Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/18762/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 24.11.2021. Зареєстровано: 25.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.11.2021.
Дата набрання законної сили: 28.12.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		24 листопада 2021 року                               м. Київ                                        № 640/18762/21
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни про визнання протиправною та скасування постанови, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом  до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.06.2021 у виконавчому провадженні № 65857654, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Овсієнко Аллою Вікторівною.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що приватний виконавець протиправно відкрила виконавче провадження не за місцем реєстрації позивача та/або його проживання, а у виконавчому окрузі міста Києва, де позивач не проживає та не має майна. Позивач наголошує на тому, що у постанові про відкриття виконавчого провадження відсутні будь-які дані та посилання про наявність у позивача іншого майна, місцезнаходження якого підпадає під виконавчий округ приватного виконавця.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2021 відкрито провадження в справі, з урахуванням особливостей, визначених ст. 287 КАС України. Зобов`язано відповідача надати суду належним чином завірені матеріали виконавчого провадження № 65857654.
		12.08.2021 до суду від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни надійшов відзив на позовну заяву (з матеріалами виконавчого провадження), в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказав на те, що виконавчим округом приватного виконавця Овсієнко Алли Вікторівни є місто Київ, при цьому, виконавче провадження було відкрито правомірно, оскільки виконавчий напис було пред`явлено за місцезнаходженням майна боржника, а саме, грошових коштів, що знаходилися на рахунку в банку.
		Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Як вбачається із матеріалів даної справи, у провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни на виконанні перебуває виконавче провадження № 65857654, дата відкриття: 18.06.2021, в якому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є боржником, а стягувачем є юридична особа: Акціонерне товариство "Банк Форвард" (ЄДРПОУ:34186061).
		25.06.2021 позивач надіслав відповідачу лист, в якому повідомив, що зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , та майна на території міста Києва не має та ніколи не мав, а тому, просив протягом трьох днів закінчити виконавче провадження № 65857654 та повернути виконавчий документ стягувачу, відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». 
		08.07.2021 відповідач, листом № 65857654 повідомила позивача про те, що виконавче провадження було відкрито за місцезнаходженням майна боржника - наявність коштів на банківському рахунку, відкритому у стягувача, з огляду на що, підстави для закриття виконавчого провадження № 65857654 відсутні.
		Позивач, вважаючи, що виконавцем було порушено законодавство, яким регулюється діяльність органів примусового виконання рішень, звернувся з даним позовом до суду.
		При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно змісту статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Приписами пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII, визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
		Нормами частини першої статті 5 Закону 1404-VIII, передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
		Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 02 червня 2016 року №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403-VIII).
		Згідно частини першої статті 27 Закону № 1403-VIII, фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".
		Частинами першої, другої статті 25 Закону № 1403-VIIІ, визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
		Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
		Відповідно до норм статті 24 Закону № 1404-VIII, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
		Згідно частини п`ятої, третьої, сьомої статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
		Відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України № 1404-VIII "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, визначено окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, розроблено Інструкцію затверджено наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2832/5, далі - Інструкція).
		Згідно пунктів 6, 7 Інструкції, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом, зокрема, винесення постанов. Постанова як окремий документ містить, зокрема, мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову.
		Пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції, визначено, що заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.
		У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості: назва і дата видачі виконавчого документа; прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача; дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача; номер телефону стягувача; спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів); реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності).
		У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).
		Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції, місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.
		Вимогами статті 24 Закону № 1404-VIII, визначено, що суд, при наданні правової оцінки постанові про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем, повинен встановити не лише місцезнаходження боржника, а й місцезнаходження його майна.
		Так,  в розумінні глави 13 Цивільного кодексу України, враховуючи положення статті 24 Закону № 1404-VIII, майном є саме грошові кошти, а не банківські рахунки.
		Судом встановлено, що виконавчим округом приватного виконавця Овсієнко Алли Вікторівни є місто Київ.
		При цьому, абз. 4 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, визначено, що у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.
		Пунктом 4 Глави 16 розділу II Порядку № 296/5, визначено зміст виконавчого напису, зокрема, найменування та місце проживання (місцезнаходження) боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб).
		У випадку пред`явлення виконавчого документа не за місцем проживання або місцем перебування боржника (фізичної особи), а за місцезнаходженням майна боржника, на стягувача покладено обов`язок надати документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.
		Відповідач - приватний виконавець наголошує на тому, що вона правомірно відкрила виконавче провадження, оскільки виконавчий напис було пред`явлено за місцезнаходженням майна боржника, а саме, грошових коштів боржника, що знаходилися на рахунку в банку.
		Як вбачається з матеріалів справи, надсилаючи приватному виконавцю Овсієнко А.В. заяву про примусове виконання рішення, заявник просив відкрити за місцем знаходження майна боржника, зокрема, у заяві зазначено, що у боржника у місті Києві наявне майно (грошові кошти).
		До заяви про примусове виконання рішення заявником додано довідку, в якій зазначається, що ОСОБА_1 є власником рахунку №   НОМЕР_1 від 17.09.2013, відкритого в АТ «Банк Форвард», який розташований у м. Києві, з наявним залишком власних коштів. 
		Слід зазначити,, що, у даному випадку, виконавчий документ було прийнято не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, а за місцезнаходженням його майна - грошових кошів на картковому рахунку, відкритого в АТ "Банк Форвард", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 105.
		Як вбачається з матеріалів справи, місцем  проживання боржника, яким є ОСОБА_1 , є АДРЕСА_2 .
		Суд зазначає, що наявність будь-якого майна у позивача (боржника) у м. Києві (в межах виконавчого округу відповідача), не встановлено.
		Як вже зазначалось, в розумінні глави 13 Цивільного кодексу України, враховуючи положення статті 24 Закону №1404-VIII, майном є саме грошові кошти, а не банківські рахунки.
		Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 160/12729/19.
		Суд  звертає увагу на те, що стягувачем при поданні заяви про примусове виконання рішення, не було зазначено та не надано доказів, які б підтверджували, що боржник, дійсно, має власні грошові кошти (майно) на зазначеному вище рахунку, а відповідачем при прийнятті виконавчого документа до виконання, це не перевірено та не встановлено. Слід наголосити на тому, що саме кошти боржника, які знаходяться на рахунку є майном, а не сам рахунок, відкритий боржником у банківській установі.
		Щодо посилань відповідача на лист Міністерства юстиції України від 11.06.2018               № 23123/16620-33-18/20.5.1, то суд з даного приводу зазначає, що останній не має сили нормативного акту, отже, не може регулювати спірні правовідносини. Крім того, в листі надано оцінку правомірності відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за умови знаходження грошових коштів на рахунках боржника, що також обумовлює наявність у приватного виконавця інформації про наявність таких коштів на рахунку на дату прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження.
		За таких обставин, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження була прийнята відповідачем з порушенням приписів частини другої  статті 24 Закону № 1404-VIII, оскільки, приватним виконавцем виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи (позивача).
		Згідно із пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
		Таким чином, у даному випадку, приватний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу у зв`язку із пред`явленням його не за місцем виконання, чого в даному випадку вчинено не було.
		Вказані обставини не були перевірені та враховані відповідачем під час винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, відтак, таке рішення приватного виконавця є таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, які встановлені  Законом України «Про виконавче провадження», тому,  доводи та обґрунтування позивача, викладені у позовній заяві знайшли своє підтвердження.  
		Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);             5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають задоволенню.
		Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 908 грн., які підлягають стягненню з відповідача, на користь останнього у повному обсязі.
		Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
		 
		    В И Р І Ш И В :
		 
		          Адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
		 
		          Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.06.2021 у виконавчому провадженні № 65857654, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Овсієнко Аллою Вікторівною.
		 
		Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 грн. (девятсот вісім гривень) з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни.
		 
		За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Повне найменування сторін:
		 
		Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 )
		 
		Відповідач: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алла Вікторівна (01135, м. Київ, вул. Чорновола Вячеслава, 10, оф. 91)
		 
		          Суддя                                                                                      В.І. Келеберда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...