліквідації. Верховний Суд при вирішення даного спору дійшов висновку, що такі вимоги мають немайновий характер.
		87.          Звідси правовідносини, що виникли між сторонами у справі                          № 910/16651/19 та у справі № 916/1988/20, суттєво відрізняються за складом учасників, предметом спору та матеріально-правовим регулюванням.
		88.          Отже, доводи Громадської організації щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, наведених у вказаних вище постановах, є необґрунтованими, а звідси зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.
		89.          Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		90.          Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
		91.          З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 916/1988/20 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України за касаційною скаргою Громадської організації у частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		Щодо вимоги про припинення речового права
		92.          Громадська організація додаткового зазначає, що підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		93.          Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування абзацу 3 частини третьої статті 26 Закону про державну реєстрацію прав в частині припинення права власності на підставі відповідної норми вказаного закону.
		94.          Згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		95.          Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
		96.          Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
		97.          Предметом позову у справі, що переглядається, була, зокрема вимога про припинення речового права на нерухоме майно.
		98.          Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою виникнення права власності у Громадської організації на спірне нерухоме майно вказано свідоцтво про право власності на будівлі авіаспортклубу «Одеса-Лиман» від 02.07.2002     № 017547, видане Августівською сільрадою, яким посвідчено, що об`єкт в цілому, який розташований в с. Набережному без вулиці та б/н, належить Одеському обласному авіаспортклубу Товариства сприяння обороні України «Одеса-Лиман» на праві колективної власності та складається з десяти загальною площею 1896 кв. м, яке 05.08.2002 було зареєстроване в Августівській сільраді та філією у м. Біляївці Одеського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості, про що свідчать відповідні запис та штамп.
		99.          Вказане свідоцтво про право власності на будівлі авіаспортклубу «Одеса-Лиман» від 02.07.2002 № 017547 видано на підставі рішення сесії Августівської сільради ХХІV скликання від 27.06.2002 № 33.
		100.          27.07.2006 Августівською сільрадою було прийнято рішення № 78/Р-V «Про визнання рішення Августівської сільської ради № 33 від 27.06.2020 недійсним», яким на підставі рішення Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 у справі № 22/40-06-869А та згідно з рішенням Августівської сільради від 19.01.2006 № 536/р-ІV вирішено, зокрема визнати недійсним рішення Августівської сільради від 27.06.2002 № 33 в пункті «Визнати право власності на нежитлові будівлі в с. Набережне, аеродром «Одеса-Лиман» за Одеським АСК ОСОУ згідно додатку з переліком у кількості 10 об`єктів».
		101.          Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
		102.          Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (стаття 2 Закону про державну реєстрацію прав).
		103.          За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
		104.          Подібний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження                                 № 12-234гс18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі            № 916/675/15.
		105.          Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону про державну реєстрацію прав Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
		106.          Наведеною нормою законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії, та які мають пріоритет над записами, що містяться у цьому Державному реєстрі.
		107.          Правові висновки щодо значення відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та необхідність застосування частини другої статті 12 Закону про державну реєстрацію прав при вирішенні питань, пов`язаних із правом власності на майно, викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2018 у справі                   № 917/553/17, від 03.04.2018 у справі № 922/1645/18.
		108.          Відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 26 Закону про державну реєстрацію прав ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
		109.          Таким чином, за змістом наведеної норми, якщо на момент ухвалення судового рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав відсутні речові права, обтяження речових прав, зареєстровані відповідно до законодавства, визнання припиненими таких прав не вимагається.
		110.          Як вже зазначалося, судами попередніх інстанцій встановлено, що як на момент проведення державної реєстрації прав на спірне нерухоме майно, так і на момент звернення позивача з позовом у Громадської організації будь-які речові права на спірне нерухоме майно були відсутні, у зв`язку зі скасуванням підстав на яких вони виникли.
		111.          Однак суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки відсутності у Громадської організації речових прав на нерухоме майно як на момент проведення державної реєстрації прав на спірне нерухоме майно, так і на момент звернення позивача з позовом.
		112.          У зв`язку з цим, враховуючи відсутність у Громадської організації речових прав на спірне нерухоме майно, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що позовна вимога про припинення речового права Громадської організації на це нерухоме майно є необґрунтованою, а звідси в її задоволенні необхідно відмовити.
		113.          За таких обставин положення абзацу 3 частини третьої статті 26 Закону про державну реєстрацію щодо одночасного припинення речових прав при ухваленні судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав до спірних правовідносин в цій справі застосуванню не підлягають.
		114.          Таким чином, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховним Судом встановлено неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права - абзацу 3 частини третьої статті 26 Закону про державну реєстрацію прав.
		115.          Разом з тим, ураховуючи, що зазначені норми права до спірних правовідносин у цій справі застосуванню не підлягають, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для викладення висновку щодо застосування положень абзацу 3 частини третьої статті 26 Закону про державну реєстрацію прав.
		116.          Щодо клопотання скаржника про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, то колегія суддів касаційної інстанції зазначає таке.
		117.          Відповідно до частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		118.          Згідно із частиною першою статті 303 Господарського процесуального кодексу України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. 
		119.          В своєму клопотанні скаржник зазначає про необхідність передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для надання нею висновку щодо застосування абзацу 3 частини третьої статті 26 Закону про державну реєстрацію прав у подібних правовідносинах.
		120.          Клопотання мотивоване тим, що питання про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та містить виключну правову проблему.
		121.          Проте, як зазначено раніше, положення абзацу 3 частини третьої статті 26 Закону про державну реєстрацію прав до спірних правовідносин в цій справі застосуванню не підлягають.
		122.          Звідси колегія суддів суду касаційної інстанції не вбачає підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а тому відмовляє у задоволенні поданого клопотання.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		123.          Зважаючи на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 916/1988/20, відкритого з цієї підстави за касаційною скаргою Громадської організації.
		124.          Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		125.          Згідно з положеннями частин першої та третьої статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		126.          Зважаючи на викладене, враховуючи часткову обґрунтованість касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, касаційну скаргу Громадської організації слід задовольнити частково, судові рішення попередніх інстанцій - скасувати частково, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в частини припинення речового права Громадської організації на спірне нерухоме майно.
		Щодо судових витрат
		127.          За змістом частини чотирнадцятої статті 129 та підпунктів б, в пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначаються новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		128.          У зв`язку з тим, що касаційна скарга Громадської організації підлягає частковому задоволенню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні частини позовних вимог, то судові витрати за подання апеляційної та касаційної скарг підлягають перерозподілу, а саме підлягає стягненню з        ТОВ «Аероклуб «Одеса» на користь Громадської організації судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3 153,00 грн та за подання касаційної скарги в сумі 4 204,00 грн.
		Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		1.          Касаційне провадження у справі № 916/1988/20 за касаційною скаргою Громадської організації «Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України» в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
		2.          Касаційну скаргу Громадської організації «Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України» в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити частково.
		3.          Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 і рішення Господарського суду Одеської області від 23.11.2020 у справі № 916/1988/20 в частині задоволення позовної вимоги про припинення речового права Громадської організації «Одеський обласний авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України» на будівлю гуртожитку - 125,6 кв. м, адмінбудівлю - 111,7 кв. м, будівлю СКП - 42,7 кв. м, житловий будинок -        48,2 кв. м, будівлю КДП - 248,1 кв. м, будівлю казарми - 454,2 кв. м, будівлю ГСМ - 3,2 кв. м, будівлю матеріального складу - 284,0 кв. м, учбовий корпус - 277,0 кв. м, ангар - 301,3 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2014990251210) скасувати.
		4.          Ухвалити у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги.
		5.          В іншій частині постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 і рішення Господарського суду Одеської області від 23.11.2020 у справі № 916/1988/20 залишити без змін.
		6.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «Одеса» (67633, Одеська область, Біляївський район, селище Набережне, вулиця Авіаторів, будинок 12, код ЄДРПОУ 23988327) на користь Громадської організації «Одеський авіаспортивний клуб Товариства сприяння обороні України» (65063, Одеська область, місто Одеса, вулиця Маршала Говорова, будинок 2, кабінет      № 111, код ЄДРПОУ 02722281) 7 357,00 грн (сім тисяч триста п`ятдесят сім гривень 00 коп.) судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
		7.          Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                                      В. Ю. Уркевич
		 
		Судді:                                                                                 Ю. Я. Чумак
		                                                                                                    
		                                                                                                    Г. М. Мачульський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...