Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/267/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 29.11.2021. Зареєстровано: 29.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 30.11.2021.
Дата набрання законної сили: 24.11.2021
Номер судового провадження: 1548 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 листопада 2021 року м.Харків Справа №905/267/20 
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гребенюк Н.В., суддя Россолов В.В.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
		за участю представників:
		позивача  Шебаніц Ф.Ф., посвідчення №5715 від 29.01.2020 року, ордер серія ДН№117088 від 03.11.2021 року;
		відповідача  не з`явився;
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове» (вх.№1548Д) на рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2021 року у справі №905/267/20, 
		за позовом Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт», м.Маріуполь,
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове», м. Курахове,
		про стягнення заборгованості в сумі 5600710,94 грн.,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт» (позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове» (відповідач), в якому з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог №18-02-09/39 від 29.03.2021 року просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 4425100,66 грн., у тому числі основний борг в сумі 3285366,27 грн., пеню в сумі 684915,57 грн., інфляцію в сумі 279167,10 грн., три проценти річних в сумі 175651,72 грн.
		Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.04.2021 року позовні вимоги Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове» про стягнення заборгованості в сумі 4425100,66 грн., з яких основний борг в сумі 3285366,27 грн., пеня в сумі 684915,57 грн., інфляція в сумі 279167,10 грн., три проценти річних в сумі 175651,72 грн., задоволено повністю.
		Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове» на користь Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» основний борг в сумі 3285366,27 грн., пеню в сумі 684915,57 грн., інфляцію в сумі 279167,10 грн., три проценти річних в сумі 175651,72 грн., всього заборгованість в сумі 4425100,66 грн., судовий збір в сумі 66376,51 грн. 
		Повернуто Державному підприємству «Маріупольський морський торговельний порт» з Державного бюджету України судовий збір в сумі 17634,15 грн., сплачений згідно платіжного доручення №450 від 29.01.2020 року. 
		Відповідач з вказаним рішенням частково не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2021 року у справі №905/267/20 в частині та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення основного боргу в сумі 3285366,27 грн.; стягнути з позивача відповідну суму судового збору. 
		Разом з тим, матеріали справи свідчать, що апелянтом надано до суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№6374), в якій просить вважати вірною наступну прохальну частину апеляційної скарги на рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2021 року у справі №905/267/20:
		«Скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2021 року (повний текст рішення складено і підписано 23.04.2021 року) у справі №905/267/20 в частині стягнення з ТОВ «Електросталь-Курахове» на користь ДП «Маріупольський морський торговельний порт» основного боргу в сумі 971,60 грн. Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ДП Маріупольський морський торговельний порт» в частині стягнення з ТОВ «Електросталь-Курахове» основного боргу в сумі 971,60 грн.». 
		В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що ним 01.04.2020 року було сплачено в рахунок погашення заборгованості 971,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням. Тобто станом на момент прийняття рішення сума заборгованості ставила менше ніж суд стягнув. Місцевий господарський суд вказаного не врахував, що є підставою для скасування рішення у відповідній частині. 
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Електросталь-Курахове». Призначено справу до розгляду на 16.09.2021 року. Повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні. Довести до відома учасників апеляційного провадження, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.
		Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№10083), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення.
		Матеріали справи свідчать, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 року заяву колегії суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Сгара Е.В., суддя Склярук О.І. про самовідвід задоволено; справу №905/267/20 передано для заміни відведеного складу суду в порядку ст.32 Господарського процесуального кодексу України.
		Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2021 року для розгляду даної справи сформовано новий склад суду, а саме: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гребенюк Н.В., суддя Россолов В.В.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 року новим складом колегії суддів прийнято до провадження справу №905/267/20 за апеляційною скаргою ТОВ «Електросталь-Курахове» на рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2021 року у справі №905/267/20; призначено справу до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації такого права.
		Вказана ухвала суду була направлена учасникам справи рекомендованими листами за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі та що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і отримана позивачем, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи. Ухвала суду, яка направлялась на адресу відповідача повернулась до суду з позначкою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
		Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
		Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною або яка міститься у відповідному реєстрі, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
		Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
		Відповідно до п.99 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку», рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.
		У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.
		Відповідно до п.п.116, 117 розділу «Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів» постанови КМУ від 05.03.2009 року №270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку», у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
		Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв`язку виконати обов`язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.
		Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачем та повернення їх копій до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та (або) повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.
		Водночас діючі норми Господарського процесуального кодексу України не покладають на господарський суд обов`язок повторного направлення ухвали суду у разі її повернення без вручення адресату. При направленні відповідачеві ухвал судом дотримано відповідних вимог Господарського процесуального кодексу України. В матеріалах справи відсутні відомості щодо іншого місцезнаходження відповідача.
		Згідно з положеннями ч.2 ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» інформація про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, дату надходження позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого є відкритою та має бути невідкладно оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України, крім випадків, установлених законом.
		Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4).
		Ухвали суду у даній справі розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим.
		Крім того, на офіційному сайті суду було здійснено оголошення про прийняття до розгляду новим складу справи та призначення дати судового засідання. Таким чином, відповідач мав можливість ознайомитись зі змістом ухвал суду у цій справі.
		Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. 
		Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини одним із критеріїв розумного строку розгляду справ є належна поведінка заявника, яка не повинна становити умисного затягування розгляду справи у відповідній державі.
		Частиною 3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
		Частиною 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
		З огляду на вищевикладене, та враховуючи те, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, явку якого в судове засідання не було визнано обов`язковою, суд дійшов висновку, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
		У судовому засіданні 24.11.2021 року представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.
		У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
		Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. 
		Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. 
		За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок.
		Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).
		Згідно ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Так, 01.11.2017 року між Державним підприємством «Маріупольський морський торговельний порт» (порт, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове» (вантажовласник, відповідач у справі) укладено договір про надання послуг №04-17/03/11, за умовами якого вантажовласник доручає, а порт бере на себе зобов`язання щодо перевалки з залізничного та автомобільного транспорту на морські судна експортних та транзитних генеральних вантажів, що належать вантажовласнику, а вантажовласник зобов`язується сплатити виконанні портом роботи та надані послуги. 
		Цей договір за своїм змістом є змішаним (ст.628 Цивільного кодексу України), який може містити елементи договорів підряду, послуг, транспортної експедиції, зберігання та інших, в яких до стосунків сторін застосовуються відповідні положення цивільного та господарського законодавства України (п.1.2 договору).
		У п.1.4 договору сторонами встановлено найменування та обсяг вантажу: 
		Експорт: 
		Стальна квадрантна заготовка (узгоджено з портом)  200,0 тис. тонн.
		При необхідності перевалки додаткової кількості експортних генеральних вантажів сторони укладають додаткову угоду.
		Упаковка: зв`язки (пакети).
		Норма одночасного зберігання: за узгодженням з портом.
		Вантажовласник: ТОВ «Електросталь-Курахове».
		Станція відправлення: різні.
		Країна призначення: Турція та інші.
		Умови перевезення: FOB (у редакції Інкотермс 2010 року)
		Платник: ТОВ «Електросталь-Курахове».
		Експедитор: ТОВ «Сивей», ТОВ «Сивей Форвардінг».
		За умовами договору позивач зобов`язаний, зокрема: здійснювати розкредитування документів на прибулі вагони з вантажем штемпелем вантажовласника (його експедитора) (п.3.1.1 договору); розвантажувати вантажі з вагонів або іншого виду транспорту та оформляти документально їх прийом відповідно до правил перевезень, що діють, на даному виді транспорту (п.3.1.2 договору); приймати генеральні вантажі від залізниці або інших видів транспорту за зовнішнім оглядом, кількістю місць, за вагою відправника та тому ж порядку проводити відвантаження цих вантажів на судна (п.3.1.3 договору); приймати генеральні вантажі, прибулі в порт, у сформованих пакетах (зв`язках), по рахунку пакетів (зв`язок), без перевірки кількості місць у пакетах (зв`язках) (п.3.1.4 договору); приймати від залізниці або автоперевізника вантажі, прибулі в пошкоджених пакетах (у окремо пошкоджених місцях) з перевіркою кількості місць та ваги вантажу в порушеному пакеті (у порушеному місці) (п.3.1.5 договору); складувати та зберігати вантажі за номенклатурою, якщо вантажовласник надав інформацію порту про порядок формування суднової партії до надходження першої партії вантажу (вагон або а/м) (п.3.1.6 договору); на підставі отриманого від вантажовласника або його експедитора доручення на відвантаження експортного та транзитного вантажу, порт здійснює навантаження цих вантажів на морське судно, навантаження здійснюється вантажними партіями на підставі узгодженого з портом попереднього каргоплана та відповідно до валових норм обробки суден у Маріупольському порту (п.3.1.7 договору), а відповідач: забезпечувати ввезення вантажів у порт та подачу суден під їх вивезення в строки та обсягах, згідно місячним планом перевезень експортних та транзитних вантажів (п.3.2.1 договору); не менш ніж за 3 робочих днів до підходу судна, на яке має бути відвантажений експортний або транзитний вантаж, вантажовласник подає порту доручення на навантаження на морське судно з вказівкою усіх необхідних даних за встановленою формою; доручення має містити умови оформлення коносаменту та інші необхідні реквізити відповідно до Правил перевезення; при відсутності в дорученнях усіх необхідних даних порт не приймає їх до виконання; відповідальність за простій судна, робочих механізмів порту та інші негативні наслідки несе вантажовласник (п.3.2.9 договору); своєчасно та повністю проводити розрахунки з портом за виконані роботи та надані послуги в порядку, передбаченому в цьому договорі (п.3.2.18 договору). 
		Згідно п.4.1 договору вартість робіт та послуг порту розраховується за діючими в порту правилами та ставками, затвердженими директором порту, встановленими на дату надання послуг з урахуванням здорожуючи факторів. У разі зміни вартості робіт та послуг порту, порт письмово інформує експедитора про зміну ставок і тарифів.
		Відповідно до п.4.2 договору датою виконання робіт (послуг) є:
		- дата складання коносамента (штурманської розписки)  при відвантажені вантажів із порту на морський (річковий) транспорт; 
		- дата залізничної (авто-) накладної  у випадку відвантаження вантажу із порту на залізничний (авто-) транспорт.
		Пунктом 4.3.1 договору встановлено, що вартість вивантаження вантажів із залізничних вагонів (платформ) або автотранспорту, зберігання, навантаження на судно - за діючими в порту правилами та ставками.
		За умовами п.4.4 договору оплата послуг порту проводиться за виставленим портом рахунком з додатком підтверджуючих документів. При цьому, рахунок виставляється всією сумою протягом 5-ти банківських днів після закінчення надання послуг портом з кількості вантажу, вказаному в перевізному документі (коносаменті, залізничній, авто-накладній), підтверджуючим відвантаження вантажу з порту. Рахунок передається представникові вантажовласника в порту.
		Згідно п.4.10 договору оплата за цим договором проводиться в гривні за курсом НБУ до долару США, що складався на дату надання послуг (виконання робіт).
		Сторони передбачили, що договір набуває чинності з моменту підписання і діє по 31 грудня 2018 року (п.6.1 договору).
		22.01.2018 року, 25.09.2018 року, 18.12.2018 року, 24.09.2019 року сторонами підписано додаткові угоди №№1, 2, 3, 4, якими внесено зміни до договору. 
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи позивачем на виконання умов договору було виконано роботи з перевалки експортного вантажу та пов`язаних з цим послуг, що підтверджується наданими до матеріалів справи коносаментами (Bill of Lading) від 10.07.2019 року, від 04.08.2019 року, від 16.09.2019 року. На виконання умов договору позивачем також було виставлено відповідачу рахунки №2634 від 10.07.2019 року на суму 991678,14 грн., №3199 від 04.08.2019 року на суму 1979360,32 грн., №4214 від 16.09.2019 року на суму 1964327,81 грн.
		Вказані рахунки отримані відповідачем, про що свідчать підписи про отримання даних рахунків у відомостях.
		Відповідно до п.4.6 договору оплата рахунків порту проводиться протягом 15-ти банківських з моменту отримання рахунку з прикладеними підтверджуючими документами (за відсутності заперечень за розрахунками порту).
		Таким чином, за висновками суду, відповідач мав сплатити вартість виконаних робіт у наступні строки:
		- за рахунком №2634 від 10.07.2019 року на суму 991678,14 грн. в строк до 12.08.2019 року (включно);
		- за рахунком №3199 від 04.08.2019 року на суму 1979360,32 грн. в строк до 05.09.2019 року (включно);
		- за рахунком №4214 від 16.09.2019 року на суму 1964327,81 грн. в строк до 15.10.2019 року (включно). 
		Матеріали справи також свідчать, що позивач звертався до відповідача з претензіями №58/П від 03.096.2019 року, №62/П від 02.10.2019 року, №67/П від 04.11.2019 року, в яких пропонував відповідачу сплатити заборгованість за договором №04-17/03/11 від 01.11.2017 року згідно виставлених рахунків.
		Оскільки відповідач станом на момент звернення з позовом (у лютому 2020 року) заборгованість не погасив, позивач звернувся з позовом про стягнення основного боргу в сумі 4935366,27 грн.
		У подальшому - 10.06.2020 року та 05.04.2021 року, як свідчать матеріали справи, позивач надав до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог. Згідно останньої заяви, позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу, у зв`язку з частковим погашенням відповідачем суми заборгованості, і просив суд стягнути з відповідача заборгованість щодо основного боргу в сумі 3285366,27 грн.
		Вказані заяви судом першої інстанції були прийнятті до провадження, а розгляд справи здійснено з її урахуванням.
		Згідно п.5.6.9 договору у разі затримки платежів понад встановлений цим договором термінів (Розд.4), вантажовласник сплачує порт суму заборгованості з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, 3% річних від простроченої суми, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
		Таким чином, керуючись вищевказаним пунктом договору та приписами ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) пеню в сумі 684915,57 грн. за період з 13.08.2019 року по 15.04.2020 року, за кожним рахунком окремо, три проценти річних в сумі 175651,72 грн. за період з 13.08.2019 року по 28.03.2021 року та інфляцію в сумі 279167,10 грн. з 01.09.2019 року по 28.02.2021 року.
		Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення встановлено, що відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 3285366,27 грн. за договором про надання послуг №04-14/03/11 від 01.11.2017 року всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України не виконав. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за виконані роботи та наданні послуги в сумі 3285366,27 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд визнав його арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Крім того, судом враховано, що у наданому позивачем розрахунку суми позову до заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач у відповідності до п.6 ст.232 Господарського кодексу України провів розрахунок пені по кожному рахунку окремо у межах 6 місячного строку нарахування, однак в таблиці розрахунку помилково зазначив невірну кількість днів її прострочення, що не вплинуло на вірність нарахування. Також, місцевим господарським судом перевірено розрахунок суми трьох процентів річних та інфляції, і встановлено, що він є вірним, відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, внаслідок чого позов у відповідній частині задовольнив.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, апеляційний господарський суд зазначає таке.
		Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Враховуючи, що заявник в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу у сумі 971,60 грн., колегія суддів переглядає справу в межах даної вимоги.
		Як зазначає позивач, він не згодний з сумою основного боргу, що стягнув суд оскаржуваним рішенням. Так, 01.04.2020 року ТОВ «Електросталь-Курахове» уповноважило Сокіл М.В. на сплату на банківський рахунок ДП «Маріупольський морський торговельний порт» оплату за перевантаження вантажу в розмірі 971,60 грн. Вказана сума була сплачена уповноваженою особою на рахунок порту саме 01.04.2020 року у Центральному відділенні АТ «Банк Кредит Дніпро» в м.Києві, доказом чого слугує банківська квитанція №4 від 01.04.2020 року. Тобто, сплата мала місце після подання позовної заяви однак до прийняття рішення у справі, у зв`язку з чим суд повинен був стягнути з відповідача користь позивача суму основної заборгованості з урахуванням вказаної оплати, а саме 3284394,67 грн. замість 3285366,27 грн.
		У якості додатків до апеляційної скарги додано оригінал квитанції №4 від 01.04.2020 року.
		Дійсно квитанція №4 підтверджує проведення розрахункової операції, однак така квитанція не доводить того, що відповідна розрахункова операція стосується правовідносин, що склались між сторонами у даній справі  заборгованості за договором про надання послуг №04-17/03/11 від 01.11.2017 року.
		Відповідно до наданої квитанції №4 оплата останньої здійснена фізичною особою Сокіл М.В. і наразі така особа в межах даної справи є невстановленою. Так, відповідачем та зобов`язальною особою за договором про надання послуг №04-17/03/11 є юридична особа  ТОВ «Електросталь-Курахове». Апелянт не надав будь-яких доказів та документів на підтвердження викладених ним обставин щодо уповноваження Сокіл М.В. на проведення оплат.
		Важливим є те що у договорі №04-17/03/11, а саме у пункті 4.8 сторони погодили, що оплата повинна проводитися з обов`язковим посиланням на договір в рахунку.
		Натомість у квитанції №4 від 01.04.2020 року не міститься посилання на договір, оплата за яким була здійснена.
		З огляду на викладене, квитанція №4 від 01.04.2020 року не є належним доказом у розумінні ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, що може підтверджувати факт меншого розміру суми основного боргу у даній справі, ніж той що стягнуто судом за оскаржуваним рішенням.
		Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне звернути увагу, що у суді першої інстанції під час розгляду справи відповідачем квитанція №4 від 01.04.2020 року не надавалась як і не надавались будь-які пояснення з приводу наявності сплати у розмірі 971,60 грн. Тобто, відповідні обставини не були предметом дослідження у суді першої інстанції.
		Як вже зазначалось суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч.3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).
		Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як: «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).
		Винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи, у даному разі - відповідача.
		Висновок щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 року у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17.
		При цьому за імперативним приписом ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з не вчиненням нею процесуальних дій.
		Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
		Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційна скарга ТОВ «Електросталь-Курахове» не містить обґрунтування поважності причин неподання до Господарського суду Донецької області квитанції №4 від 01.04.2020 року про сплату Сокіл М.В. 971,60 грн.
		При цьому матеріали справи свідчать, що до заперечень на відповідь на відзив відповідачем було долучено копії платіжних доручень №405 від 30.01.2020 року та №866 від 26.02.2020 року про сплату на користь позивача частини заборгованості у розмірі 1000000,00 грн. 16.04.2020 року відповідачем було подано клопотання про долучення доказів, зокрема платіжного доручення №1621 від 13.04.2020 року про часткову сплату заборгованості за договором №04-17/03/11. 04.06.2020 року ТОВ «Електросталь-Курахове» знову направило до Господарського суду Донецької області клопотання про долучення доказів, а саме - платіжного доручення №2449 від 02.06.2020 року.
		Проте, відповідач жодного разу не зазначав про існування та не надавав суду такого доказу сплати заборгованості як квитанції №4 від 01.04.2020 року.
		Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. 
		Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
		Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. 
		З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2021 року у справі №905/267/20 без змін.
		Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
		Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове» залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2021 року у справі №905/267/20 залишити без змін.
		 
		Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови складено 29 листопада 2021 року.
		 
		 
		Головуючий суддя В.С. Хачатрян
		 
		 
		Суддя Н.В. Гребенюк 
		 
		 
		Суддя В.В. Россолов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...