Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/2786/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції).
Надіслано для оприлюднення: 24.11.2021. Зареєстровано: 25.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2021.
Дата набрання законної сили: 24.11.2021
Номер судового провадження: К/9901/19705/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 листопада 2021 року 
		м. Київ
		справа № 460/2786/19
		адміністративне провадження № К/9901/19705/20 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Дашутіна І. В.,
		суддів Шишова О.О., Яковенка М. М.,
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року, у складі судді: Друзенко Н.В., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року, у складі колегії суддів: Кушнерика М.П., Гінди О.М., Ніколіна В.В., у справі №460/2786/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські  лісопильні» до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські лісопильні» звернулось в суд з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 18.07.2019 №0012571405, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на суму 492 767,25 грн та №0012561405, яким збільшено суму грошового забезпечення за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на суму 2  053 198,05 грн.
		Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року, яке було залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року, позов задоволено.
		Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0012571405 та №0012561405 від 18.07.2019.
		Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лісопильні» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір в сумі 19210 гривень.
		Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що поставлений товариством товар має підтвердження походження з країн Європейського Союзу відповідно до Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, що не враховано Головним управлінням ДФС в Рівненській області, а тому підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень щодо донарахування податку на додану вартість та митних платежів на всі партії товару без урахування права позивача на застосування пільгової ставки ввізного мита у податкового органу не було.
		Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
		Основний вид діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лісопильні» - «Лісопильне та стругальне виробництво», що підтверджується випискою з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис від 29.09.2014 за № 15981020000001143 КВЕД 16.10 (а.с. 97).
		05 липня 2018 року між Компанією "Wood Product Trading OU" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські лісопильні» (покупець) був укладений контракт про купівлю-продаж товару №WPT/USM - 2018, за умовами якого покупець погоджується придбати у продавця, а продавець погоджується поставити покупцеві один комплект високоефективного автоматизованого котельного обладнання UNICONFORT модель GLOBAL/G600 з інтегрованою системою подачі матеріалу, видалення газів та очистки золи (розібраний, новий) 2018 року випуску, потужністю 6000 кВТ (далі-товар), виробник компанія UNICONFORT, Італія вартістю 680000,00 Євро. Поставка товару здійснювалася продавцем на умовах DAP (Інкотермс 2010)(а. с. 33-36).
		Поставка товару була здійснена продавцем партіями в розібраному вигляді з його поділом на одинадцять комплектуючих. Митне оформлення проведене покупцем за митними деклараціями: № UА204080/2018/004824 від 08.08.2018, № UA20480/2018/004842 від 09.08.2018, № UА204080/2018/005541 від 06.09.2018, № UA20480/2018/005612 від 10.09.2018, № UA204080/2018/005625 від 10.09.2018, № UA20480/2018/005782 від 17.09.2018, № UА204080/2018/005783 від 17.09.2018, № UA20480/2018/005957 від 24.09.2018, № UА204080/2018/005958 від 24.09.2018, № UА204080/2018/006305 від 10.10.2018 із застосуванням преференційної ставки ввізного мита у розмірі 2,5 %, оскільки товар вироблений в країні, яка входить до Європейського Союзу. Ці митні декларації були прийняті контролюючим органом і за ними були сплачені необхідні митні платежі, що не заперечується сторонами (а.с.37-77). Жодних зауважень щодо недотримання декларантом вимог митного законодавства від контролюючого органу не надходило.
		При розмитнені частин цього товару декларантом були надані оригінали сертифікатів з його перевезення EUR 1 щодо кожної поставленої партії: VE N. Q793915 від 13.09.2018, VE N. Q793115 від 03.08.2018, VE N. Q793690 від 04.09.2018, VE N. Q793587 від 13.09.2018, VE N. Q793191 від 12.09.2018, VE N. Q793167 від 05.09.2018, VE N. Q793168 від 05.09.2018, VE N.Q793128 від 06.08.2018, VE N. Р703707 від 11.09.2018, VE N. Q793588 від 13.09.2018 видані експортером UNICONFORT S.R.L (Via Dell Industria, 21, 35108, San Martino di Lupari, Italy). Ці документи підтверджують походження складових комплектного обладнання з Італії, яка є країною, що входить у Європейський Союз (а.с.78-88) .
		30 травня 2019 року на підтвердження країни походження чергової складової придбаного товару, ввезеної на підставі митної декларації № UA 20480/2018/005991 від 25.09.2018, з метою відновлення преференційної ставки мита позивачем до митного органу була подана заява разом з оригіналом сертифікату EUR1N. Q 165771 від 19.04.2019 (а.с.89).
		Листом відповідача від 30.05.2019 №185 за результатами розгляду звернення позивача повідомлено, що рішення про відновлення преференційного режиму щодо зазначеного у заяві товару буде прийнято після отримання відповіді від митних органів Італії щодо підтвердження автентичності та правильності поданого сертифіката про країну походження (а. с. 90-91).
		У подальшому, згідно з наказом ГУ ДФС у Рівненській області №1577 від 14.12.2018 "Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Українські лісопильні" посадовими особами ГУ ДФС у Рівненській області проведена документальна невиїзна перевірка позивача щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформленні товарів за митними деклараціями: № UА204080/2018/004824 від 08.08.2018, № UA20480/2018/004842 від 09.08.2018, № UА204080/2018/005541 від 06.09.2018, № UA20480/2018/005612 від 10.09.2018, № UA204080/2018/005625 від 10.09.2018, № UA20480/2018/005782 від 17.09.2018, № UА204080/2018/005783 від 17.09.2018, № UA20480/2018/005957 від 24.09.2018, № UА204080/2018/005958 від 24.09.2018, № UA20480/2018/005991 від 25.09.2018, № UА204080/2018/006305 від 10.10.2018.
		За її результатами складено акт №1355/17-00-14-07-05/ 0039414678 від 04.07.2019. Відповідно до викладених у ньому висновків перевіркою встановлено порушення товариством статті 26 Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "Товарів, що походять з певної країни і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом від 27.06.2014, частин 4 та 5 статті  280, частини 1 статті  281, статті 295 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті мита за вказаними вище митними деклараціями на загальну суму 1642558,44 грн. Поряд з цим виявлено порушення декларантом, пункту 190 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за зазначеними митними деклараціями на загальну суму 328 511,50 грн (а.с.11-15).
		ТОВ "Українські лісопильні" подано ГУ ДФС у Рівненській області заперечення до акту від 11.07.2019 №226 (а.с.16-17).
		Проте, листом від 17.07.2019 №8366/10/17-00 такі заперечення залишені без задоволення (а.с.18-20).
		На підставі акту перевірки №1355/17-00-14-07-05/ 0039414678 від 04.07.2019 Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято податкові-повідомлення-рішення від 18.07.2019: №0012561405 про збільшення грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, на суму 2053198,05 грн (за податковими зобов`язаннями 1642558,44 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 410639,61 грн) (а.с.31-32) і № 0012571405 за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на суму 492767,25 грн (за податковими зобов`язаннями 328511,50 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями  164255,75 грн) (а.с.28-30).
		Ці рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України. Однак рішенням Державної фіскальної служби України №42547/6/99-99-11-06-03-25 від 27.09.2019 скаргу позивача вих.№242 від 29.07.2019 залишено без задоволення, а рішення - без змін (а.с.21-27).
		19 вересня 2019 року ТОВ "Українські лісопильні" надіслало Компанії "Wood Product Trading OU" лист з проханням посприяти в отриманні від виробника Компанії UNICONFORT (Італія) єдиного сертифікату з перевезення EUR1 на поставлений комплект високоефективного автоматизованого котельного обладнання UNICONFORT модель GLOBAL/G600 (а.с.92).
		У відповідь на нього Компанія "Wood Product Trading OU" листом від 09.10.2019 №201910009 повідомила, що відповідно до Рішення Комісії ЄС №2007/С83/01 допускається супроводження партій товару окремими доказами його походження. У такому випадку ці документи приймаються митними органами країни-імпортера для відповідних партій замість єдиного доказу походження, виданого для всього продукту. Відповідно до цього, для митного оформлення товарів "частини комплектації обладнання", щоб довести країну походження, виробник товару UNICONFORT (Італія) видала на них 11 сертифікатів Євро 1 (а.с.108-109).
		Уважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, товариство звернулося до суду. 
		Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 11.07.2018 між Компанією "Wood Product Trading OU" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські лісопильні" (покупець) був укладений контракт про купівлю-продаж товару №WPT/USM - 2018, за умовами якого покупець погоджується придбати у продавця, а продавець погоджується поставити покупцеві один комплект високоефективного автоматизованого котельного обладнання UNICONFORT модель GLOBAL/G600 з інтегрованою системою подачі матеріалу, видалення газів та очистки золи (розібраний, новий) 2018 року випуску, потужністю 6000 кВТ (далі-товар), виробник компанія UNICONFORT, Італія, вартістю 680 000,00 Євро на умовах DAP згідно з Інкотермс-2000. Дія цього Контракту закінчується 31.12.2019, а в частині розрахунків - до повного здійснення.
		На виконання вимог указаного Контракту, лінія з розпилювання деревини автоматизована, яка була у використанні, цивільного призначення поставлена в повному обсязі та ввезена на митну територію України за кодом УКТЗЕД 8403109010 як єдиний товар в розібраному стані кількома партіями за митними деклараціями: № UА204080/2018/004824 від 08.08.2018, № UA20480/2018/004842 від 09.08.2018, № UА204080/2018/005541 від 06.09.2018, № UA20480/2018/005612 від 10.09.2018, № UA204080/2018/005625 від 10.09.2018, № UA20480/2018/005782 від 17.09.2018, № UА204080/2018/005783 від 17.09.2018, № UA20480/2018/005957 від 24.09.2018, № UА204080/2018/005958 від 24.09.2018, № UА204080/2018/006305 від 10.10.2018, № UA20480/2018/005991 від 25.09.2018.
		У графах 44 вказаних митних декларацій розраховано мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, в розмірі пільгової ставки 2,5% у зв`язку з тим, що товар походить із країни ЄС.
		До митного оформлення позивачем надані сертифікати з перевезення товару EUR.1 щодо кожної поставленої партії: VE N. Q793915 від 13.09.2018, VE N. Q793115 від 03.08.2018, VE N. Q793690 від 04.09.2018, VE N. Q793587 від 13.09.2018, VE N. Q793191 від 12.09.2018, VE N. Q793167 від 05.09.2018, VE N. Q793168 від 05.09.2018, VE N.Q793128 від 06.08.2018, VE N. Р703707 від 11.09.2018, VE N. Q793588 від 13.09.2018 видані експортером UNICONFORT S.R.L (Via Dell Industria, 21, 35108, San Martino di Lupari, Italy) під його відповідальність. В сертифікатах зазначено, що країною походження товару, ввезеного за всіма вказаними митними деклараціями, є Італія, при цьому мито нараховано контролюючим органом по 10 з 11 митних декларацій за пільговою ставкою 2,5% (код пільги 410 Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС).
		Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
		Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що за результатами перевірки складено акт, відповідно до змісту якого встановлено ряд порушень товариством законодавства, основним з яких стало порушення статті 26 Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "Товарів, що походять з певної країни і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом від 27.06.2014, тобто, відсутність при здійсненні митного оформлення позивачем єдиного документа, який підтверджує походження ввезеного ним комплектного обладнання із країни Європейського Союзу. Такий документ повинен надаватися контролюючому органу при митному оформленні першої партії придбаного товару, що був зобов`язаний здійснити декларант. Оскільки єдиного документу позивачем не надано, походження товару з країни ЄС ним не доведено, а тому підприємство не мало права на застосування до нього пільгової ставки ввізного мита. Зазначений товар ввозився у розібраному стані кількома партіями протягом 2018 року із застосуванням пільгової ставки мита (преференції). Скаржник указував, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 26 Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "Товарів, що походять з певної країни і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом від 27.06.2014.
		Позивачем не були подано відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті вимог.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
		Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини 1 статті 271 Митного кодексу України, мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього  Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Так, згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
		Отже сума податку на додану вартість залежить від розміру мита, що підлягає сплаті та включається до ціни товару.
		Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.
		Стаття 276 МК України визначає платників мита, з-поміж яких: 1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом; 2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях; 3) особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; 4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу); 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом; 6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.
		Відповідно до частини першої статті 277 МК України об`єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.
		Аналіз такого правового регулювання дає підстави для висновку, що платники податків, визначені статтею 272 МК України, при ввезені відповідного товару (який є об`єктом оподаткування відповідно до частини першої статі 277 МК України) на митну територію України зобов`язані сплачувати ввізне мито.
		Частиною першою статті 280 Митного кодексу України передбачено, що в Україні застосовуються такі види ставок мита: 1) адвалорна - у відсотках до встановленої статтею 279 цього Кодексу бази оподаткування; 2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 цього Кодексу; 3) комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита.
		Відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті ставки мита, крім сезонного та особливих видів мита, встановлюються виключно законами України з питань оподаткування. Ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.
		За змістом частини п`ятої статті 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
		До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.
		До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
		При цьому, відповідно до частин 1, 5 ст.281 МКУ допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
		У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		За змістом частини другої статті 36 Митного кодексу України країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до частини шостої статті 36 МК України положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
		Статтею 43 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат. Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями. Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару. Сертифікат про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, та виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару.
		За змістом частини восьмої цієї статті у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості. Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
		Стаття 44 Митного кодексу України визначає порядок підтвердження країни походження товару.
		За змістом частин першої, другої статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов`язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.
		З 1 січня 2016 року застосуванню підлягає Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року (надалі також - Угода про асоціацію), розділом IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею»  якої встановлено порядок здійснення торгівлі товарами -, що походять з територій Сторін.
		Відповідно до статті 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).
		Згідно зі статтею 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.
		Кожна Сторона, виходячи із положень частини першої статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
		Відповідно до статті 2 розділу ІІ «Визначення концепції «походження товарів» Протоколу І до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу : (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
		Частиною першою статті 16 розділу V «Підтвердження походження»  Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
		Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію. Згідно з положеннями цієї статті сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.
		Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
		Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
		Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
		Аналіз наведених норм міжнародного законодавства та законодавства України дає підстави для висновку, що однією із передумов для використання переваг, передбачених Угодою про асоціацію, є надання документа, що підтверджує походження товару, зокрема сертифіката з перевезення товару EUR.1.
		Натомість сторонами Угоди було зазначено, що у випадку якщо на запит імпортера і на умовах, указаних митними органами країни імпорту, розібрані чи незібрані товари в розумінні Загального правила 2(a) Гармонізованої системи, що підпадають під дію Розділів XVI і XVII або позицій 7308 і 9406 Гармонізованої системи, імпортуються частинами, після ввезення першої частини імпортер повинен подати митним органам країни імпорту єдине підтвердження походження цих товарів (відповідно до статті 26 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).
		Суд зазначає, що у спірних правовідносинах необхідно визначити основну мету підтвердження походження - ідентифікації товарів.
		Цілями асоціації України та ЄС є у тому числі запровадження умови для посилених економічних та торгівельних відносин, які вестимуть до поступової інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС, у тому числі завдяки створенню поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі, як це визначено у Розділі IV («Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею») Угоди, та підтримувати зусилля України стосовно завершення переходу до діючої ринкової економіки, у тому числі шляхом поступової адаптації її законодавства до acquis ЄС.
		Преференційними правилами походження, які запроваджені згідно із Главою 1 Розділу IV Угоди про асоціацію визначено, що сторони поступово створюють зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду, що не перевищує 10 років починаючи з дати набрання чинності Угодою-1, відповідно до положень цієї Угоди. Зона вільної торгівлі означає, що товари ЄС та України ввозитимуться на території ЄС та України без обтяжень по сплаті митних платежів. Важливим є лише підтвердження походження цих товарів з відповідних територій. 
		Суд зазначає, що згідно із статтею 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
		Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди передбачено порядок такої перевірки підтверджень походження товарів. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.
		З огляду на викладене колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доходить висновку, що міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару.
		Таких звернень відповідача до митних органів Італії, які видали сертифікати про проходження EUR. 1 VE N. Q 793915 від 13.09.2018р., N. Q 793115 від 03.08.2018р., N. Q 793690 від 04.09.2018р., N. Q 793587 від 13.09.2018р., N. Q 793191 від 12.09.2018р., N.Q 793167 від 05.09.2018р., N. Q 793168 від 05.09.2018р., N. Q 793128 від 06.08.2018р., N. Р 703707 від 11.09.2018р., N. Q 793588 від 13.09.2018р., не направлялися, крім запиту по останній МД № UA 20480/2018/005991 від 25.09.2018 з якою було подано оригінал сертифікату EUR1N. Q 165771 від 19.04.2019.
		Колегія суддів також враховує, що сертифікати про походження EUR. 1 VE N. Q 793915 від 13.09.2018, N. Q 793115 від 03.08.2018, N. Q 793690 від 04.09.2018, N.Q 793587 від 13.09.2018, N. Q 793191 від 12.09.2018, N. Q 793167 від 05.09.2018, N. Q 793168 від 05.09.2018, N. Q 793128 від 06.08.2018, N. Р 703707 від 11.09.2018, N. Q 793588 від 13.09.2018 не скасовані, недійсними не визнані, тобто є чинними, а, відтак, є єдиним документом, що підтверджує походження товару з країн Європейського Союзу, та надає пільги зі сплати митних платежів.
		Італія є країною, що входить до Європейського Союзу, що є загальновідомим фактом і не потребує доказування.
		Відповідно до частини 5 статті 45 МК України у випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання органами доходів і зборів належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.
		Ураховуючи те, що відповідно до статті 33 Протоколу 1 до Угоди саме результати перевірки підтверджень походження товару, є підставою для відмови у наданні платнику податків права на преференції, зважаючи на основну мету підтвердження походження - ідентифікації товарів, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що при митному оформленні поставленого товару ТОВ "Українські лісопильні" не порушило вимог статті 26 Протоколу 1 "Щодо визначення концепції " Товарів, що походять з певної країни і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію і мав право на розмитнення партій товару за преференційною ставкою ввізного мита.
		Колегія суддів уважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про те, що поставлений товариством товар має підтвердження походження з країн Європейського Союзу (Італії) відповідно до Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, а, відтак, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є протиправним і підлягають скасуванню.
		Суд указує, що підставою відкриття вказаного касаційного провадження були доводи скаржника стосовно відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування статті 26 Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "Товарів, що походять з певної країни і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом від 27.06.2014.
		Разом з тим, колегія суддів зазначає, що основним спірним питанням наявності у платника податків права на розмитнення партій товару, що імпортуються частинами за преференційною ставкою ввізного мита є підтвердження походження цих товарів (походять з Європейського Союзу, походять з України) шляхом надання  митним органам країни імпорту єдиного підтвердження походження цих товарів.
		Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що сертифікати про походження товару EUR. 1 VE N. Q 793915 від 13.09.2018, N. Q 793115 від 03.08.2018, N. Q 793690 від 04.09.2018, N.Q 793587 від 13.09.2018, N. Q 793191 від 12.09.2018, N. Q 793167 від 05.09.2018, N. Q 793168 від 05.09.2018, N. Q 793128 від 06.08.2018, N. Р 703707 від 11.09.2018, N. Q 793588 від 13.09.2018 видані однією країною - Італією, яка входить до Європейського Союзу, що є загальновідомим фактом і не потребує доказування.
		Також, судами було встановлено, що відповідачем не направлялись звернення до митних органів Італії, які видали сертифікати про проходження EUR. 1 VE N. Q 793915 від 13.09.2018, N. Q 793115 від 03.08.2018, N. Q 793690 від 04.09.2018, N. Q 793587 від 13.09.2018, N. Q 793191 від 12.09.2018, N.Q 793167 від 05.09.2018, N. Q 793168 від 05.09.2018, N. Q 793128 від 06.08.2018, N. Р 703707 від 11.09.2018, N. Q 793588 від 13.09.2018, крім запиту по останній МД № UA 20480/2018/005991 від 25.09.2018, з якою було подано оригінал сертифікату EUR1N. Q 165771 від 19.04.2019, як того вимагає стаття 33 Протоколу 1 до Угоди у випадку наявності обґрунтованих сумнівів в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.
		Отже правовий висновок щодо вирішення спірних питань наявності у платника податків права на розмитнення партій товару, що імпортуються частинами за преференційною ставкою ввізного мита, сформований Верховним Судом у вказаній справі згідно з її фактичними обставинами та не може бути застосований до інших спірних правовідносин. 
		У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
		Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Таким чином, касаційна скарга Головного управління ДПС у Рівненській області не підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області - залишити без задоволення.
		Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року - залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                     І. В. Дашутін
		 
		Судді                                                                                                         О.О. Шишов
		 
		                                                                                                                  М. М. Яковенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...