Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/628/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, з них:; рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 30.11.2021.
Дата набрання законної сили: 07.10.2021
Номер судового провадження: 11-448заі20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		07 жовтня 2021 року 
		м. Київ 
		Справа № 9901/628/19
		Провадження № 11-448заі20
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді-доповідача Князєва В. С.,
		суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.,
		представниці позивача - Пащенко В. І.,
		представниці відповідача - Цуцкірідзе І. Л.,
		розглянула у судовому засіданні в режимі відеоконференціїсправу за позовом  ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, треті особи - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, Кадрова комісія з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
		за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року (судді Желєзний І. В., Берназюк Я. О., Калашнікова О. В., Соколов В. М., Тацій Л. В.),
		У С Т А Н О В И Л А:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		1.   У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 28 листопада 2019 року № 3249/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 02 липня 2019 року № 216/дп19 у частині притягнення прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» та зобов`язати ВРП повторно розглянути скаргу на зазначене рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, Комісія).
		2.   На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню відповідно до пункту 4 частини першої статті 54 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», оскільки не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. 
		3.   На думку ОСОБА_1 , ВРП, залишаючи без змін рішення Комісії, не аргументувала своїх висновків із цього приводу та фактично узаконила всі допущені КДКП порушення, яка ухвалила своє рішення на підставі припущень, неперевіреної, недостовірної інформації; мотивація в рішенні КДКП є неповною, необ`єктивною і не відповідає фактичним обставинам, а застосований вид дисциплінарного стягнення - непропорційним. ВРП не надала належної оцінки обраному дисциплінарному стягненню в контексті тяжкості проступку, обставин, за яких його вчинено, заподіяної шкоди, попередньої поведінки позивача та його ставлення до виконання службових обов`язків, рівня кваліфікації тощо. На переконання ОСОБА_1 , приймаючи оскаржуване рішення, ВРП допустила довільне трактування фактичних обставин без аргументованого посилання на норми матеріального та процесуального права.
		Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
		4.   Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 26 жовтня 2020 року відмовив у задоволенні позову.
		5.   Свої висновки суд першої інстанції мотивував тим, що ВРП, ухвалюючи рішення про залишення без змін рішення Комісії, належним чином з`ясувала обставини, які мали значення для ухвалення рішення, навела мотиви, з яких дійшла висновку про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (неналежне виконання службових обов`язків), послалася на відповідні докази та обґрунтувала пропорційність застосованого виду стягнення і його співмірність вчиненому проступку.
		6.   Таким чином, за висновком суду, оскаржуване рішення ВРП є вмотивованим, містить конкретну визначену законом підставу звільнення ОСОБА_1 , ВРП врахувала його доводи та надала оцінку обставинам, якими обґрунтовано обраний Комісією вид дисциплінарного стягнення. У зв`язку із цим суд першої інстанції констатував відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення.
		Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
		7.   В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
		8.   Скаржник вважає, що суд першої інстанції ухвалив своє рішення за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права.
		9.   На переконання позивача, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки його доводам про наявність передбачених пунктом 4 частини першої та частиною третьою статті 54 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для скасування оспорюваного рішення та повторного розгляду ВРП дисциплінарної справи з огляду на відсутність у цьому рішенні посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
		10.        Позивач категорично не погоджується з висновком Комісії, який підтримала ВРП, про те, що прокурором ОСОБА_1 не вживалися належні заходи щодо притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб або закриття кримінальних проваджень, а проводилися слідчі дії щодо вилучення, безпідставного утримування та знищення майна суб`єктів господарювання, яке не могло бути доказом у зареєстрованих кримінальних провадженнях за ознаками злочинів, передбачених статтею 366 Кримінального кодексу України (далі - КК). Позивач вважає, що ці твердження не відповідають дійсності, водночас системний аналіз рішення КДКП свідчить про те, що у дисциплінарному провадженні не встановлено, що він не вживав належних заходів щодо притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб або закриття кримінальних проваджень.
		11.        Скаржник зазначає, що, як випливає зі змісту рішення КДКП, його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за нібито процесуальні порушення в кримінальних провадженнях та порушення права власності під час кримінальних проваджень, які знайшли відображення у погодженні клопотань слідчого: про арешт майна, про обшук, про утилізацію майна.
		12.         ОСОБА_1 зауважує, що всі наведені клопотання слідчих, погоджені ним як прокурором, були в подальшому задоволені слідчим суддею, до того ж вчинення ним дій щодо їх погодження не підпадають під жоден з підвидів «процесуальних порушень в кримінальних провадженнях», визначених у дослідженні, присвяченому питанню дисциплінарної відповідальності прокурорів.
		13.        Зокрема, стосовно погодження клопотань слідчого про арешт лімітів податку на додану вартість (далі - ПДВ), позивач зазначає, що на той час не існувало усталеної судової практики щодо заборони втручання в ці показники, а помилка у трактуванні норм законодавства стосовно того, що зазначені ліміти ПДВ можуть бути речовим доказом у кримінальному провадженні відповідно до статті 98 КПК, не свідчить про неналежне виконання прокурором своїх обов`язків. До того ж ані КДКП, ані ВРП не мають повноважень надавати оцінку судовим рішенням слідчих суддів, які задовольняли відповідні клопотання. На думку ОСОБА_1 , звільнення лише його з посади прокурора за погодження клопотань про арешт лімітів ПДВ за наявності великої кількості погоджень аналогічних клопотань іншими прокурорами та з урахуванням їх наступного задоволення слідчими суддями свідчить про певну упередженість членів Комісії та ВРП щодо нього та недотримання принципу пропорційності дисциплінарного стягнення. Позивач із цього приводу також стверджує, що у рішенні ВРП не наведено жодних обставин, які б свідчили про порушення порядку збирання доказів чи обґрунтування клопотань про накладення арештів, а виключна констатація накладених арештів не може свідчити про їх незаконність і, тим більше, не свідчить про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку шляхом погодження клопотань про арешт майна, які розглянуті і задоволені слідчим суддею.
		14.        Стосовно погодження клопотань слідчого про проведення обшуку у ПП «Дюкол», діяльність якого не стосувалася обставин кримінального провадження № 12017040660002348, скаржник зазначає, що обшук проведено на підставі судового рішення, тобто з дотриманням процедури судового контролю, водночас згадане підприємство не зазнало збитків чи іншого втручання у виробничі процеси внаслідок обшуку, а також тиску з боку правоохоронних органів чи прокурора ОСОБА_1 , про що воно повідомило листом від 22 липня 2019 року.
		15.        Щодо погодження клопотання слідчого про надання дозволу на знищення (утилізацію) майна, то позивач вважає необґрунтованими висновки ВРП про те, що, погоджуючи згадане клопотання слідчого, ОСОБА_1 не вчинив дій для усунення органом досудового розслідування порушень КПК, а навпаки - сприяв знищенню майна. Скаржник наполягає на тому, що рішення, дії чи бездіяльність прокурора у межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому КПК. Наголошує, що клопотання слідчого, погоджене ОСОБА_1 , було задоволено ухвалою слідчого судді, яку власник майна не оскаржував.
		16.        Позивач також зазначив, що не був старшим у групі прокурорів у кримінальному провадженні № 12017040660000972, здійснив єдину процесуальну дію - погодив клопотання про утилізацію майна, якість якого не відповідала вимогам стандартів, водночас ВРП дійшла помилкового висновку, що саме він, а не старший прокурор, неналежним чином здійснював процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні.
		17.        На переконання позивача, за наведених обставин не вбачається вини ОСОБА_1  у неналежному виконанні своїх службових обов`язків. Крім цього, ВРП, ухвалюючи спірне рішення, зазначила, що КДКП врахувала характер проступку, його наслідки, особу прокурора, ступінь його вини, обставини, за яких скоєно проступок. Натомість Комісія лише обмежилась вказівкою на врахування цих обставин без зазначення відомостей, які характеризують особу прокурора, наслідки такого проступку. Скаржник зауважує, що у матеріалах дисциплінарної справи ВРП відсутні будь-які негативні відомості про особу ОСОБА_1 , притягнення його до дисциплінарної відповідальності, проте наявна його позитивна характеристика, однак ці обставини ВРП не врахувала.
		Рух апеляційної скарги
		18.        Ухвалою від 21 січня 2021 року суддя Великої Палати Верховного Суду, визначений суддею-доповідачем у справі, залишив апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху, надавши скаржникові десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.
		19.        Після усунення наведених в ухвалі недоліків Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 11 лютого 2020 року задовольнила клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, відкрила провадження за цією скаргою та витребувала у Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду матеріали справи № 9901/628/19.
		20.        Ухвалою від 31 березня 2021 року Велика Палата Верховного Суду призначила справу до розгляду в судовому засіданні, про що повідомлено учасників справи.
		Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги
		21.        Представниця позивача, яка взяла участь у судовому засіданні в режимі відеконференції, підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з наведених у ній мотивів. 
		22.        Представниця ВРП, яка також взяла участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року без змін.
		 
		Установлені судом першої інстанції обставини справи
		23.        Суд першої інстанції установив, що КДКП рішенням від 02 липня 2019 року № 216дп-19 наклала на прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури з підстав вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме неналежне виконання службових обов`язків.
		24.         ОСОБА_1 оскаржив зазначене рішення Комісії до ВРП, однак за результатами розгляду скарги ВРП рішенням від 28 листопада 2019 року № 3249/0/15-19 залишила рішення КДКП без змін.
		25.        Мотиви, якими Комісія обґрунтувала свій висновок про неналежне виконання прокурором ОСОБА_1 службових обов`язків, з яким погодилася ВРП, зводяться до того, що на порушення вимог КПК прокурором не вживалися належні заходи щодо притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб або закриття кримінальних проваджень, а проводилися слідчі дії щодо вилучення, безпідставного утримування та знищення майна суб`єктів господарювання, яке не могло бути доказом у зареєстрованих кримінальних провадженнях за ознаками злочинів, передбачених статтею 366 (далі - КК).
		26.        Крім цього, встановлено погодження прокурором ОСОБА_1 необґрунтованих клопотань слідчих, наслідком яких стали суттєві обмеження прав суб`єктів господарської діяльності, а також відсутність будь-яких доказів винних дій осіб під час досудового розслідування.
		27.        Так, у дисциплінарному провадженні встановлено, що прокурор ОСОБА_1, не будучи старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12017040660000972, на порушення вимог статті 2 КПК, за наявності можливості повернути власнику вилучене майно, яке не містило жодних слідів злочину, передбаченого частиною другою статті 366 КК, свідомо створив умови для знищення майна фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) - соняшникової олії у кількості 64 тонн, погодивши клопотання про її знищення (утилізацію).
		28.        Також прокурор ОСОБА_1, уповноважений на здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12018040660001808 за частиною першою статті 366 КК, розпочатому за фактом можливого внесення службовими особами суб`єктів господарювання неправдивих відомостей до податкової звітності, на підставі неперевіреної інформації, яка містилася в рапорті оперативного працівника Головного управління Державного фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області), не встановивши розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та не з`ясувавши наслідки арешту майна (майнових прав) суб`єктів господарювання, погодив клопотання слідчого про накладення арешту на активи суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ Державної фіскальної служби України, хоч законом не передбачено можливості накладати арешт на ці показники.
		29.        Такі дії прокурора призвели до необґрунтованого втручання у господарську діяльність 20 юридичних осіб, що свідчить про невиконання ним завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК, та, очевидно, не були спрямовані на здобуття доказів вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК. 
		30.        За аналогічних обставин прокурором ОСОБА_1 погоджено такі самі клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 12018040660001806 за частиною першою статті 366 КК про накладення арешту на активи суми ліміту ПДВ 123 суб`єктів господарювання. 
		31.        Крім цього, у кримінальному провадженні № 12017040660002348 за частиною другою статті 366 КК, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (далі - ЄРДР), за фактом можливого внесення службовими особами ТОВ «Прем`єр» завідомо неправдивих відомостей до документів щодо реалізації виробленої продукції ОСОБА_1 на порушення вимог частини третьої статті 234 КПК погодив два клопотання про проведення обшуків у виробничих та офісних приміщеннях ПП «Дюкол», діяльність якого не стосувалася обставин зазначеного кримінального провадження.
		32.        Застосовуючи до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури, Комісія мотивувала свої висновки тим, що грубий характер дисциплінарного проступку прокурора ОСОБА_1 є очевидним, недотримання ним основоположних принципів та положень КПК, а також грубе нехтування правом на власність суб`єктів господарювання не може бути виправдано жодними обставинами і є несумісним із подальшим зайняттям ним будь-якої посади в органах прокуратури.
		33.        ВРП погодилася з таким висновком Комісії та зазначила, що, на її переконання, застосований КДКП вид дисциплінарного стягнення є пропорційним вчиненому прокурором ОСОБА_1 дисциплінарному проступку.
		34.        Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, переглянувши як суд першої інстанції рішення ВРП, не знайшов правових підстав для його скасування.
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Релевантні джерела права й акти їх застосування
		35.        Стаття 123 Конституції України передбачає, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
		36.        Підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження передбачені статтею 43 Закону України «Про прокуратуру».
		37.        Відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 цього Закону прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження у разі невиконання чи неналежного виконання службових обов`язків.
		38.        За правилами частини третьої статті 48 Закону України «Про прокуратуру» при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.
		39.        Згідно із частиною першою статті 49 цього Закону на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.
		40.        Порядок розгляду ВРП скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора визначений статтею 53 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
		41.        Згідно із частинами третьою та п`ятою статті 53 цього Закону скарга на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора розглядається ВРП у пленарному складі в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону для розгляду дисциплінарної справи щодо судді.
		42.        За результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора ВРП має право: 1) скасувати повністю рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та закрити дисциплінарне провадження; 2) скасувати частково рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 3) скасувати повністю або частково рішення відповідного органу про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності прокурора та ухвалити нове рішення; 4) змінити рішення відповідного органу, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення; 5) залишити рішення відповідного органу без змін.
		43.        Відповідно до статті 54 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення ВРП за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) прокурор не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини п`ятої статті 53 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
		44.        Право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, мають цей прокурор та скаржник, якщо таке рішення ВРП ухвалене за його скаргою.
		45.        У випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється ВРП у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.
		Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду, рішення якого переглядається
		46.        Переглядаючи оспорюване рішення ВРП, суд першої інстанції встановив відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 54 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для скасування цього рішення, зокрема зазначив, що розгляд скарги ОСОБА_1 на рішення КДКП від 02 липня 2019 року ВРП здійснила за участю прокурора та його представника, яких було належним чином повідомлено про засідання; у засіданні 28 листопада 2019 року брали участь 12 членів ВРП, тобто більшість від її складу; «за» прийняття оскаржуваного рішення віддали голоси 12 її членів, проти - 0, не брали участі у голосуванні - 0, а отже, оскаржуване рішення ухвалено повноважним складом ВРП та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні.
		47.        В апеляційній скарзі позивач цих обставин не заперечує.
		48.        Надаючи оцінку доводам скаржника щодо наявності передбаченої пунктом 4 частини першої статті 54 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстави для скасування спірного рішення ВРП, а саме що воно не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що визначальним для цього є встановлення обставин щодо наявності в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме неналежне виконання прокурором своїх службових обов`язків.
		49.        При цьому суд попередньої інстанції обґрунтовано зазначив, що суд, який переглядає рішення ВРП, забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та є визначеним статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП. Суд повинен ретельно дослідити дотримання ВРП під час прийняття спірного рішення вимог закону щодо вмотивованості такого рішення. Зазначені висновки відповідають усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду.
		50.        Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП, Велика Палата Верховного Суду виходить із такого.
		51.        Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що 10 листопада 2017 року до ЄРДР за № 12017040660002348 внесено відомості щодо вчинення кримінального правопорушення за частиною другою статті 366 КК за фактом можливого внесення службовими особами ТОВ «Прем`єр» завідомо неправдивих відомостей до документів із реалізації виробленої продукції.
		52.        Відповідно до рапорту, на підставі якого внесено ці відомості, за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств м`ясопереробної промисловості Дніпровського регіону встановлено, що ТОВ «Прем`єр» упродовж 2016-2017 років здійснило документальне оформлення безтоварних операцій щодо реалізації м`ясо-ковбасних виробів підприємствами з ознаками фіктивності (ТОВ «Валеречі», ТОВ «Аміата», ТОВ «БІГ ПРОФІТ ПЛЮС», ТОВ «Глобал Крайд», ТОВ «КАЛІПСО МЕДІА», ТОВ «Альмікс Груп Компані») на загальну суму 13 млн грн.
		53.        Постановою заступника керівника Дніпропетровської прокуратури Марченко В. М. від 16 листопада 2017 року для здійснення процесуального керівництва у досудовому розслідуванні цього кримінального провадження визначено групу прокурорів у складі: ОСОБА_1 - старший групи, ОСОБА_6, ОСОБА_7.
		54.        02 липня 2018 року під час здійснення досудового розслідування слідчим подано до суду клопотання про проведення обшуку за адресою розташування виробничих, офісних, торговельних, складських приміщень ПП «Дюкол» з метою виявлення та вилучення документів бухгалтерського і податкового обліку про взаємовідносини з контрагентами, зокрема, ТОВ «ДИСТРИБ`ЮТОРСЬКА КОМПАНІЯ «ЛЮКС», ТОВ «ЮТІЦИЯ», ТОВ «Д-ПРОЕК».
		55.        Зазначені клопотання слідчого погодив прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області ОСОБА_1
		56.        Того ж дня - 02 липня 2018 року слідчим суддею Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Зосименко С. Г. постановлено ухвали про задоволення цих клопотань.
		57.        18 липня 2018 року на підставі цих ухвал слідчого судді у цехах з виробництва м`ясо-ковбасних виробів ПП «Дюкол» на вул. Кожедуба, 48 та вул. Сержанта Литвищенка, 9 у місті Дніпрі проведено обшуки, під час яких виявлено та вилучено ноутбук «Acer», оптичні диски кількістю 9 штук, флеш-накопичувач, документи, зошити із записами.
		58.        Згодом, після огляду слідчим, вилучену комп`ютерну техніку та флеш-носії повернуто підприємству у зв`язку з відсутністю інформації, необхідної для розслідування.
		59.        Відповідно до статті 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		60.        За змістом статей 7, 8, 9, 16 КПК зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, серед яких, зокрема, верховенство права, законність і недоторканність права власності.
		61.        Так, згідно з пунктом 10 частини другої статті 36 КПК прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання.
		62.        Частиною першою статті 234 КПК передбачено, що обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуто у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
		63.        Як убачається з матеріалів справи, кримінальне провадження № 12017040660002348 внесено до ЄРДР за фактом можливого внесення службовими особами ТОВ «Прем`єр» завідомо неправдивих відомостей до документів із реалізації виробленої продукції, водночас діяльність ПП «Дюкол» жодним чином не стосувалася обставин цього кримінального провадження
		64.        Судом установлено, що під час розгляду дисциплінарної справи прокурор ОСОБА_1 не зміг обґрунтувати необхідність втручання в господарську діяльність ПП «Дюкол» та які саме докази вчинення посадовими особами ТОВ «Прем`єр» злочину, передбаченого частиною другою статті 366 КК, він хотів отримати, вилучивши майно іншого підприємства (ПП «Дюкол»). Прокурор ОСОБА_1 не зміг також пояснити, в яку податкову звітність були внесені неправдиві дані, якого періоду стосувалася ця звітність, які саме неправдиві дані внесено до звітності, яка мета переслідувалася платниками податків при внесенні цих даних.
		65.        Під час апеляційного перегляду справи Великою Палатою Верховного Суду від позивача також не надійшло пояснень щодо правових підстав погодження ним як процесуальним керівником у кримінальному провадженні № 12017040660002348 клопотань слідчого про проведення обшуку ПП «Дюкол», діяльність якого жодним чином не стосувалася обставин названого кримінального провадження.
		66.        Отже, у цій частині видається обґрунтованим висновок ВРП щодо неналежного виконання прокурором ОСОБА_1 обов`язків у зазначеному кримінальному провадженні.
		67.        В апеляційній скарзі позивач зазначає, що обшук проведено на підставі судового рішення, тобто з дотриманням процедури судового контролю, водночас згадане підприємство не зазнало збитків чи іншого втручання у виробничі процеси внаслідок обшуку, а також тиску з боку правоохоронних органів чи прокурора ОСОБА_1, про що воно повідомило листом від 22 липня 2019 року.
		68.        Із цього приводу Велика Палата Верховного Суду зауважує, що та обставина, що погоджене прокурором клопотання слідчого згодом може бути задоволено або не задоволено слідчим суддею, не виключає можливості оцінки дій прокурора дисциплінарним органом, оскільки сама собою не є доказом належного або неналежного виконання прокурором службових обов`язків у контексті вирішення питання про дисциплінарну відповідальність.
		69.        Також не заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що за частиною першою статті 40 КПК слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Зміст цієї правової норми не виключає можливості притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності у випадку неналежного виконання ним своїх службових обов`язків, у тому числі при погодженні клопотання слідчого стосовно здійснення певної процесуальної дії.
		70.        Стосовно посилання скаржника на те, що ПП «Дюкол» не зазнало збитків чи іншого втручання у виробничі процеси внаслідок обшуку, а також тиску з боку правоохоронних органів чи прокурора ОСОБА_1, про що воно повідомило листом від 22 липня 2019 року, Велика Палата Верховного Суду вважає їх необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції, що ці обставини не є визначальними для встановлення факту погодження прокурором клопотання про проведення обшуку не на законних підставах.
		71.        Також під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що 08 листопада 2018 року до ЄРДР за № 12018040660001808 внесено відомості щодо вчинення кримінального правопорушення за частиною першою статті 366 КК за фактом можливого внесення службовими особами суб`єктів господарювання неправдивих відомостей до податкової звітності.
		72.        Для здійснення процесуального керівництва у цьому кримінальному провадженні постановою заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури Ковтуна О. В. призначено групу прокурорів у складі: ОСОБА_1 - старший групи, ОСОБА_8, ОСОБА_9.
		73.        09 листопада 2018 року у межах зазначеного кримінального провадження слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Гавриленко А. М. звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська з клопотанням про арешт активів суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України щодо 20 підприємств.
		74.        Зазначене клопотання слідчого було погоджено прокурором ОСОБА_1
		75.        Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Зосименко С. Г. від 09 листопада 2018 року зазначене клопотання задоволено та накладено арешт на активи суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України шляхом блокування сум податку в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміт ПДВ) по вказаних підприємствах, на яку останні мають право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		76.        Ухвалами Дніпровського апеляційного суду від 28 та 30 листопада 2018 року згадану ухвалу слідчого судді було скасовано в оскаржуваній частині (стосовно підприємств, які подали апеляційні скарги) та постановлено ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого, погодженого прокурором ОСОБА_1, про накладення арешту на активи суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України.
		77.        Суд апеляційної інстанції, зокрема, зазначив, що у клопотанні слідчого чи прокурора про арешт майна повинні міститися відомості, необхідні для з`ясування слідчим суддею: правової підстави для арешту майна; можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження прав власності, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
		78.        За висновком апеляційного суду, клопотання слідчого про арешт майна подане до суду без дотримання вимог щодо його змісту, визначених частиною другою статті 171 КПК. Крім цього, слідчий суддя і слідчий не взяли до уваги розумність та співрозмірність обмеження права власності та наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
		79.        Суд апеляційної інстанції також зазначив, що накладення арешту на активи суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України кримінальним процесуальним законом не передбачено, а отже, враховуючи недостатність доданих до клопотання доказів, що активи суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України є речовими доказами в розумінні статті 98 КПК та у кримінальному провадженні існує необхідність накладення на них арешту, колегія суддів дійшла висновку, що наразі обрано такий спосіб накладення арешту, що не передбачений жодними чинними нормами.
		80.        Крім цього, ухвалами слідчих суддів Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 22 листопада та 10 грудня 2018 року за клопотаннями суб`єктів господарювання скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 09 листопада 2018 року.
		81.        Аналогічні обставини встановлено стосовно кримінального провадження № 12018040660001806 за частиною першою статті 366 КК за фактом можливого внесення службовими особами суб`єктів господарювання неправдивих відомостей до податкової звітності.
		82.        У цьому провадженні прокурором ОСОБА_1 погоджено клопотання слідчого про накладення арешту на активи суми ПДВ 123 суб`єктів підприємницької діяльності.
		83.        Ухвалами слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Зосименко С. Г. від 12 листопада 2018 року ці клопотання задоволено та накладено арешт на активи суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України, зазначених у клопотаннях підприємств.
		84.        Ухвалами Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року скасовано ухвали слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Зосименко С. Г. від 12 листопада 2018 року та у задоволенні клопотань слідчого, погоджених прокурором ОСОБА_1, відмовлено з мотивів, аналогічних наведеним вище.
		85.        За змістом частин першої та другої статті 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		86.        Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		87.        Відповідно до частини першої статті 98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		88.        За пунктом 200-1.1 статті 200-1 Податкового кодексу України система електронного адміністрування ПДВ забезпечує автоматичний облік у розрізі платників податку, у тому числі, суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування ПДВ: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках у системі електронного адміністрування ПДВ; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
		89.        Отже, під час вирішення питання щодо погодження або непогодження клопотання слідчого про накладення арешту на суми ліміту ПДВ позивач мав перевірити як формальну відповідність такого клопотання вимогам статті 171 КПК, так і визначити, чи є згаданий розрахунковий показник, інформація про який зберігається в електронній системі адміністрування ПДВ і облік якого здійснюється автоматично, об`єктом, право на який може бути обмежено у розумінні статті 170 КПК (зокрема, чи може цей запис в електронній системі взагалі бути доказом злочину, підлягати спеціальній конфіскації, конфіскації у юридичної особи, бути об`єктом забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна), а також чи може цей показник бути речовим доказом за змістом положень статті 98 цього ж Кодексу, якщо метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів.
		90.        Як убачається з матеріалів справи, прокурор ОСОБА_1, погоджуючи як процесуальний керівник у зазначених вище двох кримінальних провадженнях (№ 12018040660001806 та № 12018040660001808) клопотання слідчого про накладення арешту на суми ліміту ПДВ стосовно більш ніж 140 суб`єктів господарювання, залишив це поза увагою.
		91.        Крім цього, клопотання слідчого не відповідали формальним вимогам, визначеним частиною другою статті 171 КПК, що констатовано судом апеляційної інстанції.
		92.        Таким чином, висновок ВРП, з яким погодився суд першої інстанції, про невиконання прокурором ОСОБА_1 завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК, та необґрунтоване втручання у господарську діяльність юридичних осіб внаслідок погодження клопотань слідчого про накладення арешту на суми ліміту ПДВ є правильним.
		93.        В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що на час погодження ним згаданих клопотань не існувало усталеної судової практики щодо заборони втручання в ці показники, а помилка у трактуванні норм законодавства стосовно того, що зазначені ліміти ПДВ можуть бути речовим доказом у кримінальному провадженні відповідно до статті 98 КПК, не свідчать про неналежне виконання прокурором своїх обов`язків. До того ж ані КДКП, ані ВРП не мають повноважень надавати оцінку судовим рішенням слідчих суддів, які задовольняли відповідні клопотання. На думку ОСОБА_1 , звільнення лише його з посади прокурора за погодження клопотань про арешт лімітів ПДВ за наявності великої кількості погоджень аналогічних клопотань іншими прокурорами та з урахуванням їх наступного задоволення слідчими суддями свідчить про певну упередженість членів Комісії та ВРП щодо нього та недотримання принципу пропорційності дисциплінарного стягнення. 
		94.        Із цього приводу Велика Палата Верховного Суду зазначає, що, як убачається з матеріалів справи, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало наслідком оцінки його дій уповноваженим органом не лише за епізодом щодо погодження ним клопотань слідчих про накладення арешту на суми ліміту ПДВ, а за сукупністю всіх установлених під час розгляду дисциплінарної справи обставин, які загалом стосувалися втручання в господарську діяльність суб`єктів господарювання та, за висновком Комісії, давали підстави стверджувати про неналежне виконання позивачем службових обов`язків. Водночас сам собою факт погодження ОСОБА_1 згаданих клопотань слідчих не був єдиною та безумовною підставою для його звільнення, як він зазначає. Тому посилання позивача на відсутність станом на час погодження цих клопотань усталеної судової практики щодо заборони втручання в показники сум ліміту ПДВ та існування значної кількості ухвал про задоволення подібних клопотань у той період не заслуговують на увагу.
		95.        Крім цього, на думку Великої Палати Верховного Суду, установлені у справі обставини не дають підстав вважати, що КДКП або ВРП у дисциплінарному провадженні щодо прокурора ОСОБА_1 надавали оцінку судовим рішенням слідчих суддів.
		96.        Під час розгляду дисциплінарної справи також встановлено, що 16 травня 2017 року до ЄРДР за № 12017040660000972 внесено відомості щодо кримінального правопорушення за частиною другою статті 366 КК за фактом можливого внесення службовими особами суб`єктів господарювання неправдивих відомостей до податкової звітності.
		97.        Підставою для внесення цих відомостей став відповідний рапорт про те, що група невстановлених осіб з метою прикриття незаконної діяльності, використовуючи схемні операції, у яких задіяні суб`єкти господарської діяльності реального сектору економіки (платники та неплатники ПДВ) та особи, що здійснюють діяльність у сфері сільського господарства, використовуючи підприємства, спеціально створені для прикриття незаконної діяльності, здійснюють експорт сільськогосподарської продукції. При цьому митне оформлення продукції проводиться за штучно створеними документами без відображення реального походження продукції. У цій протиправній діяльності задіяні ТОВ «ЛОДЖИНПЛЮС» та ТОВ «Канкар».
		98.        Для здійснення процесуального керівництва у цьому кримінальному провадженні постановою заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Шумицького В. В. від 17 листопада 2017 року призначено групу прокурорів, до складу якої включено, зокрема, ОСОБА_1 .
		99.        02 лютого 2018 року під час досудового розслідування фабулу кримінального провадження змінено та зазначено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та 21 суб`єкт господарської діяльності, що здійснюють виготовлення, оптову торгівлю сільськогосподарською продукцією, експорт соняшникової олії, інших продуктів переробки соняшника, які створені для прикриття незаконної діяльності, здійснили та продовжують здійснювати легалізацію сільськогосподарської продукції невідомого походження для подальшого їх експорту та протиправного конвертування грошових коштів шляхом складання, видачі службовими особами завідомо неправдивих офіційних документів, інших підробок документів, що спричинило тяжкі наслідки.
		100.    Підстави, з яких було змінено фабулу, не встановлено.
		101.    Згодом ухвалами слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2018 року в межах зазначеного кримінального провадження задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля - вантажного сідлового тягача марки «DAF», державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом-цистерною до нього, державний номер НОМЕР_2 , та автомобіля - вантажного сідлового тягача марки «DAF», державний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом-цистерною до нього, державний номер НОМЕР_4 , з метою виявлення (відшукування) і вилучення олії соняшникової, документів, які підтверджують походження олії соняшникової та подальшу її реалізацію, товарно-транспортних документів, документів, в які внесено завідомо неправдиві відомості, інші підроблення щодо походження олії соняшникової, первинних документів, документів бухгалтерського й податкового обліків, платіжно-розрахункових документів по розрахунках за продукцію, банківських карток, мобільних телефонів, ноутбуків, паперових і магнітних носіїв інформації, змінних носіїв інформації, чорнових записів, чорнової бухгалтерії, грошових коштів, приходних та видаткових накладних, що мають значення для кримінального провадження.
		102.    Потребу проведення обшуку мотивовано тим, що вказані автомобілі нібито використовуються у злочинній діяльності з перевезення олії соняшникової невідомого походження.
		103.    06 лютого 2018 року на підставі вказаних ухвал слідчого судді слідчим були проведені обшуки, під час яких вилучено автомобіль марки «DAF», номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом-цистерною, номерний знак НОМЕР_5 , та автомобіль марки «DAF», номерний знак НОМЕР_3 , з напівпричепом-цистерною, номерний знак НОМЕР_6 , які заповнені олією соняшниковою. Вилучену соняшникову олію передано на зберігання власнику території ОСОБА_4 та постановою слідчого визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
		104.    Відповідно до протоколу огляду від 27 лютого 2018 року із зазначених цистерн відібрано зразки олії соняшникової та цього самого дня директору Дніпропетровської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини доручено проведення дослідження на відповідність олії ДСТУ 4492:2005.
		105.    У наданих під час розгляду дисциплінарної справи поясненнях позивач зазначив, що до Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 від адвоката, який представляє інтереси ОСОБА_2 , надійшло клопотання про повернення вилучених під час обшуку автомобілів з напівпричепами до них та олії соняшникової, яка знаходилася в цих напівпричепах-цистернах. До зазначеного клопотання надано копію договору купівлі-продажу олії соняшникової № 01.11.20171 від 01 листопада 2017 року. Відповідно до цього договору продавцем товару є ОСОБА_5 , покупцем - ФОП ОСОБА_2 . Інших документів, що підтверджують якість олії, та документів щодо її транспортування до клопотання надано не було.
		106.    28 лютого 2018 року за адресою реєстрації ФОП  ОСОБА_5 проведено обшук з метою відшукання та вилучення документів, що можуть підтвердити походження олії соняшникової, яка знаходилася у зазначених автомобілях з напівпричепами-цистернами. Під час обшуку не знайдено документів, що підтверджують походження та реалізацію олії. Після обшуку як свідка допитано ОСОБА_5 , яка пояснила, що реалізувала ФОП  ОСОБА_2 олію соняшникову, яка зберігалася в неї кілька років. Де фактично зберігалася олія, ОСОБА_5 пояснити не змогла, та вказала, що за період зберігання вона зіпсувалася. Зі слів ОСОБА_5 , вказана олія не придатна для використання за призначенням, а реалізовувалася виключно для технічних потреб.
		107.    Згідно з експертним висновком від 07 березня 2018 року № 000411 в/18 Дніпропетровської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів зразок № 1 (із цистерни, державний номерний знак НОМЕР_4 ) та зразок № 2 (із цистерни, державний номерний знак НОМЕР_2 ) відповідають за показниками вимогам ДСТУ 4492:2005.
		108.    Разом із цим автомобілі з напівпричепами-цистернами та олію як речовий доказ не було повернуто особі, у якої їх було вилучено.
		109.    Натомість 04 травня 2018 року проведено повторний огляд цистерн, з яких повторно відібрано зразки олії та цього ж дня слідчим директору Дніпропетровської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини доручено проведення дослідження відповідності олії ДСТУ 4492:2005.
		110.    Відповідно до експертного висновку від 10 травня 2018 року № 000984 в/18 Дніпропетровської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів зразок № 1 (з цистерни, державний номерний знак НОМЕР_2 ) та зразок № 2 (з цистерни, державний номерний знак НОМЕР_4 ) за органолептичними показниками, на вміст пестицидів, токсичних елементів відповідають ДСТУ 4492:2005.
		111.    Разом із цим у висновку встановлено, що зразок № 2 ( НОМЕР_4 ) за фізико-хімічними показниками (йодне число) не відповідає ДСТУ 4492:2005.
		112.    04 липня 2018 року до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська звернувся слідчий з клопотаннями про надання дозволу на знищення (утилізацію) майна, яке не відповідає стандартам та знаходиться в автомобілі «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом-цистерною, державний номерний знак НОМЕР_2 , та автомобілі «DAF», державний номерний знак НОМЕР_3 , з напівпричепом-цистерною, державний номерний знак НОМЕР_4 .
		113.    Зазначені клопотання погодив прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області ОСОБА_1
		114.    Ухвалами слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Зосименко Г. О. від 05 липня 2018 року зазначені клопотання слідчого задоволено. 
		115.    18 вересня 2018 року ОСОБА_2 отримав вилучені під час обшуків напівпричепи-цистерни, державні номерні знаки НОМЕР_7 та НОМЕР_6 , та автомобілі «DAF», державні номерні знаки НОМЕР_1 та НОМЕР_3 .
		116.    Відповідно до частин першої та шостої статті 100 КПК речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
		117.    Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню: 1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження; 2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження; 3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан; 4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля.
		118.    Як установлено в справі, експертним висновком від 07 березня 2018 року № 000411 в/18 констатовано відповідність зразків № 1 та № 2 вимогам ДСТУ 4492:2005.
		119.    Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач не заперечував, що майно, яке було утилізоване на підставі ухвал слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 05 липня 2018 року у межах кримінального провадження № 12017040660000972, не містило жодних слідів злочину, передбаченого частиною другою статті 366 КК.
		120.    Таким чином, підстав для подальшого зберігання вказаного речового доказу в органу досудового розслідування не було, однак, упродовж 3 місяців будь-яких дій ні слідчим, ні прокурором для виконання вимог пункту 1 частини шостої статті 100 КПК вчинено не було.
		121.    У дисциплінарному провадженні встановлено, що до постановлення слідчим суддею ухвал про надання дозволу на знищення (утилізацію) майна, яке не відповідає стандартам, орган досудового розслідування мав можливість повернути вилучене майно, яке не містило жодних слідів злочину, передбаченого частиною другою статті 366 КК.
		122.    При цьому, незважаючи на те, що за наслідками проведення повторного експертного дослідження лише один зразок № 000984 в/2/18 - олія соняшникова - зразок № 2 ( НОМЕР_4 ) за фізико-хімічними показниками (йодне число) не відповідав ДСТУ 4492:2005, утилізована була вся олія.
		123.    Таким чином, видаються обґрунтованими висновки Комісії та ВРП, з якими погодився й суд першої інстанції, що у розглядуваному випадку, погоджуючи клопотання слідчого про надання дозволу на знищення (утилізацію) майна, прокурор ОСОБА_1 не вчинив дій для усунення допущених органом досудового розслідування порушень КПК, натомість сприяв знищенню вказаного майна, фактично погодившись з відповідністю таких дій вимогам норм кримінального процесуального законодавства.
		124.    В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що рішення, дії чи бездіяльність прокурора у межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому КПК, водночас погоджене ним клопотання слідчого було задоволено ухвалою слідчого судді, яку власник майна не оскаржував, при цьому позивач не був старшим у групі прокурорів у кримінальному провадженні № 12017040660000972 і здійснив єдину процесуальну дію - погодив клопотання про утилізацію майна, якість якого не відповідала вимогам стандартів.
		125.    Велика Палата Верховного Суду зазначені доводи відхиляє, оскільки оцінка Комісією та ВРП у межах дисциплінарної процедури виконання прокурором службових обов`язків не може ставитися у залежність від того, чи скористався учасник кримінального процесу правом на оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Як уже зазначалося, та обставина, що погоджене прокурором клопотання слідчого згодом було задоволено слідчим суддею, не виключає можливості оцінки дій прокурора дисциплінарним органом, адже не є доказом належного або неналежного виконання ним своїх професійних обов`язків. Посилання позивача на те, що він не був старшим групи прокурорів і вчинив лише одну процесуальну дію, не заслуговують на увагу, оскільки це не виключає відповідальності прокурора за вчинені ним дії, при цьому незалежно від їх кількості та того, чи був він старшим групи.
		126.    Оцінюючи всі встановлені в справі обставини у їх сукупності, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок ВРП про наявність передбаченої пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» підстави для притягнення прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а саме у зв`язку із неналежним виконанням службових обов`язків, що дістало вияв у невжитті прокурором належних заходів щодо притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб або закриття кримінальних проваджень, натомість погодженні ним клопотань слідчих, що сприяло суттєвому обмеженню прав суб`єктів господарської діяльності, у тому числі знищенню майна, при цьому за відсутності будь-яких доказів винних дій осіб під час досудового розслідування, а саме:
		- про проведення обшуку у ПП «Дюкол», діяльність якого жодним чином не стосувалася обставин кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за фактом можливого внесення службовими особами ТОВ «Прем`єр» завідомо неправдивих відомостей до документів із реалізації виробленої продукції;
		- про накладення арешту на суми ліміту ПДВ більше ніж 140 суб`єктів господарювання, без з`ясування того, чи може зазначений розрахунковий показник, інформація про який зберігається в електронній системі адміністрування ПДВ і облік якого здійснюється автоматично, бути об`єктом, право на який може бути обмежено у розумінні статті 170 КПК, та речовим доказом за змістом положень статті 98 цього ж Кодексу;
		- про знищення (утилізацію) майна, незважаючи на допущені органом досудового розслідування порушення КПК та наявність повноважень для їх усунення.
		127.    Доводи скаржника про відсутність в оскаржуваному рішенні мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, зокрема того, у чому саме виразилося неналежне виконання ним службових обов`язків, не заслуговують на увагу, оскільки у рішенні ВРП повною мірою відображено обставини, які розцінено як неналежне виконання позивачем службових обов`язків.
		128.    Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що вчинення ним дій щодо погодження клопотань слідчих не підпадає під жоден з підвидів «процесуальних порушень в кримінальних провадженнях», визначених у дослідженні, присвяченому питанню дисциплінарної відповідальності прокурорів, однак Велика Палата Верховного Суду такі доводи відхиляє та зазначає, що дослідження, на яке посилається позивач, в силу його правової природи не може мати обов`язкового значення у межах дисциплінарного провадження щодо прокурора.
		129.    Водночас варто зауважити, що реалізація прокурором повноважень щодо погодження у визначених законом випадках клопотань слідчих здійснюється саме на виконання його службових обов`язків з нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, а отже, може бути предметом оцінки дисциплінарного органу.
		130.    Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на його невинуватість у неналежному виконанні ним службових обов`язків не можуть бути визнані обґрунтованими, зважаючи на наведені вище обставини.
		131.    Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, оцінюючи обґрунтованість застосованого до позивача виду дисциплінарного стягнення, ВРП врахувала, що ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень не має, прокурором Дніпропетровської області характеризується задовільно, однак погодилася з висновком Комісії, що грубий характер дисциплінарного проступку прокурора ОСОБА_1 є очевидним, недотримання ним основоположних принципів та положень КПК, а також грубе нехтування правом на власність суб`єктів господарювання не може бути виправдано жодними обставинами і є несумісним із подальшим зайняттям ним будь-якої посади в органах прокуратури, а тому погодилася з КДКП, що за встановлених обставин застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів прокуратури є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку.
		132.    Таким чином, доводи скаржника про те, що ВРП залишила поза увагою відсутність у матеріалах негативних відомостей про особу ОСОБА_1 , наявність його позитивної характеристики та те, що до дисциплінарної відповідальності він не притягався, не заслуговують на увагу та спростовуються змістом оскаржуваного рішення.
		133.    В апеляційній скарзі позивач стверджує, що, за змістом рішення КДКП, у дисциплінарному провадженні не встановлено, що він не вживав належних заходів щодо притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб або закриття кримінальних проваджень, однак Велика Палата Верховного Суду такі доводи відхиляє, оскільки досліджені під час розгляду дисциплінарної справи дії прокурора у межах зазначених вище кримінальних проваджень, в яких ОСОБА_1 погодив клопотання слідчих про обшук ПП «Дюкол», про накладення арешту на активи суми ліміту ПДВ суб`єктів господарювання та про надання згоди на знищення майна, не дають підстав стверджувати про вжиття ним у межах цих проваджень належних заходів щодо притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб або закриття кримінальних проваджень, а сам позивач відповідних аргументів суду не навів.
		134.    Стосовно посилань скаржника на те, що всі наведені клопотання слідчих, погоджені ним як прокурором, були в подальшому задоволені слідчим суддею, Велика Палата Верховного Суду повторює, що це не виключає можливості оцінки дій прокурора дисциплінарним органом, адже не є доказом належного або неналежного виконання ним своїх професійних обов`язків у контексті вирішення питання про дисциплінарну відповідальність.
		135.    Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення ВРП є обґрунтованим, містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену законом. та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, у тому числі обґрунтування пропорційності застосованого виду стягнення і його співмірність вчиненому проступку.
		136.    Таким чином, доводи скаржника про наявність передбаченої пунктом 4 частини першої статті 54 Закону України «Про прокуратуру» підстави для скасування рішення ВРП не підтвердилися під час апеляційного розгляду справи.
		Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
		137.    Оцінюючи в межах наведених в апеляційній скарзі доводів та вимог висновки суду першої інстанції та установлені під час вирішення спору обставини, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками цього суду про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування спірного рішення відповідача.
		138.    Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують. Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції ухвалив своє рішення за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права, не підтвердилися під час апеляційного перегляду справи.
		139.    Згідно зі статтею 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		140.    Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального права, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, а тому підстав для його скасування та ухвалення нового рішення немає.
		 
		 
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		141.    Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		142.    Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, зміна розподілу судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статтями 266, 308, 310, 316, 322 КАС, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року залишити без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя-доповідач В. С. КнязєвСудді:    Т. О. Анцупова Л. Й. Катеринчук  В. В. Британчук Г. Р. Крет Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко І. В. Григор`єва  К. М. Пільков М. І. Гриців О. Б. Прокопенко Д. А. Гудима О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна І. В. Ткач  О. С. Золотніков С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...