Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/5797/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі у сфері; електроенергетики (крім ядерної енергетики); енергозбереження, альтернативних джерел енергії, комбінованого виробництва електричної і теплової енергії.
Надіслано для оприлюднення: 26.11.2021. Зареєстровано: 28.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2021.
Дата набрання законної сили: 24.11.2021
Номер судового провадження: К/9901/16094/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		24 листопада 2021 року 
		Київ
		справа №320/5797/19
		провадження № К/9901/16094/20 
		Колегія суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду (далі - Суд, Касаційний адміністративний суд):
		Головуючий - Бевзенко В.М.,
		судді - Єзеров А. А., Чиркін С. М.,
		 
		представник позивача:          Тарасюк Т. М.
		                                        Васильєва О. О.
		                                        Самсін І. Л.
		представник відповідача: Усачова А. І.
		секретар судового засідання: Шевченко В. В.,
		 
		розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу № 320/5797/19
		за позовом Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» (правонаступник - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні мережі») (далі - Позивач) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Відповідач, Скаржник, НКРЕКП, Регулятор) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року (прийняту у складі головуючого судді - Терлецької О. О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді -                        Кузьмишиної О. М., суддів: Мєзєнцева Є. І., Файдюк В. В.), -
		 
		УСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. 23 жовтня 2019 року Приватне акціонерне товариство «Київобленерго» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у якому просило:
		- визнати протиправним та скасувати пункт 2 Постанови НКРЕКП № 1852 від 06.09.2019;
		- зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, з дня набрання судовим рішенням законної сили, при найближчому перегляді структури та рівнів тарифів на розподіл електричної енергії Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» збільшити тариф на розподіл електричної енергії Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» на суму 63 329,47 тис. грн. (без ПДВ), на яку вказаний тариф був зменшений на виконання пункту 2 Постанови НКРЕКП № 1852 від 06.09.2019 року.
		2. Як уважає Позивач, пунктом 2 Постанови НКРЕКП № 1852 від 06.09.2019 року порушуються права та законні інтереси Позивача, до Позивача застосовані штрафні санкції, які не передбачені чинним законодавством України. На підставі оскаржуваного п. 2 Постанови НКРЕКП № 1852 від 06.09.2019 року Відповідачем було прийнято Постанову № 1902 від 10.09.2019 року «Про внесення змін до Постанови НКРЕКП від 11 грудня 2018 року № 1853», якою зменшено структуру тарифів (скориговано витрати) на послуги з розподілу електричної енергії ПрАТ «Київобленерго» на суму 63   329,47 тис. грн (без ПДВ).
		3. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що пунктом 2 Постанови № 1852 від 06.09.2019 року встановлено вид санкцій, який був застосований до Позивача за порушення (на думку Відповідача), виявлені під час проведеної планової перевірки, а саме, перегляд тарифу на розподіл електричної енергії ПрАТ «Київобленерго» шляхом його зміни у бік зменшення на позитивну суму необґрунтованого недовиконання інвестиційної програми, програми ремонтів та надлишково отриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності за 2018 рік у розмірі 63329,47 тис. грн (без ПДВ).
		Тому Позивач переконаний, що пункт 2 Постанови № 1852 від 06.09.2019 року прийнятий з перевищенням повноважень НКРЕКП, встановлених ч. 2 ст. 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та п. 8.2. Постанови НКРЕКП № 428 від 14.06.2018 року «Про затвердження Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов».
		Чинне законодавство України не передбачає повноважень Відповідача на накладення такого виду штрафної санкції за результатами проведеного заходу контролю, як встановлення (перегляду) тарифу на розподіл електричної енергії ПрАТ «Київобленерго» шляхом його зміни у бік зменшення на позитивну суму необґрунтованого недовиконання інвестиційної програми, програми ремонтів та надлишково отриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності.
		При прийнятті п. 2 Постанови № 1852 від 06.09.2019 року НКРЕКП вийшло за межі своїх повноважень та застосувало санкції не передбачені діючим законодавством.
		Пункт 2 Постанови № 1852 від 06.09.2019 року не відповідає положенням п. 4.2. Постанови НКРЕКП від 05.10.2018 року № 1175 «Про затвердження Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії», так як Постанова № 1175 не передбачає такого способу перегляду тарифу як перегляд тарифу у бік його зменшення на позитивну суму необґрунтованого недовиконання інвестиційної програми, програми ремонтів та надлишково отриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності.
		НКРЕКП було порушено ст. 58 Конституції України, застосувавши до правовідносин, що виникли раніше, норму, що була прийнята вже після настання цих правовідносин, надавши такій нормі зворотної дії в часі.
		Порушено строки розгляду акта, встановлені п. 5.4. Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов. Акт отриманий ліцензіатом 16.08.2019 року, постанова винесена 06.09.2019 року, хоча мала б бути винесена не пізніше 02.09.2019 року.
		4. Відповідачем на позовну заяву подано відзив, НКРЕКП не визнав її повністю, уважав викладені у ній підстави, такими, що не ґрунтуються на вимогах матеріального права з огляду на вимоги статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підстави для прийняття рішення про її задоволення у суді відсутні.
		НКРЕКП не погодилося з усіма обставинами на яких ґрунтувалися позовні вимоги Позивача з таких міркувань:
		1) Щодо повноважень НКРЕКП та підстав прийняття оскаржуваного рішення.
		На переконання Відповідача постанову № 1852, зокрема, пункт 2 її резолютивної частини прийнято у межах компетенції та у спосіб, визначений законодавством України.
		Постановою № 1852 НКРЕКП, окрім накладення штрафу за порушення Ліцензійних умов з розподілу та Ліцензійних умов з постачання, керуючись пунктами 1, 13 частини першої та пунктом 1 частини другої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», застосовано до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» заходи державного регулювання. Так, пунктом 2 Постанови № 1852 Департаменту із регулювання відносин у сфері енергетики, у межах здійснення заходів державного регулювання, відповідно до пунктів 1, 13 частини першої та пункту 1 частини другої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», підготувати та винести на засідання НКРЕКП, що проводитиметься у формі відкритого слухання, проєкт рішення щодо встановлення (перегляду) тарифу на розподіл електричної енергії ПрАТ «Київобленерго» шляхом його зміни в бік зменшення на позитивну суму необґрунтованого недовиконання інвестиційної програми, програми ремонтів та надлишково отриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності за 2018 рік у розмірі 63 329,47 гривень (без ПДВ).
		Скаржник зазначає, що таке рішення НКРЕКП є одним із основних способів виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, тобто є заходом державного регулювання. Так, Комісія діє на підставі Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», відповідно до статті 1 якого НКРЕКП є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії.
		Відповідно до статті 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Одночасно, згідно з частиною другою статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді:
		1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень;
		2) накладення штрафу;
		3) зупинення дії ліцензії;
		4) анулювання ліцензії.
		Відповідачем наголошується, що перелік санкцій є вичерпним, інші заходи впливу Регулятора, які випливають з мети та завдань його діяльності - не є санкціями відповідальності.
		Таким чином, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, - дійшла висновку, що твердження Позивача про те, що НКРЕКП було застосовано до ПрАТ «Київенерго» штрафні санкції, що не були передбачені чинним законодавством, - є безпідставними. НКРЕКП має право на здійснення заходів державного регулювання, що, зокрема, підтверджено висновками Верховного Суду, а тому підстави для задоволення позовної заяви відсутні.
		У відзиві на позовну заяву Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг також зазначає, що за результатами перевірок господарської діяльності ліцензіатів відповідно до підпункту 2 пункту 7.8 глави 7 Порядку № 1175, НКРЕКП має право ініціювати встановлення (перегляд) тарифів ліцензіата як засіб державного регулювання у сфері енергетики. Таким чином, відображений у пункті 2 резолютивної частини Постанови № 1852 захід державного регулювання повною мірою відповідає вимогам Порядку № 1175.
		2) Щодо визначення суми зменшення тарифу на розподіл електричної енергії.
		Скаржник звертає увагу, що Верховний Суд України у постанові від 10.09.2013 року  № 21-237а13 зробив висновок, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не обумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Так само, відсутність спірних правовідносин унеможливлює звернення до адміністративного суді, оскільки відсутнє право, яке захищається у суді. Акт перевірки є носієм доказовою інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого ухвалюється відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, зокрема, й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, ухваленого на підставі такого акта.
		Таким чином, на засіданні НКРЕКП, що проводилося у формі відкритого слухання 06.09.2019 року, було прийнято постанову № 1852, пунктом 2 якої було зобов`язано Департамент із регулювання відносин у сфері енергетики, у межах здійснення заходів державного регулювання, відповідно до пунктів 1, 13 частини першої та пункту 1 частини другої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» підготувати та винести на засідання НКРЕКП, що проводитиметься у формі відкритого слухання, проєкт рішення щодо встановлення (перегляду) тарифу на розподіл електричної енергії ПрАТ «Київобленерго» шляхом його зміни у бік зменшення на позитивну суму необґрунтованого недовиконання інвестиційної програми, програми ремонтів та надлишково отриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності за 2018 рік у розмірі 63 329,47 тис. грн. (без ПДВ).
		3) Щодо тверджень Позивача про «перевищення НКРЕКП своїх повноважень», «НКРЕКП вийшло за межі своїх повноважень».
		Відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.06.2019 у справі № 705/748/17 (провадження № 11-1195апп18), якою встановлено, що адміністративний позов може мати вимогу про встановлення компетенції (на що безпосередньо вказує ст. 5 КАС України), проте такі вимоги можуть мати місце у спорі між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, зокрема, делегованих повноважень. Таким чином, як вважає НКРЕКП, припущення Позивача, що НКРЕКП при прийнятті постанови № 1852 «вийшла за межі своїх повноважень» не відповідає нормам процесуального права та не може бути прийнято судом як обґрунтування протиправності дій НКРЕКП при прийнятті постанови НКРЕКП № 1852, а тому підстави для задоволення позовної заяви відсутні.
		4) Щодо тверджень Позивача, що у період, який перевірявся, «ПрАТ «Київобленерго» не здійснював діяльності з розподілу електричної енергії та, відповідно, не міг їх порушувати.
		Відповідно до пункту 13 розділу XVII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про ринок електричної енергії» під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання зобов`язаний до 01 січня 2019 року вжити заходи для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання.
		Ліцензії на провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом анулювалися з 01 січня 2019 року. До анулювання зазначених ліцензій діяльність з розподілу та постачання електричної енергії здійснюється на підставі чинних ліцензій, що були видані до дня набрання чинності Законом України «Про ринок електричної енергії».
		Діяльність з розподілу електричної енергії з 01 січня 2019 року здійснюється на підставі нових ліцензій на здійснення діяльності з розподілу електричної енергії.
		Відповідач зазначає, що під час перевірки ліцензійної діяльності ПрАТ «Київобленерго» за 2018 рік НКРЕКП досліджувалися питання відповідності дій ліцензіата винятково вимогам законодавства, яке діяло у відповідний період, зокрема, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 25.07.2017 № 932 та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 13.04.2017 № 504, які втратили чинність 09.04.2019 року. Наголошується, що НКРЕКП не перевіряла Позивача на предмет відповідності його ліцензованої діяльності вимогам Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1470. Тому, Відповідач вважає, що твердження Позивача про здійснення НКРЕКП перевірки ПрАТ «Київобленерго» щодо дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1470, - не відповідають дійсності.
		Перевірка ліцензійної діяльності ПрАТ «Київобленерго» та рішення за результатами її проведення приймалися НКРЕКП згідно з вимогами чинного законодавства, яке діяло на час проведення цієї перевірки та прийняття відповідних рішень, тобто на час виникнення правовідносин, пов`язаних із проведенням заходу державного нагляду (контролю), що відповідає вимогам статті 58 Конституції України.
		5) Щодо зобов`язання НКРЕКП при найближчому перегляді структури та рівнів тарифів на розподіл електричної енергії «ПрАТ Київобленерго» збільшити тариф розподілу електричної енергії на суму 63329,47 тис. грн (без ПДВ).
		Зобов`язання НКРЕКП з дня набрання судовим рішенням законної сили при найближчому перегляді тарифів на розподіл електричної енергії для ПрАТ «Київобленерго» збільшити тариф розподілу електричної енергії на суму 63 329,47 тис. грн (без ПДВ) виходить за межі повноважень суду, визначених статтею 245 КАС України, а тому підстави для задоволення позовної заяви у цій частині відсутні.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		5. 26 лютого 2020 року Київський окружний адміністративний суд вирішив:
		- адміністративний позов - задовольнити;
		- визнати протиправним та скасувати пункт 2 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1852 від 06.09.2019 року;
		- зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, з дня набрання судовим рішенням законної сили, при найближчому перегляді структури та рівнів тарифів на розподіл електричної енергії Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» збільшити тариф на розподіл електричної енергії Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» на суму 63 329,47 тис. грн (без ПДВ), на яку вказаний тариф був зменшений на виконання пункту 2 Постанови НКРЕКП № 1852 від 06.09.2019 року;
		- стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» (код ЄДРПОУ 232431888) сплачений судовий збір у розмірі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ 39369133).
		6. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Відповідач здійснив зменшення структури тарифу ПрАТ «Київобленерго» на позитивну суму необґрунтованого недовиконання інвестиційної програми, програми ремонтів та надлишково отриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності за 2018 рік у розмірі 63 329,47 тис. грн (без ПДВ). Зазначена сума підтверджена актами перевірки від 16.08.2019 № 281, № 282 та визначена в обґрунтуваннях до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 06.09.2019 року № 1852. Зазначена обставина як підстава для зменшення тарифу Позивачу не передбачена нормами Порядку № 1175. Київський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що оскаржуваним в частині рішенням Відповідач порушив вимоги ч. 2 ст. 2 КАС України, діючи не у межах повноважень та не обґрунтовано.
		Тому Київський окружний адміністративний суд дійшов висновку про протиправність п. 2 Постанови НКРЕКП № 1852 від 06.09.2019.
		Суд першої інстанції погодився з доводами Позивача, що чинне законодавство України не передбачає повноважень Відповідача на накладення такого виду штрафної санкції за результатами проведеного заходу контролю, як установлення (перегляду) тарифу на розподіл електричної енергії для Позивача шляхом його зміни у бік зменшення на позитивну суму необґрунтованого недовиконання інвестиційної програми, програми ремонтів та надлишково отриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності.
		Відповідачем було порушено основоположний принцип, закріплений у ст. 61 Конституції України, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а також приписи ст. 77 Закону України «Про ринок електричної енергії».
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		7. 10 червня 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд вирішив:
		- апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) залишити без задоволення
		- рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року залишити без змін.
		8. Апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що за одне і те саме порушення, до позивача було застосовано декілька видів відповідальності, як то накладення штрафу, вилучення коштів із структури тарифу, зобов`язано урахувати в Інвестиційній програмі на 2020 рік статтю «додатково отриманий дохід за результатами діяльності 2018 року» без додаткових джерел фінансування на суму економії коштів, що склалась при виконанні заходів ІП 2018 року, у розмірі 1 127,68 тис. грн, а також зобов`язано позивача привести свої дії відповідно до вимог Порядку забезпечення стандартів якості електропостачання та надання компенсації споживачам.
		Також колегія суддів апеляційного адміністративного суду погодилася із висновками суду першої інстанції, що пояснення відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв`язку із ризиком втручання у дискреційні повноваження НКРЕКП не відповідають вимогам ст. 245 КАС України. Адже жодна з двох позовних вимог не передбачає вимогу про прийняття певного рішення. Зокрема і позовна вимога про відновлення структури тарифу в його числовому значенні не передбачає прийняття нового рішення, а лише відновлення позивача у правах до стану, який існував до вчинення протиправних дій та прийняття оскаржуваного протиправного рішення.
		Оцінивши наявні в матеріалах справи докази та пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії, Ліцензійних умов з постачання електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання, а тому прийняття рішення про підготовку та винесення на засідання НКРЕКП, що проводитиметься у формі відкритого тарифу на розподіл електричної енергії ПрАТ «Київобленерго» шляхом його зміни в бік зменшення на позитивну суму необґрунтованого недовиконання інвестиційної програми, програми ремонтів та надлишково отриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності за 2018 рік у розмірі 63 329,47 тис. грн (без ПДВ) є неправомірним.
		Зважаючи, що відповідач протиправно зменшив суми тарифу ПрАТ «Київобленерго», обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про необхідність зобов`язання НКРЕКП з дня набрання судовим рішенням законної сили, при найближчому перегляді структури та рівнів тарифів на розподіл електричної енергії ПрАТ «Київобленерго» збільшити тариф на розподіл електричної енергії ПрАТ «Київобленерго» на суму 63 329,47 тис. грн (без ПДВ), на яку вказаний тариф був зменшений на виконання п. 2 Постанови НКРЕКП № 1852 від 06.09.2019 року.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
		9. 01.07.2020 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг подала касаційну скаргу.
		10. У касаційній скарзі Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг просить:
		- скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 та рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 у справі       № 320/5797/19;
		- прийняти нове рішення, яким відмовити ПрАТ «Київобленерго» у задоволенні позову у повному обсязі.
		11. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг подано клопотання про зупинення виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 та рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 до моменту прийняття рішення по справі № 320/5797/19 Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду.
		12. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у касаційній скарзі заявила про бажання взяти участь у розгляді справи у суді касаційної інстанції.
		13. Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські регіональні мережі» подано відзив на касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 року та на Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року.
		У відзиві Позивач зазначив, що вважає це рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року й Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 року, такими, що винесені відповідно до вимог чинного процесуального й матеріального права, із повним з`ясуванням всіх обставин справи та доводів Сторін й не можуть бути скасовані.
		 
		РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
		14. Ухвалою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 09 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 року у справі № 320/5797/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
		Касаційним адміністративним судом Верховного Суду, з дня отримання копії ухвали про відкриття касаційного провадження, установлено десятиденний строк для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
		15. Ухвалою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 25 січня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі.
		16. Справу призначено до касаційного розгляду у судовому засіданні на 18 лютого 2021 року о 15:30 год у приміщенні Касаційного адміністративного суду Верховного Суду.
		17. 18.02.2021 року відбулося судове засідання щодо розгляду касаційної скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 року у справі № 320/5797/19 (провадження К/9901/16094/20) за позовом Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
		У цьому судовому засіданні задоволено клопотання про зміну найменування позивача.
		У задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення суду - відмовлено.
		18. 18.03.2021 відбулося наступне судове засідання щодо розгляду касаційної скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 року у справі № 320/5797/19 (провадження К/9901/16094/20) за позовом Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
		19. 08.04.2021 відбулося наступне судове засідання щодо розгляду касаційної скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 року у справі № 320/5797/19 (провадження К/9901/16094/20) за позовом Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
		Колегією суддів - головуючою суддею Білак М. В., суддями Губською О. А., Жуком А. В. заявлено заяви про самовідвід від участі у розгляді касаційної скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі №320/5797/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» (правонаступника ПАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року заяви задоволено, зокрема, з тих міркувань, що справа, рішення у якій переглядаються Касаційним адміністративним судом Верховного Суду, - підпадає під категорію справи щодо державного регулювання цін і тарифів у сфері енергетики, енергозбереження, альтернативних джерел енергії, комбінованого виробництва електричної енергії і теплової енергії (код класифікатора 108060100).
		Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 14 січня 2019 року № 1 визначено спеціалізації судових палат, згідно з яким на розгляді категорії справ за кодом 108060100 спеціалізуються судді Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав.
		Натомість, відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14, судді Білак М. В., Губська О. А., Жук А. В., входять до складу Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, внаслідок чого ці судді не наділені повноваженнями розглядати спори, які не віднесені до спеціалізації цієї палати.
		20. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи визначено: суддею-доповідачем - Бевзенка В. М., суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.
		21. Ухвалою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року адміністративну справу № 320/5797/19 за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг призначено до касаційного розгляду у судовому засіданні на 27 жовтня 2021 року, о 14:15 годині.
		22. У судовому засіданні 27 жовтня 2021 року представником Відповідача (НКРЕКП) підтримано заявлене із касаційною скаргою клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень (рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 року).
		Суд без виходу до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про зупинення виконання судових рішень.
		23. Також у судовому засіданні 27 жовтня 2021 року представник Позивача підтримав подану заяву про зміну найменування Позивача по справі Приватне акціонерне товариство «Київобленерго» на Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні мережі».
		Суд без виходу до нарадчої кімнати, ухвалив задовольнити заяву про зміну найменування Позивача, замінив найменування Приватне акціонерне товариство «Київобленерго» на Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні мережі».
		24. У судовому засіданні 24 листопада 2021 року представник Відповідача підтримав вимоги касаційної скарги, обґрунтовуючи їх доводами, висловленими у касаційній скарзі.
		25. У цьому ж судовому засіданні, з міркувань висловлених у відзиві на касаційну скаргу, представники Позивача заперечували доводи і вимоги касаційної скарги Відповідача.
		 
		II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
		Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу
		26. У касаційній скарзі НКРЕКП висловлює переконання, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 року та рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 прийняті за неправильного застосування норм матеріального права та з грубим порушенням норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, яке відповідно до вимог статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України має бути скасоване.
		26.1. На переконання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 826/14482/17.
		Висновки судів у справі № 320/5797/19 є свідченням порушення норм матеріального права, а саме вимог Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг». Перелік санкцій є вичерпним, інші заходи впливу Регулятора, які випливають з мети та завдань його діяльності, не є санкціями відповідальності.
		26.2. Судами попередніх інстанцій не враховано, що пункт 2 резолютивної частини Постанови № 1852 містить рекомендації, які стосуються винятково структурного підрозділу НКРЕКП, а саме Департаменту із регулювання відносин у сфері енергетики НКРЕКП і не породжує жодних безпосередніх правових наслідків для позивача. Пункт 2 резолютивної частини Постанови № 1852 по своїй природі жодним чином не порушує прав Позивача.
		26.3. Ключовими правовими питаннями у спорі є правомірність застосування санкцій, визначених Законом України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 та належність до санкцій такого заходу як вилучення зі структури тарифів ліцензіатів коштів.
		26.4. Скаржник також зазначає, що припущення судів попередніх інстанцій про те, що НКРЕКП при прийнятті Постанови № 1852 «не наділена повноваженнями» не відповідає нормам процесуального права та суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду.
		Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг вважає, що суди попередніх інстанцій неповно дослідили норми матеріального права, а саме норми Порядку № 1175, яка наділяє НКРЕКП повноваженнями щодо встановлення (перегляду) тарифу на розподіл електричної енергії, а тому постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 року й рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року мають бути скасовані.
		26.5. Методичні рекомендації щодо визначення сум необґрунтованого недовиконання інвестиційних програм, програм ремонтів енергопостачальних компаній та надлишково отриманого або недоотриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності, які затверджені постановою НКРЕКП від 21.03.2017 № 306 - правомірно застосовувалися територіальним органом як передбачено пунктом 1.1. цих Методичних рекомендацій, що свідчить про безпідставність висновків судів першої й апеляційної інстанції.
		26.6. У касаційній скарзі наголошується, що Приватне акціонерне товариство «Київобленерго» було ліцензіатом з провадження господарської діяльності з розподілу, а тому проведення перевірки щодо нього є здійсненням Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, - своїх повноважень відповідно до вимог Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
		26.7. Також Скаржник наголошує, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що суд першої інстанції задовольняючи позов, незаконно зобов`язав НКРЕКП «при найближчому перегляді структури та рівнів тарифів на розподіл електричної енергії Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» збільшити тариф на розподіл електричної енергії Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» на суму 63 329,47 тис. грн (без ПДВ)», що не відповідає процесуальному законодавству.
		Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
		Згідно з пунктом 1.6. Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
		Таким чином, вказує НКРЕКП, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їхніми носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями: вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Звертається увага, що відповідно до статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» голосування на засіданнях Регулятора здійснюється членами Регулятора особисто та самостійно. Рішення Регулятора вважається прийнятним, якщо за нього проголосувало не менше чотирьох членів Регулятора, присутніх на засіданні. Кожний член Регулятора має один голос.
		Вимога про зобов`язання НКРЕКП «при найближчому перегляді структури та рівнів тарифів на розподіл електричної енергії Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» збільшити тариф на розподіл електричної енергії Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» на суму 63 329,47 тис. грн (без ПДВ)», могла бути задоволена винятково у справі щодо оскарження постанови НКРЕКП від 11.12.2018 № 1835 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПрАТ «Київобленерго», оскільки пункт 2 Постанови № 1852 відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.02.2019 у справі № 826/14482/17 (адміністративне провадження № К/9901/41832/18) та від 14.03.2019 у справі № 826/3880/18 (адміністративне провадження № К/9901/58821/18), не є рішенням, яке безпосередньо порушує права чи інтереси Позивача.
		Тому, Скаржник вважає, що з урахуванням вищезазначеного, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 року й рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року, є такими, що прийняті за неправильного застосування норм матеріального права та з грубим порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що передусім, відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України є безумовною підставою для скасування рішень судів першої й апеляційної інстанцій.
		27. У касаційній скарзі НКРЕКП висловило бажання узяти участь у розгляді адміністративної справи № 320/5797/19.
		28. Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні мережі»-Позивач, скориставшись своїм правом, подано до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу.
		28.1. У своєму відзиві Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні мережі»-Позивач висловило переконання, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року й постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 ухвалені відповідно до вимог чинного процесуального та матеріального права, із повним з`ясуванням всі обставин справи й доводів сторін і є такими, що не можуть бути скасовані. У відзиві наголошується, що касаційна скарга НКРЕКП не містить обґрунтувань та доводів, що могли б бути підставами для касаційного оскарження.
		28.2. Позивач не погоджується із твердженням Відповідача, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, висловлені у Постанові Верховного Суду в адміністративній справі № 826/14482/17. На думку Позивача, правовідносини на які посилається Відповідач як на підставу касаційного оскарження не є подібними, регулюються різними нормами законодавства й не можуть порівнюватися із правовідносинами, які є предметом адміністративної справи № 320/5797/19.
		Застосування правової позиції по справі № 826/14482/17 до цих правовідносин було досліджено як судом першої, так і апеляційної інстанції, а саме: «При цьому відповідач посилається на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 04.02.2019 року у справі № 826/14482/17 та від 14.03.2019 року у справі № 826/3880/18, вказуючи на те, що оскаржуваний у цій справі п. 2 постанови № 1852 не породжує для позивача ніяких безпосередніх правових наслідків та не є рішенням, яке безпосередньо порушує права чи інтереси позивача».
		Проте, суд першої інстанції не прийняв посилання відповідача на зазначені судові рішення, оскільки у вказаних справах не досліджувалося питання належності підстав для такого заходу регулювання як зміна тарифів, тобто відповідності та належності висновків перевірки щодо застосованих заходів регулювання.
		Суд першої інстанції зазначив, що у цій справі, за наслідками обставин, на які посилається відповідач, а саме порушення Ліцензійних умов, - відповідачем може бути прийнятий лише висновок про притягнення до юридичної відповідальності, тобто - застосування санкцій. Чинним законодавством, на яке посилаються обидві сторони справи, не передбачено таку діяльність відповідача у разі встановлення порушення ліцензіатом Ліцензійних умов, як застосування заходів регулювання. Таким чином, у цій справі має місце невідповідність обставин, установлених відповідачем під час перевірки і діями (рішеннями), допустимими законодавцем у разі встановлення порушень з боку позивача.
		28.3. Позивач не погоджується із твердженням Відповідача щодо того, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права, а саме наявності у Порядку № 1175 повноважень щодо встановлення (перегляду) структури тарифів на розподіл електричної енергії шляхом їхньої зміни у бік зменшення на позитивну суму необґрунтованого недовиконання інвестиційних програм, програми ремонтів та надлишково отриманого доходу від здійснення ліцензійної діяльності, у подібних правовідносинах.
		28.4. Позивач наголошує, що у період, що перевірявся, - Позивач не був ліцензіатом з розподілу електричної енергії і на нього не поширювався обов`язок щодо дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії.
		28.5. У відзиві на касаційну скаргу на Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 та на Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні мережі» також заявило клопотання про розгляд адміністративної справи № 320/5797/19 за участю Представника Позивача.
		28.6. Представник Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні мережі» просив залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
		 
		IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		29. За результатами проведення планової перевірки було складено: 1) акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері енергетики та Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії від 16.08.2019 № 281 та 2) акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері енергетики та Ліцензійних умов з постачання електричної енергії від 16.08.2019 № 282.
		30. Відповідач здійснив зменшення структури тарифу ПрАТ «Київобленерго» на позитивну суму необґрунтованого недовиконання інвестиційної програми, програми ремонтів та надлишково отриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності за 2018 рік у розмірі 63 329,47 тис. грн (без ПДВ). Зазначена сума підтверджена актами перевірки за від 16.08.2019 № 281, № 282 та визначена в обґрунтуваннях до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 06.09.2019 року № 1852. Зазначена обставина як підстава для зменшення тарифу Позивачу не передбачена нормами Порядку № 1175. Тому суд дійшов висновку, що оскаржуваним в частині рішенням Відповідач порушив вимоги ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, діючи не у межах повноважень та не обґрунтовано.
		 
		IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		31. Конституція України від 28 червня 1996 року
		31.1. Стаття 6. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
		Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		31.2. Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		32. Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII
		32.1. Стаття 1. Статус Регулятора
		1. {Частину першу статті 1 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 5-р/2019 від 13.06.2019} Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		2. Регулятор є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
		3. Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи.
		4. Територіальні органи Регулятора утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за його рішенням як структурні підрозділи, що не мають статусу юридичної особи.
		Територіальні органи діють на підставі положень, що затверджуються Регулятором. Повноваження територіальних органів визначаються Регулятором відповідно до закону.
		32.2. Стаття 3. Мета, форми діяльності Регулятора та його основні завдання
		1. Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
		2. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом:
		1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом;
		2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг;
		3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом;
		4) державного контролю та застосування заходів впливу;
		5) використання інших засобів, передбачених законом.
		3. Основними завданнями Регулятора є:
		1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг;
		2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів;
		3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав;
		4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами;
		5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури;
		6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг;
		7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища;
		8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг;
		9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг;
		10) інші завдання, передбачені законом.
		32.3. Стаття 14. Порядок організації роботи Регулятора та прийняття рішень
		1. Засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу. Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті.
		2. Засідання Регулятора проводяться у формі відкритих слухань. На відкритих слуханнях розглядаються всі питання, розгляд яких належить до повноважень Регулятора, крім питань, що містять таємну інформацію.
		У разі розгляду Регулятором питання, що містить таємну інформацію, порядок доступу до якої регулюється законом, Регулятор приймає рішення про розгляд такого питання в режимі закритого слухання.
		3. Засідання Регулятора є правомочними у разі присутності на ньому більшості із загального складу Регулятора. У відкритих слуханнях мають право брати участь представники суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, організацій, що представляють інтереси споживачів, громадських організацій, засобів масової інформації та інші заінтересовані особи.
		У разі розгляду питання на закритих слуханнях Регулятор приймає рішення щодо доступу осіб, які можуть бути присутніми на таких слуханнях.
		4. Регулятор на своїх засіданнях:
		1) розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції;
		2) розглядає і схвалює в межах своїх повноважень проекти актів законодавства, пропозиції стосовно вдосконалення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг;
		3) приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції;
		4) затверджує щорічний звіт Регулятора;
		5) затверджує регламент Регулятора;
		6) розглядає справи про адміністративні правопорушення;
		7) розглядає справи щодо видачі ліцензій та дотримання суб`єктами господарювання ліцензійних умов, а також щодо застосування санкцій за порушення ліцензійних умов та законодавства з питань державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суміжних ринків.
		Перелік питань, що вносяться на розгляд Регулятора, оприлюднюється не пізніше як за три робочі дні до дня проведення засідання на офіційному веб-сайті Регулятора.
		Разом з переліком питань, що вносяться на розгляд Регулятора, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора проекти рішень Регулятора та обґрунтування до них, одержані зауваження та пропозиції, а також вмотивована позиція Регулятора щодо одержаних зауважень.
		5. Голосування на засіданнях Регулятора здійснюється членами Регулятора особисто та самостійно.
		Рішення Регулятора вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше чотирьох членів Регулятора, присутніх на засіданні. Кожний член Регулятора має один голос. Член Регулятора, не згодний з прийнятим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку, яка додається до такого рішення.
		Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
		Результати засідання Регулятора оформлюються протоколом. Протокол засідання Регулятора оприлюднюється на його офіційному веб-сайті не пізніше п`яти робочих днів з дня його проведення. Якщо до рішення Регулятора була подана окрема думка члена Регулятора, вона розміщується у публічному доступі як невід`ємна частина протоколу.
		Регулятор забезпечує онлайн-трансляцію засідань, що проводяться у формі відкритих слухань, на своєму офіційному веб-сайті. Зберігання записів таких трансляцій та вільний доступ до них на офіційному веб-сайті забезпечується Регулятором протягом не менше одного року з дня проведення засідання.
		6. Рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України. Відсутність державної реєстрації рішень Регулятора не є підставою для відмови суду у прийнятті заяви про їх оскарження.
		Регулятор веде реєстр всіх прийнятих рішень та забезпечує вільний доступ до них на своєму офіційному веб-сайті у затвердженому ним порядку.
		7. Рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, а також рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур`єр», якщо більш пізній строк набрання ними чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня офіційного опублікування рішення. Рішення підлягає опублікуванню у 15-денний строк з дня його прийняття.
		Інші рішення Регулятора набирають чинності з дня їх прийняття, якщо рішенням не встановлено більш пізній строк набрання чинності, та доводяться до відома осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Регулятором.
		8. Рішення Регулятора, крім тих частин рішень, що містять таємну інформацію, підлягають оприлюдненню протягом п`яти робочих днів з дня їх прийняття на офіційному веб-сайті Регулятора. Обсяг конфіденційної інформації, що не підлягає розкриттю, визначається Регулятором на підставі клопотання заінтересованих осіб з урахуванням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».
		9. Рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.
		32.4. Стаття 17. Функції та повноваження Регулятора
		1. Для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор:
		1) приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції;
		2) вносить пропозиції до органів державної влади щодо вдосконалення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг;
		3) розробляє та затверджує нормативно-правові акти, зокрема:
		ліцензійні умови провадження господарської діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг;
		порядки контролю за дотриманням вимог законодавства у відповідній сфері регулювання та ліцензійних умов;
		порядок розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання;
		показники якості надання послуг суб`єктами природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг та суб`єктами, що провадять діяльність на суміжних ринках;
		правила розгляду звернень споживачів щодо дій суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та врегулювання спорів;
		правила врегулювання спорів, що виникають між суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг;
		порядки (правила) організації обліку та звітності за видами ліцензованої діяльності;
		порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення державних регульованих цін і тарифів для суб`єктів природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг, а також для інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом;
		кодекси систем передачі та розподілу електричної енергії, газотранспортної та газорозподільних систем, кодекси газосховищ та установки LNG, підготовлені операторами, та ініціює внесення змін до них;
		порядки (методики) приєднання до електричних, теплових, газових мереж, розрахунку плати за приєднання та фінансування послуг з приєднання;
		правила користування (постачання) товарами та послугами на роздрібних ринках;
		форми звітності суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та порядок їх подання;
		4) здійснює:
		ліцензування видів господарської діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг, передбачених законом;
		визначення умов, за яких суб`єкти природних монополій і суміжних ринків у сферах енергетики та комунальних послуг можуть провадити діяльність без ліцензії;
		визначення умов доступу до товарів (послуг), що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг;
		встановлення обмежень для суб`єктів природних монополій щодо суміщення видів діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг;
		контроль за недопущенням перехресного субсидіювання при провадженні господарської діяльності суб`єктами природних монополій і суміжних ринків у сферах енергетики та комунальних послуг;
		5) контролює виконання операторами систем передачі та розподілу, операторами газотранспортної та газорозподільних систем, іншими суб`єктами ринків електричної енергії і природного газу, а у відповідних випадках - власниками систем їхніх зобов`язань відповідно до закону;
		6) затверджує типові та схвалює примірні договори відповідно до закону;
		7) здійснює сертифікацію операторів системи передачі та газотранспортної системи відповідно до встановленого ним порядку;
		8) визначає і публікує умови доступу до транскордонної системи передачі електричної енергії та природного газу, включаючи процедури розподілу пропускної спроможності та управління перевантаженням;
		9) затверджує і публікує умови надання послуг з балансування, які повинні надаватися на справедливій і недискримінаційній основі, ґрунтуватися на об`єктивних критеріях, з найбільшою економічною ефективністю і забезпечувати стимулювання користувачів мережі до балансування свого споживання енергії з мережі та постачання енергії в мережу;
		10) бере участь у регулюванні платіжно-розрахункових відносин на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг у випадках, визначених законом;
		11) контролює додержання ліцензіатами законодавства у відповідній сфері регулювання і ліцензійних умов провадження господарської діяльності та вживає заходів до запобігання порушенням ліцензійних умов;
		12) розглядає справи про порушення ліцензійних умов, а також справи про адміністративні правопорушення і за результатами розгляду приймає рішення про застосування санкцій, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом, приймає у межах своєї компетенції рішення про направлення до відповідних державних органів матеріалів про виявлені факти порушення законодавства;
		13) встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом;
		14) забезпечує захист прав та законних інтересів споживачів товарів (послуг), які виробляються (надаються) суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, розгляд звернень таких споживачів та врегулювання спорів, надання роз`яснень з питань застосування нормативно-правових актів Регулятора;
		15) здійснює моніторинг та аналіз ринків у сферах енергетики та комунальних послуг;
		16) організує проведення науково-технічних та аналітичних досліджень з питань, що належать до його компетенції;
		17) оприлюднює інформацію про свою діяльність відповідно до закону та здійснює інші заходи щодо налагодження діалогу з громадськістю, створює умови для участі громадян у процесі формування та реалізації державної політики;
		18) бере участь у підготовці проектів міжнародних договорів України;
		19) здійснює заходи щодо адаптації законодавства України у сфері енергетики до законодавства Європейського Союзу та проводить консультації з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства щодо питань адаптації законодавства України;
		20) встановлює мінімальні стандарти та вимоги до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, електричної і теплової енергії, здійснює моніторинг їх дотримання;
		21) погоджує/схвалює інвестиційні програми (плани розвитку) суб`єктів, діяльність яких регулюється Регулятором, у випадках, встановлених законом;
		22) забезпечує досудовий розгляд спорів, що виникають між суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг;
		23) здійснює у встановленому законодавством порядку видавничу діяльність;
		24) забезпечує відповідно до закону доступ споживачів до інформації про ціни/тарифи у сферах постачання електричної енергії, природного газу, а також у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення;
		25) проводить консультації з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства з метою отримання висновків щодо застосування європейського енергетичного права;
		26) виконує інші функції та повноваження, визначені законом.
		2. Регулятор має право:
		1) приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання;
		2) вимагати від операторів систем передачі та розподілу електричної енергії або операторів газотранспортної та газорозподільних систем за необхідності змінювати умови і положення, у тому числі тарифи або методики, з метою забезпечення їх пропорційності і застосовування на недискримінаційній основі;
		3) отримувати безоплатно на свій запит необхідні для виконання покладених функцій:
		від суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, - копії документів, статистичну та іншу інформацію про їхню діяльність;
		від органів державної влади - документи, матеріали, статистичну та іншу інформацію, необхідну для виконання покладених функцій;
		4) вимагати від суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, надання у визначені Регулятором строки, але не менш як протягом 10 робочих днів, завірених в установленому законодавством порядку копій документів, пояснень та іншої інформації, пов`язаної з провадженням такими суб`єктами ліцензованої діяльності, необхідних для виконання покладених функцій;
		5) передавати у порядку, встановленому законодавством, відповідним державним органам матеріали про виявлені факти порушення законодавства;
		6) звертатися до суду з підстав, передбачених законом, та здійснювати захист своїх прав та законних інтересів у суді;
		7) залучати вчених та спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) до розроблення проектів нормативно-правових актів, проведення консультацій та експертиз у сферах енергетики та комунальних послуг;
		8) укладати угоди про співробітництво з питань своїх повноважень з іноземними і міжнародними органами та організаціями, у тому числі з регулюючими органами інших держав;
		9) співпрацювати з регулюючими органами інших держав і Радою регуляторних органів Енергетичного Співтовариства, отримувати і надавати будь-яку інформацію, необхідну для виконання покладених на них завдань відповідно до цього Закону;
		10) утворювати за потреби у межах своєї компетенції робочі групи, постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи;
		11) інші права, визначені законом.
		3. У процесі здійснення функцій та повноважень, визначених цим Законом та іншими законами, Регулятор може поширювати конфіденційну інформацію, отриману від суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, а також конфіденційну інформацію, отриману від споживачів (замовників) товарів (послуг) таких суб`єктів, лише за згодою осіб, які обмежили доступ до такої інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки.
		4. Порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення державних регульованих цін і тарифів для суб`єктів природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг, а також для інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджені Регулятором, мають бути недискримінаційними і прозорими та підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора та в офіційному друкованому виданні. При розробленні та затвердженні зазначених методик Регулятор має забезпечити, щоб суб`єкти природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг отримали належні стимули на коротко- та довгостроковий періоди щодо підвищення ефективності, ліквідації перехресного субсидіювання між видами діяльності та групами споживачів, сприяння ринковій інтеграції та безпеці постачання.
		У разі застосування будь-якого способу державного регулювання цін порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення тарифів повинні забезпечити покриття економічно обґрунтованих витрат, залучення необхідних інвестицій, дотримання екологічних вимог, вимог якості та безпеки, обґрунтованої прибутковості. Такі порядки (методики) повинні сприяти використанню місцевих, відновлюваних та вторинних енергетичних ресурсів, а також сприятливих до навколишнього природного середовища технологій.
		У разі застосування будь-якого способу державного регулювання цін з метою встановлення довгострокового тарифу суб`єкти господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг подають на узгодження Регулятору розроблену довгострокову інвестиційну програму після її громадського обговорення. З метою встановлення річного тарифу суб`єкти господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг подають на узгодження Регулятору річний інвестиційний план. Довгострокові інвестиційні програми та річні інвестиційні плани є публічною інформацією та повинні бути загальнодоступними.
		5. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг розробляються та затверджуються Регулятором з урахуванням особливостей, визначених законами.
		33. Закон України «Про ринок електричної енергії» від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII
		33.1. Стаття 77. Відповідальність за порушення законодавства, що регулює функціонування ринку електричної енергії
		1. Учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.
		2. Правопорушеннями на ринку електричної енергії є:
		1) порушення ліцензіатами відповідних ліцензійних умов провадження господарської діяльності;
		2) недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії;
		3) порушення вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж, енергетичного обладнання і мереж електроенергетичних підприємств та споживачів, виготовлення, монтажу, налагодження та випробування енергоустановок і мереж, виконання проектних робіт на енергоустановках і мережах;
		4) крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку;
		5) розкомплектування та пошкодження об`єктів електроенергетики, розкрадання майна таких об`єктів;
		6) пошкодження приладів обліку, використання приладів обліку електричної енергії, неповірених або неатестованих в установленому порядку;
		7) неподання або несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, а також надання недостовірної інформації у такій звітності;
		8) необґрунтована відмова в доступі до системи передачі або системи розподілу або у приєднанні до системи передачі або системи розподілу;
		9) створення перешкод у здійсненні державного енергетичного нагляду (контролю);
		10) порушення правил охорони об`єктів електроенергетики;
		11) дії, що перешкоджають оперативному персоналу та посадовим особам об`єктів електроенергетики виконувати свої службові обов`язки;
		12) припинення постачання електричної енергії споживачам, що не допускають порушень своїх договірних зобов`язань перед оператором системи передачі та/або оператором системи розподілу та/або електропостачальником;
		13) неукладення договорів відповідно до вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії;
		14) пошкодження цілісності пломб, повірочного тавра тощо;
		15) відмова у доступі уповноважених працівників постачальників послуг комерційного обліку до приміщень, де розташовані лічильники електричної енергії, якщо обов`язок надання такого доступу встановлений законодавством;
		16) невиконання постанов, розпоряджень, наказів, рішень та приписів суб`єктів владних повноважень на ринку електричної енергії, а також створення перешкод для виконання службових обов`язків посадовими особами таких суб`єктів;
		17) неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації оператору системи передачі, оператору системи розподілу та суб`єктам владних повноважень на ринку електричної енергії, якщо обов`язковість подання такої інформації встановлена законом, а також неподання копій документів, пояснень та іншої інформації на законну вимогу Регулятора;
		18) несанкціоноване втручання в роботу об`єктів електроенергетики.
		3. У разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії до відповідних учасників ринку можуть застосовуватися санкції у виді:
		1) попередження про необхідність усунення порушень;
		2) штрафу;
		3) зупинення дії ліцензії;
		4) анулювання ліцензії.
		4. Регулятор у разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на учасників ринку (крім споживачів) у таких розмірах:
		1) до 10 відсотків річного доходу (виручки) вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання, що визначається як сумарна вартість доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) всіх електроенергетичних підприємств, що входять до складу такого вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання, - на вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання за порушення вимог щодо відокремлення і незалежності оператора системи передачі, передбачених цим Законом;
		2) до 10 відсотків річного доходу (виручки) оператора системи передачі - на оператора системи передачі за порушення вимог щодо відокремлення і незалежності оператора системи передачі, передбачених цим Законом;
		3) до 10 відсотків річного доходу (виручки) оператора системи розподілу - на оператора системи розподілу за порушення вимог щодо відокремлення і незалежності оператора системи розподілу, передбачених цим Законом;
		4) від 5 тисяч до 100 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню:
		а) за провадження господарської діяльності на ринку електричної енергії за відсутності остаточного рішення про сертифікацію, прийнятого щодо відповідного суб`єкта;
		б) за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню;
		в) за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії;
		г) за відмову в доступі до системи передачі або системи розподілу в непередбачених законом випадках;
		5) від 1 тисячі до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню:
		а) за невиконання або несвоєчасне виконання рішень Регулятора, прийнятих у межах його повноважень;
		б) за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації Регулятору, оператору системи передачі, оператору системи розподілу, якщо обов`язковість подання такої інформації встановлена законодавством, а також за неподання копій документів, пояснень та іншої інформації на законну вимогу Регулятора;
		6) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, у разі виявлення правопорушень на ринку електричної енергії приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на учасників ринку (крім споживачів) у таких розмірах:
		а) за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання приписів - до 5 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
		б) за неподання інформації або подання завідомо недостовірної інформації, передбаченої нормативно-правовими актами, що регулюють засади функціонування об`єднаної енергетичної системи України і постачання електричної енергії, - до 1 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		5. При визначенні санкцій за порушення, передбачені цією статтею, Регулятор та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, враховують серйозність і тривалість правопорушення, наслідки правопорушення для інтересів ринку електричної енергії та учасників ринку, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини.
		Поведінка правопорушника, спрямована на зменшення негативних наслідків правопорушення, негайне припинення правопорушення після його виявлення, сприяння виявленню правопорушення Регулятором та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, під час перевірки вважаються пом`якшуючими обставинами.
		Поведінка правопорушника, спрямована на приховування правопорушення та його негативних наслідків, на продовження вчинення правопорушення, а також повторне вчинення правопорушення на ринку електричної енергії вважаються обтяжуючими обставинами.
		6. Рішення Регулятора про застосування санкцій за правопорушення, передбачені цією статтею, може бути прийнято протягом п`яти днів з дня виявлення правопорушення Регулятором.
		Застосування санкцій, передбачених цією статтею, не допускається, якщо правопорушення було виявлено через три або більше років після його скоєння (у разі триваючого порушення - його припинення) або виявлення його наслідків.
		7. За одне правопорушення на ринку електричної енергії може застосуватися лише один вид санкцій або штраф разом із зупиненням дії ліцензії.
		8. Рішення про застосування санкцій Регулятором та штрафних санкцій центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, може бути оскаржено в судовому порядку.
		9. Суми стягнених штрафів зараховуються до Державного бюджету України.
		Суми штрафів, у разі їх несплати, стягуються у судовому порядку.
		10. З метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії у разі анулювання ліцензії оператора системи передачі або оператора системи розподілу (за умови приєднання до його мереж електроустановок споживачів) та відсутності протягом одного місяця дій такого оператора щодо отримання ліцензії Регулятор запроваджує в такому операторі тимчасову адміністрацію.
		Положення про діяльність тимчасової адміністрації розробляється та затверджується Регулятором за погодженням з Антимонопольним комітетом України.
		33.2. 13. Розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення
		Під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання.
		34. Постанова НКРЕКП «Про затвердження Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії» від 05.10.2018 року № 1175
		1.1. Цей Порядок регулює відносини щодо формування ліцензіатами та/або суб`єктами господарювання, які планують здійснювати діяльність з розподілу електричної енергії (далі - ліцензіати), тарифів на послуги з розподілу електричної енергії та встановлення цих тарифів НКРЕКП.
		7.8. НКРЕКП ініціює встановлення тарифів ліцензіата як засіб державного регулювання у сфері енергетики, у тому числі за зверненням ліцензіата, у разі:
		1) закінчення періоду, на який встановлювалися тарифи та їх структура (або закінчення терміну врахування окремих елементів витрат у структурі тарифу);
		2) за результатами перевірок господарської діяльності ліцензіатів;
		3) використання коштів на цілі або в розмірах, не передбачених схваленою інвестиційною програмою, без погодження з НКРЕКП;
		4) надання ліцензіатом до НКРЕКП недостовірної інформації щодо здійснення ліцензованої діяльності;
		5) порушення ліцензіатом умов проведення закупівель товарів, робіт і послуг, визначених діючими нормативними актами;
		6) зміни обсягів розподілу електричної енергії відносно врахованих при розрахунку діючих тарифів більше ніж на 5 %;
		7) зміни економічно обґрунтованих витрат на послуги з розподілу електричної енергії на прогнозний рік відносно, урахованих при розрахунку діючих тарифів, що склалася з причин, незалежних від діяльності з розподілу електричної енергії, якщо це призводить до зміни тарифів більше ніж на 5 % від установленого рівня; 
		8) наявності дефіциту або профіциту коштів від здійснення діяльності з надання послуг з приєднання електроустановок замовників до електричних мереж у році t-1, що підтверджується розширеним звітом ліцензіата;
		9) в інших випадках, передбачених нормативно-правовими актами НКРЕКП.
		7.11. При недотриманні ліцензіатом структури тарифу та/або невиконанні інвестиційної програми НКРЕКП може зменшити діючий тариф, вилучивши зі структури тарифу кошти за недотримання ліцензіатом структури тарифу та/або невиконання інвестиційної програми, або врахувати ці кошти як джерело фінансування інвестиційної програми.
		35. Методичні рекомендації щодо визначення сум необґрунтованого недовиконання інвестиційних програм, програм ремонтів енергопостачальних компаній та надлишково отриманого або недоотриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності, які затверджені постановою НКРЕКП від 21.03.2017 № 306
		1. Загальні положення
		1.1. Ці Методичні рекомендації розроблені з метою надання методологічної допомоги територіальним органам Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, під час проведення планових перевірок ліцензіатів НКРЕКП з розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії на закріпленій території.
		 
		V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		36. Оцінюючи обґрунтованість аргументів поданої касаційної скарги, зважаючи на межі касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд прийшов до таких висновків.
		37. Щодо того, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 826/14482/17. Скаржником наголошується, що Верховним Судом вже зроблено висновки про те, що вилучення коштів зі структури тарифів не є санкцією, чи видом відповідальності, а є заходом державного регулювання. Водночас, такі висновки не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень у справі № 320/5797/19.
		Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Висновки Верховного Суду щодо зобов`язання при найближчому перегляді тарифів на розподіл електричної енергії (передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами) та постачання електричної енергії за регульованим тарифом для позивача розглянути питання щодо вилучення зі структури тарифів - вже були викладені у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду в адміністративній справі № 826/14482/17.
		Застосовність висновків Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справах № 826/14482/17 до адміністративної справи № 320/5797/19 обумовлена подібністю суб`єктів, об`єктів, предметів спірних правовідносин та їхнього правового регулювання. У цих справах (№ 826/14482/17 й № 320/5797/19) подібними є:
		1) суб`єкти правовідносин - ПАТ «Київенерго» (правонаступник - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні мережі») й Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
		2) об`єкти правовідносин - пункти рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
		3) зміст правовідносин - права і обов`язки (повноваження) ПАТ «Київенерго» (правонаступник - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні мережі») й Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
		4) правове регулювання спірних відносин - Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Закон України «Про ринок електричної енергії».
		Тому, розглядаючи і вирішуючи адміністративну справу № 320/5797/19, Київський окружний адміністративний суд, Шостий апеляційний адміністративний суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин зобов`язані були враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2019 року, у справі № 826/14482/17 (ч. 5 ст. 242 КАС України). У цій постанові Касаційний адміністративний суд Верховного Суду, зокрема, зробив висновок, що пункт 2 рішення НКРЕКП про не виконання рішення відповідача - постанови НКРЕКП від 24.12.2015 № 3057 (зі змінами) «Про встановлення тарифів на розподіл електричної енергії (передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами) та тарифів на постачання електричної енергії за регульованим тарифом для ПАТ «Київенерго» в частині дотримання встановленої структури тарифів на розподіл електричної енергії (передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами) та постачання електричної енергії за регульованим тарифом - не є рішенням, яке безпосередньо порушує права чи інтереси позивача. Перелік санкцій є вичерпним. Інші заходи впливу Регулятора, які випливають з мети та завдань його діяльності, не є санкціями відповідальності.
		У розумінні Великої Палати Верховного Суду під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
		38. Висновки судів у справі № 320/5797/19 є свідченням порушення норм матеріального права, а саме вимог Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг». НКРЕКП зазначає, що згідно з пунктом першим частини другої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятор має право, зокрема, приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання. Одночасно, згідно з частиною другою статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.
		Перелік санкцій є вичерпним. Інші заходи впливу Регулятора, які випливають з мети та завдань його діяльності, не є санкціями відповідальності. Зазначене підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.02.2019 у справі № 826/14482/17 (адміністративне провадження К/9901/41832/18) та від 14.03.2019 у справі № 826/3880/18 (адміністративне провадження К/9901/58821/18).
		Передбачене пунктом 2 Постанови № 1852 рішення НКРЕКП є одним із основних способів виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, тобто є заходом державного регулювання, а не санкцією, що свідчить про порушення судами попередніх інстанцій вимог матеріального права та є підставою для їхнього скасування.
		Пункт 2 Постанови НКРЕКП «Про накладення штрафу на ПРАТ «Київобленерго» за порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії, Ліцензійних умов з постачання електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання» від 06.09.2019 № 1852 - є реалізацією повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до приписів статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг». Так, для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор: приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції; встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом. Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.
		Заходи державного регулювання застосовані Регулятором на підставі статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» не є санкціями, передбаченими частиною 2 статті 22 цього Закону.
		Тому припис у п. 2 Постанови НКРЕКП «Про накладення штрафу на ПРАТ «Київобленерго» за порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії, Ліцензійних умов з постачання електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання» від 06.09.2019 № 1852 - не є санкцією, передбаченою ч. 2 ст. 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
		39. Судами попередніх інстанцій не враховано, що пункт 2 резолютивної частини Постанови № 1852 містить рекомендації, які стосуються винятково структурного підрозділу НКРЕКП, а саме Департаменту із регулювання відносин у сфері енергетики НКРЕКП і не породжує жодних безпосередніх правових наслідків для позивача, як це передбачено у висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 04.02.2019 у справі № 826/14482/17 (адміністративне провадження К/9901/41832/18) та від 14.03.2019 у справі № 826/3880/18 (адміністративне провадження К/9901/58821/18).
		Водночас, як зауважує НКРЕКП, доручення підготувати проєкт рішення, ще не є остаточним рішенням щодо встановлення (перегляду) тарифів, та передбачає майбутнє обговорення та голосування за проєкт на комісії НКРЕКП з урахуванням всіх обставин, що склалися, а тому пункт 2 резолютивної частини Постанови № 1852 за своєю природою жодним чином не порушує права Позивача.
		Припис у п. 2 Постанови НКРЕКП «Про накладення штрафу на ПРАТ «Київобленерго» за порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії, Ліцензійних умов з постачання електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання» від 06.09.2019 № 1852 - не поширюється на Позивача, жодним чином не впливає на його права і обов`язки й адресований Департаменту із регулювання відносин у сфері енергетики - « 2. Департаменту із регулювання відносин у сфері енергетики, у межах здійснення заходів державного регулювання, відповідно до пунктів 1, 13 частини першої та пункту 1 частини другої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» підготувати та винести на засідання НКРЕКП, що проводитиметься у формі відкритого слухання, проект рішення щодо встановлення (перегляду) тарифу на розподіл електричної енергії ПРAT «Київобленерго» шляхом його зміни в бік зменшення на позитивну суму необґрунтованого недовиконання інвестиційної програми, програми ремонтів та надлишково отриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності за 2018 рік у розмірі 63 329;47 тис. грн (без ПДВ)».
		По своїй суті п. 2 Постанови НКРЕКП «Про накладення штрафу на ПРАТ «Київобленерго» за порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії, Ліцензійних умов з постачання електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання» від 06.09.2019 № 1852 - організаційно-розпорядчий акт внутрішнього-спрямованого змісту, не є індивідуальним актом, а тому жодних прав, свобод, інтересів Позивача не порушує, не передбачає для нього жодних обов`язків і обмежень.
		40. Суд першої інстанції протиправно зазначив, що «приходить до висновку про неможливість застосування зазначеної практики Верховного Суду, оскільки Верховним Судом у справах № 826/14482/17 та № 826/3880/18 не досліджувалося питання належності підстав для такого заходу регулювання як зміна тарифів, тобто - відповідності та належності висновків перевірки відносно застосованих заходів регулювання». Ці ж висновки повторено судом апеляційної інстанції.
		Втім такі висновки судів є необґрунтованими з огляду на те, що Верховним Судом у справах № 826/14482/17 та № 826/3880/18 досліджувалося питання заходу регулювання як зміна тарифів, та зазначено, зокрема, у постанові від 04.02.2019 у справі № 826/14482/17 (адміністративне провадження К/9901/41832/18) про дослідження судами попередніх інстанцій даного питання.
		Суд звертає увагу, що застосовність висновків Верховного Суду в адміністративній справі (врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду) обумовлюється подібністю правовідносин (ч. 5 ст. 242 КАС України). Як уже вказувалося, - правовідносини в адміністративних справах №№ 320/5797/19 й 826/14482/17 - подібні, тому б мали бути застосовані адміністративними судами в адміністративній справі № 320/5797/19.
		Касаційним адміністративним судом Верховного Суду підстави зміни тарифів проаналізовані у п.п. 42- 53 постанови від 04 лютого 2019 року в адміністративній справі № 826/14482/17.
		41. Посилання судів попередніх інстанцій на справу № 826/14481/17 взагалі є недоречним, оскільки у її межах ПАТ «Київенерго» оскаржувало постанову НКРЕКП від 28.09.2017 № 1174 «Про накладення штрафу на ПАТ «Київенерго» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, Ліцензійних умов з транспортування та Ліцензійних умов з постачання теплової енергії».
		Таким чином, посилання судів першої та апеляційної інстанцій на висновки Верховного Суду в іншій справі, у якій розглядалось питання наявності у НКРЕКП повноважень на коригування тарифів на теплову енергію, є безпідставним, а тому Верховний Суд має врахувати цю обставину при розгляді касаційної скарги НКРЕКП.
		Аналіз суб`єктів, об`єктів, змісту правовідносин, правового регулювання цих відносин засвідчив про неподібність правовідносин адміністративних справ №№ 320/5797/19 й 826/14481/17, а тому посилання Київського окружного адміністративного суду й Шостого апеляційного адміністративного суду на висновки Верховного Суду, зроблені у постанові від 18.07.2018 у справі № 826/14481/17 - безпідставні й вони не мають ураховуватися в адміністративній справі № 320/5797/19.
		42. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розробляє та затверджує нормативно-правові акти, зокрема, порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення державних регульованих цін і тарифів для суб`єктів природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг, а також для інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом.
		НКРЕКП прийнято постанову № 1175 «Про затвердження Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії», який регулює відносини щодо формування ліцензіатами та/або суб`єктами господарювання, які планують здійснювати діяльність з розподілу електричної енергії, тарифів на послуги з розподілу електричної енергії та встановлення цих тарифів НКРЕКП.
		Пунктом 7.11. Порядку № 1175 передбачено, що при недотриманні ліцензіатом структури тарифу та/або невиконанні інвестиційної програми НКРЕКП може зменшити діючий тариф, вилучивши зі структури тарифу кошти за недоотримання ліцензіатом структури тарифу та/або невиконання інвестиційної програми, або врахувати ці кошти як джерело фінансування інвестиції програми.
		За результатами перевірок господарської діяльності ліцензіатів відповідно до підпункту 2 пункту 7.8 глави 7 Порядку № 1175, НКРЕКП має право ініціювати встановлення (перегляд) тарифів ліцензіата як засіб державного регулювання у сфері енергетики.
		При цьому НКРЕКП було здійснено коригування витрат на підставі підпункту 2 пункту 7.8 глави 7 Порядку № 1175, відповідно до якого НКРЕКП має право ініціювати встановлення (перегляд) тарифів ліцензіата як засіб державного регулювання у сфері енергетики. Тому відображений у пункті 2 резолютивної частини Постанови № 1852 захід державного регулювання повною мірою відповідає вимогам Порядку № 1175.
		НКРЕКП відповідно до приписів пункту 3 частини 1 статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» розробляє та затверджує нормативно-правові акти, зокрема, порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення державних регульованих цін і тарифів для суб`єктів природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг, а також для інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом.
		Таким порядком (методикою) формування, розрахунку та встановлення державних регульованих цін і тарифів є Порядок встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 05.10.2018 № 1175.
		Цим Порядком урегульовано відносини щодо формування ліцензіатами та/або суб`єктами господарювання, які планують здійснювати діяльність з розподілу електричної енергії, тарифів на послуги з розподілу електричної енергії та встановлення цих тарифів НКРЕКП (п. 1.1.). Згідно з п. 7.11. Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії при недотриманні ліцензіатом структури тарифу та/або невиконанні інвестиційної програми НКРЕКП може зменшити діючий тариф, вилучивши зі структури тарифу кошти за недотримання ліцензіатом структури тарифу та/або невиконання інвестиційної програми, або врахувати ці кошти як джерело фінансування інвестиційної програми.
		Крім повноваження про зменшення діючого тарифу, вилучення зі структури тарифу коштів за недотримання ліцензіатом структури тарифу та/або невиконання інвестиційної програми, або врахування цих коштів як джерела фінансування інвестиційної програми, НКРЕКП також наділено повноваженням ініціювати встановлення тарифів ліцензіата як засобу державного регулювання у сфері енергетики, зокрема, за зверненням ліцензіата за результатами перевірок господарської діяльності ліцензіатів.
		Відповідно до таких повноважень НКРЕКП, передбачених Порядком встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 05.10.2018 № 1175, статтею 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Відповідач НКРЕКП мав підстави і право готувати і виносити на засідання НКРЕКП у формі відкритого слухання проєкт рішення щодо встановлення (перегляду) тарифу на розподіл електричної енергії ПрАТ «Київобленерго» шляхом його зміни у бік зменшення на позитивну суму необґрунтованого недовиконання інвестиційної програми, програми ремонтів та надлишково отриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності за 2018 рік у розмірі 63329,47 тис. грн (без ПДВ).
		43. Методичні рекомендації правомірно застосовувалися територіальним органом, як передбачено пунктом 1.1. Методичних рекомендацій, що свідчить про безпідставність висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
		Суд погоджується із висновками Київського окружного адміністративного суду й Шостого апеляційного адміністративного суду, що Методичні рекомендації щодо визначення сум необґрунтованого недовиконання інвестиційних програм, програм ремонтів енергопостачальних компаній та надлишково отриманого або недоотриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності, затверджені Постановою НКРЕКП 21.03.2017 № 306 - розроблені з метою надання методологічної допомоги територіальним органам НКРЕКП, під час проведення планових перевірок ліцензіатів Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг з розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами), постачання електричної енергії за регульованим тарифом. Відповідно Методичні рекомендації не є нормативно-правовим актом, і цим документом не може бути розширено повноваження відповідача, у тому числі, щодо повноважень на вилучення зі структури тарифів коштів необґрунтованого недовиконання інвестиційної програми, програми ремонтів та надлишково отриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності.
		Водночас Касаційний адміністративний суд звертає увагу, що пункт 2 Постанови НКРЕКП № 1852 від 06.09.2019 року ухвалювався Відповідачем лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
		44. Поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що суд першої інстанції, задовольняючи позов незаконно зобов`язав НКРЕКП «при найближчому перегляді структури та рівнів тарифів на розподіл електричної енергії ПрАТ «Київобленерго» збільшити тариф розподілу електричної енергії на суму 63 329,47 тис. гривень (без ПДВ)», що не відповідає процесуальному законодавству.
		Вимога про зобов`язання КНРЕКП «при найближчому перегляді структури та рівнів тарифів на розподіл електричної енергії ПрАТ «Київобленерго» збільшити тариф розподіл електричної енергії на суму 63329,47 тис. грн (без ПДВ)» могла бути задоволена виключно у справі щодо оскарження постанови НКРЕКП від 11.12.2018 № 1835 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПРАТ «Київобленерго», оскільки пункт 2 Постанови № 1852 відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 04.02.2019 у справі № 826/14482/17 (адміністративне провадження К/9901/41832/18) та від 14.032019 у справі № 826/3880/18 (адміністративне провадження К/9901/58821/18), не є рішенням, яке безпосередньо порушує права чи інтереси позивача.
		Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 та рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 є такими, що прийняті за неправильного застосування норм матеріального права та з грубим порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що передусім, відповідно до статті 351 КАС України, є безумовною підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		Щодо цього доводу касаційної скарги Відповідача, Суд повторно наголошує, що - припис у п. 2 Постанови НКРЕКП «Про накладення штрафу на ПРАТ «Київобленерго» за порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії, Ліцензійних умов з постачання електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання» від 06.09.2019 № 1852 - не поширюється на Позивача, жодним чином не впливає на його права і обов`язки, не передбачає для нього жодних обов`язків чи обмежень й адресований лише Департаменту із регулювання відносин у сфері енергетики - « 2. Департаменту із регулювання відносин у сфері енергетики, у межах здійснення заходів державного регулювання, відповідно до пунктів 1, 13 частини першої та пункту 1 частини другої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» підготувати та винести на засідання НКРЕКП, що проводитиметься у формі відкритого слухання, проект рішення щодо встановлення (перегляду) тарифу на розподіл електричної енергії ПРAT «Київобленерго» шляхом його зміни в бік зменшення на позитивну суму необґрунтованого недовиконання інвестиційної програми, програми ремонтів та надлишково отриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності за 2018 рік у розмірі 63 329,47 тис. грн (без ПДВ)».
		По своїй суті п. 2 Постанови НКРЕКП «Про накладення штрафу на ПРАТ «Київобленерго» за порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії, Ліцензійних умов з постачання електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання» від 06.09.2019 № 1852 - організаційно-розпорядчий акт внутрішнього-спрямованого змісту, не є індивідуальним актом, а тому прав, свобод, інтересів Позивача не порушує, не покладає на нього жодних обов`язків чи обмежень.
		Також зобов`язання НКРЕКП «…з дня набрання судовим рішенням законної сили, при найближчому перегляді структури та рівнів тарифів на розподіл електричної енергії Позивача, збільшити тариф на розподіл електричної енергії Позивача на суму 63 329, 47 тис. грн. (без ПДВ), на який вказаний тариф був зменшений на виконання п. 2 Постанови НКРЕКП №1852 від 06.09.2019» - є необґрунтованим втручанням у адміністративний розсуд цього Регулятора.
		Втручання адміністративного суду у розсуд суб`єкта владних повноважень можливе лише у разі бездіяльності такого суб`єкта, коли він ухиляється від належного, добросовісного, вчасного ухвалення ним рішення, вчинення дії, допущення бездіяльності, або, хоча й реалізує свою компетенцію щодо цих рішень і дій, але вони не відповідають існуючим вимогам щодо рішень, дій, бездіяльності, які мають бути прийняті (вчинені), відповідно до принципів передбачених у ч. 2 ст. 2 КАС України.
		45. Оцінюючи обґрунтованість аргументів поданого представником Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні мережі» відзиву на касаційну скаргу, Суд виходить з таких міркувань.
		46. У відзиві на касаційну скаргу Позивач висловив переконання, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 року такими, що винесені відповідно до вимог чинного процесуального та матеріального права, із повним з`ясуванням всіх обставин справи та доводів Сторін та такими, що не можуть бути скасовані.
		47. Позивач вважає, що правовідносини, на які посилається Відповідач як на підставу касаційного оскарження, не є подібними, регулюються різними нормами законодавства України та не можуть порівнюватися із спірними правовідносинами.
		Суд, оцінивши підстави касаційного оскарження, подібність правовідносин (суб`єкт, об`єкт, зміст, правове регулювання спірних відносин), вказує на подібність правовідносин в адміністративних справах № 320/5797/19 й № 826/14482/17.
		Застосовність висновків Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справах № 826/14482/17 до адміністративної справи № 320/5797/19 обумовлена подібністю суб`єктів, об`єктів, предметів спірних правовідносин та їхнього правового регулювання. У цих справах (№ 826/14482/17 й № 320/5797/19) подібними є:
		1) суб`єкти правовідносин - ПАТ «Київенерго» (правонаступник - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні мережі») й Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
		2) об`єкти правовідносин - пункти рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
		3) зміст правовідносин - права і обов`язки (повноваження) ПАТ «Київенерго» (правонаступник - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні мережі») й Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
		4) правове регулювання спірних відносин - Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Закон України «Про ринок електричної енергії».
		Тому, розглядаючи і вирішуючи адміністративну справу № 320/5797/19, Київський окружний адміністративний суд, Шостий апеляційний адміністративний суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин зобов`язані були враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2019 року, у справі № 826/14482/17 (ч. 5 ст. 242 КАС України).
		Зважаючи на подібність правовідносин у адміністративних справах № 320/5797/19 й № 826/14482/17, Відповідач мав обґрунтовані підстави касаційного оскарження, передбачені статтею 328 КАС України.
		48. Попри приписи чинного законодавства, на думку Позивача, - Відповідач протиправно здійснив зменшення структури тарифу ПрАТ «Київобленерго» на позитивну суму необґрунтованого недовиконання ІП, програми ремонтів та надлишково отриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності за 2018 рік у розмірі 63 329,47 тис. грн. (без ПДВ). Зазначена сума підтверджена актами перевірки від 16.08.2019 № 281, № 282 та визначена в обґрунтуваннях до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 06.09.2019 року № 1852.
		Постановою НКРЕКП (п. 2) структура тарифу ПрАТ «Київобленерго» на позитивну суму необґрунтованого недовиконання ІП, програми ремонтів та надлишково отриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності за 2018 рік у розмірі 63 329,47 тис. грн (без ПДВ) - не зменшувалася, оскільки припис п. 2 цієї Постанови був адресований Департаменту із регулювання відносин у сфері енергетики - « 2. Департаменту із регулювання відносин у сфері енергетики, у межах здійснення заходів державного регулювання, відповідно до пунктів 1, 13 частини першої та пункту 1 частини другої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» підготувати та винести на засідання НКРЕКП, що проводитиметься у формі відкритого слухання, проект рішення щодо встановлення (перегляду) тарифу на розподіл електричної енергії ПРAT «Київобленерго» шляхом його зміни в бік зменшення на позитивну суму необґрунтованого недовиконання інвестиційної програми, програми ремонтів та надлишково отриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності за 2018 рік у розмірі 63 329;47 тис. грн (без ПДВ)».
		Змістовно припис п. 2 Постанови від 06.09.2019 № 1852 передбачав «… підготувати та винести на засідання НКРЕКП, що проводитиметься у формі відкритого слухання, проект рішення щодо встановлення (перегляду) тарифу на розподіл електричної енергії ПРAT «Київобленерго» …».
		Жодних зобов`язань, обмежень, порушень прав, інтересів Позивача п. 2 Постанови НКРЕКП «Про накладення штрафу на ПРАТ «Київобленерго» за порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії, Ліцензійних умов з постачання електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання» від 06.09.2019 № 1852 - не містив. Зменшення структури тарифу ПрАТ «Київобленерго» на позитивну суму необґрунтованого недовиконання ІП, програми ремонтів та надлишково отриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності за 2018 рік у розмірі 63 329,47 тис. грн (без ПДВ) - Постановою НКРЕКП (п. 2) - не сталося.
		49. Методичні рекомендації не є нормативно-правовим актом, і цим документом не може бути розширено повноваження Відповідача, зокрема, щодо повноважень на вилучення зі структури тарифів коштів необґрунтованого недовиконання інвестиційної програми, програми ремонтів та надлишково отриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності.
		Застосування Відповідачем Методичних рекомендацій № 306 є безпідставним, оскільки, як передбачено пунктом 1.1 цих Рекомендацій, вони розроблені з метою надання методологічної допомоги територіальним органам Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, під час проведення планових перевірок ліцензіатів Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг з розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами), постачання електричної енергії за регульованим тарифом. Водночас, ці Методичні рекомендації не є нормативно-правовим актом, тому ними не може бути розширено повноваження Відповідача, зокрема, щодо повноважень на вилучення зі структури тарифів коштів необґрунтованого недовиконання інвестиційної програми, програми ремонтів та надлишково отриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності.
		Суд погоджується із цим доводом Позивача, висновками Київського окружного адміністративного суду й Шостого апеляційного адміністративного суду, що Методичні рекомендації щодо визначення сум необґрунтованого недовиконання інвестиційних програм, програм ремонтів енергопостачальних компаній та надлишково отриманого або недоотриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності, затверджені Постановою НКРЕКП 21.03.2017 № 306 - розроблені з метою надання методологічної допомоги територіальним органам НКРЕКП, під час проведення планових перевірок ліцензіатів Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг з розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами), постачання електричної енергії за регульованим тарифом. Отже, Методичні рекомендації не є нормативно-правовим актом, і цим документом не може бути розширено повноваження відповідача, в тому числі, щодо повноважень на вилучення зі структури тарифів коштів необґрунтованого недовиконання інвестиційної програми, програми ремонтів та надлишково отриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності.
		Водночас Касаційний адміністративний суд звертає увагу, що пункт 2 Постанови НКРЕКП № 1852 від 06.09.2019 року ухвалювався Відповідачем лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
		50. Позивач наголошує, що у період, що перевірявся, Позивач не був ліцензіатом з розподілу електричної енергії і на нього не поширювався обов`язок щодо дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії. Перевірка ліцензованої діяльності ПрАТ «Київобленерго» проводилася за період:
		- ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 25.07.2017 року № 932 за період з 01.04.2018 року по 31.12.2018 року;
		- ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 13.04.2017 року № 504 за період діяльності 01.01.2018 року по 31.12.2018 року.
		До правовідносин, що виникли протягом періоду, що перевірявся, були застосовані нормативно-правові акти, що не були чинними на той час. НКРЕКП було прийнято рішення про видачу ПрАТ «Київобленерго» ліцензії на розподіл 08.11.2018 року (Постанова № 1382), яка набула чинності щодо ліцензування 01.01.2019 року. Тобто, у періоді, що перевірявся, Позивач не здійснював діяльності з розподілу електричної енергії, не мав дотримуватися Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії та, відповідно, не міг порушувати ці Ліцензійні умови.
		13. Згідно з приписами пункту 13 Розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII - під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання зобов`язаний до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання.
		51. Позивач зазначає, що Відповідачем за власним переконанням, колегіальним голосуванням прийняв Постанову № 1339 від 11.07.2020 року, чим підтвердив правомірність та обґрунтованість прийнятих судами першої й апеляційної інстанцій рішень.
		Цей довід відзиву Позивача свідчить лише про факт виконання Відповідачем приписів судових рішень в адміністративній справі № 320/5797/19, але жодним чином не про «правомірність та обґрунтованість прийнятих судами першої й апеляційної інстанцій рішень».
		52. Враховуючи висновки аналізу правильності застосування судами першої й апеляційної інстанції й норм матеріального і процесуального права, Суд установив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень (рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 року).
		53. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		54. Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		55. Згідно із статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення повністю і ухвалює нове рішення, якщо таке судове рішення, переглянуте у передбачених статтею 341 КАС України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		56. З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій ухвалені судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, і доходить до висновку про необхідність скасування цих рішень та ухвалення нової постанови, якою у задоволенні позову слід відмовити повністю.
		57. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Водночас, відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
		Отже, правила розподілу судових витрат відрізняються залежно від суб`єктного складу осіб, які беруть участь у справі.
		Відповідачу, який є суб`єктом владних повноважень, не компенсуються витрати, у тому числі пов`язані зі сплатою судового збору, крім зазначених витрат на доказування, оскільки суб`єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов`язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді. Такі обмеження у можливостях суб`єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах із владою.
		Таким чином, з огляду на положення статті 139 КАС України, перерозподіл судових витрат не здійснюється.
		 
		Керуючись статтями 139, 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 року - задовольнити.
		2. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 року у справі № 320/5797/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» (правонаступник - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні мережі») до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії - скасувати.
		3. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
		4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
		     Повний текст виготовлено 26 листопада 2021 року.
		 
		 
		Головуючий                                                                                                    В. М. Бевзенко
		судді                                                                                                               А. А. Єзеров
		                                                                                                              С. М. Чиркін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...