Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 450/3032/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.11.2021. Зареєстровано: 25.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.11.2021.
Дата набрання законної сили: 11.11.2021
Номер судового провадження: 22-ц/811/2459/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Окрема думка
		 
		 
		 
		11.11.21
		 
		Судді Львівського апеляційного суду Савуляка Р.В. стосовно рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 липня 2020 року та постанови колегії суддів Судової палати у цивільних справах Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа  приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Світлана Тарасівна, про визнання договорів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння.
		 
		У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просив визнати недійсними договори купівлі-продажу земельної ділянки №№ ННН731181, ННН731182, ННН731183, НОМЕР_1 та витребувати від відповідача ОСОБА_2 на його користь чотири земельні ділянки за кадастровими №№4623683400:01:002:0920;4623683400:01:002:0921;4623683400:01:002:0922;4623683400:01:002:0923, які знаходяться у с. Конопниця Пустомитівського району Львівської області..
		 
		Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 липня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  відмовлено.
		 
		Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 серпня 2019 року у справі № 450/2900/19, провадження № 2-з/450/8/19.
		Згідно постанови Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 липня 2020 року залишено без змін.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 не заявив вимог про визнання довіреностей недійсними, у зв`язку з чим презюмується, що вони є правомірними, аналогічно правочинам, вчиненим на їх основі. Без визнання недійсним правочину, на підставі якого вчинений оспорюваний правочин, останній не може визнаватися недійсним, оскільки ОСОБА_1 єдиною підставою його недійсності називає нікчемність першого правочину, яка не встановлена належним чином.
		З таким висновком суду погодитися не можна із наступних підстав.
		Як убачається з матеріалів справи, однією із підстав позову зазначено те, що ОСОБА_1 не мав наміру на відчуження земельних ділянок та не вчиняв будь-яких правочинів спрямованих на їх відчуження на користь ОСОБА_3 чи будь-яких інших осіб. Жодних коштів, за вчинення правочинів щодо відчуження земельних ділянок не отримував.
		Відтак зазначені Договори купівлі-продажу чи будь-які інші договори, щодо цього майна ОСОБА_1 не укладав. Більше того, не уповноважував будь-кого на вчинення такого роду правочинів від власного імені. Таким чином, вказана земельна ділянка вибула із власності Позивача поза його волею. Фактично була викрадена.
		Довіреності, які від імені ОСОБА_1 видані на ім`я ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2 ) на представництво інтересів з правом розпорядження земельною ділянкою з правом продажу та з правом передоручення повноважень третім особам від 25 червня 2019 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О.Б., є підробленими (такі довіреності він не підписував, при їх видачі та нотаріальному посвідченні присутнім не був).
		Вказані обставини встановлені та підтверджені висновком почеркознавчої експертизи №10/7/195 від 23 березня 2020 року, який отримано з кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 січня 2020 року за № 12020140050000422, згідно якого підтверджено, що підписи на вказаних довіреностях належать не ОСОБА_1 .
		Відповідно до вказаного висновку встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 та рукописний текст " ОСОБА_1  на чотирьох довіреностях, на підставі яких укладались оскаржувані в межах даної цивільної справи договори про відчуження земельних ділянок із розташованими на них об`єктами незавершеного будівництва, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.
		Копію вказаного висновку експертизи, що підтверджує факт підробки довіреностей, на підставі яких укладені договори купівлі - продажу із Відповідачем долучено до матеріалів справи.
		Однак суди не взяли його до уваги, посилаючись на неналежний спосіб засвідчення копії вказаного висновку.
		Такі висновки суду першої інстанції є помилковими, необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи та судовою практикою Верховного Суду.
		Так, у відповідності до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду у разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватись лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці.
		При цьому, якщо стосовно висновку експертизи в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз`яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.
		З огляду на викладене, у разі виникнення сумнівів або заперечень щодо даного висновку експертизи сторони даної цивільної справи, які не визнають такий доказ, мають довести протилежне, у тому числі шляхом заявлення клопотання про призначення відповідної експертизи.
		Окрім цього, у разі незгоди із висновками експертизи, сторони даної цивільної справи мали право подати клопотання про виклик судового експерта у судове засідання для уточнення, роз`яснення яким чином він дійшов до викладеного ним висновку.
		При цьому, висновки експертизи є категоричними та чіткими, а також такими, що не підлягають подвійному трактуванню.
		Разом із тим, жодних зауважень з приводу висновків експертизи у жодної сторони не було і, як наслідок, жодних клопотань про призначення експертизи уже в межах цивільної справи з сторони відповідачів або виклик експерта заявлено теж не було, що свідчить про те, що сторони погодились із висновками даної експертизи.
		Аналогічні правові висновки були викладені у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №754/6442/16-ц, від 11 жовтня 2018 року у справі №761/12898/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі №461/3675/17, від 27 січня 2021 року у справі №461/3675/17, від 25 березня 2021 року у справі №752/21411/17, від 15 квітня 2021 року у справі №759/15556/18.
		В суді апеляційної інстанції колегією оглянуто оригінал висновку експерта №10/7/195 від 23 березня 2020 року, який міститься в кримінальному провадженні №12020140050000422 від 23 січня 2020 року (а.с.203-208).
		Таким чином, висновок експертизи №10/7/195 від 23.03.2020 є допустимим доказом у даній цивільній справі, жодних спростувань допустимості такого доказу сторонами надано не було, у зв`язку із чим жодних підстав уважати, що висновок експертизи отриманий з порушенням порядку, у суду немає.
		Оскільки жоден інший доказ, наявний в матеріалах справи не спростовує факту підробки довіреностей, не ставить під сумнів висновків експертизи, не породжує неоднозначного трактування вказаних висновків, то саме висновок експертизи №10/7/195 від 23 березня 2020 року є визначальним доказом нікчемності вказаних довіреностей, а тому заявляти окремі вимоги про визнання вказаних довіреностей нікчемними вже не потрібно. 
		Зазначених обставин не врахували суди першої та апеляційної інстанції та дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
		Отже, з огляду на викладене, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 липня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року не можна вважати законними та обґрунтованими, такими, що відповідають вимогам ЦПК України, принципам верховенства права та справедливості.
		 
		 
		 
		Суддя Львівського
		апеляційного суду Савуляк Р.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...