Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/4896/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 23.11.2021. Зареєстровано: 24.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2021.
Дата набрання законної сили: 10.11.2021
Номер судового провадження: 854/11196/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 826/4896/18Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.
		 
		Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду 
		у складі: головуючої судді  Шевчук О.А.,
		суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,
		при секретарі Жигайлової О.Е., Гаврильчук Т.П.,
		за участю представника апелянта Державної авіаційної служби України - Стародубець М.В.,
		представника апелянта Колективного підприємства «Будова» - Новак Л.А.
		 
		 
		розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Державної авіаційної служби України, Колективного підприємства «Будова» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року, ухвалене за правилами загального позовного провадження (у відкритому судовому засіданні) в м. Одесі, по справі за адміністративним позовом Державної авіаційної служби України до Колективного підприємства «Будова», Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Транском Строй», треті особи: Комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт «Одеса», Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, про зобов`язання виконати рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
		ВСТАНОВИЛА:
		У березні 2018 року Державна авіаційна служба України звернулась до суду з позовом, з урахуванням уточнень, до Колективного підприємства «Будова», Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Транском Строй», треті особи: Комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт «Одеса», Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, в якому позивач просить: 
		- зобов`язати КП «Будова» виконати рішення Державіаслужби від 13 лютого 2018 року № 78;
		- визнати протиправною бездіяльність Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради в частині непогодження об`єкта будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27А з Державіаслужбою та зобов`язати вчинити дії щодо погодження вищезазначеного будівництва;
		- визнати протиправними дії Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради щодо видачі містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 25.04.2017 року № 76, від 27.04.2017 року № 79, від 27.04.2017 року № 80, від 28.04.2017 року № 81, від 10.05.2017 року № 85 та скасувати їх;
		- визнати протиправними дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо видачі дозволів на будівельні роботи від 23.03.2018 року № ІУ 113180820614 та від 04.04.2019 року № ІУ 113191020957 та скасувати їх;
		- зобов`язати КП «Будова» та ТОВ «Транском Строй» знести самочинне будівництво за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27А та привести ділянку в попередній стан.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в ході позапланової інспекційної перевірки приаеродромної території аеродрому Одеса КП «Міжнародний аеропорт «Одеса» виявлені об`єкти будівництва, що знаходяться в радіусі 10 км від контрольної точки аеродрому, однак, таке будівництво не погоджено з експлуатантом аеродрому та Державіаслужбою, зокрема, за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27А, у зв`язку із чим, позивачем прийнято рішення № 78 від 13.02.2018 року про припинення будівництва (діяльності, передбаченої частиною другою статті 69 ПК України) на приаеродромній території. Вказане рішення не виконано, що стало підставою для звернення із заявленим позовом. Також, позивач зазначає, що відповідачами видані містобудівні умови та обмеження, дозволи на виконання будівельних робіт без погодження з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації, що свідчить про очевидні ознаки протиправності таких рішень та бездіяльності щодо погодження будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27А. Враховуючи викладене, оскільки спірне будівництво не погоджено з Державіаслужбою, позивач вважає, що з метою гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства об`єкт будівництва підлягає негайному знесенню. 
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. 
		Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин у справі, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове судове рішення, яким задовольнити заявлений позов. Доводами апеляційної скарги зазначено, що за наслідками перевірки приаеродромної території аеродрому Одеса було виявлено будівництво у радіусі 10 км від контрольної точки аеродрому, а саме за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27А, яке не погоджено з експлуатантом аеродрому та Державіаслужбою. Апелянт вказує, що на виконання, зокрема, вимог ст. 69 Повітряного кодексу України, ним прийнято рішення від 13.02.2018 року № 78 відносно КП «Будова» про припинення наведеного будівництва, яке є чинним та не оскаржено, а тому, підлягає виконанню. Також, апелянт посилається на те, що при проведенні перевірки на вказаному об`єкті був відсутній паспорт будівництва та жодні інші дані, з яких можливо б було встановити фактичну адресу. За таких обставин та враховуючи, що не погодження з Державіаслужбою об`єкту будівництва створює загрозу цивільній авіації, апелянт вважає, що неточності щодо адреси будівництва: м. Одеса, вул. Варненська, 27А (м. Одеса, вул. Варненська, 27А/2) не можуть бути виправданням продовження незаконного будівництва, яке ставить під загрозу життя широкого кола осіб, які користуються повітряним рухом під час прильоту/вильоту до/з аеропорту м. Одеси та створює ризик виникнення авіаційних подій. Також, апелянт вказує, що Департаментом архітектури містобудування Одеської міської ради не здійснено визначення умов забудови, використання землі і споруд та здійснення будівництва на приаеродромній території з експлуатантом аеродрому та Державіаслужбою, ні щодо об`єкта будівництва м. Одеса, вул. Варненська, 27А, ні щодо будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27А/2, отже, бездіяльність відповідача є протиправною та останній підлягає зобов`язання судом вчинити такі дії. Крім того, апелянт зазначає, що Департаментом архітектури містобудування Одеської міської ради по об`єкту будівництва: м. Одеса, вул. Варненська, 27А (м. Одеса, вул. Варненська, 27А/2) видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки з порушенням ст. 69 Повітряного кодексу України, а тому, останні підлягають скасуванню, а дії щодо їх видачі визнанню протиправними. Оскільки містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані з порушенням норм законодавства, документи прийняті на їх основі також є такими, що видані з порушенням, а тому, на думку апелянта, дозволи на виконання будівельних робіт підлягають скасуванню. Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає, що оскаржуваний об`єкт будівництва є самочинним, таким, що створює загрозу безпеці цивільної авіації та підлягає знесенню у разі, якщо не погоджений з Державіаслужбою. 
		У відзиві на апеляційну скаргу позивача Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради вказано, що в даному випадку відсутня невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації, а тому, законні підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки були відсутні. Також, відповідач зазначає, що жодного механізму погодження будівництва органами місцевого самоврядування нормами чинного законодавства не передбачено та погодження умов забудови, використання землі і споруд з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації здійснюється шляхом звернення до них суб`єкта, яким здійснюється будівництво об`єкта, а не органом місцевого самоврядування. З огляду на викладене, відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є обґрунтованим, винесене з додержанням норм матеріального та процесуального права, повністю відповідає дійсним обставинам справи, а тому, не підлягає скасуванню. 
		У відзиві на апеляційну скаргу позивача КП «Будова» вказано, що під час розгляду справи позивач не надав документів, які стали підставою для проведення позапланової інспекційної перевірки та документів, які свідчать про дотримання вимог законодавства стосовно проведення перевірки, не надав жодних доказів на підтвердження того, що об`єкт будівництва дійсно є перешкодою, не надав жодних даних про встановлення висоти та розміщення перешкод відповідно до положень спеціальних нормативних актів, що регулюють виявлення перешкод у повітряному просторі. Також, відповідач вважає, що рішення позивача при припинення будівництва не може бути ним реалізовано, оскільки винесено на підставі акту перевірки, в якому зазначена адреса будівництва, яка не відповідає фактичній адресі будівництва, а саме: м. Одеса, вул. Варненська, 27А, замість вірної - м. Одеса, вул. Варненська, 27А/2. Крім того, відповідач зазначає, що жодним законом не передбачено обов`язку юридичних осіб погоджувати з Державіаслужбою місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, отже, зобов`язання КП «Будова» згідно з рішенням позивача в частині звернення для погодження будівництва не ґрунтується на жодній нормі закону. Окрім цього, відповідач вказує, що виступає генеральним підрядником будівництва, а тому, він взагалі не має права визначати місце розташування та висоту об`єкта, оскільки об`єкт будується на виконання завдання замовника. Також, відповідач вказує, що Державіаслужба не приймає участі у процедурі видачі дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт, містобудівних умов і обмежень, отримання погодження від позивача на видачу дозвільних документів, містобудівних умов обмежень чинним законодавством не передбачено, а тому, відповідно відсутність такого погодження не може бути підставою для скасування містобудівних умов та обмежень. Відповідач також вважає, що під час розгляду справи позивач не довів те, що об`єкт будівництва є самочинним та те, що він є суб`єктом, який має право вимагати знесення об`єкта. З огляду на викладене, відповідач вважає, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. 
		Також, у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Транском Строй» просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з аналогічних підстав, що наведені у відзиві на апеляційну скаргу КП «Будова». 
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції у даній справі, відповідач - КП «Будова» також надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить змінити рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року шляхом доповнення його мотивувальної частини посиланням на застосування Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру». Доводами апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не надав оцінки аргументам КП «Будова» щодо застосування в даному спорі Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру», а тому, апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом доповнення його мотивувальної частини посиланням на застосування цього Закону. 
		У відзиві на апеляційну скаргу Державною авіаційною службою України вказано, що погодження (висновок щодо погодження) будівництва на приаеродромній території Державіаслужби є обов`язковим документом, який повинні отримувати підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, які займаються будівництвом об`єктів на приаеродромних територіях, що спростовує доводи апеляційної скарги відповідача. 
		Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача відхиленню, з наступних підстав.
		З матеріалів справи вбачається, що відповідно до сертифікату № АП 15-01, виданого Державіаслужбою, КП «Міжнародний аеропорт Одеса» встановлений клас аеродрому В (4С), приаеродромна територія аеродрому «Одеса» визначається радіусом 50 км від контрольної точки.
		В ході позапланової інспекційної перевірки приаеродромної території аеродрому Одеса КП «Міжнародний аеропорт «Одеса» виявлені об`єкти будівництва, що знаходяться в радіусі 10 км від контрольної точки аеродрому, однак, таке будівництво не погоджено з експлуатантом аеродрому та Державіаслужбою, зокрема, за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27А (акт від 15.12.217 року).
		Через те, що погодження будівництва об`єкта на земельній ділянці з експлуатантом аеродрому та Державіаслужбою не здійснено, позивачем прийняте рішення № 78 від 13.02.2018 року про припинення будівництва (діяльності, передбаченої частиною другою статті 69 ПК України) на приаеродромній території, що здійснюється КП «Будова», із визначенням про необхідність звернення за наведеним погодженням. 
		Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач у справі звертався до УДАБК Одеської міської ради із запитом щодо дозвільних документів на будівництво ряду об`єктів у м. Одесі та отримав відповідь на свій запит від 03.03.2018 року № 01-3/36-Г з додатком щодо адрес будівництва, у якому визначено, що за адресою: вул. Варненська, 27А здійснюється наступне будівництво: «будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземними та надземними гаражами за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27А/2» (повідомлення про початок підготовчих робіт № ОД010172331792).
		Згідно повідомлення про початок підготовчих робіт № ОД010172331792 від 21.08.2017 року, будівництво наступного об`єкта: «будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземними та надземними гаражами за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27А/2» здійснюється генеральним підрядником КП «Будова», замовник будівництва - ТОВ «Транском Строй».
		Крім того, з матеріалів справи вбачається, що управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради були надані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27-А/2 від 27.07.2017 року № 80, від 10.05.2017 року № 85, від 28.04.2017 року № 81, від 27.04.2017 року № 79, від 25.04.2017 року № 76, наміри забудови - будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним та наземним гаражами і по чергам будівництва з першої по п`яту, відповідно, замовнику будівництва ТОВ «Транском Строй».
		При цьому, у вказаних містобудівних умовах та обмеженнях визначено, що згідно з проектом скороченого техніко-економічного обґрунтування реконструкції КП «Міжнародний аеропорт «Одеса» дана територія потрапляє в зону, у якій висота будівель та споруд не повинна перевищувати 50 м. над рівнем денної поверхні землі (забезпечення безпеки польотів).
		Згідно витягу з адресного реєстру інформаційної системи містобудівного кадастру вказані містобудівні умови та обмеження зареєстровані на об`єкт - будівельна площадка за місцем розташування м. Одеса, вул. Варненська - ріг вул. Інглезі, земельна ділянка кадастровий номер 5110136900:52:001:0130.
		При цьому, у вказаному витягу зазначено, що заяв щодо присвоєння/зміни адреси об`єкту, що розміщується в м. Одесі, вул. Варненська - ріг вул. Інглезі, земельна ділянка кадастровий номер 5110136900:52:001:0130, не надходило. 
		Окрім цього, ТОВ «Транском Строй» та КП «Будова» Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видані дозволи на виконання будівельних робіт від 23.03.2018 року № ІУ 113180820614 та від 04.04.2019 року № ІУ 113191020957 «Будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27А/2 (перша та друга черга будівництва)».
		Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог щодо зобов`язання КП «Будова» виконати рішення Державіаслужби № 78 від 13.02.2018 року, визнання протиправною бездіяльності Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради в частині непогодження об`єкта будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27А з Державіаслужбою та зобов`язання вчинити дії щодо погодження вищезазначеного будівництва з огляду на невірне визначення в рішенні позивача від 13.02.2018 року № 78 адреси об`єкта будівництва, а саме м. Одеса, вул. Варненська, 27А, замість вірної - м. Одеса, вул. Варненська, 27А/2.
		Також, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що подані КП «Будова» до Держархбудінспекції документи для видачі дозволів на будівельні роботи № ІУ113180820614 та № ІУ113191020957 не відповідали вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку № 461, а вимога позивача про визнання протиправними дій Держархбудінспекції щодо видачі дозволів на будівельні роботи та їх скасування також ґрунтується на висновках, зафіксованих в акті позапланової інспекційної перевірки приаеродромної території аеродрому Одеса КП «Міжнародний аеропорт «Одеса» від 15.12.2017 року, проте, дозволи на будівельні роботи Держархбудінспекцією видано ТОВ «Транском Строй», діяльність якого не була предметом перевірки, щодо вказаної юридичної особи не встановлено перевіркою відповідних порушень, при цьому, адреси будівництва, зазначені в акті перевірки та в дозволах на виконання будівельних робіт, які позивач просить скасувати, є різними.
		Крім того, враховуючи, що в матеріалах справи наявні містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані іншому суб`єкту господарювання, ніж зафіксовано в акті перевірки, стосовно іншої адреси будівництва (м. Одеса, Київський район, вул. Варненська, діл. № 27-А/2), суд першої інстанції дійшов висновку, що у суду відсутні законодавчо передбачені підстави для визнання протиправними дій Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по об`єкту будівництва за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Варненська, діл. № 27-А/2.
		Щодо позовних вимог про зобов`язання КП «Будова» знести самочинне будівництво за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27А та привести ділянку в попередній стан, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що вищевказане будівництво дійсно є перешкодою, не надано даних про встановлені Державіаслужбою чи аеропортом висоту та розміщення перешкод, а тому, позовні вимоги щодо зобов`язання знести самочинне будівництво за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27А та привести ділянку в попередній стан є недоведеними, передчасними та не підлягають задоволенню.
		Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Відповідно до преамбули Повітряного кодексу України цей Кодекс встановлює правові основи діяльності в галузі авіації. Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах.
		Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 4 Повітряного кодексу України, Україна як держава, що приєдналася до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, несе відповідальність за виконання міжнародних зобов`язань, що випливають із цієї Конвенції, та за гарантії і створення умов безпеки для суспільства, захисту інтересів під час провадження діяльності в галузі цивільної авіації та використання повітряного простору України.
		Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов`язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.
		Статтею 5 Повітряного кодексу України передбачено, що уповноважений орган з питань цивільної авіації реалізує державну політику і стратегію розвитку авіації України, здійснює державне регулювання діяльності в галузі цивільної авіації за такими напрямами: 1) здійснення комплексних заходів щодо забезпечення безпеки польотів, авіаційної, екологічної, економічної та інформаційної безпеки; 2) створення умов для розвитку авіаційної діяльності, повітряних перевезень та їх обслуговування, виконання авіаційних робіт та польотів авіації загального призначення; 3) організація використання повітряного простору України; 4) представництво України в міжнародних організаціях цивільної авіації та у міжнародних відносинах з питань цивільної авіації. 
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 10 Повітряного кодексу України безпека авіації складається з безпеки польотів, авіаційної безпеки, екологічної безпеки, економічної та інформаційної безпеки.
		З метою забезпечення безпеки цивільної авіації уповноважений орган з питань цивільної авіації здійснює комплекс заходів, спрямованих на запобігання виникненню авіаційних подій, шляхом: 1) встановлення критеріїв безпеки авіації; 2) встановлення необхідного рівня безпеки авіації; 3) здійснення аналізу та визначення існуючого рівня безпеки авіації; 4) проведення планових та позапланових перевірок, інспектування суб`єктів та об`єктів авіаційної діяльності; 5) встановлення строків і здійснення контролю за проведенням коригуючих дій суб`єктами авіаційної діяльності; 6) заборони, скасування, тимчасового припинення або зміни виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці авіації або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України; 7) анулювання, тимчасового припинення дії сертифікатів, свідоцтв, ліцензій, дозволів, обмеження прав, наданих цими документами, скасування погодження кандидатур згідно з частиною десятою цієї статті; 8) накладення штрафів та вжиття інших заходів щодо забезпечення безпеки авіації.
		Статтею 33 Повітряного кодексу України передбачено, що обслуговування повітряного руху в районах польотної інформації, диспетчерських районах, диспетчерських зонах, на маршрутах обслуговування повітряного руху, у тому числі в повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху міжнародними договорами України покладена на Україну (крім зон та аеродромів, де обслуговування повітряного руху здійснюється відповідними підрозділами державних органів, органів місцевого самоврядування), організується та здійснюється в порядку, встановленому Положенням про використання повітряного простору України.
		Управління повітряним рухом поза встановленими маршрутами обслуговування повітряного руху в повітряному просторі України та в повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху міжнародними договорами України покладена на Україну (крім зон та аеродромів, де управління повітряним рухом здійснюють органи управління повітряним рухом Збройних Сил України та інших військових формувань), організується та здійснюється відповідними підрозділами/органами об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху.
		Управління повітряним рухом у тимчасово зарезервованому повітряному просторі та на аеродромах державної авіації здійснюється органами управління повітряним рухом Збройних Сил України, правоохоронних органів, органів виконавчої влади, яким вони належать.
		Обслуговування повітряного руху на цивільних аеродромах, що належать державним органам, органам місцевого самоврядування, суб`єктам авіаційної діяльності, здійснюється в порядку, встановленому уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
		Обслуговування повітряного руху та управління повітряним рухом на аеродромах спільного використання організується експлуатантами цього аеродрому в порядку, встановленому уповноваженим органом з питань цивільної авіації та Міністерством оборони України.
		З метою забезпечення координації організації повітряного руху підрозділи об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху укладають письмові угоди з відповідним органом обслуговування повітряного руху суміжної держави в порядку, визначеному уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
		Згідно ч. 1 ст. 63, ст.ст. 65, 66 Повітряного кодексу України аеродром (вертодром) включає такі елементи (аеродромні об`єкти): 1) поверхні (штучні, ґрунтові або водні), призначені для посадки, зльоту, руху, стоянки повітряних суден, руху наземного транспорту на території аеродрому; 2) ґрунтові елементи аеродрому; 3) об`єкти обслуговування повітряного руху; 4) засоби зв`язку, навігації та спостереження; 5) візуальні засоби забезпечення польотів; 6) об`єкти та засоби аварійно-рятувального та протипожежного забезпечення, забезпечення авіаційної безпеки, метеорологічного обслуговування, електрозабезпечення аеродрому; 7) споруди та мережі інженерних комунікацій, що забезпечують роботу аеродромних об`єктів.
		Цивільні аеродроми України та аеродроми спільного використання підлягають сертифікації. Сертифікація аеродрому включає в себе оцінку всіх елементів та об`єктів аеродрому на відповідність вимогам, установленим авіаційними правилами України.
		У разі подання заявки на сертифікацію аеродрому спільного використання заявник має отримати згоду відповідного центрального органу виконавчої влади (якому підпорядкований аеродром), а також надати відповідний договір, у якому зазначені умови надання аеродрому для потреб цивільної авіації.
		Якщо утримувачами сертифіката аеродрому, сертифіката наземного обслуговування та провайдера аеронавігаційного обслуговування є різні юридичні особи, між ними укладається угода з визначенням меж відповідальності, порядку взаємодії, прав та обов`язків стосовно забезпечення безпеки польотів та авіаційної безпеки.
		Утримувачі сертифікатів аеродрому, провайдера аеронавігаційного обслуговування та наземного обслуговування несуть відповідальність за дотримання вимог, установлених авіаційними правилами України, і безпосередньо забезпечують безпеку та регулярність польотів, безпечну експлуатацію аеродрому та аеропорту і захист інтересів споживачів аеропортових послуг. 
		Керівник експлуатанта аеродрому несе відповідальність за забезпечення безпеки польотів, контроль за станом приаеродромної території, будівництвом об`єктів, діяльністю суб`єктів на аеродромі та на приаеродромній території, контроль за дотриманням вимог щодо встановлення і розміщення маркірувальних знаків та радіотехнічних пристроїв, підтримання встановленого порядку виконання і забезпечення польотів на аеродромі та здійснює координацію діяльності на аеродромі підприємств і організацій.
		З метою забезпечення безпеки польотів керівник експлуатанта аеродрому є незалежним у прийнятті рішень щодо забезпечення безпеки авіації на аеродромі.
		Експлуатант аеродрому не має права вживати дискримінаційних заходів та обмежувати права користувачів аеропорту, суб`єктів з наземного обслуговування.
		Експлуатант аеродрому несе відповідальність перед експлуатантом повітряного судна за шкоду, заподіяну повітряному судну з вини експлуатанта аеродрому.
		Відповідно до вимог п. 84 ч. 1 ст. 1, ст. 69 Повітряного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) приаеродромна територія - обмежена регламентованими розмірами місцевість навколо зареєстрованого згідно із встановленим порядком аеродрому (вертодрому) або постійного злітно-посадкового майданчика, до якої встановлені спеціальні вимоги щодо розташування різних об`єктів, а їх висота контролюється з урахуванням умов безпеки маневрування, зльоту та заходу на посадку повітряних суден.
		Будівлі і природні об`єкти, розташовані на приаеродромній території, не повинні становити загрози для польотів повітряних суден.
		На приаеродромній території запроваджується особливий порядок здійснення діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження. До такої діяльності належать: 1) будівництво, вибухові роботи; 2) діяльність, що сприяє скупченню птахів; 3) установлення радіовипромінювальних пристроїв; 4) роботи, пов`язані з використанням лазерних пристроїв, що можуть випромінювати у повітряний простір; 5) роботи, пов`язані із запуском ракет, метеорологічних радіозондів та куль-пілотів; 6) діяльність, пов`язана з польотами літальних апаратів, з викидами диму та газів, що можуть погіршувати видимість у районі аеродрому; 7) будівництво високовольтних повітряних ліній, висадка та вирощування дерев або зелених насаджень.
		Визначення умов забудови, використання землі і споруд та здійснення діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законом за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
		Інформація про розміри приаеродромної території доводиться експлуатантом аеродрому або постійного злітно-посадкового майданчика чи уповноваженою ним особою до відома відповідних органів місцевого самоврядування, на території здійснення повноважень яких знаходиться земельна ділянка, яка повністю чи частково належить до приаеродромної території. Розмір приаеродромної території залежить від розмірів аеродрому та визначається авіаційними правилами України.
		Для запобігання порушенню умов погодження, незаконному будівництву експлуатант аеродрому повинен здійснювати контроль за станом приаеродромної території.
		Експлуатант аеродрому та провайдер аеронавігаційного обслуговування за взаємною згодою та за згодою органів місцевого самоврядування мають право встановлювати на приаеродромній території та за її межами наземні засоби зв`язку, навігації та спостереження, світлотехнічні засоби, прокладати інженерні мережі, користуватися правом доступу до такого обладнання.
		У смугах повітряних підходів до аеродромів може бути обмежено спорудження об`єктів, у яких може одночасно перебувати значна кількість людей, а також об`єктів підвищеної небезпеки, обмежено розташування високовольтних повітряних ліній.
		Якщо дерева або гілки дерев становлять перешкоду для повітряного руху або розміщуються поблизу повітряних ліній електрозв`язку та електропостачання, антенно-фідерних пристроїв наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження, світлотехнічних засобів, які заважають їх установленню або роботі, експлуатант аеродрому та провайдер аеронавігаційного обслуговування мають право вимагати усунення цих перешкод. Вимоги щодо обмежень та обліку перешкод встановлюються авіаційними правилами України.
		На відстані до 15 кілометрів від меж аеродрому забороняється відкрите складування харчових відходів, розміщення звалищ, спорудження або розбудова споруд, які сприяють масовому скупченню птахів і можуть створювати загрозу для повітряного руху.
		Органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення порядку діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов`язані згідно з рішенням уповноваженого органу з питань цивільної авіації припинити будівництво чи діяльність, зазначену в частині другій цієї статті, до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.
		Будь-яка шкода, заподіяна власникові або експлуатантові аеродрому, постійного злітно-посадкового майданчика чи аеропорту та споживачу їхніх послуг, у тому числі експлуатанту повітряного судна, внаслідок порушень, пов`язаних з будівництвом, реконструкцією чи іншою діяльністю на приаеродромній території, підлягає відшкодуванню відповідно до закону. 
		Згідно ч. 3 ст. 69 Повітряного кодексу України, в редакції Закону № 199-IX від 17.10.2019 року, визначення умов забудови (здійснення будівництва) та використання землі на приаеродромній території здійснюється під час планування територій шляхом розроблення та затвердження містобудівної документації відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» з урахуванням обмежень використання приаеродромної території (поверхонь обмеження перешкод, зон обмежень забудови щодо умов авіаційного шуму, захисних зон аеронавігаційного обладнання, а також обмежень, пов`язаних із заходженням на посадку та вильотом на аеродромі, використанням зон для виконання навчально-тренувальних та інших видів польотів).
		Обмеження використання приаеродромної території розробляються експлуатантами аеродрому для кожного аеродрому окремо. Обмеження використання приаеродромної території затверджуються за погодженням з органами місцевого самоврядування: уповноваженим органом з питань цивільної авіації - щодо приаеродромної території аеродрому цивільної авіації; уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі державної авіації - щодо приаеродромної території аеродрому державної авіації; уповноваженим органом з питань цивільної авіації та уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі державної авіації - щодо приаеродромної території аеродрому спільного використання.
		Органи, які затвердили обмеження використання приаеродромної території, протягом 10 календарних днів з дня їх затвердження надають такі обмеження органам, уповноваженим затверджувати містобудівну документацію, для врахування при розробленні містобудівної документації.
		Вимоги до складу, змісту, форми та порядок розроблення, погодження та затвердження обмежень використання приаеродромної території встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		Визначення умов використання споруд та здійснення діяльності, визначеної частиною другою цієї статті (крім будівництва), на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законом за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
		Згідно п.п. 146, 147 Положення про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 401 (втратило чинність 01.06.2018 року на підставі Положення № 954), умови розташування, будівництва, реконструкції та маркування об`єктів, що можуть створити загрозу безпеці повітряного руху, погоджуються з Міноборони, Державіаслужбою, Украерорухом та РДЦ. Розташування та будівництво об`єктів, дійсна висота яких перевищує 50 метрів, погоджуються з Міноборони, Державіаслужбою, Украерорухом. 
		В Державіаслужбі підлягає погодженню вибір майданчиків для проектування, будівництва, розширення, реконструкції і технічного переобладнання: 1) аеродромів, постійних та тимчасових злітно-посадкових майданчиків; 2) об`єктів у межах смуг повітряних підходів до аеродромів, а також поза межами цих смуг у радіусі 10 кілометрів від контрольної точки аеродрому (КТА); 3) об`єктів заввишки 50 метрів і більше стосовно висоти аеродрому на відстані від 10 до 30 кілометрів від КТА; 4) ліній зв`язку, електропередачі, вибухонебезпечних, радіотехнічних, світлотехнічних та інших об`єктів (залізничних колій, автомобільних шляхів, кар`єрів тощо), які можуть створити перешкоди в функціонуванні аеродрому, його радіотехнічних засобів або радіотехнічних пристроїв повітряних трас незалежно від їх розміщення; 5) об`єктів заввишки 50 метрів і більше незалежно від їх розміщення; 6) об`єктів з викидом відкритого полум`я, газів та диму, діяльність яких може призвести до погіршення видимості в районах аеродромів незалежно від їх розміщення; 7) вибухонебезпечних об`єктів незалежно від їх розміщення. 
		Забороняється розміщення сміттєзвалищ, будівництво на відстані ближче ніж 15 кілометрів від визначеної території аеропорту звірівницьких ферм, боєнь та інших об`єктів, що спричиняє масове скупчення птахів.
		Пунктами 56-64 Положення про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2017 року № 954 (набрало чинності 14.12.2017 року), передбачено, що місце розташування і висота об`єктів на приаеродромній території та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, погоджуються з керівником експлуатанта аеродрому, Державіаслужбою або Міноборони (відповідно до компетенції).
		Державіаслужба та Міноборони здійснюють погодження будівництва (реконструкції) об`єктів, зазначених в абзаці першому цього пункту, з метою забезпечення вільного від перешкод повітряного простору для безпечного маневрування повітряних суден.
		Погодженню з Державіаслужбою та Міноборони підлягають місце розташування і висота таких об`єктів будівництва та реконструкції: аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків; об`єктів, що перетинають поверхні обмеження перешкод аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків; об`єктів заввишки 45 і більше метрів відносно контрольної точки аеродрому в радіусі до 50 кілометрів; повітряних ліній електрозв`язку та електропостачання, вибухонебезпечних, радіотехнічних, світлотехнічних та інших об`єктів (залізничних колій, автомобільних шляхів, об`єктів з викидом відкритого полум`я, газів та диму, діяльність яких може призвести до погіршення видимості в районах аеродромів, тощо), які можуть створити загрозу безпеці повітряного руху або перешкоджати роботі аеродрому чи засобів зв`язку, навігації та спостереження (радіотехнічного забезпечення), незалежно від їх розміщення; об`єктів незалежно від їх розміщення заввишки 100 і більше метрів над земною поверхнею.
		Підприємства, установи та організації, що здійснюють будівництво, реконструкцію аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків, до початку проектних робіт у встановленому порядку погоджують умови виконання робіт із державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, на діяльність яких може вплинути виконання польотів із побудованого (реконструйованого) аеродрому, вертодрому, постійного злітно-посадкового майданчика.
		З метою запобігання забрудненню атмосферного повітря транспортними та іншими пересувними засобами і установками та зменшення впливу пов`язаних з ними фізичних факторів на здоров`я людей, діяльність підприємств, установ та організацій для кожного аеродрому встановлюються зони обмеження житлово-цивільного, культурно-побутового та промислового будівництва. Експлуатант аеродрому чи уповноважена ним особа повідомляє відповідні органи місцевого самоврядування про межі зазначених зон для врахування під час планування, будівництва і розвитку населених пунктів, а також під час будівництва і реконструкції промислових, сільськогосподарських та інших об`єктів.
		Підприємства, установи та організації, заінтересовані в розміщенні об`єктів на приаеродромній території, повинні погоджувати таке розміщення з експлуатантом аеродрому, відповідними державними органами, органами місцевого самоврядування та дотримуватися умов погодження будівництва.
		У разі коли протягом трьох років підприємство, установа або організація, які зверталися за погодженням, не розпочали забудову або реконструкцію об`єкта, таке погодження вважається недійсним.
		Особи, яким належать або в користуванні яких перебувають постійні та тимчасові висотні споруди, зобов`язані з метою забезпечення безпеки польотів повітряних суден розмістити на таких спорудах за власний рахунок нічні та денні маркувальні знаки відповідно до авіаційних правил України та забезпечити утримання зазначених знаків у придатному для експлуатації стані.
		Лінійні споруди (лінії електрозв`язку, електропостачання, канатні дороги тощо) заввишки 50 і більше метрів над земною поверхнею, а лінії електропостачання загальнодержавного значення незалежно від їх висоти маркуються через кожні 100 метрів макетами куль діаметром 0,5 метра білого та оранжевого кольору з обох боків від місць перетинання з лінійними орієнтирами (річками, автомобільними дорогами, залізницями) на відстані не менше ніж 500 метрів.
		Центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, експлуатанти аеродромів, інші підприємства, установи та організації здійснюють у межах своїх повноважень контроль за виконанням вимог цього Положення.
		Порядок розгляду та надання Державіаслужбою України погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації відповідно до Повітряного кодексу України встановлений Порядком погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, який затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 30.11.2012 року № 721 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 24 грудня 2012 року за № 2147/22459), згідно п. 1.2 якого дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, які займаються будівництвом об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, провайдерів аеронавігаційного обслуговування та експлуатантів аеродромів (вертодромів).
		Відповідно до п.п. 1.5, 2.1-2.4, 3.5 наведеного Порядку на приаеродромних територіях встановлюються спеціальні вимоги до розташування об`єктів, а їх висотне положення контролюється, виходячи із умов безпеки маневрування, зльоту та посадки відповідно до чинного законодавства. Для аеродромів класів А, Б, В, Г приаеродромна територія визначається колом з радіусом 50 км від КТА; класів Д, Е і некласифікованих - 25 км від КТА, вертодромів - 12 км від КТА, для злітно-посадкових майданчиків - 2,5 км від КТМ.
		Погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, здійснює Державіаслужба України з урахуванням висновку експлуатанта аеродрому (вертодрому) щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, з умовами, що забезпечують необхідний рівень безпеки польотів у районі аеродрому та на приаеродромних територіях (далі - Висновок експлуатанта), форма якого наведена в додатку 2 до цього Порядку, а також висновку провайдера аеронавігаційного обслуговування щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації (далі - Висновок провайдера), форма якого наведена в додатку 3 до цього Порядку, які повинні бути отримані заявником.
		У разі видання заявнику Державіаслужбою України висновку щодо місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, заявник сплачує державний збір за погодження плану будівництва об`єкта на прилеглій до аеродрому території згідно з Положенням про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року № 819 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 1998 року № 889).
		Процедура погодження здійснюється фахівцями Державіаслужби України на підставі Заявки, яка реєструється в день її надходження. Погодження здійснюється в місячний строк з дня реєстрації заявки.
		До заявки повинні додаватися такі документи (в одному примірнику): ситуаційний план щодо місцезнаходження ділянки забудови об`єктів будівництва, прив`язаних до аеродрому (вертодрому, злітно-посадкового майданчику); копія Висновку експлуатанта; копія Висновку провайдера.
		У разі якщо подана заявка не містить всіх необхідних даних згідно з додатком 1 до цього Порядку, вона у 10-денний строк повертається заявнику з обґрунтуванням причин повернення.
		Рішення щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, або відмова у наданні погодження приймається більшістю голосів членів зазначеної спеціальної комісії, присутніх на засіданні.
		Відповідно до Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 року № 520 (далі - Положення №520), Державіаслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації. До основних завдань Державіаслужби належить, зокрема погодження місця розташування, висоти об`єктів на приаеродромних територіях з урахуванням умов впливу авіаційного шуму і емісій авіаційних двигунів та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації.
		Основними завданнями Державіаслужби є, зокрема, реалізація державної політики у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України (абз. 1 п. 3 Положення № 520).
		Тобто, об`єктом компетенції позивача є відносини у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України, які покриваються заходами державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації, нагляду за забезпеченням аеронавігаційного обслуговування, а також засобами реагування на виявлені порушення.
		Отже, Державна авіаційна служба України є уповноваженим органом з питань цивільної авіації, до повноважень якого належить погодження місця розташування, висоти об`єктів на приаеродромних територіях з урахуванням умов впливу авіаційного шуму і емісій авіаційних двигунів та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації.
		При цьому, аналіз наведених вище положень статті 69 ПК України у взаємозв`язку з нормами Положення № 520 та Порядку № 721 дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення порушення особливого порядку будівництва на приаеродромній території, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, Державіаслужба приймає рішення про припинення будівництва до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства, яке є обов`язковим для органів виконавчої влади, юридичних та фізичних осіб незалежно від форми власності, які допустили це порушення.
		Зазначені висновки суду апеляційної інстанції повністю спростовують доводи відповідачів щодо відсутності повноважень у позивача на проведення перевірки будівництва на приаеродромній території та винесення за результатами такої перевірки рішення про припинення будівництва, щодо виконання якого позивач і звернувся до суду. 
		При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що висновки суду апеляційної інстанції у даній справі відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які викладені в постановах від 06 лютого 2019 року у справі № 810/3046/17, від 18 березня 2021 року у справі № 826/4893/18 та від 28 квітня 2021 року у справі № 826/4895/18.
		Також, надаючи оцінку доводам відповідачів щодо відсутності повноважень у позивача на проведення перевірки будівництва на приаеродромній території та винесення за результатами такої перевірки рішення про припинення будівництва, колегія суддів наголошує, що доказів щодо оскарження дій Державіаслужби щодо проведення перевірки будівництва на приаеродромній території відповідачами у справі не надано та відповідно це питання не є предметом розгляду даної справи, а так само прийняте Державіаслужбою рішення про припинення будівництва не оскаржується у даній справі. 
		Колегія суддів зазначає, що згідно обставин даної справи, відповідно до сертифікату № АП 15-01, виданого Державіаслужбою, КП «Міжнародний аеропорт Одеса» встановлений клас аеродрому В (4С), отже, приаеродромна територія аеродрому «Одеса» визначається радіусом 50 км від контрольної точки.
		В ході позапланової інспекційної перевірки приаеродромної території аеродрому Одеса КП «Міжнародний аеропорт «Одеса» виявлені об`єкти будівництва, що знаходяться в радіусі 10 км від контрольної точки аеродрому, однак, таке будівництво не погоджено з експлуатантом аеродрому та Державіаслужбою, зокрема, за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27А.
		Через те, що погодження будівництва об`єкта на земельній ділянці з експлуатантом аеродрому та Державіаслужбою не здійснено, позивачем прийнято рішення № 78 від 13.02.2018 року про припинення будівництва (діяльності, передбаченої частиною другою статті 69 ПК України) на приаеродромній території, що здійснюється КП «Будова», та визначено про необхідність звернення за наведеним погодженням. 
		КП «Будова» не виконало вимогу позивача про припинення будівництва на приаеродромній території, не звернулося у встановлений вказаним рішенням строк до Державної авіаційної служби щодо погодження наведеного будівництва.
		Факт здійснення будівництва на приаеродромній території (в радіусі 10 км від контрольної точки аеродрому) підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачами, а так само доказів щодо оскарження дій Державіаслужби щодо проведення перевірки будівництва на приаеродромній території та прийнятого за результатами такої перевірки рішення про припинення будівництва до суду не надано. 
		За наведеного правового регулювання та враховуючи встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновки, що позовні вимоги про зобов`язання КП «Будова» виконати рішення від 13 лютого 2018 року № 78 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Що стосується доводів відповідачів та суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заявленого позову з огляду на невірне визначення в рішенні позивача від 13.02.2018 року № 78 адреси об`єкта будівництва, а саме м. Одеса, вул. Варненська, 27А, замість вірної - м. Одеса, вул. Варненська, 27А/2, колегія суддів зазначає наступне.
		Так, згідно матеріалів справи, позивач у справі звертався до УДАБК Одеської міської ради із запитом щодо дозвільних документів на будівництво ряду об`єктів у м. Одесі та отримав відповідь на свій запит від 03.03.2018 року № 01-3/36-Г з додатком щодо адрес будівництва, у якому визначено адресу спірного будівництва саме м. Одеса, вул. Варненська, 27А, а назву будівництво визначено: будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземними та надземними гаражами за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27А/2 (повідомлення про початок підготовчих робіт № ОД010172331792).
		Таким чином, звертаючись із заявленим позовом, позивач керувався даними отриманими від УДАБК Одеської міської ради щодо адреси спірного будівництва.
		При цьому, колегія суддів враховує, що назва будівництва, яке, як визначено УДАБК Одеської міської ради проводиться за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27А, а саме: «будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземними та надземними гаражами за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27А/2» цілком відповідає найменуванню такого будівництва, що визначене у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт № ОД010172331792 від 21.08.2017 року «Будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземними та надземними гаражами за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27А/2», посилання на яке міститься у додатку до наведеного листа УДАБК Одеської міської ради, та генеральним підрядником якого і виступає відповідач у справі - КП «Будова», тобто, це один і той самий об`єкт будівництва. 
		Також, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно витягу з адресного реєстру інформаційної системи містобудівного кадастру спірне будівництво здійснюється в м. Одесі по вул. Варненська - ріг вул. Інглезі, земельна ділянка кадастровий номер 5110136900:52:001:0130, та заяв щодо присвоєння/зміни адреси об`єкту, що розміщується в м. Одесі, вул. Варненська - ріг вул. Інглезі, земельна ділянка кадастровий номер 5110136900:52:001:0130, не надходило.
		За таких обставин, враховуючи, що адреса будівництва, визначена в рішенні позивача від 13.02.2018 року № 78 - м. Одеса, вул. Варненська, 27А відповідає даним УДАБК Одеської міської ради щодо адреси такого будівництва, а найменування об`єкта будівництва, яке, як визначено УДАБК Одеської міської ради, здійснюється за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27А «Будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземними та надземними гаражами за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27А/2» відповідає даним повідомленню про початок виконання підготовчих робіт № ОД010172331792 від 21.08.2017 року, та генеральним підрядником якого і виступає відповідач у справі - КП «Будова», заяв щодо присвоєння/зміни адреси об`єкту, що розміщується в м. Одесі, вул. Варненська - ріг вул. Інглезі, земельна ділянка кадастровий номер 5110136900:52:001:0130, не подавалось, колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідачів та суду першої інстанції щодо невідповідності, визначеної в рішенні позивача про припинення будівництва, адреси спірного будівництва, що є підставою для невиконання такого рішення КП «Будова» та відповідно підставою для відмови у задоволенні позову є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
		Що стосується посилань відповідача - КП «Будова» та суду першої інстанції на те, що КП «Будова» не є замовником будівництва та відповідно не повинно виконувати рішення позивача про припинення будівництва, колегія суддів зазначає, що згідно повідомлення про початок виконання підготовчих робіт та дозволів на проведення будівельних робіт, КП «Будова» виступає генеральним підрядником спірного об`єкта будівництва, а тому, мало виконати обов`язкове рішення Державіаслужби про припинення будівництва.
		Висновки суду апеляційної інстанції щодо необхідності виконання, в тому числі, генеральним підрядником рішення Державіаслужби про припинення будівництва відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які викладені в постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 826/4895/18 за позовом Державної авіаційної служби України до генерального підрядника про зобов`язання останнього виконати рішення Державної авіаційної служби України про припинення будівництва.
		Більш того, вирішуючи справу, колегія суддів наголошує, що КП «Будова», відносно якого прийнято рішення про припинення будівництва і яке просить позивач зобов`язати виконати за рішенням суду, не оскаржило рішення позивача про припинення будівництва, таке рішення позивача є чинним, а тому, підлягає виконанню. 
		Що стосується посилань КП «Будова» в ході апеляційного розгляду справи на ті обставини, що спірне будівництво завершено та ДАБІУ у серпні 2021 року видано сертифікат відповідності закінченого будівництвом об`єкта, колегія суддів зазначає, що на час прийняття рішення при припинення будівництва та звернення позивача до суду з позовом щодо виконання такого рішення спірне будівництво здійснювалось та вказаний сертифікат, як зазначено самим відповідачем, видано лише у серпні 2021 року після ухвалення рішення суду першої інстанції. 
		Разом з цим, у даній справі суд апеляційної інстанції надає оцінку підставам позову, обставинам справи, які скалилася на момент звернення до суду та прийняття рішення судом першої інстанції. 
		Крім того, надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, колегія суддів зазначає, що така обставина як завершення будівництва на об`єкті перевірки не є підставою для невиконання обов`язкового рішення Державіаслужби. 
		Зазначені висновки суду апеляційної інстанції відповідають правим позиціям Верховного Суду, які викладені у постановах від 18 березня 2021 року та від 28 квітня 2021 року у справах №№ 826/4895/18, 826/4893/18, за подібних обставин даній справі. 
		Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради в частині непогодження об`єкта будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27А з Державіаслужбою та зобов`язання вчинити дії щодо погодження вищезазначеного будівництва, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно ст. 69 Повітряного кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, будівлі і природні об`єкти, розташовані на приаеродромній території, не повинні становити загрози для польотів повітряних суден.
		На приаеродромній території запроваджується особливий порядок здійснення діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження. До такої діяльності належать: 1) будівництво, вибухові роботи; 2) діяльність, що сприяє скупченню птахів; 3) установлення радіовипромінювальних пристроїв; 4) роботи, пов`язані з використанням лазерних пристроїв, що можуть випромінювати у повітряний простір; 5) роботи, пов`язані із запуском ракет, метеорологічних радіозондів та куль-пілотів; 6) діяльність, пов`язана з польотами літальних апаратів, з викидами диму та газів, що можуть погіршувати видимість у районі аеродрому; 7) будівництво високовольтних повітряних ліній, висадка та вирощування дерев або зелених насаджень.
		Визначення умов забудови, використання землі і споруд та здійснення діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законом за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
		Інформація про розміри приаеродромної території доводиться експлуатантом аеродрому або постійного злітно-посадкового майданчика чи уповноваженою ним особою до відома відповідних органів місцевого самоврядування, на території здійснення повноважень яких знаходиться земельна ділянка, яка повністю чи частково належить до приаеродромної території. Розмір приаеродромної території залежить від розмірів аеродрому та визначається авіаційними правилами України.
		Для запобігання порушенню умов погодження, незаконному будівництву експлуатант аеродрому повинен здійснювати контроль за станом приаеродромної території.
		Експлуатант аеродрому та провайдер аеронавігаційного обслуговування за взаємною згодою та за згодою органів місцевого самоврядування мають право встановлювати на приаеродромній території та за її межами наземні засоби зв`язку, навігації та спостереження, світлотехнічні засоби, прокладати інженерні мережі, користуватися правом доступу до такого обладнання.
		У смугах повітряних підходів до аеродромів може бути обмежено спорудження об`єктів, у яких може одночасно перебувати значна кількість людей, а також об`єктів підвищеної небезпеки, обмежено розташування високовольтних повітряних ліній.
		Якщо дерева або гілки дерев становлять перешкоду для повітряного руху або розміщуються поблизу повітряних ліній електрозв`язку та електропостачання, антенно-фідерних пристроїв наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження, світлотехнічних засобів, які заважають їх установленню або роботі, експлуатант аеродрому та провайдер аеронавігаційного обслуговування мають право вимагати усунення цих перешкод. Вимоги щодо обмежень та обліку перешкод встановлюються авіаційними правилами України.
		На відстані до 15 кілометрів від меж аеродрому забороняється відкрите складування харчових відходів, розміщення звалищ, спорудження або розбудова споруд, які сприяють масовому скупченню птахів і можуть створювати загрозу для повітряного руху.
		Органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення порядку діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов`язані згідно з рішенням уповноваженого органу з питань цивільної авіації припинити будівництво чи діяльність, зазначену в частині другій цієї статті, до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.
		Будь-яка шкода, заподіяна власникові або експлуатантові аеродрому, постійного злітно-посадкового майданчика чи аеропорту та споживачу їхніх послуг, у тому числі експлуатанту повітряного судна, внаслідок порушень, пов`язаних з будівництвом, реконструкцією чи іншою діяльністю на приаеродромній території, підлягає відшкодуванню відповідно до закону. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 69 Повітряного кодексу України, в редакції Закону № 199-IX від 17.10.2019 року, визначення умов забудови (здійснення будівництва) та використання землі на приаеродромній території здійснюється під час планування територій шляхом розроблення та затвердження містобудівної документації відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» з урахуванням обмежень використання приаеродромної території (поверхонь обмеження перешкод, зон обмежень забудови щодо умов авіаційного шуму, захисних зон аеронавігаційного обладнання, а також обмежень, пов`язаних із заходженням на посадку та вильотом на аеродромі, використанням зон для виконання навчально-тренувальних та інших видів польотів).
		Обмеження використання приаеродромної території розробляються експлуатантами аеродрому для кожного аеродрому окремо. Обмеження використання приаеродромної території затверджуються за погодженням з органами місцевого самоврядування: уповноваженим органом з питань цивільної авіації - щодо приаеродромної території аеродрому цивільної авіації; уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі державної авіації - щодо приаеродромної території аеродрому державної авіації; уповноваженим органом з питань цивільної авіації та уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі державної авіації - щодо приаеродромної території аеродрому спільного використання.
		Органи, які затвердили обмеження використання приаеродромної території, протягом 10 календарних днів з дня їх затвердження надають такі обмеження органам, уповноваженим затверджувати містобудівну документацію, для врахування при розробленні містобудівної документації.
		Вимоги до складу, змісту, форми та порядок розроблення, погодження та затвердження обмежень використання приаеродромної території встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		Визначення умов використання споруд та здійснення діяльності, визначеної частиною другою цієї статті (крім будівництва), на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законом за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
		Статтею 79 Повітряного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих органів виконавчої влади належать: 1) здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування пасажирів в аеропортах підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, зв`язку; 2) дотримання вимог щодо використання приаеродромної території; 3) забезпечення в межах своїх повноважень будівництва, реконструкції, благоустрою та експлуатації під`їзних доріг до аеропортів; 4) організація благоустрою привокзальних площ аеропортів; 5) організація регулярного руху громадського транспорту між аеропортами та населеними пунктами; 6) забезпечення електрозв`язку між аеропортами і населеними пунктами; 7) створення належних умов для паркування автотранспортних засобів та безперешкодного проїзду спеціальних автотранспортних засобів на території привокзальної площі аеропорту.
		Забезпечення громадського порядку в аеропортах здійснюється відповідними правоохоронними органами.
		Під час планування розвитку транспортної інфраструктури обслуговування пасажирів в аеропортах місцеві органи виконавчої влади здійснюють свою роботу у взаємодії з експлуатантами аеропортів.
		Відповідно до вимог ст. 72 Земельного кодексу України до земель авіаційного транспорту належать землі під: а) аеропортами, аеродромами, відокремленими спорудами (об`єктами управління повітряним рухом, радіонавігації та посадки, очисними та іншими спорудами), службово-технічними територіями з будівлями та спорудами, що забезпечують роботу авіаційного транспорту; б) вертольотними станціями, включаючи вертольотодроми, службово-технічними територіями з усіма будівлями та спорудами; в) ремонтними заводами цивільної авіації, аеродромами, вертольотодромами, гідроаеродромами та іншими майданчиками для експлуатації повітряних суден; г) службовими об`єктами, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.
		На приаеродромній території відповідно до закону запроваджується особливий режим використання земель. 
		Згідно п.п. 146, 147 Положення про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 401 (втратило чинність 01.06.2018 року на підставі Положення № 954), умови розташування, будівництва, реконструкції та маркування об`єктів, що можуть створити загрозу безпеці повітряного руху, погоджуються з Міноборони, Державіаслужбою, Украерорухом та РДЦ. Розташування та будівництво об`єктів, дійсна висота яких перевищує 50 метрів, погоджуються з Міноборони, Державіаслужбою, Украерорухом. 
		В Державіаслужбі підлягає погодженню вибір майданчиків для проектування, будівництва, розширення, реконструкції і технічного переобладнання: 1) аеродромів, постійних та тимчасових злітно-посадкових майданчиків; 2) об`єктів у межах смуг повітряних підходів до аеродромів, а також поза межами цих смуг у радіусі 10 кілометрів від контрольної точки аеродрому (КТА); 3) об`єктів заввишки 50 метрів і більше стосовно висоти аеродрому на відстані від 10 до 30 кілометрів від КТА; 4) ліній зв`язку, електропередачі, вибухонебезпечних, радіотехнічних, світлотехнічних та інших об`єктів (залізничних колій, автомобільних шляхів, кар`єрів тощо), які можуть створити перешкоди в функціонуванні аеродрому, його радіотехнічних засобів або радіотехнічних пристроїв повітряних трас незалежно від їх розміщення; 5) об`єктів заввишки 50 метрів і більше незалежно від їх розміщення; 6) об`єктів з викидом відкритого полум`я, газів та диму, діяльність яких може призвести до погіршення видимості в районах аеродромів незалежно від їх розміщення; 7) вибухонебезпечних об`єктів незалежно від їх розміщення. 
		Забороняється розміщення сміттєзвалищ, будівництво на відстані ближче ніж 15 кілометрів від визначеної території аеропорту звірівницьких ферм, боєнь та інших об`єктів, що спричиняє масове скупчення птахів.
		Пунктами 56-64 Положення про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2017 року № 954 (набрало чинності 14.12.2017 року), передбачено, що місце розташування і висота об`єктів на приаеродромній території та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, погоджуються з керівником експлуатанта аеродрому, Державіаслужбою або Міноборони (відповідно до компетенції).
		Державіаслужба та Міноборони здійснюють погодження будівництва (реконструкції) об`єктів, зазначених в абзаці першому цього пункту, з метою забезпечення вільного від перешкод повітряного простору для безпечного маневрування повітряних суден.
		Погодженню з Державіаслужбою та Міноборони підлягають місце розташування і висота таких об`єктів будівництва та реконструкції: аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків; об`єктів, що перетинають поверхні обмеження перешкод аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків; об`єктів заввишки 45 і більше метрів відносно контрольної точки аеродрому в радіусі до 50 кілометрів; повітряних ліній електрозв`язку та електропостачання, вибухонебезпечних, радіотехнічних, світлотехнічних та інших об`єктів (залізничних колій, автомобільних шляхів, об`єктів з викидом відкритого полум`я, газів та диму, діяльність яких може призвести до погіршення видимості в районах аеродромів, тощо), які можуть створити загрозу безпеці повітряного руху або перешкоджати роботі аеродрому чи засобів зв`язку, навігації та спостереження (радіотехнічного забезпечення), незалежно від їх розміщення; об`єктів незалежно від їх розміщення заввишки 100 і більше метрів над земною поверхнею.
		Підприємства, установи та організації, що здійснюють будівництво, реконструкцію аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків, до початку проектних робіт у встановленому порядку погоджують умови виконання робіт із державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, на діяльність яких може вплинути виконання польотів із побудованого (реконструйованого) аеродрому, вертодрому, постійного злітно-посадкового майданчика.
		З метою запобігання забрудненню атмосферного повітря транспортними та іншими пересувними засобами і установками та зменшення впливу пов`язаних з ними фізичних факторів на здоров`я людей, діяльність підприємств, установ та організацій для кожного аеродрому встановлюються зони обмеження житлово-цивільного, культурно-побутового та промислового будівництва. Експлуатант аеродрому чи уповноважена ним особа повідомляє відповідні органи місцевого самоврядування про межі зазначених зон для врахування під час планування, будівництва і розвитку населених пунктів, а також під час будівництва і реконструкції промислових, сільськогосподарських та інших об`єктів.
		Підприємства, установи та організації, заінтересовані в розміщенні об`єктів на приаеродромній території, повинні погоджувати таке розміщення з експлуатантом аеродрому, відповідними державними органами, органами місцевого самоврядування та дотримуватися умов погодження будівництва.
		У разі коли протягом трьох років підприємство, установа або організація, які зверталися за погодженням, не розпочали забудову або реконструкцію об`єкта, таке погодження вважається недійсним.
		Особи, яким належать або в користуванні яких перебувають постійні та тимчасові висотні споруди, зобов`язані з метою забезпечення безпеки польотів повітряних суден розмістити на таких спорудах за власний рахунок нічні та денні маркувальні знаки відповідно до авіаційних правил України та забезпечити утримання зазначених знаків у придатному для експлуатації стані.
		Лінійні споруди (лінії електрозв`язку, електропостачання, канатні дороги тощо) заввишки 50 і більше метрів над земною поверхнею, а лінії електропостачання загальнодержавного значення незалежно від їх висоти маркуються через кожні 100 метрів макетами куль діаметром 0,5 метра білого та оранжевого кольору з обох боків від місць перетинання з лінійними орієнтирами (річками, автомобільними дорогами, залізницями) на відстані не менше ніж 500 метрів.
		Центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, експлуатанти аеродромів, інші підприємства, установи та організації здійснюють у межах своїх повноважень контроль за виконанням вимог цього Положення.
		В свою чергу, правові та організаційні основи містобудівної діяльності спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № 3038-VI.
		Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № 3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
		Планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: 1) прогнозування розвитку територій; 2) забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; 3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; 4) взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; 5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів; 6) встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; 7) розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; 8) реконструкцію існуючої забудови та територій; 9) збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об`єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; 10) створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури; 10-1) створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; 11) проведення моніторингу забудови; 12) ведення містобудівного кадастру; 13) здійснення контролю у сфері містобудування.
		Згідно ст. 29 вказаного Закону, в редакції на час видання містобудівних умов та обмежень, основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
		Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.
		Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.
		Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
		Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви.
		Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.
		Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
		Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.
		Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.
		Завдання на проектування об`єктів будівництва складається і затверджується замовником за погодженням із проектувальником.
		Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об`єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень. 
		Як встановлено судом та не оспорюється учасниками справи, спірне будівництво знаходяться в радіусі 10 км від контрольної точки аеродрому, і на цю територію поширюються загальні обмеження ведення господарської діяльності, запровадженні для приаеродромних територій.
		Однак, при видачі містобудівних умов та обмежень, Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради (правонаступник - Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради) не вчинені дії щодо погодження такого будівництва з експлуатантом аеродрому та Державіаслужбою. 
		Колегія суддів наголошує, що відповідно до частини 3 статті 69 Повітряного кодексу України щодо визначення умов забудови використання землі і споруд та здійснення діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законом за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
		За наведених обставин, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради (правонаступник - Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради) не могло не знати про знаходження об`єкта будівництва на приаеродромній території та мало перевірити відсутність пов`язаних з цією обставиною обмежень під час вивчення містобудівних умов та обмежень, тобто, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради (правонаступник - Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради) ухилилось від дій, які воно повинно було здійснити в силу закону та покладених на нього обов`язків, а тому, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у непогодженні спірного об`єкта будівництва з Державіаслужбою та зобов`язання здійснити таке погодження є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Зазначеним обставинам та вимогам чинного законодавства на час виникнення спірних правовідносин судом першої інстанції помилково не надано оцінки, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування рішення суду першої інстанції із прийняттям нового судового рішення у даній справі. 
		При цьому, за наведених вище висновків суду апеляційної інстанції колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги КП «Будова».
		Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради щодо видачі містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 25.04.2017 № 76, від 27.04.2017 № 79, від 27.04.2017 № 80, від 28.04.2017 № 81, 10.05.2017 № 85 та скасування їх, визнання протиправними дій Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо видачі дозволів на будівельні роботи від 23.03.2018 року № ІУ 113180820614 та від 04.04.2019 року № ІУ 113191020957 та скасування їх, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно ст.ст. 29, 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № 3038-VI, в редакції на час звернення з позовом та розгляду справи судом, основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
		Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.
		Містобудівні умови, обмеження та технічні умови для проектування об`єктів будівництва в рамках здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії, можуть надаватися приватному партнеру, концесіонеру на підставі документа, що засвідчує право користування земельною ділянкою, виданого підприємству, установі, організації, що є балансоутримувачем майна, що передається у концесію, за умови, що така земельна ділянка (або її частина) відповідно до положень договору необхідна для здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії.
		Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
		У випадках, визначених частиною четвертою статті 34 цього Закону та частиною першою статті 12-1 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», кадастровий номер земельної ділянки зазначається у заяві за його наявності, а копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію додається до заяви за наявності.
		Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України "Про адміністративні послуги".
		Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.
		Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.
		Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).
		об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
		Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.
		Містобудівні умови та обмеження містять: 1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта; 1-1) ідентифікатор об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів нового будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва до видачі містобудівних умов та обмежень); 2) інформацію про замовника; 3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; 4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України); 5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України); 9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.
		Перелік зазначених умов є вичерпним.
		Відомості, визначені пунктами 3, 4, 6-9 цієї частини, визначаються у містобудівних умовах та обмеженнях на підставі відомостей Державного земельного кадастру. Дія цього положення не поширюється на випадки, коли такі дані були встановлені містобудівною документацією до набрання чинності цим абзацом і відомості про них не внесені до Державного земельного кадастру.
		Надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.
		Відомості про надані містобудівні умови та обмеження підлягають внесенню до реєстру містобудівних умов та обмежень, який веде відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури.
		Порядок ведення реєстру містобудівних умов та обмежень визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
		Доступ користувачів до даних реєстру містобудівних умов та обмежень здійснюється безоплатно через офіційний веб-сайт уповноваженого органу містобудування та архітектури.
		Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.
		Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника або за рішенням суду.
		Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: 1) за заявою замовника; 3) за рішенням суду.
		У разі скасування за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.
		Завдання на проектування об`єктів будівництва складається і затверджується замовником за погодженням із проектувальником.
		Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об`єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень.
		Право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
		Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
		За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.
		Для отримання дозволу подається заява, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою); 3) проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку; 4) копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника (співвласників), засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту; 5) копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд; 5-1) інформація про інженера-консультанта (у разі його залучення); 6) інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати; 7) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля". Копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, копія договору суперфіцію або копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, не подається у разі, якщо державна реєстрація такого права здійснювалася у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У цьому випадку інформація про документ, який посвідчує відповідне речове право, зазначається у заяві про видачу дозволу на виконання будівельних робіт.
		Видача дозволу на виконання будівельних робіт здійснюється з використанням Реєстру будівельної діяльності. У заяві про видачу дозволу на виконання будівельних робіт та у Реєстрі будівельної діяльності зазначається, зокрема, така інформація: 1) кадастровий номер земельної ділянки (для земельних ділянок, право власності чи користування на які виникло до 2004 року, - за наявності) або відмітка про випадок, визначений частиною четвертою статті 34 цього Закону та/або частиною першою статті 12-1 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»; 2) реєстраційний номер містобудівних умов та обмежень, технічних умов у Реєстрі будівельної діяльності; 3) реєстраційний номер звіту про результати експертизи проектної документації на будівництво об`єкта в Реєстрі будівельної діяльності; 4) реєстраційний номер енергетичного сертифіката в Реєстрі будівельної діяльності; 5) ідентифікатор об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта) (у заяві про видачу дозволу зазначається для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта) до подання заяви); 6) відомості про складові частини об`єкта (квартири, вбудовані чи вбудовано-прибудовані житлові та нежитлові приміщення в будинку, будівлі, споруді, гаражні бокси, машиномісця, інші житлові та нежитлові приміщення, які після прийняття об`єкта в експлуатацію є самостійними об`єктами нерухомого майна).
		У день виготовлення з використанням Реєстру будівельної діяльності дозволу на виконання будівельних робіт програмні засоби електронної системи забезпечують автоматичне направлення до органу з присвоєння адреси повідомлення про необхідність присвоєння адреси об`єкту нового будівництва.
		Порядок видачі та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт визначається Кабінетом Міністрів України.
		Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є: 1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; 2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства; 3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».
		Рішення про видачу або анулювання дозволу на виконання будівельних робіт може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права видачі дозволу), або оскаржено до суду.
		У разі якщо в установлений цією статтею строк органом державного архітектурно-будівельного контролю не видано дозвіл на виконання будівельних робіт або відмову в його видачі, замовник звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, для вжиття протягом десяти робочих днів заходів, пов`язаних з видачею зазначеного дозволу або відмовою в його видачі. У разі якщо протягом зазначеного строку не буде видано дозвіл на виконання будівельних робіт або відмову в його видачі, право на виконання будівельних робіт виникає на десятий робочий день з дня реєстрації письмового звернення, направленого рекомендованим листом або через електронний кабінет або іншу державну інформаційну систему, інтегровану з електронною системою, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а дозвіл вважається виданим.
		Дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: 1) подання замовником заяви про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт; 2) наявності відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником; 3) на підставі судового рішення, що набрало законної сили, про скасування містобудівних умов та обмежень та/або припинення права на виконання будівельних робіт.
		Відомості про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт з підстав, визначених пунктами 1 та 2 цієї частини, включаються до Реєстру будівельної діяльності автоматично з присвоєнням реєстраційного номера в цьому реєстрі та оприлюднюються на порталі електронної системи.
		Дозвіл на виконання будівельних робіт вважається анульованим з дати внесення відомостей про анулювання такого дозволу до Реєстру будівельної діяльності.
		У разі якщо право на будівництво об`єкта передано іншому замовникові або змінено генерального підрядника чи підрядника (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), а також у разі коригування проектної документації замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю з поданням засвідчених у встановленому порядку копій документів, що підтверджують зазначені зміни. У разі якщо коригування проектної документації може вплинути на визначення адреси об`єкта нового будівництва (зміна місця розташування об`єкта, головного входу, зміна кількості об`єктів тощо), у повідомленні зазначається про необхідність коригування (зміни, присвоєння, анулювання) адреси. Продовження виконання будівельних робіт без такого повідомлення забороняється.
		Одночасно з направленням до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю повідомлення, що передбачає необхідність коригування (зміни, присвоєння, анулювання) адреси, програмні засоби електронної системи забезпечують автоматичне направлення до органу з присвоєння адреси повідомлення про необхідність коригування адреси об`єкта нового будівництва.
		У разі зміни осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, або відповідальних виконавців робіт замовник повідомляє відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю про такі зміни з поданням засвідчених в установленому порядку копій документів, що підтверджують зазначені зміни, протягом трьох днів з дня їх настання.
		Звертаючись із заявленим позовом про зобов`язання КП «Будова» виконати рішення Державіаслужби від 13 лютого 2018 року № 78 про припинення будівництва та необхідність звернення до Державіаслужби для погодження цього будівництва, визнання протиправною бездіяльність Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради в частині непогодження об`єкта будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27А з Державіаслужбою та зобов`язання вчинити дії щодо погодження вищезазначеного будівництва, позивач жодним чином не обґрунтував заявлені вимоги в частині скасування містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки та дозволів на будівельні роботи.
		Позивач не визначив жодних законних підстав для скасування містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки та дозволів на будівельні роботи.
		Також, колегія суддів наголошує, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що дозвіл на виконання будівельних робіт, є правовим актом індивідуальної дії. 
		Такий правовий акт породжує права й обов`язки тільки для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 802/233/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 814/104/17, від 22 серпня 2018 року у справі №815/1568/16).
		Крім того, оскаржувані дозволи є правовими актами ненормативного характеру, тобто, актами індивідуальної дії, які стосуються виключно визначених у них суб`єктів, а тому, такі дозволи не порушує прав позивача.
		На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову в частині визнання протиправними дій щодо видачі містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки та дозволів на будівельні роботи та їх скасування. 
		Висновки суду апеляційної інстанції також відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 826/4895/18.
		Щодо позовних вимог про зобов`язання КП «Будова» та ТОВ «Транском Строй» знести самочинне будівництво за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27А та привести ділянку в попередній стан, колегія суддів зазначає наступне. 
		Відповідно до вимог ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
		Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
		Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
		Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
		На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
		Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.
		У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
		Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
		Згідно ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № 3038-VI, в редакції на час звернення з позовом та розгляду справи судом, у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
		У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.
		За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
		У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством.
		Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
		Відповідно до ч. 1 ст. 41 вказаного Закону державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
		Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.
		Позивачем жодним чином не обґрунтовано заявлені вимоги в частині зобов`язання КП «Будова» та ТОВ «Транском Строй» знести самочинне будівництво за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27А та привести ділянку в попередній стан.
		Позивач не зазначає жодних законних підстав для прийняття судом рішення про зобов`язання знести спірне будівництво.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що за обставин даної справи органами державного архітектурно-будівельного контролю не проводилось перевірок щодо дотримання КП «Будова» та ТОВ «Транском Строй» вимог у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, будь-яких приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису відносно КП «Будова» та ТОВ «Транском Строй» не приймалось. 
		Також, колегія суддів наголошує, що позивач у даній справі просить зобов`язати КП «Будова» виконати рішення в частині припинення будівництва та щодо необхідності погодження такого будівництва з Державіаслужбою, однак, не вказує, які саме підстави, згідно наведених вимог чинного законодавства, для зобов`язання КП «Будова» та ТОВ «Транском Строй» знести самочинне будівництво за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27А та привести ділянку в попередній стан.
		Таким чином, в межах розгляду даної справи позовні вимоги про зобов`язання КП «Будова» та ТОВ «Транском Строй» знести самочинне будівництво за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27А та привести ділянку в попередній стан задоволенню не підлягають, що вірно встановлено судом першої інстанції. 
		На підставі наведеного, згідно ст. 317 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга КП «Будова» підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга Державної авіаційної служби України - задоволенню частково, рішення суду першої інстанції скасуванню із прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову. 
		Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Колективного підприємства «Будова»  залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України  задовольнити частково. 
		Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року  скасувати. 
		Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Державної авіаційної служби України  задовольнити частково. 
		Зобов`язати Колективне підприємство «Будова» виконати рішення Державіаслужби від 13 лютого 2018 року № 78.
		Визнати протиправною бездіяльність Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради в частині непогодження об`єкта будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27А з Державною авіаційною службою України та зобов`язати вчинити дії щодо погодження вищезазначеного будівництва;
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст судового рішення складено 22.11.2021 року.
		 
		 
		Головуюча суддя: О.А. Шевчук 
		 
		Суддя: А.В. Бойко 
		 
		Суддя: А.Г. Федусик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...