Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/4073/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про стягнення аліментів.
Надіслано для оприлюднення: 22.11.2021. Зареєстровано: 22.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.11.2021.
Дата набрання законної сили: 04.05.2022
Номер судового провадження: 2/359/560/2021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 359/4073/20
		Провадження № 2/359/560/2021
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 жовтня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :
		головуючої судді Яковлєвої Л.В.,
		при секретарі Русан А.М.,
		за участі позивача ОСОБА_1 та її представника захисника Черничко В.В., представника відповідача захисника Онишко В.М.,
		розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей, -
		встановив :
		29 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської областіз позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_2 , на її користь, понесені додаткові витрати на утримання доньок : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 193 499 грн. 94 коп. 
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач самостійно несе витрати на розвиток і лікування дітей, а саме на: придбання путівок на дітей у березні - квітні 2017 року в санаторій «Молдова» м. Трускавець в розмірі 15680 грн. 00 коп., а також квитків на поїзд № 049 Київ-Трускавець, поїзд № 050 Трускавець - Київ на суму 1020 грн. 90 коп.; придбання путівок на дітей у червні 2018 року в санаторій «Молдова» м. Трускавець в розмірі 25350 грн. 00 коп.; витрати на оздоровлення дітей на морі у 2017 році в розмірі 12177 грн. 20 коп.; витрати на оздоровлення дітей на морі у 2018 році в розмірі 15873 грн. 60 коп.; витрати на придбання путівок до ДП Клінічного санаторію «Хмільник» в м. Хмільник у 2019 році для оздоровлення дітей на суму 5280 грн. 00 коп.; витрати на стоматологічне лікування доньки ОСОБА_4 на загальну суму 6070 грн. 00 коп.; витрати на стоматологічне лікування доньки ОСОБА_3 на загальну суму 32870 грн. 00 коп.; витрати на офтальмологічне лікування доньки ОСОБА_3 на загальну суму 11266 грн. 24 коп.; витрати за оплату навчання ОСОБА_4 на комп`ютерних курсах в розмірі 6250 грн. 00 коп.; витрати на оплату навчання доньки ОСОБА_3 у Міжнародному авіаційному університеті за 1 курс 1 семестру 2019 року та 1 курс 2 семестр 2020 року в розмірі 16100 грн. 00 коп.; витрати на придбання комп`ютерної та іншої техніки, необхідної для дітей на загальну суму 40490 грн. 80 коп.; витрати на проїзд Вероніки на загальну суму 975 грн. 00 коп.; витрати на культурний та духовний розвиток дітей на загальну суму 2518 грн. 20 коп.; витрати на розвиток здібностей, навиків та вмінь на суму 1578 грн. 00 коп., а всього на загальну суму 193 499 грн. 94 коп. Оскільки батько дітей у добровільному порядку додаткових витрат на утримання доньок не несе, позивач змушена звернутись з даним позовом до суду за захистом невизнаних та порушених прав дітей.
		Ухвалою суду від 17 червня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
		20 листопада 2020 року відповідач, через адвоката Сацика Р.В., подав відзив на позов, яким позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні виходячи з наступного. Вказав, що навчання доньки ОСОБА_3 у ВУЗі з метою здобуття професійної освіти не відноситься до додаткових витрат. Крім того, в провадженні суду вже перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, що продовжує навчатись.
		Витрати на придбання комп`ютерної та іншої техніки, оплату комп`ютерних курсів, витрати на проїзд дитини до навчального закладу також не можна віднести до додаткових витрат, що можуть стягуватись з одного із батьків. Крім того, позивач не погоджувала з батьком дітей питання необхідності придбання саме такої техніки, не погоджувала вибір курсів для дитини. В свою чергу доказів того, що дані витрати обумовлені особливими обставинами ОСОБА_1 до суду не подала.
		Також позивач понесла витрати на ортодонтологічне лікування старшої доньки не надавши доказів погодження з відповідачем у виборі стоматологічної клініки та необхідності взагалі такого лікування.
		Витрати позивача щодо придбання путівок, квитків з метою оздоровлення дітей ОСОБА_2 також не визнав, оскільки не вважає ці витрати такими, що обумовлені особливими обставинами.
		Відповідач також просив врахувати ту обставину, що він фінансово неспроможній нести затрати на додаткове утримання дітей, оскільки має невеликий офіційний дохід, з якого вже проводяться стягнення виконавчою службою щодо виконання раніше ухвалених судових рішень про стягнення аліментів.
		ОСОБА_1 своїм процесуальним правом, щодо подачі до суду відповіді на відзив, не скористалась.
		За наслідком розгляду клопотання відповідача від 20 листопада 2020 року щодо витребування для огляду судом оригіналів доказів, ухвалою суду від 04 грудня 2020 року клопотання ОСОБА_2 задоволено та зобов`язано позивача надати до суду з метою їх огляду оригінали всіх доказів, що приєднано до позову. 
		На виконання вимог ухвали суду ОСОБА_1 надала в судовому засіданні від 06 травня 2021 року для огляду головуючим та сторонами у справі всі наявні оригінали чи належним чином засвідчені копії наявних доказів.
		05 лютого 2021 року у справі закрито підготовче провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
		Позивач та її представник до суду з`явились, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі. Клопотань щодо вирішення питання про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, не заявили.
		Відповідач, належним чином повідомлений про дату час і місце судового засідання, до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв чи клопотань на адресу суду не направив. Разом з тим, уповноважив представляти власні інтереси в суді адвоката Онишко В.М., яка в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні з підстав, наведених у відзиві та зважаючи на докази, приєднані до нього.
		Суд, заслухавши надані сторонами пояснення та дослідивши матеріали справи з наявними в ній доказами прийшов переконання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		 
		Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та  ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5  ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. 
		 
		У ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		 
		Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		Згідно ст.12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		 
		За змістом ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
		Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. Так, враховуються висновки, зазначені у рішенні в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року (серія А, №303А, п.2958), згідно якого Суд повторює, що згідно усталеної практики, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		В судовому засіданні встановлено, що на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2011 року з ОСОБА_2 на користь позивача стягуються аліменти на утримання доньок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/2 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 27 липня 2011 року, до досягнення дітьми повноліття (а. с. 117).
		Також на підставі заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2017 року з ОСОБА_2 на користь позивача, як матері дитини інваліда ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягуються аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 31 жовтня 2016 року та на весь час проживання з дитиною інвалідом та опікування нею (а.с. 113-115).
		Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 30 червня 2015 року Управлінням соціального захисту населення Бориспільської міської ради Свідро ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дитиною інвалідом (а.с. 84).
		Дані судові рішення набрали законної сили та пред`явлені до виконання, у зв`язку з чим 22 грудня 2017 року та 02 листопада 2011 року державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області відкрито виконавчі провадження за номерами 55437420 та 29574859 відповідно (а.с. 116, 118).
		Відповідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		За змістом вищевказаних судових рішень встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сторони у справі. Наведене підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 05 травня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданого 02 липня 2002 року відділом реєстрації актів громадянського стану Бориспільського міського управління юстиції Київської області. 
		Наведені обставини, крім іншого, визнаються і не заперечуються сторонами, а тому, в силу вимог ч. 1, 4 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню в суді.
		Відповідно положень Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року дитина повинна зростати в умовах турботи. Статтею 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнай-кращому забезпеченню інтересів дитини. 
		Принципом 6 Декларації прав дитини передбачено, що дитина для повного та гармонійного розвитку його особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і в будь-якому випадку в атмосфері кохання та морального і матеріального забезпечення; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена з матір`ю.
		В статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		Статтею 18 «Конвенції про права дитини» передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
		Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
		За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		Згідно ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		Відповідно ч.1 ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
		Згідно ч.2 цієї ж статті розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину, в разі спору, визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
		За змістом ч. 2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. 
		Частиною 4 ст. 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини (аліменти). У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17.
		Згідно роз`яснень, викладених у пункті 18 постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
		Також Верховний Суд України в постанові від 24 лютого 2016 року у справі за № 6-1296 цс 15 роз`яснив, що положеннями статей 180, 183, 185 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов`язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (стаття 185). Виходячи з аналізу ст. 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
		Відповідно ч. 1 та ч. 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Згідно відомостей Головного управління ДПС у Київській області від 10 листопада 2020 року, сформованих за період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2020 року включно, ОСОБА_2 отримує мінімальний дохід (а.с. 139-141). Разом з тим, суд звертає увагу на ту обставину, що розгляд даної справи тривав до жовтня 2021 року включно, проте за період з 01 липня 2020 року по 01 жовтня 2021 року суду не надано інформації щодо отриманого відповідачем доходу та не підтверджено відсутність фінансової спроможності нести додаткові витрати на утримання дітей.
		В свою чергу сторонами не надано суду жодних доказів на підтвердження добровільного понесення ОСОБА_2 додаткових витрат на утримання обох доньок в певному розмірі чи в певний спосіб. 
		З урахуванням наведеного судом встановлено, що відповідач є працездатною особою, інших малолітніх, неповнолітніх дітей чи осіб похилого віку на утриманні не має, за станом здоров`я спроможний заробляти грошові кошти та надавати фінансову допомогу своїм дітям та сплачувати Ѕ частину додаткових витрат на їх утримання. Доказів протилежного суду сторонами не надано.
		Підстав, для відхилення від рівності у розміру часток, у якому кожен з батьків повинен приймати участь у утриманні дітей, суд не вбачає.
		Щодо позовних вимог про стягнення додаткових витрат на оплату навчання дочки ОСОБА_3 у Міжнародному авіаційному університеті на контрактній формі навчання та витрат на дорогу до ВУЗу слід зазначити наступне. 
		Згідно довідки Національного авіаційного університету за № 0114 від 19 травня 2020 року ОСОБА_3 навчається на заочній формі навчання за спеціальністю 076 - підприємництво, торгівля та біржова діяльність (а.с. 31).
		Статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
		На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах, правовідносини обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
		Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила ст. 185 СК України не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються виключно ст. 199 цього Кодексу. Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду України у справі за № 6-1296 цс 15 від 24 лютого 2016 року; у постанові Верховного Суду у справі за № 336/1488/19 від 26 серпня 2020 року. 
		Відтак позов, в частині стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат, пов`язаних з оплатою навчання доньки ОСОБА_3 у вузі та витрат на дорогу до нього в розмірі 16 100 грн. 00 коп. та 975 грн. 00 коп., не підлягають задоволенню.
		Також суд приходить висновку, щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення додаткових витрат, пов`язаних з : навчанням доньки ОСОБА_4 на комп`ютерних курсах в розмірі 6 250 грн. 00 коп.; витрати на культурний та духовний розвиток дитини на суму 2 518 грн. 20 коп.; витрати на канцелярське приладдя для розвитку здібностей, талантів, вподобань дитини на суму 1 578 грн. 00 коп., оскільки наведені витрати не обумовлені особливими обставинами, не відносяться до додаткових витрат та є способом забезпечення дозвілля дитини. Доказів протилежного суду сторонами не надано.
		Крім того, наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від З0 січня 2019 року у справі № 205/4622/16-ц та від 22 травня 2019 року у справі № 201/15248/16-ц. 
		Щодо витрат позивача на придбання комп`ютерної та іншої техніки, іншого приладдя для забезпечення умов та засобів навчання дітей та, як наслідок стягнення їх вартості з відповідача, як додаткових витрат, слід зазначити наступне.
		Витрати на придбання мобільного телефону, мобільної батареї, захисного скла, карти пам`яті, ноутбука, сумки для ноутбука, пакету програм та налаштувань для ноутбука, рюкзаку, термосу для їжі, книг, навчальних посібників, речей одягу, планшету, навушників, кабелю до планшету, телевізору - не можна вважати додатковими витратами, обумовленими особливими обставинами чи такими, що зумовлені необхідністю розвитку здібностей у дітей. Доказів протилежного суду сторонами не надано.
		Наведені висновки суду також узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року справа №520/12681/17.
		Верховний Суд у постанові від 22 травня 2019 року по справі № 201/15248/16-ц (61-4862ск18) дійшов висновку про те, що положення ст. 185СК України стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку з розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, які негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Проте, наявність таких особливих обставин та додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення.
		Щодо позовних вимог в частині стягнення додаткових витрат на оздоровлення дітей у березні - квітні 2017 року та червні 2018 року у санаторії «Молдова» у м. Трускавець, у 2019 році в ДП Клінічний санаторій «Хмільник» в м. Хмільник та у 2017 році оздоровлення на морі слід зазначити наступне.
		За наслідком досліджених в судовому засідання оригіналів медичної картки ОСОБА_3 за № 0001-04Е3-5А00 та оригіналу медичної картки амбулаторного хворого Д 12 № 08/26 заведеної на ОСОБА_4 судом встановлено, що 03 березня 2017 року лікар видала довідку форми 076 на дітей для їх оздоровлення в санаторії «Молдова» у м. Трускавець (а.с. 11 і на звороті).
		10 березня 2017 року позивач здійснила оплату за санаторно - курортне лікування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за період з 19 березня 2017 року по 01 квітня 2017 року включно в розмірі 15 680 грн. 00 коп.. Наведене підтверджується належним чином засвідченою копією квитанції АТ КБ Приватбанк за № 0.0.721579346.1 від 10 березня 2017 року (а.с. 12).
		У зв`язку з цим ОСОБА_1 придбала на доньок квитки за № БЧ 393254 та № БЧ 393255 та на себе за № БЧ 393252 на місця 029, 031, 032 у потязі Київ Пасажирський - Трускавець на 18 березня 2017 року на суму 325 грн. 24 коп., 183 грн. 11 грн. та 183 грн. 11 грн. відповідно (а.с. 13).
		Позивачем також було придбано квитки у доньок квитки за № БЧ 393481 та № БЧ 393478 та на себе за № БЧ 393479 на місця 029, 030, 032 у потязі Трускавець- Київ Пасажирський на 01 квітня 2017 року на суму 328 грн. 03 коп., 184 грн. 52 коп. та 184 грн. 52 коп. відповідно (а.с. 13 на звороті).
		Зважаючи на вказане, суд приходить переконання, що вказані витрати на придбання путівок за направленням лікуючого лікаря та проїзних документів для дітей, що здійснені позивачем за період з 18 березня по 01 квітня 2017 року, спрямовані на оздоровлення дітей, а тому відносяться до додаткових витрат. Разом з тим, Разом з тим, витрати позивача на придбання проїзного квитка на потяг для себе не є додатковими витратами, а тому не підлягають відшкодуванню відповідачем. 
		Відтак, за лікування та оздоровлення дітей у березні - квітні 2017 року позивач понесла додаткові витрати на загальну суму 16700 грн. 90 коп. (15680, 00 грн. + 325, 24 грн. + 183, 11 грн. +328, 03 грн. +184, 52 грн.) .
		Зважаючи на вказане, з відповідача на користь позивача належить стягнути половину вказаних додаткових витрат, а саме в розмірі 8 350 грн. 45 коп. 
		Крім того, з досліджених в судовому засідання оригіналів медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_3 за № 0001-04Е3-5А00 та оригіналу медичної картки амбулаторного хворого № 001-8413-5А00 заведеної на ОСОБА_4 судом встановлено, що 11 травня 2018 року за підписами голови лікарської комісії, завідуючої медичної амбулаторії та лікуючого лікаря на дітей видано довідки форми 070 та 076 для їх оздоровлення в санаторії «Молдова» у м. Трускавець (а.с. 14).
		14 травня 2018 року ОСОБА_1 сплатила за санаторно - курортне лікування доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у санаторії «Молдова» у м. Трускавець за 12 днів, починаючи з 04 червня 2018 року, грошові кошти в розмірі 25350 грн. 00 коп. Наведене підтверджується дублікатом квитанції АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.1035121384.1 від 14 травня 2018 року (а.с. 14 га звороті).
		Зважаючи на вказане, суд приходить переконання, що вказані витрати на придбання санаторно - курортного лікування для дітей, що здійснені позивачем за 12 днів, починаючи з 04 червня 2018 року, спрямовані на оздоровлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а тому відносяться до додаткових витрат. Відтак, за лікування та оздоровлення дітей у червні 2018 року в санаторії «Молдова» у м. Трускавець, позивач понесла додаткові витрати на суму 25 350 грн. 00 коп., а тому з ОСОБА_2 на користь позивача належить стягнути половину вказаних додаткових витрат, а саме в розмірі 12 675 грн. 00 коп. 
		Крім того, в період з 20 по 27 липня 2017 року та з 10 по 18 серпня 2018 року позивач, з метою оздоровлення, відвозила обох доньок на море до ТОВ «База відпочинку «Райський сад», що розташована в с. Геніченська гірка Херсонської області. Наведене підтверджується Актами № 1 від 26 липня 2017 року та від 18 серпня 2018 року складеного між ОСОБА_1 та базою, яким посвідчено обсяз наданих дітям послуг (проживання та харчування) на суми 12177 грн. 20 коп. та 15873 грн. 60 коп. відповідно (а.с. 41, 42).
		Зважаючи на записи лікарів, здійснені березні 2017 року та в травні 2018 року у медичних картках дітей та проставлені їм діагнози : ОСОБА_4 - діагноз інфекція сечовивідних шляхів, дитячий аутизм; ОСОБА_3 - аденоїдні вегетації піднебінних мигдаликів ІІІ ступеня та зважаючи на корисні властивості морської води, суд приходить переконання, що вказані вище витрати позивача відносяться до додаткових, оскільки спрямовані на оздоровлення дітей. Крім того, суду сторонами не надано жодних доказів щодо відсутності встановлених діагнозів дітям у 2017 році чи їх повне одужання до оздоровлення на морі у 2018 році. Разом з тим, діагноз дитячий аутизм та аденоїдні вегетації піднебінних мигдаликів ІІІ ступеня є хронічними захворюваннями, які потребують постійного спостереження, профілактики та лікування.
		Додаткові витрати позивача на оздоровлення дітей на морі у 2017 та 2018 році становлять 28050 грн. 80 коп., а тому з відповідача на користь ОСОБА_1 належить стягнути їх половину в розмірі 14025 грн. 40 коп. 
		Крім того, 05 серпня 2019 року позивач придбала в ДП Клінічний санаторій «Хмільник» у м. Хмільник Вінницької області на доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 амбулаторне лікування в період з 05 по 16 серпня 2019 року включно, у зв`язку з чим сплатила грошові кошти в розмірі 5280 грн. 00 коп. (2640, 00 грн. + 2640, 00 грн.). Наведене підтверджується заявами ОСОБА_1 та квитанціями за № 0003 та № 0004 від 05 серпня 2019 року (а. с. 43, 44).
		Дані витрати позивача суд визнає додатковими витратами на дітей, оскільки вони спрямовані на лікування дітей, а тому з ОСОБА_2 на користь позивача належить стягнути їх половину в розмірі 2640 грн. 00 коп.
		В жовтні 2016 року, травні - червні 2017 року та листопаді 2018 року дитина ОСОБА_4 проходила лікування у лікаря стоматолога. Наведене підтверджується записами у медичній картці амбулаторного хворого Д 12 № 08/26 здійсненими лікарем 20 вересня та 19 жовтня 2016 року, 26 травня та 12 червня 2017 року, 08, 17 та 19 листопада 2018 року. У зв`язку з чим позивач сплатила грошові кошти на загальну суму 6070 грн. 00 коп. (400, 00 грн. + 1000, 00 грн. + 870, 00 грн. + 3800, 00 грн.) (а.с. 15, 17, 28, 29).
		Наведене також підтверджується квитанцією серії 03 ААВ № 454555 від 19 жовтня 2016 року, квитанцією серії 03 ААВ № 478473 від 26 травня 2017 року, квитанцією серії 03 ААВ № 454577 від 12 червня 2017 року, актом про надані стоматологічні послуги за № 02/26.11 від 26 листопада 2018 року (а.с. 15, 17, 28).
		Понесені позивачем витрати на стоматологічне лікування дитини ОСОБА_4 суд визнає додатковими витратами, у зв`язку з чим з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 належить стягнути їх половину в розмірі 3035 грн. 00 коп.
		В травні 2017 року та протягом 2018 - 2019 років донька ОСОБА_3 отримала стоматологічне та орт одонтологічне лікування, у зв`язку з чим позивач сплатила грошові кошти на загальну суму 31520 грн. 00 коп. Наведене підтверджується записами в медичній картці амбулаторного хворого за № 0001-04Е3-5А00 здійснені лікарем стоматологом 12 травня 2017 року, 09 січня 2018 року та квитанціями серії 03 ААВ за номерами 478471 та 454579 від 12 травня 2017 року та 09 січня 2018 року, квитанцією АТ КБ Приватбанк від 28 липня 2017 року, дублікатом квитанції АТ КБ Приватбанк від 29 грудня 2017 року, квитанцією серії 05 ААХ № 055214 від 24 січня 2018 року, квитанцією серії 05 ААХ № 055216 від 30 січня 2018 року, квитанцією серії 05 ААХ № 055231 від 02 березня 2018 року, квитанцією серії 05 ААХ № 055243 від 26 березня 2018 року, квитанцією серії 05 ААХ № 284706 від 02 травня 2018 року, квитанцією серії 05 ААХ № 284715 від 30 травня 2018 року, квитанцією серії 05 ААХ № 284727 від 02 липня 2018 року, квитанцією серії 05 ААХ № 284740 від 08 серпня 2018 року, квитанцією серії 05 ААХ № 285759 від 30 жовтня 2018 року, квитанцією серії 05 ААХ № 285770 від 10 грудня 2018 року, квитанцією серії 05 ААХ № 285779 від 26 грудня 2018 року, квитанцією серії 05 ААХ № 285784 від 16 січня 2019 року, квитанцією серії 05 ААХ № 285796 від 18 лютого 2019 року, квитанцією серії 05 ААХ № 257061 від 22 березня 2019 року, квитанцією серії 03 ААВ № 1391579 від 23 квітня 2019 року, квитанцією серії 05 ААХ № 257081 від 16 травня 2019 року, квитанцією серії 05 ААХ № 257097 від 08 червня 2019 року, дублікатом квитанції АТ КБ Приватбанк від 10 травня 2019 року та актом про надані стоматологічні послуги № 01/22.11 від 15 листопада 2018 року (а.с. 16, 18-27).
		Дані витрати позивача, у розумінні ст. 185 СК України, є додатковими витратами, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути їх половину в розмірі 15760 грн. 00 коп. 
		Крім того, протягом 2017 - 2020 років ОСОБА_3 отримала лікування у лікаря офтальмолога у зв`язку з чим ОСОБА_1 сплатила грошові кошти на загальну суму 10645 грн. 00 коп. Наведене підтверджується рецептом на окуляри від 28 січня 2017 року, квитанцією з терміналу від 28 січня 2017 року, дублікатом квитанції АТ КБ Приватбанк від 30 січня 2017 року, чеком № 4013 від 28 січня 2017 року, рецептом люкс оптики від 28 січня 2017 року, чеком № 21395 від 14 квітня 2018 року, актом ТОВ «МедПрофЦентр» виконаних робіт по медичним послугам № 01/10.09 від 10 вересня 2018 року, рецептом на окуляри від 08 травня 2019 року, чеком № 38272 від 08 травня 2019 року, довідкою офтальмолога від 08 травня 2018 року, рецептом на окуляри від 07 травня 2020 року, чеком № 53101 від 10 травня 2020 року (а.с. 45-51).
		Дані витрати позивача, суд вважає додатковими витратами, оскільки вони пов`язані з лікуванням доньки, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути їх половину в розмірі 5322 грн. 50 коп. 
		Підсумовуючи наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню та з ОСОБА_2 на її користь належить стягнути в рахунок сплати додаткових витрат на утримання дітей грошові кошти в загальному розмірі 61808 грн. 35 коп. (8350, 45 грн. + 12675, 00 грн. + 14025, 40 грн. + 2640, 00 грн. + 3035, 00 грн. + 15760, 00 грн. + 5322, 50 грн.). 
		В ч. 6 ст. 141 ЦПК України вказано, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
		Разом з тим, відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволено на 31,94 % (61808,35 / (193499,94 / 100)), у зв`язку з чим з відповідача на користь держави Україна слід стягнути судові витрати у розмірі 671 грн. 38 коп. ((2102,00/ 100) х 31,94 %).
		На підставі викладеного та керуючись положеннями ст. ст. 141, 180, 185 СК України, ст. ст. 13, 76, 81, 89, 141, 280-284, 273, 354 ЦПК України, суд, -
		в и р і ш и в :
		ПозовОСОБА_1  до ОСОБА_2  про стягнення додаткових витрат на утримання дітей - задовольнити частково.        
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дітей в розмірі 61808 (шістдесят одну тисячу вісімсот вісім) гривень 35 (тридцять пять) копійок.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави України судовий збір в розмірі 671 (шістсот сімдесят одну) гривню 38 (тридцять вісім) копійок.
		В задоволенні решти позовних вимогОСОБА_1 - відмовити.
		Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичних осіб - НОМЕР_10 , паспорт серії НОМЕР_11 виданий 09 квітня 2015 року Бориспільським РВ Управління ДМС України в Київській області.
		Відповідач : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичних осіб - НОМЕР_12 , відомості про паспорт невідомі.
		На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Повний текст рішення суду виготовлено 27 жовтня 2021 року.
		Суддя Л.В. Яковлєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...