Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/3200/17(916/2791/13) : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 25.11.2021. Зареєстровано: 26.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.11.2021.
Дата набрання законної сили: 16.11.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 листопада 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  916/3200/17(916/2791/13) 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Погребняка В.Я. - головуючого, Банаська О.О., Жукова С.В.,
		за участі секретаря судового засідання Сотник А.С.
		 
		учасники справи:
		позивач - заступник прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі: 
		Одеської міської ради - не з`явилися, 
		Виконавчого комітету Одеської міської ради - не з`явилися,
		прокурор Офісу генерального прокурора - Штін Д.С. (посвідчення № 055276 від 07.02.2020),
		відповідач - Публічного акціонерного товариства "Туристично-виробнича фірма "Чорне море",
		представник відповідача - Новікова Т.О. (довіреність № б/н від 02.08.2021),
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів:
		ОСОБА_1 - не з`явилася,
		ОСОБА_2 - не з`явилася,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
		Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" - не з`явилися,
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос",
		представник третьої особи - Колосюк В.А. (довіреність № б/н від 30.12.2020),
		Акціонерне товариство "Сбербанк" - не з`явилися,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні (у режимі відеоконференції) касаційну скаргу
		Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос"
		на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду 
		від 01.07.2021
		у складі колегії суддів: Богатиря К.В. (головуючий), Беляновського В.В., 
		Філінюка І.Г.,
		 
		у справі за позовом
		заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради
		Виконавчого комітету Одеської міської ради
		до Публічного акціонерного товариства "Туристично-виробнича фірма "Чорне море"
		за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів:
		ОСОБА_1 
		ОСОБА_2 
		за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
		Публічне акціонерне товариство "Імексбанк"
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос"
		Акціонерне товариство "Сбербанк"
		про зобов`язання знести самовільно побудовану споруду
		в межах справи за заявою
		Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестсервіскомпані"
		до Публічного акціонерного товариства "Туристично-Виробнича фірма "Чорне Море"
		про банкрутство
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		1.          У жовтні 2013 року заступник прокурора Приморського району міста Одеси в інтересах Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради та Інспекції Державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Туристично - виробнича фірма "Чорне море" (далі - ВАТ "ТВФ "Чорне Море"), в якому просив суд зобов`язати відповідача знести самовільно побудовану споруду, а саме приміщення паркінгу, яке знаходиться на території, прилеглій до житлових будинків №№ 55, 57, за адресою: місто Одеса, вул. Рішельєвська та  вул. М. Арнаутська, 52.
		1.1. В обґрунтування позовних вимог прокурором зазначено, що в ході проведення перевірки законності будівництва нежитлового об`єкту виявлено початок будівельних робіт без відповідного дозволу та без оформлення документів на будівництво. Прокурор зауважив, що виданий Інспекцією ДАБК дозвіл від 29.12.2007 № 583/07 стосується будівельних робіт з реконструкції двоповерхової частини готелю з надбудовою поверху по вул. Рішельєвській, 57, однак за цією адресою знаходиться двоповерховий житловий будинок з квартирами приватної власності, власники яких не давали згоду на будь-яку реконструкцію. При цьому, 20.12.2001 укладено договір оренди земельної ділянки, однак пунктом 4 цієї угоди встановлено заборону будівництва на земельній ділянці; спірними спорудами готелю, які знаходяться впритул до житлових будівель, зайнято ділянку, необхідну для належного обслуговування та експлуатації сусідніх житлових будівель; самовільно побудована споруда функціонує, однак в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства не здавалась.
		1.2. Позовна заява обґрунтована посиланням на приписи статті 80, частини другої статті 116, статті 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), частини першої статті 35 Закону України "Про охорону земель", частину другу статті 376, статті 319, пункту 2 частини другої статті 331, статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 1, 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", статей 34, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 2, 5, 12 Закону України "Про основи містобудування", Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджений постановою Кабінету міністрів України №461 від 13.04.2011.
		2. Справа розглядалася судами  неодноразово.
		Короткий зміст попередніх (до нового розгляду) судових рішень 
		3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.02.2014 у справі №916/2791/13, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2017, у задоволенні позову відмовлено.
		3.1. Постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2017 у справі №916/2791/13 судові рішення судів першої та апеляційної інстанції були скасовані із направленням справи на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
		3.2. Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.12.2017 у справі №916/2791/13 у задоволенні позову відмовлено.
		3.3. Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 рішення господарського суду Одеської області від 13.12.2017 у справі № 916/2791/13 в частині позовних вимог заступника прокурора Приморського району міста Одеси в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області скасовано, провадження в цій частині вимог закрито, в решті рішення залишено без змін, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:
		"У задоволенні позову заступника прокурора Приморського району міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради - відмовити.
		Провадження у справі за позовом заступника прокурора Приморського району міста Одеси в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно- будівельного контролю в Одеській області закрити".
		Розгляд справи Великою Палатою Верховного Суду, підстави направлення справи на новий розгляд
		4. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2017 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 у справі № 916/2791/13 в частині відмови в задоволенні позовних вимог Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради до АТ "ТВФ "Чорне Море" про зобов`язання знести самовільно побудовану споруду скасовано;
		справу в цій частині позовних вимог Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області; 
		у решті рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2017 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 у справі №916/2791/13 залишено без змін.
		4.1. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди попередніх інстанцій не врахували відомостей щодо документа державної реєстрації такого права в порушення умов надання в користування землі, на якій здійснено забудову, а також встановлених договором обмежень щодо її забудови та передбачених законодавством правил і порядку здійснення такої забудови; не надали оцінки наявним доказам та не встановили обставини щодо відповідності чи невідповідності об`єкта (приміщення паркінгу, яке знаходиться на території, прилеглій до житлових будинків № 55, 57 за адресою: місто Одеса, вул. Рішельєвська та вул. М. Арнаутська, 52) встановленим законодавчо ознакам самочинності, які є істотними для правильного вирішення цього спору (том 19, а. с. 52 - 69).
		4.2. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що застосовуючи до спірних правовідносин статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, суди на підставі зібраних доказів мали проаналізувати: 
		1) чи здійснює власник земельної ділянки, який звернувся до суду, втручання відповідно до приписів національного законодавства у право відповідача як її орендаря на мирне володіння майном останнього, зокрема з огляду на норми права у сфері містобудування й охорони культурної спадщини; 
		2) чи переслідує таке втручання власника земельної ділянки через здійснення відповідачем самочинного будівництва на орендованій ним земельній ділянці легітимну мету, зокрема, чи є вимога власника цієї ділянки зобов`язати відповідача знести самовільно побудовану на такій ділянці споруду заходом з контролю власником за користуванням його ділянкою відповідно до загальних інтересів, у тому числі інтересів в охороні культурної спадщини; 
		3) чи є захід із втручання у право відповідача пропорційним визначеній меті (зокрема з огляду на те, що законодавче визначення правових наслідків самочинного будівництва ґрунтується на пріоритеті захисту прав власника земельної ділянки над інтересами орендаря, який хоче спорудити певний об`єкт на цій ділянці), та чи не становитиме для відповідача задоволення вимоги про знесення самочинно побудованої на чужій земельній ділянці споруди такого індивідуального тягаря, який є надмірним з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема з урахуванням поведінки відповідача у відносинах з власником земельної ділянки, а також суспільних інтересів у збереженні культурної спадщини.
		Розгляд справи місцевим судом та прийняте ним рішення за результатами нового розгляду
		5. Рішенням від 13.01.2021 Господарський суд Одеської області у задоволенні позову заступника прокурора Приморського району міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради про зобов`язання знести самовільно побудовану споруду відмовив (том 21, а. с. 126 - 147).
		5.1. Місцевий суд під час розгляду справи дійшов висновку, що факт набуття ПАТ "ТВФ "Чорне море" права власності на об`єкт нерухомого майна, який був визнаний державою шляхом державної реєстрації такого права, надає власнику право на захист його права власності у загальному порядку. 
		5.2. Суд зазначив, що наявні матеріали справи не містять доказів на підтвердження звернення учасників справи з вимогами щодо перебудови спірного об`єкту нерухомості.
		5.3. Місцевий суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статті 376 ЦК України, оскільки прокурором не доведено наявність факту неможливості перебудови об`єкту нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами; не доведено наявність відмови особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від такої перебудови, оскільки знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за цієї умови .
		5.4. Суд зазначив, що власник земельної ділянки здійснює втручання у право відповідача як орендаря на мирне володіння майном останнього, однак таке втручання не переслідує легітимну мету, а задоволення позову про знесення самовільно побудованої споруди матиме наслідком втручання у право на майно, що зумовить порушення справедливого балансу та покладатиме надмірний індивідуальний тягар на останнього, а відтак буде непропорційним і становитиме порушення статті 1 Першого протоколу.
		5.5. Суд зазначив, що внаслідок звернення стягнення ПАТ "Імексбанк" на об`єкт будівництва за рішенням суду та реєстрацію права власності на цей об`єкт в подальшому за іншою особою - ТОВ "Фінансова компанія "Геліос" (далі - ТОВ "ФК "Геліос", скаржник) за договором про відступлення права вимоги та позасудового звернення стягнення на це майно, задоволення позову може вплинути на права третьої особи та матиме наслідком втручання у її право на майно, яке зумовить порушення статті 1 Першого Протоколу.
		5.6. Крім того, місцевим судом встановлено, що прокурором подано позов в інтересах держави в особі Одеської міської ради в особі виконавчого комітету Одеської міської ради та Інспекції ДАБК. 
		Разом з тим, постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019, залишеною в цій частині без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020, провадження за позовом прокурора в інтересах Інспекції ДАБК закрито. З огляду на зазначене, місцевий суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зобов`язання ПАТ "ТВФ "Чорне море" знести спірне приміщення паркінгу.
		Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення 
		6. Постановою від 01.07.2021 Південно-західний апеляційний господарський суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 ;
		рішення Господарського суду Одеської області від 13.01.2021 скасував;
		прийняв нове рішення, яким позов заступника прокурора Приморського району міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради про зобов`язання ПАТ "ТВФ "Чорне море" за власний рахунок знести самовільно побудовану споруду задовольнив;
		зобов`язав ПАТ "ТВФ "Чорне море" (код ЄДРПОУ 02573556) за свій власний рахунок знести самовільно побудовану споруду - приміщення паркінгу, що знаходиться на території, прилеглій до житлових будинків №№ 55, 57, за адресою: місто Одеса, вул. Рішельєвська та вул. М. Арнаутська, 52;
		стягнув з ПАТ "ТВФ "Чорне море" (код ЄДРПОУ 02573556) до державного бюджету судовий збір за подачу позовної заяви на суму 1 147, 00 грн;
		стягнув з ПАТ "ТВФ "Чорне море" (код ЄДРПОУ 02573556) до державного бюджету судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 1 720, 50 грн (том 23, а. с. 89 - 120).
		6.1. За результатами розгляду справи апеляційний господарський суд встановив таке: 
		- відповідно до свідоцтва про право власності № 008050 від 12.05.2000, виданого на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одеського міськвиконкому 28.04.2000 № 426, будівлі готельного комплексу, розташованого в м. Одесі по вул. Рішельєвській, 59, належать ВАТ "ТВФ "Чорне море";
		- 20.12.2001 між Одеською міською радою (Орендодавець) та АТ "ТВФ "Чорне море" (Орендар) укладено договір про право тимчасового користування землею на умовах оренди, за умовами якого Орендодавець на підставі статей 3,10 ЗК України, Закону України "Про оренду землі", рішення Одеської міської ради № 975-ХХІІІ від 28.04.2000 та рішення Одеської міської ради №2718-ХХІІІ від 15.10.01 надав, а Орендар прийняв у строкове, платне володіння та користування земельну ділянку, загальною площею 3 417 кв. м, що; знаходиться у місті Одесі по вулиці Рішельєвська, 59 за рахунок земель міста та згідно з планом земельної ділянки (Додаток №1). 
		- рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.07.2007 № 877 АТ "ТВФ "Чорне море" надано дозвіл на проектування та реконструкцію будівлі по вул. Рішельєвській, 57 для розміщення торгового комплексу і допоміжних приміщень після оформлення документів на землекористування згідно з чинним законодавством;
		- 29.12.2007 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю міста Одеси (далі- Інспекція ДАБК) видано АТ "ТВФ "Чорне море" дозвіл № 583/07 на виконання будівельних робіт з реконструкції 2-х поверхової частини будівлі готелю з надбудовою поверху по вул. Рішельєвській, 57 відповідно до проектної документації, затвердженої та зареєстрованої за №877 від 26.07.2007;
		- 21.03.2012 Інспекцією ДАБК винесено припис № 138 про усунення порушень містобудівного законодавства та припинення виконання робіт на об`єкті у зв`язку з наданням АТ "ТВФ "Чорне море" недостовірної інформації щодо обмежень у вигляді заборони на будівництво, передбаченої в договорі про право тимчасового користування землею на умовах оренди від 20.12.2001, укладеного з Одеською міською радою;
		- 17.06.2013 Інспекцією ДАБК винесено припис № 569 з вимогою привести у відповідність до чинного законодавства документацію на об`єкт незавершеного будівництва;
		- 16.08.2013 Одеська міська рада та ПАТ "ТВФ "Чорне море" уклали договір про внесення змін до договору про право тимчасового користування землею на умовах оренди, п. 1.1. якого передбачено, що орендодавець на підставі Закону України "Про оренду землі" та рішень Одеської міської ради № 972-XXIII від 28.04.2000, № 2718- XXIII від 15.10.2001 та № 2692-VI від 21.12.2012 передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 3 417 кв. м, розташовану у місті Одесі по вул. Рішельєвській, 59, згідно з планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору. При цьому, пунктом 8.1. зазначеного договору сторони визначили, що відповідно до статей 99, 111 ЗК України на земельну ділянку поширюються заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту (без затвердженої за встановленим порядком проектної документації - діє на всю площу земельної ділянки), заборона провадження окремих видів діяльності (заборона будівництва та реконструкції об`єкта без відповідного дозволу згідно з діючим законодавством - діє на всю площу земельної ділянки, заборона будівництва без містобудівних умов і обмеження забудови земельної ділянки з урахуванням планувальних рішень району - діє на всю площу земельної ділянки);
		- право оренди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.08.2013 номер запису 2150081 (витяг № 8101475) відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію майнових прав та їх обтяжень";
		- 17.06.2013 та 25.06.2013 Інспекцією ДАБК винесено припис № 569 та постанову №144 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, яке укладається у використанні об`єкту не введеного в експлуатацію, відповідно до якої АТ "ТВФ "Чорне море" визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 6 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у розмірі 103 230 грн. Судом також встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.08.2013 по справі № 815/5005/13-а, яка набрала законної сили, визнано протиправною та скасовано зазначену постанову Інспекції ДАБК у зв`язку із недоведеністю належними доказами. Водночас судом відмовлено у задоволенні позову в частині скасування припису від 17.06.2013 №569, оскільки дія припису вичерпана його виконанням;
		- постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 у справі № 815/8541/13-а, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015, відмовлено у задоволенні позову прокуратури Приморського району міста Одеси в інтересах Одеської міської ради до інспекції ДАБК в Одеській області про визнання протиправним рішення інспекції ДАБК в Одеській області від 26.10.2011 про реєстрацію декларації про початок будівельних робіт (реконструкції) № ОД 08311064981, поданої ПАТ "ТВФ "Чорне море" щодо спірного об`єкта нерухомості, скасування рішення відповідача від 26.10.2011 про реєстрацію декларації про початок будівельних робіт (реконструкції) № ОД 08311064981;
		- 10.02.2014 Інспекцією ДАБК зареєстровано декларацію про готовність спірного об`єкта до експлуатації;
		- 28.03.2014 Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області видано АТ "ТВФ "Чорне море" свідоцтво про право власності з індексним номером 19675744 на торговельно-допоміжну прибудову загальною площею 3 184, 9 кв. м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59-А (відомості щодо реєстрації за відповідачем права власності на торговельно-допоміжну прибудову були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно);
		- рішенням Господарського суду Одеської області від 26.06.2017 у справі №916/516/16 задоволено позовні вимоги ПАТ "Імексбанк" в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Мідель" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №11/14 від 20.03.2014, звернуто стягнення на нерухоме майно, до переліку якого включено також спірну прибудову;
		- 25.05.2020 на підставі іпотечного договору з майновим поручителем від 31.03.2014 та договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 05.11.2019, укладеним між ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "ФК "Геліос", проведено державну реєстрацію права власності ТОВ "ФК "Геліос" на об`єкт нерухомого майна за № 325296251101 торговельно-допоміжної прибудови загальною площею 3184, 9 кв. м, розташованої за адресою: місто Одеса, вул. Рішельєвська, 59-А, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державним реєстратором Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Мерзлікіним Д.В. згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 52368541 від 25.05.2020).
		6.2. Апеляційний суд, надаючи оцінку договору про право тимчасового користування землею, укладеному 20.12.2001 між Одеською міською радою та АТ "ТВФ "Чорне море", та внесеним до нього 16.08.2013 змінам, а також рішенню Одеської міської ради №2692-VI від 21.12.2012, на підставі якого 16.08.2013 Одеська міська рада та ПАТ "ТВФ "Чорне море" уклали договір про внесення змін до договору про право тимчасового користування землею на умовах оренди, дійшов висновку, що Одеська міська рада приймала рішення про внесення змін до договору від 10.01.2002 за № 527/30 в частині зміни назви орендаря, нормативної грошової оцінки та розміру орендної плати. 
		Разом з тим, рішенням Одеської міської ради № 2692-VI від 21.12.2012 не передбачено внесення змін до договору від 10.01.2002 за № 527/30 в іншій частині, ніж визначено в пункті 1 рішення міської ради, рішенням Одеської міської ради не вирішувалося питання щодо відведення земельної ділянки прибудинкової території для забудови, тому суд дійшов висновку, що земельна ділянка прибудинкової території, що обмежена житловими будинками № № 55, 57 по вул. Рішельєвській та вул. Малій Арнаутській і готелем "Чорне море" (вул. Рішельєвська, 59), передавалася в оренду ПАТ "ТВФ "Чорне море" саме для експлуатації та обслуговування готельного комплексу, а не для проведення будівництва торгового комплексу і допоміжних приміщень готелю "Чорне море". Окрім того, відповідачем не було надано інших належних та допустимих доказів того, що зазначена земельна ділянка була відведена для забудови.
		6.3. З урахуванням положень частин першої, третьої статті 375 ЦК України, пункту ґ) частини першої статті 95, частин першої, другої статті116, частини першої статті 123 ЗК України, частини першої статті 25 Закону України "Про оренду землі", апеляційний суд дійшов висновку про те, що обов`язковим документом, який надає право здійснювати будівництво на орендованій земельній ділянці із земель комунальної власності, є дозвіл органу місцевого самоврядування на забудову ділянки, оформлений рішенням відповідного органу про відвід земельної ділянки під будівництво. Разом з тим, у ПАТ "ТВФ "Чорне море" документ, що надає право здійснювати будівництво паркінгу на орендованій ним земельній ділянці на момент розгляду справи судом був відсутній.
		6.4. Апеляційний суд, з огляду на зазначені у листі інспекції ДАБК в Одеській області ДАБІ України вих. № 05/1-6793 від 15.08.2013 обставини, дійшов висновку про те, що ПАТ "ТВФ "Чорне море" отримало дозвіл на будівництво спірного об`єкту з грубим порушенням державних будівельних норм. При цьому, такі порушення не усунуто відповідачем у подальшому, не виконано вимоги рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради 26.07.07 № 877 та не оформлено документи на землекористування відповідно до вимог чинного законодавства. 
		6.4.1. Суд зауважив, що в рішенні виконкому ОМР № 877 від 26.07.2007 об`єктом реконструкції є будівля по вул. Рішельєвській, 57, а метою реконструкції є розміщення торгового комплексу та допоміжних приміщень готелю, а не паркінгу на 88 місць. При цьому, будівництво розпочато впритул до п`яти житлових будинків з істотним порушенням будівельних норм. З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов висновку про здійснення відповідачем самовільної реконструкції спірного приміщення, без узгодження проектної документації й одержання дозволу на її здійснення, чим порушено вимоги статті 5 Закону України "Про основи містобудування", статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", статей 34, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
		6.5. Судом встановлено, що спірний об`єкт будівництва знаходиться в комплексній охоронній зоні Центрального історичного ареалу міста Одеси, встановленої історико-архітектурним опорним планом міста Одеси, затвердженим наказом Міністерства культури і туризму № 728/0/16-08 від 20.06.2008, та в межах охоронної зони пам`ятки архітектури місцевого значення, занесеної до Державного реєстру нерухомих пам`яток України - будинку по вулиці Рішельєвській, 55. Разом з тим, враховуючи положення статті 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини", пункту 17 частини другої статті 5, частини третьої статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини", до матеріалів справи відповідачем не було надано відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини на проведення будівельних робіт.
		6.6. Суд зауважив, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ПАТ "ТВФ "Чорне море" легітимізувало об`єкт самовільного будівництва у порядку, встановленому частиною третьою статті 376 ЦК України, тому у ПАТ "ТВФ "Чорне море" не виникло право власності на спірний об`єкт і тому таке право не могло бути передане в подальшому ТОВ "ФК "Геліос". При цьому, доводи ТОВ "ФК "Геліос" про набуття права власності на спірний об`єкт спростовується рішенням Господарського суду Одеської області від 15.01.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 у справі № 916/3200/17(916/2146/20), та відповідно до якого місцевим судом скасовано рішення державного реєстратора Мерзлікіна Д.В. про державну реєстрацію прав та їх обмежень щодо спірного об`єкта.
		6.7. Апеляційний суд зазначив про необґрунтованість висновків місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на недоведеність факту неможливості перебудови спірної будови. Суд зауважив, що виходячи з приписів частини четвертої статті 376 ЦК України, відсутність письмової згоди власника (орендодавця) на забудову земельної ділянки, передбаченої статтею 25 Закону України "Про оренду землі", є достатньою підставою для прийняття судом рішення про знесення самовільно побудованої споруди.
		6.8. Виконуючи вказівки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у цій справі, апеляційний суд зазначив, що у цьому випадку відсутнє втручання у мирне володіння майном ПАТ "ТВФ "Чорне море", оскільки відповідач не набув права власності на об`єкт самовільного будівництва у передбаченому законом порядку, знесення такого об`єкту жодним чином не впливає на його право мирного володіння, а право відповідача на користування земельною ділянкою обмежене необхідністю отримання відповідного дозволу власника земельної ділянки, який орендарем в установленому законом порядку не отримано. 
		6.8.1. При цьому, звертаючись із позовною заявою про зобов`язання знести самовільно побудовану споруду, позивач переслідує легітимну мету, оскільки спірна споруда збудована за відсутності дозвільної документації, на земельній ділянці, що не була відведена для здійснення цієї мети, в комплексній охоронній зоні Центрального історичного ареалу міста Одеси, що порушує права землевласника, територіальної громади міста Одеса та суспільні інтереси щодо охорони культурної спадщини.
		6.8.2. Суд зазначив, що зобов`язання знести самовільно побудовану споруду, є пропорційним визначеній меті, прямо передбачене частиною четвертою статті 376 ЦК України, а усунення незаконної забудови не є для відповідача надмірним індивідуальним тягарем, якщо порівнювати цей тягар зі шкодою, яка наноситься власнику земельної ділянки, територіальній громаді міста Одеса та суспільним інтересам щодо охорони культурної спадщини.
		6.9. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого суду про те, що прокурором у позовній заяві не було зазначено підстави для представництва інтересів держави в особі Одеської міської ради та Виконавчого комітету та не доведено наявність обставин неналежного виконання органом місцевого самоврядування покладених на нього відповідних повноважень щодо незаконного будівництва нежитлового об`єкту, оскільки, з урахуванням положень статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції станом на 17.10.2013, дату звернення прокурора з відповідним позовом), чинним законодавством було передбачено право прокурора на звернення до суду з відповідним позовом.
		7. З урахуванням положень частини першої статті 264 ГПК України, апеляційний суд зазначив про відсутність підстав для задоволення клопотання ТОВ "ФК "Геліос" про закриття апеляційного провадження, про що у судовому засіданні постановлено ухвалу у протокольній формі (відображено в протоколі судового засідання).
		КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
		8. ТОВ "ФК "Геліос" 09.08.2021, звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2021.
		9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3200/17 (916/2791/13) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Жуков С.В., Банасько О.О., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.08.2021.
		10. Ухвалою Верховного Суду від 22.09.2021 поновлено та відкрито касаційне провадження, датою проведення судового засідання визначено 02.11.2021.
		11. 25.10.2021 засобами поштового зв`язку на адресу Касаційного господарського суду від ПАТ "ТВФ "Чорне Море" надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке ухвалою Верховного Суду від 26.10.2021 задоволено.
		12. Ухвалою від 02.11.2021 Верховний Суд задовольнив клопотання ПАТ "ТВФ "Чорне Море" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції;.
		відклав розгляд касаційної скарги ТОВ "ФК "Геліос" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 916/3200/17(916/2791/13) на 16.11.2021, 11:45.
		13. Від представника АТ "ТВФ "Чорне Море" адвоката Новікової Т.О. надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "ФК "Геліос", в якому адвокат просила касаційну скаргу задовольнити, оскаржувану постанову від 01.07.2021 скасувати, рішення місцевого суду від 13.01.2021 залишити в силі та без змін.
		14. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу №916/3200/17 (916/2791/13) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
		15. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (16.11.2021) від учасників справи не надійшло обґрунтованих заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 16.11.2021.
		УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 
		Доводи скаржника (ТОВ "ФК "Геліос")
		16. Скаржник доводив, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо застосування таких норми у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 804/1510/16, від 02.10.2018 у справі № 465/1461/16-а; від 12.06.2019 у справі № 916/1986/18, від 22.01.2020 у справі № 646/7646/16-ц, від 12.04.2021 у справі № 653/104/19 (провадження № 61-18648св20), від 31.05.2021 у справі № 320/1889/17-ц.
		16.1. Скаржник аргументував, що суд апеляційної інстанції встановив обставини на підставі рішення Одеської міської ради № 2692-VI від 21.12.2012, а не на підставі укладеного 16.08.2013 між Одеською міською радою та ПАТ "ТВФ "Чорне море" договору про внесення змін до договору про право тимчасового користування землею на умовах оренди. Також судом не надано оцінки іншим доказам (рішенню Виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.07.2007 №877 "Про надання дозволу відкритому акціонерному ТОВ "ТВФ "Чорне море" на проектування та конструкцію будівель по вул. Рішельєвській, 57 для розміщення торгового комплексу і допоміжних приміщень готелю "Чорне море" за адресою: місто Одеса, вул. Рішельєвська, 59, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, свідоцтву про право власності з індексним номером 19675744 на торговельно- допоміжну прибудову загальною площею 3 184, 9 кв. м).
		16.2. Скаржник, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, аргументував, що ТОВ "ФК "Геліос" набуло права власності на нерухоме майно, у справі № 916/516/16 на спірне майно було звернуто стягнення (враховуючи ухвалу суду від 16.03.2020 про заміну стягувача), у справі № 916/3200/17 ухвалою суду від 04.09.2020 ТОВ "ФК "Геліос" визнано забезпеченим кредитором на суму 290  056  770,19 грн. Відтак, зобов`язання ПАТ "ТВФ "Чорне море" щодо знесення спірного нерухомого майна прямо впливає на права ТОВ "ФК Геліос", тому, на думку скаржника, такі заходи будуть непропорційними та порушуватимуть статтю 1 Першого протоколу.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		17. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		18. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		19. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 16 - 16.2. описової частини цієї постанови.
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги 
		19. Предметом цього спору є вимога позивача про зобов`язання відповідача знести самовільно побудовану споруду, а саме приміщення паркінгу, яке знаходиться на території, прилеглій до житлових будинків №№ 55, 57 за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська та вул. М. Арнаутська.
		Здійснюючи перегляд цієї справи у касаційному порядку, Верховний Суд враховує таке.
		20. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).
		21. Відповідно до частини четвертої статті 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ "Землі України" ЗК України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.
		22. Приписами статті 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження. При цьому орендар зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
		23. Аналіз положень статті 375 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власника на забудову земельної ділянки є нормативно регламентованим та здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. При цьому, правові наслідки будівництва на земельній ділянці самочинної забудови встановлюються статтею 376 ЦК України.
		24. Положеннями частини першої статті 376 ЦК України (у редакції, чинній станом на час звернення до суду із цим позовом) передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Водночас, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК України).
		25. Системний аналіз положень частини четвертої та п`ятої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. При цьому, визнання права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на орендованій земельній ділянці, якщо це не порушує права інших осіб, може бути визнане за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки.
		26. Також аналіз зазначених норм дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
		Отже, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.
		27. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 (пункти 6.31-6.33), від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц).
		Щодо суті касаційної скарги
		28. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 20.12.2001 Одеська міська рада (орендодавець) та ВАТ "ТВФ "Чорне море" (орендар) уклали договір про право тимчасового користування землею на умовах оренди, за умовами якого орендодавець на підставі статей 3, 10 ЗК України, Закону України "Про оренду землі", рішення Одеської міської ради № 975-ХХІІІ від 28.04.2000 та рішення Одеської міської ради № 2718-ХХІІІ від 15.10.2001 надав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування земельну ділянку загальною площею 3 417 кв. м (код УКЦВЗ - 1.11.6 - землі іншої комерційної діяльності) терміном до 50 років для експлуатації та обслуговування готельного комплексу (пункти 1.1., 1.2. договору).
		29. Також апеляційним судом встановлено, що згідно з рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.07.2007 №877 ПАТ "ТВФ "Чорне море" надано дозвіл на проектування та реконструкцію будівель для розміщення торгового комплексу і допоміжних приміщень готелю "Чорне море" після оформлення документів на землекористування відповідно до чинного законодавства.
		30. Апеляційним господарським судом встановлено обставини неодноразового звернення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю міста Одеси до відповідача з приписами від 21.03.2012 № 138, від 17.06.2013 № 569 та з вимогами про усунення порушень містобудівного законодавства та припинення виконання робіт на об`єкті у зв`язку з наданням ПАТ "ТВФ "Чорне море" недостовірної інформації щодо обмежень у вигляді заборони на будівництво та вимогою привести у відповідність до чинного законодавства документацію на об`єкт з огляду на виявлену в процесі перевірки експлуатації ПАТ "ТВФ "Чорне море" незавершеного будівництва всупереч частині восьмій статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". 
		31. Крім того, 25.06.2013 Інспекцією винесено постанову № 144 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, оскільки ПАТ "ТВФ "Чорне море" визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 6 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", та накладено на останнього штраф у розмірі 103 230 грн.
		31.1. Зі змісту постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20.08.2013 у справі № 815/5005/13-а, якою скасовано зазначену постанову Інспекції № 144 від 25.06.2013, вбачається, що позивачем підтверджено наявність чотириповерхової торгівельно - допоміжної недобудованої до будівлі готельного комплексу по вул. Рішельєвська, 59 в м. Одесі споруди з мансардним поверхом, на якій не виконано оздоблювальні роботи, тому адміністративний суд погодився з доводами позивача про те, що спірна будівля за цільовим призначенням не експлуатувалася та зазначив, що Інспекцією ДАБК в Одеській області безпідставно визначено порушення позивачем пункту 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
		32. Також апеляційним судом встановлено невідповідність рішенню виконкому ОМР № 877 від 26.07.2007 об`єкта реконструкції, оскільки зазначеним рішенням було передбачено розміщення торгового комплексу та допоміжних приміщень готелю, а не паркінгу на 88 місць. При цьому будівництво здійснене впритул до п`яти житлових будинків з істотним порушенням будівельних норм та в комплексній охоронній зоні Центрального історичного ареалу міста Одеси, встановленої історико-архітектурним опорним планом міста Одеси, затвердженим наказом Міністерства культури і туризму № 728/0/16-08 від 20.06.2008, та в межах охоронної зони пам`ятки архітектури місцевого значення, занесеної до Державного реєстру нерухомих пам`яток України - будинку по вулиці Рішельєвській, 55. 
		32.1. Разом з тим, враховуючи положення статті 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини", пункту 17 частини другої статті 5, частини третьої статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини", в матеріалах справи дозвіл центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини на проведення будівельних робіт відсутність, його наявність у відповідача скаржником в порядку, передбаченому положеннями статті 74, 76-77 ЦПК України не доведено.
		33. Крім того, апеляційним судом встановлено відсутність дозволу про відвід земельної ділянки під будівництво органу місцевого самоврядування на забудову земельної ділянки, оформленого відповідним рішенням.
		Отже, з огляду на положення статті 376 ЦК України, статті 5 Закону України "Про основи містобудування", статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", статей 34, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та встановлені апеляційним судом обставини здійснення відповідачем численних порушень законодавства при будівництві спірного об`єкта нерухомості, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірне приміщення паркінгу є самовільно збудованою спорудою, побудованою на земельній ділянці, яка не була відведена для цих цілей, а дозвільна документація отримана відповідачем з грубими порушенням законодавства України, оскільки у відповідача відсутній дозвіл власника земельної ділянки та центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини на проведення робіт в межах Центрального історичного ареалу міста Одеси.
		34. Доказів на спростування зазначеного відповідачем під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій в порядку, передбаченому положеннями статей 13, 74, 76-77 ГПК України надано не було, відтак, висновки апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора в частині знесення самочинного будівництва не спростовано.
		35. Верховний Суд звертає увагу, що скасування постанови Інспекції ДАБК міста Одеси №144 від 25.06.2013 в частині стягнення штрафу не спростовує встановленого судами попередніх інстанцій факту самовільного будівництва та порушення вимог закону щодо отримання дозволу власника та центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини на проведення будівельних робіт.
		36. Доводи скаржника, викладені у пункті 16.1. описової частини цієї постанови спростовуються обставинами та змістом постанови суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційним судом не лише встановлено наявність укладення змін до договору оренди, але й надано оцінку таким змінам та зазначено, що Одеська міська рада приймала рішення про внесення змін до договору від 10.01.2002 за №527/30 в частині зміни назви орендаря, нормативної грошової оцінки та розміру орендної плати.
		При цьому, доводи скаржника щодо надання повторної оцінки зазначеному доказу та іншим доказам, наявним в матеріалах справи, суперечить положенням статті 300 ГПК України, оскільки повторна оцінка доказів виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
		37. З матеріалів справи вбачається, що 28.03.2014 Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області видано ПАТ "ТВФ "Чорне море" свідоцтво про право власності з індексним номером 19675744 на торговельно-допоміжну прибудову загальною площею 3 184,9 кв. м, а відомості щодо реєстрації за відповідачем права власності на торговельно-допоміжну прибудову були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом №19676250 від 28.03.2014.
		38. Разом з тим, за встановлених судами попередніх інстанцій у справі №916/3200/17 (916/2791/13) обставин отримання ПАТ "ТВФ "Чорне море" свідоцтва про право власності з індексним номером 19675744 на торговельно-допоміжну прибудову загальною площею 3 184,9 кв. м та подальше внесення інформації до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом №19676250 від 28.03.2014, не означає припинення правового режиму цього майна як самочинного будівництва та не підтверджує того, що у спірних правовідносинах держава офіційно визнала та підтвердила факт виникнення у ПАТ "ТВФ "Чорне море" права власності на спірне самочинне будівництво як нерухоме майно.
		39. Також з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Господарського суду Одеської області від 15.01.2021 у справі №916/3200/17(916/2146/20), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2021, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52368541 від 25.05.2020, прийняте державним реєстратором Мерзлікіним Д.В., Холоднобалківська сільська рада Біляївського району Одеської області щодо реєстрації права власності ТОВ "ФК "Геліос" на об`єкт нерухомого майна: торговельно-допоміжна прибудова загальною площею 3184, 9 кв.м., що в цілому складається з чотирьох поверхів та технічного поверху за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59-А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 325296251101;
		припинено право власності ТОВ "ФК "Геліос" на об`єкт нерухомого майна: торговельно-допоміжна прибудова загальною площею 3184, 9 кв.м., що в цілому складається з чотирьох поверхів та технічного поверху за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 59-А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 325296251101;
		скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52368106 від 25.05.2020р., прийняте державним реєстратором Мерзлікіним Д.В., Холоднобалківська сільська рада Біляївського району Одеської області щодо реєстрації права власності ТОВ "ФК "Геліос" на об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення третього поверху загальною площею 579, 9 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59, приміщення 301, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 325247851101;
		припинено право власності ТОВ "ФК "Геліос" на об`єкт нерухомого майна: приміщення третього поверху загальною площею 579, 9 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 59, приміщення 301, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 325247851101.
		39.1. При цьому, зі змісту постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 у справі №916/3200/17(916/2146/20) вбачається, що ТОВ "ФК "Геліос" задоволено вимоги за рахунок майна позивача, яке було предметом іпотеки, поза межами провадження у справі № 916/3200/17 про банкрутство АТ "ТВФ "Чорне Море". 
		39.2. Судами також встановлено, що відповідачу було відомо про існування провадження у справі № 916/3200/17 про банкрутство ПАТ "ТВФ "Чорне Море" та ним ініційовано вступ у справу шляхом правонаступництва. Разом з тим, суди зазначили, що реалізація майнових активів боржника, які є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство, в порядку передбаченому законодавством про банкрутство, тому у ТОВ "ФК "Геліос" відсутні правові підстави для звернення стягнення на предмет забезпечення поза межами провадження у справі про банкрутство, тому суди дійшли висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
		39.3. Відповідно до інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень, зазначені судові рішення набрали законної сили 20.04.2021 тому, з урахуванням положень частини четвертої статті 75 ГПК України, обставини, встановлені такими рішенням суду не потребують доказуванню при розгляді цієї справи.
		Відтак доводи скаржника про те, що ним набуте право власності на спірне майно, а задоволення позовних вимог прокуратури в частині знесення такого самовільно збудованого нерухомого майна матиме наслідком порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, є передчасними.
		40. Доводи скаржника, викладені у пункті 16.2. описової частини цієї постанови Верховний Суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
		40.1. Аналіз змісту постанов Верховного Суду від 31.05.2021 у справі №320/1889/17-ц, від 12.04.2021 у справі № 653/104/19, від 22.01.2020 у справі №646/7646/16-ц дає підстави для висновку про те, що судами розглядався спір у порядку цивільного судочинства між фізичними особами, поза межами провадження у справі про банкрутство. При цьому, судами у зазначених справах не було встановлено обставини самочинного будівництва юридичною особою нерухомого майна на орендованій земельній ділянці за відсутності дозволу власника земельної ділянки та центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини на проведення робіт в межах Центрального історичного ареалу міста Одеси.
		40.2. У справі № 804/1510/16 (постанова Верховного Суду від 19.09.2018), яка розглядалась судом адміністративної юрисдикції, поза межами провадження у справі про банкрутство, предметом позову ТОВ "Еліона" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України було визнання протиправним та скасування рішення Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області від 17.02.2016 № 13-СК «Про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт», а не вимога про знесення самочинно збудованої споруди.
		40.3. У справі № 465/1461/16-а (постанова Верховного Суду від 02.10.2018), яка розглядалась судом адміністративної юрисдикції, поза межами провадження у справі про банкрутство, предметом позову фізичної особи до головного інспектора будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області була вимога визнати протиправною та скасувати постанову Інспектора відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок ДАБІ Максима А.М. від 27.01.2016 №1з/13-ф/пз про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у виді штрафу на суму 5100 грн за порушення вимог частини першої статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а не вимога про знесення самочинно збудованої споруди.
		40.4. У справі № 916/1986/18 (постанова Верховного Суду від 12.06.2019), яка розглядалась судом господарської юрисдикції поза межами провадження у справі про банкрутство, предметом позову Одеської міської ради до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Юридичного департаменту Одеської міської ради та  ТОВ "Енігма 2013" була вимога про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, здійсненої департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 24.12.2014 за № ОД 142143580236; визнання недійсним та скасування свідоцтво про право власності від 07.04.2015, виданого реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області ТОВ "Енігма 2013" на нежитлове приміщення площею 30 кв. м; скасування рішення державного реєстратора Одеського міського управління юстиції Одеської області Тартачної К.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 07.04.2015, індексний номер: 20569661; скасування державної реєстрації права власності за ТОВ "Енігма 2013" на нежитлове приміщення площею 30 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 80/2; зобов`язання ТОВ "Енігма 2013" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення площею 30 кв. м; відшкодування позивачу судових витрат. При цьому, судом у зазначеній справі не встановлено обставини самочинного будівництва юридичною особою нерухомого майна на орендованій у місцевої громади земельній ділянці за відсутності відповідного дозволу власника земельної ділянки та центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини на проведення робіт в межах Центрального історичного ареалу міста Одеси.
		Отже, зазначена скаржником судова практика є нерелевантною до правовідносин, які склались у цій справі з огляду на інший суб`єктний склад, встановлені судами обставини та предмет позову. 
		41. Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції вимагає, щоб будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном було законним. У зв`язку з цим Суд нагадує, що для того, щоб втручання було законним, воно, перш за все, повинно мати правові підстави у національному законодавстві (див. рішення у справах "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine), заяви № 23759/03 та № 37943/06, пункт 51, від 14.10.2010, "Компанія "Юнспед Пакет Сервісі СаН Ве Тік. А.Ш. проти Болгарії" (<…>), заява № 3503/08, пункт 37, від 13.10.2015, та "Крістіана Лтд. проти Литви" (Kristiana Ltd v. Lithuania), заява № 36184/13, пункти 102 та 103, від 06.02.2018).
		41.1. При цьому, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три чіткі норми: перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, носить загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає, що Договірні держави мають право, inter alia, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Однак ці норми не є непов`язаними за своєю суттю. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном і тому повинні тлумачитися у контексті загального принципу, закріпленого першою нормою (див., наприклад, рішення у справі "Скордіно проти Італії № 1" [ВП] (Scordino v. Italy (no. 1) [GC], заява № 36813/97, пункт 78, ЄСПЛ 2006-V).
		Аналізуючи доводи скаржника та встановлені судом апеляційної інстанції обставини у цій справі крізь призму судової практики ЄСПЛ, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що усунення незаконної забудови не є для відповідача надмірним індивідуальним тягарем, якщо порівнювати цей тягар зі шкодою, яка тривалий наноситься власнику земельної ділянки, територіальній громаді міста Одеса та суспільним інтересам щодо охорони культурної спадщини.
		42. Верховний Суд звертає увагу, що у певних справах ЄСПЛ вважав договір оренди майновим інтересом, який підлягав захисту статтею 1 Протоколу № 1 (Stretch v. the United Kingdom, §§ 32-35; Bruncrona v. Finland, § 79; Bosphorus Hava Yollari Turizm ve Ticaret Anonim $irketi v. Ireland [ВП], § 140). У справі Di Marco v. Italy, §§ 48-53, Суд вважав, що законне очікування заявника у зв`язку з майновими інтересами, наприклад, використання земельної ділянки та комерційна діяльність, пов`язана з ним, мали достатньо важливе значення для того, щоб вважатися "майном" в значенні статті 1 Протоколу №1.
		Разом з тим, у цій справі не порушується право ПАТ "ТВФ "Чорне море" на оренду земельної ділянки та положення статті 1 Протоколу № 1, оскільки згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, заявник мав право на користування земельною ділянкою, але не набув на неї право власності та право здійснювати забудову в передбаченому законом порядку. 
		42.1. Скаржником в цьому випадку помилково ототожнюється право власності з правом оренди, а наявність у ПАТ "ТВФ "Чорне Море" права власності на самовільно збудоване нерухоме майно жодним чином не спростовує права саме власника земельної ділянки вимагати від орендаря усунення порушень закону щодо використання орендованої земельної ділянки.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		43. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		44. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).
		45. Згідно з частиною другою статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		46. На підставі викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "ФК "Геліос" та залишення оскаржуваної постанови апеляційного суду без змін. 
		Судові витрати 
		47. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін рішень судів попередніх інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
		На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 308, 309, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" залишити без задоволення.
		2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 916/3200/17 (916/2791/13) залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          В.Я. Погребняк
		 
		Судді                                                                                                    О.О. Банасько
		 
		С.В. Жуков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...