Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/3046/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; інші договори.
Надіслано для оприлюднення: 26.11.2021. Зареєстровано: 28.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2021.
Дата набрання законної сили: 06.10.2022
Результат оскарження 06.10.2022 Центральний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
		E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16.11.2021 Справа № 904/3046/21
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ Технолоджі", м. Дніпро 
		до Відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Абрис Дніпро", м. Дніпро
		Відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Кар Батери", м. Маріуполь 
		про визнання недійсним договору поруки 
		Суддя Ліпинський О.В.
		Cекретар судового засідання Перебийніс О.О.
		Представники:
		від позивача Горб О.В. 
		від позивача Розинський О.О. 
		від відповідача-1 Хандусенко І.О. 
		від відповідача-2 не з`явився 
		свідок Фисуненко П.А. 
		 
		Стислий зміст позовних вимог
		Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕ Технолоджі» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Абрис Дніпро» (далі - Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста Кар Батери» (далі - Відповідач-2) про визнання недійсним договору поруки № 3/9-ВКБ від 03.09.2018 з додатковою угодою № 1 від 04.09.2019.
		Вимоги Позивача обґрунтовані тим, що спірний правочин зі змінами був укладений без участі Позивача і є недійсним з підстав дефекту волі відповідно до ч. 3 ст. 203 ст. 215 ЦК України. При цьому, Позивач стверджує, що підпис колишнього директора товариства - ОСОБА_1 та печатки підприємства на вищевказаних договорах, є підробленими.
		Додатково обґрунтовуючи заявлені вимоги, Позивач стверджує, що виходячи з ціни договору поруки (100 000 000 грн.), даний правочин є значним у розумінні статті 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а отже, укладення такого правочину мало відбуватися за рішення загальними зборами учасників товариства. Проте, укладання договору поруки відбулось без відповідного рішення вищого органу товариства, з перевищенням повноважень виконавчого органу.
		Стислий зміст заперечень
		Заперечуючи проти доводів Позивача щодо підроблення підпису колишнього директора ТОВ «ЗЕ Технолоджі» на спірному договорі поруки, Відповідач-1 надав суду заяву свідка ОСОБА_1 , який підтвердив, що перебуваючи на посаді директора ТОВ «ЗЕ Технолоджі», він власноруч підписав Договір поруки № 3/9-ВКБ та додаткову угоду до нього № 1 від 04.09.2019 року.
		Стосовно додаткових підстав позову, Відповідач зазначив, що договір поруки не є значним правочином та не спрямований на розпорядження майном, яке належить поручителю, а отже, посилання Позивача на необхідність дотримання під час укладення такого правочину вимог статті 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» є безпідставним.
		Відповідач-2 відзив на позовну заяву суду не представив. Повідомлення, які направлялися за адресою Відповідача-2 згідно єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулися до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.
		Процесуальні дії у справі
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2021 року (суддя Манько Г.В.) позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 904/3046/21.
		Ухвалою від 25.05.2021 року суд закрив провадження у справі в зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
		Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.07.2021 року ухвалу суду першої інстанції від 25.05.2021 року скасовано, справу направлено до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2021 року, справу № 904/3046/21 передано на розгляд судді Ліпинському О.В.
		Ухвалою від 13.08.2021 року справу прийнято до провадження суддею Ліпинським О.В.
		01.09.2021 року Позивач подав заяву про уточнення (доповнення) підстав позову. В підготовчому засіданні 02.09.2021 року суд розглянув відповідну заяву на предмет відповідності вимогам процесуального законодавства та вирішив здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням вказаної заяви.
		В підготовчому засіданні 12.10.2021 року Відповідач-1 долучив до матеріалів справи оригінал заяви свідка ОСОБА_1 .
		За результатами підготовчого засідання 12.10.2021 року суд витребував від Відповідачів оригінали спірного договору поруки та додаткової угоди до нього.
		В підготовчому засіданні 26.10.2021 року суд оглянув оригінали спірних правочинів, які були надані представником відповідача-1.
		26.10.2021 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні на 16.11.2021 року.
		Ухвалою про закриття підготовчого провадження суд викликав ОСОБА_1 для допиту в якості свідка та повідомив останнього про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, передбачену ст. 384 КК України.
		В судовому засіданні 16.11.2021 року відбувся допит свідка ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст. 211 ГПК України.
		Під час розгляду справи по суті, сторони підтримали свої вимоги і заперечення.
		В порядку ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 16.11.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.
		Перелік обставин, які є предметом доказування у справі
		Враховуючи зміст та підстави заявлених вимог, предметом доказування при вирішенні даного спору, є встановлення фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним.
		Обставини справи які визнаються судом встановленими 
		03.09.2018 року між ТОВ «ЗЕ Технолоджі» (Поручитель), ТОВ «Веста Кар Батери» (Боржник) та ТОВ «Абрис Дніпро» (Кредитор) був укладений договір поруки № 3/9-ВКБ.
		Відповідно до умов п. 1.1. зазначеного договору, Поручитель поручився перед Кредитором за часткове виконання Боржником грошових зобов`язань, що виникли або виникнуть на підставі Договору поставки № 01-09/17 від 01.09.2017 року, укладеного між Кредитором та Боржником.
		Згідно умов п. 1.2. Договору поруки, обсяг поруки за цим договором не може перевищувати 100 000 000 (ста мільйонів) гривень.
		Як убачається з матеріалів справи, від імені Позивача (Поручителя) договір підписано директором ОСОБА_1 та скріплено печаткою товариства.
		04.09.2019 року сторони Договору поруки уклали Додаткову угоду № 1 до нього, за змістом якої внесли зміни до п. 4.6. Договору, яким передбачили вирішення суперечок, що випливають із правовідносин сторін за даним договором, третейським судом. Вказана додаткова угода з боку Позивача (Поручителя) підписана директором Фісуненко Павлом Анатолійовичем та скріплена печаткою товариства.
		Оцінка аргументів учасників справи
		Звертаючись з вимогою про визнання недійсним спірного правочину з додатковою угодою, як на одну з підстав заявленого позову, Позивач посилається на те, що вчинені на спірному договорі поруки та додатковій угоді до нього підписи від імені директора ТОВ «ЗЕ Технолоджі»  ОСОБА_1 , є підробленими, що вказує на дефект волі Позивача під час укладення таких правочинів.
		Як убачається з матеріалів справи, з метою спростування доводів Позивача щодо підроблення підписів директора ТОВ «ЗЕ Технолоджі» ОСОБА_1 на спірних правочинах, Відповідач подав суду заяву свідка  ОСОБА_1 , за змістом якої, останній підтвердив, що спірні правочини підписані ним власноруч під час перебування на посаді директора товариства.
		Будучи допитаним в якості свідка в судовому засіданні, ОСОБА_1 , якому було пред`явлено оригінал спірного правочину, підтвердив викладені ним в заяві свідка обставини власноручного підписання договору поруки № 3/9-ВКб від 03.09.2018 року та додаткової угоди до нього № 1 від 04.09.2019 року, а також, надав відповіді на запитання учасників справи, в тому числі щодо мотивів укладення таких правочинів.
		В силу вимог ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідка (ст. 75 ГПК України).
		Зважаючи на те, що доводи Позивача відносно підроблення підписів директора ОСОБА_1 на спірних правочинах спростовуються власними показаннями особи, підписи якої ставляться позивачем під сумнів, слід дійти висновку про не доведення позивачем обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
		В якості ще однієї з підстав для визнання недійсним договору поруки з додатковою угодою до нього, Позивач, посилаючись на положення статті статтю 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (в редакції, що діяла на час укладання спірного правочину), стверджував, що укладення правочину мало відбуватися за рішення загальними зборами учасників товариства, оскільки вартість зазначеного правочину значно перевищувала 50 відсотків вартості чистих активів товариства.
		Надаючи оцінку зазначеним доводам Позивача, суд зазначає наступне.
		Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.
		Згідно ч. 1 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
		Статтею статті 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Як вище встановлено судом, Позивач стверджує про недійсність спірного договору поруки з додатковою угодою до нього з підстав їх укладення директором підприємства з перевищенням повноважень, а саме без відповідного рішення загальних зборів учасників товариства, що на його думку вказує на дефект волі Позивача при укладення цього значного правочину.
		Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
		Згідно з п. 9.7 Статуту товариства (в редакції 2013 року, що діяла на час укладання спірного правочину) директор вирішує усі питання діяльності товариства, крім тих, які віднесені до виключної компетенції зборів учасників. Збори учасників можуть приймати рішення про передачу частини прав, що належать їм, до компетенції Генерального директора.
		Пунктом 9.3. Статуту позивача, до компетенції загальних зборів учасників не віднесено прийняття рішень щодо затвердження будь-яких договорів (угод), що укладаються товариством.
		За змістом п. 9.7.6. Статуту визначено, директор товариств, особа яка виконує обов`язки директора без довіреності виконує будь-які дій від імені Товариства, укладає та підписує від імені Товариства договори (правочини) та зовнішньоекономічні контракти, договори (правочини), відкриває та закриває банківські рахунки Товариства, тощо.
		Поряд із цим стаття 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (в редакції чинній, на час вчинення договору поруки) надає визначення значному правочину, як правочину предмет якого перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу.
		Відповідно до даних наданої у справу довідки (том 1, а.с. 195) вартість чистих активів товариства, станом на кінець 2-го кварталу 2018 року складала 69 255 700,00 грн.
		Зазначені вище обставини свідчать, що вартість послуг (100 000 000,00 грн.), що є предметом спірного договору поруки № 3/9-ВКБ від 03.09.2018 року, перевищувала 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу.
		Таким чином, суд погоджується, що вказаний вище правочин є «значним правочином» в розумінні ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
		Згідно частини 2 статті 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (в редакції чинній, на час вчинення договору поруки) визначено, рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників.
		Водночас, пунктом 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.
		Після закінчення зазначеного річного строку, а саме, після 17.06.2019 року, такий пріоритет статуту над Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» автоматично припиняється і положення статутів, які не відповідають вказаному Закону не застосовуються. Натомість, застосуванню підлягають норми Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (до аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у п. 5.2.5 постанови від 11.09.2019 у справі № 922/3010/18).
		Таким чином, законодавцем було відтерміновано до 17 червня 2019 року необхідність використання уповноваженими особами товариства норм Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а саме частини 2 статті 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», за умови що приписи статуту останнього в частині порядку укладення представником товариства правочинів від імені такої юридичної особи, станом на 17 червня 2018 року відповідали положенням Закону України «Про господарські товариства».
		За таких обставин застосування директором товариства до 17 червня 2019 року відповідних положень статуту підприємства не свідчить про недотримання такою особою та в цілому товариством приписів Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
		Станом на день набрання чинності Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» положення Закону України «Про господарські товариства» не пов`язували розмір предмету правочину, який укладається від імені товариства, з обов`язком його погодження загальними зборами учасників такої юридичної особи.
		Відтак, положення пункту 9.7.6 статуту ТОВ «ЗЕ Технолоджі», якими надано директору повноваження без довіреності вчиняє від імені товариства правочини незалежно від їх виду, предмету та суми узгоджуються з нормами Закону України «Про господарські товариства» станом на день до набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
		З огляду на вказане директор ТОВ «ЗЕ Технолоджі», укладаючи договір поруки № 3/9-ВКБ від 03.09.2018 року, діяв в межах чинного статуту товариства, можливість застосування якого прямо передбачена приписами Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
		Аналогічні висновки щодо застосування норм Закону України «Про господарські товариства» до спірних правовідносин, викладені в постанові Верховного Суду по справі № 905/173/20 від 24.11.2020 року. 
		Враховуючи наведені вище обставини, доводи позивача щодо недотримання директором товариства при укладенні договору поруки №3/9-ВКБ від 03.09.2018 року вимог Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» слід визнати безпідставними й такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
		На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення вимог Позивача про визнання недійсним спірного договору поруки з додатковою угодою до нього.
		Судові витрати
		Згідно приписів ст. 129 ГПК України, судові витрати у справі покладаються на позивача.
		Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
		 
		Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складено 26.11.2021
		 
		 
		Суддя О.В. Ліпинський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...