Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 464/8031/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 24.11.2021. Зареєстровано: 25.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2021.
Дата набрання законної сили: 24.11.2021
Номер судового провадження: К/9901/28760/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 листопада 2021 року 
		м. Київ
		справа № 464/8031/16-а
		адміністративне провадження № К/9901/28760/21 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «ІРОКС» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, третя особа: Державна архітектурно-будівельна інспекція України про визнання протиправними та скасування постанов та припису за касаційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові на рішення Сихівського районного суду міста Львова у складі судді Чорна С.З. від 5 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Довгополова О.М., Гудима Л.Я., Святецького В.В. від 29 червня 2021 року,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У листопаді 2016 року приватне акціонерне товариство «ІРОКС» (далі - ПрАТ «ІРОКС», позивач) звернулося до суду з позовом до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові (далі - Інспекція ДАБК у м. Львові, відповідач), третя особа - Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - ДАБІ, третя особа), в якому просило визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17 жовтня 2016 року та від 18 жовтня 2016 року, а також припис від 5 жовтня 2016 року.
		2. В обґрунтування позову зазначено, що відповідач згідно з пунктом 7 частини першої статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не мав права здійснювати контроль в сфері містобудівної діяльності щодо об`єкта будівництва V категорії складності в межах м. Львова, а об`єкт «Реконструкція нежитлового приміщення під багатоквартирний житловий будинок з добудовою та надбудовою нежитлових приміщень та підземною автостоянкою на вул. Тернопільській, 42 в м. Львові» належить саме до V категорії складності.
		3. Крім того, позивач зазначив, що він не вчиняв порушення щодо незабезпечення здійснення авторського і технічного нагляду, оскільки ним був укладений договір із ПП «Галтехноком» від 7 лютого 2008 року на проведення авторського нагляду, а також 7 лютого 2008 року був виданий наказ № 3 «Про здійснення авторського нагляду», заведений журнал авторського нагляду по об`єкту будівництва за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська, 42, 7 березня 2008 року позивачем був виданий наказ № 8 «Про призначення відповідального за проведення технічного нагляду» і заведений загальний журнал робіт.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		4. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 5 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року, адміністративний позов задоволено.
		5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач як виконавчий орган Львівської міської ради при здійсненні державного архітектурно-будівельного контролю у формі проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ПрАТ «ІРОКС» щодо будівництва об`єкта «Реконструкція нежитлового приміщення під багатоквартирний житловий будинок з добудовою та надбудовою з нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на вул. Тернопільській, 42 в м. Львові», який належить до V категорії складності, діяв поза межами своїх повноважень, передбачених статтею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а тому оскаржувані постанови № 07-вих-2447/46 від 17 жовтня 2016 року, № 07-вих-2501/50 від 18 жовтня 2016 року та припис від 5 жовтня 2016 року є протиправними та підлягають скасуванню.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		6. Не погоджуючись з рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 5 квітня 2021 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Інспекція ДАБК у м. Львові звернулася з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		7. Касаційну скаргу подано до суду 5 серпня 2021 року.
		8. Ухвалою Верховного Суду від 7 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 464/8031/16-а, витребувано матеріали адміністративної справи та надано учасникам строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		9. Учасники справи до суду касаційної інстанції письмових клопотань не заявляли. 
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		10. У касаційній скарзі Інспекція ДАБК у м. Львові вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема положень статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абзацу другого пункту 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 в редакції із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 778 від 2 серпня 2015 року (далі - Порядок № 553).
		11. Інспекція ДАБК в м. Львові зазначає, що внаслідок неправильного застосування вищезазначених правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що відповідач не уповноважений здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у формі позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ПрАТ «ІРОКС» щодо будівництва об`єкта «Реконструкція нежитлового приміщення під багатоквартирний житловий будинок з добудовою та надбудовою з нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на вул. Тернопільській, 42 в м. Львові». 
		12. У касаційній скарзі скаржник також наголошує, що суди не врахували при прийнятті оскаржуваних рішень висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 29 квітня 2021 року у справі № 464/9096/16-а, про те, що для правильного вирішення спору по суті у справі необхідно встановити, до якої категорії складності відноситься кожен з об`єктів будівництва, на які отримувались відповідні дозволи або встановити, на підставі яких документів можна вважати, що відповідачем проводилось будівництво житлового комплексу (наявність відповідного дозволу на будівництво саме житлового комплексу). 
		13. Крім того, скаржник звертає увагу на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, що викладені Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2019 року у справі № 813/578/17 та від 20 травня 2020 року у справі № 813/3463/16, стосовно того, що ані Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», ані Порядком № 553 не визначено обов`язку органу державного архітектурно-будівельного контролю попередньо попередити суб`єкта містобудування про намір проведення позапланового заходу. Від суб`єкта владних повноважень відповідно до вимог законодавства, чинного на час проведення позапланової перевірки, вимагалось лише пред`явлення службового посвідчення та направлення на перевірку безпосередньо перед проведенням такої перевірки. Вказане також узгоджується і з обставинами, визначеними пунктом 7 Порядку № 553, що слугують підставами для проведення позапланової перевірки, як відповідного способу виявлення або підтвердження факту порушення суб`єктом містобудування норм чинного законодавства.
		14. 8 листопада 2021 року до Верховного Суду від відповідача надійшли доповнення до касаційної скарги, в яких зазначено, що відповідно до проєктної документації на будівництво, розробленої у 2008 році, об`єкт будівництва належить до класу наслідків СС2, що, на думку відповідача, свідчить про неправильність висновків судів попередніх інстанцій про те, що в Інспекції ДАБК в м. Львові були відсутні повноваження на здійснення державного архітектурно-будівельного контролю на вказаному об`єкті. 
		15. Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу Інспекції ДАБК в м. Львові не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		16. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 5 жовтня 2016 року Інспекцією ДАБК в м. Львові було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ПрАТ «ІРОКС» щодо об`єкта «Реконструкція нежитлового приміщення під багатоквартирний житловий будинок з добудовою та надбудовою нежитлових приміщень та підземною автостоянкою на вул. Тернопільській, 42 в м. Львові». 
		17. За результатами проведення зазначеної перевірки були виявлені допущені позивачем порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у вигляді незабезпечення здійснення на об`єкті будівництва авторського та технічного нагляду, внаслідок чого складено акт перевірки дотримання вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності від 5 жовтня 2016 року, два протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 5 жовтня 2016 року (щодо виявлених порушень по незабезпеченню здійснення авторського та технічного нагляду) та оскаржуваний припис від 5 жовтня 2016 року про зупинення будівельних робіт на об`єкті будівництва.
		18. Також за результатами розгляду двох справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності були винесені дві постанови: № 07-вих-2447/46 від 17 жовтня 2016 року про накладення штрафу в розмірі 65250,00 грн за допущене правопорушення в сфері містобудівної діяльності, відповідальність за яке передбачена пунктом 8 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та № 07-вих-2501/50 від 18 жовтня 2016 року про накладення штрафу в розмірі 52200,00 грн за допущене правопорушення в сфері містобудівної діяльності, відповідальність за яке передбачена пунктом 7 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».
		19. У документах, які надавались при здійсненні відповідачем позапланової перевірки щодо будівництва об`єкта «Реконструкція нежитлового приміщення під багатоквартирний житловий будинок з добудовою та надбудовою з нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на вул. Тернопільській, 42 в м. Львові» відсутні дані про віднесення такого об`єкта будівництва до певної категорії складності.
		20. За результатами проведення в даній справі судової будівельно-технічної експертизи був наданий висновок експерта № 659 від 19 квітня 2018 року, відповідно до якого об`єкт будівництва «Реконструкція нежитлового приміщення під багатоквартирний житловий будинок з добудовою та надбудовою з нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на вул. Тернопільській, 42 в м. Львові» відповідно до таблиці 1 ДСТУ-Н Б В. 1.2.-16:2013 належить до класу наслідків (відповідальності) СС2, а за критеріями таблиці А.1 додатку А цього ДСТУ до V категорії складності.
		21. Зазначений висновок експерта був наданий за результатами проведення дослідження матеріалів цієї адміністративної справи, а також копій стадії «Проект» архітектурно-будівельні рішення, Сховище ЦО, стадії «Робочий проект» конструктивні рішення, стадії «Робочий проект» архітектурні рішення, стадії «Робочий проект» конструктивні рішення.
		22. У висновку експерта № 659 від 19 квітня 2018 року в частині «Дослідження», зокрема, зазначено, що відповідно до розрахунку категорії складності, пояснювальної записки до проєкту та наданої на дослідження проєктної документації об`єкт має наступні характеристики можливих наслідків: кількість осіб, які постійно перебувають на об`єкті становить 408 осіб. За кількістю осіб, які постійно перебувають на об`єкті (кожен пусковий комплекс окремо) даний об`єкт відноситься до V категорії складності.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		23. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		24. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		25. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		26. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		27. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		28. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Сихівського районного суду міста Львова від 5 квітня 2021 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими з огляду на наступне.
		29. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		30. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		31. Повноваження Інспекції ДАБК у м. Львові у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		32. Одним із доводів касаційної скарги є неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абзацу другого пункту 1 Порядку № 553.
		33. Скаржник вважає, що внаслідок неправильного застосування вищезазначених норм права суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про те, що відповідач не уповноважений здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у формі позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ПрАТ «ІРОКС» щодо будівництва об`єкта «Реконструкція нежитлового приміщення під багатоквартирний житловий будинок з добудовою та надбудовою з нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на вул. Тернопільській, 42 в м. Львові».
		34. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. 
		35. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:
		1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
		2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.
		36. Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
		37. Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом:
		1) планування територій на державному, регіональному та місцевому рівнях;
		2) моніторингу стану розроблення та реалізації містобудівної документації на всіх рівнях;
		3) визначення державних інтересів для їх врахування під час розроблення містобудівної документації;
		4) проведення ліцензування і професійної атестації;
		5) розроблення і затвердження будівельних норм, державних стандартів і правил, запровадження одночасної дії міжнародних кодів та стандартів;
		6) контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації;
		7) надання (отримання, реєстрації), повернення (відмови у видачі) чи анулювання (скасування реєстрації) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів:
		виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних рад - щодо об`єктів I, II, III категорій складності, розташованих в межах відповідних населених пунктів;
		виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад - щодо об`єктів I, II, III, IV категорій складності, розташованих в межах відповідних міст;
		структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій - щодо об`єктів I, II, III, IV категорій складності, розташованих в межах міст Києва та Севастополя;
		центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі - щодо об`єктів I, II, III, IV, V категорій складності, розташованих за межами населених пунктів і на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, щодо усіх об`єктів V категорії складності в межах населених пунктів, а також щодо об`єктів IV категорії складності, розташованих в межах сіл та селищ;
		8) здійснення державного архітектурно-будівельного контролю щодо об`єктів, розташованих в межах та за межами населених пунктів, на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у пункті 7 частини першої цієї статті.
		38. У разі якщо сільські, селищні, міські ради не утворили виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю, повноваження таких органів виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через відповідних головних інспекторів будівельного нагляду.
		39. Відповідно до абзацу другого пункту 1 Порядку № 553 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний архітектурно-будівельний контроль відповідно до повноважень, визначених статтею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», здійснюється такими органами державного архітектурно-будівельного контролю:
		виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад;
		структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських держадміністрацій;
		Держархбудінспекцією.
		40. Пунктами 3 та 5 Порядку № 553 передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється посадовими особами органів державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до їх посадових інструкцій та функціональних повноважень.
		41. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
		42. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що на момент виникнення спірних правовідносин суб`єктами здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності були відповідні виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, структурні підрозділи Київської та Севастопольської міської адміністрацій та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Останній здійснював повноваження у сфері контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності у разі неутворення при органах місцевого самоврядування відповідних виконавчих органів. 
		43. При цьому законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження щодо здійснення виконавчими органами сільських, селищних міських рад державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності залежно від категорії складності об`єкта будівництва. Зокрема, такий контроль щодо усіх об`єктів V категорії складності в межах населених пунктів, міг здійснюватися центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
		44. Судами попередніх інстанцій встановлено, що об`єкт будівництва «Реконструкція нежитлового приміщення під багатоквартирний житловий будинок з добудовою та надбудовою з нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на вул. Тернопільській, 42 в м. Львові» належить до V категорії складності. На цій підставі суди дійшли висновку про те, що відповідач як виконавчий орган Львівської міської ради, здійснюючи перевірку цього об`єкту, перевищив повноваження, визначені законом.
		45. Висновок про те, що об`єкт будівництва належить саме до V категорії складності, зроблений судами на підставі надання правової оцінки висновку експерта № 659 від 19 квітня 2018 року, призначений відповідно до якого одночасне перебування на об`єктів більше 400 осіб, а саме - 408 осіб, свідчить про те, що він відноситься до найвищої - V категорії складності. 
		46. Цей висновок зроблений судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Годлевським Д.О. (кваліфікаційне свідоцтво № 266 від 2 квітня 2014 року) за результатом проведення судової будівельно-технічної експертизи. 
		47. В обґрунтування належність об`єкта будівництва до V категорії складності у висновку експерта наведено детальний розрахунок кількості осіб, що постійно перебуватиму у будинку з урахуванням кількості квартир (136), житлової площі (6672,68 м кв.).
		48. Крім того, судами попередніх інстанцій було взято до уваги Розрахунок класу наслідків (відповідальності) та категорій складності об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлового приміщення під багатоквартирний житловий будинок з добудовою та надбудовою з нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на вул. Тернопільській, 42 в м. Львові» № 3452/3918 від 4 грудня 2014 року, зроблений ДП «Західний експертно-технічний центр Держірпромнагляду» та затверджений замовником будівництва ПрАТ «ІРОКС» та директором ПП «Галтехноком», що здійснює авторський нагляд. Цей розрахунок відображає аналогічні висновки тим, що містяться у висновку експерта № 659 від 19 квітня 2018 року.
		49. Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
		50. Статтею 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що усі об`єкти будівництва поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.
		51. Категорія складності об`єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об`єкта будівництва.
		52. Віднесення об`єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.
		53. Порядок віднесення об`єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.
		54. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року № 557 затверджено Порядок віднесення об`єктів будівництва до IV і V категорій складності (далі - Порядок № 557; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		55. Відповідно до пункту 6 Порядку № 557 до V категорії складності відносяться об`єкти будівництва, які мають хоча б одну з таких ознак:
		1) згідно із Законом України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» є об`єктами підвищеної небезпеки;
		2) розраховані на постійне перебування більш як 400 осіб та (або) періодичне перебування понад 1000 осіб;
		3) становлять можливу небезпеку для більш як 50000 осіб, які перебувають поза об`єктом;
		4) у разі аварії або неможливості (недоцільності) подальшої експлуатації:
		можуть спричинити збитки в обсязі понад 150000 мінімальних розмірів заробітних плат;
		можуть призвести до припинення функціонування об`єктів транспорту, зв`язку, енергетики та інженерних мереж загальнодержавного значення;
		можуть призвести до втрати об`єктів культурної спадщини національного значення.
		56. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що об`єкт відноситься до V категорії складності, якщо він відповідає хоча б одній з таких ознак, зокрема, розрахований на постійне перебування більш як 400 осіб. 
		57. Аналогічні положення містяться у таблиці 1 пункту 4.5 ДБН-Н Б В.1.2-16:2013 Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єкта будівництва, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 14 травня 2013 року № 195.
		58. Вищезазначене спростовує доводи скаржника про необґрунтованість висновків експерта № 659 від 19 квітня 2018 року та неправильність висновків судів попередніх інстанцій про належність об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлового приміщення під багатоквартирний житловий будинок з добудовою та надбудовою з нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на вул. Тернопільській, 42 в м. Львові» до V категорії складності.
		59. Колегія суддів також враховує, що за клопотанням відповідача ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 9 жовтня 2018 року було призначено повторну судову будівельно-технічну експертизу.
		60. Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, якому було доручено проведення повторної судової будівельно-технічної експертизи, був виставлений рахунок на оплату такої експертизи. Зазначений рахунок супровідним листом був надісланим на адресу відповідача та суду, однак у встановлений строк неоплачений відповідачем.
		61. Відповідно до пункту 1.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої  наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5, строк проведення експертизи встановлюється керівником експертної установи (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу) і не повинен перевищувати 90 календарних днів. У разі невиконання клопотань експерта щодо надання додаткових матеріалів, несплати вартості експертизи протягом 45 календарних днів з дня направлення клопотання в порядку, передбаченому чинним законодавством, незабезпечення прибуття експерта, безперешкодного доступу до об`єкта дослідження, а також належних умов для його роботи (учинення перешкод з боку сторін, що беруть участь у справі, в обстеженні об`єкта) матеріали справи повертаються органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), із зазначенням мотивованих причин неможливості її проведення.
		62. При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, з моменту призначення судом  повторної судової будівельно-технічної експертизи і до повернення матеріалів справи до суду без виконання ухвали суду від 9 жовтня 2018 року у зв`язку з несплатою відповідачем коштів за проведення експертизи відповідно до рахунку від 7 липня 2019 пройшло більше 1 року і впродовж цього часу відповідач не вживав жодних заходів, спрямованих на оплату такого рахунку.
		63. З урахуванням наведеного, правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про вчинення відповідачем дій, що спричинили неможливість проведення призначеної судом повторної судової будівельно-технічної експертизи, що вказує на недобросовісне використання відповідачем своїх процесуальних прав і обов`язків по справі, та в свою чергу призводить до невиправданого затягування розгляду даної справи, а відтак ставить під загрозу гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку.
		64. На цій підставі колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Інспекція ДАБК у м. Львові як виконавчий орган з питань державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю у формі проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ПрАТ «ІРОКС» щодо будівництва об`єкта «Реконструкція нежитлового приміщення під багатоквартирний житловий будинок з добудовою та надбудовою нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на вул. Тернопільській, 42 в м. Львові» діяв поза межами повноважень, передбачених частиною першою статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а тому припис від 5 жовтня 2016 року та постанови № 07-вих-2447/46 від 17 жовтня 2016 року, № 07-вих-2501/50 від 18 жовтня 2016 року,  прийняті за наслідком такої перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.
		65. При цьому необґрунтованими є посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції Верховного Суду, що міститься у постанові від 29 квітня 2021 року № 464/9096/16-а, відповідно до якої для правильного вирішення спору по суті необхідно встановити, до якої категорії складності відноситься кожен з об`єктів будівництва, на які отримувались відповідні дозволи або встановити, на підставі яких документів можна вважати, що відповідачем проводилось будівництво житлового комплексу (наявність відповідного дозволу на будівництво саме житлового комплексу).
		66. На відміну від обстави, встановлених у справі № 464/9096/16-а, у справі, що розглядається, судами було з`ясовано, що відповідно до проєктної документації було запроєктовано будівництво чотирьохсекційного дев`ятиповерхового будинку, а тому категорія складності визначалася щодо усього об`єкта будівництва в цілому. Такі висновки відповідають вимогам пункту 4.2 ДБН-Н Б В.1.2-16:2013, в якому визначено, що категорію складності такого об`єкта будівництва визначають за усіма показниками таблиці А.1, розрахованими для об`єкта будівництва в цілому.
		67. Висновок про те, що категорія складності визначається для об`єкта будівництва в цілому, міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № №757/1747/13-а та від 2 лютого 2021 року у справі № 420/5740/19.
		68. Так само безпідставними є посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції Верховного Суду, що міститься у постановах від 12 лютого 2019 року у справі № 813/578/17 та від 20 травня 2020 року у справі № 813/3463/16, оскільки у цих справах вирішувалось питання правомірності неповідомлення відповідачем позивача про намір проведення позапланової перевірки.
		69. Колегія суддів також враховує, що заниження категорії складності об`єкта будівництва становить небезпеку для життя та здоров`я людей, оскільки законодавчі вимоги до проєктування, проведення експертизи проєктної документації для будівництва об`єктів, які належать до найвищої - V категорії складності, відрізняються від тих, що висуваються до проєктування об`єктів, що належать до нижчих категорій. Недотримання таких вимог може мати негативні наслідки для міцності об`єкта будівництва, стійкості конструкції, пожежної безпеки та інших характеристик об`єкта будівництва.
		70. У цій справі також необхідно врахувати, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» від 17 січня 2017 року № 1817-VIII внесені зміни до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: пункт 7 частини першої статті 7 викладений в такій редакції, яка передбачає, що управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом: надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів:
		виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад (крім міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, та міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч) - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), розташованих у межах відповідних населених пунктів;
		виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч, структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1) та середніми (СС2) наслідками, розташованих у межах відповідних населених пунктів;
		центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1), середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, розташованих за межами населених пунктів і на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми наслідками (СС2), розташованих у межах сіл, селищ та міст (крім міст, які є адміністративними центрами областей, міст з чисельністю населення понад 50 тисяч, міст Києва та Севастополя), а також щодо всіх об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із значними наслідками (СС3), розташованих у межах населених пунктів.
		71. Відповідно до пункту 8 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» від 17 січня 2017 року № 1817-VIII виконавчі органи міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, які на день набрання чинності цим Законом здійснюють повноваження у сфері державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо об`єктів І, ІІ, ІІІ, IV категорій складності, продовжують здійснювати надані повноваження щодо об`єктів незначного (СС1) та середнього (СС2) класу наслідків (відповідальності).
		72. З огляду на вищезазначене, визнання протиправними результатів проведеної перевірки у зв`язку з перевищенням повноважень Інспекцією ДАБК у м. Львові у 2016 році не позбавляє права уповноважений орган провести державний архітектурно-будівельний контроль на об`єкті «Реконструкція нежитлового приміщення під багатоквартирний житловий будинок з добудовою та надбудовою нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою на вул. Тернопільській, 42 в м. Львові» у межах повноважень, визначених частиною першою статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у чинній редакції. 
		73. Інші доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанцій вже надали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.
		74. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо такі рішення ухвалені без порушень норм матеріального і процесуального права.
		75. Оскільки при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального або порушень норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.
		76. Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. 
		77. Важливо наголосити, що низка рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.
		78. ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі «Якущенко проти України», заява № 57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява №30544/96, пункт 26), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23), «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58), «Бендерський проти України» (заява N 22750/02, пункт 42)). 
		79. Крім того, у пункті 60 рішення «Helle v. Finland» (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі. 
		80. Також у пункті 71 рішення у справі «Peleki v. Greece» (заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене мотивувань або якщо зазначені ним мотиви ґрунтуються на порушенні закону, допущеного національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (рішення у справі «Moreira Ferreira v. Portugal» (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.
		81. До того ж, у пункті 80 рішення у справі «Perez v. France» (заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (рішення у справі «Artico v. Italy», заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (рішення у справі «Van de Hurk v. The Netherlands», заява № 16034/90, пункт 59). 
		82. Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах «Van de Hurk v. The Netherlands» (заява № 16034/90, пункт 61), «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, пункт 43). Разом з тим, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися в залежності від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи. 
		83. Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях «Ruiz Torija v. Spain» (заява №18390/91, пункт 29), «Higgins and others v. France» (заява № 20124/92, пункт 42), «Бендерський проти України» (заява № 22750/02, пункт 42) та «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03, пункт 54).
		84. Так, у пункті 54 рішення «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03) ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. 
		85. Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		86. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення  судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до нормам матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		87. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові залишити без задоволення.
		Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 5 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		Головуючий                                                                       Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                  І.В. Желєзний
		                                                                                                           С.М. Чиркін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...