Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/17243/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 29.11.2021. Зареєстровано: 30.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 30.11.2021.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		18 листопада 2021 року                               м. Київ                                        № 640/17243/21
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
		головуючого судді Аблова Є.В., 
		при секретарі судового засідання Васильєвій Ю.В., 
		за участі представників сторін:
		представника позивача: Золотухіна О.О.,
		представника відповідача: Щепанського А.М.,
		розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали адміністративної справи 
		за позовом                                      ОСОБА_1 
		до                                                                     Міністерства внутрішніх справ України                         
		про                                                                 визнання нечинним наказу (в його частині),
		 
		На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 листопада 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту - відповідач, МВС України), в якому просить суд:
		- визнати протиправним та нечинними положення Додатку 2 до Порядку доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України в частині щодо обов`язку заповнення «Прізвище (рос.) Ім`я (рос.) По батькові (рос.)», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №1256 від 29.11.2016 року «Про організацію доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України».
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не може замовити довідку про несудимість, оскільки форма, яку потрібно заповнити для замовлення довідки (додаток 3), встановлена Додатком 2 до Порядку доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №1256 від 29.11.2016 р. «Про організацію доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України», передбачає обов`язкове введення прізвища, імені та по батькові (ПІБ) російською мовою, якою він не володіє. На думку позивача,  обов`язковість заповнення даних іноземною мовою є дискримінаційною, порушує його право на отримання довідки та покладає на нього додатковий обов`язок перекладу (транслітерації) відомостей, без яких Міністерство внутрішніх справ України  не видає довідки.                  
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/17243/21 в порядку загального позовного провадження.
		17.08.2021 через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва до суду надійшов відзив від Міністерства внутрішніх справ України, зі змісту якого вбачається, що відповідач заперечує відносно заявлених вимог позивача, оскільки, на думку відповідача, позивачем не доведено факту порушення його прав наказом МВС України №1256 від 29.11.2016 р. 
		Відповідач також вказує, що надання додаткової інформації, а саме зазначення російською мовою прізвища, ім`я та по батькові заявником дає можливість більш точно ідентифікувати особу в персонально-довідковому обліку єдиної інформаційної системи МВС, що в свою чергу, дозволяє запобігти поширенню неточної чи неправдивої інформації. Крім того, облік відомостей про особу в персональному довідковому обліку російською мовою було обумовлено міждержавними угодами в рамках СНД, зокрема, Угодою про обмін і у сфері боротьби зі злочинністю, учиненою 22 травня 2009 року, що зумовило збереження певного масиву відомостей про особу російською мовою.
		Відповідач акцентує увагу й на тому, що при здійсненні реєстрації оскаржуваного наказу Міністерства внутрішніх справ України компетентним органом - Міністерством юстиції України не вбачалось будь-яких підстав для відмови у її здійсненні. 
		17.08.2021 через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва представником відповідача подано до суду клопотання про залишення позову без розгляду.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2021 року у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у зв`язку зі спливом терміну звернення до суду відмовлено. 
		У судовому засіданні 18 листопада 2021 року представник позивача просив суд задовольнити позов в повному обсязі.     
		Представник відповідач у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		У С Т А Н О В И В:
		20.04.2021, зареєстроване 26.04.2021, позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання можливості замовлення довідки про несудимість з онлайн-сервісу МВС, оскільки чинна типова форма онлайн-сервісу не надає можливості без вивчення іноземної мови та правил транслітерації з іноземної мови отримати довідку.
		Листом від 07.05.2021 за вих. №Л-11567/16 відповідач повідомив позивача про результати розгляду звернення, зі змісту якого вбачається, що Міністерство внутрішніх справ зазначає, що оформлення довідки про несудимість з заповненням даних російською мовою передбачено Наказом МВС України №1256 від 29.11.2016 року «Про організацію доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України».
		Позивач, вважаючи обов`язок заповнення даних іноземною (російською) мовою при оформленні довідки про несудимість таким, що порушує його право на отримання такої довідки, оскільки без заповнення таких даних неможливо її отримати, а позивач не володіє іноземною (російською мовою), звернувся до суду з адміністративним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
		Згідно вимог статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 10 Конституції України визначено, що державною мовою в Україні є українська мова.
		Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
		В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
		Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
		Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
		Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 встановлено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.
		Отже, положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким «державною мовою в Україні є українська мова», треба розуміти так, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України).
		Поряд з державною мовою при здійсненні повноважень місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування можуть використовуватися російська та інші мови національних меншин у межах і порядку, що визначаються законами України.
		Керуючись Конституцією України, що визначає українську мову як єдину державну мову в Україні та покладає на державу обов`язок забезпечувати всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України, діючи відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99, 25.04.2019 Верховною Радою України прийно Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» № 2704-VIII (далі також - Закон України № 2704-VIII), який регулює функціонування і застосування української мови як державної у сферах суспільного життя, визначених цим Законом, на всій території України. Згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2021 від 14.07.2021 закон визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.
		Статус української мови як єдиної державної мови зумовлений державотворчим самовизначенням української нації.
		Державний статус української мови є невіддільним елементом конституційного ладу України як унітарної держави.
		Статус української мови як єдиної державної мови в Україні визначається виключно Конституцією України.
		Порядок функціонування і застосування державної мови визначається виключно законом.
		Навмисне спотворення української мови в офіційних документах і текстах, зокрема навмисне застосування її з порушенням вимог українського правопису і стандартів державної мови, а також створення перешкод та обмежень у застосуванні української мови тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.
		Статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов`язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначені цим Законом.
		Українська мова як єдина державна мова виконує функції мови міжетнічного спілкування, є гарантією захисту прав людини для кожного українського громадянина незалежно від його етнічного походження, а також є фактором єдності і національної безпеки України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України № 2704-VIII робочою мовою діяльності органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій державної і комунальної форм власності, у тому числі мовою засідань, заходів, зустрічей та мовою робочого спілкування, є державна мова.
		Стаття 13 Закону України № 2704-VIII визначає засади застосування державної мови в нормативних актах, діловодстві та документообігу
		Мовою нормативно-правових актів і актів індивідуальної дії, діловодства і документообігу органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування є державна мова.
		Проекти нормативно-правових актів і актів індивідуальної дії органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування складаються відповідно до стандартів української правничої термінології, що встановлюються Національною комісією зі стандартів державної мови.
		Нормативно-правові акти і акти індивідуальної дії органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування оприлюднюються державною мовою в порядку, визначеному законом.
		Мовою локальних актів, що регулюють діяльність підприємств, установ та організацій державної і комунальної форм власності, є державна мова.
		Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
		Частиною 1 статті 16 Закону України № 2704-VIII встановлено, що мовою нормативних актів, документації, діловодства, службової діяльності та спілкування з громадянами України в органах правопорядку, розвідувальних органах, державних органах спеціального призначення з правоохоронними функціями є державна мова.
		За наслідком дослідження матеріалів адміністративної справи, судом встановлено, що, оскільки чинна типова форма онлайн-сервісу не надає можливості заломлення довідки про несудимість з онлайн-сервісу МВС без заповнення даних іноземною (російською) мовою, позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання можливості замовлення такої довідки з онлайн-сервісу МВС з заповненням даних виключно українською мовою. Водночас, відповідач повідомив позивача, що форма запиту на отримання довідки про несудимість затверджена наказом МВС України від 29.11.2016 № 1256 та передбачає надання додаткової інформації, а саме зазначення російською мовою прізвища, ім`я, по батькові заявником. 
		Суд зазначає, що Наказом МВС №1256 від 29.11.2016 року «Про організацію доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України» затверджено «Порядок доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України» (далі також - Наказ №1256).
		Додатком 2 Наказу №1256 визначено форму Запиту на отримання довідки про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України.
		У Додатку 2 (формі Запиту) визначено обов`язок заявника заповнити відомості, а саме: «Прізвище (рос.), Ім`я (рос.), По батькові (рос.)» російською мовою.
		Обов`язок заповнювати такі дані російською мовою доводиться також формою онлайн-запиту, де зазначається про обов`язковість зазначення цих відомостей, без яких МВС не реєструє заяву на отримання такої довідки.
		У контексті зазначеного, зважаючи на вищевказані приписи чинного законодавства України, відповідно до яких єдиною державної мовою в України є українська мова, що передбачає обов`язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, суд визнає обґрунтованими доводи позивача щодо того, що обов`язок заповнення відомостей: прізвища, ім`я, по батькові російською мовою створює перешкоду для отримання довідки про несудимість з онлайн-сервісу МВС та порушує права позивача на її отримання.
		Суд повторно наголошує, що відповідно до приписів чинного законодавства України українська мова є мовою офіційного спілкування посадових і службових осіб при виконанні ними службових обов`язків, у роботі й  у діловодстві органів державної влади та органів місцевого самоврядування, у судовому провадженні. Держава повинна забезпечувати всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Крім того, мовою нормативно-правових актів і актів індивідуальної дії, діловодства і документообігу органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування є державна мова.
		З урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку про невідповідність положення Додатку 2 до Порядку доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України в частині щодо обов`язку заповнення «Прізвище (рос.) Ім`я (рос.) По батькові (рос.)», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №1256 від 29.11.2016 року «Про організацію доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України» приписам Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
		Суд також зважає на положення Концепції державної мовної політики, схвалену Указом Президента України від 15.022010 року № 161/2010, відповідно до яких повноцінне функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території держави є гарантією єдності України. 
		У відповідності до ч. ч. 2, 4 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
		За переконанням суду, відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення, та не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, які, у свою чергу, спростовували б доводи позивача.
		За ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Згідно ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).
		Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
		Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Частиною 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		При цьому, вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
		Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:
		- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;
		- повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;
		- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
		У той же час, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, передбачений п.4 ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, у тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
		З огляду на вищевикладене, суд, вважає що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог шляхом зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України вжити заходи по приведенню положення Додатку 2 до Порядку доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України в частині щодо обов`язку заповнення «Прізвище (рос.) Ім`я (рос.) По батькові (рос.)», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №1256 від 29.11.2016 року «Про організацію доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України» у відповідність до вимог ст. ст. 12, 16 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
		Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
		Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 90, 243 - 246, 255   Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		В И Р І Ш И В:
		1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Богомольця, буд 10, код ЄДРПОУ 00032684) про визнання нечинним наказу (в його частині) - задовольнити повністю.
		2. Визнати протиправними та нечинними положення Додатку 2 до Порядку доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України в частині щодо обов`язку заповнення "Прізвище (рос.) Ім`я (рос.) По батькові (рос.)", затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №1256 від 29.11.2016 року "Про організацію доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України".
		3. Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України вжити заходи по приведенню положення Додатку 2 до Порядку доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України в частині щодо обов`язку заповнення "Прізвище (рос.) Ім`я (рос.) По батькові (рос.)", затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №1256 від 29.11.2016 року "Про організацію доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України" у відповідність до вимог ст.   ст. 12, 16 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». 
		4. Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Богомольця, буд 10, код ЄДРПОУ 00032684) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 908, 00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).
		Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст рішення суду складено 26 листопада 2021 року. 
		 
		          Суддя                                                                                                Є.В. Аблов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...