Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 177/1206/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 26.11.2021. Зареєстровано: 28.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2021.
Дата набрання законної сили: 23.11.2021
Результат оскарження 06.09.2022 Касаційний кримінальний суд Верховного Суду: залишено рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: 11-кп/803/2688/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020040230001098

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-кп/803/2688/21 Справа № 177/1206/20   Суддя у 1-й інстанції -  ОСОБА_1  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_2 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 листопада 2021 року                                м. Дніпро
		Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
		 
		головуючого, судді-доповідача             ОСОБА_2 
		суддів                             ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		за участю секретаря судового засідання         ОСОБА_5 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2021 року у кримінальному провадженні №12020040230001098 стосовно 
		ОСОБА_7 ,яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Радушне Дніпропетровської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судима,
		обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, 
		 
		   за участю:
		   прокурора                     ОСОБА_8 
		   обвинуваченої                 ОСОБА_7 
		   захисника                     ОСОБА_6 
		   потерпілої                     ОСОБА_9 
		   представника потерпілої             ОСОБА_10 
		    
		ВСТАНОВИВ :
		Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції та короткий зміст оскарженого рішення. 
		Вироком Криворізькогорайонного судуДніпропетровської областівід 30липня 2021року ОСОБА_7 визнано винуватоюу скоєннікримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.286КК Українита призначенопокарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбуття основного покарання з іспитовим строком 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 200 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		   Зазначеним вироком ОСОБА_7 було визнано винуватою у тому, що вона порушила правила безпеки дорожнього руху, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілій, за наступних обставин.
		   Так, ОСОБА_7 , 12.06.2020 приблизно в 20 год. 30 хв., керувала технічно справним транспортним засобом марки «Geely MK Cross», р/н НОМЕР_1 , у світлий час доби та рухалася з пасажиром ОСОБА_11 по проїзній частині вул. Вільна, з боку вул. Лікарняної, у бік вул. Щасливої в смт Радушному Криворізького району Дніпропетровської області, зі швидкістю близько 10 км/год, де у попутному напрямку, у габаритній смузі руху цього ж автомобіля, йшли ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , яка котила візок з новонародженою донькою, ОСОБА_13 . ОСОБА_7 наближаючись до цих пішоходів, діючи зі злочинною недбалістю, проявила неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не вжила заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки керованого нею транспортного засобу марки «Geely MK Cross», р/н НОМЕР_1 , чим порушила вимоги п.п. 1.5; 2.3 б); 12.3 Правил дорожнього руху України та допустила наїзд керованого нею транспортного засобу марки «Geely MK Cross», р/н НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_9 .
		   В наслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.
		   Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала. 
		   В апеляційній скарзі захисник не оскаржуючи фактичні обставини справи та правову кваліфікацію дій обвинуваченої, просить вирок суду змінити в частині призначення покарання та в частині вирішення цивільного позову та не призначати їй додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, а також відмовити в задоволенні позовних вимог потерпілої про стягнення з обвинуваченої моральної шкоди.
		   В обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначає, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його суворості.
		   Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що обвинувачена ОСОБА_7 вчинили хоча і тяжкий, однак необережний злочин, свою провину визнала у повному обсязі, щиро покаялась, активно сприяла розкриттю злочину, частково відшкодувала завдані збитки. Крім цього вказує, що поза увагою суду залишилась та обставина, що обвинувачена працює за межами населеного пункту, де проживає, має на утриманні малолітнього сина, а тому право керування транспортним засобом є необхідністю для виконання своїх трудових обов`язків.
		   Також посилається на те, що судом не було враховано тієї обставини, що на підтвердження позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди потерпілою та її представником не було долучено жодного належного доказу, який би підтверджував як наявність самої шкоди, так і її розмір.
		   Позиції учасників судового провадження. 
		В судовому засіданні обвинувачена та її захисник підтримали апеляційну скаргу захисника і з підстав, зазначених у скарзі просили її задовольнити, вирок суду першої інстанції змінити в частині призначення покарання та вирішення цивільного позову.
		Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, посилаючись на її безпідставність, а вирок суду вважав законним та обґрунтованим у зв`язку з чим просив залишити його без змін. 
		Потерпіла та її представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги захисника і просили залишити її без задоволення, а вирок суду  без змін.
		Мотиви апеляційного суду.
		Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. 
		Висновки суду першої інстанції про фактичні обставини кримінального провадження, про доведеність вини обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку суду, правильність правової кваліфікації її дій та повнота судового розгляду в апеляційних скаргах не оскаржуються, а тому відповідно до ст. 404 КПК України апеляційним судом не переглядаються.
		Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника про невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченої, внаслідок його суворості та про неправильне вирішення судом першої інстанції цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків. 
		Щодо невідповідності призначеного покарання особі обвинуваченої.
		Відповідно до ч. 1 ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		   Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		   Вказане положення закону повністю кореспондується з вимогами ч. ч. 2, 3 ст. 65 КК України, відповідно до якого, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 цього Кодексу.
		При призначенні покарання, окрім зазначеного, враховуються також й обставини, що пом`якшують та обтяжують його, у відповідності до ст. ст. 66-67 КК України.
		Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_7 за вчинений злочин, суд першої інстанції дотримався вказаних положень закону у повному обсязі та врахував, що остання вчинила необережний тяжкий злочин, раніше не судима, офіційно працевлаштована,на диспансерномуобліку улікаря психіатраабо наркологане перебуває,за місцемроботи тапроживання характеризуєтьсявиключно позитивно,має наутриманні малолітнюдитину.Також судврахував інаявність пом`якшуючоїобставини,якою судвизнав щирекаяття таактивне сприяннярозкриттю злочину,а такожврахував відсутністьобставин,що обтяжуютьпокарання та призначив покарання, в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України з застосуванням положень ст. 75 КК України, тобто без реального відбуття покарання.
		В той же час, з огляду на фактичні обставини справи, тяжкість кримінального правопорушення, яке посягає на безпеку руху, життя та здоров`я людей, наслідків від його вчинення, а саме отримання потерпілою тяжких тілесних ушкоджень, що потребувало лікування та реабілітації та з урахуванням думки потерпілих, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується й апеляційний суд, про необхідність призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
		Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги в цій частині, захисник посилається на те, що обвинувачена вчинила вказаний злочин не маючи права керування транспортним засобом та відповідного досвіду керування, має на утриманні малолітню дитину та працює поза межами населеного пункту де проживає. Однак, апеляційний суд вважає, що спеціальність за якою працює обвинувачена ОСОБА_7 , а саме вчитель української мови та літератури, не пов`язана з необхідністю керувати транспортними засобами, водночас суспільна небезпека від можливих наслідків порушення Правил дорожнього руху України, тип паче особою, яка не має відповідного досвіду керування, значно перевищує особисті інтереси обвинуваченої.
		Аналогічний висновок щодо застосування норм права міститься у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі №367/6235/18.
		Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 30 жовтня 2018 року у справі №559/1037/16-к зазначила, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання. 
		У даному випадку захисником не наведено будь-яких обставин, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції в цій частині та свідчили про явну диспропорцію між визначеним судом покарання обвинуваченій ОСОБА_7 та фактичними обставинами справи, особі обвинуваченої та наслідками від вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку з чим його апеляційній вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
		   Щодо неправильного вирішення цивільного позову.
		Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальнийвирок,постановляючи ухвалупро застосуванняпримусових заходівмедичного абовиховного характеру,суд залежновід доведеностіпідстав ірозміру позовузадовольняє цивільнийпозов повністюабо частковочи відмовляєв ньому. 
		Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості та незаконності вироку суду в частині цивільного позову, а саме в частині стягнення моральної шкоди, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне. 
		Виходячи зі змісту 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого, котрий вчинив суспільно небезпечне діяння.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України і при цьому застосовуються норми ЦПК України. 
		Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. 
		Із систематичного аналізу норм закону випливає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством та судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, у порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		При цьому розмір відшкодування моральної шкоди (немайнової) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Крім того, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		На думку апеляційного суду, суд першої інстанції належним чином дотримався вказаних вимог закону в частині вирішення цивільного позову.
		При цьому, суд виходив з того, що ОСОБА_7 своїми необережними діями заподіяла потерпілій тілесні тяжкі ушкодження, внаслідок чого остання проходила тривале лікування, перенесла фізичний біль під час ДТП від отриманих травм, перенесла хірургічні втручання. Крім того суд першої інстанції правильно врахував характер вчиненого кримінального правопорушення, характер, кількість та локалізацію тілесних ушкоджень, глибину фізичних та душевних страждань потерпілої, завданих неправомірними діями обвинуваченої, порушення нормальних життєвих зв`язків, що пов`язано з лікуванням, тривалість немайнових втрат протягом лікування, ступінь вини обвинуваченої, а також врахував вимоги розумності та справедливості. 
		При цьому, колегія суддів зазначає, що посилання захисника на ту обставину, що потерпіла не втрачала місце роботи або займану посаду є безпідставним, оскільки у даному цивільному позові не ставилось питання про стягнення втраченого заробітку.
		Доводи захисника, що у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями у потерпілої не змінився спосіб життя є помилковими, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, малолітня дитина потерпілої ОСОБА_9 - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (м.к.п 59) залишилась без догляду матері у зв`язку з вимушеним лікуванням останньої, що, як наслідок, змусило її чоловіка піклуватись та бути поряд з дитиною, оскільки останній на момент ДТП виповнився місяць. При цьому, потерпіла 28 днів перебувала на стаціонарному лікуванні, після виписки з лікарні продовжувала амбулаторне лікування та пересувалась за допомогою милиць та тазового поясу, що підтверджується відповідною медичною документацією (м.к.п. 60), що також свідчить про суттєву зміну способу життя потерпілої.
		З огляду на вищевказане, апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції і вважає, що розмір моральної шкоди вказаним судом було визначено виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також з урахуванням фізичних та моральних страждань потерпілої і конкретних обставин справи, а тому вважати його необґрунтовано завищеним підстав немає.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для зміни або скасування оскарженого судового рішення, при розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції не встановлено.
		З огляду на вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції має бути залишений без змін. 
		   Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408 КПК України, апеляційний суд, - 
		П О С Т А Н О В И В :
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
		   Вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2021 року стосовно ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України залишити без змін
		   Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		Судді:
		 
		 
		 
		____________________     ____________________     ____________________
		ОСОБА_2          ОСОБА_3      ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...