Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 593/903/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Зловживання впливом.
Надіслано для оприлюднення: 19.11.2021. Зареєстровано: 21.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2021.
Дата набрання законної сили: 16.11.2021
Номер судового провадження: 11-кп/4820/58/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017210000000076

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Провадження № 11-кп/4820/58/21 
		Справа № 593/903/17 Головуючий в 1-й інстанції  ОСОБА_1  
		Категорія:ч.2ст.369-2КК України                Доповідач                 ОСОБА_2  
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		16 листопада 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
		судді - доповідача         ОСОБА_2 ,
		суддів             ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		з участю секретарів     ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6 ,
		прокурора             ОСОБА_7 ,
		захисника              ОСОБА_8 ,
		обвинуваченої         ОСОБА_9 
		розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017210000000076 від 27 березня 2017 року, за апеляційною скаргою прокурора на вирок Бережанського районного суду Тернопільської області від 22 серпня 2019 року,-
		в с т а н о в и л а :
		 
		Вироком Бережанського районного суду Тернопільської області від 22 серпня 2019 року
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Бережани, Тернопільської області, громадянку України, освіта вища, неодружену, жительку АДРЕСА_1 , не працює, раніше не судиму,
		визнано невинною у пред`явленому обвинуваченні щодо вчинення нею злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.
		Речові докази у кримінальному провадженні, а саме грошові кошти в сумі 200 доларів США звернуто в дохід держави, марлеві тампони, якими робилися змиви рук ОСОБА_9 та контрольний взірець - постановлено знищити.
		   Судові витрати за проведені судові експертизи в сумі 1731 грн. 80 коп. віднесено на рахунок держави.
		За вироком суду, ОСОБА_9 органом досудового розслідування обвинувачувалася в тому, що будучи призначеною на посаду доцента кафедри екології охорони навколишнього середовища та збалансованого природокористування відокремленого підрозділу НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут», наказом директора інституту № 272/1-к від 2 вересня 2013 року, достатньо викривається в одержанні від студента НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» ОСОБА_10 неправомірної вигоди в сумі 200 доларів США за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави за таких обставин.
		На початку березня 2017 року, в доцента кафедри екології охорони навколишнього середовища та збалансованого природокористування відокремленого підрозділу НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» ОСОБА_9 , яка згідно наказу № 135-1С директора інституту від 25.10.2016 року, визначена науковим керівником бакалаврської роботи студента 4-го курсу відокремленого підрозділу НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» ОСОБА_10 , виник злочинний умисел спрямований на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_10 за сприяння у написанні йому бакалаврської роботи, допуску даної бакалаврської роботи до захисту та вплив на членів державної екзаменаційної комісії, з метою успішного захисту ОСОБА_10 бакалаврської роботи.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, на початку березня 2017 року ОСОБА_9 , перебуваючи в приміщенні відокремленого підрозділу НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут», що знаходиться по вул. Академічна, 20 в м. Бережани, Тернопільської області повідомила ОСОБА_10 , що може допомогти йому у написанні бакалаврської роботи, допуску даної бакалаврської роботи до захисту та вплив на членів державної екзаменаційної комісії, за умови передачі їй неправомірної вигоди в сумі 200 доларів США.
		На вказану пропозицію ОСОБА_10 погодився, усвідомлюючи, що зважаючи на займану посаду, ОСОБА_9 перебуває у хороших відносинах з членами державної екзаменаційної комісії, до повноважень яких входить прийняття рішень щодо захисту бакалаврських робіт, завдяки чому може впливати на прийняття ними рішень, у тому числі щодо успішного захисту ОСОБА_10 його бакалаврської роботи. 
		Надалі, 6 червня 2017 року, близько 9 год. 55 хв., після передачі ОСОБА_9 . ОСОБА_10 його бакалаврської роботи та запевнення останнього, що він успішно її захистить, ОСОБА_9 , переслідуючи свій злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди за вплив на членів державної екзаменаційної комісії, з метою успішного захисту ОСОБА_10 бакалаврської роботи, у службовому кабінеті відокремленого підрозділу НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут», що знаходиться по вул. Академічна, 20 в м. Бережани, Тернопільської області одержала від ОСОБА_10 неправомірну вигоду в сумі 200 доларів США, що згідно курсу Національного банку України, станом на 6 червня 2017 року, становить 5 256 грн., за вплив на членів державної екзаменаційної комісії, з метою успішного захисту ОСОБА_10 бакалаврської роботи.
		Органом досудового слідства дії ОСОБА_9 кваліфікувались за ч. 2 ст. 369-2 КК України (в редакції Закону № 3207-VI від 7 квітня 2011 року; із змінами, внесеними згідно із Законами № 221-VII від 18 квітня 2013 року; № 222-VII від 18 квітня 2013 року, № 1261-VII від 13 травня 2014 року, № 770-VIIIвід 10листопада 2015 року), тобто одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
		Вказане формулювання обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_9 , суд першої інстанції визнав недоведеним. ОСОБА_9 виправдано, оскільки не доведено, що в її діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
		В своїй апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати у зв`язку із невідповідністю висновків суду викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_9 винною за ч. 2 ст. 369-2 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 25500 грн. Вказує, що в мотивувальній частині виправдувального вироку необхідно обґрунтувати і викласти висновок про виправдання обвинуваченої із зазначенням підстави виправдання, передбаченої законом, і мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Однак, на думку прокурора, судом першої інстанції не дотримано зазначених вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи та прийнятті судового рішення, а тому вирок не може вважатися законним, обґрунтованим і вмотивованим та підлягає скасуванню у зв`язку із порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зокрема, суд першої інстанції виправдовуючи ОСОБА_9 не навів у вироку підстави для виправдання останньої, виправдовуючи ОСОБА_9 не вказав при цьому мотивів свого рішення, суд першої інстанції послався лише на ті докази та в тій частині, що на його думку, вказують на невинуватість обвинуваченої, при цьому, доводи сторони обвинувачення суд не спростував та у вироку підстав з яких він надає перевагу одним доказам та відкидає інші, а саме докази обвинувачення не навів. Докази, які містяться в матеріалах справи, на думку прокурора, повністю підтверджують той факт, що ОСОБА_9 одержала від потерпілого саме неправомірну вигоду у виді 200 доларів США з метою вплинути на членів екзаменаційної комісії, а не лише для написання дипломної роботи.
		Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора в підтримання поданої ним апеляційної скарги, обвинувачену та її захисника, які заперечували проти апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає за таких підстав.
		Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Статтею 373 КПК Українивизначено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		За ч. 3ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
		Відповідно дост. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Колегія суддів вважає, що вказаних вимог закону, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку, дотримався.
		Визнаючи ОСОБА_9 невинуватою у пред`явленому обвинуваченні та виправдовуючи за недоведеністю, що в діянні обвинуваченої ОСОБА_9 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369 -2 КК України, суд мотивував своє рішення тим, що під час розмов та зустрічей зі свідком ОСОБА_10 . ОСОБА_9 не проявляла ініціативи у вимаганні неправомірної вигоди у останнього, не вказувала, на кого з посадових осіб вона буде здійснювати вплив задля прийняття потрібного рішення тощо. Сам факт фіксації органом досудового розслідування розмов між обвинуваченою та свідком не може бути беззаперечним доказом злочинних дій ОСОБА_9 , оскільки органами досудового слідства не надано достатніх доказів, що остання взагалі мала намір отримати неправомірну винагороду за вчинення певних дій з метою застосування впливу на будь-яких службових осіб. Також, ні з протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 06 червня 2017 року, ні з протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 07 червня 2017 року, не вбачається, що ОСОБА_9 вплинула на членів комісії задля успішного захисту бакалаврської роботи ОСОБА_10 , навпаки, вона неодноразово просила останнього написати бакалаврську роботу самостійно, або допомогти йому у написанні, і тільки після неодноразових прохань останнього вона погодилась написати її замість нього за винагороду. Із пояснень свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , не вбачається, яким чином доводиться вина ОСОБА_9 у вчиненні нею інкримінованого кримінального правопорушення, в тому числі наявність впливу останньої на членів комісії щодо сприяння ними в успішному захисті бакалаврської роботи ОСОБА_10 , що є необхідною складовою для кваліфікації інкримінованого їй кримінального правопорушення. Крім того, висновки прокурора про отримання коштів ОСОБА_9 від студента ОСОБА_10 як винагороди за написання для нього бакалаврської роботи, а також подальше вилучення цих коштів у останньої, за відсутності об`єктивних доказів, які б підтверджували факт здійснення нею впливу на членів державної екзаменаційної комісії для подальшого успішного захисту цієї дипломної роботи ОСОБА_10 , не доведені у судовому засіданні належними та допустимими доказами. Досліджені у справі наявні докази не доводять здійснення ОСОБА_9 впливу на членів державної екзаменаційної комісії для успішного захисту бакалаврської роботи ОСОБА_10 . 
		В судовому засіданні апеляційного суду, обвинувачена ОСОБА_9 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України, не визнала та суду пояснила, що 6 червня 2017 року, близько 9 год. 55 хв., у службовому кабінеті відокремленого підрозділу НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут», що знаходиться по вул. Академічна, 20 в м. Бережани, Тернопільської області, вона одержала від ОСОБА_10 гроші в сумі 200 доларів США, після передачі ОСОБА_10 його бакалаврської роботи за написання, оформлення та друкування бакалаврської роботи, а не за сприяння у її захисті, як стверджує обвинувачення. Ніякого впливу на членів екзаменаційної комісії вона не мала і ніяких обіцянок у сприянні, в успішному захисті бакалаврської роботи, вона ОСОБА_10 не давала. Крім цього ОСОБА_9 показала, що будучи науковим керівником бакалаврської роботи студента 4-го курсу відокремленого підрозділу НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» ОСОБА_10 , вона погодилася на написання йому бакалаврської роботи, на його ж прохання і лише після того, як в квітні місяці 2017 року, він їй повідомив, що у нього нічого немає по написанню роботи, що він вимушений їхати на роботу і немає часу на написання роботи самотужки. Вона усвідомлює, що як куратор студента ОСОБА_10 та науковий керівник його бакалаврської роботи, вона поступила неправильно, погодившись на написання такої роботи, яку повинен був виготовити сам студент ОСОБА_10 , однак гроші вона взяла лише за свою особисту працю по написанню, оформленню та друкуванню самої бакалаврської роботи, а не за сприяння у її успішному захисті, а тому просить її виправдати за вказаною статтею обвинувачення.
		Свідок ОСОБА_10 в суді першої інстанції показав, що керівником його бакалаврської роботи була доцент ОСОБА_9 . Свою роботу він через особисті сімейні обставини не мав часу писати, а тому ОСОБА_9 на його прохання погодилась виконати роботу замість нього, та саме за виконання цієї роботи і сприяння в успішному її захисті ОСОБА_10 повинен був передати ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 200 доларів США, і цю суму назвала сама ОСОБА_9 . Такі дії ОСОБА_9 він розцінив, як вимагання неправомірної вигоди та підтвердив факт подачі ним заяви до УСБУ в Тернопільській області про таке вимагання ОСОБА_9 . В подальшому, в червні 2017 року в приміщенні навчального закладу - службовому кабінеті ОСОБА_9 , діючи під контролем, він передав їй в якості неправомірної вигоди грошові кошти в сумі 200 доларів США за виконання його бакалаврської роботи та сприяння в успішному її захисті, які йому надали працівники СБУ. Крім цього, ОСОБА_10 пояснив, що бакалаврську роботу він одержав від ОСОБА_9 в день передачі їй коштів, за два дні до захисту. В цей же день її затвердила зав. кафедрою ОСОБА_16 . На кафедрі вказану роботу він не захищав, всі підписи в роботі виконані викладачами в день її отримання від ОСОБА_9 , 6 червня 2017 року, тоді ж її підписала ОСОБА_16 та викладач кафедри ОСОБА_17 . Не будучи обізнаним про права і обов`язки керівника бакалаврської роботи при захисті такої роботи, він думав, що керівник бакалаврської роботи, якою була ОСОБА_9 , буде присутньою на захисті роботи та подбає, щоб йому не ставили тяжкі запитання по роботі чи іншим чином посприяє у її захисті. Грошові кошти в якості неправомірної вигоди він передав ОСОБА_9 за написання роботи та успішний її захист.
		Свідок ОСОБА_16 в суді першої інстанції пояснила, що згідно протоколу засідання кафедри передбачено попередній захист бакалаврських робіт на кафедрі не пізніше, ніж за 2 тижні до її офіційного захисту. Завдання до роботи повинно було бути схвалено ще в листопаді 2016 року, тоді ж затверджувались наказом і теми бакалаврських робіт для студентів. ОСОБА_9 , будучи науковим керівником бакалаврської роботи студента ОСОБА_10 , на кафедрі не доповідала про те, що останній не виконує роботу. Бакалаврська робота ОСОБА_10 на кафедрі не заслуховувалась. Крім цього, ОСОБА_16 пояснила, що в червні 2017 року, точної дати вона не пам`ятає до неї подзвонила ОСОБА_9 , яка їй повідомила, що до неї прийде ОСОБА_18 ( ОСОБА_19 ) з роботою, після чого прийшов ОСОБА_10 і в той же день вона підготувала рецензію на роботу, поставивши свій підпис на роботі і в завданні до роботи.
		Свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , в суді першої та апеляційної інстанції, свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , в суді першої інстанції, кожен зокрема пояснили, що для захисту бакалаврських робіт передбачено визначення календарного плану написання такої роботи, у відповідності до якого за 14 днів до захисту вказана робота повинна бути захищена на кафедрі, а у разі невиконання роботи студентом його науковий керівник доповідає про це на кафедрі декану. В обов`язки наукового керівника входить консультувати студента при написанні ним роботи, а не виготовляти дипломну роботу замість студента. Крім цього зазначили, що жодного впливу, чи намагання будь-яким способом на прийняття ними рішень зі сторони ОСОБА_9 не було і бути не могло. Таким чином, із пояснень вказаних вище свідків не вбачається, яким чином доводиться вина ОСОБА_9 у вчиненні нею інкримінованого кримінального правопорушення, в тому числі наявність впливу останньої на членів комісії щодо сприяння ними в успішному захисті бакалаврської роботи ОСОБА_10 , що є необхідною складовою для кваліфікації інкримінованого їй кримінального правопорушення.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що показання обвинуваченої ОСОБА_9 про те, що жодного впливу на членів комісії для сприяння в успішному захисті бакалаврської роботи ОСОБА_10 вона не вчиняла і вчинити не змогла, а що стосується 200 доларів США, які вона отримала від ОСОБА_10 , то вони були нею отримані виключно за виконання роботи в якості винагороди, є правдивими, об`єктивними та доводяться матеріалами справи, а також показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_11 , враховуючи також і те, що стороною обвинувачення на доведення протилежного доказів не надано.
		Виступали предметом детальної перевірки також і надані прокурором на підтвердження обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України письмові докази, та їм була надана належна оцінка з точки зору належності, допустимості та достовірності, а саме постанова про проведення контролю за вчиненням злочину від 02 червня 2017 року; протокол огляду, фіксації, вручення грошових коштів від 05 червня 2017 року, які є процесуальними рішеннями та процесуальними документами, на підставі яких стосовно ОСОБА_9 здійснювались негласні слідчі (розшукові) дії у виді контролю за вчиненням злочину.
		Згідно протоколу огляду від 06.06.2017 номінали купюр, вилучених під час огляду місця події, що були предметом неправомірної вигоди, які того ж номіналу і тих же серій, що грошові кошти, які під контролем вручались ОСОБА_10 оперативними працівниками СБУ для їх передачі ОСОБА_9 в якості неправомірної вигоди. Протоколом про результати контролю за вчиненням злочину відображено обставини, за яких ОСОБА_10 , який був залучений до проведення НСРД як заявник, було вручено попередньо оброблені спеціальною хімічною речовиною грошові кошти в сумі 200 доларів США та які в подальшому 06.06.2017 ОСОБА_10 в службовому кабінеті ОСОБА_9 передав їй в якості неправомірної вигоди. Протоколом аудіо-, відеоконтролю особи зафіксовано обставини розмови, що відбулись між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , в ході яких ОСОБА_9 поставила вимогу про необхідність передачі їй неправомірної вигоди в сумі 200 доларів США, після чого 06.06.2017 вказані грошові кошти ОСОБА_10 передав ОСОБА_9 , в ході вказаної розмови ОСОБА_9 передала ОСОБА_10 його бакалаврську роботу та запевнила його, що проблем при її захисті бути не повинно. Зокрема, згідно розмов НСРД ОСОБА_9 , коли передавала роботу ОСОБА_10 також передала йому відгук до роботи від себе та «рецензію від неї», яку має підписати « ОСОБА_20 » ( ОСОБА_16 ). При вказаній розмові показала ОСОБА_10 де ОСОБА_16 має поставити свої підписи на роботі. Крім того, ОСОБА_9 запевнила ОСОБА_10 що «ми ніяких питань тобі не будемо задавати, а та з ОСОБА_21 вона може».
		Із вказаних НСРД, не вбачається, що ОСОБА_9 вплинула на членів комісії задля успішного захисту бакалаврської роботи ОСОБА_10 , навпаки, вона неодноразово просила останнього написати бакалаврську роботу самостійно, або допомогти йому у написанні, і тільки після неодноразових прохань останнього вона погодилась написати її замість нього за винагороду.
		Вказані обставини також підтверджуються й іншими доказами, досліджених в судовому засіданні зокрема: заяви ОСОБА_10 від 27 березня 2017 року про вчинення кримінального правопорушення, яка є лише є процесуальною підставою для здійснення кримінального провадження та проведення окремих процесуальних дій та не може розцінюватись як джерело доказів; постанови про проведення освідування особи від 06 червня 2017 року, у відповідності до якої було постановлено провести освідування ОСОБА_9 , з метою виявлення на її тілі слідів вчиненого нею кримінального правопорушення, шляхом проведення відповідних змивів; протоколу освідування ОСОБА_9 від 06.06.2017, з якого слідує, що 06.06.2017 на підставі постанови прокурора було зроблено змиви з правої та лівої рук ОСОБА_9 , які опечатано з метою подальшого призначення та проведення судово-хімічної експертизи; протоколу огляду місця події від 06.06.2017, в ході якого в службовому кабінеті ОСОБА_9 було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 200 доларів США, які 06 червня 2017 року ОСОБА_10 передав ОСОБА_9 ; протоколу огляду від 07.06.2017, з якого вбачається, що зазначені номінали купюр, вилучених під час огляду місця події, були предметом неправомірної вигоди, які того ж номіналу і тих же серій, що грошові кошти, які під контролем вручались ОСОБА_10 оперативними працівниками СБУ для їх передачі ОСОБА_9 в якості неправомірної вигоди; висновку судово-хімічної експертизи № 2-422/17 від 26.06.2017 з фототаблицями до зазначеного висновку, з якого вбачається, що вилучені під час огляду місця події грошові кошти та марлеві тампони, якими робились змиви з рук ОСОБА_9 , мають люмінісценцію, яку не видно при денному освітленні; висновку судово-технічної експертизи № 1.1-213/17 від 27.06.2017 з фототаблицями до нього, з якого слідує, що вилучені під час огляду місця події грошові кошти в сумі 200 доларів США виготовлені на підприємстві, яке повинно здійснювати випуск грошових знаків та цінних паперів США; копії бакалаврської роботи, яку ОСОБА_10 одержав від ОСОБА_9 06 червня 2017 року.
		Тобто вказані докази, лише вказують на отримання обвинуваченою від ОСОБА_10 грошових коштів в сумі 200 доларів, про що сама обвинувачена не заперечувала протягом судового розгляду. Однак, із змісту даних документів не вбачається, яким чином остання здійснювала чи мала здійснити вплив на членів екзаменаційної комісії.
		Крім того, обвинувачена ОСОБА_9 в судовому засіданні неодноразово пояснювала, що жодного впливу на членів комісії для сприяння в успішному захисті бакалаврської роботи ОСОБА_10 вона не вчиняла і вчинити не змогла, а що стосується 200 доларів США, які вона отримала від ОСОБА_10 , то вони були нею отримані виключно за виконання роботи в якості винагороди, суд вважає, такі показання обвинуваченої, є правдивими, об`єктивними та доводяться матеріалами справи, а також показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_11 . 
		Отже, стороною обвинувачення доказів на доведення протилежного не надано та не підтверджено належними та допустимими доказами, які саме дії ОСОБА_9 утворюють об`єктивну сторону складу злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України.
		   Тому, доводи апеляційної скарги прокурора про те, що ОСОБА_9 одержала відпотерпілого саменеправомірну вигодуу виді200доларів СШАз метоювплинути начленів екзаменаційноїкомісії,а нелише длянаписання дипломноїроботи, є необґрунтованими.
		Доводи прокурора щодо порушень вимогст. 374 КПК Україниз посиланням на те, що суд не навів докази на яких ґрунтується доведеність обвинувачення, а лише обмежився їх перерахуванням та не проаналізував їх є безпідставними та неспроможними, з огляду на таке.
		За приписами п. 1 ч. 3ст. 374 КПК Україниу разівизнання особивиправданою умотивувальній частинівирокузазначаються формулюванняобвинувачення,яке пред`явленеособі івизнане судомнедоведеним,а такожпідстави длявиправдання обвинуваченогоз зазначенняммотивів,з якихсуд відкидаєдокази обвинувачення;  мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд;
		Згідно змісту вироку, суд дотримався вищезазначених вимог закону, дослідив докази які виправдовують обвинувачену, проаналізував їх та дав оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, а також мотиви, з яких суд відкинув докази сторони обвинувачення для вирішення питань, зазначених уст.368 КПК України.
		Відповідно до ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Відповідно до ч.1ст.84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Суд, оцінивши сукупністьдоказів з точки зору достатності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України.
		Статтею 17 КПК Українивизначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Згідно вимогст. 373 КПК України, п.п. 17, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства» і Постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. При постановленні вироку суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		З урахуванням вищевказаного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду про виправдання ОСОБА_9 за ч.2 ст.369-2 КК України, є правильним. Вирок суду відповідає вимогамст. 374 КПК України, оскільки судом досліджено та надано оцінку всім доказам наданим сторонами кримінального провадження, що свідчить про всебічний, повний та об`єктивнийрозгляд всіх обставин провадження в їх сукупності.
		Будь  яких істотних порушень вимог кримінального  процесуального закону, що перешкодило суду постановити законний та обґрунтований вирок, колегією суддів не встановлено, а тому апеляційна скарга прокурора в частині скасування виправдувального вироку задоволенню не підлягає.
		Керуючись ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
		п о с т а н о в и л а:
		Вирок Бережанського районного суду Тернопільської області від 22 серпня 2019 року відносно  ОСОБА_9  залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора  без задоволення.
		 
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...