Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/15284/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; що виникають з договорів оренди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 30.11.2021.
Дата набрання законної сили: 24.11.2021
Номер судового провадження: 61-13518ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		24 листопада 2021 року 
		м. Київ
		 
		справа № 357/15284/18
		провадження № 61-13518св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
		суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач -товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода»,
		відповідачі: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державний реєстратор комунального підприємства «Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу» Гузь Андрій Григорович,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги:
		товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», яка підписана представником Миколюком Миколою Дмитровичем, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2021 року у складі судді: Орєхова О. І.; додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2021 року у складі судді: Орєхова О. І. та постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Ігнатченко Н. В.;
		ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Ігнатченко Н. В.;
		ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Ігнатченко Н. В.;
		товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода», яка підписана представником Тетерею Світланою Ігорівною, на постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Ігнатченко Н. В.,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2018 року ТОВ «Олійникова Слобода» звернулося із позовом до ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора КП «Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу» Гузя А. Г. про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та користування та внесення змін до договору оренди.
		 
		Позов мотивований тим, що 17 червня 2013 між ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовського», яке в подальшому перейменоване на ТОВ «Олійникова Слобода», був укладений договір оренди землі б/н, за умовами якого Орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 3220484400:01:010:0064 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,4001 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Олійниково-Слобідська сільська рада та належить орендодавцю на праві власності. Із даних, що містяться в ДРРПНМ, позивачу стало відомо, що 16 серпня 2018 року державний реєстратор КП «Реєстрація нерухомості» Клімкіна Н. І. прийняла рішення про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на спірну земельну ділянку, індексний номер рішення: 42574250 від 16 серпня 2018 року 14:34:32.
		 
		Позивач зазначав, що вказане рішення про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на земельну ділянку прийнято державним реєстратором Клімкіною Н. І. на підставі повідомлення орендодавця від 13 серпня 2018 року про розірвання договору оренди в односторонньому порядку, яке мотивоване неодноразовим порушенням орендарем своїх зобов`язань за цим договором. При цьому, які саме порушення були допущені орендарем, у повідомленні не вказано, жодних доказів на підтвердження наявності таких порушень до повідомлення не додано.
		 
		Позивач указував, що повідомлення складено та підписано всупереч умов договору оренди, які взагалі не допускають можливості його розірвання в односторонньому порядку. Протягом всього строку оренди земельної ділянки орендар належним чином виконував свої зобов`язання, у тому числі в частині своєчасного внесення орендної плати у встановлених договором порядку і розмірі (копії документів, що підтверджують виплату орендної плати додаються), використовував земельну ділянку у відповідності по умов договору, зокрема, у відповідності до її цільового призначення, та у відповідності із вимогами чинного законодавства України. Проведення державним реєстратором Клімкіною Н. І. незаконних дій щодо державної реєстрації припинення права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на земельну ділянку одразу дало їй можливість провести державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за іншою юридичною особою - ТОВ Агрокомплекс «Узин».
		 
		16 серпня 2018 державний реєстратор Клімкіна Н. І. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ Агрокомплекс «Узин», індексний номер: 42574250 від 16 серпня 2018 року 14:33:58. Згідно відомостей, що містяться в ДРРПНМ, підставою виникнення права оренди на Земельну ділянку у ТОВ Агрокомплекс «Узин» став договір оренди від 13 серпня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ТОВ Агрокомплекс «Узин», як орендарем. Договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» від 13 серпня 2018 року був укладений в той час, коли в ДРРПНМ містилися записи про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на цю саму земельну ділянку, засноване на договорі оренди від 17 червня 2013 року, укладеному між ним та ОСОБА_1 .
		 
		Позивач указував, що наведені обставини прямо вказують на недійсність укладеного між ТОВ Агрокомплекс «Узин» та ОСОБА_1 договору оренди від 13 серпня 2018 року, оскільки земельна ділянка, яка була предметом такого договору, вже була передана у строкове платне користування позивачу на підставі договору, укладеного значно раніше, і строк оренди за яким не закінчився.
		 
		10 вересня 2018 року державним реєстратором КП «Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу» Гузь А. Г. прийнято рішення про державну реєстрацію розірвання договору оренди землі від 13 серпня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин», індексний номер рішення: 42929745 від  20 серпня 2018 року.
		 
		ТОВ «Олійникова Слобода» звернулося до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України із скаргою на рішення державного реєстратора про припинення його права оренди на земельну ділянку та про реєстрацію права оренди на цю земельну ділянку за ТОВ Агрокомплекс «Узин» з підстав невідповідності таких рішень положенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Комісія, розглянувши скаргу ТОВ «Олійникова Слобода», визнала її такою, що підлягає задоволенню в частині вимоги про скасування рішення державного реєстратора про припинення права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на земельну ділянку, індексний номер рішення: 42574250 від 16 серпня 2018 року 14:34:32. Комісією встановлено, що всупереч законодавства у сфері державної реєстрації, при прийнятті оскаржуваного рішення про припинення права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на земельну ділянку державним реєстратором не було встановлено належним чином факт виконання умов договору оренди в частині припинення договірних відносин шляхом одностороннього розірвання цього договору, а також у висновку Комісії зазначено, що повідомлення не є документом, який може бути підставою для державної реєстрації припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «Олійникова Слобода» у розумінні статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». З поданих державному реєстратору документів неможливо було встановити факт припинення права оренди ТОВ «Олійникова Слобода», а тому у здійсненні реєстраційних дій слід було відмовити.
		 
		Позивач зазначав, що висновок Комісії про відмову у задоволенні скарги ТОВ «Олійникова Слобода» в частині вимог про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди на цю земельну ділянку за ТОВ Агрокомплекс «Узин», індексний номер: 42574250 від 16 серпня 2018 року 14:33:58, мотивоване тим, що станом на дату розгляду скарги запис про право оренди земельної ділянки, де орендарем є ТОВ Агрокомплекс «Узин», був припинений у ДРРПНМ. З огляду на наведене, Комісія дійшла висновку про наявність підстав для поновлення записів про право оренди земельної ділянки, де орендарем є ТОВ «Олійникова Слобода». Однак, виконати наказ Міністерства юстиції України від 17 вересня 2018 року № 2984/5 та поновити записи про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на земельну ділянку не вдалося з огляду на наступні обставини.
		 
		12 вересня 2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К. А. була посвідчена заява ОСОБА_1 про розподіл спірної земельної ділянки, зареєстрована в реєстрі за № 2374. Заява ОСОБА_1 була посвідчена в період дії договору оренди, укладеного між нею та ТОВ «Олійникова Слобода». Однак, жодних дій щодо отримання від орендаря згоди на проведення такого поділу власник земельної ділянки - ОСОБА_1 не вчиняла, про свій намір здійснити поділ земельної ділянки єдиного дійного землекористувача - ТОВ «Олійникова Слобода» не повідомила. Технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки позивачу на погодження не передавалась. Вказані обставини свідчать про недобросовісність дій ОСОБА_1 , порушення вимог закону та зловживання правами, наданими їй як власнику такої земельної ділянки.
		 
		13 вересня 2018 року державним кадастровим реєстратором відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області прийнято рішення про:
		1) скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:010:0064, загальною площею 2,4001 га, шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номера цієї земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру;
		2) реєстрацію земельної ділянки, загальною площею 1,2 га, кадастровий номер: 3220484400:01:010:0080, яка утворилася внаслідок поділу (далі - земельна ділянка-1),
		3) реєстрацію земельної ділянки, загальною площею 1,2001 га, кадастровий номер: 3220484400:01:010:0081, яка утворилася внаслідок поділу (далі - земельна ділянка-2).
		 
		На підтвердження державної реєстрації земельних ділянок, сформованих в результаті поділу, власнику було надано витяги з державного земельного кадастру про ці земельні ділянки. Проведення державної реєстрації земельних ділянок, сформованих внаслідок поділу, без нотаріально посвідченої згоди орендаря на здійснення такого поділу та без погодження орендарем технічної документації із землеустрою, свідчить про те, що державнім реєстратором не проводилась перевірка поданих документів на відповідність вимогам чинного законодавства.
		 
		15 вересня 2018 року державним реєстратором КП «Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу» Гузь А. Г. прийняті рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку-1, загальною площею 1,2 га, кадастровий номер: 3220484400:01:010:0080. Індексний номер рішення: 43022490 від 15 вересня 2018 року 12:44:55 та на земельну ділянку-2, загальною площею 1,2001 га, кадастровий номер: 3220484400:01:010:0081. Індексний номер рішення: 43022585 від 15 вересня 2018 року 12:55:25.
		 
		15 вересня 2018 року державним реєстратором КП «Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу» Гузь А. Г. прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельні ділянки, що були сформовані внаслідок поділу, а саме:
		1) рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку-1 з кадастровим номером 3220484400:01:010:0080, загальною площею 1.2 га, індексний номер: 43022546 від 15 вересня 2018 року 12:51:08;
		2) рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку-2 з кадастровим номером 3220484400:01:010:0081, загальною площею 1.2001 га, індексний номер: 43022659 від 15 вересня 2018 року 13:04:59.
		 
		Позивач зазначав, що таким чином порушені його права та інтереси, як єдиного законного орендаря земельної ділянки, загальною площею 2,4001 га, яка за заявою орендодавця була поділена на дві земельні ділянки, загальною площею 1,2 га та 1,2001 га. Всупереч вимог чинного законодавства поділ земельної ділянки було здійснено без погодження із позивачем та з метою приховання юридичного факту наявності дійсного права оренди на цю земельну ділянку у ТОВ «Олійникова Слобода». Державна реєстрація земельних ділянок, сформованих в результаті такого поділу, та прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав на такі земельні ділянки були здійсненні без перевірки відповідності поданих документів вимогам закону, що свідчить про свідоме нехтування державними реєстраторами покладених на них обов`язків у сфері державної реєстрації, і призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.
		 
		ТОВ «Олійникова Слобода» просило:
		визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 13 вересня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3220484400:01:010:0080, загальною площею 1,2 га;
		визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 13 вересня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3220484400:01:010:0081, загальною площею 1,2001 га;
		скасувати рішення державного реєстратора КП «Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу» Гузь А. Г. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 3220484400:01:010:0080, загальною площею 1,2 га, індексний номер: 43022546 від 15 вересня 2018 року 12:51:08, та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на вказану земельну ділянку;
		скасувати рішення державного реєстратора КП «Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу» Гузь А. Г. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, з кадастровим номером: 3220484400:01:010:0081, загальною площею 1,2001 га індексний номер: 43022659 від 15 вересня 2018 року 13:04:59, та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на вказану земельну ділянку;
		витребувати із незаконного володіння та користування у ТОВ Агрокомплекс «УЗИН» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» земельну ділянку, кадастровий номер: 3220484400:01:010:0080, загальною площею 1,2 га, розташовану на території Олійниково-Слобідської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області, яка належить на праві власності ОСОБА_1 ;
		витребувати із незаконного володіння та користування у ТОВ Агрокомплекс «УЗИН» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» земельну ділянку, кадастровий номер: 3220484400:01:010:0081, загальною площею 1,2001 га, розташовану на території Олійниково-Слобідської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області, яка належить на праві власності ОСОБА_1 ;
		внести зміни до договору оренди землі б/н від 17 червня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовського», правонаступником якого є ТОВ «Олійникова Слобода»;
		стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин» та КП «Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» понесені судові витрати.
		 
		Короткий зміст рішень суду першої інстанції
		 
		Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2021 року позовні вимоги ТОВ «Олійникова Слобода» задоволено частково.
		 
		Визнано недійсним договір оренди землі № б/н від 13 вересня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3220484400:01:010:0080, загальною площею 1,2 га.
		 
		Визнано недійсним договір оренди землі № б/н від 13 вересня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3220484400:01:010:0081, загальною площею 1,2001 га.
		 
		Скасовано рішення державного реєстратора КП «Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу» Гузь А. Г. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 3220484400:01:010:0080, загальною площею 1,2 га, індексний номер: 43022546 від 15.09.2018 12:51:08.
		 
		Скасовано рішення державного реєстратора КП «Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу» Гузь А. Г. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, з кадастровим номером: 3220484400:01:010:0081, загальною площею 1,2001 га індексний номер: 43022659 від 15.09.2018 13:04:59.
		 
		Витребувано із незаконного володіння та користування у ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» земельну ділянку, кадастровий номер: 3220484400:01:010:0080, загальною площею 1,2 га, розташовану на території Олійниково-Слобідської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .
		 
		Витребувано із незаконного володіння та користування у ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» земельну ділянку, кадастровий номер: 3220484400:01:010:0081, загальною площею 1,2001 га, розташовану на території Олійниково-Слобідської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .
		 
		Внесено зміни до договору оренди землі б/н від 17 червня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «їм. Котовського», правонаступником якого є ТОВ «Олійникова Слобода» та викладено його в новій редакції в частині умов, які ідентифікують об`єкт оренди (підстави набуття права власності орендодавця на об`єкт оренди, кадастрові номери та загальну площу земельних ділянок: 3220484400:01:010:0080, загальною площею 1,2 га та 3220484400:01:010:0081, загальною площею 1,2001 га відповідно, сформованих внаслідок поділу, нормативно-грошової оцінки земельних ділянок: 3220484400:01:010:0080, загальною площею 1,2 га та 3220484400:01:010:0081, загальною площею 1,2001 га).
		 
		У задоволенні позовних вимог до державного реєстратора КП «Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу» Гузь А. Г. відмовлено.
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на земельну ділянку прийнято державним реєстратором Клімкіною Н. І. на підставі повідомлення Орендодавця від 13 серпня 2018 про розірвання договору оренди в односторонньому порядку. Проведення державним реєстратором Клімкіною Н. І. дій щодо державної реєстрації припинення права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на земельну ділянку стало можливістю провести державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за іншою юридичною особою - ТОВ Агрокомплекс «Узин».Суду на час розгляду справи не надано жодної обґрунтованої інформації щодо причин та підстав розірвання договору оренди від 17 червня 2013 року де орендарем є ТОВ «Олійникова Слобода». Повідомлення власника земельної ділянки про розірвання договору не є документом, що підтверджує припинення права оренди позивача на земельну ділянку. Інших підстав вважати, що право оренди позивача на земельну ділянку було припинене на дату проведення державної реєстрації цього припинення, у державного реєстратора не було. Відповідачем ОСОБА_1 було передано в оренду іншого орендаря фактично ту саму земельну ділянку, яка перебувала в користуванні позивача на підставі раніше укладеного договору оренди, строк дії якого не закінчився після її розподілу. Тому підлягають визнанню недійсними оспорювані договори оренди землі, оскільки при їх укладенні було порушено вимоги діючого законодавства, земельні ділянки правомірно перебували в оренді іншого орендаря. Позивач не є стороною договору оренди від 13 вересня 2018 року, але разом з тим позивач, як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки.
		 
		Суд першої інстанції вказав, що спір у даній справі виник між ТОВ «Олійникова Слобода» та ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», а державний реєстратор є неналежним відповідачем у даній справі, а тому у задоволенні позовних вимог до нього слід відмовити. Аналогічні правові висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17, постанові Верховного Суду від 30.07.2020 року у справі № 357/ 7734/18.
		 
		Суд першої інстанції зазначив, що внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером: 220484400:01:010:0064, запис про державну реєстрацію цієї земельної ділянки та її кадастровий номер були скасовані, а відомості про дану земельну ділянку набули статусу архівних. На сьогоднішній день інформація про земельну ділянку за кадастровим номером: 3220484400:01:010:0064 у ДРРПНМ не відображається. Під час здійснення поділу земельної ділянки відповідачем ОСОБА_1 були порушені вимоги закону, які встановлюють його обов`язок отримати нотаріально посвідчену згоду орендаря на такий поділ та погодити із Орендарем технічну документацію із землеустрою. Тому, всупереч вимогам закону, державний кадастровий реєстратор здійснив державну реєстрацію земельних ділянок, сформованих внаслідок поділу, без відома Орендаря. Поділ земельної ділянки і реєстрація права власності Орендодавця на нові земельні ділянки, сформовані внаслідок такого поділу, не припиняють права оренди ТОВ «Олійникова Слобода», що засноване на чинному Договорі оренди. За таких обставин, у відповідача ОСОБА_1 не було законних підстав для передачі земельних ділянок після їх поділу в оренду будь-якій іншій особі, в тому числі ТОВ Агрокомплекс «УЗИН», і, відповідно, укладати із зазначеним відповідачем оспорювані договори оренди від 13 вересня 2018 року, адже нові земельні ділянки були сформовані на основі земельної ділянки, яка вже була передана в оренду позивачу, і згідно з приписами частини третьої статті 110 ЗК України проведений поділ не припинив такого права оренди позивача. Оскільки, оспорювані договори прямо суперечать нормам закону, вони підлягають визнанню недійсними.
		 
		Суд першої інстанції щодо позовних вимог позивача в частині вимог щодо скасування оспорюваних рішень держаного реєстратора, вказав, що вони підлягають скасуванню як похідні вимоги від основних вимог про визнання недійсними оспорюваних договорів оренди. У разі недійсності договору оренди земельної ділянки в орендаря за таким договором не виникає право оренди земельної ділянки, з огляду на що підлягає скасуванню державна реєстрація права оренди цього орендаря, здійснена в ДРРПНМ на підставі такого договору.
		 
		Суд першої інстанції зазначив, що керуючись положенням ч. 2 ст. 27 Закону України «Про оренду», статтею 152 ЗК України, статтею 396 ЦК України, позивач наділений правом звернення до суду із вимогою про витребування земельної ділянки, яка була поділена на дві земельні ділянки по 1.2 га та 1,2001 га із незаконного володіння та користування ТОВ Агрокомплекс «Узин» та такі вимоги є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
		 
		Суд першої інстанції щодо вимог позивача в частині внесення змін до Договору оренди землі б/н від 17 червня 2013 року, зазначив, що 26 жовтня 2018 року за вих. № 94 позивач направив на адресу відповідача ОСОБА_1 пропозицію (оферту) на внесення змін до Договору оренди, яка отримана відповідачем ОСОБА_1 06 листопада 2018 року, в якій строк розгляду пропозиції встановлений протягом трьох робочих днів від дати її отримання. На день звернення до суду з даним позовом жодної відповіді від відповідача ОСОБА_1 щодо отриманої ним пропозиції на адресу ТОВ «Олійникова Слобода» не надходило. Об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) є істотною умовою договору оренди землі. Здійснений відповідачем ОСОБА_1 поділ земельної ділянки без попереднього погодження із законним Орендарем цієї ділянки ТОВ «Олійникова Слобода», є істотним порушенням умов Договору оренди з боку Орендодавця, оскільки без відома Орендаря були змінені відомості, що визначають таку істотну умову Договору як об`єкт оренди. Внаслідок незаконних дій відповідача ОСОБА_1 позивачу було завдано шкоди у зв`язку із безпідставним позбавленням його юридичного титулу орендаря земельної ділянки та фактичної можливості володіти і користуватися цією земельною ділянкою для власних потреб. За таких обставин, порушені права позивача підлягають захисту шляхом внесення змін Договору оренди та викладення його в новій редакції в частині умов, які ідентифікують об`єкт оренди (підстави набуття права власності Орендодавця на об`єкт оренди, кадастрові номери та загальну площу Земельних ділянок-1, 2, сформованих внаслідок поділу, нормативно-грошової оцінки Земельних ділянок-1, 2).
		 
		Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2021 року заяву ТОВ «Олійникова Слобода» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
		 
		Припинено право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:010:0080, загальною площею 1.2 га, що виникло на підставі договору оренди землі № б/н від 13 вересня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин».
		 
		Припинено право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:010:0081, загальною площею 1.2001 га, що виникло на підставі договору оренди землі № б/н від 13 вересня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин».
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		У задоволенні іншої частини заяви ТОВ «Олійникова Слобода» про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
		 
		Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судом не було ухвалено рішення стосовно позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, тому заява ТОВ «Олійникова Слобода» в частині припинення права оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на спірні земельні ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:010:0080, загальною площею 1.2 га та з кадастровим номером 3220484400:01:010:0081, загальною площею 1,2001 га, відповідно, що виникло на підставі договорів оренди землі № б/н від 13 вересня 2018 року, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» є такими, що підлягають задоволенню.
		 
		При частковому задоволенні позовних вимог судом не було вирішено питання стосовно вимог в частині стягнення судового збору у розмірі 960,50 грн за подачу заяви про забезпечення позову, на що посилався у заяві про ухвалення додаткового рішення представник ТОВ «Олійникова Слобода».
		 
		Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ Агрокомплекс «Узин» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2021 року задоволено частково.
		 
		Скасовано рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2021 року в частині задоволення вимог про скасування рішень державного реєстратора КП «Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу» Гузя А. Г. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 3220484400:01:010:0080, загальною площею 1,2 га, індексний номер: 43022546 від 15.09.2018 12:51:08, та земельної ділянки з кадастровим номером: 3220484400:01:010:0081, загальною площею 1,2001 га індексний номер: 43022659 від 15.09.2018 13:04:59.
		 
		Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовлено.
		 
		В іншій частині рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2021 року залишено без змін.
		 
		Апеляційну скаргу ТОВ Агрокомплекс «Узин» на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2021 року задоволено частково.
		 
		Апеляційну скаргу ТОВ «Олійникова Слобода» на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2021 року задоволено.
		 
		Скасовано додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2021 року в частині відмови в задоволенні вимог ТОВ «Олійникова Слобода» про стягнення судових витрат та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
		 
		Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» понесені ним витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2020 року у даній справі у розмірі 2 102 грн та на оплату витрат на професійну правничу (правову) допомогу АО «Еверлігал» в розмірі 19 531,74 грн, тобто по 10 816,87 грн.
		 
		В іншій частині додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2021 року залишено без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
		у порушення частини третьої статті 10, абзацу першого частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТОВ Агрокомплекс «Узин», державний реєстратор Клімкіна Н. І. залишила поза увагою існуючі суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на земельні ділянки, а саме - наявність зареєстрованого права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на земельну ділянку, що існувало на дату державної реєстрації, і не прийняла рішення про відмову у державній реєстрації всупереч пункту 5 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а натомість прийняла рішення про державну реєстрацію договору оренди. Державний реєстратор в порушення законодавства в сфері державної реєстрації прийняла рішення про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на підставі повідомлення орендодавця від 13 серпня 2018 року, яке суперечить умовам договору оренди, не перевірив та залишив поза увагою той факт, що ОСОБА_1 в односторонньому порядку розірвала договір оренди, за відсутності доказів порушення орендарем умов договору. Незаконність дій державного реєстратора в частині державної реєстрації припинення права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» підтверджена також висновком комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 14 вересня 2018 року та наказом Міністерства юстиції України № 2984/5 від 17 вересня 2018 року, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 42574250 від 16 серпня 2018 року, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Київської обласної філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Клімкіною Н. І. Тому доводи апеляційної скарги ТОВ «Агрофірма «Узин» в частині нечинності договору оренди землі від 17 червня 2013 року, наявності підстав для розірвання договору оренди в односторонньому порядку у зв`язку із порушення орендарем умов договору, свого підтвердження в ході розгляду справи не знайшли, тому не можуть бути взяті до уваги;
		земельна ділянка з кадастровим номером 3220484400:01:010:0064, яка була предметом договору оренди від 17 червня 2013 року, станом на час розгляду справи поділена, внаслідок чого сформовано інші земельні ділянки, яким присвоєно інші кадастрові номери. Поділ земельної ділянки і реєстрація права власності орендодавця на нові земельні ділянки, сформовані внаслідок такого поділу, не припиняють права оренди ТОВ «Олійникова Слобода», що засноване на чинному договорі оренди. Станом на момент укладення оспорюваних договорів від 13 вересня 2018 року договір оренди між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був дійсним, у судовому порядку ніким не оспорювався, не був припинений або розірваний з підстав, визначених статтею 31 Закону України «Про оренду землі» або з підстав, визначених самим договором. Тому суд першої інстанції зробив правильний висновок, що у ОСОБА_1 не було законних підстав для передачі земельних ділянок після їх поділу в оренду будь-якій іншій особі, в тому числі ТОВ Агрокомплекс «УЗИН», і, відповідно, укладати із зазначеним відповідачем оспорювані договори оренди від 13 вересня 2018 року, адже нові земельні ділянки були сформовані на основі земельної ділянки, яка вже була передана в оренду позивачу, і згідно з приписами частини третьої статті 110 ЗК України проведений поділ не припинив такого права оренди позивача. Оспорювані договори оренди земельних ділянок були підписані 13 вересня 2018 року, тоді як рішення про державну реєстрацію права власності на ці земельні ділянки за ОСОБА_1 було прийнято тільки 15 вересня 2018 року, тобто, на момент підписання оспорюваних договорів земельних ділянок, остання не могла бути об`єктом цивільних прав. Станом на 13 вересня 2018 року у ОСОБА_1 були відсутні повноваження для розпорядження земельними ділянками, площа яких складала 1,2 га та 1,2001 га відповідно. Таким чином укладення оспорюваних договорів між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» порушує норми абзацу 1 частини першої статті  792 ЦК України, частини дев`ятої статті 79-1, пункту «б» частини першої, частини третьої статті 110 ЗК України, статті 13, частини другої статті 24, частини другої статті 25, статті 31 Закону «Про оренду землі» та умови укладеного між позивачем та ОСОБА_1 договору оренди землі, оскільки перешкоджає ТОВ «Олійникова Слобода» користуватися орендованою ним землею і самостійно господарювати на ній за відсутності підстав для припинення або розірвання укладеного ним договору оренди землі. Позивач не є стороною договорів оренди від 13 вересня 2018 року, але позивач, як орендар земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірною земельною ділянкою. Оскільки оспорювані договори суперечать нормам закону, вони підлягають визнанню недійсними у відповідності до частини третьої статті 110 ЗК України та статей 203, 215 ЦК України. Обраний позивачем спосіб захисту його прав узгоджується з нормами чинного законодавства та встановленими у справі обставинами. При задоволенні вимоги про визнання недійсними оспорюваних договорів оренди, суд першої інстанції правильно зробив висновок у додатковому рішенні від 15 лютого 2021 року про задоволення вимог позивача в частині припинення права оренди ТОВ «Агрокомплекс «Узин» на спірні земельні ділянки;
		враховуючи доведення позивачем порушення його права оренди земельної ділянки, яка в подальшому була розділена на окремі земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:01:010:0080 та 3220484400:01:010:0081, вимоги ТОВ «Олійникова Слобода» про витребування спірних земельних ділянок підлягають задоволенню як такі, що забезпечують ефективний захист порушеного права;
		26 жовтня 2018 року за вих. № 94 позивач направив на адресу відповідача ОСОБА_1 пропозицію (оферту) на внесення змін до договору оренди, яка отримана ОСОБА_1 06 листопада 2018 року, в якій строк розгляду пропозиції встановлений протягом трьох робочих днів від дати її отримання. На день звернення із позовом жодної відповіді від ОСОБА_1 щодо отриманої ним пропозиції на адресу ТОВ «Олійникова Слобода» не надходило. Здійснений ОСОБА_1 поділ земельної ділянки без попереднього погодження із законним орендарем цієї ділянки ТОВ «Олійникова Слобода», являється істотним порушенням умов договору оренди з боку орендодавця, оскільки без відома орендаря були змінені відомості, що визначають таку істотну умову договору як об`єкт оренди. Внаслідок незаконних дій ОСОБА_1 позивачу було завдано шкоди у зв`язку із безпідставним позбавленням його юридичного титулу орендаря земельної ділянки та тактичної можливості володіти і користуватися цією земельною ділянкою для власних потреб. Договір оренди від 17 червня 2013 року, укладений між позивачем та ОСОБА_1 , так само як зобов`язання сторін, що виникають з цього договору у зв`язку з орендою землі, є дійсними та згідно статті 629 ЦК України, підлягають обов`язковому виконанню сторонами. Тому порушені права позивача підлягають захисту шляхом внесення змін договору оренди та викладення його в новій редакції в частині умов, які ідентифікують об`єкт оренди (підстави набуття права власності орендодавця на об`єкт оренди, кадастрові номери та загальну площу земельних ділянок 1, 2, сформованих внаслідок поділу, нормативно-грошової оцінки земельних ділянок 1, 2);
		при задоволенні вимог ТОВ «Олійникова Слобода» в частині визнання недійсними оспорюваних договорів оренди, суд першої інстанції вважав, що відповідно до частини першої статті 216 ЦК України у ТОВ Агрокомплекс «Узин» не виникло право оренди на земельні ділянки після їх поділу, тому одночасно з визнанням оспорюваних договорів недійсними підлягають скасуванню оспорювані позивачем рішення, прийняті державним реєстратором Гузь А. Г., всупереч вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Суд першої інстанції не врахував, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням повідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права. Проте у випадку, коли заявлена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію права також не є належним способом захисту прав позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі 367/2022/15-ц (провадження№ 14-376цс18). Тому суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права - скасування рішення державного реєстратора, яке вичерпало свою дію, веде до поновлення його прав;
		колегія суддів не погодилася із висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідачів компенсації судових витрат, пов`язаних із розглядом апеляційної скарги на ухвалу суду, не ґрунтуються на вимогах закону. Тому додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2021 року в оскарженій ТОВ «Олійникова Слобода» частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення в рівних частинах з ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь позивача понесених ним витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2020 року у цій справі у розмірі 2 102 грн та на оплату витрат на професійну правничу (правову) допомогу АО «Еверлігал» в розмірі 19 531,74 грн, тобто, по 10 816,87 грн з кожного.
		 
		Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року заяву ТОВ «Олійникова Слобода» задоволено.
		 
		Ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» понесені витрати на професійну правничу (правову) допомогу, надану АО «Еверліґал» на підставі договору про надання правової допомоги № 17/02-06 від 01 лютого 2018 року, додатку № 30/03/21-1 від 30 березня 2021 року до нього, викладеного у додатковій угоді № 30/03/21-1 від 30 березня 2021 року, до вказаного договору про надання правової допомоги, у розмірі 19 779,66 грн, тобто, по 9 889,83 грн.
		 
		Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що враховуючи обсяг даної справи, обсяг аргументів, наведених у відзивах на апеляційні скарги, які стосуються виключно скарг і не є простим повторенням інших заяв по суті справи, які подавались до суду першої інстанції, участь представника позивача у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції, виходячи із того, що сума судових витрат, заявлених до відшкодування, відповідає умовам договору про надання правничої допомоги та підтверджена відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, заява про ухвалення додаткового рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		ТОВ Агрокомплекс «Узин» 11 серпня 2021 року подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Миколюком М. Д., на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2021 року, додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року, в якій просить: скасувати оскаржені рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції; вирішити питання про судові витрати.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		апеляційний суд не оцінив аргументи відповідача щодо: недостовірності доказу у справі - договору оренди землі від 17 червня 2013 року на який посилається позивач, як підставу своїх вимог; чинності договору оренди землі від 17 червня 2013 року; відсутності доказів сплати позивачем орендної плати за договором від 17 червня 2013 року;
		відповідно до статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції до 01 січня 2013 року), укладений договір оренди землі піддягав обов`язковій державній реєстрації, з моменту якої набував чинності. Тобто розмежовувався момент укладення договору оренди землі, внаслідок чого договір набував юридичного значення як факт (наявність домовленостей сторін на виникнення між ними прав та обов`язків у майбутньому після державної реєстрації договору) та момент набрання чинності договором в результаті проведення його державної реєстрації, після чого виникали суб`єктивні цивільні права та обов`язки сторін. Тобто, державна реєстрація правочину виконувала функцію фіксації державою волевиявлення сторін договору оренди для подальшого офіційного визнання права оренди землі та гарантування його реалізації орендарем з метою забезпечення стабільності цивільного обороту речових прав на земельні ділянки. Договір оренди землі від 17 червня 2013 року датується після 01 січня 2013 року, тобто, після змін до спеціального законодавства, що скасовувало державну реєстрацію договорів оренди землі. Проте у пункті 37 прикінцевих положень договору передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Тобто, сторони в договорі пов`язали строк набрання ним чинності саме після його державної реєстрації, яка на той час була законодавчо скасована. Оскільки сторони договору пов`язали набрання ним чинності з державною реєстрацією договору оренди, яку провести було неможливу в силу законодавства, яке діяло на час виникнення правовідносин, то договір оренди землі від 17 червня 2013 року не набрав чинності і позивач не набув прав орендаря за цим договором. Таким чином суди застосували статті 125 та 126 ЗК України, статтю 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»: без урахування правових висновків зроблених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження 14-737цс19). При цьому суди ототожнили поняття «державна реєстрація договору» згідно статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (існувало да 01 січня 2013 року) та «державна реєстрація речового права» з 01 січня 2013 року з набранням чинності Закону України № 3613-УІ, згідно з підпунктом «е» підпункту 2 пункту 5 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» якого статтю 126 ЗК України викладено у новій редакції; без урахування висновків, зроблених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження 14-338цс19). А також не врахували умови пункту 37 договору оренди землі від 17 червня 2013 року, що датується після 01 січня 2013 року, тобто, після змін до спеціального законодавства, що скасовувало державну реєстрацію договорів оренди землі. Таким чином пункт 37 договору оренди землі від 17 червня 2013 року має трактуватися проти позивача;
		у пункті 16 договору від 17 червня 2013 року передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5-ти (п`ятиденний) строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі. Акт датується 17 червня 2013 року, що свідчить, що земельні ділянки позивачу згідно договору не передавалися;
		дослідження доказів щодо належного виконання позивачем договору від 17 червня 2013 року має істотне значення для вирішення справи. Якщо позивач не доведе належне виконання умов договору, то відповідачі мали право односторонньої відмови від договору. У порушення вимог законодавства та умов договорів оренди орендар систематично не сплачував орендної плати у грошовій, натуральній та відробітковій формах, жодного разу не виконав безкоштовної оранки, культивації, обмолоту на присадибних ділянках 0,30 га тощо. Позивач не надав належних доказів зі сплати основної орендної плати у розмірі, визначеному договорами оренди землі, ОСОБА_1 заперечує повністю отримання будь яких коштів. Позивач не надав доказів щодо виплата додаткової, орендної плати, що свідчить про систематичне істотне порушення умов договору, що є достатньою підставою для припинення права користування земельними ділянками та припинення відповідачами зобов`язання в односторонньому порядку. У матеріалах справи наявні докази, які давали можливість дослідити та встановити факт істотного порушення договору, що стало підставою припинення права користування земельною ділянкою відповідача, внаслідок систематичної несплати орендної плати, що є істотним порушенням умов договору та підставою для одностороннього припинення зобов`язання в силу умов договору та закону. Матеріали справи містять достатньо доказів для встановлення судами перехідних інстанцій істотного порушення позивачем умов договору оренди, систематичної несплати орендної плати як основної так і додаткової, внаслідок чого право користування земельними ділянками було припинено, а відповідно, відсутнє будь яке право, що підлягає захисту;
		у постановах від 01 липня 2020 року у справі № 183/3653/16, від 11 вересня 2019 року у справі № 183/1754/16-ц Верховний Суд зробив висновок, що відповідачем не здійснено оранку і культивацію присадибної ділянки орендодавця та поставки 1 тони соломи до садиби орендодавця, що відповідачем не заперечується, зазначаючи, що це не є обов`язковим. У порушення умов вказаного договору, орендарем здійснювалася орендна плата лише у грошовій формі, а орендна плата у частині оранки та/або культивації присадибної ділянки позивача й поставки однієї тони соломи до садиби не здійснювалася, що свідчить про систематичну несплату у цій частині орендної плати, визначеної договором. Тому відмова відповідача від надання послуг із завезення соломи, оранки та культивації земельної ділянки є істотною обставиною для розірвання договору або укладення його на інших умовах;
		істотне порушення позивачем вимог пункту 14 договорів полягає у недотриманні затверджених державою нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах, відсутність проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін, що призвело до недотримання сівозмін, наслідком якого стало істотне порушення умов договору. Істотне порушення договору призвело до забороненого законом інтенсивного використання земельних ділянок, яке стало підставою для односторонньої відмови від договорів власниками земельних ділянок;
		земельної ділянки як об`єкту цивільних прав 3220484400:01:010:0064 площею 2,4001 га, що була предметом договору оренди землі від 17 червня 2013 року не існує і відновити його не можливо. Існують інші об`єкти цивільних прав щодо яких бажання позивача ними користуватися не кореспондується в обов`язок ОСОБА_1 підписати договір оренди на ці об`єкти;
		при внесенні змін до договору оренди землі б/н від 17 червня 2013 року в частині умов, які ідентифікують об`єкт оренди суд першої інстанції фактично підмінив власника земельної ділянки і без його згоди передав в оренду інший об`єкт, чим допустив порушення земельного законодавства та існуючої судової практики в аналогічних спорах;
		враховуючи, що заходи щодо поділу земельної ділянки є чинними, а договір оренди від 17 червня 2013 року є нечинним висновки суду першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач обрав ефективний спосіб захисту своїх порушених прав, є помилковим, оскільки йому треба було оскаржувати/скасовувати запис про поділ земельної ділянки, вимагати об`єднання земельних ділянок, утворених за наслідками поділу, та створення земельної ділянки зі складу існуючих ділянок, які вже сформовані як об`єкти цивільних прав, оскільки у зв`язку з поділом земельної ділянки, яка була предметом договору оренди, та формуванням інших земельних ділянок, яким присвоєно кадастрові номери, об`єктивно відбулась зміна меж земельних ділянок та їх площі, припинилось існування земельної ділянки у дійсних межах, що унеможливлює ефективних захист прав позивача шляхом внесення змін до договору оренди б/н від 17 червня 2013 року та викладення його в новій редакції в частині умов, які ідентифікують дві новостворені земельні ділянки, замість земельної ділянки яка припинила своє існування;
		судові витрати відповідача складаються з судового збору, 17 000 грн витрат на правничу допомогу за розгляд справи в апеляційній інстанції та 10 000 грн за розгляд справи в касаційній інстанції. Платіжний документ про зарахування коштів на рахунок адвокатського об`єднання та акт приймання-передачі правничої допомоги в касаційній інстанції буде надано до суду додатково.
		 
		ОСОБА_1 12 серпня 2021 року засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2, на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову про відмову задоволенні заяви ТОВ «Олійникова Слобода» про ухвалення додаткового рішення.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права щодо пропорційності у цивільному судочинстві та статтю 137 ЦПК України в частині співмірності витрат на оплату послуг адвоката, не враховано практику Верховного Суду щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу;
		складність справи незначна, оскільки основною вимогою є визнання договору оренди недійсним, всі решта вимог є похідними. АО «Еверлігал» здійснює представництво позивача у 14 аналогічних справах, за якими обставини справи, нормативно правове обґрунтування позовних вимог ідентичні;
		в акті приймання-передачі наданих послуг представник позивача зазначив послуги, які є необґрунтованими, зокрема, підготовка клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки, його складання не потребує спеціальних знань та не залежать від дій відповідачів;
		необґрунтованою є вимога сплати витрат на правничу допомогу з урахуванням ПДВ, та включення 20 % вартості послуг до відшкодування сторонами справи, оскільки для позивача 20 % ПДВ - це не витрати, а зменшення податкового зобов`язання з ПДВ, а тому, їх відшкодування не потребується;
		апеляційний суд не врахував, що розмір витрат на правничу допомогу позивача не відповідає критеріям розумності, співмірності. Розмір витрат протирічить принципу пропорційності, перевищує удвічі розмір орендної плати, яку б ОСОБА_1 отримала за 10 років.
		 
		ОСОБА_1 11 серпня 2021 року засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2, на постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову у частині стягнення витрат на правову допомогу та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у стягнені витрат на правову допомогу.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		апеляційний суд порушив норми процесуального права щодо пропорційності у цивільному судочинстві та статтю 137 ЦПК України в частині співмірності витрат на оплату послуг адвоката, не враховано практику Верховного Суду щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу;
		складність даної справи незначна, оскільки основною вимогою є визнання договору оренди недійсним, всі решта вимог є похідними. АО «Еверлігал» здійснює представництво позивача у 14 аналогічних справах, за якими обставини справи, нормативно правове обґрунтування позовних вимог ідентичні;
		розмір витрат позивача на оплату послуг адвокатів вже перевищив 100 % вартості об`єкту оренди, що є неспівмірним та протирічить принципу розумності. Суд апеляційної інстанції не врахував не співмірність такого розміру витрат на правничу допомогу та не змінив їх розмір, хоча представники відповідачів наголошували на цьому та звергалися із клопотанням про зменшення розміру таких витрат. Розмір витрат протирічить принципу пропорційності, перевищує удвічі розмір орендної плати, яку б ОСОБА_1 отримала за 10 років. Такий розмір витрат на правничу допомогу є безпідставним збагаченням ТОВ «Олійникова Слобода» та не враховує фінансовий стан та інтереси ОСОБА_1 , порушує принцип пропорційності та співмірності.
		 
		ТОВ «Олійникова Слобода» 18 серпня 2021 року засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Тетерею С. І., на постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову у частині вирішення позовних вимог про скасування рішень державного реєстратора КП «Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу» Гузя А. Г. та залишити в силі у цій частині рішення суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		при застосуванні статті 26 Закону № 1952-ІV у редакції, що діє з 16 січня 2020 року, є усталена практика Верховного Суду, що належним способом судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав з одночасним припинення такого речового права. Скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки з одночасним припиненням цих речових прав не можуть заявлятись окремо одна від одної, оскільки це унеможливить ефективний захист порушених прав позивача, з огляду на що товариство звернулося із заявою про уточнення позовних вимог під час розгляду справи у суді першої інстанції. Окрім цього, з моменту набрання чинності Закону № 340-ІХ, тобто з 16 січня 2020 року, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон більше не передбачає;
		враховуючи усталену практику Верховного Суду, ТОВ «Олійникова Слобода» правильно обрало спосіб захисту своїх порушених прав шляхом скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди спірних земельних ділянок за ТОВ Агрокомплекс «Узин», що відповідав способам захисту, визначеним у частині третій статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, що діяла на момент розгляду справи судами);
		жодним чином не свідчить про неналежність цього способу захисту прав товариства одночасне заявлення ним вимог щодо витребування спірних земельних ділянок із чужого незаконного володіння та користування ТОВ Агрокомплекс «Узин» на його користь, оскільки позивач не є власником спірних земельних ділянок, а є їх орендарем на підставі договору оренди землі, тобто, обставини у цій справі і в справах № 915/127/18, № 357/2022/15-ц не є подібними, що виключає можливість врахування судом у цій справі висновків Верховного Суду у справах № 915/127/18, № 357/2022/15-ц;
		враховуючи, що позивач є орендарем, а не власником цих ділянок, а також норми Закону № 1952-IV, судове рішення у цій справі в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода» про витребування спірних земельних ділянок із чужого незаконного володіння та користування ТОВ Агрокомплекс «Узин» на його користь без задоволення вимог товариства щодо скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди спірних земельних ділянок за ТОВ Агрокомплекс «Узин», буде неможливо виконати шляхом державної реєстрації права оренди на спірні земельні ділянки за ТОВ «Олійникова Слобода», адже у такому випадку будуть продовжувати існувати у ДРРПНМ записи про державну реєстрацію цього права за ТОВ Агрокомплекс «Узин», питання щодо скасування якої суд не вирішив.
		 
		У серпні 2021 року ТОВ «Олійникова Слобода» через представника Цоя Д. С. надав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 , додаткову постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року залишити без змін.
		 
		Відзив мотивований тим, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу (правову) допомогу є цілком співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони. Тому позивачем дотримано приписи процесуального законодавства та належним чином доведено розмір витрат на професійну правничу (правничу) допомогу, надану АО «Еверліґал». Відповідачами не виконано обов`язку щодо доведення не співмірності судових витрат.
		 
		У вересні 2021 року ТОВ «Олійникова Слобода» через представника Тетерю С. І. надав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у частині стягнення витрат на правову допомогу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 , постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у частині стягнення витрат на правову допомогу залишити без змін.
		 
		Відзив мотивований тим, що ОСОБА_1 не виконано обов`язку щодо доведення неспівмірності судових витрат товариства і суд позбавлений права самостійно зменшувати розмір понесених стороною судових витрат. При розподілі витрат позивача на професійну правничу допомогу під час апеляційного оскарження ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2020 року має бути врахована недобросовісна процесуальна поведінка ОСОБА_1 , яка систематично вживала заходи, спрямовані на затягування розгляду цієї справи. ОСОБА_1 не надала доказів щодо її скрутного матеріального становища. Товариством було дотримано приписи процесуального законодавства та належним чином доведено розмір витрат на професійну правничу (правничу) допомогу.
		 
		У вересні 2021 року ТОВ «Олійникова Слобода» через представника Тетерю С. І. надав відзив на касаційну скаргу ТОВ Агрокомплекс «Узин», в якому просить задовольнити касаційну скаргу частково; скасувати оскаржену постанову у частині вирішення позовних вимог про скасування рішень державного реєстратора КП «Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу» Гузя А. Г. та залишити в силі у цій частині рішення суду першої інстанції; в іншій частині оскаржені рішення залишити без змін.
		 
		Відзив мотивований тим, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми статей 125, 126 ЗК України, статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та зробили правильний висновок про наявність у позивача права оренди за договором оренди землі. Суди не мали обов`язку застосували норми статті 651 ЦК України та статті 141 ЗК України і взагалі з`ясовувати обставини виконання позивачем договору оренди землі, однак такі обставини були досліджені ними, що відображено в оскаржуваних судових рішень. Суди зробили правильний висновок, що поділ земельної ділянки, яка була визначена у договорі оренди землі як об`єкт оренди, не впливає на можливість захисту права оренди позивача, що виникло на підставі цього договору. ТОВ «Олійникова Слобода» правильно обрало спосіб захисту своїх порушених прав шляхом скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди спірних земельних ділянок за ТОВ Агрокомплекс «Узин», що відповідав способам захисту, визначеним у частині третій статті 26 Закону № 1952-ІV (у редакції, що діяла на момент розгляду справи судами нижчих інстанцій і діє наразі).
		 
		У листопаді 2021 року ТОВ «Олійникова Слобода» через представника Тетерю С. І. звернулося із клопотанням про приєднання доказів до матеріалів справи, в якому просить приєднати до матеріалів справи документи про підтвердження витрат ТОВ «Олійникова Слобода» на професійну правничу допомогу АО «Еверлігал».
		 
		Аналіз касаційних скарг свідчить, що судові рішення не оскаржуються в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода» до державного реєстратора, а тому в цій частині касаційним судом не переглядаються.
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року: відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ Агрокомплекс «Узин»; у задоволенні заяви ТОВ Агрокомплекс «Узин» про зупинення виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2021 року, додаткового рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2021 року та зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року відмовлено.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2021 року: відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою  ОСОБА_1 ; у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання додаткової постанови Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року відмовлено.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року: відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 ; у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року відмовлено.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Олійникова Слобода».
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		 
		В ухвалі Верховного Суду від 15 вересня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі ТОВ Агрокомплекс «Узин» доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 15 березня 2018 року у справі № 136/2211/15-ц; від 02 жовтня 2020 року у справі № 912/3295/18; від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 61-14-737цс19); від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19); від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17); від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18); від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18); від 01 липня 2020 року у справі № 183/3653/16; від 11 вересня 2019 року у справі № 183/1754/16; від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16; від 20 лютого 2019 року у справі № 904/792/18; від 03 червня 2020 року у справі № 686/2073/19; від 03 жовтня 2020 року у справі № 686/2073/19; та постановах Верховного Суду України: 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13); від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16); від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13; від 04 жовтня 2017 року у справі № 914/1128/16; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		В ухвалі Верховного Суду від 19 серпня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі ОСОБА_1 доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18; від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19; від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17; від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18; від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18; від 30 липня 2019 року у справі №  911/739/15; від 01 серпня 2019 року у справі №  915/237/18; від 08 квітня 2021 року у справі № 922/2321/20.
		 
		В ухвалі Верховного Суду від 15 вересня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі ОСОБА_1 доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18; від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19; від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17; від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18; від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18; від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15; від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18; від 08 квітня 2021 року у справі № 922/2321/20. відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		В ухвалі Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі ТОВ «Олійникова Слобода» доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19; від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19; від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19; від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19; від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19; від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19; від 02 червня 2021 року у справі № 520/5566/19; від 09 червня 2021 року у справі № 750/10129/18; від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19.
		 
		Фактичні обставини
		 
		Суди встановили, що ОСОБА_1 належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 2,4001 га, яка розташована на території Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району, що підтверджується наявним в матеріалах справи державним актом на право приватної власності на землю.
		 
		17 червня 2013 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Ім. Котовського», в подальшому перейменоване на ТОВ «Олійникова Слобода» (орендар) був укладений договір оренди землі б/н, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,4001 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Олійниково-Слобідська сільська рада, та належить орендодавцю на праві власності на підставі державного акту про право власності на землю серії РЗ № 284553, виданого Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області 23 липня 2003 року. Кадастровий номер земельної ділянки: 3220484400:01:010:0064.
		 
		У договорі оренди землі б/н від 17 червня 2013 року сторони обумовили:
		нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 42 096 грн (пункт 3);
		договір оренди укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (пункт 5);
		орендна плата нараховується та видається орендарем в розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1 262,88 грн (пункт 6);
		дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність, викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря (пункт 31);
		дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішення суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 32);
		розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (пункт 33).
		 
		Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 17 червня 2013 року, зазначена земельна ділянка була передана орендодавцем ОСОБА_1 орендарю ТОВ «Ім. Котовського».
		 
		Договір оренди зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, дата реєстрації: 22 січня 2015 року, номер запису в ДРРПНМ: 8485706, що підтверджується копією витягу з ДРРПНМ про реєстрацію іншого речового права № 32645352 від 24 січня 2015 року.
		 
		13 серпня 2018 року ОСОБА_1 надіслала ТОВ «Олійникова Слобода» повідомлення про розірвання договору оренди в односторонньому порядку.
		 
		У повідомленні ОСОБА_1 зазначила, що орендар неодноразово порушував взяті на себе зобов`язання, що суттєво погіршило її права.
		 
		Позивач зазначав, що із відомостей, які містяться в ДРРПНМ, останньому стало відомо, що 16 серпня 2018 року державний реєстратор КП «Реєстрація нерухомості» Клімкіна Н. І. прийняла рішення про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на земельну ділянку, індексний номер рішення: 42574250 від 16 серпня 2018 року 14:34:32.
		 
		Вказане рішення про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на земельну ділянку прийнято державним реєстратором Клімкіною Н. І. на підставі повідомлення орендодавця від 13 серпня 2018 року про розірвання договору оренди в односторонньому порядку.
		 
		16 серпня 2018 року державний реєстратор Клімкіна Н. І. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за ТОВ «Агрокомплекс «Узин», індексний номер: 42574250 від 16 серпня 2018 року 14:33:58.
		 
		Згідно відомостей, що містяться в ДРРПНМ, підставою виникнення права оренди на спірну земельну ділянку у ТОВ Агрокомплекс «Узин» є договір оренди від 13 серпня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ТОВ Агрокомплекс «Узин», як орендарем. Строк дії зазначеного договору: 7 років, з правом пролонгації.
		 
		Договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» від 13 серпня 2018 року був укладений в той час, коли в ДРРПНМ містилися записи про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на цю саму земельну ділянку, заснованого на договорі оренди від 17 червня 2013 року, укладеному між позивачем та ОСОБА_1 
		 
		10 вересня 2018 року державним реєстратором КП «Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу» Гузь А. Г. прийнято рішення про державну реєстрацію розірвання договору оренди землі від 13 серпня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин», індексний номер рішення: 42929987.
		 
		20 серпня 2018 року ТОВ «Олійникова Слобода» звернулося до комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України із скаргою на рішення державного реєстратора про припинення його права оренди на земельну ділянку та про реєстрацію права оренди на цю земельну ділянку за ТОВ Агрокомплекс «Узин» з підстав невідповідності таких рішень положенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		 
		Розглянувши скаргу, комісія 14 вересня 2018 року визнала, що скарга підлягає задоволенню в частині вимоги про скасування рішення державного реєстратора про припинення права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на земельну ділянку, індексний номер рішення: 42574250 від 16 серпня 2018 року 14:34:32. Комісією встановлено, що всупереч законодавства у сфері державної реєстрації, при прийнятті оскаржуваного рішення про припинення права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на земельну ділянку державним реєстратором не було встановлено належним чином факт виконання умов договору оренди в частині припинення договірних відносин шляхом одностороннього розірвання цього Договору, а також у висновку Комісії зазначено, що повідомлення не є документом, який може бути підставою для державної реєстрації припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «Олійникова Слобода» у розумінні статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Комісія у своєму висновку зазначила, що з поданих державному реєстратору документів неможливо було становити факт припинення права оренди ТОВ «Олійникова Слобода», а тому у здійсненні реєстраційних дій слід було відмовити.
		 
		Наказом Міністерства юстиції України від 17 вересня 2018 року за вих. № 2984/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 серпня 2018 року за номерами, з яких і номер 42574250.
		 
		Зазначений Наказ Міністерства юстиції України від 17 вересня 2018 року не було виконано у зв`язку з тим, що 12 вересня 2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К. А. була посвідчена заява ОСОБА_1 про розподіл земельної ділянки. Заява зареєстрована в реєстрі за № 2374.
		 
		13 вересня 2018 року державним кадастровим реєстратором відділу у Білоцерківському районі міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві ГУ Держгеокадастру у Київській області прийнято рішення про: скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:010:0064, загальною площею 2,4001 га, шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номера цієї земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру та реєстрація земельної ділянки, загальною площею 1,2 га, кадастровий номер: 3220484400:01:010:0080, яка утворилася внаслідок поділу (далі - земельна ділянка-1) і реєстрація земельної ділянки, загальною площею 1,2001 га, кадастровий номер: 3220484400:01:010:0081, яка утворилася внаслідок поділу (далі - земельна ділянка-2).
		 
		15 вересня 2018 року державним реєстратором КП «Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу» Гузь А. Г. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку-1, загальною площею 1,2 га, кадастровий номер: 3220484400:01:010:0080. Індексний номер рішення: 43022490 від 15 вересня 2018 року 12:44:55 та цією ж датою державним реєстратором КП «Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу» Гузь А. Г. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку-2, загальною площею 1,2001 га, кадастровий номер: 3220484400:01:010:0081. Індексний номер рішення: 43022585 від 15 вересня 2018 року 12:55:25.
		 
		15 вересня 2018 року державним реєстратором КП «Центр державної реєстрації речових прав та бізнесу» Гузь А. Г., прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельні ділянки, що були сформовані внаслідок поділу, а саме: 1) рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку-1 з кадастровим номером 3220484400:01:010:0080, загальною площею 1.2 га, індексний номер: 43022546 від 15 вересня 2018 року 12:51:08 та рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку-2 з кадастровим номером 3220484400:01:010:0081, загальною площею 1.2001 га, індексний номер: 43022659 від 15 вересня 2018 року 13:04:59.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Стосовно позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин» про визнання недійсними договорів оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та внесення змін до договору оренди 
		 
		Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
		 
		Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
		 
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
		 
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. 
		 
		Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. 
		 
		Укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, а право останнього - зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем. У такому випадку суд може захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати його право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, означену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема, якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди. В іншому випадку в позові слід відмовити.
		 
		Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частина перша, друга та третя статті 202 ЦК України).
		 
		Правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин. До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).
		 
		Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини, відповідно, поділяються на: суворо односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особами. До них відноситься, зокрема, відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини; такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору.
		 
		У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 727/898/19 (провадження № 61-7157св20) заначено, що «уцивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків». 
		 
		Аналіз норм цивільного законодавства свідчить, що вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору. При цьому слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) від підстав для односторонньої відмови від договору.
		 
		Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору (стаття 782 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
		 
		Аналіз матеріалів справи свідчить, що:
		13 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Олійникова Слобода» із повідомленням про розірвання договору в односторонньому порядку (Т. 1, а. с. 31), в якому зазначила, що орендар неодноразово порушував взяті на себе зобов`язання за договором оренди земельної ділянки, що призвело до порушення прав та інтересів ОСОБА_1 , погіршення стану орендованої земельної ділянки тощо. У зв`язку із цим ОСОБА_1 повідомила про розірвання договору в односторонньому порядку та вимагала повернути (звільнити) земельну ділянку;
		у пункті 6 договору сторони обумовили, що орендна плата нараховується та видається орендарем в розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1 262,88 грн. Додаткові умови: оранка, культивація та обмолот на присадибних ділянках 0,30 га буде проводитися безкоштовно, надання автомобіля для доставки хворого до лікувального закладу, надання допомоги на лікування при наявності документа та заяви в розмірі 200 грн, у разі смерті орендодавця допомога на поховання в розмірі 500 грн або продукти на дану суму на підставі заяви особи, що займається похованням.
		 
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина перша-третя статті 89 ЦПК України).
		 
		У справі, що переглядається:
		аналіз оскаржених рішень свідчить, що суди не надали будь-якої оцінки повідомленню ОСОБА_1 про розірвання договору в односторонньому порядку (Т. 1, а. с. 31); не з`ясували, чи були обставини порушення умов договору орендарем та відповідно чи були правові підстави для відмови від договору, про які зазначала у повідомленні ОСОБА_1 , а саме - невиконання орендарем зобов`язань за договором оренди земельної ділянки, що призвело до порушення прав та інтересів ОСОБА_1 , погіршення стану орендованої земельної ділянки;
		суди не врахували, що вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору, як вид одностороннього правочину, належить до тих, які розраховані на їх сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий правочин не зумовлює розірвання договору;
		за таких обставин суди зробили передчасний висновок про те, що договір оренди землі б/н від 17 червня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Ім. Котовського», в подальшому перейменоване на ТОВ «Олійникова Слобода» (орендар), є чинним. Тому суди зробили передчасний висновок про задоволення позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин» про визнання недійсними договорів оренди, внесення змін до договору оренди, про скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.
		 
		Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
		 
		Стосовно позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода» до ТОВ Агрокомплекс «Узин» про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування
		 
		Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
		 
		Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України).
		 
		У справі, що переглядається, позовні вимоги ТОВ «Олійникова Слобода» до ТОВ Агрокомплекс «Узин» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та користування, не є нерозривно пов`язаними з іншими вимогами у цій справі, які не є похідними від перших, тому за суб`єктним складом спірних правовідносин такі вимоги повинні розглядатися в господарському судочинстві.
		 
		Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (частина перша статті 414 ЦПК України).
		 
		Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1) частини першої статті 255 ЦПК України).
		 
		При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).
		 
		Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України)
		 
		У разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору (частина четверта статті 414 ЦПК України).
		 
		Тому судам слід було закрити провадження у справі в цій частині, оскільки ці вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного, а мають розглядатися в порядку господарського судочинства.
		 
		Стосовно оскарження додаткових рішень судів першої та апеляційної інстанції
		 
		У зв`язку із тим, що рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року підлягають скасуванню, то додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2021 року та додаткова постанова Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року також підлягають скасуванню.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
		 
		З урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 727/898/19 (провадження № 61-7157св20), колегія суддів вважає, що судові рішення в оскарженій частині рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що касаційні скарги належить задовольнити частково; судові рішення:
		(1) у частині позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин» про визнання недійсними договорів оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, внесення змін до договору оренди та стягнення судових витрат - скасувати та передати справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції;
		(2) у частині позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода» до ТОВ Агрокомплекс «Узин» про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування - скасувати та закрити провадження у справі у цій частині, роз`яснивши ТОВ «Олійникова Слобода», що розгляд зазначених справи у частині цих позовних вимог віднесений до юрисдикції господарського суду;
		(3) додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2021 року та додаткову постанова Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року - скасувати.
		 
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		 
		Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
		 
		Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
		 
		Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 411, 412, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», яка підписана представником Миколюком Миколою Дмитровичем, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2021 року, додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року задовольнити частково.
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року задовольнити частково.
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року задовольнити частково.
		 
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода», яка підписана представником Тетерею Світланою Ігорівною, на постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року задовольнити частково.
		 
		Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» про визнання недійсними договорів оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, внесення змін до договору оренди та стягнення судових витрат скасувати.
		 
		Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування - скасувати.
		 
		Провадження у справі № 357/15284/18 у частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування закрити.
		 
		Повідомити товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода», що розгляд цієї справи у частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування справи віднесений до юрисдикції господарського суду.
		 
		Додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2021 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року скасувати.
		 
		Передати справу № 357/15284/18 у частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» про визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, внесення змін до договору оренди та стягнення судових витрат на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2021 року, додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2021 року, постанова Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року та додаткова постанова Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                     В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                              Н. О. Антоненко
		 
		І. О. Дундар
		 
		Є. В. Краснощоков
		 
		М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...