Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/6602/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 24.11.2021.
Дата набрання законної сили: 18.11.2021
Номер судового провадження: 51-3141км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016090000000032

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		18 листопада 2021 року
		м. Київ
		справа № 344/6602/16-к
		провадження № 51-3141км21
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
		суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 , 
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового
		засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		захисника  ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_8 на ухвали Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2021 року та Івано-Франківського апеляційного суду від 23 березня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016090000000032, за обвинуваченням
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, що судимості не має,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Ухвалою міського суду ОСОБА_9 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст.284 КПК, у зв`язку з закінченням строків давності.
		Згідно з ухвалою суду ОСОБА_9 вчинив умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, за таких обставин.
		Так, протягом спільного проживання між ОСОБА_9 та його дружиною часто виникали сварки і конфлікти з приводу інтимного життя, що дуже пригнічувало ОСОБА_9 . Крім того, через вроджену ваду лівої руки (парез), ОСОБА_9 з дитинства відчував себе фізично слабким, через що у нього розвинулись різного виду страхи і фобії, тому з метою самозахисту, він носив з собою пістолет ударно-травматичноїдії. 
		В подальшому, ОСОБА_9 познайомився з ОСОБА_10 , з якою вони разом відпочивали та вирішили подовжити стосунки, у зв`язку з чим жінка прилетіла до м.Івано-Франківськ, де в аеропорту її зустрів ОСОБА_9 та вони поїхали в готель «Надія» (вул. Незалежності, 40). 30 січня 2016 року, перебуваючи у номері готелю, ОСОБА_9 неодноразово намагався вступити в статевий зв`язок із ОСОБА_10 , однак спроби були марними, внаслідок чого остання почала принижувати його, висміювати нездатність повноцінного життя як чоловіка та висловлювати з цього приводу образи на його адресу. В результаті вказаного приниження, відчуття безвихідності та закінчення життя у ОСОБА_9 виник стан фізіологічного афекту (сильного душевного хвилювання), який почав миттєво та бурхливо протікати, який викликав у нього реакцію, спрямовану на позбавлення життя потерпілої. 
		Цього ж дня приблизно о 9:30, перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання внаслідок тяжкої образи з боку ОСОБА_10 , ОСОБА_9 при зниженій здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, схопив дівчину за шию і повалив на ліжко, однак вона чинила опір. ОСОБА_9 схопив з тумбочки пістолет травматичної дії та впритул здійснив два цілеспрямованих постріли у життєво-важливі ділянки тіла потерпілої (голову та спину зліва), чим спричинив ОСОБА_10 легких, а також тяжких тілесних ушкоджень від яких настала її смерть. Після чого ОСОБА_9 покинув номер готелю та на власному автомобілі направився додому, по дорозі викинувши пістолет. 
		Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу представника потерпілого, аухвалу міського суду  без зміни.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі представник потерпілого, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду й невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку представника, дії ОСОБА_9 кваліфіковано неправильно, оскільки в них наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 КК, тому його безпідставно звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Судами безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про допит свідка та експерта, а судом апеляційної інстанції також в клопотанні про повторне дослідження доказів. Також зазначає, що рішення апеляційного суду постановлено незаконним складом суду. 
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник та прокурор заперечували проти задоволення касаційної скарги представника потерпілого.
		Мотиви Суду
		Згідно з ч. 1ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Як установлено частинами 1, 2ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватисястаттями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.
		З касаційної скарги вбачається, що представник потерпілого, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом невіднесено. При цьому, представник потерпілого вважає, що дії ОСОБА_9 слід кваліфікувати за ст. 115 КК, як умисне вбивство.
		Разом з тим, під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні умисного вбивства в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок тяжкої образи з боку потерпілої ОСОБА_10 , суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону. 
		Так, відповідальність за ст. 116 КК передбачена за умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
		Суб`єктивна сторона складу даного злочину характеризується особливим емоційним станом суб`єкта  його сильним душевним хвилюванням, а умисел на позбавлення життя потерпілого виникає раптово і реалізується негайно.
		Сильним душевним хвилюванням (фізіологічним афектом) є раптовий емоційний процес, викликаний поведінкою потерпілого, що протікає швидко і бурхливо, та певною мірою знижує здатність особи усвідомлювати свої дії і керувати ними.
		Таким, що виник раптово, визнається стан сильного душевного хвилювання, процес виникнення і протікання якого характеризується неочікуваністю, миттєвістю, бурхливістю, швидкоплинністю.
		Тобто, психічне ставлення особи при вчиненні цього злочину характеризують дві особливості: умисел завжди є таким, що раптово виник, і афектованим; емоційний стан винної особи характеризується сильним душевним хвилюванням, що певною мірою знижує її здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.
		З урахуванням викладеного, розмежування умисного вбивства від вбивства в стані сильного душевного хвилювання здійснюється як за об`єктивною так і суб`єктивною стороною цих злочинів. Зокрема, при кваліфікації злочину заст.116 КК суспільно небезпечне діяння особи спровоковане насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою з боку потерпілого.
		Тяжка образа  умисне грубе приниження честі і гідності суб`єкта, яке може бути вчинене у будь-якій формі, у тому числі і словесно. Важливе значення для оцінки образи як такої, що є тяжкою, мають емоційні особливості суб`єкта та сприйняття ним факту образи.
		Суд першої інстанції обґрунтовано відніс до тяжкої образи поведінку потерпілої ОСОБА_10 , котра через неможливість ОСОБА_9 вступити з нею у статевий зв`язок, почала принижувати останнього, висміювати його нездатність повноцінного життя як чоловіка та висловлювати з цього приводу образи на його адресу. В результаті такого приниження, відчуття безвихідності та закінчення життя у ОСОБА_9 виник стан фізіологічного афекту (сильного душевного хвилювання), який почав миттєво та бурхливо протікати, який викликав у нього реакцію, спрямовану на позбавлення життя потерпілої. 
		При цьому, сам ОСОБА_9 у суді винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнав та зазначив, що будучи в стані сильного душевного хвилювання, викликаного образою ОСОБА_10 , у зв`язку з його неспроможністю вступити з нею в статеві відносини, він здійснив постріл в потерпілу, однак обставин самого пострілу не пригадує, оскільки на той час був дуже схвильований та ображений на неї. 
		Обставини виявлення потерпілої на місці вчинення злочину підтвердили у суді працівники готелю  свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , факт перебування ОСОБА_9 та потерпілої ОСОБА_10 у готелі підтвердив пакувальник цього закладу  свідок ОСОБА_15 . 
		З протоколів огляду місця події, трупа та висновків експертиз вбачається, що в номері готелю було виявлено труп ОСОБА_10 з відповідними тілесними ушкодженнями. Зокрема у потерпілої виявлено відкриту черепно-мозково-ліцеву травму, яка утворилась прижиттєво, незадовго до настання смерті від дії еластичної (гумової) кулі при пострілі впритул, яка є тяжким тілесним ушкодженням, що перебуває в прямому причинному зв`язку із настанням смерті ОСОБА_10 .
		Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи від 11 квітня 2016 року, ОСОБА_9 психічними розладами не страждає і не страждав на період часу, що відноситься до інкримінованих дій, здатний в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними, примусових заходів медичного характеру не потребує. На момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_9 перебував у стані фізіологічного афекту (стані сильного душевного хвилювання). 
		Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_16 , яка є практичним психологом, зазначила, що вона у 2016 році проводила судово-психіатричну експертизу ОСОБА_9 , за результатами якої було встановлено, що він на момент вчинення кримінального правопорушення перебував в стані фізіологічного афекту (стані сильного душевного хвилювання), який був викликаний образою потерпілої через неспроможність вступити в статевий зв`язок. Свідок ОСОБА_17 , котрий є кандидатом медичних наук, підтвердив у суді, що до нього звертався ОСОБА_9 , який мав фізичну ваду з дитинства, з приводу надання йому медичної допомоги відносно подолання постійного страху (фобії).
		Крім того, згідно із висновком стаціонарної повторної комісійної комплексної судово-психіатричної експертизи від 17 травня 2020 року, яку було проведено за клопотанням представника потерпілого, під час інкримінованих дій ОСОБА_9 перебував в стані фізіологічного афекту, що є психологічною підставою для юридичного обґрунтування стану сильного душевного хвилювання. Стан фізіологічного афекту позбавляв ОСОБА_9 можливості в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Наявні у ОСОБА_9 інфантильні риси особистості, за умови впливу суб`єктивно стресової для нього ситуації, можуть зумовлювати у нього появу еректильної дисфункції та статевого безсилля. 
		Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_9 перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виник внаслідок тяжкої образи з боку потерпілої, вчинив умисне вбивство ОСОБА_10 . 
		Під час судового розгляду кримінального провадження встановлено, у чому саме полягала тяжка образа з боку потерпілої та якими діями остання обумовила у засудженого стан сильного душевного хвилювання, про що мотивовано наведено у рішенні суду. Висновки суду ґрунтуються на доказах, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими й в своїй сукупності доповнюють один одного.
		Таким чином, доводи представника потерпілого про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_9 заст.116 КК є неспроможними.
		Крім того, аналогічні за змістом доводи, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Зазначені доводи, в тому числі про неправильність кваліфікації дій ОСОБА_9 , цей суд належним чином розглянув, визнав їх неприйнятними і відмовив у задоволенні заявлених вимог, навівши обґрунтування прийнятого рішення. 
		Зокрема, у своєму рішенні суд зазначив, що наявними у справі доказами, які є допустимими та достовірними, підтверджується винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК, а твердження представника потерпілого про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, не гуртуються на встановлених обставинах справи. 
		При цьому, суд розглянув та обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання представника потерпілого про виклик та допит свідка ОСОБА_18 та експерта ОСОБА_19 , як це зробив і місцевий суд, зазначивши, що вказане клопотання обґрунтовано мотивами, які явно виходять за межі обвинувачення. 
		Крім того, суд зазначив, що 19 травня 2016 року ОСОБА_9 було повідомлено про підозру у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_10 , вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок тяжкої образи з боку потерпілої. Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК, було направлено до суду. 
		Відповідно до вимог ст. 337 КПК проведено розгляд справи в межах висунутого обвинувачення, а висновок суду про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується наведеними в ухвалі доказами, що гуртуються на їх всебічному, повному і безпосередньому дослідженні, яким дана належна оцінка.
		До того ж, факт перебування ОСОБА_9 у стані сильного душевного хвилювання під час вчинення злочину, прямо підтверджується висновками судово-психіатричної експертизи від 11 квітня 2016 року та стаціонарної повторної комісійної комплексної судово-психіатричної експертизи від 17 травня 2020 року, яку, зокрема, було проведено за клопотанням представника потерпілого. 
		З урахуванням наведеного, апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про те, що ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.116 КК, та про звільнення останнього від кримінальної відповідальності, оскільки минули строки давності визначені у ст.49КК.
		Судові рішеннясвідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі представника потерпілого. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим доказам. Дії ОСОБА_9 за ст. 116 КК кваліфіковано правильно.
		Доводи представника про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив в клопотанні про повторне дослідження доказів, є необґрунтованими, виходячи з наступного.
		Згідно зі ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Не може бути визнано доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених зазначеним Кодексом. При цьому, виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо цих доказів не було досліджено під час апеляційного перегляду судового рішення.
		Суд вважає за необхідне зазначити, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (кожний доказ як окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями,визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
		Положеннями ст. 404 КПК чітко регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого суду в межах апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження апеляційний суд зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, якщо суд першої інстанції дослідив їх неповністю або з порушеннями; апеляційний суд може дослідити докази, які не досліджено місцевим судом, виключно в разі, якщо учасники судового провадження заявляли клопотання про дослідження таких доказів під час розгляду в суді першої інстанції або якщо про них стало відомо після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		За результатами перегляду ухвали суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, яку дав місцевий суд, іншої оцінки їм не дав, а тому застосована ним процедура не суперечила встановленій у ст. 23 КПК засаді безпосередності дослідження доказів. Обґрунтованих підстав для повторного дослідження доказів, як і для допиту свідка та експерта, представником потерпілого наведено не було.
		Доводи представника про незаконність складу суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону та матеріалах кримінального провадження, з яких убачається, що склад суду було визначено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, та в них наявний відповідний звіт про проведення такого розподілу. Підстав вважати, що рішення апеляційного суду постановлено незаконним складом, у колегії суддів немає. 
		Ухвала апеляційного суду мотивована належним чином та відповідає вимогамстатей 370, 419 КПК.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у кримінальному провадженні Судом не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень відсутні.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Ухвали Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2021 року та Івано-Франківського апеляційного суду від 23 березня 2021 року щодо ОСОБА_9  залишити без зміни, а касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_8  без задоволення. 
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1  ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...