Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 540/1380/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; транспорту та перевезення пасажирів.
Надіслано для оприлюднення: 18.11.2021. Зареєстровано: 19.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2021.
Дата набрання законної сили: 17.11.2021
Номер судового провадження: 854/9026/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		 
		___________________________________________________________________________________
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		17 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1380/21Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В.
		 
		Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: 
		Головуючого:Градовського Ю.М.
		суддів:Крусяна А.В.,
		Яковлєва О.В.
		розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Виконавчого комітету Херсонської міської ради на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Херсонської міської ради про визнання протиправними та нечинним пункту рішення,-
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		У квітні 2021р. ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Виконавчого комітету Херсонської міської ради, в якому просив визнати протиправним та нечинним пункт 2 рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради №33 від 12.02.2021р. "Про організацію роботи міського пасажирського транспорту на період дії карантину" в частині здійснення перевезення усіх пільгових категорій громадян, з урахуванням всіх передбачених Законом пільг, у період часу до 07:00, з 10:00 по 15:00 годин, та після 19:00 щоденно, крім вихідних днів.
		В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що він є учасником бойових дій і відповідно має право на пільги, встановлені законодавством України, зокрема, і на безкоштовний проїзд у міському транспорті. 
		Однак пунктом 2 рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради №33 від 12.02.2021р. передбачене законом пільгове перевезення пасажирів громадським транспортом на час дії карантину скасоване, чим фактично позивача позбавлено права на такий пільговий проїзд в міському транспорті.
		Посилаючись на вказані обставини просив позов задовольнити.
		Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021р. адміністративний задоволено в повному обсязі.
		Визнано протиправним та нечинним пункт 2 рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради №33 від 12.02.2021р. "Про організацію роботи міського пасажирського транспорту на період дії карантину" в частині здійснення перевезення усіх пільгових категорій громадян, з урахуванням всіх передбачених Законом пільг, у період часу до 07:00, з 10:00 по 15:00 годин, та після 19:00 щоденно, крім вихідних днів.
		В апеляційній скарзі Виконавчий комітет Херсонської міської ради, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
		Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спірним рішенням виконкому фактично було тимчасово скасовано у певні часи доби "пільговий проїзд" як такий, то фактично цим рішенням суттєво звужено зміст та обсяг передбачених Законом прав осіб пільгових категорій на безкоштовний проїзд, зокрема, і права позивача, як учасника бойових дій, що має право на пільги, встановлені законодавством України.
		Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
		Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 4.05.2018р.(а.с.11), а отже має право на пільги, встановлені ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в т.ч. і на безкоштовний проїзд у міському транспорті.
		12.02.2021р. Виконавчим комітетом Херсонської міської ради прийнято рішення №33 "Про організацію роботи міського пасажирського транспорту на період дії карантину", пунктом 2 якого встановлено, що на період дії карантинних обмежень, визначених пунктом 1 даного рішення, здійснювати перевезення міським електричним та автомобільним транспортом усіх пільгових категорій громадян, з урахуванням усіх передбачених чинним законодавством пільг, у період часу 07:00, з 10:00 до 15:00, та після 19:00 щоденно, крім вихідних днів.
		Позивач вважає вказане рішення виконавчого комітету протиправним, а тому звернувся в суд із відповідним позовом.
		Перевіряючи правомірність та законність дій Виконавчого комітету Херсонської міської ради у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими апелянт пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
		Так, положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закон №280) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
		Згідно ст.2 Закону №280 місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
		Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
		У відповідності до ст.25 Закону №280 сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
		Приписами пункту «а» ст.30 Закону №280 визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: 1) управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; 10) затвердження маршрутів і графіків руху, правил користування міським пасажирським транспортом незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством; 10-1) прийняття рішення про впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті незалежно від форм власності та визначення особи, уповноваженої здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду; 10-2) встановлення порядку функціонування та вимог до автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті незалежно від форм власності, а також видів, форм носіїв, порядку обігу та реєстрації проїзних документів; 12) залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв`язку.
		Відповідно до ч.9 ст.6 ЗУ "Про автомобільний транспорт" від 5.04.2001р. №2344-III (далі - Закон №2344-III) органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють у межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території, запроваджують автоматизовану систему обліку оплати проїзду та встановлюють порядок її функціонування, а також види, форми носіїв, порядок обігу та реєстрації проїзних документів; визначають особу, уповноважену здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду.
		Забезпечення організації пасажирських перевезень покладається: на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту (ст.7 Закону №2344-III).
		Частиною 2 ст.11 Закону №2344-III послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства є соціально значущими послугами автомобільного транспорту.
		Правилами ч.1 ст.31 Закону №2344-III встановлено, що відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.
		Послуги пасажирського автомобільного транспорту регламентовані ст.35 Закону № 2344-III, відповідно до якої послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяють на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення.
		Послуги з перевезення пасажирів автобусами можуть надаватися за видами режимів організації перевезень: регулярні, регулярні спеціальні, нерегулярні. Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Автобусні маршрути за видами сполучень поділяються на: міські, приміські, міжміські, міжнародні. Автобусні маршрути за видами перевезень поділяються на: загального користування, спеціальних перевезень, нерегулярних перевезень. Перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування може здійснюватися у режимах: звичайному, експресному, маршрутного таксі.
		Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджує Кабінет Міністрів України.
		Правила користування міським пасажирським автомобільним транспортом затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування. Вони визначають порядок проїзду і його оплати, права та обов`язки пасажирів, а також взаємовідносини перевізників і пасажирів під час надання транспортних послуг, враховуючи особливості транспортної інфраструктури та наявність автоматизованої системи обліку оплати проїзду.
		У відповідності до ст.37 Закону №2344-III "Пільгові перевезення пасажирів автомобільним транспортом" пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.
		Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997р. №176 затверджено Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту (далі - Правила №176), які визначають порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов`язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг, автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.
		Розділом VI цих Правил №176 передбачені права і обов`язки учасників транспортного процесу.
		Відповідно до пунктів 145, 148, 158, 160 Правил №176 перевізник зобов`язаний, зокрема, здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким згідно із законодавством надано пільги щодо плати за проїзд. Водій автобуса має право не допускати до поїздки пасажирів, які не мають квитків або не пред`являють посвідчення встановленого зразка, що підтверджує право на пільги щодо оплати проїзду, перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, порушують громадський порядок, мають при собі небезпечні вантажі, зокрема легкозаймисті, вибухонебезпечні і такі, що можуть забруднити транспортний засіб чи одяг пасажирів.
		Пасажир автобуса зобов`язаний мати при собі квиток на проїзд, квиток (квитанцію) на перевезення багажу, за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення чи довідку, на підставі якої надається пільга, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - зареєструвати електронний квиток.
		Пасажирам автобуса забороняється здійснювати поїздку без оплати її вартості або без пред`явлення посвідчення особи встановленого зразка (у разі наявності права на пільги щодо проїзду).
		Закон України "Про міський електричний транспорт" (надалі - Закон №1914-IV) визначає правові, організаційні та соціально-економічні засади функціонування міського електричного транспорту загального користування на ринку транспортних послуг і спрямований на створення сприятливих умов для його розвитку, задоволення потреб громадян у доступних, якісних і безпечних перевезеннях.
		За правилами ст.1 Закону №1914-IV міський електричний транспорт - складова частина єдиної транспортної системи, призначена для перевезення громадян трамваями, тролейбусами, поїздами метрополітену на маршрутах (лініях) відповідно до вимог життєзабезпечення населених пунктів.
		Згідно ст.4 Закону №1914-IV, то нею визначено порядок надання транспортних послуг, а саме відповідно до якої транспортні послуги надаються з додержанням таких вимог: постійності (надійності) перевезень на маршрутах (лініях), що передбачає запобігання незапланованим перервам руху та відновлення перевезень у разі їх виникнення; врахування пасажиропотоків під час визначення кількості рухомого складу, що працює на маршрутах (лініях), та складання розкладу руху на відповідний час доби; встановлення швидкості руху на маршрутах (лініях) з урахуванням технічних та експлуатаційних характеристик рухомого складу, а також вимог безпеки руху; відповідності технічного стану рухомого складу, що працює на маршрутах (лініях), визначеним законодавством нормативам; безпечності перевезень. Транспортні послуги надаються на договірних засадах між перевізником та замовником з урахуванням: норм забезпечення обслуговування міським електричним транспортом; показників якості транспортних послуг. Оплата транспортних послуг проводиться безпосередньо пасажирами та замовником. Право на користування транспортними послугами надає придбаний разовий квиток, закомпостований абонементний талон, проїзний квиток тривалого користування, картка, посвідчення або довідка, що дає право на пільговий проїзд згідно із законодавством, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - зареєстрований електронний квиток. Фінансування перевезення пільгової категорії громадян здійснюється згідно із законодавством. Перевізник не вправі відмовлятися від пільгових перевезень, крім випадків, передбачених законами.
		Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (надалі - Закон №1160-IV) визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.
		Так, ст.1 Закону №1160-IV регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
		Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що право громадян на пільговий проїзд громадським транспортом передбачено чинним законодавством України, а саме: ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства", а порядок реалізації такого право визначено постановами Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 №354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування" та від 05.04.1994 №226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування".
		Як вбачається із апеляційної скарги, єдиним її доводом є те, що позивачем не доведено факту порушення його прав та законних інтересів, оскільки ним не надано доказів того, що він користується послугами міського пасажирського транспорту у м.Херсоні, а саме квитка, який підтверджував те, що ОСОБА_1 скористався послугами роботи міського пасажирського транспорту.
		Між тим, в матеріалах справи наявне посвідчення учасника бойових дій, видане на ім`я ОСОБА_1 (а.с.11), що вказує на наявність у позивача пільг, зокрема, у вигляді безоплатного користування громадським транспортом та на відсутність необхідності купувати квиток.
		Як вбачається із матеріалів справи, що п.2 рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради №33 "Про організацію роботи міського пасажирського транспорту на період дії карантину" встановлено на період дії карантинних обмежень, визначених п.1 даного рішення, здійснювати перевезення міським електричним та автомобільним транспортом усіх пільгових категорій громадян, з урахуванням усіх передбачених чинним законодавством пільг, у період часу 07:00, з 10:00 до 15:00, та після 19:00 щоденно, крім вихідних днів.
		Надаючи оцінку вищевказаному рішенню, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідач прийняв рішення про обмеження перевезення пільгових категорій громадян у відповідні дні та часи.
		Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, оскільки приймаючи спірне рішення відповідач обмежив (звузив) право позивача у користуванні міським транспортом, що відповідно до чинного законодавство не входить до його компетенції.
		Колегія суддів також зазначає, що таке рішення відповідача є протиправним, оскільки суперечать Конституції України, гарантіям, змісту і спрямованості діяльності держави, визначеним у Конституції України та не узгоджуються із завданнями та повноваженнями, наданими цьому органу в умовах надзвичайної ситуації.
		В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. 
		За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів, -
		П О С Т А Н О В И Л А:
		Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Херсонської міської ради  залишити без задоволення.
		Херсонського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021р.  залишити без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
		 
		 
		 
		Головуючий:Ю.М.Градовський
		 
		 
		 
		 
		Судді:А.В.Крусян
		 
		 
		 
		 
		О.В.Яковлєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...