Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/20745/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 23.11.2021. Зареєстровано: 24.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2021.
Дата набрання законної сили: 20.10.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"20" жовтня 2021 р.           Справа№ 910/20745/20
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Куксова В.В.
		суддів:            Шаптали  Є.Ю. 
		          Тищенко А.І. 
		 
		при секретарі         Пнюшкову В.Г.
		за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 20.10.2021.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Київської міської ради та Громадської організації "Парк Жмаченко"
		на рішення Господарського суду міста Києва 
		від 28.04.2021 (повний текст складено 01.06.2021) 
		у справі №910/20745/20 (суддя Джарти В.В.)
		за позовом Релігійної громади: Помісна церква Християн Віри Євангельської «Християнська надія» у Дніпровському районі м. Києва 
		до Київської міської ради
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Громадська організація "Парк Жмаченко"
		про визнання недійсним рішення № 455/9534 від 24.09.2020,
		ВСТАНОВИВ:
		Релігійна громада: Помісна церква Християн Віри Євангельської «Християнська надія» у Дніпровському районі м. Києва (далі - позивач, Церква) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради (далі - відповідач, Рада, скаржник) про визнання недійсним Рішення Київської міської ради від 24.09.2020 № 455/9534 "Про розірвання Договору оренди земельної ділянки (66:094:0019), укладеного між позивачем та відповідачем у Дніпровському районі міста Києва від 22.10.2004 № 66-6-00197".
		У підготовчому засіданні 03.03.2021 суд ухвалив задовольнити заяву Громадської організації "Парк Жмаченко" про вступ у справу та залучити заявника до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, запропонувати третій особі подати до суду письмові пояснення щодо обставин справи у строк протягом 10 днів з отримання позовної заяви, дозволити вступ до участі в справі Київської міської прокуратури, зобов`язати позивача направити залученій третій особі та прокуратурі копію позовної заяви з додатками, докази направлення подати до суду та відкласти підготовче засідання у справі № 910/20745/20 на 25.03.2021.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 позов Релігійної громади: Помісна церква Християн Віри Євангельської «Християнська надія» у Дніпровському районі м. Києва до Київської міської ради за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Громадської організації "Парк Жмаченко" про визнання недійсним рішення № 455/9534 від 24.09.2020 задоволено повністю.
		Визнано Рішення Київської міської ради від 24.09.2020 № 455/9534 "Про розірвання Договору оренди земельної ділянки (66:094:0019), укладеного між Київською міською радою та Релігійною громадою: Помісна церква Християн Віри Євангельської «Християнська надія» у Дніпровському районі м. Києва від 22.10.2004 № 66-6-00197" недійсним.
		Не погодившись з прийнятим рішенням, Київська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №910/20745/20 скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
		Також скаржник звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №910/20745/20, обґрунтовуючи клопотання тим, що повний текст рішення було складено 01.06.2021 та оприлюднено 07.06.2021.
		Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. 
		Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що нормами законодавства передбачено можливість розірвання договору на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених цих договором. З огляду на що, обрання правового способу врегулювання спору є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, а право на односторонню відмову від договору є позасудовою процедурою, яка не потребує погодження іншою стороною договору.
		Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що вжиття необхідних дій для будівництва об`єкту на виконання умов договору оренди земельної ділянки свідчать про її цільове використання.
		Водночас скаржник звертає увагу, що порушення строків проведення реконструкції та використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є окремими та достатніми підставами для розірвання договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку за рішенням Київської міської ради, що узгоджується із положеннями чинного законодавства та Договору.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2021 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №910/20745/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №910/20745/20. Призначено справу до розгляду на 25.08.2021.
		Не погодившись з прийнятим рішенням, Громадська організація "Парк Жмаченко" також звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №910/20745/20 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
		Також скаржник звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №910/20745/20, обґрунтовуючи клопотання тим, що повний текст рішення було складено 01.06.2021, оприлюднено 07.06.2021 та не було отримано скаржником.
		Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. 
		Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не в повній мірі доведено неможливість виконати ним умови договору оренди в частині своєчасного завершення забудови. При цьому відповідні наслідки невиконання умов договору оренди у вигляді можливості орендодавця в односторонньому порядку відмовитися від договору були заздалегідь передбачені договором оренди, а тому позивач чітко усвідомлював негативні наслідки, які можуть настати за умови недотримання ним таких умов договору.
		Також скаржник зазначає, що позивач не був позбавлений можливості звернутися до орендодавця з пропозицією внести зміни до укладеного між спірними сторонами договору оренди та продовжити строк завершення реконструкції об`єкта.
		Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному головуючому судді від 01.07.2021 апеляційну скаргу Громадської організації "Парк Жмаченко" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №910/20745/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 задоволено клопотання Громадської організації "Парк Жмаченко" про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №910/20745/20. Відновлено Громадській організації "Парк Жмаченко" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №910/20745/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації "Парк Жмаченко" для спільного розгляду з апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №910/20745/20. Призначено справу до розгляду на 25.08.2021.
		27.07.2021 через відділ забезпечення документообігу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 у справі №910/20745/20 без змін.
		У своєму відзиві позивач зазначає, що релігійна громада не використовувала і не використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням. 16.11.2017 складено акт обстеження земельної ділянки №17-1896-04, яким не зафіксовано випадків нецільового використання земельної ділянки.
		Також позивач зазначає, що позивач здійснив всі необхідні і залежні від нього дії для збору вихідних даних, проектування і отримання дозвільної документації.
		Окремо позивач зазначає, що на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна, а тому надання Київською міською радою земельній ділянці статусу парку та передача її у користування комунальному підприємству за умови знаходження на цій земельній ділянці нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності, не може бути визнане законним з огляду на приписи положень статей 316 та 317 ЦК України.
		20.08.2021 від Помісної Церкви Християн Віри Євангельської "Християнська Надія" через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		25.08.2021 від Помісної Церкви Християн Віри Євангельської "Християнська Надія" через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 у зв`язку перебуванням судді Яковлєва  М.Л. у відпустці, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/20745/20.
		Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2021 для розгляду справи №910/20745/20 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 апеляційні скарги Київської міської ради та Громадської організації "Парк Жмаченко" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №910/20745/20 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Тищенко А.І., Шаптали  Є.Ю.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 відкладено розгляд апеляційних скарг Київської міської ради та Громадської організації "Парк Жмаченко" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №910/20745/20 на 06.10.2021.
		05.10.2021 від Помісної Церкви Християн Віри Євангельської "Християнська Надія" через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зміною представника та необхідністю надання часу для ознайомлення з матеріалами справи.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволено. Відкладено розгляд апеляційних скарг Київської міської ради та Громадської організації "Парк Жмаченко" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №910/20745/20 на 13.10.2021.
		12.10.2021 від Помісної Церкви Християн Віри Євангельської "Християнська Надія" через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із хворобою представника до повного одужання.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволено частково. Відкладено розгляд апеляційних скарг Київської міської ради та Громадської організації "Парк Жмаченко" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №910/20745/20 на 20.10.2021.
		20.10.2021 від Помісної Церкви Християн Віри Євангельської "Християнська Надія" через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		Представники позивача, відповідача та третьої особи з`явилися в судове засідання 20.10.2021 та надали пояснення по суті апеляційної скарги.
		Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). 
		У своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
		Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
		В судовому засіданні 20.10.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
		У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, рішенням Київської міської ради від 24.04.2003 № 411/571 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (далі - Рішення), а саме пунктом 60 Рішення затверджено проект відведення земельної ділянки помісній Церкві християн віри євангельської "Християнська надія" у Ленінградському районі м. Києва для реконструкції, експлуатації та обслуговування духовно-благодійного комплексу на вул. Генерала Жмаченка, 20 у Дніпровському районі м. Києва та передано помісній Церкві Християн Віри Євангельської "Християнська надія" у Ленінградському районі м. Києва, за умови виконання п. 60.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 4,24 га для реконструкції, експлуатації та обслуговування духовно-благодійного комплексу на вул. Генерала Жмаченка, 20 у Дніпровському районі м. Києва за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 07.09.84 № 807/22 "Про відведення земельної ділянки Українській Республіканській Раді "Динамо" для будівництва республіканської спеціалізованої бази "Динамо" по вул. Жмаченка у Дніпровському районі" (лист-згода від 04.01.2002 №05-2).
		Пунктом 60.1. встановлено Помісній Церкві Християн Віри Євангельської "Християнська надія" у Ленінградському районі м. Києва:
		60.1.1. Виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України.
		60.1.2. У місячний термін замовити у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
		60.1.3. Забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, розміщених у межах земельної ділянки.
		60.1.4. Майново-правові питання вирішувати в установленому порядку.
		60.1.5. Виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації від 18.02.2002 № 18-1318, заступника Головного державного санітарного лікаря м. Києва від 14.03.2003 № 1336, Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві від 21.03.2002 № 08-8-20/1487, управління охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища від 23.04.2002 № 1420.
		На виконання Рішення між Церквою та Радою було укладено Договір оренди земельної ділянки від 22.10.2004, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) за № 66-6-00197 та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за №  1034 (далі - Договір)
		Відповідно до п. 2.1 Договору об`єктом оренди Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:
		- кадастровий номер - 8000000000:66:094:0019;
		- місце розташування - вул. Генерала Жмаченка, 20 (двадцять) у Дніпровському p-ні м. Києва;
		- цільове призначення - для реконструкції, експлуатації та обслуговування духовно-благодійного комплексу;
		- розмір - 42424 (сорок дві тисячі чотириста двадцять чотири) кв. м. (далі - спірна земельна ділянка).
		Договір укладено на 25 років (пункт 3.1. Договору). Отже, строк дії Договору до 20.10.2029.
		За змістом п. 8.4 Договору орендар зобов`язаний, в тому числі, за письмовою згодою Орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди; завершити реконструкцію об`єкта в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації права оренди; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення; своєчасно вносити орендну плату; виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації від 18.02.2002 № 18-1318, заступника Головного державного санітарного лікаря м. Києва від 14.03.2003 № 1336, Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві від 21.03.2002 № 08-8-20/1487, управління охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища від 23.04.2002 № 1420 тощо.
		24.09.2020 на пленарному засіданні XI сесії Київської міської ради VIII скликання було прийнято рішення Київської міської ради № 455/9534 "Про розірвання Договору оренди земельної ділянки (66:094:0019), укладеного між Релігійною громадою: Помісна Церква Християн Віри Євангельської "Християнська надія" у Дніпровському районі м. Києва та Київською міською радою від 22.10.2004 № 66-6-00197" (далі - спірне рішення, Рішення від 24.09.2020 № 455/9534).
		Вказаним рішенням ухвалено:
		1. Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 42424 кв. м (кадастровий номер - 8000000000:66:094:0019), розташованої за адресою: вул. Генерала Жмаченка, 20 у Дніпровському районі м. Києва, що укладений між Київською міською радою та Релігійною громадою: Помісна Церква Християн Віри Євангельської "Християнська надія" у Дніпровському районі м. Києва, реєстраційний номер від 22.10.2004 № 66-6- 00197.
		2. Надати земельній ділянці площею 4,24 та, що знаходиться за адресою: вул. Генерала Жмаченка, 20 у Дніпровському районі м. Києва, статус парку відповідно до плану-схеми, що додається.
		3. Київському комунальному об`єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "КИЇВЗЕЛЕНБУД":
		3.1. Здійснити організаційно-правові заходи щодо оформлення права постійного користування земельною ділянкою, визначеною пунктом 2 цього рішення.
		3.2. У місячний термін з дня набрання чинності рішенням Київської міської ради щодо землевідводу (надання у користування) земельної ділянки, визначеної у пункті 2 цього рішення, вжити заходів щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо речових прав на земельну ділянку.
		3.3. Здійснити організаційно-правові заходи щодо благоустрою земельної ділянки, визначеної у пункті 2 цього рішення.
		3.4. Розглянути можливість залучення інших коштів для створення парку на земельній ділянці, визначеній у пункті 2 цього рішення.
		3.5. Провести відповідні економічно-планові розрахунки щодо необхідного подальшого фінансування заходів, передбачених цим рішенням, та передати напрацьовані дані до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в межах компетенції.
		3.6. Залучити мешканців прилеглих багатоквартирних житлових будинків до розробки плану благоустрою земельної ділянки, визначеної у пункті 1 цього рішення, разом з громадською приймальнею депутата Київської міської ради Маляревича О. В.
		4. Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації):
		4.1. Вчинити дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо припинення речових прав на земельну ділянку, визначену договором у пункті 1 цього рішення.
		4.2. Визначити джерела фінансування виконання заходів, передбачених цим рішенням, та забезпечити їх відповідне виконання.
		4.3. Належно проінформувати Релігійну громаду: Помісна Церква Християн Віри Євангельської "Християнська надія" у Дніпровському районі м. Києві про прийняття цього рішення та набрання ним чинності.
		4.4. Надати доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснити всі необхідні заходи щодо демонтажу незаконно встановлених споруд на земельній ділянці, визначеній в пункті 2 цього рішення.
		5. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування та на постійну комісію Київської міської ради з питань екологічної політики.
		Не погоджуючись із прийнятим Рішенням від 24.09.2020, Церква вважає, що існують об`єктивні підстави вважати таке Рішення протиправним через порушення процедури прийняття рішення, а також через відсутність належних доказів у підтвердження доводів про нецільове використання земельної ділянки та помилковості тверджень про відсутній введений в експлуатацію об`єкт на ділянці, чим порушено обов`язок згідно пункту 8.4 Договору оренди та є підставою для розірвання договору в силу пунктів 11.4, 11.5 цього Договору.
		Рада у своєму відзиві проти позову заперечує та зазначає, що Релігійною громадою: Помісна Церква Християн Віри Євангельської "Християнська надія" у Дніпровському районі м. Києва порушено норми пункту "а" статті 96 Земельного кодексу України в частині використання земельної ділянки за цільовим призначенням, невідповідності законодавству умов надання земельної ділянки в оренду з огляду на відсутність офіційно введеного в експлуатацію духовно-благодійного комплексу, порушення орендарем договірних зобов`язань щодо завершення реконструкції об`єкта не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору оренди, що, відповідно, згідно з пунктом "г" статті 141 Земельного кодексу України, пунктами 11.4, 11.5 зазначеного договору оренди є підставами для припинення права користування земельною ділянкою, з метою раціонального використання і збереження земель територіальної громади міста Києва, забезпечуючи збереження відповідного рівня зелених насаджень у столиці та з метою їх належного утримання, беручи до уваги бажання представників територіальної громади міста Києва у підвищенні рекреаційного потенціалу міста Києва, збільшуючи площі зелених насаджень та озеленення в цілому по столиці України, а також враховуючи численні звернення громадян. Крім того, Рада зазначає, що при прийнятті спірного Рішення були дотримані приписи статті 3, 30, 31, 34 Регламенту Ради.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем вчинялись необхідні дії для будівництва об`єкту на виконання умов договору оренди земельної ділянки, що свідчить про її цільове використання. Також суд першої інстанції зазначив, що відповідачем до суду не було надано належних доказів використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, що у свою чергу було однією з підстав для розірвання спірного договору оренди.
		Розглянувши апеляційні скарги Київської міської ради та Громадської організації "Парк Жмаченко", колегія суддів дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
		Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради (стаття 4 Закону України "Про оренду землі").
		У статті 9 Земельного кодексу України (у редакції чинній станом на 24.09.2020) зазначено, що до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом.
		За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Аналогічне положення викладено у частині 1 статті 93 Земельного кодексу України, якою врегульовано, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
		Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
		Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.
		Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ради та їх виконавчі органи входять до системи органів місцевого самоврядування.
		Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар має право господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
		Орендодавець має право, зокрема, вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди (частина 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі").
		Згідно зі статтею 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
		Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку визначені в статті 141, 143, 144 Земельного кодексу України. Примусове припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку можливо у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, зі спірного Рішення Ради від 24.09.2020 вбачається, що підставою для його прийняття було порушення Церквою, як орендарем, норм пункту а статті 96 Земельного кодексу України в частині використання земельної ділянки за цільовим призначенням, невідповідності законодавству умов надання земельної ділянки в оренду з огляду на відсутність офіційно введеного в експлуатацію духовно-благодійного комплексу, порушення орендарем договірних зобов`язань щодо завершення реконструкції об`єкта не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору оренди, що , відповідно, згідно з пунктом г статті 141 Земельного кодексу України, пунктами 11.4, 11.5 зазначеного договору оренди є підставами для припинення права користування земельною ділянкою.
		Частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. 
		Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
		Відповідно до пункту 8.4. договору оренди земельної ділянки орендар зобов`язаний завершити реконструкцію об`єкта в строки, встановлені проектною документацією, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через 3 роки з моменту державної реєстрації договору.
		Пунктом 11.4. договору оренди земельної ділянки сторони погодили припинення договору шляхом розірвання в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності згідно з Господарським кодексом України в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку), порушення строків реконструкції об`єкта, встановлених пунктом 8.4. договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.
		Згідно з пунктом 11.5. договору оренди земельної ділянки договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, визначених у пунктах 5.1. та 8.4. цього договору.
		Як вказано позивачем, підтверджено наданими до суду документами та не спростовано скаржниками, Церква, як орендар, здійснила всі необхідні і залежні від нього дії для збору вихідних даних, проектування і отримання дозвільної документації.
		Зокрема, як вбачається із матеріалів справи, позивачем було отримано Архітектурно-планувальне завдання №04-1097 від 03.02.2005 під реконструкцію незавершеного будівництва спортивного комплексу під духовно-благодійний комплекс, що свідчить про наявність усіх технічних умов та було передумовою для подальшого проведення реконструкції існуючого об`єкта, а у подальшому, Церквою розроблено проектну документацію та отримано дозвіл на виконання будівельних робіт ІУ013201217815 від 21.12.2020.
		У 2005 році Релігійна громада ПЦ "Християнська надія" отримала архітектурно-планувальне завдання (АПЗ) № 04-1097 від 03.02.2005 на проектування реконструкції незавершеного будівництва спортивного комплексу під духовно-благодійний комплекс. Згідно висновків технічної експертизи та допроектних пропозицій позивач з метою благоустрою території комплексу, збереження та ремонту будівель, ремонту та обладнання мереж та розробки необхідної проектної документації сплатила 5 373    185,00 грн (перелік виконаних робіт та відповідні акти робіт долучені до матеріалів справи).
		У 2006 році Церква замовила в TОB "Чорноморська архітектурно-будівельна компанія" (м. Одеса) проект на реконструкцію духовно-благодійного комплексу, однак вказаний проект не пройшов погодження та був відхилений Церковною Радою для опрацювання.
		У 2014 році Релігійна громада замовила у ТОВ "Будпроект" (м. Рівне) проект на реконструкцію незавершеного спортивного комплексу під духовно-благодійний комплекс "Християнська надія" по вул. Генерала Жмаченка, 20.
		У 2015 році проектні роботи ТОВ "Будпроект" були завершені, але технічна реалізація цього проекту станом на день розгляду спору не закінчена через відсутність необхідних коштів. 
		12.10.2018 згідно Наказу № 1032 Департаменту містобудування та архітектури були затверджені містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта реконструкції на вул. Генерала Жмаченка, 20 у Дніпровському районі.
		Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів дійшла до переконання, що позивачем вчинялись необхідні дії для будівництва об`єкту на виконання умов договору оренди земельної ділянки, що свідчить про її цільове використання, що спростовує доводи скаржників.
		Відповідно до частин 1 та 2 статі 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. 
		З огляду на вказане, сама по собі наявність документально підтверджених фактів вчинення Церквою необхідних дій для будівництва об`єкту на виконання умов договору оренди земельної ділянки нівелює наявність вини позивача у невиконанні умов договору оренди земельної ділянки в частин закінчення забудови протягом трьох років. 
		Аналогічна позиція міститься в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в справі № 910/2566/16.
		У разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 Земельного кодексу України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі". Про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією. Разом з тим слід звернути увагу на те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. Аналогічна правова позиція міститься у пункті 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".
		За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. 
		Статтями 78, 79 ГПК України унормовано, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
		Керуючись вказаним, судова колегія зазначає, що скаржниками судовій колегії не було надано належних доказів використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, що у свою чергу було однією з підстав для розірвання спірного договору оренди.
		З системного аналізу викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відсутність доведених обставин (таких як нецільове використання земельної ділянки, умисне зволікання завершення реконструкції об`єкта), які стали підставою виникнення у Ради, як у орендодавця, права реалізації пунктів 11.4 та 11.5 договору оренди та розірвати його в односторонньому порядку.
		Крім того, колегія суддів погоджується із доводами позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, що надання Київською міською радою земельній ділянці статусу парку та надання розпорядження здійснити організаційно-правові заходи щодо оформлення права постійного користування земельною ділянкою за умови знаходження на цій ділянці об`єкта незавершеного будівництва спортивного комплексу "Динамо", придбаний позивачем на підставі договір купівлі-продажу від 20.07.2000, не може бути визнана законним з огляду на приписи положень статей 316 та 317 Цивільного кодексу України.
		Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
		За обставинами справи "Стретч проти Сполученого Королівства" (рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року), заявник в 1969 році уклав договір оренди земельної ділянки строком на 22 роки. Відповідно до умов цього договору він за власні кошти побудував на цій земельній ділянці кілька будівель для легкої промисловості, які здав в суборенду. Договір оренди також надавав йому право в подальшому продовжити оренду ще на 21 рік. У 1990 році заявник повідомив місцеву владу про намір продовжити договір оренди, в процесі переговорів він погодився на збільшення орендної плати. Однак, орган місцевої влади повідомив заявника, що продовження договору оренди відбутися не може, оскільки, погодившись з умовою договору про можливість його пролонгації орган місцевої влади перевищив свої повноваження.
		Застосовуючи положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції до обставин цієї справи Європейський суд з праві людини вказав на таке. Заявник погодився з умовами договору оренди з огляду на те, що надалі він зможе продовжити термін його дії, і жодна із сторін не знала, що існувала якась юридична перешкода цій умові. У ситуації, яка склалася, заявник мав право, принаймні, очікувати на законних підставах, що він зможе продовжити термін дії договору, і таке очікування можна вважати - в цілях застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції - складовою частиною його права власності, наданого йому за договором оренди.
		Дії місцевої влади Європейський суд з прав людини розцінив як порушення права заявника на законне очікування виконання певних умов і, таким чином, вони утворювали акт втручання у реалізацію його права власності.
		Вирішуючи питання про те, чи був дотриманий сторонами справедливий баланс між інтересами суспільства та правами заявника Європейський суд з прав людини відзначив, що місцева влада отримала узгоджену з заявником орендну плату і не стояло питання про те, що дії органу влади були спрямовані проти інтересів суспільства чи що порушувалися інтереси якоїсь третьої сторони, або що продовження терміну оренди могло бути всупереч з якою-небудь передбаченою законом функцією органу влади. Оскільки сама місцева влада при укладенні договору вважала, що вона має право продовжити термін його дії, то заявник міг на розумних підставах сподіватися на виконання цих умов. Він не тільки мав право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень, але можливість продовження терміну дії договору оренди була важливим елементом його підприємницької діяльності з огляду на зобов`язання, взяті ним на себе у зв`язку з експлуатацією побудованих будівель, і взагалі періоду часу, що скоротився, за який він міг розраховувати на відшкодування своїх витрат.
		За таких обставин цієї справи Європейський суд з прав людини виніс рішення на користь заявника.
		Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення № 455/9534 від 24.09.2020.
		Доводам, наведеним скаржниками в апеляційних скаргах, колегією суддів надано правову оцінку, проте, вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційних скаргах обставин. 
		Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. 
		У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №910/20745/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Доводи апеляційних скарг щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
		Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. 
		За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. 
		Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). 
		Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
		Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційні скарги Київської міської ради та Громадської організації "Парк Жмаченко" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №910/20745/20 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
		У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за їх подання і розгляд покладаються на скаржників.
		Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційні скарги Київської міської ради та Громадської організації "Парк Жмаченко" - залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №910/20745/20 - залишити без змін.
		Матеріали справи №910/20745/20 повернути до господарського суду першої інстанції.
		Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
		Повний текст постанови складено 22.11.2021. (після виходу головуючого судді Куксова  В.В. з відпустки, суддів Тищенко А.І. та Шаптали Є.Ю. з лікарняного)
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            В.В. Куксов 
		 
		Судді                                                                                Є.Ю. Шаптала
		 
		                                                                                А.І. Тищенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...