Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 340/2133/19(2-кас/340/13/20) : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано судом: 25.11.2021. Зареєстровано: 26.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2021.
Дата набрання законної сили: 23.11.2021
Номер судового провадження: 852/10007/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		23 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 340/2133/19(2-кас/340/13/20)
		Третій апеляційний адміністративний суд 
		у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
		 суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В., 
		розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 
		на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 року, (суддя суду першої інстанції Кармазина Т.М.), прийняту в порядку письмового провадження в м. Кропивницький, в адміністративній справі №340/2133/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, - 
		ВСТАНОВИВ:
		В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив:
		1. Зобов`язати відповідача-1, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, нарахувати та виплатити йому пенсію за вислугу років за період з 10.03.2006 року по 31.12.2006 року у розмірі 4119,74 грн.
		2. Стягнути з відповідача-1, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, на його користь матеріальну шкоду, у вигляді втрати частини доходів за період з 10.03.2006 по 31.12.2006 року, яка існує станом на 20.07.2020 року, та яка виникла у зв`язку з порушенням його конституційних прав у зв`язку з не призначенням, з не нарахуванням та з не виплатою йому пенсії за вислугу років, у розмірі 21 276,69 грн. (двадцять одна тисяча двісті сімдесят шість грн. 69 коп.).
		3. Стягнути з відповідача-1, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, на його користь моральну шкоду у розмірі 140 000,00 грн. (сто сорок тисяч грн.);
		4. Зобов`язати відповідача-2, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській, нарахувати та виплатити йому пенсію за вислугу років за 2007 рік  5090,52 грн., за період з 01.01.2008 по 31.03.2012  66997,26 грн., за період з 01.04.2012 по 31.08.2016  49064,22 грн., а всього 121152 (сто двадцять одна тисяча сто п`ятдесят дві грн. 00 коп.).
		5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням його конституційних прав на пенсійне забезпечення з боку державних органів, яка полягає у не призначенні йому пенсії за вислугу років за період з 01.01.2007 по 31.08.2016 станом на 20.07.2020 у розмірі 258971 грн. 00 коп. (двісті п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот сімдесят одну грн. 00 коп.).
		Адміністративний позов обґрунтований тим, що посадовими особами, спочатку УМВС України в Кіровоградській області, а потім Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області допущено відносно нього незаконні діяння, які спричинили йому матеріальну та моральну шкоду, яка полягає у не призначенні, не нарахуванні та у невиплаті йому пенсії за вислугу років з моменту коли у нього виникло таке право, а також на його думку невиконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016 року, яка набрала законної сили. На переконання позивача, очевидним є той факт, що відповідачами протягом більше 14 років порушувались його конституційні права на своєчасне призначення та виплату пенсії. Також, зазначав, що вину Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області у не призначенні, у не нарахуванні та у невиплаті йому пенсії за вислугу років, двічі, повністю доказано вищими судовими інстанціями України у справах №404/8137/13-а та №404/4736/17. Позивачем наведено розрахунки спричиненої йому відповідачами матеріальної та моральної шкоди. Зазначено, що суму матеріальної шкоди заподіяної, зокрема відповідачем-1 Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, в особі ліквідаційної комісії, необхідно було взяти до уваги 51% від грошового забезпечення позивача у розмірі 831,79 грн.х51%=424,21 грн. Отже, на думку позивача заборгованість по пенсії, яку повинен був призначити та виплатити відповідач-1 за період з 10.03.2006 року по 31.12.2006 року становить 4119,74 грн.; а заборгованість по пенсії, яку повинен був призначити та виплатити відповідач-2 за період з 01.01.2007 по 23.09.2016 - 121152,00 грн. При цьому, посилається на те, що суми пенсії, не одержані пенсіонером своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. До того ж, вказує, що нараховані суми пенсії не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Також, вважає, що за даних обставин у нього є всі правові підстави стягнути з відповідача-1 моральну шкоду, зважаючи на наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням та вини відповідача-1 в її заподіянні, чим підтверджується факт спричинення йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, на кого покладено обов`язок по її відшкодуванню і хто є тими особами на яких покладається, як на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона, зрозуміло з постанови Верховного Суду від 28.05.2019 року, у справі № 404/8137/13-а, провадження № К/9901/12560/18. А тому вважає, що з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області необхідно стягнути 140000,00 грн. моральної шкоди, тобто по 10000,00 грн. за кожен із 14 років, за які він просить відновити його конституційне право на пенсію.
		Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.
		Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову, із посилання на судові рішення, які приймались судами різних інстанції за позовами ОСОБА_1 .. 
		 Від Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на необґрунтованість доводів позивача, відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції  без змін. 
		Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, надану правову оцінку дослідженим судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
		Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Управління поліції охорони в Кіровоградській області, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
		визнати неправомірною відмову Кіровоградської обласної військової частини ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, оформлену листом від 16 березня 2006 року № 1171, з рекомендацією звернутися до органів внутрішніх справ (надано на руки лише 12.07.2006 року);
		визнати неправомірною відмову Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області №12/М-41 від 01.03.2007 року у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;
		визнати неправомірною відмову Відділу Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області №19/4-М-26 від 29.08.2006 року у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років та у виплаті пенсії в період з 10.03.2006 року по 31.12.2006 року;
		визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області № 458/М.11 від 18.07.2013 року у виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;
		зобов`язати Кіровоградську обласну військову частину ІНФОРМАЦІЯ_3 та Кіровоградський міський військовий комісаріат, на підставі частини 3 статті 7 Закону України Про звернення громадян, передати заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 02.03.2006 року у п`ятиденний строк до Управління поліції охорони в Кіровоградській області (правонаступник Відділу Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області) та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, правонаступником якого є Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, при цьому вважати, що датою відправлення заяви ОСОБА_1 є 07.03.2006 року;
		зобов`язати управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області та Управління поліції охорони в Кіровоградській області: сформувати пенсійну справу ОСОБА_1 ; призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 10.03.2006 року; нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 10.03.2006 року по 31.12.2006 року включно;
		зобов`язати управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області та Управління поліції охорони в Кіровоградській області, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року №1522 Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян передати за формою, що затверджується Пенсійним фондом України пенсійну справу ОСОБА_1 з 01 січня 2007 року до Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області;
		зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області прийняти пенсійну справу ОСОБА_1 з 01.01.2007 року від Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області і Управління поліції охорони в Кіровоградській області та продовжити виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2007 року безстроково.
		Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда по справі № 404/8137/13-а (2-а/404/2/16) від 30 травня 2016 року у задоволенні даного позову відмовлено (т.2 а.с.239-242).
		Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 травня 2016 року по справі № 404/8137/13-а(2-а/404/2/16) скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірними відмови ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Відділу Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про відмову в призначенні пенсії, а також про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Управління поліції охорони в Кіровоградській області вчинити певні дії залишено без розгляду. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Управління поліції охорони в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання неправомірними відмови та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, викладену в листі № 458/М-11 від 18.07.2013 року, щодо права позивача на призначення пенсії за вислугою років. Зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області документи для призначення пенсії за вислугою років стосовно ОСОБА_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т.2 а.с.243-245).
		Постановою Верховного Суду від 28.05.2019 касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016  без змін (т.2 а.с.246-249).
		За змістом постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016 по справі № 404/8137/13-а (2-а/404/2/16) судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до записів з трудової книжки з 17.10.1979 по 19.06.1992 року (звільнений в запас) проходив службу в Збройних силах СРСР та України. З 19.04.1993 по 12.04.1995 року (відповідно до витягу з наказу по ВДСО при УМВС України в Кіровоградській області за останнім місцем служби від 11.04.1995 №27 о/с, позивач звільнений з органів МВС України за власним бажанням) позивач проходив службу в органах МВС України. Загальний трудовий стаж складає більше 26 років, з них військовий стаж складає 12 років 6 місяців, з урахуванням проходження служби в органах МВС України - 13 років 8 місяців.
		02.03.2006 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про призначення пільгової пенсії за вислугу років у відповідності до п. б ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. 10.03.2006 позивачу виповнилось 45 років.
		Листом №1171 від 16.03.2006 ІНФОРМАЦІЯ_5 з посиланням на наказ ВДСО при УМВС України в області №27 л/с від 11.04.1995 року (наказ про звільнення позивача) повідомив ОСОБА_1 про необхідність звернення у відомство за місцем останньої служби. Відповідь позивач отримав фактично в липні 2006 р.
		04.08.2006 позивач звернувся до кадрового відділу Державної служби охорони при УМВС в Кіровоградській області із заявою про призначення йому пенсії.
		Листом від 29.08.2006 №19/4-М-26 Відділ Державної служби охорони при Управлінні МВС України в Кіровоградській області повідомив позивача про відсутність правових підстав для призначення пенсії, оскільки на день звільнення з органів внутрішніх справ позивач не мав 45-ти річного віку і заява подана ним після введення в дію Закону Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців.
		05.02.2007 позивач звернувся до Управління МВС України в Кіровоградській області щодо призначення йому пенсії, проте отримав відповідь №12/М-41 від 01.03.2007 про доцільність звернення до Управління пенсійного фонду України у зв`язку із змінами законодавства.
		Листом №458/М-11 від 18.07.2013, за дорученням прокуратури області, на скаргу позивача від 14.06.2013, Головне управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області повідомило позивача про відсутність правових підстав для призначення йому пенсії, оскільки на момент звільнення з військової служби він не досяг 45-ти річного віку.
		Згідно ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Таким чином вищенаведені обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанції по справі № 404/8137/13-а(2-а/404/2/16) не підлягають доказуванню.
		Крім того, судом встановлено, що на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016 по справі № 404/8137/13-а, у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007 відповідачем-1 підготовлено та направлено відповідачу-2 документи для призначення пенсії колишньому співробітнику ОВС ОСОБА_1 (т.2 а.с.160).
		В свою чергу, відповідач-2 отримавши документи для призначення пенсії позивачу, ОСОБА_1 було призначено пенсію з 23.09.2016 року у розмірі 50% відповідних сум грошового забезпечення (т.2 а.с.76-81). При цьому, в матеріалах пенсійної справи міститься і заява позивача від 02.11.2016 про призначення пенсії за вислугу років (т.2 а.с.78зв.).
		До того ж, судом встановлено, що 02.08.2017 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом, в якому просив з урахуванням позиції Верховного Суду України, які зазначені у постанові від 10 лютого 2015 року №21-630а14, згідно якої правовідносини по пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити пенсію за вислугою років з 01.01.2007 року згідно з чинним законодавством України на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року по справі № 404/8137/13-а (2-а/404/2/16) та постанови Верховного Суду України від 10 лютого 2015 року № 21 -630а14.
		21.02.2018 Кіровським районним судом м.Кіровограда прийнято рішення по справі №404/4736/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області про зобов`язання вчинити певні дії, пов`язані з призначенням пенсії за вислугою років, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років починаючи з 01.01.2007 з урахуванням виплачених сум (т.2 а.с.91-93).
		Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.02.2018 року в адміністративній справі №404/4736/17 (2-а/404/482/17) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про зобов`язання вчинити певні дії, пов`язані з призначенням пенсії за вислугою років - скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про зобов`язання вчинити певні дії, пов`язані з призначенням пенсії за вислугою років  відмовлено (т.2 а.с.94-98). 
		Дана постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 відповідно до статті 255 КАС набрали законної сили з дати її прийняття.
		Вважаючи, що відповідачами допущено тривале порушення прав позивача на своєчасне призначення та отримання пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
		Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки за спірний період позивачеві пенсія не призначалась, не має місце порушення строків виплати пенсії та відповідно не має підстав для стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь позивача.
		Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ (далі за текстом  Закон №2262-ХІІ) визначені умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
		Відповідно до ч.1 ст.11 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
		Статтею 2 Закону №2262-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
		Згідно зі статтею 10 Закону №2262-XII призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
		Умови призначення пенсії за вислугу років визначено статтею 12 Закону №2262-XII.
		При цьому, суд звертає увагу на те, що пенсія за вислугою років призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає "нарахованою" в момент призначення пенсії і залишається такою ("нарахованою") до її чергової зміни.
		Відповідно до статті 55 Закону №2262-XII нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. 
		Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. 
		Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати від 19.10.2000 №2050-III (далі  Закон №2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 (далі  Порядок №159).
		Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). 
		Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. 
		Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
		У статті 2 Закону №2050-III прямо передбачено, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема, пенсії.
		Відповідно до статті 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
		З наведеного регулювання випливає, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
		Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 55 Закону №2262-XII, статтею 2 Закону №2050-III та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
		Так, з 01.01.2007 року функції з призначення та виплати пенсій особам, яким пенсія призначена на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ), передано органам Пенсійного фонду України.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року №1522 Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян затверджено Порядок передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян, який в свою чергу визначає механізм передачі органам Пенсійного фонду України від Міноборони, МВС та інших органів, що здійснюють призначення пенсій відповідно до Закону України № 2262, функцій з призначення і виплати пенсій (далі - передача функцій з призначення і виплати пенсій).
		Відповідно до вимог вказаної Постанови КМУ № 1522 від 02.11.2006 року відповідні органи зобов`язано забезпечити проведення інвентаризації пенсійних справ, виплатних та інших документів, необхідних для виконання функцій з призначення та виплати пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам та мічманам та передачу їх до 01.01.2007 року до органів Пенсійного фонду України та виплату пенсій до визначеного строку.
		Згідно пункту 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженому Постановою Пенсійного фонду від 30.01.2007 № 3-1, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, /…/ (далі - міністерства та інші органи).
		В свою чергу на підставі Інструкції, затвердженої Наказом МВС від 25.06.2013 № 611 "Про окремі питання організації роботи із соціальних виплат в органах внутрішніх справ України" визначено, що робота з оформлення документів для призначення пенсій та отримання пільг військовослужбовцям Національної гвардії України, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, звільненим зі служби, та членам їх сімей здійснюється відповідними структурними підрозділами фінансового та кадрового забезпечення головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (пункт 2.1).
		Пунктом 2.3.1 цієї Інструкції встановлено, що на уповноважений структурний підрозділ покладаються підготовка та подання до територіальних органів Пенсійного фонду України документів для призначення пенсій військовослужбовцям Національної гвардії України, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, звільненим зі служби, та членам їх сімей.
		Як правильно вказав суд першої інстанції, необхідною умовою для виплати позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області пенсії за вислугою років є прийняття пенсійним органом рішення про призначення такої пенсії, прийняте за заявою особи про призначення пенсії, що надійшла від уповноважених органів МВС разом із відповідними документами, оскільки з 01.01.2007 року до 23.09.2016 року позивачу пенсія не призначалась, відсутніми є підстави для стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням його конституційних прав на пенсійне забезпечення з боку державних органів, яка полягає у не призначенні йому пенсії за вислугу років за період з 01.01.2007 по 31.08.2016. 
		Вказане також, свідчить про відсутність підстав для стягнення на користь позивача матеріальної шкоди.
		Більше того, в силу приписів частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Відповідно до статті 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
		Тобто, передумовою для відшкодування особі шкоди, завданої неправомірним рішенням або діями органу державної влади або його посадовою особою, є визнання протиправним такої дії, рішення або бездіяльності.
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять рішення суду про визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні 
		пенсії з 01.01.2007 року, а відтак у суду відсутні підстави для стягнення на користь позивача матеріальної шкоди у зв`язку з відповідними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. 
		 
		 
		 
		Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, суд апеляційної інстанції зазначає, що частиною першої статті 1167 цього Кодексу передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (частина друга статті 1167 ЦК України).
		Колегія суддів зазначає, що моральна шкода може полягати у порушені права власності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі.
		При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, з`ясувати наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. З`ясувати чим підтверджується факт заподіяння шкоди, чи фізичних страждань, якими обставинами чи діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій формі позивач оцінює заподіяну шкоду, з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Під час розгляду справи, судом встановлено, що порушення прав позивача щодо нарахування та виплати позивачу пенсії за вислугу років за період з 10.03.2006 року по 31.12.2006 року у розмірі 4119,74 грн., суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача-1, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, на користь позивача моральної шкоди у розмірі 140000,00 грн.
		З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів, приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції  відсутні.
		Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		 
		 
		Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 року в адміністративній справі №340/2133/19  залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		 
		Головуючий - суддяО.О. Круговий 
		 
		 суддяТ.С. Прокопчук 
		 
		 суддяА.В. Шлай

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...