Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 182/128/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 30.11.2021. Зареєстровано: 30.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.12.2021.
Дата набрання законної сили: 29.11.2021
Номер судового провадження: 22-ц/803/9095/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/9095/21 Справа № 182/128/21   Суддя у 1-й інстанції - Рибакова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська  А. П.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 листопада 2021 року                                м.Кривий Ріг
		справа № 182/128/21
		Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого судді - Барильської А.П.,
		суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
		сторони:
		позивач  ОСОБА_1 
		відповідач  Виконавчий комітет Нікопольської міської ради
		розглянувши у спрощеномупозовному провадженні, упорядку ч.13ст.7,ч.1 ст.369ЦПК України,без повідомленняучасників справи,за наявнимиу справіматеріалами,апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2021 року, яке ухвалено суддею Рибаковой В.В. у місті Нікополі Дніпропетровської області, відомостей щодо дати складання повного тексту рішення суду матеріали справи не містять, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради про стягнення моральної шкоди. 
		В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він звернувся до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради з запитом про надання публічної інформації про наявність на території м. Нікополь вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову житлового будинку, господарських будівель і споруд, однак відповідач не надав відповідь на запит. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 року у справі № 160/6588/20 визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Нікопольської міської ради щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на його запит. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.12.2020 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Нікопольської міської ради залишено без задоволення, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 року залишено без змін.
		Позивач зазначає, що протиправними діями Виконавчого комітету Нікопольської міської ради йому була завдана моральна шкода, яка полягає у стражданні та приниженні, яких він зазнав внаслідок протиправних дій. Порушення його прав з боку суб`єкта владних повноважень викликало у нього негативні емоції, внаслідок чого погане самопочуття, пригнічений настрій. Розмір моральної шкоди підтверджується тим, що завдана шкода спричинила у нього негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов`язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання за майбутній стан здоров`я. Також вказав, що завдана моральна шкода, полягає у душевних стражданнях та приниженні честі та гідності з тих підстав, що йому довелося присвятити багато свого часу, творчої енергії та сил на захист порушеного права. Йому, як позивачу, притаманні особливо розвинуте емоційне сприйняття дійсності та почуття справедливості, а тому нехтування відповідачем під час здійснення розгляду його запиту порушило його законні права, сприймалося ним як прояв образи з боку відповідача, що призвело до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самопочуття, емоційного хвилювання. Внаслідок протиправних дій відповідача було порушено його стан душевної рівноваги, для відновлення якого йому доводилося докладати додаткові вольові та психологічні зусилля, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості повноцінно насолоджуватись життям, працювати, для чого потрібен виважений стан емоційного спокою. Крім того, йому доводилося додатково дисциплінувати себе, витрачати набагато більше часу для підтримки необхідної продуктивності праці, що позначається щоденно на його фізичному та моральному стані через що він не встигав закінчити повсякденну роботу, зокрема побутову. Гострота цих переживань посилюється тим, що в нього загострене почуття справедливості. Більш того, внаслідок неправомірних дій відповідача були порушені його нормальні життєві зв`язки з партнерами, друзями, яким він змушений додатково пояснювати чому він став менш привітним, менше приділяти часу їм, сім`ї та родичам. Також, це завдало йому страждань, як учаснику бойових дій, для яких передбачено першочергове відведення земельних ділянок. Також вказав, що тривала боротьба на захист своїх прав виснажує його, викликає психічне напруження у зв`язку з очікуванням рішення, викликає розчарування в діяльності як державних органів, так і органів місцевого самоврядування, які опікуються соціальною сферою, що створює додаткове психічне напруження викликане дискримінацію під час розгляду його заяв порівняно з заявами інших громадян, які належно вирішувались.
		Розрахунок заподіяної моральної шкоди позивач здійснив наступним чином. Кожен місяць порушеного права позивач оцінює у розмірі мінімальної заробітної плати станом на січень 2020 року для працездатних осіб  4723 грн. (ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України 2020 рік»). Відповідач повинен був надати інформацію в травні 2020 року. Судовий процес тривав до грудня 2020 року, тобто минуло 8 місяців. Таким чином, 8 місяців * 4723 грн. = 37784,00 грн. 
		На підставі наведеного вище позивач просив суд стягнути з відповідача - Виконавчого комітету Виконавчого комітету Нікопольської міської ради на його користь моральну шкоду у розмірі 37 784 грн. 
		Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2021 року позов задоволено частково.
		Стягнуто з Виконавчого комітету Нікопольської міської ради на користь ОСОБА_1 600 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 
		Стягнуто з Виконавчого комітету Нікопольської міської ради на користь держави судовий збір в розмірі 14,42 грн.
		В апеляційній скарзі позивач ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції із збільшенням розміру стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди з 600 грн. до 37 784 грн. посилаючись на необґрунтованість визначеного судом першої інстанції розміру морального відшкодування. 
		Апелянт зауважує, що судом в повній мірі не враховано, що внаслідок бездіяльності відповідача він переніс моральні страждання, що призвели до порушення його прав з боку суб`єкта владних повноважень, викликало негативні емоції, внаслідок чого у позивача було погане самопочуття, пригнічений настрій, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов`язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання за майбутній стан здоров`я. Також позивач вказав, що завдана моральна шкода полягає у душевних стражданнях та приниженні честі та гідності з тих підстав, що йому довелося присвятити багато свого часу, творчої енергії та сил на захист порушеного права. Зауважує, що йому, як позивачу, притаманні особливо розвинуте емоційне сприйняття дійсності та почуття справедливості, а тому нехтування відповідачем під час здійснення розгляду його запиту порушило його законні права, сприймалося ним як прояв образи з боку відповідача, що призвело до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самопочуття, емоційного хвилювання. Внаслідок протиправних дій відповідача, було порушено його стан душевної рівноваги, для відновлення якого йому доводилося докладати додаткові вольові та психологічні зусилля, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості повноцінно насолоджуватись життям, працювати, для чого потрібен виважений стан емоційного спокою. Крім того, позивачу доводилося додатково дисциплінувати себе, витрачати набагато більше часу для підтримки необхідної продуктивності праці, що позначається щоденно на його фізичному та моральному стані через що він не встигав закінчити повсякденну роботу, зокрема побутову. Більш того, внаслідок неправомірних дій відповідача були порушені нормальні життєві зв`язки позивача з партнерами, друзями, яким він змушений додатково пояснювати чому він став менш привітним, менше приділяти часу їм, сім`ї та родичам, що завдало йому страждань, як учаснику бойових дій, для яких передбачено першочергове відведення земельних ділянок. Також позивач вказує на те, що тривала боротьба на захист своїх прав виснажує його, викликає психічне напруження у зв`язку з очікуванням рішення, викликає розчарування в діяльності як державних органів, так і органів місцевого самоврядування, які опікуються соціальною сферою, що створює додаткове психічне напруження викликане дискримінацію під час розгляду його заяв порівняно з заявами інших громадян, які належно вирішувались.
		Крім того апелянт зауважує, що судом першої інстанції при визначенні розміру морального відшкодування не враховано практику Європейського Суду з прав людини, зокрема у справі «Рисовський проти України», у справі «Беєлер проти Італії», у справі «Онер`їлдіз проти Туреччини», у справі «Тошкуце та інші проти Румунії», у справі «Сміт і Ґрейді проти Сполученого королівства».
		У відзиві на апеляційну скаргу Виконавчий комітет Нікопольської міської ради просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу позивача  залишити без задоволення. 
		Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
		Рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем по справі, тому, відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає перегляду судом апеляційної інстанції в частині визначення судом першої інстанції розміру морального відшкодування.
		Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 року по справі № 160/6588/20 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вичинити певні дії, визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Нікопольської міської ради щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації ОСОБА_1 на запит на інформацію. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с.48-51). 
		Вказаним рішенням встановлено, що 12.05.2020 року позивач звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації, що отриманий відповідачем 15.05.2020 року та зареєстрований за № ИЗ-112/20. Однак, як встановлено у ході розгляду справи, на адресу позивача запитувана інформація у визначений законом строк не надіслано. Згідно з інформацією з електронної картки електронного діловодства FossDoc сформовано відповідь ОСОБА_1 на лист про вільні земельні ділянки за вих. № 1591/20 від 20.05.2020 року о 15 год. 39 хв. У графі «Вид доставки» проставлено відмітку «Пошта». У графі «Дата виконання» вказано дату 21.05.2020 року, а також міститься відмітка «Знято з контролю». 03.07.2020 року на адресу ОСОБА_1 направлено лист від 02.07.2020 року № 2136/20, до якого долучено відповідь виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 20.05.2020 вих. № 1591/20 на інформаційний запит позивача від 12.05.2020 року, у якій надано інформацію про наявність в м. Нікополь вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд. Згідно з інформацією з сайту АТ «Укрпошта» вказане поштове відправлення отримано позивачем 08.07.2020 року. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що хоча і з пропуском п`ятиденного строку, відповідачем надано відповідь на запит. 
		Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.12.2020 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Нікопольської міської ради залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 року залишено без змін (а.с.52-57).
		Звертаючись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями відповідача, позивач посилався на те, що бездіяльністю Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, яка полягає у недотриманні встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на його запит, йому завдано моральну шкоду. 
		Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивачу була завдана моральна шкода, яка полягала упсихологічному напруженні, тривалому очікуванні та незручностях, що виникли внаслідок порушення органом місцевого самоврядування його права на отримання публічної інформації у визначені чинним законодавством строки. 
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої, з огляду на наступне. 
		Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).
		Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		Загальноконституційні засадивідносин міждержавою тагромадянином,зокрема щодовідповідальності держави,закріплено в статті 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України та Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Згідно зі статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральноїшкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відповідно до частини 1статті 1167 ЦК України,моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.
		Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
		Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях покладає на позивача обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
		Статтею 1173ЦК Українипередбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
		Сам обов`язок доведення наявності шкоди у справах за позовами до органів місцевого самоврядування, наявність протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
		Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
		Вказані позиції висловлені у Постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19, провадження № 61-21982св19, а Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 216/3521/16-ц від 01.09.2020 року.
		Так, право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
		Частиною ч. ст. 10 ЦПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав.
		Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово наголошував, що порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.
		У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося (заява N 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009).
		Таким чином, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішенні порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.
		Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
		Згідно ч. 1 ст. 24 цього Закону, відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, зокрема, несвоєчасне надання інформації.
		Частиною 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.
		Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року у справі № 160/6588/20, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року, встановлено, що 12.05.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради із запитом про надання публічної інформації, а саме про наявність на території м. Нікополь вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову житлового будинку, господарських будівель та споруд. Отримавши 15.05.2020 року запит ОСОБА_1 про надання публічної інформації, відповідач мав надати відповідь на нього до 20.05.2020 року включно. Однак відповідь на цей запит відповідач надав лише 03.07.2020 року, тобто з пропуском строку на 43 днів. 
		Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року у справі № 160/6588/20, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року, встановлена бездіяльність Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, яка полягає у недотриманні встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на його запит. 
		Частиною 1 статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету.
		Визнаючи розмір морального відшкодування, суд першої інстанції врахував обставини справи, характер спірних правовідносин, оцінив рівень негативних емоцій, що вказують на моральні страждання позивача, тому дійшов обґрунтованого висновку, що з урахуванням принципу розумності, виваженості та справедливості, з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню моральна шкода в розмірі 600 грн., з яким колегія суддів погоджується, з огляду на наступне. 
		При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 23 ЦК України).
		Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у Постанові від 10.04.2019 року у справі №464/3789/17.
		Зокрема, у вказаній Постанові Верховний Суд дійшов висновку про те, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого .
		Верховний Суд у своїй Постанові від 24.03.2020 року у справі № 818/607/17 висловив правову позицію, відповідно до якої, порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним обов`язкам та завжди викликає в людини негативні емоції. Оцінка рівня негативних емоцій, що вказують на моральні страждання людини залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого.
		Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті  така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
		Отже, колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром морального відшкодування, який підлягає стягненню на користь позивача, оскільки при визначенні розміру моральної шкоди судом першої інстанції враховано, що позивач дійсно зазнав моральних страждань, оскільки був змушений докладати додаткових зусиль задля відновлення свого порушеного права, зокрема, звертатися до суду, щоб довести неправомірність дій відповідача. 
		Також судом першої інстанції при визначенні розміру морального відшкодування враховано вимоги пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого судам роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне  за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого  спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. 
		Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги що судом в повній мірі не враховано, що внаслідок бездіяльності відповідача він переніс моральні страждання, що призвели до порушення його прав з боку суб`єкта владних повноважень, викликало негативні емоції, внаслідок чого у позивача було погане самопочуття, пригнічений настрій, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов`язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання за майбутній стан здоров`я. Також позивач вказав, що завдана моральна шкода полягає у душевних стражданнях та приниженні честі та гідності з тих підстав, що йому довелося присвятити багато свого часу, творчої енергії та сил на захист порушеного права. Позивач зауважує, що йому, як позивачу, притаманні особливо розвинуте емоційне сприйняття дійсності та почуття справедливості, а тому нехтування відповідачем під час здійснення розгляду його запиту порушило його законні права, сприймалося ним як прояв образи з боку відповідача, що призвело до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самопочуття, емоційного хвилювання. Внаслідок протиправних дій відповідача, було порушено його стан душевної рівноваги, для відновлення якого йому доводилося докладати додаткові вольові та психологічні зусилля, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості повноцінно насолоджуватись життям, працювати, для чого потрібен виважений стан емоційного спокою. Крім того, позивачу доводилося додатково дисциплінувати себе, витрачати набагато більше часу для підтримки необхідної продуктивності праці, що позначається щоденно на його фізичному та моральному стані через що він не встигав закінчити повсякденну роботу, зокрема побутову. Більш того, внаслідок неправомірних дій відповідача були порушені нормальні життєві зв`язки позивача з партнерами, друзями, яким він змушений додатково пояснювати чому він став менш привітним, менше приділяти часу їм, сім`ї та родичам, що завдало йому страждань, як учаснику бойових дій, для яких передбачено першочергове відведення земельних ділянок. Також позивач вказує на те, що тривала боротьба на захист своїх прав виснажує його, викликає психічне напруження у зв`язку з очікуванням рішення, викликає розчарування в діяльності як державних органів, так і органів місцевого самоврядування, які опікуються соціальною сферою, що створює додаткове психічне напруження викликане дискримінацію під час розгляду його заяв порівняно з заявами інших громадян, які належно вирішувались, оскільки в даному випадку судом першої інстанції враховано той факт, що позивачем було докладено додаткових зусиль для захисту свого порушеного права, однак наявність негативних наслідків щодо поганого самопочуття, негативних емоцій, пригніченого стану, які досягли рівня страждань, негативні емоції, що виникли через порушення прав людини з боку суб`єкта владних повноважень жодними належними та допустимими доказами не доводиться, оскільки позивачем таких доказів суду надано не було.
		При цьому суд першої інстанції вірно встановив, що матеріали справи не містять доказів щодо визначення глибини фізичних та душевних страждань, тому розмір моральної шкоди в сумі 37784 грн., який позивач ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь, є значно завищеним, наведений позивачем розрахунок є неспівмірним та необґрунтованим. 
		Крім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що розмір грошової компенсації повинен компенсувати моральні страждання особи, однак не повинен призводити до її збагачення.
		При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити на тому, що посилання позивача на те, що протиправна бездіяльність з боку відповідача завдала йому страждань, як учаснику бойових дій, є безпідставними, оскільки наявність статусу учасника бойових дій не пов`язана з порушенням строків надання відповіді відповідачем на запитувану інформацію. 
		Також колегія суддів вважає безпідставним доводи апеляційної скарги позивача про те, що протиправні дії з боку відповідача спричинили важкість виконання повсякденних обов`язків та призвели до тимчасової відірваності від активного суспільно-політичного життя громади міста, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач ОСОБА_1 фактично не є членом територіальної громади міста Нікополя, оскільки згідно позовної заяви він проживає в м.Черкаси, отже позивачем не доведено причинно-наслідковий зв`язок між його не участю в житті іншої громади з діями органу місцевого самоврядування територіальної громади міста Нікополя.
		Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги позивача про те, що судом першої інстанції при визначенні розміру морального відшкодування не враховано практику Європейського Суду з прав людини, зокрема у справі «Рисовський проти України», у справі «Беєлер проти Італії», у справі «Онер`їлдіз проти Туреччини», у справі «Тошкуце та інші проти Румунії», у справі «Сміт і Ґрейді проти Сполученого королівства», оскільки Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. В даному випадку, враховуючи обставини справи, характер спірних правовідносин, оцінюючи рівень негативних емоцій, що вказують на моральні страждання позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з урахуванням принципу розумності, виваженості та справедливості, підлягає відшкодуванню позивачу моральна шкода в розмірі 600 грн., що є справедливим, виправданим та співмірним, враховує інтереси держави, не призведе до порушення балансу прав та інтересів конкретного громадянина і суспільного інтересу.
		Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційних скаргах відповідачів. 
		Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційних скарг відповідачів не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційних скарг відповідачів відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 
		Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2021 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		Повний текст постанови складено 29 листопада 2021 року. 
		Головуючий:
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...