Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 639/7729/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано для оприлюднення: 29.11.2021. Зареєстровано: 29.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 30.11.2021.
Дата набрання законної сили: 30.12.2021
Номер судового провадження: 1-кп/639/561/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42021221750000065

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №639/7729/21
		Провадження №1-кп/639/561/21
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И
		29 листопада 2021 року                            м. Харків
		Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		за участю: секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021221750000065 від 08.10.2021 року, за обвинуваченням:
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, неодруженого, з неповною вищою освітою, який проходить військову службу у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в статусі курсанта 124-ої навчальної групи 2-го курсу факультету озброєння та військової техніки, у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
		 
		за участю сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження:
		прокурора  ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_3 ,
		 
		в с т а н о в и в:
		І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним
		Згідно з вимогами ст. 20, 23, 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ОСОБА_3 19.08.2020 року уклав контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, який набрав чинності в той же день. Відповідно до п. 1 означеного контракту ОСОБА_3 зобов`язаний проходити військову службу у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету « ІНФОРМАЦІЯ_2 » протягом строку контракту відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулюють порядок проходження військової служби та цим контрактом, сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів, свої службові обов`язки, добре володіти довіреною військовою технікою (озброєнням), уміло керувати особовим складом.
		Наказом начальника ВІТВ НТУ «ХПІ» від 19.08.2020 №18-к ОСОБА_3 зараховано на перший курс навчання у ВІТВ НТУ «ХПІ».
		Наказом начальника ВІТВ НТУ «ХПІ» (по стройовій частині) від 19.08.2020 №174 ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу інституту та на всі види забезпечення. Освітня програма: «Експлуатація та ремонт бронетанкової техніки та озброєння» спеціальність 255 «Озброєння та військова техніка».
		12.09.2020 року ОСОБА_3 склав військову присягу у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
		17 березня 2014 року Указом в.о. Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України оголошено часткову мобілізацію та, після його затвердження 17 березня 2014 року Верховною Радою України, цей Указ набрав чинності, у зв`язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розпочався особливий період, який діє по даний час.
		У відповідності до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, Збройних Сил України та інших державних органів, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та закінчується прийняттям рішення про демобілізацію. Демобілізація - комплекс заходів спрямованих, крім іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України на організацію і штати мирного часу. 
		Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_3 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших, про все, що сталося з ним і стосується виконання службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження зобов`язаний доповідати безпосередньому начальникові. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. 
		Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
		Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
		Згідно з вимогами ст. 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України виїзд військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом, за межі гарнізону здійснюється з дозволу командира військової частини.
		Однак, солдат ОСОБА_3 під час проходження військової служби в Збройних Силах України у жовтні 2021 року вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, без дозволу командування та поважних причин тимчасово, незаконно ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_3 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин 03.10.2021 самовільно залишив розташування Військового інституту танкових військ Національного технічного університету « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
		Доводячи свій злочинний умисел до кінця, солдат ОСОБА_3 в період з 03.10.2021 до 16.10.2021 року, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, незаконно перебував поза межами території Військового інституту танкових військ Національного технічного університету « ІНФОРМАЦІЯ_2 », та проводив час за адресою проживання: АДРЕСА_1 , на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та без поважних причин.
		16.10.2021 року керівництво Військового інституту танкових військ Національного технічного університету « ІНФОРМАЦІЯ_2 » встановило місцезнаходження ОСОБА_3 , у зв`язку з чим останній повернувся до розташування навчального закладу.
		Протягом відсутності на території навчального закладу солдат ОСОБА_3 обов`язки з військової служби за посадою не виконував, перебуваючи поза межами військової частини в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд до 16.10.2021 року.
		 
		ІІ. Позиція обвинуваченого ОСОБА_3 щодо пред`явленого обвинувачення та висновки суду
		Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав у повному обсязі, фактичні обставини кримінального правопорушення (дата, час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину) не оспорює, правову кваліфікацію кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 407 КК України не оспорює. 
		Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 надав показання, що 03.10.2021 року він самовільно залишив територію Військового інституту танкових військ Національного технічного університету « ІНФОРМАЦІЯ_2 », після чого поїхав до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , щоб побачити близьких. За вказаною адресою проживають його рідна сестра, її чоловік та двоє неповнолітніх дітей, а також молодший брат. В період часу з 03.10.2021 до 16.10.2021 року він дійсно перебував поза межами території військового інституту, не маючи для цього законних підстав. Вільний час проводив на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.
		З показань обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що вину він визнає повністю, у вчиненому розкаюється та просить суд його суворо не карати.
		Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
		Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у повному обсязі та не оспорює фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як вони встановлені в обвинувальному акті, вислухавши думку прокурора та обвинуваченого, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням відомостей, які характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
		При цьому, судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.
		З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку ч. 3ст. 349 КПК України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.
		 
		ІІІ. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
		При кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує наступне.
		Відповідно до ст. 1 Закону Українивід 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»особливий період- це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Особливий період діє в Україні з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
		Відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав, а тому дію особливого періоду не припинено.
		Аналогічну правову позицію викладено в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22.04.2021 року по справі № 264/6124/18 (провадження № 51-6162км20).
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
		 
		ІV. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також мотиви суду при призначенні покарання
		Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ч. 1 ст. 67 КК України, не встановлено.
		Вивченням особи ОСОБА_3 встановлено, що він проходить військову службу у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету « ІНФОРМАЦІЯ_2 », військове звання «солдат», за місцем проходження служби характеризується посередньо, притягувався до дисциплінарної відповідальності, раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, тяжких захворювань чи інвалідності не має, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, є сиротою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за вказаною адресою проживають його рідні (молодший брат, рідна сестра, її чоловік та їх двоє неповнолітніх дітей).
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з ст. 12 КК України є тяжким злочином, наявність пом`якшуючої покарання обставини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного, його відношення до скоєного злочину та щире каяття у вчиненому, у зв`язку з чим суд вважає можливим призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах мінімальної санкції ч. 4 ст. 407 КК України, яке є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
		Враховуючи відомості про особу ОСОБА_3 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, по справі наявна пом`якшуюча покарання обставина, відсутні обставини, які обтяжують покарання, приймаючи до уваги, що вказаним злочином матеріальної шкоди не завдано, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 , попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання щодо обвинуваченого в цілому можливе без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, а тому його можливо звільнити від відбування цього покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
		 
		V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
		Цивільний позов у кримінальному провадження не заявлено.
		Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадження відсутні.
		Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 не обирався та підстав для його обрання немає.
		На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 370, 371, 373, 374, 376, 392  395 КПК України, суд, -
		 
		у х в а л и в:
		ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. 
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки.
		На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки, а саме: 1) періодично з`являтися для реєстрації до командира військової частини за місцем проходження військової служби, а у випадку звільнення з військової служби - до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти командира військової частини за місцем проходження військової служби, а у випадку звільнення з військової служби - уповноважений органу з питань пробації, про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Відповідно до ч. 4 ст. 76 КК України покласти обов`язок щодо нагляду за дотриманням ОСОБА_3 умов звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а у випадку звільнення з військової служби - на уповноважений орган з питань пробації.
		Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.
		Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положеньчастини третьої статті 349КПК України.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		 
		 
		 
		Суддя                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...