Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 205/7351/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них.
Надіслано судом: 29.11.2021. Зареєстровано: 29.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 30.11.2021.
Дата набрання законної сили: 09.10.2021
Номер судового провадження: 2/205/657/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		08.09.2021 Єдиний унікальний номер 205/7351/20
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Єдиний унікальний номер судової справи: 205/7351/2020
		Номер провадження: 2/205/657/2021
		       Р І Ш Е Н Н Я
		        ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ
		08 вересня 2021 року                                   м.  Дніпро
		Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
		                                            головуючого судді        Мовчан Д.В.         
		                                           при секретарі                Волкобоєвої А.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання майна,-
		                ВСТАНОВИВ:
		І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
		ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання майна.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона,ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 . Інші 1/2 частини зазначеної квартири належать ОСОБА_2 (далі - Відповідач) відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.12.2008 року.
		Далі позивач зазначає, що відповідач за адресою: АДРЕСА_2 , не зареєстрований, починаючи з березня 2006 року за вказаною адресою не проживає, участі в утриманні квартири не приймає. Позивачем сплачено кошти за комунальні послуги на загальну суму 61 939,96 коп.
		Однак, враховуючи те, що квартира за вищевказаною адресою на праві спільної сумісної (або часткової) власності належить позивачу та відповідачу, то відповідач зобов`язаний сплачувати кошти за комунальні послуги згідно своєї частини власності. Таким чином, відповідач мав би сплатити на утримання нерухомого майна вартість комунальних послуг у розмірі 30 969 грн. 98 коп. 
		У зв`язку з вищевикладеним позивач змушена звернутись до суду та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просити суд стягнути з ОСОБА_2 на її, ОСОБА_1 , користь понесені витрати по оплаті комунальних послуг та утримання квартири у загальному розмірі 24 887 грн. 47 коп., 3 % річних у розмірі 746 грн. 62 коп., інфляційні збитки у розмірі 2 140 грн. 51 коп., та судові витрати по справі.
		Відповідач ОСОБА_2 у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що він не тільки не проживав у вказаному житловому приміщенні, не був зареєстрований у ньому, але і фактично не мав доступу до нього, оскільки позивач позбавила його такої можливості шляхом заволодіння ключами від вхідних дверей. Отже, відповідач в силу навмисних неправомірних дій позивача не користувався і не мав можливості користуватися належною йому частиною вказаного житлового приміщення, не споживав та не мав можливості споживати житлово-комунальні послуги з 2006 року. Окрім того, відповідач просив застосувати позовну давність до спірних правовідносин.
		Позивач у своїх запереченнях на відзив просила задовольнити позов, посилаючись на те, що оскільки відповідач є співвласником зазначеної квартири, то він зобов`язаний сплачувати кошти за комунальні послуги незалежно від того, проживає він у ній чи ні. Також зазначила, що співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування.
		Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.
		ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи. 
		Позивач надала суду заяву в якій просить розгляд справи провести за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.
		Відповідач у відкритому судовому засідання позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі. Також просив суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності. Після оголошення перерви у судове засідання, що було призначено на 24.06.2021 року не з`явився, про день та час розгляду справи сповіщався належним чином, про що свідчить його власноручний підпис у повідомленні про день та час слухання справи. Судом, з метою дотримання прав відповідача на його участь і у розгляді справи, було відкладено судове засідання на 08.09.2021 року, однак у вказаний час відповідач повторно не прибув до суду, подавши при цьому заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням на лікуванні. При цьому будь-яких підтверджуючих документів на підтвердження наявного в нього статусу особи, що перебуває на лікарняному, суду не надав. 
		Суд зазначає з цього приводу, що однією з основних засад цивільного судочинства, у відповідність до ст. 2 ЦПК України, є неприпустимість зловживання процесуальних прав.
		Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.
		Ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р., гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
		В рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
		В даному випадку, систематичне не прибуття сторони відповідача у судові засідання без надання суду будь-яких доказів, що підтверджують поважність причини такого не прибуття мають у своїй сукупності всі ознаки дій, які спрямовані на затягування розгляду справи по суті.
		Оскільки стороні відповідача надавалась реальна можливість висловити у повному обсязі свої заперечення щодо пред`явленого до нього позову та наведених позивачем розрахунків суми позову, та здійснити повну подачу всіх доказів на їх обґрунтування, і наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач або його представник в судове засідання не з`явилися, суд, з метою уникнення надмірно тривалого судового розгляду судової справи, вважає за можливе завершити судовий розгляд шляхом ухвалення рішення за відсутності такого учасника справи.
		ІІІ. Процесуальні дії у справі.
		Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.
		ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
		Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 02.12.1997 року ОСОБА_1 належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 (а.с. 9).
		Судом також встановлено, що згідно рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.12.2008 року (справа 2-538/08) за відповідачем ОСОБА_2 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя було визнано право власності на 1/2 частину вказаної квартири АДРЕСА_1 (а.с. 10). 
		Таким чином, сторони є співвласниками, яким належить по Ѕ частки кожному, вказаного об`єкту нерухомого майна.
		Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку осіб від 21.09.2020 року (а.с. 11).
		Разом із цим, судом встановлено, а сторонами не оспорювалось, що відповідач за вказаною адресою фактично не проживає з 2006 року, що також підтверджується відповідними актами про не проживання (а.с. 15-16).
		Судом також встановлено, що між сторонами виник спір стосовно їх майнової участі у здійсненні витрат на управління, утримання та збереження такого спільного майна.
		V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
		Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
		Відповідно до ч. 3 ст.156 ЖК України повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім`ї про розмір участі у витратах вирішуються в судовому порядку.
		Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.
		Відтак суд зауважує, що у положенні ст. 13 Конституції України закріплено важливий принцип інституту права власності «власність зобов`язує». Це означає, що власник повинен не лише користуватися майном, але й турбуватися про нього. А тому видається справедливим, що кожен власник відповідно своєї частки має брати участь в різноманітних витратах, пов`язаних з управлінням, утриманням та збереженням спільного майна.
		Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
		Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 150 та ч. 1 ст. 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей. Громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру) зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний та капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.
		Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги (ст. 162 ЖК України).
		Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин) індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
		Споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ).
		Таким чином, відповідач як співвласник житлового приміщення у вигляді квартири АДРЕСА_1 , будучи зареєстрований за такою адресою в силу вказаних вимог матеріального закону зобов`язаний брати участь у витратах по утриманню будинку і придомової території, також сплачувати інші відповідні надані комунальні послуги.
		Єдиним, передбаченим чинним законодавством винятком із цього правила є тимчасова відсутність споживача та/або членів його сім`ї за такою адресою при відповідному документальному оформленні такої відсутності.
		В даному випадку, будь-яких достатніх, належних та допустимих доказів такого документального оформлення відсутності відповідача за вказаною адресою та надання таких документів до обслуговуючих організації та постачальників житлово-комунальних послуг, суду не представлено. 
		Суд зазначає з цього приводу, що відповідно до ч.1 ст.81 Цивільного процесуального Кодексу України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		З наведених норм процесуального закону вбачається, що сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. 
		В даному випадку стороною відповідача не надано суду будь-яких доказів, які б відповідали вищевказаним критеріям щодо їх достатності, належності та допустимості, щоб підтверджували обставину документального оформлення відсутності відповідача за вказаною адресою. Відтак відповідач ОСОБА_2 який є співвласником квартири АДРЕСА_1 , як власник та споживач житлово-комунальних послуг, згідно ст. ст. 156, 162 ЖК України, зобов`язаний не тільки брати участь у витратах по утриманню квартири і прибудинкової території, а й своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отримані комунальні послуги.
		Суд зазначає, що за загальним правилом солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання (ст.ст. 541, 543 ЦК України).
		Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
		Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц та у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 703/2200/15.
		Таким чином, оскільки стороною позивача документально підтверджено понесення витрат на утримання належного сторонам на праві власності житлового приміщення у вигляді витрат на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 49 774 грн. 94 коп., то Ѕ частина таких витрат в сумі 24 887 (двадцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн. 47 коп. підлягала стягненню з Відповідача.
		Однак як встановлено судом під час розгляду даної справи даній зазначені витрати були понесені позивачем за період з 12.03.2010 року по 18.08.2020 року. У свою чергу сторона Відповідач заявила суду про необхідність застосування строку позовної давності. 
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальний строк позовної давності становить 3 роки (ст. 257 ЦК).
		Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
		Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
		Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
		Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
		В даному випадку, судом не встановлено наявності непереборних, незалежних від волі позивача обставин, які б об`єктивно перешкоджали їй на протязі майже семи років звернутись до суду із відповідною позовною заявою.
		З огляду на наведене, суд вимушений застосувати до даних спірних правовідносин наслідки спливу строку позовної давності, та стягнути із Відповідач на користь Позивача витрати на оплату житлово-комунальних послуг в межах загального строку позовної давності тобто з 18.08.2017 року  по 18.08.2020 року у розмірі 12 979 грн. 02 коп. , а задоволені решти позовних вимог в цій частині відмовити. 
		Також позивач у позові зазначає про необхідність стягнення інфляційних втрат з огляду на встановлений індекс інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
		Суд з цього приводу вказує, що згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Із наданого позивачем розрахунку комунальних платежів за адресою ж/ АДРЕСА_2 , 3 % річних та індексу інфляції вбачається, що позивачем за період з 12.03.2010 року по 18.08.2020 року сплачено грошових коштів за житлово-комунальні послуги у розмірі 49 774 грн. 94 коп. Оскількирозмір частки відповідача у праві власності на зазначену квартиру становить 1/2, то сума яка підлягає стягненню із відповідача складає 49 774 грн. 94 коп. : 2 = 24 887 грн. 47 коп. 3 % річних на зазначену суму складає 746 грн. 62 коп., інфляційне нарахування - 2 140 грн. 51 коп.
		З урахуванням застосованого до спірних правовідносин строку позовної давності, суд стягує з Відповідача 3 % річних в сумі 389 грн. 36 коп. ( 2017 рік - 68 грн. 42 коп., 2018 рік - 53 грн. 22 коп., 2019 рік - 158 грн. 21 коп. та 2020 рік - 109 грн. 51 коп.) та інфляційні втрати в сумі 606 грн. 76 коп. (2017 рік - 283 грн. 53 коп., 2018 рік - 202 грн. 69 коп., 2019 рік - 84 грн. 20 коп., 2020 рік - 36 грн. 34 коп.) з огляду на суму заборгованості з  18.08.2017 року  по 18.08.2020 року у розмірі 12 979 грн. 02 коп. (2017 рік - 2280 грн. 63 коп., 2018 рік - 1774 грн. 00 коп., 2019 рік - 5273 грн. 85 коп., 2020 рік - 3650 грн. 54 коп.) 
		Таким чином, суд задовольняє позов лише частково, стягуючи із відповідача (пропорційно до його розміру частки у праві власності у розмірі 1/2) на користь позивача витрати на утримання квартири, розташованої за адресою:  АДРЕСА_2 , у вигляді витрат на оплату житлово-комунальних послуг за період з  18.08.2017 року  по 18.08.2020 рокуу розмірі 12 979 грн. 02 коп., 3 % річних у розмірі 389 грн. 36 коп.,  а також інфляційне нарахування на суму заборгованості у розмірі 606 грн. 76 коп., а всього разом у розмірі 13 975 грн. 14 коп., а задоволені решти позовних вимог відмовляє з огляду на застосування строків позовної давності. 
		VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
		Також, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 267, 526, 615, 625, , ЦК України, ст.ст. 150, 151, 162 ЖК України, ст. ст. 5, 7, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 141, 142, 258, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд -
		        ВИРІШИВ:
		1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання майна - задовольнити частково.
		2. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП:  НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою:  АДРЕСА_3 , проживає за адресою:  АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП:  НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає за адресою:  АДРЕСА_3 ) витрати на утримання квартири, розташованої за адресою:  АДРЕСА_2 , у вигляді витрат на оплату житлово-комунальних послуг за період 18.08.2017 року  по 18.08.2020 рокуу розмірі 12 979 грн. 02 коп., 3 % річних у розмірі 389 грн. 36 коп.,  а також інфляційне нарахування на суму заборгованості у розмірі 606 грн. 76 коп., а всього разом у розмірі 13 975 (тринадцять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) грн. 14 коп.
		3. В задоволені решти позовних вимог, а саме стягнення  витрат на утримання квартири, розташованої за адресою:  АДРЕСА_2 , у вигляді витрат на оплату житлово-комунальних послуг за період 12.03.2010 року по 17.08.2017 року у  розмірі 10 912 грн. 33 коп., 3 % річних у розмірі  357 грн. 21 коп., а також інфляційне нарахування на суму заборгованості у розмірі 1 533 грн. 75 коп. - відмовити.
		4. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП:  НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою:  АДРЕСА_3 , проживає за адресою:  АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП:  НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає за адресою:  АДРЕСА_3 ) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 471 (чотириста сімдесят одна) грн. 69 коп.
		5. Судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 369 (триста шістдесят дев`ять) грн. 11 коп. віднести на рахунок позивача.
		Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		Суддя:                                                                        Д.В. Мовчан

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...