Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/33513/19-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за заповітом.
Надіслано для оприлюднення: 27.11.2021. Зареєстровано: 28.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 30.11.2021.

Номер судового провадження: 2-2527/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/33513/19-ц 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		10 вересня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого - судді Новака Р.В.,
		при секретарі судових засідань - Талдоновій М.Є.,
		справа № 757/33513/19-ц
		сторони:
		позивач: ОСОБА_1 
		відповідач: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скульська Тетяна Анатоліївна
		треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		за участю:
		представника позивача адвоката Луб`янецького В.І.
		представника третьої особи адвоката Некляєва Ю.Г.
		предмет та підстави позову - визнання заповіту дійсним та зобов`язання вчинити дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Т.А., в кому просив: визнати заповіт, складений ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - дійсним; зобов`язати відповідача внести до Спадкового реєстру запис про реєстрацію заповіту, складеного ОСОБА_6 27.04.2018; зобов`язати відповідача прийняти та долучити до матеріалів справи №1/2019, відкритої 23.01.2019 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , заповіт, складений 27.04.2018; стягнути з відповідача на його користь судовий збір.
		Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ще за життя ОСОБА_6 склав заповіт, який залишив на зберігання у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича, про що останнім було видано свідоцтво 27.04.2018 та зареєстровано в реєстрі за №2594. Даним свідоцтвом Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу посвідчив, що ОСОБА_6 здав на зберігання ОСОБА_14 строком на один рік до 27.04.2019 документ без опису. Крім того, позивач вказує, що при прийнятті на зберігання даного документу, особу громадянина, який здав документ, нотаріусом встановлено. У вищевказаному конверті знаходилось особисте розпорядження ОСОБА_6 на випадок його смерті, надруковане англійською мовою із заголовком, в перекладі на українську мову - «Мій заповіт». Враховуючи те, що вказаним заповітом ОСОБА_6 серед іншого, ймовірно заповідав 5% акцій «Ciklum», що належать компанії Majgaard Limited на Кіпрі позивачу, який має бути представником заповідача у Раді «Ciklum» та повинен представляти заповідача у компанії Majgaard Limited на Кіпрі та його голос є вирішальним, позивач звернувся у передбачені законодавством строки, а саме 06.06.2019, з заявою до відповідача про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 та заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Проте, листом від 13.06.2019 вих. №77/02-14 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скульська Тетяна Анатоліївна відмовила у видачі свідоцтва, оскільки визнати заповіт, яким його визначає законодавство України неможливо, а отже він не відповідає вимогам норм діючого законодавства та майно, що належить спадкодавцю, спадкуватиметься за законом. Оскільки складаючи заповіт ОСОБА_6 не розумів всіх юридичних тонкощів, пов`язаних з реєстрацією та правильним нотаріальним оформленням заповіту, так являвся громадянином Данії і вимоги норм законів та підзаконних правових актів, що регулюють відносини в сфері спадкування йому не були відомі, позивач посилаючись на норми ч.1, 2 ст. 219 ЦК України просить суд визнати правочин дійсним, оскільки він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі. 
		Ухвалою судді від 01.07.2019 відкрито провадження у справі і призначено до розгляду за правилами позовного (загального) провадження.
		Ухвалою суду від 01.10.2019 задоволено заяву позивача про забезпечення позову. 
		Ухвалою суду від 08.11.2019 задоволено заяву позивача про забезпечення позову. 
		Ухвалою суду від 20.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		26.01.2021 представник позивача адвокат Шевченко М.О. подала до суду заяву про заміну відповідача та залучення третьої особи.
		Ухвалою суду від 10.09.2021 заяву представника позивача - адвоката Шевченко М.О. про заміну відповідача та залучення третьої особи - залишення без розгляду.
		Ухвалою суду від 10.09.2021 в задоволенні заяви представника позивача про відвід судді Новаку Р.В. - відмовлено.
		Представник позивача  - адвокат Луб`янецький В.І. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
		Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Відзив на позов до суду не надав.
		Представник третьої особи ОСОБА_3 - адвокат Некляєв Ю.Г. просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
		Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України, які сторона вважає достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог, та з`ясувавши фактичні обставини, приходить до наступного висновку.
		Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Згідно вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з чим відділом реєстрації актів цивільного стану м. Марбельї (Іспанія) 16.01.2019 було видано свідоцтво про смерть (т. 1 а.с. 20).
		Згідно заповіту, складеного ще за життя ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заповів наступне: заповідав наступне: 1) 20% акцій «Ciklum», які належать компанії Majgaard Limited на Кіпрі переходять у трастовий фонд для дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Вони не мають права розпоряджатися такими акціями поки їм не виповниться 21 рік. Друг заповідача, ОСОБА_11 , несе відповідальність за відкриття такого фонду та контролюватиме його поки дітям не виповниться 21 рік; 2) 5% акцій «Ciklum», які належать компанії Majgaard Limited на Кіпрі переходять матері заповідача, ОСОБА_2 ; 3) 5% акцій «Ciklum», які належать компанії Majgaard Limited на Кіпрі переходять колишній дружині заповідача, ОСОБА_3 ; 4) 5% акцій «Ciklum», що належать компанії Majgaard Limited на Кіпрі переходять Богдану Пономарю, який має бути представником заповідача у Раді «Сікіиш». Також ОСОБА_1 повинен представляти заповідача у компанії Majgaard Limited на Кіпрі та його голос є вирішальним. 5) Решта активів заповідача переходять у трастовий фонд для дітей заповідача - Мірона та Патріка Маджгаард. (т. 1, а.с. 22, 23).
		Враховуючи, що відповідно до вказаного заповіту, позивачу було заповідано 5% акцій «Ciklum», що належать компанії Majgaard Limited на Кіпрі, останній звернувся 06.06.2019 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни з заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., 03.06.2019 за реєстровим номером 1387 та 10.06.2019 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., 06.06.2019 за реєстровим номером №1454, що підтверджується листом відповідача Вих. №75/02-14 від 11.06.2019 (т. 1 а.с. 31).
		Разом з тим, відповідачем приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т.А. згідно листа Вих. №77/02-14 від 13.06.2019, було відмовлено у долучені до матеріалів спадкової справи спірного заповіту, оскільки даний документ не відповідає вимогам встановленим законодавством України, згідно л.
		Крім того, як вбачається із листа відповідача, нею 13.05.2019 в присутності представників - спадкоємців, відкрито конверт, скріплений печаткою та підписом ОСОБА_14 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, поряд з якими на місці склеювання конверта проставлений підпис ОСОБА_6 , та підпис, прізвище та ініціали ОСОБА_15 , якій відповідно до ст. 97 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-ХІІ, після пред`явлення ОСОБА_14 , приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу, Свідоцтва, виданого ним, 27.04.2018 за реєстровим № 2594, було видано зазначений вище конверт. У вищевказаному конверті знаходився текстовий документ, надрукований англійською мовою із заголовком, в перекладі на українську мову: «Мій заповіт». Текст складений за допомогою технічних засобів і підписаний імовірно ОСОБА_6 .
		Спадкові правовідносини в Україні регулюються положеннями книги 6 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України). Спадкування в Україні здійснюється за законом або за заповітом. Процедура спадкування за заповітом, вимоги до форми заповіту, порядку його складання та посвідчення, підстави недійсності (нікчемності) заповіту передбачені главою 85 ЦК України.
		Відповідно до статті 1247 Глави 85 ЦК України від 16.01.2003 № 435-ІУ, встановлюються такі вимоги: Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу; Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України; Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. 
		Крім того, відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
		Спеціальним актом законодавства, який регулює процедуру нотаріального посвідчення заповіту є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (надалі - Порядок).
		Порядком встановлені аналогічні вимоги до заповіту. Так, нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257 ЦК України та особисто подані нотаріусу . У заповіті зазначаються місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача.
		Згідно з п. 8 Порядку, відомості про заповіти підлягають обов`язковій державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, установленому Положенням про Спадковий реєстр, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2011 №1810/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.07.2011 за № 831/19569.
		Як вбачається з матеріалів справи, спірний заповіт складено іноземною мовою, без зазначення часу та місця його складення та місця народження спадкодавця. Текстовий документ не посвідчений нотаріально та відомості про нього не внесені до Спадкового реєстру. 
		Оскільки матеріали справи не містять доказів, на підтвердження відповідності спірного заповіту законодавчим вимогам щодо форми заповітів, суд приходить до висновку, що такий текстовий документ не може вважатися заповітом у розумінні чинного законодавства України.
		Підстави недійсності заповіту визначені у ст. 1257 ЦК України. Згідно з положеннями вказаної статті заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
		У пунктах 16, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК України немає відповідного правила. Заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК України є нікчемним, тому на підставістатті 215 ЦК України визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.
		Як роз`яснено в п.п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.14 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009, не допускається визнання дійсним заповіту, який є нікчемним у зв`язку з порушенням вимог щодо його форми та порядку посвідчення, оскільки норми глави 85 ЦК України не передбачають можливості визнання заповіту дійсним.
		Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		За встановлених обставин позов про визнання правочину дійсним, є безпідставний та задоволенню не підлягає.
		Це підтверджено дослідженими в суді належними доказами, доказів протилежного сторонами не надано.
		Крім того, вимоги позову також не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
		Відповідно ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
		За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Тому, неналежним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом.
		Як вбачається зі змісту ст. 51, 175 ЦПК України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов`язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст. 51 ЦПК України та з урахуванням ч. 5 ст. 12 ЦПК України роз`яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.
		Таким чином, суд, як державний орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов`язаний визначити суб`єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК України та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
		З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.
		Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 10.09.2021 клопотання представника позивача щодо заміна відповідача було залишено без розгляду, оскільки було подано після закриття підготовчого провадження.
		Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
		У постанові від 14.08.2019 у справі № 519/77/18 Касаційний цивільний суд вказав, що положеннями частин першої та другої статті 1 Закону «Про нотаріат» визначено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. 
		Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
		Виходячи з аналізу вказаних норм судом касаційної інстанції зроблено висновок про те, що нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.
		Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач просить визнати правочин дійсним, який було вчинено спадкодавцем, а отже, з урахуванням вищенаведених норм закону це є також підставою для відмови у задоволенні позову.
		Вимоги позову щодо зобов`язання відповідача внести до Спадкового реєстру запис про реєстрацію заповіту, складеного ОСОБА_6 27.04.2018, зобов`язання відповідача прийняти та долучити до матеріалів справи №1/2019, відкритої 23.01.2019 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , заповіт, складений 27.04.2018 також задоволенню не підлягають, оскільки є похідними вимогами від основної вимоги позову.
		У зв`язку з відмовою в задоволенні позову відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір не підлягає відшкодуванню з відповідача.
		Керуючись Законом України «Про нотаріат»,   ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15.12.2017.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 
		відповідач: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скульська Тетяна Анатоліївна, 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 79, оф. №1
		третя особа: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 
		третя особа: ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , АДРЕСА_3 
		 
		Суддя                                                                                                                        Р.В. Новак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...