Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 469/1313/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано судом: 29.11.2021. Зареєстровано: 30.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.12.2021.
Дата набрання законної сили: 23.07.2024
Результат оскарження 23.07.2024 Апеляційний суд Миколаївської області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/483/19/2021
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017150000000116

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області
		 
		Справа № 469/1313/17
		Провадження 1-кп/483/19/2021
		ВИРОК
		Іменем України
		 
		29 листопада 2021 року      м. Очаків
		Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
		головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		захисників  адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,
		обвинуваченої ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017150000000116 від 28 квітня 2017 року, за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Березанка Миколаївської області, є громадянкою України, незаміжньою, з повною вищою освітою, працює адвокатом, є раніше не судимою, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України, тобто у підбурюванні до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення нею в інтересах третьої особи дії, з використанням наданого їй службового становища, вчиненому за таких обставин.
		На підставі рішення Миколаївської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №6 від 14 квітня 2000 року ОСОБА_6 надано право на зайняття адвокатською діяльністю і видано свідоцтво № 249 від 14 квітня 2000 року. 22 березня 2017 року до адвоката ОСОБА_6 звернувся ОСОБА_7 з пропозицією надати йому та його батькові ОСОБА_8 адвокатські послуги щодо скасування арешту на транспортні засоби, а саме: сідлового тягачу Е DAF, номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_8 , та напівпричепу бортового Е TRAYLOR, номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_9 , накладеного 10 березня 2017 року на підставі ухвали слідчого судді Березанського районного суду Миколаївської області ОСОБА_10 за результатами розгляду клопотання про накладання арешту на майно від 08 березня 2017 року заступника начальника слідчого відділення Березанського відділення поліції Очаківського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_11 , винесеного під час досудового розслідування кримінального провадження №12017150150000100 від 07 березня 2017 року за ч. 1 ст. 286 КК України. На вказану пропозицію ОСОБА_6 надала попередню згоду. 22 березня 2017 року у ОСОБА_6 виник умисел на підбурювання ОСОБА_12 до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище,  одному із суддів місцевого суду за скасування судом арешту, накладеного на вказані транспортні засоби та повернення цих транспортних засобів власникам. В цей же день, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 після відвідування місцевого суду зустрілась із ОСОБА_7 в офісі, розташованому у АДРЕСА_2 та, схиляючи останнього до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, повідомила йому, що для позитивного вирішення питання щодо скасування судом арешту, накладеного на вказані транспортні засоби та повернення їх власникам, необхідно надати одному із суддів місцевого суду неправомірну вигоду в сумі, еквівалентній 500 доларам США. 11 травня 2017 року на вказану пропозицію ОСОБА_7 відповів згодою. 19 травня 2017 року близько 11 год. ОСОБА_6 в салоні автомобілю «Mercedes-Benz S-350», що належить ОСОБА_7 , на трасі Миколаїв-Одеса біля кафе «Авто-гриль», що розташоване за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Одеська, 1-Б, одержала від ОСОБА_7 першу частину грошових коштів в сумі 200 доларів США, що відповідно до офіційного курсу валют Національного банку України станом на 19 травня 2017 року складає 5278 грн. 68 коп., для подальшої їх передачі в якості неправомірної вигоди одному із суддів місцевого суду за скасування арешту на зазначені вище транспортні засоби ОСОБА_8 та ОСОБА_12 23 травня 2017 року близько 11 год. ОСОБА_6 в офісі, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , одержала від ОСОБА_7 другу частину грошових коштів в сумі 300 доларів США, що відповідно до офіційного курсу валют Національного банку України станом на 23 травня 2017 року складає 7902 грн. 57 коп., для подальшої їх передачі в якості неправомірної вигоди одному із суддів місцевого суду за скасування арешту на вказані вище транспортні засоби. Безпосередньо після отримання неправомірної вигоди ОСОБА_6 була затримана працівниками правоохоронних органів. Всього ОСОБА_6 було отримано від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 500 доларів США, що відповідно до офіційного курсу валют Національного банку України складає 13181 грн. 25 коп., для подальшої їх передачі в якості неправомірної вигоди одному із суддів місцевого суду за скасування арешту на транспортні засоби, а саме: сідлового тягачу Е DAF, номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_8 , та напівпричепу бортового Е TRAYLOR, номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_9 , накладеного 10 березня 2017 року на підставі ухвали слідчого судді Березанського районного суду Миколаївської області ОСОБА_10 за результатами розгляду клопотання про накладання арешту на майно від 08 березня 2017 року заступника начальника слідчого відділення Березанського відділення поліції Очаківського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_11 , винесеного під час досудового розслідування кримінального провадження №12017150150000100 від 07 березня 2017 року за ч. 1 ст. 286 КК України.
		Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 в інкримінованому їй підбурюванні до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення нею в інтересах третьої особи дії, з використанням наданого їй службового становища винною себе не визнала, відмовилась від дачі показань на підставі ст. 63 Конституції України, посилаючись на те, що вона не зобов`язана доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		Суд констатує, що у судовому засіданні сторонам було забезпечено передбачені ст. 22 КПК України права щодо змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Так, під час судового розгляду стороною обвинувачення в якості доказів вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України, суду надано:
		- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28 квітня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (т.3 а.п. 154);
		- заяву ОСОБА_7 на ім`я начальника УЗЕ в Миколаївській області про вчинення кримінального правопорушення, зареєстровану 27 квітня 2017 року (т.3 а.п. 157);
		- копію ухвали слідчого судді Березанського районного суду Миколаївської області ОСОБА_10 від 10 березня 2017 року про накладення арешту на транспортні засоби (т.3 а.п. 164-165);
		- заяву ОСОБА_7 до слідчого прокуратури від 11 травня 2017 року про надання згоди на прийняття участі в проведенні негласних слідчих дій (т.3 а.п. 173);
		- постанову слідчого прокуратури ОСОБА_13 від 11 травня 2017 року про залучення ОСОБА_7 до проведення негласних слідчих дій (т.3 а.п. 174);
		- постанову слідчого про внесення змін до ЄРДР від 12 травня 2017 року, а саме до фабули та зміни правової кваліфікації з ч. 3 ст. 368 КК України на ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України та відповідний витяг з ЄРДР (т.3 а.п. 175-176);
		- заяву ОСОБА_7 на ім`я слідчого ОСОБА_13 від 17 травня 2017 року про надання грошових коштів в сумі 500 доларів США для викриття злочину (т.3 а.п. 181-182);
		- доручення начальника СВ прокуратури Миколаївської області про проведення досудового розслідування слідчим прокуратури ОСОБА_13 від 28 квітня 2017 року (т.3 а.п. 155);
		- лист слідчого ОСОБА_13 голові ради адвокатів Миколаївської області від 22 травня 2017 року про проведення 23 травня 2017 року обшуку у адвоката ОСОБА_6 (т. 3 а.п. 183);
		- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 23 травня 2017 року (т.3 а.п. 189-196);
		- протокол обшуку від 23 травня 2017 року та відеозапис до нього (т.3 а.п. 200-204);
		- клопотання прокурора Миколаївської області про надання дозволу на проведення обшуку від 24 травня 2017 року (т.3 а.п. 236-239);
		- ухвалу слідчого судді Центрального районного суду від 24 травня 2017 року про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 (т.3 а.п. 240-241);
		- протокол огляду речей та документів, вилучених 23 травня 2017 року під час затримання ОСОБА_6 та під час обшуку в її офісі від 29 травня 2017 року (т.4 а.п. 33-47);
		- висновок судової комп`ютерно-технічної експертизи № 178 від 23 серпня 2017 року щодо наявності на жорсткому диску ноутбуку обвинуваченої документів про надання адвокатських послуг ОСОБА_7 (т.4 а.п. 85-95);
		- висновок судово-технічної експертизи № 492 від 21 серпня 2017 року щодо відповідності вилучених у ОСОБА_6 банкнот аналогічним банкнотам, що знаходяться в офіційному обігу США (т.4 а.п. 102-104); ), 
		- клопотання слідчого про надання дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 13 травня 2017 року (т.4 а.п. 228-229, 232-233, 236-237, 240-241);
		- ухвали слідчого судді апеляційного суду Миколаївської області від 15 травня 2017 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій №№1638/39/113-2017, 1639/39/113-2017, 1640/39/113-2017, 1682/39/113-2017 (т.4 а.п. 230-231, 234-235, 238-239, 242-243);
		- постанову прокурора від 18 травня 2017 року про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту (т.4 а.п. 245-247);
		- доручення слідчого ОСОБА_13 від 16 травня 2017 року № 20-1247В на ім`я начальника УЗЕ в Миколаївській області про проведення негласних слідчих (розшукових ) дій (т.4, а.п. 244); 
		- протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 24 травня 2017 року за вих. №1301т/39/113-2017 з додатками (т.4 а.п. 250-252);
		- постанову прокурора від 22 травня 2017 року про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту (т.4 а.п. 253-255);
		- протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 24 травня 2017 року за вих. № №1302т/39/113-2017 з додатками (т.4 а.п. 257-259);
		- супровідний лист начальника УЗЕ ОСОБА_14 до прокурора ОСОБА_15 від 14 липня 2017 року про направлення протоколів НСРД №№1638/39/113-2017, 1639/39/113-2017, 1640/39/113-2017 та матеріальних носіїв інформації (т.5 а.п. 31);
		- протокол про результати аудіо-, відеоконтролю від 07 липня 2017 року за вих. № 1638/39/113-2017 (т.5 а.п. 32-42);
		- протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 07 липня 2017 року за вих. № 1639/39/113-2017 (т.5 а.п. 78-87);
		- протокол про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 07 липня 2017 року за вих. №1640/39/113-2017 (т.5 а.п. 88-93);
		- супровідний лист начальника УЗЕ ОСОБА_14 до прокурора ОСОБА_15 від 24 липня 2017 року про направлення протоколу НСРД № 1682/39/113-2017 та матеріальних носіїв інформації (т.5 а.п. 94);
		- протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 13 липня 2017 року за вих. № 1682/39/113-2017 (т.5 а.п. 96-105);
		- постанову про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні від 01 вересня 2017 року (т.4 а.п.224-227).
		Крім того, сторона обвинувачення посилалась на показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .
		Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомив, що приблизно у березні-квітні 2017 року він декілька разів звертався до суду щодо зняття арешту з його транспортного засобу, який було накладено у зв`язку із ДТП. В суді його клопотання було відхилено та хтось з працівників суду запропонував йому звернутися до адвоката. Коли він звернувся із вказаним питанням до обвинуваченої ОСОБА_6 , остання повідомила, що для вирішення питання зняття арешту йому необхідно сплатити 500 доларів США, при цьому адвокат пояснила, що її послуги коштуватимуть 100-150 доларів США, а інші необхідні для позитивного вирішення його питання. Це його обурило, і тому він звернувся до Миколаївської прокуратури, де написав заяву про вчинення злочину. Заяву писав добровільно, ніхто його не примушував. Після цього він передав правоохоронцям 500 доларів США, на нього було встановлено відповідні технічні засоби, і він добровільно взяв участь у негласній слідчій дії. Першу частину коштів  200 доларів США він передав обвинуваченій в с. Коблеве, а інші 300 доларів  в офісі останньої. Як він дізнався в подальшому, після його виходу з офісу, ОСОБА_6 було затримано. Також наголошував, що його не цікавило, хто саме вирішуватиме питання зняття арешту.
		Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 повідомила, що у 2017 році вона працювала суддею Березанського районного суду Миколаївської області і у її провадженні перебувала кримінальна справа, в якій було накладено арешт на транспортні засоби ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Декілька разів від ОСОБА_7 надходили клопотання про скасування арешту майна, однак законних підстав для зняття арешту з транспортних засобів не було. В подальшому клопотання ОСОБА_7 були залишені без розгляду за його заявою. Обвинувачена ОСОБА_6 жодного разу не спілкувалась з нею з приводу вказаної справи і нічого їй не пропонувала, також у неї не було домовленостей щодо позитивного вирішення цієї справи з будь-якими іншими особами.
		Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні повідомив, що у 2017 році він працював прокурором Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури № 1 і здійснював процесуальне керівництво у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 . У травні 2017 року до нього звернулася ОСОБА_6 , з якою він був особисто знайомий, із запитанням, чому ОСОБА_20 не повертають транспортні засоби, на які накладено арешт. Також у цей період до нього один чи два рази звертався ОСОБА_7 з цього ж приводу. В подальшому ним було винесено постанову про закриття кримінального провадження, в якій також було вирішено питання про зняття арешту з транспортних засобів. Йому взагалі невідомо, чому ОСОБА_7 звертався до суду про зняття арешту з майна.
		Допитаний в суді свідок ОСОБА_11 пояснив, що у 2017 році він обіймав посаду заступника начальника Березанського відділення поліції. 07 березня 2017 року сталася ДТП за участю транспортних засобів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Наступного дня ним було направлено клопотання про накладення арешту на сідловий тягач, що належить ОСОБА_8 , та напівпричіп, що належить ОСОБА_21 . Слідчим суддею Березанського районного суду було задоволено клопотання про накладення арешту на вказані транспортні засоби. Протягом 1,5 тижнів було проведено необхідні експертизи, після чого ОСОБА_7 звернувся до суду про скасування арешту майна, однак йому було відмовлено у задоволенні заяви через її неналежне оформлення. 18 квітня 2017 року вказане кримінальне провадження було закрито, а 02 червня 2017 року прокурор ОСОБА_17 виніс постанову про скасування арешту майна, і в подальшому 03 червня та 01 липня 2017 року транспортні засоби були повернуті власникам. Обвинувачена ОСОБА_6 зверталась до нього з приводу транспортних засобів Дімових, однак вона не була залучена в якості захисника у цьому кримінальному провадженні.
		Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що у 2010-2011 роках ОСОБА_6 надавала їй юридичні послуги. У 2014 році обвинувачена звернулась до неї з проханням позичити 5000 доларів США у зв`язку із тяжким захворюванням, на що вона погодилась, а ОСОБА_6 склала відповідну розписку, в якій зобов`язалась повернути гроші протягом трьох років. 23 травня 2017 року остання зателефонувала їй та попросила зайти до її офісу, щоб повернути їй 400 доларів США в рахунок боргу. Приблизно о 09 год. 30 хв. того дня вона підійшла до офісу ОСОБА_6 , де побачила багато людей та автомобілів. В офісі відбувався обшук, і її в приміщення не допустили. Також повідомила, що з ОСОБА_6 знайома ще з 2008 року, вона позичала їй кошти, а обвинувачена інколи по телефону надавала їй юридичні консультації. Ніяких компрометуючих фактів щодо обвинуваченої їй невідомо.
		Допитана в якості свідка ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що у травні 2017 року працівники поліції її разом із подругою запросили взяти участь у слідчій дії в якості понятих в смт Березанка, на що вони погодились. Після цього вони зайшли до кабінету прокуратури, де в їх присутності грошові знаки попередньо були оброблені спеціальною рідиною. Приблизно о 09 год. вони приїхали в смт Березанка до офісу з вивіскою «Адвокат». В офісі слідчий представився, також ОСОБА_6 представив оперативну групу та роз`яснив їй права та обов`язки. Увесь хід слідчої дії знімався на камеру. ОСОБА_6 наполягала на присутності адвоката, і вони чекали, поки він приїде. Жінкою-оперативником проводився особистий обшук обвинуваченої, в ході якого нічого знайдено не було. Потім останню попросили видати грошові кошти та документи. ОСОБА_6 видала грошові кошти  700 доларів США та гривні. Було переписано номери трьох купюр по 100 доларів США, які світились при опромінюванні. Також під час опромінювання руки обвинуваченої світилися зеленим кольором, працівниками поліції робились змиви з рук обвинуваченої та опечатувалися в конверти, на яких вони з іншою понятою ставили свої підписи, кожний конверт скріплювався печаткою. Складались два протоколи, їх зміст зачитувався вголос. Вона особисто не читала документи, що були вилучені в обвинуваченої, а лише дивилась назву документу та кількість аркушів.
		Суд вважає, що вищевказані докази не доводять вчинення ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України, і при цьому виходить з наступного.
		Так, надаючи оцінку показанням свідка ОСОБА_7 , суд враховує те, що суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України полягає у підбурюванні до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення нею в інтересах третьої особи дії, з використанням наданого їй службового становища. Разом з тим, свідок ОСОБА_7 під час дачі показань не вказав, якій конкретно службовій особі йому пропонувалось надати неправомірну вигоду зі сторони обвинуваченої, у зв`язку із чим показання вказаного свідка суд не може покласти в основу обвинувального вироку, а тому приймає їх до уваги лише в тій частині, в якій вони не суперечать іншим доказам у справі.
		Аналізуючи показання інших свідків, суд прийшов до переконання, що їх показання доводять лише факти спілкування обвинуваченої з представниками правоохоронних органів стосовно арешту, накладеного на транспортні засоби Дімових, та факт виявлення в офісі ОСОБА_6 помічених грошових купюр, і жодним чином не підтверджують факт підбурювання обвинуваченою ОСОБА_7 до надання неправомірної вигоди службовій особі.
		Інші свідки обвинувачення  ОСОБА_8 та ОСОБА_22 в судові засідання, що відбулись 16 грудня 2019 року (т.2 а.п. 98), 21 січня 2020 року (т.2 а.п. 123), 04 березня 2020 року (т.2 а.п. 159), 05 жовтня 2020 року (т.3 а.п. 17), 22 квітня 2021 року (т.3 а.п. 132), 19 травня 2021 року (т.3 а.п. 242-244), 03 червня 2021 року (т.4 а.п. 5-6), 16 червня 2021 року (т.4 а.п. 265-266), 05 серпня 2021 року (т.5 а.п. 5), 10 вересня 2021 року (т.5 а.п. 50-51), 21 жовтня 2021 року (т.5 а.п. 111-112) та 12 листопада 2021 року (т.5 а.п. 138) не прибули, незважаючи на те, що обов`язок забезпечити явку свідків обвинувачення був покладений на прокурора. Крім того, відповідні повідомлення двічі направлялися на ім`я керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_23 (т.3 а.п. 146, 249), однак явку вказаних свідків до суду забезпечено не було. За таких обставин прокурору було відмовлено в задоволенні клопотання про подальше відкладення розгляду кримінального провадження для виклику свідків, оскільки в таких діях сторони обвинувачення вбачаються ознаки зловживання процесуальними правами, та роз`яснено, що суд не має права вживати активних дій для забезпечення явки свідків обвинувачення, оскільки це суперечитиме засаді об`єктивності та неупередженості суду, відображеної у ч. 6 ст. 22 КПК України.
		Відмовляючи в клопотанні прокурору, судом також було взято до уваги обов`язок дотримуватися розумних строків розгляду справи з огляду на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на справу «Зароченцев проти України» від 10 січня 2013 року, де Європейський Суд встановив порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв`язку з незабезпеченням національними органами розгляду справи упродовж розумного строку.
		Отже, з метою запобігання безпідставному затягуванню судового розгляду, порушенню права обвинуваченої на розгляд справи протягом розумного строку та враховуючи принцип диспозитивності кримінального процесу, суд розглянув провадження на підставі наданих сторонами доказів.
		Частиною 1 ст. 84 КПК України встановлено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Відповідно до ст.ст. 86, 87 КПК України недотримання процедури збирання доказів тягне визнання їх недопустимими та такими, на яких вина особи у вчиненні кримінального правопорушення доводитись не може. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Суд при ухваленні вироку, враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 
		Так, у постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 754/12820/15-к від 05 лютого 2019 року зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 92 КПК України обов`язок доведення допустимості доказів покладено на сторону, що їх подає. За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 22 КПК України кримінальне провадження передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій з використанням засобів, передбаченими цим Кодексом.
		28 квітня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за матеріалами правоохоронних органів було внесено відомості за фактом «вимагання неправомірної вигоди фізичною особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту», а саме за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Разом із тим, Кримінальний кодекс України не містить такої кваліфікації як «вимагання неправомірної вигоди», а саме: диспозицією частини 3 ст. 368 КК України передбачено «одержання службовою особою неправомірної вигоди, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди». Виходячи зі змісту примітки до ст. 368 КК України, фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, в даному випадку, адвокат, не є суб`єктом ст. 368 КК України.
		Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_7 на ім`я начальника УЗЕ в Миколаївській області про вчинення кримінального правопорушення, зареєстрованої 27 квітня 2017 року (т.3 а.п. 157), заявник просить вжити заходів щодо адвоката ОСОБА_6 , яка за попередньою змовою з невідомим йому працівником Березанського суду вимагають в нього неправомірну вигоду у розмірі 500 доларів США за зняття арешту з транспортних засобів. 
		Відповідно до п. 1 глави 1 розділу II Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генеральноїпрокуратури Українивід 06квітня 2016року №139 (що діяв до 01 липня 2020 року) до Реєстру вносяться відомості, зокрема про: час та дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про його вчинення, прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
		Проте, в порушення вимог ч. 1 ст. 214 КПК України та вказаного Положення відповідні відомості до ЄРДР внесені не на підставі заяви ОСОБА_7 , а за матеріалами правоохоронних органів. Проаналізувавши викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідні відомості до ЄРДР було внесено незаконно, як незаконно й розпочате досудове розслідування.
		Стосовно наданого стороною обвинувачення доручення начальника СВ прокуратури Миколаївської області про проведення досудового розслідування слідчим прокуратури ОСОБА_13 , на недопустимість якого посилається сторона захисту, суд дійшов такого.
		Згідно зі ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Така специфічна процесуальна форма рішення про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть відповідні повноваження у конкретному кримінальному провадженні, як постанова передбачена положеннями ч. 2 ст. 39, ч. 1 ст. 214 КПК України у взаємозв`язку зі змістом ст. 110 цього Кодексу. Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в Постанові від 04 жовтня 2021 року (справа № 724/86/20, провадження № 51-1353кмо21), в контексті застосування приписів ст. 110 КПК України зазначила, що зміст і значення процесуального рішення у формі постанови визначає не виключно його назва, а зміст, структура і обсяг викладеної у процесуальному рішенні інформації про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні з огляду на приписи зазначеної статті кримінального процесуального закону. Отже, процесуальне рішення керівника відповідного органу досудового розслідування про визначення слідчого, групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, має відповідати вимогам ст. 110 КПК. При цьому, враховуючи вимоги ч. 6 вказаної статті, таке рішення повинно бути виготовлене на офіційному бланку та підписане службовою особою, яка його прийняла. Об`єднана палата дійшла висновку, що процесуальне рішення про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, має прийматися у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови.
		Разом із тим, доручення начальника СВ прокуратури Миколаївської області ОСОБА_24 про проведення досудового розслідування слідчим прокуратури ОСОБА_13 від 28 квітня 2017 року (т.3 а.п.155) вказаним вище вимогам закону не відповідає, а саме: в порушення ч. 6 ст.110 КПК України його виготовлено не на офіційному бланку органу досудового розслідування, а на звичайному аркуші паперу, також в порушення ч. 5 зазначеної статті, в дорученні відсутня вступна частина, яка повинна містити відомості про прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, місце та час (строки) його виконання, можливість та порядок оскарження постанови.
		В аспекті застосування приписів ч. 2 ст. 39, ч. 1 ст. 214 КПК України у взаємозв`язку з положеннями ст. 110 цього Кодексу недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.
		За змістом ст.ст. 86, 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, невід`ємною складовою якого є здійснення процесуальних дій уповноваженою на те особою в конкретному кримінальному провадженні. Збирання доказів неуповноваженою особою є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті застосування приписів ст.ст. 412, 438 КПК України.
		У вказаній вище Постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду наголошується, що у разі використання слідчим повноважень з проведення досудового розслідування без винесення процесуального рішення про визначення групи слідчих, до складу якої він входить на підставі такого процесуального рішення, він є неналежним суб`єктом проведення процесуальних дій. Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані особою, яка не мала на те законних повноважень.
		Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відсутність в матеріалах провадження процесуального рішення щодо доручення здійснення досудового розслідування, яке б відповідало вимогам ст. 110 КПК України, тягне за собою недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування слідчим СВ прокуратури Миколаївської області ОСОБА_13 , як таких, що зібрані особою, яка не мала на те законних повноважень.
		При цьому судом береться до уваги правова позиція Верховного Суду, висвітлена, зокрема, у справі № 279/2578/18 від 08 вересня 2021 року, в якій суд касаційної інстанції зазначив: «обґрунтовуючи вказане рішення, суд першої інстанції, з доводами якого також погодився апеляційний суд, послався на доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої недопустимими є докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини. Ця доктрина передбачає заборону використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими, тобто надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно».
		Крім того, 12 травня 2017 року слідчим ОСОБА_13 було винесено постанову про внесення змін до ЄРДР, а саме до фабули та зміни правової кваліфікації з ч. 3 ст. 368 КК України на ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України (т.3 а.п. 175-176). Своє рішення слідчий обґрунтовував тим, що під час досудового розслідування встановлено факт підбурювання до надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення службовою особою дій з використанням свого службового становища.
		Відповідно до ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		Частиною 2 ст. 40 КПК України регламентовані повноваження, якими наділений слідчий під час досудового розслідування. Так, ані КПК України, ані Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення не містять посилань на можливість зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення слідчим на стадії досудового розслідування до повідомлення про підозру, крім ст. 297 КПК України, коли у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язані виконати вимоги для вручення письмового повідомлення про підозру, передбачені ст. 278 КПК України. Отже, постанова слідчого про внесення змін до ЄРДР від 12 травня 2017 року, яка по суті є постановою про зміну правової кваліфікації, винесена слідчим ОСОБА_13 з порушенням вимог КПК України.
		Також з суттєвими порушеннями вимог чинного кримінального процесуального законодавства складено й протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23 травня 2017 року в порядку ст. 208 КПК України (т.3 а.п. 189-196). Так, відповідно до цього протоколу ультрафіолетовою лампою було освітлено долоні лівої та правої рук ОСОБА_6 , на них виявлено сліди барвника світло-зеленого кольору та за допомогою марлевих тампонів здійснено змиви з долонь, які в подальшому було вилучено та окремо запаковано в пакети.
		Згідно з вимогами ст. 241 КПК України для виявлення на тілі підозрюваного, свідка чи потерпілого слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу, слідчий, прокурор проводить освідування особи. Вказана слідча дія здійснюється на підставі постанови прокурора, яка перед початком її проведення пред`являється особі, що підлягає освідуванню. Про проведення освідування складається окремий протокол згідно з вимогами КПК України. 
		Разом ізтим,стороною обвинуваченняв судовомузасіданні постановупрокурора пропроведення освідуваннянадано небуло,як ненадано йпротокол освідуванняособи,а саме ОСОБА_6 . 
		Суд звертає увагу, що під час проведення конкретної слідчої дії  затримання було проведено й іншу слідчу дію  освідування особи, під час якої й було отримано змиви з долонь рук обвинуваченої.
		Постановою слідчого вказані змиви з долонь рук визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Однак стороною обвинувачення відповідного висновку експертизи яким підтверджується, що змиви з долонь рук ОСОБА_6 під час її освідування містять хімічну речовину яка за своїми фізико-хімічними властивостями однакова з спеціальною люмінесціюючою речовиною якою були помічені грошові кошти, передані ОСОБА_6 , суду не надано, а отже у суду відсутні відомості щодо ідентичності пігментів вказаної речовини на грошових купюрах, вилучених під час затримання обвинуваченої, та на долонях рук останньої. 
		Також не може бути визнано допустимим доказом у цьому кримінальному провадженні протокол обшуку від 23 травня 2017 року, який було проведено на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, без дозволу слідчого судді або без добровільної згоди особи, з огляду на наступне.
		Статтею 233 КПК України визначено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім невідкладних випадків, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення.
		Як вбачається з клопотання прокурора ОСОБА_25 від 24 травня 2017 року (т.3 а.п.236-239) до слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, воно вмотивовано тим, що обшук проведено при безпосередньому переслідуванні ОСОБА_6 , з метою недопущення її переховування від органів слідства, та з метою збереження майна. Разом із тим, відповідно до протоколу затримання особи, ОСОБА_6 затримана слідчим 23 травня 2017 року об 11 год. 25 хв. (т.3 а.п. 189-196), тобто на момент проведення обшуку 23 травня 2017 року о 16 год. 10 хв. обвинувачена перебувала поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою (ч. 1 ст. 209 КПК України). Викладене свідчить, що ОСОБА_6 не могла знищити докази у кримінальному провадженні шляхом пошкодження предмету неправомірної вигоди та інших речей та документів, а отже підстава для проведення обшуку без попереднього дозволу слідчого судді, а саме «невідкладний випадок» не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні. Крім цього, на готування органу досудового розслідування на проведення обшуку 23 травня 2017 року без дозволу слідчого судді вказує й факт направлення слідчим 22 травня 2017 року повідомлення до Голови ради адвокатів про планування проведення 23 травня 2017 року обшуку у адвоката ОСОБА_6 (т.3 а.п. 183).
		Суд також погоджується з доводами сторони захисту щодо недоведеності прокурором суб`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_6 злочину.
		Так, відповідно до формулювання обвинувачення, висунутого ОСОБА_6 , остання мала злочинний умисел на підбурювання ОСОБА_7 до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, а саме одному із судів місцевого суду за скасування судом арешту на транспортні засоби.
		Разом із тим, стороною обвинувачення в судовому засіданні не доведено наявності змови між ОСОБА_6 та будь-яким суддею місцевого суду, як і не встановлено наміру обвинуваченої надати неправомірну вигоду судді. У справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішенні має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу (Постанова Верховного Суду від 16 вересня 2020 року (справа № 760/23459/17).
		Так, надані стороною обвинувачення протоколи негласних слідчих (розшукових ) дій у вигляді аудіо-, відеоконтролю не підтверджують той факт, що ОСОБА_6 повідомила ОСОБА_7 про необхідність надання неправомірної вигоди одному з судів місцевого суду за прийняття рішення про скасування арешту майна. Під час контрольованої розмови ОСОБА_6 неодноразово повідомляє ОСОБА_7 про те, що вона не знає, хто саме прийме рішення про скасування арешту, прокурор або суд, та вказує, що підготувала документи й до суду, й до прокурора.
		Вирішуючи питання щодо допустимості доказів, отриманих під час проведення негласних слідчих дій, суд враховує наступне.
		Згідно зі ст. 252 КПК України фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. Протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору. Прокурор вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні.
		Відповідно до вимог ч. 4 ст. 246 КПК України виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину. Порядок проведення контролю за вчиненням злочину встановлено статтею 271 КПК України. Відповідно до ч. 3 зазначеної статті під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні. Згідно з ч. 4 ст.271 КПК України про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи, тобто законодавцем встановлено імперативну вимогу до осіб, які здійснюють досудове розслідування, без будь-яких винятків.
		З дослідженихв судовомузасіданні постановпрокурора пропроведення контролюза вчиненнямзлочину уформі спеціальногослідчого експериментувід 18та від22травня 2017року (т.4а.п.245-247,253-255)вбачається,що відповіднодо показаньзаявника укримінальному провадженні ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 спонукає надатичерез неїпрацівнику судунеправомірну вигодув розмірі500доларів СШАу вказаномунею місці.При цьому17травня 2017року ОСОБА_7 для викриттязлочину добровільнобули наданігрошові коштив сумі500доларів США,що підтверджуєтьсязаявою останнього(т.3а.п.181-182). Однак, при проведенні НСРД прокурор постановив використати заздалегідь ідентифіковані засоби  грошові кошти в сумі 200 та 300 доларів США відповідно, тобто саме прокурором прийнято рішення про надання неправомірної вигоди траншами в 200 доларів США та 300 доларів США, у той час, як матеріали провадження не містять вимог обвинуваченої про надання неправомірної вигоди в два етапи, тобто, правоохоронні органи зайняли не «пасивну позицію», як того вимагає законодавство України та про що неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, а «активну» позицію, тобто «модулювання злочину».
		Разом із тим, суд вважає, що свого підтвердження доводи сторони захисту про наявність ознак провокації злочину з боку правоохоронних органів та ОСОБА_7 не знайшли, оскільки сам факт передачі останнім коштів обвинуваченій двома траншами не є достатньою ознакою для підтвердження наявності провокації злочину.
		Також з досліджених в судовому засіданні носіїв інформації, що є додатками до відповідних протоколів, вбачається, що для проведення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій 19 та 23 травня 2017 року було залучено ОСОБА_26 , який був забезпечений правоохоронцями технічними засобами фіксації. Разом із тим, у протоколі за результатами НСРД таку обставину не зафіксовано, не зазначено, хто з оперативних працівників чи залучених спеціалістів встановлював на ОСОБА_26 спеціальне обладнання, не вказано, яке конкретно обладнання було встановлено. Також, при проведенні зазначеної НСРД порушено ч. 1 ст. 107 КПК України, оскільки уповноваженою особою не ухвалено постанови про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів із зазначенням ідентифікаційних ознак технічних засобів, які використовувалися під час проведення процесуальної дії. 
		Крім того, статтею 223 КПК України встановлено обов`язок слідчого, прокурора при проведенні, в тому числі, слідчого експерименту запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих). 
		В даному випадку, всупереч вищевказаним вимогам закону, понятих запрошено не було.
		Аналіз положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, в якій зазначено, що «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом» дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України від 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011). Порушення вимог КПК України щодо підслідності позбавляють доказового значення відомості, які будуть отримані та роблять докази недопустимими. Такі докази не можуть бути покладені в основу підозри, обвинувачення, використані для доказування інших значущих у кримінальному провадженні обставин.
		Згідно з вимогами чинного кримінального процесуального законодавства докази мають бути отримані тільки уповноваженими на це особами (органами); способами і засобами, які призначені для одержання певних доказів; у процесі отримання доказів мають бути дотримані вимоги закону, що визначають порядок проведення конкретних дій, їхню послідовність, склад учасників; докази мають бути закріплені належним чином.
		Таким чином, здійснення досудового розслідування неуповноваженими на те особами (органами) визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими. Порушення вказаних вище вимог КПК України позбавляють доказового значення інформацію, яка буде отримана. Такі докази не можуть бути покладені в основу підозри, обвинувачення, використані для доказування інших значущих у кримінальному провадженні обставин. Отже, встановивши під час судового розгляду, що орган досудового розслідування діяв поза межами наданих йому процесуальним законом повноважень суд на підставі ст. 87 КПК України визнає недопустимість отриманих у результаті відповідних слідчих дій доказів та неможливість покладення їх в основу обвинувального вироку.
		Разом із тим, на думку суду, доводи сторони захисту стосовно порушення вимог кримінального процесуального закону щодо здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні слідчими органів прокуратури на увагу не заслуговують.
		Так, підслідність досудового розслідування кримінальних правопорушень встановлено ст. 216 КПК України.
		Відповідно доп.1Прикінцевих положеньКПК Україницей Кодекснабирає чинностічерез шістьмісяців здня йогоопублікування,крім положень,що стосуютьсякримінального провадженнящодо кримінальнихпроступків,які вводятьсяв діюодночасно знабранням чинностізаконом Українипро кримінальніпроступки;частини четвертоїстатті 216цього Кодексу,які вводятьсяв діюз дняпочатку діяльностіДержавного бюророзслідувань України,але непізніше п`ятироків здня набраннячинності цимКодексом; частини п`ятої статті 216 цього Кодексу, яка вводиться в дію з дня початку діяльності Національного антикорупційного бюро України, але не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Кодексом.
		У відповідності до п. 1 Перехідних положень КПК України до дня введення в дію положень частини четвертої статті 216 цього Кодексу повноваження щодо досудового розслідування здійснюють слідчі органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначеними цим Кодексом,  щодо злочинів, передбачених ч. 4 ст. 216 цього Кодексу
		Після введення в дію положень ч. 4 ст. 216 цього Кодексу кримінальні провадження, розпочаті слідчими органів прокуратури, продовжують здійснюватися слідчими органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначеними цим Кодексом, до закінчення досудового розслідування, але не довше двох років. Після закінчення дворічного строку кримінальні провадження, розпочаті слідчими органів прокуратури, у тримісячний строк передаються слідчим органів Державного бюро розслідувань.
		Відповідно до прикінцевих положень КПК України частина 4 ст. 216 вводиться в дію не пізніше п`яти років з дня набрання чинності цим Кодексом, тобто не пізніше 20 листопада 2017 року.
		Отже, починаючи з 20 листопада 2017 року, протягом двох років кримінальні провадження, розпочаті слідчими органів прокуратури, продовжують здійснюватися слідчими органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначеними цим Кодексом, до закінчення досудового розслідування, але лише кримінальних правопорушень, що віднесені до підслідності ДБР України, передбачені ч. 4 ст.216 Кодексу.
		16 квітня 2015 року Президентом України на підставі Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 року, який набрав чинності 25 січня 2015 року, видано Указ № 217/2015 про утворення Національного антикорупційного бюро України, яке є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.
		Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України злочин, передбачений ст. 369 КК України, вчинений щодо службової особи, визначеної у ч. 4 ст. 18 КК України або у п. 1 цієї частини (у даному випадку, на думку сторони захисту, судді) підслідний детективам НАБУ. Разом із тим, ані на початку, ані впродовж всього досудового розслідування кримінального провадження №42017150000000116 суддя не був фігурантом провадження, жодні негласні слідчі (розшукові) дії не проводилися відносно судді, як й відповідна заява ОСОБА_7 від 27 квітня 2017 року містила відомості про злочинну діяльність адвоката, а не судді.
		Отже, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що з моменту створення НАБУ прокуратура не втратила повноваження щодо досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
		Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 17 КПК України, положення яких кореспондуються зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях й ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи в учиненні кримінального правопорушення. Підставою для обвинувального вироку суду є така сукупність достовірних доказів, що отримані з додержанням законодавства, розглянуті в судовому засіданні та є достатніми для безспірного висновку про те, що подія кримінального правопорушення мала місце, наявні ознаки складу кримінального правопорушення, вчинив це діяння обвинувачений і його вина у вчиненні цього кримінального правопорушення доведена судом. Забезпечення доведеності вини є одним з основних конституційних принципів основ судочинства (п. 3 ч. 3 ст. 129 Конституції України, п. 10 ч. 1 ст. 7, ст. 17 КПК України).
		Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на слідчого та прокурора.
		При наданні оцінки доказам суд керується критерієм доведення вини особи «поза розумним сумнівом». Таке доведення, як зазначено у п. 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України», має випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Суд може ухвалити обвинувальний вирок лише тоді, коли надані докази спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.
		Суд за наявності наданих стороною обвинувачення доказів, трактуючи всі сумніви на користь обвинуваченої, не може поза розумних сумнівів дійти висновку про те, що ОСОБА_6 підбурювала ОСОБА_7 до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення нею в інтересах ОСОБА_7 дій, з використанням наданого їй службового становища.
		В силу вимог п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, суд ухвалює виправдувальний вирок.
		За таких обставин, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до переконання, що вони не доводять пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення, а тому її слід виправдати в інкримінованому їй злочині, з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, а саме за недоведеністю того, що в її діях є склад кримінального правопорушення.
		Цивільний позов у провадженні не заявлено.
		Судові витрати на проведення судової комп`ютерно-технічної та судово-технічної експертиз в сумі 5795 грн. 88 коп. у відповідності до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України слід віднести на рахунок держави.
		Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку вимог ст. 100 КПК України.
		Строк дії запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, застосований до обвинуваченої, сплив 17 вересня 2017 року.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд 
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_6 визнати невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України, та виправдати за недоведеністю того, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення.
		 
		Судові витрати на проведення судової комп`ютерно-технічної та судово-технічної експертиз  віднести на рахунок держави.
		 
		Речові докази у провадженні, що зберігаються в матеріалах кримінального провадження та в камері зберігання речових доказів СВ прокуратури Миколаївської області:
		- грошовi кошти в cyмi 300 доларiв США в кiлькостi 3 купюр номіналом по 100 доларiв США кожна, номери та cepiї яких: LB 31620490 R, LB 29119283 К, LK 46064763 С  повернути ОСОБА_7 ;
		- мобiльний телефон «NOKIA», imei НОМЕР_3 , ноутбук «SONY VAIO», модель SVE151D1 1V, зарядний пристрій до ноутбуку та жорсткий диск «Transcend stove Jet 320 GВ», № 354637 0354,  повернути ОСОБА_6 ;
		- документи, складенi на виконання надання адвокатських послуг ОСОБА_27 та ОСОБА_8 у виглядi двох примiрникiв клопотання у кримінальному провадженнi № 12017150150000100 вiд 07 березня 2017 року про скасування арешту та визначення долi речових доказiв без дати, пiдписаних ОСОБА_28 та ОСОБА_8 на 3 аркушах кожний формату А4; частини клопотання у виглядi аркушу паперу формату А4 , який починається словами «мешканцю с. Холмське», а закiнчується словами « ОСОБА_7 », постанову про закриття кримінального провадження № 12017150150000100 вiд 07 березня 2017 року вiд 18 квітня 2017 року на 1 аркушi формату А4, копii свiдоцтв про реєстрацiю транспортних засобiв САТ 006497, САО 534662, на 1 аркушi формату А4, ухвалу Березанського районного суду Миколаiвськоi областi від 10 березня 2017 року на 2 аркушах формату А4; копii паспорту НОМЕР_4 ОСОБА_29 та його iдентифiкацiйного коду на 6 аркушах формату А4; копii паспорту НОМЕР_5 ОСОБА_7 та його iдентифiкацiйного коду на 4 аркушах формату А4; витягу з договору на надання адвокатських послуг без дати, який містить пiдписи ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на 1 аркушi формату А4; витягу з договору на надання адвокатських послуг без дати, який містить пiдписи ОСОБА_30 та ОСОБА_6 на 1 аркушi формату А4, довiдку № 2248 ЄДРПОУ на 1 аркушi формату А4, розпорядження № 22-р.0 вiд 16 лютого 20l6 року голови Березанськоi сiльськоi ради на 1 аркушi формату А4; ухвалу Березанського районного суду Миколаiвськоi областi вiд 24 квітня 2017 року на 1 аркушi формату А4, матерiальнi носії iнформацii  MicroSD в кiлькостi 3 одиниць, оптичний диск для систем лазерного зчитування, два DVD-R диски (інв. №№ 487/2017т, 533/2017т), дві microSD картки (інв. №№ 491/2017т, 532/2017т), DVD-R диск (інв. № 489/2017), DVD-R диск (інв. № 488/2017т), miсrоSD картка (інв. № 492/2017т), DVD-R диск (інв. № 490/2017т)  зберігати в матеріалах кримінального провадження;
		- два змиви з правої та лiвої долоней рук ОСОБА_6  знищити.
		 
		На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається виправданій та прокурору.
		 
		 
		Головуючий:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...