Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/13158/21 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування.
Надіслано для оприлюднення: 30.11.2021. Зареєстровано: 30.11.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.12.2021.
Дата набрання законної сили: 23.11.2021
Номер судового провадження: 33/813/1382/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 33/813/1382/21
		Номер справи місцевого суду: 523/13158/21 
		Головуючий у першій інстанції Кисельов В.К. 
		Доповідач Толкаченко О. О.
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23.11.2021 року                                     м. Одеса
		 
		Суддя Одеського апеляційного суду Толкаченко О.О., за участю секретаря судового засідання Маслова Р.Ю., потерпілої ОСОБА_1 , особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні його апеляційну скаргу на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2021 року, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Зміст оскаржуваного судового рішення 
		 
		Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2021 року, 
		 
		ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянин України,що зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_1  
		 
		визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення увиді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів, що складає170 гривень та стягнутий судовий збір у розмірі 454 гривні.
		 
		Обставини справи встановлені судом першої інстанції
		 
		Оскарженою постановою суду першої інстанції встановлено, що 10 липня 2021 року о 09.34 за адресою: м. Одеса, пр.-т Добровольського, б.133 на 8-ому поверху коридору загального користування ОСОБА_2 влаштував сварку, в ході якої ображав нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою колишній дружині ОСОБА_1 , чим вчинив дії психологічного характеру, що є домашнім насильством.
		Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
		 
		Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнені доводи особи, яка її подала
		 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати постанову та закрити провадження у справі.
		Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що:
		1) суд першої інстанції порушив його право на захист, оскільки ухвалив оскаржене рішення без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Зокрема, ОСОБА_2 зазначив, що звертався до суду з клопотанням про відкладення судового засідання, у зв`язку з його перебуванням у відрядженні, однак суд не врахував вказану обставину та у судовому засідання 28.09.2021 допитав свідка ОСОБА_3 , чим позбавив права ОСОБА_2 спростувати вказані показання свідка.
		2) також суд першої інстанції не надав належної правової оцінки запереченням ОСОБА_2 на протокол про адміністративне правопорушення;
		3) у постанові суду не міститься посилання на протокол про адміністративне правопорушення, який є ключовим доказом у справі;
		4) при цьому, протокол про адміністративне правопорушення не містить підпису потерпілої, а також незрозуміло зазначено час події;
		5) крім того, протокол був складений за відсутністю учасників події, через певний проміжок часу, без роз`яснення прав ОСОБА_2 , тобто з грубим порушенням його права на захист, що свідчить про недопустимість доказу  протоколу про адміністративне правопорушення;
		6) також протокол не містить посилання на свідків подій, а пояснення свідка ОСОБА_3 з`явилися в матеріалах справи набагато пізніше та були відібрані в рамках звернення ОСОБА_2 до поліції за фактом завдання йому тілесних ушкоджень ОСОБА_3 ;
		7) при цьому, свідок ОСОБА_3 не був присутнім під час події правопорушення, а з`явився значно пізніше, що зазначено у постанові суду. Крім того, ОСОБА_3 є співмешканцем заявниці, а отже заінтересованою особою;
		8) суд не врахував, що з 09.07.2021 року в Дніпровському районному суді м.Києва знаходиться позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, що свідчить про те, що звернення заявниці до правоохоронних органів здійснене з метою позбавити батька можливості приймати участь у вихованні дитини;
		9) також суд не встановив, який же саме вид домашнього насильства було вчинено ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , в чому саме виражалось начебто вчинене домашнє насильство, якої саме завдано шкоди потерпілій та в чому вона виражалась, а в графі протоколу щодо завданої потерпілій шкоди міститься відмітка «не завдано», що свідчить про те, що під час розгляду справи не доведено наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
		За таких обставин ОСОБА_2 просив дослідити долучені до апеляційної скарги: 
		- відеозапис подій від 10.07.2021, зафіксований на телефон ОСОБА_2 ; 
		- копію пояснень ОСОБА_2 від 10.06.2021, наданих за зверненням останнього до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві (ЄО за № 37540 від 10.06.2021) щодо зникнення дітей;
		- копію протоколу прийняття заяви Солом`янським УП ГУНП у м. Києві про вчинене кримінальне правопорушення від 15.06.2021; 
		- копію відповіді Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації за № 103008-2464 від 24.06.2021; 
		- копію талону-повідомлення ВП № 3 Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області про прийняття заяви ОСОБА_2 (ЄО № 23067 від 04.07.2021); 
		- копію талону-повідомлення ВП № 3 Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області про прийняття заяви ОСОБА_2 (ЄО № 23908 від 10.07.2021); 
		- копію позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у її вихованні від 09.07.2021; 
		- копію витягу з ЄРДР за № 12021164490000922 від 11.07.2021 за ч.1 ст.125 КК України за фактом завдання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , 
		- копії консультативних висновків спеціалістів від 11.07.2021 щодо заподіяних ОСОБА_2 тілесних ушкоджень;
		- роздруківку фрагментів переписки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з метою надання вірної та всебічної оцінки доказам у сукупності.
		 
		Позиції учасників апеляційного розгляду
		 
		У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
		Потерпіла ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити постанову суду першої інстанції без змін. 
		Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_2 апеляційний суд дійшов таких висновків.
		 
		Мотиви суду апеляційної інстанції
		 
		Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
		Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами ....., а також іншими документами.
		Згідно з ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. 
		Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. 
		Відповідно до пункту 3) ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
		Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачає, що психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
		Згідно зі ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.
		Апеляційний суд вважає, що при розгляді даної справи суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про винуватість ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. 
		Так, винуватість ОСОБА_2 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №745766 від 10.07.2021 року, з фабули якого убачається, що 10 липня 2021 року о 09.34 за адресою: м. Одеса, пр.-т Добровольського, б.133 на 8-ому поверху коридору загального користування ОСОБА_2 влаштував сварку, в ході якої ображав нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою колишній дружині ОСОБА_1 , чим вчинив дії психологічного характеру, що є домашнім насильством.
		Апеляційний суд зазначає, що вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП, а тому визнає його допустимим доказом.
		При цьому, апеляційний суд вважає неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що протокол був складений за відсутністю учасників події, оскільки ОСОБА_2 особисто підписав протокол та надав пояснення про те, що з протоколом він не згоден.
		Під час апеляційного розгляду ОСОБА_2 , обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначив, що будь-якого домашнього насилля відносно ОСОБА_1 він не вчиняв, а ситуація виникла з тієї причини, що його колишня дружина ОСОБА_1 навмисно створює йому перешкоди у спілкуванню зі спільними дітьми. 10 липня 2021р. він приїхав у м. Одесу, щоб побачити дітей, а також вручити ОСОБА_1 позов про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми. Коли він підійшов до квартири де проживає ОСОБА_1 вона йому не відкрила, а одразу викликала поліцію. 
		Потерпіла ОСОБА_1 апеляційному суду пояснила, що її колишній чоловік ОСОБА_2 постійно її ображає, принижує, вона відчуває постійно страх за своє життя та дітей, та коли вони проживали разом, він постійно вчиняв відносно неї домашнє насильство. Всі ці обставини призвели до того, що вона вимушена була переїхати до м. Одеси. Так, 10 липня 2021 року ОСОБА_2 намагався проникнути до її квартири, ображав її нецензурною лайкою. Вона дуже перелякалась за себе та дітей, а тому була вимушена зателефонувати в поліцію, та своєму чоловіку ОСОБА_3 . 
		Також, потерпіла ОСОБА_1 зазначила, що після того, як на її виклик прибули працівники поліції, вона разом з сином поїхали до відділення поліції для складання протоколу. Після складення протоколу, вони мали намір повернутися додому, однак ОСОБА_2 перешкоджав їй потрапити до квартири, у зв`язку з чим у ОСОБА_3 з ОСОБА_2 виник конфлікт, та ОСОБА_2 викликав поліцію, та вона разом з ОСОБА_3 поїхали до відділу. Після того, як вона разом з ОСОБА_3 поверталися додому, ОСОБА_2 намагався автомобілем вчинити наїзд на неї та ОСОБА_3 , що зафіксовано камерами відеоспостереження, та відкрито кримінальне провадження.
		Свідок ОСОБА_3 апеляційному суду пояснив, що 10.07.2021 року він поїхав зранку грати в футбол. Після того побачив декілька пропущених дзвінків на телефон від ОСОБА_1 , та передзвонивши дізнався, що до неї з`явився її колишній чоловік, який їй погрожує. Він одразу повернувся до додому та побачив, що біля квартири вже перебувають працівники поліції, які відібрали пояснення. Після того, як прибули працівники поліції, ОСОБА_1 разом з сином поїхали до відділення поліції для складання протоколу. Після того, як був складений протокол, ОСОБА_1 з сином поверталися додому, йому подзвонила ОСОБА_1 та повідомила про те, що ОСОБА_2 перешкоджає їм потрапити до квартири. Він, побачивши таку поведінку зі сторони ОСОБА_2 , вимушений був за неї заступитись, після чого між ним та ОСОБА_2 виник конфлікт та ОСОБА_2 викликав поліцію, та він разом з ОСОБА_1 поїхали до відділу поліції. Під час оформлення матеріалів, ОСОБА_2 продовжував принижувати ОСОБА_1 нецензурними словами. Після того, як він разом з ОСОБА_1 поверталися додому, ОСОБА_2 намагався автомобілем вчинити на них наїзд, однак він відштовхнув ОСОБА_1 в сторону, його зачепив автомобіль, а ОСОБА_2 через відчинене вікно завдав йому удару в спину кулаком, від чого він впав, що зафіксовано камерами відеоспостереження та відкрито кримінальне провадження.
		З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що події, які відбулися протягом дня 10 липня 2021 року, а саме вчинення ОСОБА_2 , окрім дій, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, також інших дій, що виражалися у перешкоджанні потерпілій потрапити до квартири та спроба вчинити на неї та ОСОБА_3 наїзд, спростовують доводи ОСОБА_2 про те, що він приїхав лише вручити позов ОСОБА_1 та його дії не були спрямовані на вчинення відносно ОСОБА_1 домашнього насильства.
		У своїй апеляційний скарзі ОСОБА_2 посилався на те, що суд першої інстанції за його відсутності допитав свідка ОСОБА_3 , чим порушив його право на захист, оскільки не надав йому можливості спростувати показання свідка.
		Проте, під час апеляційного розгляду ОСОБА_2 заперечував проти допиту свідка ОСОБА_3 .
		На думку апеляційного суду така поведінка ОСОБА_2 свідчить про надуманість його доводів про те, що суд першої інстанції позбавив його можливості спростувати показання свідка ОСОБА_3 , оскільки взагалі під час апеляційного розгляду ОСОБА_2 не бажав скористатися можливістю спростувати показання свідка, заперечуючи проти задоволення клопотання потерпілої про допит свідка ОСОБА_3 .
		В свою чергу апеляційний суд приймає до уваги висновок дитячого психолога від 12.08.2021 року, який був зроблений на підставі звернення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Суворовського територіального відділу Служби у справах дітей Одеської міської ради.
		Так, неповнолітній ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначив про те, що хоч батьки і не проживають разом, проте батько періодично робить агресивні дії по відношенні до матері «б`є та принижує її» тому характеризує батька, як неурівноважену людину, яка ображає маму в присутності його та сестри.
		Також, відповідно до висновку психолога, малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначила, що тато бив та ображав маму, характеризувала його як «злого» та на малюнку «моя сім`я», дівчинка не включила батька у склад сім`ї. 
		У кінцевих висновках, психолог зазначила, що зустрічі з батьком суперечать інтересам виховання дітей, а також посилюють їх психічний стан, що може в подальшому призвести до порушення соціальної адаптації дітей.
		Між тим, враховуючи, що висновок психолога не є прямим доказом подій, що сталися 10 липня 2021 року та інкримінуються ОСОБА_2 , проте, на думку апеляційного суду, характеристики ОСОБА_2 , яку надали його діти, підтверджують доводи потерпілої ОСОБА_1 про вчинення раніше ОСОБА_2 відносно неї дій, що мають ознаки домашнього насильства.
		В свою чергу апеляційний суд звертає увагу на те, що дії психологічного характеру, вчинені ОСОБА_2 відносно його колишньої дружини, які переросли у домашнє насильство зі сторони ОСОБА_2 , впливають, окрім іншого, і на соціальну адаптацію їх спільних неповнолітніх дітей.
		При цьому, твердження апеляційної скарги ОСОБА_2 про наявність у суді цивільного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, не є обставиною, яка спростовує вину ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
		   Щодо наданих ОСОБА_2 роздруківок фрагментів переписки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , апеляційний суд не приймає їх до уваги, оскільки з наданих роздруківок неможливо встановити чи дійсно переписка відбувалася між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
		З огляду на викладене, апеляційний суд визнає докази, які були повторно дослідженні в ході апеляційного розгляду справи достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 10 липня 2021 року та інкримінуються ОСОБА_2 .
		За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що зібрані у справі докази повністю підтверджують вину ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
		Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
		Згідно зі ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.
		Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_2 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст.33 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.173-2 КУпАП.
		За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, в зв`язку з чим відсутні підстави або для зміни або скасування оскаржуваної постанови.
		Керуючись статтями 293, 294 КУпАП, Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2  залишити без задоволення.
		Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2021 року, якою ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення увигляді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів, що складає170 гривень та стягнутий судовий збір у розмірі 454 гривні, - залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Одеського апеляційного суду    О.О.Толкаченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...