Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/468/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 18.11.2021. Зареєстровано: 19.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.11.2021.
Дата набрання законної сили: 16.02.2022
Номер судового провадження: П/9901/468/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		18 листопада 2021 року 
		Київ
		справа №9901/468/21
		адміністративне провадження № П/9901/468/21  
		 
		Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.    В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним дії, зобов`язання вчинити дії,
		УСТАНОВИВ:
		1.          15 листопада 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів (далі - ВККС України, відповідач), в якій позивач просить:
		1.1.          визнати протиправними дії ВККС України щодо оприлюднення набору даних "Інформація про ефективність здійснення суддями правосуддя" з порушенням принципів доступності для використання, порівняння та відкритості за замовчуванням;
		1.2.          зобов`язати ВККС України оприлюднити набір даних "Інформація про ефективність здійснення суддями правосуддя" з урахуванням принципів доступності для використання, порівняння та відкритості за замовчуванням, а саме у машиночитаному форматі, який відповідає структурованому типу даних з інформацією щодо усіх суддів з 2016 року;
		1.3.          оглянути сторінку ВККС України на порталі відкритих даних (https://bit.ly/3CxE1ar) та розділ "Відкриті дані" вебсайту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (https://bit.ly/39gr8m3):
		1.4.          встановити судовий контроль за виконанням ВККС України судового рішення за результатом розгляду цього позову;
		1.5.          стягнути сплачений судовий збір з ВККС України на користь позивача.
		2.          Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем помилково обрано тип даних для оприлюднення на вебсайті ВККС України інформації у їх текстовому форматі замість структурованого.
		2.1.          Позивач також зазначає, що оприлюднення структурованих даних за своїм типом у текстовому форматі унеможливлює їх використання навіть в одному окремому випадку без зміни їх структури. Це не відповідає принципу доступності для використання. Файли, які оприлюднила ВККС України не придатні для порівняння без участі людини ані в розрізі одного суді, ані між суддями. Через це втрачається будь-яка цінність їх оприлюднення.
		2.2.          Позивач вважає, що ВККС не виконала свого обов`язку щодо оприлюднення повного набору даних "Інформація про ефективність здійснення суддями правосуддя" у машиночитному форматі, чим порушила право на доступ до публічної інформації.
		3.          Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 листопада 2021 року визначено склад: головуючого суддю Шевцову    Н.    В., суддів Данилевич    Н.    А., Мацедонську    В.    Е., Радишевську    О.    Р., Уханенка    С.    А.
		4.          Пунктом 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		5.          За наслідками перевірки головуючим суддею встановлено, що цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з огляду на таке.
		6.          Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		7.          Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
		8.          За змістом частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою. 
		9.          Зазначений перелік справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
		10.          Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені у статті 266 КАС.
		11.          Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:
		1) законності (крім конституційності) постанов ВРУ, указів і розпоряджень Президента України;
		2) законності дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
		3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
		4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат (частина перша    статті 266 КАС).
		12.          Згідно із частиною четвертою статті 266 цього Кодексу Верховний Суд за наслідками розгляду справи може, зокрема, визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, протиправними, зобов`язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії (пункт 2).
		13.          Завданням адміністративного судочинства згідно із частиною першою    статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		14.          Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої    статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених    Конституцією    і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
		15.          Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту <...>.
		16.          Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
		17.          Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої    статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
		18.          Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		19.          Таким чином, гарантоване    статтею 55 Конституції України    й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
		20.          Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої    статті 19 КАС).
		21.          КАС    України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
		22.          Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить зобов`язати ВККС України оприлюднити набір даних "Інформація про ефективність здійснення суддями правосуддя" з урахуванням принципів доступності для використання, порівняння та відкритості за замовчуванням, а саме у машиночитаному форматі, який відповідає структурованому типу даних з інформацією щодо усіх суддів з 2016 року.
		23.          Таким чином, позовні вимоги фактично є вимогою про зобов`язання вчинити відповідача дії на користь заінтересованої особи задля її зручності у використанні певного формату відкритих даних, оприлюднених на вебсайті відповідача.
		24.          При цьому позивач не зазначає, які саме її права порушено ВККС України при отриманні даних на вебсайті у відповідному форматі.
		25.          Обґрунтування позову зводиться до незручності позивача користуватися інформацією, оприлюдненою відповідачем у певному форматі, а не обмеження у доступі до публічної інформації.
		26.          За таких обставин, Верховний Суд вважає, що у цій справі відсутній предмет спору.
		27          Суд зазначає, що поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
		28.          Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
		29.          Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала в судових рішеннях, зокрема в постановах від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 3 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 13 березня 2019 року у справі №    9901/947/18.
		30.          Верховний Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі вправі ініціювати їх вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу та самі по собі не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6, 13 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод (далі - Конвенція).
		31.          Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis п. 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", п. 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України").
		32.          Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 лютого 2018 року у справі № П/800/526/17, від 22 березня 2018 року у справі № П/9901/135/18, від 20 березня 2019 року у справі №    808/3230/17 та ін.
		33.          З урахуванням викладеного відсутність предмета спору унеможливлює звернення позивача до суду щодо вирішення питання протиправності дій чи бездіяльності ВККС України в порядку судової ревізії (контролю).
		34.          Отже, дії, які, на думку позивача, вчинив відповідач та про які йдеться у позовних вимогах, не підлягають судовому захисту в порядку адміністративного судочинства.
		35.          Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття провадження у справі за заявленим позовом, а тому у його відкритті слід відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
		36.          Відповідно до частини шостої статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
		37.          Позовні вимоги, з підстав, наведених у цій ухвалі, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства", оскільки поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, про що зазначала Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22 березня 2018    року в справі №     П/9901/135/18 (провадження №11-70сап18), від 31 січня 2019     року в справі №    9901/56/19 (адміністративне провадження №П/9901/56/19), від 27 червня 2019 року в справі №    9901/920/18 (провадження №11-1455заі18). 
		38.          Оскільки розгляд цього спору з урахуванням його предмету і суб?єктного складу перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду, підстав для роз`яснення позивачеві до суду якої юрисдикції належить його вирішення немає.
		 
		Керуючись статтями 19, 22, 170, 241-243, 248, 256, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1.          Відмовити у відкритті провадження у справі №9901/468/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним дії, зобов`язання вчинити дії.
		2.          Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом 15 днів з дня її постановлення до Великої Палати Верховного Суду.
		3.          Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		4.          У разі подання на ухвалу Верховного Суду апеляційної скарги, якщо її не скасовано, вона набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                           Н.   В.   Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...