Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 286/2295/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 24.11.2021. Зареєстровано: 25.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2021.
Дата набрання законної сили: 24.11.2021
Номер судового провадження: К/9901/4503/17

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		24 листопада 2021 року 
		Київ
		справа №286/2295/17
		адміністративне провадження № К/9901/4503/17  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Мороз Л.Л.,
		суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І., 
		розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №826/2295/17
		за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирського області, Овруцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 13 вересня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Кулініча Я.В., та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Іваненко Т.В., суддів: Кузьменко Л.В., Франовської К.С.,
		в с т а н о в и в :
		ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, Овруцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:
		- визнати протиправними дії відповідачів щодо припинення здійснення їй соціальних виплат як внутрішньо переміщеній особі з 01.05.2017 по 01.11.2017;
		- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області здійснити їй перерахунок компенсації вартості харчування за період з 01.05.2017 по 01.11.2017;
		- зобов`язати Овруцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити їй перерахунок пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання, як інваліду 2 групи, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою, за період з 01.06.017 по 01.12.2017. 
		В обґрунтування позову зазначала, що відповідачі всупереч вимогам законів та нормативно-правових актів протиправно припинили здійснення соціальних виплат та пенсії як внутрішньо переміщеній особі.
		Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 13 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
		Суди встановили, що ОСОБА_1 має другу групу інвалідності. Захворювання пов`язане з наслідками аварії на ЧАЕС. 
		З 01.10.2014 позивачка перебуває на пенсійному обліку в Овруцькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, а з 25.11.2014 - на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації та отримує пенсію та компенсаційні виплати, як внутрішньо переміщена особа (постійно проживала та була зареєстрована в м. Донецьку Донецької області).
		Відповідно до рішення начальника УПСЗН Овруцької РДА від 23.01.2017 №1 головним державним соціальним інспекторам та державним соціальним інспекторам Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації було проведено перевірку фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщених осіб.
		Згідно з актом обстеження матеріально - побутових умов сім`ї 01.02.2017 ОСОБА_1 залишено повідомлення про необхідність з`явитися в УПСЗН для проходження фізичної ідентифікації протягом 3-х робочих днів, а 08.02.2017 УПСЗН на адресу позивачки направлено аналогічне повідомлення листом.
		Також 08.02.2017 Управлінням праці було направлено запит до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо надання інформації про можливий виїзд внутрішньо переміщених осіб за кордон, на тимчасово окуповану територію України або населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, зокрема, щодо ОСОБА_1 .
		Відповідно до інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 03.05.2017 №0.64-14286/0/15-17 ОСОБА_1 має порушення терміну відсутності на території України більше 60 днів.
		Рішенням начальника Управління праці та соціального захисту населення Овруцької РДА від 12.05.2017 з вказаних вище підстав було скасовано дію довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 та припинено призначення соціальних виплат.
		Рішенням комісії №7 з питань надання житлових субсидій, соціальних державних допомог, соціальних виплат та реалізації права на пільги окремих категорій громадян за фактичним місцем проживання від 18.05.2017, з 01.06.2017 ОСОБА_1 припинено соціальні виплати, оскільки вона має перевищення терміну відсутності на території України більше 60 днів.
		Листом від 24.05.2017 №10-04/К-887 Управління праці повідомило позивачку про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та про припинення соціальних виплат.
		Листом від 31.05.2017 №1005/к-7 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивачку про припинення виплати пенсії на підставі п. 14 Порядку №365 (не проживає за місцем реєстрації більше 60 днів).
		Вважаючи такі дії та рішення відповідачів протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з відсутності протиправності дій та рішень відповідачів, оскільки позивачка - внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання..
		Позивачка не погодилася із зазначеними рішеннями судів і подала касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову. Вказує, що отримання структурним підрозділом з питань соціального захисту населення лише самої інформації про те, що внутрішньо переміщена особа була відсутня понад 60 днів за місцем проживання не може слугувати підставою для автоматичного прийняття рішення про скасування дії довідки, якщо при цьому відсутні обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.
		У поданих відзивах на касаційну скаргу відповідачі просять відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
		Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про часткове задоволення скарги з огляду на таке.
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Суд зазначає, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи.
		Конституційний Суд України у рішенні від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
		У зазначеному рішенні Конституційного Суду України та відповідній практиці Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов`язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
		Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
		Відповідно до статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
		Принципи, засади та механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
		Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
		Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
		Отже, нормативно-правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
		Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону № 1058-IV, за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
		Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009) 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
		Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
		Крім того, відповідно до частини другої статті 2 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
		Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.
		Так, абз. 7 ч.1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014 (далі - Закон № 1706) передбачено, що рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
		Згідно з абз.8 ч.1 ст. 12 Закону № 1706-УІ1 у разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.
		Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є: дані, отримані з відповідних державних реєстрів; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об`єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до статті 16 цього Закону.
		З аналізу вказаних норм слідує, що рішення про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання лише при умові, якщо така інформація дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутою місця постійного проживання.
		Тобто, отримання структурним підрозділом з питань соціального захисту населення лише самої інформації про те, що внутрішньо переміщена особа була відсутня понад 60 днів за місцем проживання не може слугувати підставою для автоматичного прийняття рішення про скасування дії довідки, якщо при цьому відсутні обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.
		Проте, судами було установлено, що позивачка 13.03.2017 з`явилася до Управління праці та пройшла фізичну ідентифікацію. У ході співбесіди повідомила, що раніше прийти не змогла через перебування у м. Коростень.
		Також слід зазначити, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509. 
		Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України.
		Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що невиплата відповідачами позивачці пенсії за віком та соціальних виплат є неправомірною через відсутність належних підстав для такого припинення, передбачених частиною 1 статті 47 Закону № 1058-IV, в рамках статті 49 вказаного Закону.
		Разом з цим, колегія суддів вважає необґрунтованими позовні вимоги щодо зобов`язання відповідачів здійснити перерахунок пенсії, оскільки фактично спірним у цій справі є питання щодо законності припинення здійснення виплати пенсії та соціальних виплат.
		За таких обставин, на думку колегії суддів, з метою ефективного відновлення порушеного права позивачки її позов підлягає частковому задоволенню.
		Відповідно до ч.1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Враховуючи, що судами попередніх інстанцій допущено порушенням норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвалених у справі рішень із прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.
		Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356  Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
		п о с т а н о в и в :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
		Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 13 вересня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року - скасувати.
		Прийняти у справі №286/22958/17 нову постанову.
		Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Овруцької РДА від 12.05.2017, яким скасовано дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка була видана ОСОБА_1 .
		Зобов`язати Овруцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, починаючи з 01.06.2017 по 01.12.2017.
		Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирського області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 соціальних виплат, починаючи з 01.05.2017 по 01.11.2017.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		Л.Л. Мороз
		А.Ю. Бучик
		А.І. Рибачук,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...