Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 676/4447/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Зловживання впливом.
Надіслано для оприлюднення: 22.11.2021. Зареєстровано: 23.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2021.
Дата набрання законної сили: 21.04.2022
Результат оскарження 21.04.2022 Хмельницький апеляційний суд: скасовано вирок повністю з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/672/3/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42018140400000069

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                               Справа №676/4447/18 
		Провадження №1-кп/672/3/21 
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22 листопада 2021 р.                                    м. Городок
		   Городоцький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городку кримінальне провадження №42018140400000069 по обвинуваченню
		    ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Жердя Чемеровецького району Хмельницької області, проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, розлученого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, з повною вищою освітою, інваліда ІІ групи, раніше не судимого 
		   за ч.3 ст.369-2 КК України,
		                             ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_5 обвинувачується органами досудового розслідування у вчиненні злочину, передбаченому ч.3ст.369-2КК України,а саме у тому, що він, будучи секретарем Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, діючи у порушення вимог ст. ст. 19, 68 Конституції України, ст. 8 Закону України «Про державну службу», посадової інструкції секретаря Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, затвердженої 30.12.2016 керівником апарату вказаного суду ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, тобто діючи із прямим умислом, із корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, у період з 28.03.2018 по 30.03.2018 вимагав у ОСОБА_7 неправомірну вигоду у сумі 1000 доларів США, та 30.03.2018 близько 15.46 год., перебуваючи в салоні власного транспортного засобу - автомобіля марки «Шкода Октавія» р.н.з. НОМЕР_1 на території місця для паркування автомобілів біля Кам`янець-Подільської Центральної районної лікарні, що за адресою: Хмельницька обл., Кам`янець- Подільський р- н, с. Мукша Китайгородська, вул. Матросова, 30, одержав для себе від ОСОБА_7 указану неправомірну вигоду - грошові кошти в сумі 1000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 30.03.2018 становило 26543,49 грн., за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме: суддею Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_8 ,- задля постановления ним судового рішення про призначення ОСОБА_7 найм`якішого покарання за результатами розгляду адміністративної справи №676/1940/18 відносно останнього про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44 КУпАП.
		Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він своїми вищеописаними діями, які виразились в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369-2 КК України.
		Суд приходить до висновку, про необхідність виправдання ОСОБА_5 по даному обвинуваченню з таких підстав.
		Згідно ч.2 п.19 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 01.11.1996 р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" визначено, що: Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст.62 Конституції обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях…
		Відповідно до ст. 17 КПК України визначено, що: Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.
		Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
		 
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину заперечив, показання дав частково, в частині що передували факту отримання та вилучення грошових коштів. В іншій частині відмовився від давання показань.
		Вказує, що із ОСОБА_7 раніше знайомий не був, його із ним познайомив ОСОБА_9 , якого із ним ще раніше познайомив ОСОБА_10 (працівник поліції). Із ОСОБА_10 він познайомився під час роботи в суді, незадовго до вказаних подій (приблизно за шість місяців). ОСОБА_10 йому постійно телефонував, щось хотів обговорити, вирішити якісь питання, тобто проявляв активність та бажання спілкуватись.
		   Обвинувачений вказує, що саме ОСОБА_7 попросив допомогти йому вирішити питання щодо не притягнення його до відповідальності, пов`язаної із незаконним обігом наркотиків. З таким проханням він звернувся до нього 28.03.2018 року, його підвів і познайомив із ним ОСОБА_9 .
		    ОСОБА_7 не зміг чітко пояснити яка існує справа (кримінальна чи про адміністративне правопорушення), однак просив, щоб зробити все аби його не позбавили волі. І обвинувачений для себе зрозумів що мова саме про кримінальну справу.
		   Також обвинувачений вказує, що вилучені у нього кошти він мав намір передати адвокату, щоб останній надавав ОСОБА_7 правову допомогу.
		   Крім того, обвинувачений заперечує будь-які факти того, що він ніби то звертався до судді Кам`янець-Подільського суду ОСОБА_8 з проханням якось допомогти у вирішенні справи ОСОБА_7 . Факт дзвінка судді в день розгляду справи ОСОБА_7 пояснює робочою необхідністю, оскільки він в силу своєї посади займався прийманням та реєстрацією кореспонденції суду у зв`язку із чим часто виникає необхідність повідомити суддю про надходження певних заяв чи документів у справах.
		Обвинувачений вказав, що при його затриманні працівники СБУ повідомили, що їм був потрібен суддя, а не він, і якщо він занесе кошти судді, то до нього у них не буде жодних претензій. Він на таку пропозицію відмовився.
		 
		   Допитаний у якості свідка ОСОБА_7 (заявник у справі) повідомив суду, що в кінці березня 2018 року він дійсно звернувся до ОСОБА_5 з питань отримання допомоги з приводу розгляду справи пов`язаної із незаконним обігом наркотиків в Кам`янець-Подільському суді Хмельницької області у судді ОСОБА_8 аби уникнути в`язниці. ОСОБА_5 запропонував вирішити це питання за 1 тисячу доларів США. До обвинуваченого йому порадив звернутись ОСОБА_9 .
		   Також свідок вказав, що про розгляд справи в суді йому повідомив обвинувачений, повісток він особисто не отримував.
		    ОСОБА_9 він знає у зв`язку із тим, що звертався раніше до нього як до лікаря у лютому 2018 року. ОСОБА_10 знає давно, більше 15 років та знає де і ким він працює. Не звертався до нього з приводу свого питання оскільки було соромно. Свідок заперечив той факт, що із ОСОБА_9 його познайомив ОСОБА_10 . Визнав свідок і факт знайомства з 2017 року із працівником СБУ ОСОБА_11 який надавав йому записуючі пристрої та керував всіма його діями під час документування вказаного злочину. 
		   Свідок на неодноразові запитання відповів, що не може пояснити з якою метою, як і за допомогою якого обладнання та за чиєї ініціативи (власної чи правоохоронних органів) він фіксував першу розмову із ОСОБА_5 .
		   Також свідок вказав, що він уже брав участь у подібному заході, а саме передавав неправомірну вигоду в сумі 500 доларів США під контролем правоохоронних органів у одній із сільських рад.
		   На запитання чому ж свідок звернувся саме до військової прокуратури Чернівецького гарнізону, яка знаходиться на певній, немалій відстані від його місця проживання і як визначив саме такий орган, як належний, свідок вказав, що визначив це за допомогою пошуку інформації у мережі Інтернет.
		   Свідок заперечив факти дзвінків на його номер чи його батькам ОСОБА_9 з питань передання коштів обвинуваченому. Вказує, що його батьки нічого не знали про цю ситуацію.
		   
		Будучи додатково допитаним свідок ОСОБА_7 вказав, що він дійсно передавав кошти ОСОБА_5 , однак кому вони адресувались, йому відомо не було, він давав їх з метою не притягнення його до відповідальності за зберігання наркотиків. 
		 
		   Допитаний у якості свідка ОСОБА_9 повідомив суду, що працює лікарем у місцевій лікарні у м.Кам`янець-Подільський. З ОСОБА_5 його за певний час до вказаної події познайомив його пацієнт  ОСОБА_10 . На той час в Кам`янець-Подільському суді Хмельницької області розглядалась і розглядається на даний час кримінальна справа відносно нього за відповідними частинами ст.ст.366, 368 КК України. ОСОБА_10 повідомив йому, що ОСОБА_5 , як працівник суду зможе йому допомогти у вирішенні вказаної справи і з ним слід поспілкуватись.
		   Він організував їх зустріч в один із днів та залишив спілкуватись. З обставинами вказаної справи відносно свідка як ОСОБА_5 так і ОСОБА_10 були обізнаними. ОСОБА_5 стверджував що лише він зможе допомогти і ніхто більше. Однак свідок не зміг від нього почути нічого конкретного як же саме він допоможе, а тому не сприйняв його слова серйозно і не побачив сенсу про щось далі спілкуватись. Після чого бачив його декілька разів в суді, однак не спілкувався, лише вітався.
		   В березні 2018 року, коли свідок у якості лікаря працював у призовній комісії, яка розміщена недалеко від приміщення суду, ОСОБА_10 привів до нього ОСОБА_7 , якого свідок раніше не знав і не бачив, представив його як свого родича (племінника), попросив познайомити із ОСОБА_5 та поїхав, зіславшись на термінову зайнятість.
		   Свідок познайомив обвинуваченого із ОСОБА_7 , однак ні про що з ними не спілкувався, а залишив їх самих. ОСОБА_5 в подальшому йому телефонував, розшукував ОСОБА_7 , говорив що вирішив його питання та називав якісь суми коштів, котрі ті йому винен.
		   Потім, дня через 2-3 йому дзвонили двоє людей, які представились батьками ОСОБА_7 і говорили, що той не зник, а поїхав у справах в Чернівці та скоро повернеться. В подальшому свідок їм телефонував та повідомив, що слід передати суму, яку озвучив ОСОБА_5 .
		   В подальшому ОСОБА_7 ввечері приїхав до нього на роботу і попросив телефон, щоб зателефонувати ОСОБА_5 , вони спілкувались про щось.
		   Потім він із ОСОБА_7 вийшли з лікарні та сидячи в авто свідка чекали на приїзд ОСОБА_5 . Після приїзду обвинуваченого, ОСОБА_7 пересів у його авто, а свідок поїхав. 
		   Свідок додав, що у дні пошуку ОСОБА_7 він намагався зідзвонитись із ОСОБА_10 однак у того був вимкнений телефон.
		   Також свідок чітко вказав, що він ніколи не звертався до правоохоронних органів з будь-якими заявами з приводу вимагання ОСОБА_5 у нього будь-яких коштів за вирішення якихось питань.
		   Підтвердив свідок і факт знайомства із суддею Кам`янець-Подільського районного суду Хмельницької області ОСОБА_8 в силу того, що він раніше розглядав справу по його обвинуваченню, однак в подальшому був відведений від її розгляду за заявою свідка.
		   
		   Допитаний у якості свідка ОСОБА_10 повідомив суду, що працює на посаді заступника начальника управління боротьби з наркозлочинністю в Хмельницькій області ДБН НП України. Вказав, що сам родом із м. Кам`янця-Подільського, певний час там працював в органах поліції, підтвердив факт знайомства із обвинуваченим через професійні питання, як із працівником суду.
		   Визнав свідок факт знайомства із ОСОБА_9 , як із лікарем, який лікував його дітей. Також давно знайомий із ОСОБА_7 , однак вказує, що більше спілкувався із його дядьком. Із самим ОСОБА_7 консультується із приводу ІТ-технологій по роботі. Вказав, що не пам`ятає чи зустрічався із ОСОБА_7 перед вказаним злочином.
		   Свідок заперечив той факт, що він знайомив ОСОБА_7 із ОСОБА_9 , вказав разом із ними ніколи не зустрічався. Також підтвердив факт знайомства із працівником СБУ ОСОБА_11 .
		   Свідок вказує, що був обізнаний про вживання ОСОБА_7 наркотичних речовин.
		   Також, ОСОБА_10 не зміг пояснити суду факт телефонної розмови із ОСОБА_5 28.03.2018 року та її зміст, що зафіксована в матеріалах справи, зіславшись на погану пам`ять.
		 
		   Допитаний у якості свідка ОСОБА_8 (суддя Кам`янець-Подільського суду Хмельницької області) у своїх показаннях підтвердив суду, що ОСОБА_5 ніколи до нього не звертався з приводу допомоги у вирішенні будь-яких справ, які перебували у його провадженні, жодних прохань чи пропозицій не висловлював. Це ж стосується і справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_7 .
		   Свідок знав обвинуваченого як працівника суду, працювали вони у різних приміщеннях суду, тому фактично не перетинались. Контактували час від часу засобами телефонного зв`язку в силу робочих питань (надходження термінових документів до суду тощо…).
		   Зі слів свідка, ОСОБА_7 на розгляд справи викликав засобами телефонного зв`язку хтось з працівників суду (помічник чи секретар). В день розгляду справи, він спочатку покинув приміщення суду, не дочекавшись судового розгляду, тоді його повернули назад і справа була розглянута.
		   Свідок ствердно відповів, що ОСОБА_5 не міг здійснити жодного впливу ні на нього, ні на інших працівників суду з приводу розгляду будь-якої справи.
		   Щодо розміру штрафу у постанові про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_7 свідок пояснив це звичайною опискою, які час від часу трапляються в роботі.
		   Свідок вказав, що ОСОБА_7 , діючи з метою провокації, отримав від працівника СБУ ОСОБА_11 наркотики, які в подальшому стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_7 і подальших провокативних дій.
		 
		   Допитаний у якості свідка ОСОБА_6 (керівник апарату Кам`янець-Подільського суду Хмельницької області) у своїх показаннях вказав, що із обвинуваченим перебував виключно у службових відносинах, як із підлеглим. На час вказаної події перебував у відпустці.
		   Вказує, що ОСОБА_5 не здійснював реєстрацію судових справи, а виключно реєстрував вхідну кореспонденцію, а тоді все передавав у канцелярію суду. Надіслання повісток чи повідомлень, копій постанов у сферу його обов`язків не входило.
		   Свідок вказав, що ОСОБА_5 та ОСОБА_8 перебували виключно у службових відносинах і він жодного разу не бачив фактів їх особистого спілкування. Їх робочі місця знаходились у різних приміщеннях суду.
		 
		   Допитана у якості свідка ОСОБА_12 (секретар судових засідань Кам`янець-Подільського суду Хмельницької області) у своїх показаннях зазначила, що із суддею ОСОБА_8 працювала у 2018 році як допоміжний секретар і виконувала технічну роботу. Його основним секретарем тоді була ОСОБА_13 , а помічницею Альона, прізвище якої вона не пам`ятає.
		   З приводу справи ОСОБА_7 їй нічого не відомо, оскільки жодних документів по справах вона не готувала, лише їх підшивала, описувала тощо.. Про будь які стосунки між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 їй невідомо.
		 
		   Допитана у якості свідка ОСОБА_13 (помічниця судді ОСОБА_8 ) у своїх показаннях повідомила, що із ОСОБА_5 взагалі знайома не була, ніколи не спілкувалась, бо працювали вони у різних приміщеннях суду.
		   З суддею ОСОБА_8 працює з лютого-березня 2018 року. З приводу розгляду справи відносно ОСОБА_7 вказує, що вона розглядалась наприкінці робочого дня, він ще запізнився на розгляд і його повторно викликали. Розгляд справи відбувався мабуть у кабінеті, свідок точно не пам`ятає. 
		   Також свідок вказала, що її робоче місце знаходиться поруч із суддею в його кабінеті та в її присутності ОСОБА_5 ніколи із суддею особисто не спілкувався.
		 
		Крім того, в ході одночасного допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , здійсненого у відповідності до положень п.14 ст.352 КПК України, з метою з`ясування причини розбіжностей в їхніх показаннях, судом було встановлено додатково наступне.
		 
		   Свідок ОСОБА_9 повторно підтвердив раніше дані ним показання, що дійсно знав ОСОБА_10 , оскільки лікував його дітей, однак не знав де і ким він працює, вважав що він є працівником місцевого цементного заводу.
		   З ОСОБА_5 ОСОБА_10 його познайомив з приводу того, що останній допоможе йому вирішити     його справу за ст.ст.366, 368 КК України, яка розглядається у Кам`янець-Подільському суді Хмельницької області
		   Із ОСОБА_7 . ОСОБА_10 його познайомив напередодні події, як із своїм родичем та попросив терміново познайомити з ОСОБА_5 для допомоги у вирішенні справи в суді. В той самий день він їх і познайомив.
		   Свідок вказав, що повідомив ОСОБА_7 що не розуміє, як йому зможе допомогти ОСОБА_5 , скільки не сприймав його серйозно, як людину, яка на когось може вплинути в суді.
		   Свідок вказує, що запитував ОСОБА_10 чому він сам не може познайомити ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , оскільки він їх обох знає краще, однак ОСОБА_10 повідомив що зайнятий і не має часу.
		   Свідок додатково вказав, що обвинувачений у нього особисто за вирішення його питань у кримінальній справі жодних грошей не просив, будь-яких заяв він з цього приводу не писав, якщо такі і існують, він наполягає на їх фальсифікації.
		   На той час його кримінальна справа була у провадженні судді ОСОБА_14 (голови суду).
		   
		Свідок ОСОБА_10 у своїх показаннях заперечив ту обставину, що він знайомив ОСОБА_9 із ОСОБА_7 і не знав що вони знайомі. Про факт знайомства ОСОБА_9 із ОСОБА_5 свідок не пам`ятає, тому спростувати категорично цього не може.
		   Про справу ОСОБА_7 він не знав, про її існування дізнався вже коли його викликали у якості свідка в суд.
		   Додатково вказав, що у березні 2018 року він перебував на посаді начальника другого міжрайонного сектору Управління протидії наркозлочинності ГУНП у Хмельницькій області та був куратором по м. Кам`янець-Подільскому.
		 
		   Свідок ОСОБА_7 повідомив, що саме ОСОБА_9 сказав, що йому може допомогти ОСОБА_5 у його справі. Сталось це за обставин, коли він був на прийомі у лікаря ОСОБА_9 з приводу захворювання (запалення слизової носа через вживання наркотичних засобів) і поділився своєю проблемою із ОСОБА_9 (щодо розгляду справи в суді).
		   Свідок заперечив факт того, що їх із ОСОБА_9 знайомив ОСОБА_10 . За його словами, саме на прийомі у лікаря ОСОБА_9 в той день від обмінявся із ним номерами телефонів, і до ОСОБА_5 вони поїхали пізніше (десь за тиждень часу), а не у той самий день. 
		    ОСОБА_9 привіз його до ОСОБА_5 , сказавши що той проконсультує та допоможе, потім підвів його до обвинуваченого і сказав, що ось це та людина і пішов.
		   Свідок також не міг пояснити чому ж при першому знайомстві з ОСОБА_5 він вже записував їх розмову. На ці питання він відмовився відповідати і не зміг пояснити цю обставину.
		 
		   Крім того, судом було досліджено наступні письмові докази: витяги з ЄДРДР, з яких вбачається, що датою внесення відомостей за заявою ОСОБА_7 про вчинення злочину за ч.3 ст.369-2 КК України є 29.03.2018 року та відповідно до фабули ОСОБА_5 отримав кошти в сумі 1000 доларів США за вплив на суддю Кам`янець-Подільського суду Хмельницької області для прийняття указаним суддею рішення про призначення найм`якішого покарання за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст.44 КУпАП (т.1 а.с.134-137); письмова заява ОСОБА_7 від 29.03.2018 року, адресована військовому прокурору Чернівецького гарнізону, де останній вказує, що відносно нього працівниками поліції було складено протокол за ст.44 КУпАП і матеріали були спрямовані до Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, де, як стало йому відомо, головуючим було визначено суддю ОСОБА_8 . Після цього, він спілкуючись із своїм знайомим ОСОБА_9 , дізнався що його може проконсультувати працівник суду ОСОБА_5 . На зустрічі ОСОБА_5 в ультимативній формі поставив вимогу сплатити 1 тис. доларів США за вплив на прийняття суддею рішення у даній справі та призначення найм`якішого покарання, не пов`язаного із позбавленням особистої свободи (т.1 а.с. 139);
		заява ОСОБА_7 про нерозголошеннявідомостей танадання згодина йогозалучення допроведення негласнихслідчих (розшукових)дій укримінальному провадженні№42018140400000069датована 30.03.2018р (т.1а.с.141);повідомлення провчинення кримінальногоправопорушення від 28.03.2018року,адресоване військовомупрокурору Чернівецькогогарнізону Західногорегіону Українивід заступниканачальника УСБУу Хмельницькійобласті -начальника відділупо БКОЗ,з якоговбачаються обставинизлочину,а самете,що ОСОБА_5 ,секретар суду,вимагає у ОСОБА_7 неправомірну вигодув сумі1000доларів СШАза впливна суддюКам`янець-Подільськогоміськрайонного судуХмельницкої області ОСОБА_8 щодо призначеннянайм`якішого покарання,передбаченого санкцієюст..44КУпАП (т.1а.с.152);рапорт старшогооперуповноваженого 5сектору ВБКОЗУСБУ уХмельницькій області ОСОБА_11 від 29.03.2018року,який повідомляєвійськового прокурораЧернівецького гарнізонуЗахідного регіонуУкраїни прообставини злочинута причетністьдо нього ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (т.1а.с.153);протокол огляду,обробки тавручення грошейвід 30.03.2018року зфототаблицями,у відповідностідо якогобули оглянуті,сфотографовані таоброблені спеціальнимаерозолем грошовікупюри номіналомпо 100доларів СШАна загальнусуму 1000доларів США(т.1а.с.165-170);ухвала слідчого суддіГалицького районногосуду містаЛьвова від30.03.2018року пропроведення обшукутранспортного засобута житлаобвинуваченого (т.1а.с.173);постанова пропроведення освідуваннявід 30.03.2018року відносно ОСОБА_5 (а.с.174);протокол обшуку від 30.03.2018року здодатком -флеш-носієм,згідно якогопроведено обшукавтомобіля маркиШкода ОктавіяА 5,д.н. НОМЕР_1 ,яким користується ОСОБА_5 .Під часобшуку виявленота вилучено1сім-картку«Київстар» та2упаковки стартовихпакетів «Київстар».Крім того,оглянуто речіі предмети,добровільно видані ОСОБА_5 -грошові коштив сумі1000доларів США(10купюр номіналомпо 100доларів кожна).Здійснено змивиз рук ОСОБА_5 ,вилучено листівкуіз записомна нійномеру телефону,квитанції просплату ОСОБА_7 адміністративного штрафута судовогозбору,телефон марки«Нокіа» сірогокольору здвома сім-картками НОМЕР_2 та НОМЕР_3 (т.1а.с.175-181);протокол затримання ОСОБА_5 від 30.03.2018року,(т.1а.с.182-186);копія наказупро прийняття ОСОБА_5 на роботувід 08.04.2015року та посадоваінструкція секретаряКам`янець-Подільськогоміськрайонного судуХмельницької області(т.1а.с.198-200);протокол оглядувід 31.03.2018року,згідно якогооглянуто паперовийконверт,в якомузнаходилися грошовікошти всумі 1000доларів США,мобільний телефонмарки «Нокіа»,ін..речі.(т.1а.с.203-204);протокол оглядувід 31.03.2018року,згідно якогооглянуто паперовийконверт,в якомузнаходилися квитанціяАТ «Ощадбанк»,паперовий конвертз написом«З днемнародження»,дві упаковкивід сім-картмобільного оператора«Київстар»,сім-картамобільного оператора«Київстар»,сім-картамобільного оператора«Київстар» зідентифікатором № НОМЕР_4 ,гумові рукавиці(т.1а.с.208-209);протокол проведенняслідчого експериментувід 25.05.2018року зфото таблицями,з якоговбачається,що підчас проведенняданого слідчогоексперименту ОСОБА_7 послідовно ідетально розповівпро події,які відбулись28-30березня 2018року зучастю ОСОБА_5 ,за якихобставин останнійвимагав таотримав грошовікошти всумі 1000доларів США(т.1а.с..216-244);висновок експерта№ 2734від 30.05.2018року,згідно якогона десятибанкнотах,номінальною вартістю100доларів кожназ серіямита номерамиLВ88569736L,LЕ55321400С,LВ98079546L,LЕ55321398С,НВ 70216537N,АВ 45001457L,LВ53973733А,KJ61743286А,НF38360729F,НС 30278785Вє нашаруванняспеціальної хімічноїречовини органічноїприроди препарату«Промінь-1»з зелено-жовтоюлюмінесценцією;на поверхнідвох латекснихмедичних рукавиць,в якихпроводився огляд,перерахунок(вилучення)та пакуваннягрошових коштів,-є нашаруванняспеціальної хімічноїречовини органічноїприроди препарату«Промінь-1»з зелено-жовтоюлюмінесценцією;на дискуфільтрувального паперу,за допомогоюякого булопроведено змивиз правоїруки гр. ОСОБА_5 є нашаруванняспеціальної хімічноїречовини органічноїприроди препарату «Промінь-1» з зелено-жовтою люмінесценцією; на диску фільтрувального паперу, за допомогою якого було проведено змиви з лівої руки ОСОБА_5 є нашарування спеціальної хімічної речовини органічної природи препарату «Промінь-1» з зелено-жовтою люмінесценцією; спеціальна хімічна речовина речовини органічної природи , що виявлена на поверхні десяти банкнот, номінальною вартістю 100 доларів кожна з серіями та номерами LВ 88569736L, LЕ 55321400 С, LВ 98079546L, LЕ 55321398С, НВ 70216537N, АВ 45001457L, LВ 53973733А, KJ 61743286А, НF 38360729F, НС 30278785В, латексних медичних рукавиць, в яких проводився огляд, перерахунок (вилучення) та пакування грошових коштів, двох дисків фільтрувального паперу, за допомогою яких було проведено змиви з правої та лівої рук ОСОБА_5 , має спільну родову належність із спеціальною хімічною речовиною органічної природи «Промінь-1», зразок якої надано на дослідження на аркуші паперу (т. 2 а.с. 6-8); висновок експерта № 2734 від 30.05.2018 року з таблицями, згідно якого надані на дослідження банкноти з серійними номерами НВ 70216537 N, НС 30278785 В. KJ 61743286 А, НF 38360729 F, LВ 88569736 L, LВ 98079546 L, LВ 53973733 А, LЕ 55321400 С, АВ 45001457 L, LЕ 55321398 С є банкнотами, виготовленими та випущеними в обіг Федеральною Резервною Системою США (т. 2 а.с. 10-13); протокол тимчасового доступу до речей і документів від 13.06.2018 з описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 24.05.2018 року, та додатком до протоколу - диском СD-R з літерами «Київстар» (т.2 а.с. 20-24); протокол огляду від 27.06.2018, згідно якого оглянуто диск, на якому присутні рукописні написи «Київстар/вх. 17022 / вих. 11704/з/кт, з додатком - таблицею телефонних з`єднань, що здійснювалися ОСОБА_5 з мобільного терміналу з картками мобільного зв`язку Київстар № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 з абонентом мобільного зв`язку № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 ( ОСОБА_7 ) за період з 28.03.2018 року по 30.03.2018 (т.2 а.с. 25-31); протокол тимчасового доступу до речей і документів від 12.06.2018, згідно якого на підставі ухвали слідчого судді від 24.05.2018 року отримано доступ до справи про адміністративне правопорушення за ст. 44 КУпАП відносно ОСОБА_7 , єдиний унікальний номер № 676/1940/18, з додатками - адміністративною справою № 466 про порушення вимог ч. 1 ст. 44 КУпАП ОСОБА_3 (т. 2 а.с.39-70); протокол огляду від 27.06.2018 року, згідно якого оглянуто матеріали адміністративної справи №676/1940/18, провадження №3/676/805/18 відносно ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 74); протокол від 31.03.2018 р. за результатами оперативно-розшукового заходу в рамках оперативно-розшукової справи №199 від 01.02.2018 (т.2 а.с.79-114); протокол від 31.03.2018 року про хід та результати проведення оперативно-технічних заходів  негласного аудіо-, відео контролю за особою (т.2 а.с.115-122); клопотання про отримання дозволу на проведення негласних розшукових заходів від 02.02.2018 року (т.2 а.с. 124-126); ухвала слідчого судді Апеляційного суду Вінницької області, строк дії до 01.04.2018 р. (т.2 а.с.217-220); клопотання про отримання дозволу на проведення негласних розшукових заходів від 05.03.2018 року (т.2 а.с.131-133); ухвала слідчого судді Апеляційного суду Вінницької області (т.2 а.с. 134); клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 29.03.2018 р. відносно ОСОБА_5 (т.2 а.с. 135-138); ухвала слідчого судді Апеляційного суду Тернопільської області від 30.03.2018 р. (т.2 а.с. 139-140); клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 29.03.2018 р. відносно ОСОБА_7 (т.2 а.с. 141-144); ухвала слідчого судді Апеляційного суду Тернопільської області від 30.03.2018 р. (т.2 а.с. 145-146); постанова про проведення контролю за вчиненням злочину від 30.03.2018 року (т.2 а.с.147-149); протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відео контролю особи - ОСОБА_5 від 31.03.2018 року, згідно якого в період часу з 11 год. 40 хв. до 11 год. 20 хв. оглянуто диск № 72/14/1073т та зафіксовано наявну на ньому інформацію про розмову ОСОБА_5 зі ОСОБА_7 30.03.2018 року в період з 15 год. 44 хв. по 15 год. 48 хв. під час передання ОСОБА_7 ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 1000 доларів США (т. 2 а.с. 154-157); протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відео контролю особи - ОСОБА_7 від 31.03.2018 року, згідно якого в період часу з 11 год. 40 хв. до 12 год. 20 хв. оглянуто диск № 72/14/1073т та зафіксовано наявну на ньому інформацію про розмову 30.03.2018 року в період з 15 год. 44 хв. по 15 год. 48 хв. під час одержання ОСОБА_5 у ОСОБА_7 грошових коштів в сумі 1000 доларів США (т. 2 а.с. 158-161); протокол про хід та результати проведення контролю за вчиненням злочину від 31.03.2018 року, згідно якого в цей день в період часу з 06 год. 30 хв. по 07.год. 30 хв. проведено огляд, обробку та вручення грошей в сумі 1000 доларів США, які належать Управлінню СБУ в Хмельницькій області (т.2 а.с. 162-164); протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій спостереження за особою по кримінальному провадженні №42018140400000069, з яких вбачається, що за результатами проведення вищевказаних негласних слідчих дій стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_7 відомостей та фактів, що свідчать про вчинення злочину, передбаченому ч.3 ст.368 КК України  не отримано, інформація що може становити інтерес для органу досудового розслідування відсутня (т.2 а.с. 255-256); протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій зі зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по кримінальному провадженні №42018140400000069 відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , з яких вбачається, що за результатами проведення вищевказаних негласних слідчих дій відомостей та фактів, що свідчать про вчинення злочину не отримано, інформація що може становити інтерес для органу досудового розслідування відсутня (т.2 а.с.167-169); диски з інформацією вхідних та вихідних дзвінків абонентських номерів операторів мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_5 , з якої вбачається наявність телефонних розмов з номера, котрий належить ОСОБА_5 , до абонента номеру, котрим користувався ОСОБА_7 в період з 29.03.2018 року по 30.03.2018 року (т.2 а.с. 169); протокол огляду від 27.06.2018 року матеріалів носіїв інформації (протоколів) про хід та результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій (т.2 а.с. 170-171).
		       Також судом були безпосередньо досліджені в судовому засіданні наступні речові докази: квитанції про сплату ОСОБА_7 адміністративного штрафу та судового збору, телефон марки «Нокіа» сірого кольору з двома сім-картками НОМЕР_2 та НОМЕР_3 .
		       У порядку ст.349 КПК України, з врахуванням позицій учасників, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження решти речових доказів, зокрема і грошових купюр на загальну суму 1000 доларів США, які були вилучені в автомобілі обвинуваченого, оскільки в цій частині встановлені обставини ніким не оспорюються, проти чого не заперечують учасники судового провадження. Правила ч. 3 ст. 349 КПК України їм роз`ясненні і зрозумілі, про що судом отримані письмові розписки учасників (т.4 а.с. 232-234).
		 
		Проаналізувавши показання свідків, дослідивши їх у сукупності із рештою досліджених доказів у справі, не спростовуючи очевидний факт отримання грошових коштів обвинуваченим, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих ознак провокації злочину у даному випадку.
		   Суд вважає об`єктивними та правдивими показання свідка ОСОБА_9 , натомість приходить до висновку про наявність суперечностей і очевидної неправдивої інформації (завідомо неправдивих показань) у показаннях свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_7 виходячи із такого.
		   Судом встановлена наступна картина того, що передувало вчиненню ОСОБА_5 вказаних дій.
		   Так, із клопотання про отримання дозволу на проведення негласних розшукових заходів від 02.02.2018 року вбачається, що у ході здійснення оперативно-розшукових заходів було ніби то отримано дані про наявність у діях ОСОБА_5 , ОСОБА_14 (голови Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області) та ОСОБА_15 (адвоката) ознак готування до вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.14, ч.3 ст.28. ч.3 ст.368 КК України (готування до прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовими особами, поєднане з вимаганням, вчинене організованою групою).
		   За версією вказаних матеріалів, ОСОБА_5 , як активний член злочинної групи, будучи секретарем суду, за попередньою вказівкою голови суду ОСОБА_14 та за домовленістю із захисником ОСОБА_15 мав вимагати від обвинуваченого ОСОБА_9 неправомірну вигоду за винесення виправдувального вироку у справі в сумі від 5000 до 10000 доларів США (т.2 а.с.124-126).
		   На підставі вказаного клопотання було постановлено ухвалу слідчого судді Апеляційного суду Вінницької області від 02.02.2018 року, якою таке клопотання було задоволено та надано дозвіл: на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з номеру телефону, яким користувався ОСОБА_5 ; на аудіо та відео контроль особи ОСОБА_5 в місцях його перебування..; на візуальне спостереження за ОСОБА_5 у публічно доступних місцях: на установлення місцезнаходження радіоелектронних засобів (телефону), яким користується ОСОБА_5 (т.2 а.с.127-130).
		   Як вбачається із показань свідків, приблизно в цей час ОСОБА_10 , який є працівником правоохоронних органів, нібито випадково знайомить ОСОБА_9 , справа відносно якого перебуває на розгляді в суді під головуванням голови суду ОСОБА_14 із ОСОБА_5 з метою допомоги останнім ОСОБА_9 , як обвинуваченому, у «врегулюванні його справи». (Сам ОСОБА_10 , у відповідності до його показань даний факт нібито не пам`ятає).
		   Однак, як вказує ОСОБА_9 , він очікував отримати від ОСОБА_5 допомогу у вигляді консультацій та порад, однак оскільки нічого змістовного та фахового не почув, то не побачив сенсу продовжувати діалог з цього приводу. Будь-яких коштів від нього ніхто не вимагав, жодних заяв з цього приводу у правоохоронні органи він не писав.
		   За таких обставин є незрозумілим, які ж були об`єктивні підстави для звернення до слідчого судді із клопотанням від 02.02.2018 року. Не вказані такі відомості і у самому клопотанні.
		   Однак, оскільки за даних обставин у ОСОБА_9 кошти ніхто за розгляд справи вимагати не став, то у правоохоронних органів виникла безперспективна ситуація і відсутність будь-яких результатів, а строк дії ухвали слідчого судді спливав 01.04.2018 року. 
		   Саме тому, на думку суду, ОСОБА_10 , який є знайомим ОСОБА_11 , працівника СБУ, який приймав активну участь у розробці вказаних матеріалів, вирішив наприкінці березня 2018 року познайомити добре йому відомого ОСОБА_7 із ОСОБА_5 , з метою повторного провокування останнього на отримання неправомірної вигоди, однак для приховування своєї ролі вирішив зробити це за допомогою посередника  ОСОБА_9 .
		   Суд вважає правдивими та об`єктивними показання свідка ОСОБА_9 в тій частині, що саме через нього, на прохання ОСОБА_10 , відбулось знайомство ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .
		   Правдивими показання вказаного свідка в цілому є також і виходячи із того, що він як особа, кримінальна справа відносно якої перебуває у суді, якраз є найбільш вразливим та таким, що міг би бути підданий тиску правоохоронних органів задля надання неправдивих показань суду на користь останніх. Будь-яких підстав вказаному свідку давати неправдиві показання всупереч позиції задіяних представників правоохоронних органів, якби вона була правдивою, судом не встановлено.
		   Про неправдивість показань ОСОБА_10 в цій частині свідчить і той факт, що з протоколу про хід та результати проведення оперативно-технічних заходів  негласного аудіо-, відео контролю особи від 31.03.2018 року вбачається, що при зустрічі із ОСОБА_7 , ОСОБА_5 дізнавшись від останнього, що його було затримано за незаконне зберігання наркотичних засобів зателефонував саме ОСОБА_10 (розуміючи що саме він такими справами займається), при цьому назвавши конкретно прізвище, ім`я та по-батькові ОСОБА_7 і поцікавився про долю такої справи, на що ОСОБА_10 відповів що йому нічого не відомо і цим займаються оперативні співробітники Кам`янець-Подільського РВ (т.2 а.с. 115-122).
		   При цьому, ОСОБА_10 у своїх показаннях в суді взагалі заперечував, що йому тоді було відомо про якісь справи відносно ОСОБА_7 і дізнався про це він лише під час вказаних судових засідань, що з врахуванням досліджених доказів є очевидною неправдою і підтвердженням неправдивості показань вказаного свідка з метою приховування даних обставин та своєї ролі у вчиненні провокативних дій.
		   Аналогічні неправдиві показання давав і свідок ОСОБА_7 , який вказував що не повідомляв свого знайомого ОСОБА_10 про його проблеми через затримання з наркотичними засобами, оскільки соромився.
		   Неправдивими є і показання свідка ОСОБА_7 з приводу обставин його знайомства із ОСОБА_9 , яке ніби то відбулось на прийомі у лікарі ОСОБА_9 .
		   Свідок ОСОБА_9 таку обставину категорично заперечив та наполягає, що їх познайомив саме ОСОБА_10 .
		   Крім того, дивним і неправдоподібним сам по собі є факт того, що на прийомі у незнайомого лікаря ОСОБА_7 раптом почав би розповідати про факт його затримання працівниками поліції із наркотичною речовиною і просити якось із цим допомогти саме у лікаря, як особи, яка не має жодного відношення до правоохоронних органів.
		   Додатковим аргументом неправдивості показань ОСОБА_7 є також наступне.
		    Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 25.05.2018 року вбачається, що під час проведення даного слідчого експерименту ОСОБА_7 послідовно і детально розповів про події, які відбулись 28-30 березня 2018 року (т. 1 а.с.. 216-244). В той же час, в даному протоколі зафіксовано, що: «28.03.2018 року ОСОБА_7 при розмові із знайомим ОСОБА_16 повідомив йому про вказану ситуацію що склалась та запитав чи він знає когось із працівників суду для консультації…»
		       Отже така версія подій, за яких ОСОБА_9 28.03.2018 року є вже знайомим ОСОБА_7 , а не лікарем якого той вперше бачить на прийомі, яка знову ж таки вкотре є відмінною від показань свідка, даних ним в суді, додатково свідчить про неправдивість показань свідка ОСОБА_7 з метою приховати дійсні обставини їх знайомства.
		       Крім того, з вищевказаного протоколу вбачається, що станом на 28.03.2018 року ОСОБА_7 був обізнаний, що відносно нього складено саме протокол про адміністративне правопорушення за ст.44 КУпАП, знав, кому вказаний протокол вже розприділено в суді.
		       Знав достовірно вказані обставини ОСОБА_17 і виходячи хоча б із того, що затримали його із наркотичною речовиною 11.03.2018 р. і відомості про це дійсно було внесено до ЄРДР, проте після проведення експертизи кримінальне провадження було закрито, а відносно ОСОБА_7 23.03.2018 року складено адміністративний протокол, у його присутності, за ч.1 ст.44 КУпАП. Більш того, у вказаному протоколі він розписався та надав свої письмові пояснення (т.2 а.с.42).
		   Тому суд вважає очевидно неправдивими в цій частині показання ОСОБА_7 .
		   Визначальним у наявності ознак провокативної поведінки, в даному випадку, також є те, що ОСОБА_7 не міг та відмовлявся пояснити суду, з якою метою він здійснював фіксацію розмови із ОСОБА_5 при їх першій зустрічі 28.03.2018 року, яку їм організував ОСОБА_9 , оскільки логічним є припустити те, що він не міг жодним чином передбачати, що направляючись до вказаної особи останній буде ставити йому будь-які вимоги про передачу грошових коштів.
		    ОСОБА_7 відмовився повідомити суду, де він взяв вказані звукозаписуючі пристрої, хто та чому був ініціатором вказаних дій. 
		   При цьому, суд враховує що саме ОСОБА_7 сам просив у ОСОБА_5 допомогти йому у вирішенні проблеми та сам проявляв таку ініціативу, таким чином підштовхуючи обвинуваченого до вчинення злочину. З показань ОСОБА_7 вбачається, що звертаючись до ОСОБА_5 за допомогою він просив йому допомогти і розумів що за це необхідно сплатити певні кошти.
		   Хоча з матеріалів справи об`єктивно вбачається, що розмова ОСОБА_7 із ОСОБА_5 фіксувалась на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Вінницької області від 02.02.2018 року, яка була постановлена на підставі зовсім інших вихідних даних, а саме по факту ніби то намірів вимагання коштів у ОСОБА_9 .
		   Також, суд враховує, що як об`єктивно встановлено з матеріалів кримінальної справи, датою звернення ОСОБА_7 до правоохоронних органів є 29.03.2018 р., тоді як запис першої розмови із ОСОБА_5 було здійснено ОСОБА_7 , за участю правоохоронців вже 28.03.2018 року, що знову ж таки підтверджує факт наявності співпраці ОСОБА_7 з правоохоронними органами у ролі їх агента.
		   При цьому суд враховує, що залучений правоохоронними органами ОСОБА_7 дав свою письмову згоду про добровільну участь у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій лише 30.03.2018 р.     
		   Крім того, з показань ОСОБА_7 , даних в суді, також вбачається, що він звернувся до правоохоронних органів із відповідною заявою лише 29.03.2018 року. 
		   На запитання головуючого, чому він звернувся саме до військового прокурора Чернівецького гарнізону Західного регіону України, а не до місцевої поліції чи СБУ, і як йому було відомо про юрисдикцію відповідної особи(що є дивним для не фахівця), свідок пояснив що прочитав такі відомості в Інтернеті, а місцевим правоохоронним органам не довіряв (однак не зміг пояснити чому).
		   В той же час, свідок не міг зрозуміло пояснити, який був сенс взагалі шукати якусь допомогу та передавати за вирішення питання по справі про адміністративне правопорушення за ст.44 КУпАП, при мізерній санкції у вигляді штрафу, аж одну тисячу доларів США і взагалі якось вирішувати це питання. Свідок сказав, що йому не було відомо яка санкція на нього може очікувати за вказані дії і він боявся потрапити у в`язницю. На запитання головуючого, чому ж він як сучасна людина, спеціаліст у ІТ сфері, не зміг самостійно перевірити вказану інформацію (санкцію статті) в мережі Інтернет, як зробив це раніше із органом військової прокуратури, свідок чітко відповісти не зміг.
		Також, виходячи із показань ОСОБА_7 він звернувся до ОСОБА_5 з проханням допомогти у справі про вилучення у нього наркотичних речовин, при цьому він не міг пояснити ні того, що саме це за справа (кримінальна, про адміністративне правопорушення), ні того, де та справа знаходиться (в суді, в органах досудового розслідування) і єдине що він просив щоб його не посадили у в`язницю. 
		   Проте, як вбачається із повідомлення про вчинення кримінального правопорушення ще від 28.03.2018 року, адресованого військовому прокурору Чернівецького гарнізону Західного регіону України від заступника начальника УСБУ у Хмельницькій області - начальника відділу по БКОЗ працівникам СБУ, ще до звернення ОСОБА_7 до правоохоронних органів, чомусь були відомі всі обставини та фігурнати вказаних подій (суддя, якому розподілена справа, яка саме це справа та з якою кваліфікацією, сума, яку ніби то вимагав обвинувачений тощо).
		   Даний факт свідчить про те, що ОСОБА_7 , діючи як агент і будучи повністю обізнаним про всі обставини, умисно не повідомляв обвинуваченому повної картини того, що відбувається, з метою фіксації якомога більших дій обвинуваченого для подальшого кримінального переслідування.
		   Вказані непослідовні, нечіткі, нелогічні показання свідка ОСОБА_7 суд сприймає критично та вважає їх неправдивими та спрямованими на приховування своєї ролі як учасника провокації злочину. 
		   Суд не може детально і більш повно дослідити роль кожного із учасників провокативних дій та встановити усіх причетних осіб у зв`язку із тим, що він обмежений лише дослідженими доказами у межах пред`явленого обвинувачення. Однак, суд приходить до обґрунтованих переконань про причетність до вчинення вказаних дій ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_11 . Проте повна та детальна оцінка дій всіх, та можливо і більшої кількості учасників, може мати місце лише в межах проведення відповідного досудового розслідування по даному факту.
		 
		   Згідно з рекомендаціями Європейського суду з прав людини з метою перевірки дотримання права на справедливий судовий розгляд у випадку використання таємних агентів Суд насамперед перевіряє, чи влаштовувались пастки (те, що зазвичай називається «матеріальним критерієм провокації»), і якщо так, то чи міг заявник у національному суді скористатися цим задля свого захисту (пункти 37, 51 рішення у справі «Баннікова проти Росії» від 04 листопада 2010 року, заява № 18757/06). Суд визначає пастку як ситуацію, коли задіяні агенти  працівники органів правопорядку або особи, що діють на їх прохання  не обмежуються суто пасивними спостереженнями протиправної діяльності, а здійснюють на особу, за котрою стежать, певний вплив, провокуючи її скоїти правопорушення, яке вона у іншому випадку не вчинила би, з метою зафіксувати його, тобто отримати доказ і розпочати кримінальне правопорушення (пункт 55 рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року, заява № 74420/01). Аби встановити, чи розслідування було «суто пасивним», Суд вивчає мотиви, які виправдовували операцію проникнення, і поведінку державних органів, які її здійснювали. Зокрема, Суд встановлює, чи були об`єктивні сумніви у тому, що заявника втягнули у злочинну діяльність або схилили скоїти кримінальне правопорушення.
		   В данному випадку, судом об`єктивно встановлено, що правоохоронні органи намагались спочатку створити привід для отримання обвинуваченим, а також адвокатом та головою суду неправомірної вигоди ніби то за ухвалення суддею ОСОБА_14 виправдувального вироку відносно ОСОБА_9 . Для цього, ОСОБА_10 познайомив з конкретною метою  для виіршення питань при розгляді кримінальної справи в суді ОСОБА_9 із ОСОБА_5 . 
		   Однак ніхто жодних коштів у ОСОБА_9 всупереч очікуванням правоохоронних органів, вимагати не став.
		   Той факт, що навіть станом на сьогодні відсутні будь-які докази про існування таких намірів у будь-кого з учасників, що серед іншого чітко підтвердив і сам обвинувачений у вказаній кримінальній справі ОСОБА_9 , говорить про те, що правоохоронними органами було створено штучний привід для заведення ОРС з намаганням у майбутньому все ж зафіксувати якусь протиправну діяльність.
		   Оскільки таки наміри не були реалізовані, а дія ухвали слідчого судді завершувалась, правоохоронні органи штучно створили новий привід, а саме звернення ОСОБА_7 до ОСОБА_5 , що знову ж таки мало місце за опосередкованою участю ОСОБА_10 та мало на меті приховати його активну роль.
		   Судом проаналізовано поведінку ОСОБА_7 , встановлено цілий ряд випадків давання ним неправдивих показань суду, що на думку суду свідчить про його участь у ролі агента правоохоронних органів, що фактично і було підтверджено матеріалами справи.
		   Суд вважає, що поведінку ОСОБА_7 можна було б вважати правомірною і не провокативною, якби, наприклад, прийшовши до суду з метою розгляду його справи про адміністартивне правопорушення, обвинувачений чи інша особа, працівник суду, перед розглядом справи ставила б йому якісь умови від яких би залежали результати розгляду справи.
		   В даному ж випадку, саме ОСОБА_7 , бажаючи уникнути покарання чи отримати найбільш м`який його варіант, сам проявляє ініціативу та звертається до працівника суду, який за дивним збігом обставин вже перебуває у розробці в межах ОРЗ, при цьому діючи від імені правоохоронних органів, без будь-якого офіційного залучення та до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄДРДР, недвозначно просить допомогти йому у вирішенні питання всіма можливими (в тому числі незаконними) способами. За інших умов, якби ОСОБА_7 мав намір діяти законно, він звернувся би до адвоката для отримання правової допомоги у межах розгляду його справи, яка сама по собі є банальною з точки зору її складності для розгляду.
		   За таких умов, при висуненні ОСОБА_7 вимоги ОСОБА_5 про передачу коштів, першому нічого не заважало б відмовитись від свого прохання, яке саме по собі вже є незаконним та протиправним.
		Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути» повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.
		Вказане також зазначено в практиці Європейського суду з прав людини «плід отруйного дерева» - юридична метафора, введена Верховним Судом США для опису доказів, отриманих за допомогою незаконно здобутих відомостей (рішення у справі «Гефген проти Німеччини», 30.06.2008, заява № 22978/05, п. 168).
		Мається на увазі, що якщо джерело доказів («дерево») є недопустимим, то всі докази (відомості), отримані за його допомогою («плоди»), будуть такими ж (справа «Яременко проти України» (№2)», заява №66338/09, п.66).
		Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у Постанові від 31.05.2008 року по справі №236/439/16-к зазначив, що «У рішенні «Гефген проти Німеччини» від 30 червня 2008 року Європейський суд для описання доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку, сформував доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані за його допомогою, будуть такими ж.
		У рішенні «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року Європейський суд вказав, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до їх несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
		Вищевикладене, а також відсутність об`єктивних даних, які би свідчили про вчинення або готування до вчинення злочину ОСОБА_5 до моменту ініціативного звернення до нього ОСОБА_7 під цілком надуманим приводом і з введенням обвинуваченого в оману, ненадання йому повних відомостей з приводу фактичних обставин для штучного створення його більшої активності, свідчать про наявність провокації у діях правоохоронних органів. А тому докази, отримані шляхом підбурювання особи до вчинення злочину, не можуть бути покладені в основу обвинувачення та є недопустимими.
		 
		Незважаючи на те, що у результаті провокації усі здобуті докази є апріорі недопустимими, суд вважає здійснити ще додатковий аналіз ряду доказів.
		Судом проаналізовано вище, що свою згоду на залучення до проведення негласних слідчих (розшукових) дій ОСОБА_7 надав лише 30.03.2018 року (т.1 а.с. 141), а із самою заявою про злочин до прокуратури звернувся 29.03.2018 року (т.1 а.с.139-140).
		   Як вбачається з матеріалів справи, так і з показань самого ОСОБА_7 , який відмовляється це будь-яким чином пояснювати суду, є незрозумілим яким же чином він був залучений до фіксації обставин правопорушення починаючи з 28.03.2018 року, тобто ще до подання ним заяви про вчинення злочину і до першої зустрічі із обвинуваченим.
		   Ч.2 ст.1 КПК України встановлено, що кримінальне процесуальне законодавство складається з відповідних положень Конституції, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою, цього кодексу та інших законів.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду від 20.10.2011 №12рп/2011 (справа №1-31/2011) положення ст.62 Основного Закону спрямовані на забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а саме: обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто обвинувачення в скоєнні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних у результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом учинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання й фіксації із застосуванням заходів, передбачених законом «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.92 №2135-XII, особою, не уповноваженою на таку діяльність.
		У вказаному рішенні Конституційний Суд зазначив, що визнаватися допустимими й використовуватись як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини та громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного й справедливого рішення у справі.
		Оперативно-розшукова діяльність в Україні регулюється, зокрема, законом №2135-XII, який є складовою кримінального процесуального законодавства.
		Водночас, відповідно до положень ч.3 ст.9 КПК закони та інші нормативно-правові акти, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить кодексу.
		   Так, у відповідності до положень ст.ст.60, 65 КПК України ОСОБА_7 є заявником та свідком у вказаному кримінальному провадженні.
		   У відповідності до положень ст.246, 260 КПК України, аудіо, відео контроль особи є окремим різновидом негласних слідчих (розшукових) дій. В контексті ч. 6 ст.246 КПК України ОСОБА_7 є іншою особою, яка тільки за рішенням слідчого чи прокурора може залучатись до проведення негласних (слідчих) розшукових дій.
		Отже, на думку суду, вказані обставини свідчать також про наявність додаткових підстав вважати недопустимими докази здобуті за участю ОСОБА_7 у період часу з 28-29.03.2018 року, а саме: протокол від 31.03.2018 р. за результатами оперативно-розшукового заходу в рамках оперативно-розшукової справи №199 від 01.02.2018 (т.2 а.с.79-114); протокол від 31.03.2018 року про хід та результати проведення оперативно-технічних заходів  негласного аудіо-, відео контролю за особою (т.2 а.с.115-122).
		Крім того, оскільки згоду на залучення до проведення негласних слідчих (розшукових) дій ОСОБА_7 надав лише 30.03.2018 року, однак в даній заяві відсутній час доби, коли така згода мала місце, то у суду є підстави ставити під сумнів і докази, здобуті за участю вказаної особи 30.03.2018 року, оскільки неможливо точно встановити чи згода від ОСОБА_7 була отримана до чи після проведення вказаних слідчих (розшукових) дій, з врахуванням того, що прокурор ОСОБА_18 , який таку згоду відбирав безпосередньо здійснював в цей день слідчі (розшукові) дії у м. Кам`янці-Подільському до пізнього вечора (проводив обшук, який завершився згідно протоколу о 20.17 тощо…), а отже мав змогу відібрати таку згоду будь-коли протягом доби.
		 
		   Також, судом при оцінці доказів враховується наступне.
		Під час проведення обшуку автомобіля обвинуваченого прокурором не було пред`явлено ОСОБА_5 постанову про проведення освідування. Як вбачається із відеозапису процесу обшуку (на 41.15хв.) прокурор повідомляє ОСОБА_5 що у межах обшуку він вправі провести освідування особи та вказує, що ним була винесена така постанова. Вказану постанову обвинуваченому він не вручав, її зміст не оголошував.
		   Крім того, з копії самої постанови вбачається, що обвинувачений поставив дату та час ознайомленням із нею, про що розписався, а саме: 30.03.2018 р. о 19.58 год. (т.1 а.с.174).
		   Як вбачається із дослідженого відеозапису процесу обшуку, така постанова була пред`явлена обвинуваченому не під час та не на місці самого обшуку і освідування, а в кабінеті у приміщенні, де завершувався процес та складався сам протокол обшуку.
		   У відповідності до положень ч.3 ст.241 КПК України, перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред`являється постанова прокурора. 
		   Оскільки мало місце порушення вказаної процедури, то визнанню недопустими підлягають наступні докази: протокол обшуку від 30.03.2018 року з додатком - флеш-носієм - в частині освідування особи та його результатів (т.1 а.с.175-181); два диски фільтрувального паперу, за допомогою яких було проведено змиви з правої та лівої рук ОСОБА_5 , а також висновок експерта № 2734 від 30.05.2018 року, в частині, що стосується виявлення нашарування спеціальної хімічної речовини органічної природи препарату «Промінь-1» з зелено-жовтою люмінесценцією на поверхні двох дисків фільтрувального паперу, за допомогою якого було проведено змиви з правої та лівої ОСОБА_5 (т.2 а.с. 6-8).
		    
		   Також, оцінюючи всі докази досудового розслідування, які були отримані в результаті НСРД у межах даного кримінального провадження, суд вважає за необхідне зазначити про таке. 
		   За первинного обвинувачення після внесення відомостей до ЄРДР, яке фактично не змінилось на час розгляду справи в суді, дії ОСОБА_5 були кваліфіковані за ч.3 ст.369-2 КК України, як такі, що поєднані з вимаганням неправомірної вигоди.
		   У відповідності до правової позиції, висловленої у Постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 750/9145/18 (провадження № 51-1749км20) визначено, що під час оцінки доказів у кримінальному провадженні суд має перевірити підстави кваліфікації діяння особи як тяжкого злочину, що впливає на допустимість проведених НС(Р)Д.
		   Так, передумовою даного кримінального провадження слугувала інформація в межах заведеної ОРС №199 про готування до вчинення злочину за ч.1 ст.14, ч.3 ст.28, ч.3 ст. 368 КК України, яка, як вбачається з подальших обставин жодним чином не підтвердилась.
		   В подальшому відомості до ЄРДР були внесені за ч.3 ст.369-2 КК України, який дійсно є тяжким злочином. 
		Проте, суд вважає за необхідне повною мірою перевірити, чи були реальні передумови для внесення відомостей до ЄРДР за вказаною кваліфікацією, як про тяжкий злочин.
		   Основним мотивом такої кваліфікації було те, що ОСОБА_5 ніби то вимагав неправомірну вигоду у ОСОБА_7 .
		   Примітка ст. 354 КК України, у якій визначено поняття вимагання для низки корупційних складів злочину, законодавчо не поширена на ст. 369-2 КК України.
		У рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 Конституційний суд вказав, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі»
		Суд не вважає за можливе застосовувати в даному випадку принцип «аналогії закону», поширюючи примітку до ст. 354 КК України на склад зловживання впливом, беручи до уваги імперативну заборону застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією.
		   Так, відповідно до правової позиції Верховного суду України, висловленої у справі № 5-14кс-12 від 04.10.2012 року,вимагання хабара може бути поставлено у провину лише у тому випадку, якщо винна особа з метою його одержанняпогрожує вчиненням або не вчиненням дій,які можуть завдати шкоди, що є визначальним,правам чи законним інтересамтого, хто дає незаконну вигоду, абостворює такі умови, за яких особа не повинна була, а вимушена дати її з метою запобігання шкідливим наслідкам. У разі, якщо службова особа хоче отримати неправомірну вигоду, а особа, яка її дає, при цьому усвідомлює, що тимсамим незаконно уникає настання для себе негативних наслідків,які б неодмінно настали за відмови надати неправомірну вигоду, то такі дії за своїми ознаками не утворюють вимагання.
		Таким чином кваліфікація за вимаганням можлива у випадку, якщо: ініціатором надання неправомірної вигоди є службова особа; вимога поєднана із погрозою або створенням відповідних умов; шкода буде заподіяна лише законним правам та інтересам особи.
		В той же час, за правовою природою зловживання впливом, службова особа, що отримує неправомірну вигоду, втручається у встановлений законом порядок прийняття певного рішення, з метою його ухвалення на користь особи, що надає відповідну неправомірну вигоду.Таким чином, мова в принципі не може йти про законність прав та інтересів, якщо здійснюється втручання у регламентований порядок.
		На думку суду, кваліфікація за ч.3 ст.369-2 КК України, в даному випадку може мати місце в ситуації, за якої службова особа погрожує вплинути на прийняття рішення не на користь особи у випадку, якщо вигода не буде надана.
		Однак таких обставин у межах розгляду вказаної справи встановлено не було.
		За таких обставин, для суду є цілком зрозумілим, що органи досудового розслідування об`єктивно штучно кваліфікували дії ОСОБА_5 за більш тяжкою частиною статті 369-2 КК України, виходячи із того, що як на час вчинення вказаних дій, так і на сьогодні, кваліфікація дій обвинуваченого за ч.2 ст.369-2 КК України, який на час вчинення діяння визначався за ст.12 КК України як злочин середньої тяжкості, а станом на сьогодні є нетяжким злочином, призвела б до неможливості отримати можливість використовувати для його розкриття НСРД. 
		Відповідно до ст. 246 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
		Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 269-1, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.    
		Ч.3 ст. 248 КПК України надає слідчому судді можливість постановити ухвалу про надання дозволу, якщо слідчий, прокурор доведе наявність достатніх підстав вважати, що вчинений злочин відповідної тяжкості. Отже, слідчий суддя має перевірити, чи відповідає фабула кримінального правопорушення, про яку стверджує слідчий (прокурор), визначеній у клопотанні кваліфікації, а також чи обґрунтована вона. Така перевірка здійснюється на підставі оцінки представлених матеріалів кримінального провадження у сукупності з обґрунтуванням, викладеним у клопотанні, та наданими під час судового засідання поясненнями. При вирішенні питання кваліфікації слідчий суддя оцінює лише достатність підстав вважати, що відповідне правопорушення було чи може бути вчинене. Встановлення таких підстав базується на існуванні фактів чи інформації, що події, про які йдеться, становлять склад кримінального правопорушення відповідної тяжкості. При отриманні дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів слідчий суддя встановлює, чи можуть певні дії, про які стверджує зацікавлений суб`єкт, у випадку їх вчинення становити склад тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
		   Отже, на даній стадії, визначальним є те, яким чином слідчий або прокурор підготує клопотання про наданя дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, як сформулює встановлені ним обставини.
		   Аналізуючи такі клопотання, що наявні у матеріалах вказаного кримінального провадження, суд приходить до висновку, що їх було сформульовано таким чином, щоб у слідчого судді склалось хибне враження про наявність ознак вимагання в діях ОСОБА_5 , яких об`єктивно не було і не має.
		   При цьому суд також враховує і ту визначальну обставину, що 28.03.2018 року справа про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.44 КУпАП відносно ОСОБА_19 вже була розглянута суддею ОСОБА_8 і було прийнято рішення про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
		   В той же час, прокурор, звератючись із клопотаннями про надання дозволу на проведення негласних (слідчих) дій умисно вводить слідчого суддю в оману в частині тяжкості кваліфікації дій особи, оскільки подаючи таке клопотання вже 29.03.2018 року (тобто після розгляду справи про адміністративне правопорушення), прокурор жодним чином не вказує у своєму клопотанні про факт розгляду справи суддею. Прокурор напроти, формулює клопотання таким чином, щоб у особи, яка його читає, створювалось враження того, що ОСОБА_7 перебуває під реальною загрозою, що у разі не сплати ним грошових коштів відносно нього буде обрано адміністартивне стягнення у вигляді адміністартивного арешту. Тоді, як станом на 29.03.2018 року такої загрози не могло існувати навіть теоретично, оскільки справа вже була розглянута і накладенно адміністартивне стягнення у вигляді мінімального штрафу (т.2 а.с.135-138).
		   Аналогічним чином сформульовано клопотання прокурора від 30.03.2018 р., клопотання слідчого від 29.03.2018 року (т.2 а.с. 139-140, 141-144).
		   Крім того, ніщо не заважало ОСОБА_7 просто ніяк не реагувати на вимогу ОСОБА_5 , оскільки справа вже була розглянута і у таких діях ОСОБА_5 отримати грошові кошти могли вбачатись лише ознаки шахрайства.
		   За встановлених обставин, суд приходить до однозначного висновку, що отримані результати НСРД на підставі вказаних клопотань прокурора та слідчого є явно недопустимими доказами і вказані дії службових осіб свідчать про усвідомлену фальсифікацію матеріалів справи  штучне створення умов для можливості здійснення НСРД всупереч вимогам діючого КПК.
		   Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з врахуванням очевидної недопустимості отриманих органами досудового розслідування доказів, в суду відсутні будь-які підстави для ухвалення висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченому ч.3 ст.369-2 КУпАП.
		   За положеннями ч.4ст.17 КПКусі сумнівищодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.
		Судом враховується, щозгідно з ч.3ст. 373 КПКобвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Відповідно до п.2 ч.1ст.373 КПК Українивиправдувальний вирок ухвалюєтьсяу разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.    
		Судові витрати у справі у вигляді вартості проведених судових експертиз слід віднести на рахунок держави. Цивільний позов не заявлявся.
		Запобіжний захід у виді домашнього арешту припинив свою чинність 30.06.2018 року. Решта заходів забезпечення кримінального провадження підлягають скасуванню.
		Долю речових доказів у справі слід вирішити відповідно до положень ст.100 КПК України.
		Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_5  у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.369-2 КК України  визнати невинуватим та виправдати на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку з недоведенням вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
		Речові докази по справі: грошові кошти (предмет неправомірної вигоди) в сумі 1000 доларів США, з наступними серіями та номерами купюр: НВ70216537N, НС30278785В, КJ61743286А, НF38360729F, LВ88569736L, LВ98079546L, LB53973733А, LЕ55321400С, АВ45001457L, LЕ55321398С повернути власнику - УСБУ у Хмельницькій області; мобільний телефон марки «Nокіа» сірого кольору із двома картами мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_2 , № НОМЕР_7 , дві упаковки від сім-карт мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_8 , сім- карта мобільного оператора «Київстар» з ідентифікатором № НОМЕР_9 , паперовий конверт з написом «З Днем народження»  повернути власнику ОСОБА_5 ; квитанцію банку «Ощадбанк» про здійснення операції з перерахування грошових коштів 30.03.2018 ОСОБА_7 (оплата адміністративного штрафу в сумі 340 грн., судового збору в сумі 352,40 грн. та комісійні доходи), особисті записи ОСОБА_5 , додаток до протоколу огляду обробки та вручення грошових коштів  залишити при матеріалах справи; рукавиці з огляду коштів, змиви з лівої руки ОСОБА_5 та рукавиці, змиви з правої руки ОСОБА_5 та рукавиці  знищити.
		Судові витрати на залучення експертів при проведенні експертиз у кримінальному провадженні - за проведення криміналістичної експертизи хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин, а також судово- технічної експертизи друкарських форм в сумі 7150,00 грн.- віднести на рахунок держави.
		Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 12.04.2018 року на грошові кошти (предмет неправомірної вигоди) в сумі 1000 доларів США, з наступними серіями та номерами купюр: НВ70216537N, НС30278785В, КJ61743286А, НF38360729F, LВ88569736L, LВ98079546L, LB53973733А, LЕ55321400С, АВ45001457L, LЕ55321398С.
		Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 12.04.2018 року на майно ОСОБА_5 , а саме: земельну ділянку площею 1,5 га (Хмельницька обл.,Чемеровецький р-н., с/рада Жабинецька) кадастровий номер 6825282700:04:001:0050).
		На вирок суду може бути подана апеляція протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Городоцький районний суд Хмельницької області.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		   Копія вироку після його проголошення підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учасникам судового провадження, що не були присутні в судовому засіданні  копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...