Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/35649/21 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією; Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
Надіслано для оприлюднення: 26.11.2021. Зареєстровано: 28.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2021.
Дата набрання законної сили: 03.12.2021
Номер судового провадження: 3/761/9664/2021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/35649/21
		Провадження № 3/761/9664/2021
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       22 листопада 2021 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мєлєшак О.В., за участю секретаря Ковтунович М.В., прокурора Шкурпело Р.В., захисника Костецького М.Ю., особи відносно якої складено протокол ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, що надійшли з Національного агентства з питань запобігання корупції про притягнення до адміністративної відповідальності:
		ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, керівник секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 
		    за ч.2 ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення,                         
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		1. ОСОБА_2 22.10.2019, перебуваючи у приміщенні Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (далі - Агентство) за адресою: вул. Бориса Грінченка, 1, м. Київ, як керівник секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, діючи всупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) реалізуючи свої службові повноваження прийняв в умовах реального конфлікту інтересів рішення, закріплене у наказі від 22.10.2019 № 114-к щодо призначання своєї дружини - ОСОБА_3 на посаду провідного фахівця відділу акредитації освітніх програм Агентства за строковим трудовим договором по 27.02.2024 включно.
		 
		2. Крім того, ОСОБА_2 27.11.2019, перебуваючи у приміщенні Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (далі - Агентство) за адресою: вул. Бориса Грінченка, 1, м. Київ, як керівник секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, діючи всупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) реалізуючи свої службові повноваження прийняв в умовах реального конфлікту інтересів рішення, закріплене у наказі від 27.11.2019 № 125-к щодо преміювання працівників секретаріату Агенства у листопаді 2019 року.
		 
		3. Крім того, ОСОБА_2 23.12.2019, перебуваючи у приміщенні Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (далі - Агентство) за адресою: вул. Бориса Грінченка, 1, м. Київ, як керівник секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, діючи всупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) реалізуючи свої службові повноваження прийняв в умовах реального конфлікту інтересів рішення, закріплене у наказі від 23.12.2019 № 146-к щодо преміювання працівників секретаріату Агенства у грудні 2019 року.
		 
		4. Крім того, ОСОБА_2 27.05.2020, перебуваючи у приміщенні Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (далі - Агентство) за адресою: вул. Бориса Грінченка, 1, м. Київ, як керівник секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, діючи всупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) реалізуючи свої службові повноваження прийняв в умовах реального конфлікту інтересів рішення, закріплене у наказі від 27.05.2021 № 39-к щодо преміювання працівників секретаріату Агенства у травні 2020 року.
		 
		5. Крім того, ОСОБА_2 23.06.2020, перебуваючи у приміщенні Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (далі - Агентство) за адресою: вул. Бориса Грінченка, 1, м. Київ, як керівник секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, діючи всупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) реалізуючи свої службові повноваження прийняв в умовах реального конфлікту інтересів рішення, закріплене у наказі від 23.06.2020 № 45-к щодо преміювання працівників секретаріату Агенства у червні 2020 року.
		 
		6. Крім того, ОСОБА_2 22.07.2020, перебуваючи у приміщенні Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (далі - Агентство) за адресою: вул. Бориса Грінченка, 1, м. Київ, як керівник секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, діючи всупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) реалізуючи свої службові повноваження прийняв в умовах реального конфлікту інтересів рішення, закріплене у наказі від 22.07.2020 № 67-к щодо преміювання працівників секретаріату Агенства у липні 2020 року.
		 
		7. Крім того, ОСОБА_2 22.01.2021, перебуваючи у приміщенні Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (далі - Агентство) за адресою: вул. Бориса Грінченка, 1, м. Київ, як керівник секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, діючи всупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) реалізуючи свої службові повноваження прийняв в умовах реального конфлікту інтересів рішення, закріплене у наказі від 22.01.2021 № 6-к щодо преміювання працівників секретаріату Агенства у січні 2021 року.
		Таким чином, ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 172-7 КУпАП.
		В судовому засіданні ОСОБА_2 заперечував свою вину у вчиненні правопорушення передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП, пояснив, що при винесенні наказу про прийняття на роботу своєї дружини та наказів про преміювання діяв за відсутності реального конфлікту інтересів.
		Захисник - адвокат Костецький М.Ю. просив суд закрити провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП з огляду на відсутність реального конфлікту інтересів у ОСОБА_2 при винесенні наказу про прийняття на роботу своєї дружини та наказів про преміювання працівників у тому числі своєї дружини.
		Свідок ОСОБА_4 показав суду, що всі співробітники секретаріату були в його підпорядкуванні, він особисто здійснював зовнішній контроль, перевіряючи кожен наказ який стосувався премії. ОСОБА_2 жодного разу не виступав ініціатором розміру премії. Для усунення будь-яких сумнівів був виданий наказ про покладання обов`язків про преміювання на інших осіб.
		Прокурор уважав, що в діях ОСОБА_2 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП, а вина його є доведеною.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, пояснення ОСОБА_2 , його захисника - адвоката Костецького М.Ю., свідка ОСОБА_4 , суд дійшов наступного висновку.
		Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
		Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
		Частиною 2 статті 172-7 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за вчинення дій, які полягають у вчиненні особою дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
		Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 28 Закону «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини 1 статті 3 цього Закону, зобов`язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
		Беручи до уваги диспозиції ст. 172-7 КУпАП та п. 2 примітки до цієї статті, порушення вимог стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів можуть полягати: - у неповідомленні особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів - наявної суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень (ч. 1 ст. 172-7 КУпАП); - у вчиненні дій чи прийнятті рішень в умовах реального конфлікту інтересів, тобто за наявності суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що вплинуло на об`єктивність або неупередженість вчинення таких дій, або прийняття таких рішень (ч. 2 ст. 172-7 КУпАП).
		Відповідно до статті 1 Закону потенційний конфлікт інтересів - це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень; реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень; приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
		Аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес», які містяться у ч. 1 ст. 1 Закону, дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об`єктивний вираз, а також часовий взаємозв`язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому. Тобто для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що приватний інтерес наявний, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.
		Таким чином, для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи не вчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, необхідно встановити наявність обов`язкової сукупності таких юридичних фактів, як: наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований та визначений; наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; наявність повноважень на прийняття рішення, наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення. Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією.
		Під час розгляду справи встановлено, що наказом Агентства від 27.02.2019 № 6-к ОСОБА_2 з 28.02.2019 призначено на посаду керівника секретаріату Агентства на 5 років із обмеженнями згідно зі статутом.
		За змістом ст. 3 Закону суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, посадові та службові особи інших державних органів (п.п. «и» п. 1 ч. 1 ст. З Закону).
		З урахуванням вимог вищевказаної норми Закону ОСОБА_5 є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону, зокрема вимоги ч. 1 ст. 28 Закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, а також належить до переліку службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, визначених у примітці до ст. 56 Закону.
		Відповідно до п. 2.5 Розділу 2 посадової інструкції керівника секретаріату Агентства, затвердженої Головою Агентства ОСОБА_4 від 01.03.2019, керівник секретаріату Агентства приймає на роботу на умовах строкового трудового договору і звільняє з роботи в порядку, передбаченому законодавством про працю, працівників секретаріату Агентства, приймає рішення щодо їх заохочення, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
		Водночас, згідно з п. 3.2 Розділу 3 посадової інструкції керівника секретаріату Агентства, затвердженої Головою Агентства ОСОБА_4 від 01.03.2019, керівник секретаріату Агентства має право, зокрема, видавати накази, розпорядження та доручення в межах своєї компетенції щодо основної діяльності, кадрового забезпечення.
		Отже, встановлено, що ОСОБА_2 , як керівник секретаріату Агентства наділений повноваженнями стосовно прийняття на роботу на умовах строкового трудового договору.
		Разом з тим, розуміючи наявність реального конфлікту інтересів у зв`язку з прийняттям на роботу на умовах строкового трудового договору свою дружину - ОСОБА_3 відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону ОСОБА_2 звернувся із повідомленням про конфлікт інтересів до голови Агентства у зв`язку з необхідністю прийняття відповідного рішення. Зазначене безумовно підтверджує усвідомлення ОСОБА_2 наявності в нього конфлікту інтересів.
		Натомість, замість вжиття заходів врегулювання реального конфлікту інтересів, результатом розгляду повідомлення про конфлікт інтересів ОСОБА_2 головою Агентства ОСОБА_4 , стала його резолюція «Дозволити» на вказаному повідомленні.
		Відповідно до Положення про секретаріат Агентства, затвердженого на засіданні Агентства від 28.03.2019 (протокол № 3) обов`язку погоджувати прийняття на роботу на умовах строкового трудового договору з головою Агентства не передбачено.
		Положеннями ч. 3 ст. 28 Закону передбачено, що безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади (голова Агентства, відповідно до п. 29 Статуту Агентства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 244 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 761) протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.
		Отже, погодження повідомлення про конфлікт інтересів керівника секретаріату Агентства ОСОБА_2 за своєю формою та суттю не є заходом врегулювання конфлікту інтересів, виключний перелік яких наведено у ст. 29 Закону.
		Разом з цим, конфлікт інтересів у діяльності керівника секретаріату Агентства ОСОБА_2 врегульовано лише 12.04.2021 на підставі наказу голови Агентства ОСОБА_4 № 14, відповідно до якого, делеговано повноваження щодо прийняття рішення про преміювання провідного фахівця відділу акредитації освітніх програм ОСОБА_3 на уповноваженого заступника керівника секретаріату Агентства ОСОБА_8.
		Так, реалізуючи свої повноваження, 22.10.2019 ОСОБА_2 , підписав наказ «Про кадрові питання» за № 114-к, на підставі якого, ОСОБА_3 з 23.10.2019 на умовах неповного робочого часу на посаду (0,5 ставки) провідного фахівця відділу акредитації освітніх програм за строковим трудовим договором по 27.02.2024 включно.
		Крім того, ОСОБА_2 , підписав накази «Про кадрові питання» за № 125-к, № 146-к, №39-к, № 7-к, № 67-к, №45-к на підставі яких, за сумлінне виконання обов`язків та належну організацію поставлених завдань у листопаді 2019 року, у грудні 2019 року, у травні 2020 року, у червні 2020 та липні 2020 року та у січні 2021 преміював працівників секретаріату Агенства, в тому числі свою дружину - ОСОБА_3 (у розмірі посадового окладу). 
		Згідно з абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
		Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 22.10.2019 вбачається, що ОСОБА_3 є його дружиною.
		Сімейні відносини є обставиною, що зумовлює існування у особи, на яку поширюються положення Закону, приватного інтересу, в основі якого бажання та законний обов`язок піклуватися про сім`ю природне.
		Відповідно до ч. 4 ст. 55 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік зобов`язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім`ї.
		Згідно із ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
		Крім того, відповідно до ст. 368 Цивільного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
		З наведеного слідує, що ОСОБА_2 , реалізуючи повноваження керівника секретаріату Агентства щодо прийняття на роботу за строковим трудовим договором та підписанням наказів про преміювання мав приватний інтерес, зумовлений бажанням покращити матеріальне становище своєї дружини ОСОБА_3 та в цілому своєї сім`ї.
		Відповідно до пп. 2.18, 2.22 розділу 2 посадової інструкції керівника секретаріату Агентства, затвердженого Головою Агентства ОСОБА_4 від 01.03.2019 керівник секретаріату:        забезпечує економне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, збереження майна Агентства; дотримується правил фінансового моніторингу відповідно до чинного законодавства у сфері запобігання корупції, правил і принципів академічної доброчесності.
		Розділом 2 Кодексу академічної доброчесності Агентства, схваленого на засіданні Агентства (протокол від 25.02.2019 № 2) визначено основні принципи та фундаментальні цінності академічної доброчесності та етики академічних взаємовідносин, зокрема, таких як доброчесність, чесність та порядність, законність, справедливість, відповідно до яких, зокрема, неупереджене однакове ставлення до усіх учасників процесу реалізації державної політики у сфері якості освіти, позбавлене дискримінації та нечесності; системне уникнення проявів академічної недоброчесності під час реалізації власної діяльності, відданість учасників процесу реалізації державної політики у сфері якості освіти моральним принципам та стандартам, які створюють бар`єр для недоброчесності.
		Суперечність між приватним інтересом керівника секретаріату Агентства ОСОБА_2 та його повноваженнями полягала в тому, що, з одного боку, у ОСОБА_2 наявний приватний інтерес, який полягав у бажанні покращити матеріальне становище своєї дружини ОСОБА_3 та в цілому своєї сім`ї, а з іншого - ОСОБА_2 , як керівник секретаріату Агентства, тобто керівник для всіх підлеглих працівників, мав об`єктивно і неупереджено виконувати свої посадові обов`язки, внаслідок чого у прийнятому рішенні превалювати саме приватний інтерес.
		Отже, під час реалізації ОСОБА_2 вказаного службового повноваження у частині, що стосується його близької особи - дружини ОСОБА_3 , наведений вище приватний інтерес превалював над інтересами служби, як посадової особи, якому ОСОБА_2 надав перевагу, у зв`язку з чим між приватним інтересом та його службовим повноваженням виникла суперечність, що мала вплив на об`єктивність та неупередженість прийняття відповідного рішення.
		Крім того, ОСОБА_2 відповідно до своїх повноважень стосовно прийняття на роботу за строковим трудовим договором, які є дискреційними, має можливість самостійно приймати рішення щодо прийняття/не прийняття на роботу в Агентстві за строковим договором.
		Слід зазначити, що особа, приймаючи рішення про прийняття на роботу за наявності приватного інтересу (близької особи) не може об`єктивно та неупереджено прийняти зазначене рішення.
		Таким чином, суперечність між приватним інтересом ОСОБА_2 та його службовими повноваженнями реально вплинула на об`єктивність та неупередженість прийняття ним рішення та підписанні наказу від 22.10.2019 № 114-к «Про кадрові питання» стосовно прийняття ОСОБА_3 з 23.10.2019 на умовах неповного робочого часу на посаду (0,5 ставки) провідного фахівця відділу акредитації освітніх програм за строковим трудовим договором по 27.02.2024 включно, що в розумінні Закону є реальним конфліктом інтересів.
		Крім того, суперечність між приватним інтересом ОСОБА_2 та його службовими повноваженнями реально вплинула на об`єктивність та неупередженість прийняття ним рішення та підписанні наказів від 27.11.2019 № 125-к, від 23.12.2019 №146-к, від 27.05.2020 № 39-к, від 23.06.2020 № 45-к, від 22.07.2020 № 67-к та від 22.01.2021 № 6-к «Про кадрові питання» стосовно преміювання працівників секретаріату Агенства, в тому числі своєї дружини - ОСОБА_3 (у розмірі посадового окладу) при відсутності об`єктивної оцінки персонального вкладу та ініціативи своєї дружини, проявлених при виконанні посадових обов`язків та завдань, що в розумінні Закону є реальним конфліктом інтересів.
		При цьому, конфлікт інтересів у діяльності керівника секретаріату Агентства ОСОБА_2 врегульовано лише 12.04.2021 на підставі наказу голови Агентства ОСОБА_4 № 14, відповідно до якого, делеговано повноваження щодо прийняття рішення про преміювання провідного фахівця відділу акредитації освітніх програм ОСОБА_3 на уповноваженого заступника керівника секретаріату Агентства ОСОБА_8.
		З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 172-7 КУпАП.
		Доводи ОСОБА_2 та його захисника щодо відсутності відсутність реального конфлікту інтересів у ОСОБА_2 при прийнятті відповідних рішень та підписанні наказів суд залишає поза увагою, оскільки вони спростовуються сукупністю доказів, що містяться у матеріалах справи. 
		Разом з тим, відповідно до даних, що містяться у протоколах, фактичним моментом вчинення правопорушення, особа яка склала протокол, вважає дату винесення наказів про прийняття на роботу та преміювання, які є 22.10.2019, 27.11.2019, 23.12.2019, 27.05.2020, 23.06.2020, 22.07.2020 та 22.01.2021, а датою виявлення правопорушення є момент, коли зібрано, проаналізовано зібрані фактичні дані та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, тобто дата складання протоколів, а саме: 29.09.2021.
		    Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 14.04.2021 було надіслано лист-повідомлення доНаціонального агентства з питань запобігання корупції за підписом Голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти ОСОБА_4 , щодо спільної роботи близьких осіб та запобігання конфлікту інтересів, отже саме 14.04.2021 є  датою виявлення правопорушення.
		При цьому, протоколи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2 до суду надійшли 05.10.2021 року, тобто понад п`ять з половиною місяців з моменту виявлення правопорушення. 
		Крім того у матеріалах даної справи відсутні докази щодо збирання будь-яких інших фактичних даних, а ніж ті які наявні у матеріалах та які були у розпорядженні на момент виявлення правопорушення. 
		    Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212 15, 212 21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
		Згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути почато, а розпочате підлягає закриттю за закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
		    Враховуючи викладене та керуючись ч. 2 ст. 38, ч.2 ст.172-7, п. 7 ст. 247 КУпАП,                                                          
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.2 ст. 172-7 КУпАП закрити за закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.
		Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
		 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...