Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11992/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин; оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління.
Надіслано для оприлюднення: 30.11.2021. Зареєстровано: 01.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.12.2021.
Дата набрання законної сили: 10.11.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 листопада 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/11992/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.,
		 
		за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.;
		 
		за участю учасників справи:
		представників позивача                адвоката Кулика Д.А.,    адвоката Москалюк К.О.; 
		представника відповідача               адвоката Скрипчука М.Є.; 
		представника третьої особи 1   адвоката Рубана І.В.;
		Самойлика І.М., ОСОБА_3 (особисто)
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 
		 
		на постанову Північного апеляційного господарського суду
		(головуючий -   Гаврилюк О.М., судді - Майданевич А.Г., Сулім В.В.)
		від 22.07.2021
		 
		у справі за позовом  ОСОБА_1 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Самтек-Сервіс"
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача:
		1.  ОСОБА_2 ;
		2.  ОСОБА_3 
		про визнання недійсним рішення загальних зборів.
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		1.           ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Самтек-Сервіс" (надалі - Товариство) про визнання недійсним рішення загальних зборів від 04.07.2019 та скасування реєстраційних дій.
		 
		2.          Позовні вимоги обґрунтовані порушенням корпоративних прав позивача, як учасника, що володіє часткою у статутному капіталі Товариства у розмірі 49,88%, оскільки  його не було повідомлено  про проведення загальних зборів учасників, і він не був присутній на них, тому був відсутній кворум. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		3.          Станом на 04.07.2019 учасниками Товариства були позивач зі внеском до статутного капіталу в розмірі 515 000,00 грн (частка 49,88% статутного капіталу), ОСОБА_3 зі внеском до статутного капіталу в розмірі 515 000,00 грн. (частка 49,88% статутного капіталу) та ОСОБА_2 зі внеском до статутного капіталу в розмірі 2 500,00 грн. (частка 0,24% статутного капіталу).
		 
		4.          У пункті 14.7 статуту  Товариства, затвердженого протоколом загальних зборів учасників товариства № 16/02/16 від 16.02.2016, було визначено, що збори учасників вважаються повноважними, якщо на їх засіданні присутні учасники/представники учасників, що володіють у сукупності більш як 60 % голосів.
		 
		5.          04.07.2019 відбулися загальні збори учасників Товариства, на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом від 04.07.2019, а саме:
		-          звільнено ОСОБА_1 з займаної посади директора Товариства з 04.07.2019, а на посаду директора призначено ОСОБА_3 з 05.07.2019;
		-          виключено ОСОБА_1 зі складу фізичних осіб, які мають право вчиняти дії від імені Товариства без довіреності;
		-          надано повноваження директору Товариства або іншій уповноваженій особі, яка має прав здійснювати представництво інтересів Товариства на підставі довіреності, на подачу державному реєстратору або іншій особі, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, документів, необхідних для внесення змін до відомостей про Товариство, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		 
		6.          На зборах були присутні два учасника товариства - ОСОБА_2 з часткою в розмірі 0,24% статутного капіталу Товариства та ОСОБА_3 з часткою в розмірі 49,88% статутного капіталу Товариства. 
		 
		7.          Позивач участі у загальних зборах не брав (не був присутній).
		 
		8.          Повідомлення про проведення загальних зборів було направлено позивачу 03.06.2019, що підтверджується фіскальним чекам про відправлення та описом вкладення № 0312407877782.
		 
		9.          23.09.2019 державний реєстратор здійснив реєстраційну дію про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (зміна керівника юридичної особи, зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договору тощо).
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		 
		10.          18.01.2021 Господарський суду міста Києва ухвалив рішення, яким було позов задоволено повністю.
		 
		11.          Суд першої інстанції, враховуючи висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 922/298/19, щодо застосування пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", мотивував своє рішення таким чином: 
		 
		-          позивач був повідомлений про проведення загальних зборів, твердження позивача про неналежне повідомлення спростовується поданими відповідачем доказами;
		 
		-          збори учасників були неповноважними, оскільки у них брали участь учасники, що володіють у сукупності менше як 60 % голосів;
		 
		-          законодавець надає право учасникам Товариства самостійно визначати (встановлювати) в статуті Товариства, серед іншого, кількість голосів, необхідних для визнання зборів учасників Товариства повноважними (визначати кворум).
		 
		-          учасники товариства у статуті реалізували право на встановлення іншого відсотку голосів учасників (представників учасників), за умови присутності яких загальні збори учасників вважаються повноважними, а саме: більш як 60% голосів;
		 
		-          положення пункту 14.7 статуту Товариства не суперечать положенням Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та будь-яким іншим актам законодавства, а також відносяться до порядку прийняття рішень вищим органом управління товариства;
		 
		-          Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не містить положень стосовно кворуму загальних зборів учасників товариства;
		 
		-          оскільки положення статуту Товариства щодо кворуму у розмірі 60% відповідали Закону України "Про господарські товариства", не суперечать положенням Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", тому учасники товариства станом на час проведення 04.07.2019 зборів повинні були керуватися положенням такого статуту;
		 
		-          прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів є безумовною підставою для визнання недійсними рішень;
		 
		-          вимоги щодо реєстраційних дій слід задовольнити, як похідні від спору, що виник з корпоративних відносин.
		 
		12.          22.07.2021 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		13.          Суд апеляційної інстанції, врахувавши правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 922/3010/18 та від 10.06.2020 у справі № 922/2200/19, дійшов таких висновків у справі:
		 
		-          рішення загальних зборів учасник не може бути визнано недійсним з підстав відсутності кворуму, передбаченого статутом, оскільки після 17.06.2019 пріоритет статуту над Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" автоматично припиняється і положення статутів, які не відповідають вказаному Закону, не застосовуються;
		 
		-          Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не передбачає вимог щодо встановлення кворуму зборів учасників товариства - найменшої кількості учасників зборів, необхідної для визнання таких зборів правомочними приймати рішення з питань порядку денного, а стаття 34 цього Закону встановлює кількість голосів, необхідних для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів учасників;
		 
		-          кворум та загальна кількість голосів не є тотожними поняттями, тому відсутність кворуму не може бути підставою для визнання недійсними загальних зборів учасників товариства, якщо рішення прийнято необхідною кількістю голосів;
		 
		-          пункт 14.7 статуту щодо кворуму суперечить статті 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", яка визначає кількість голосів учасників товариства, необхідну для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів учасників, і наділяє учасників товариства визначити у статуті шляхом прийняття одностайного рішення іншу кількість голосів учасників, необхідну для прийняття рішень з певних питань, але не меншу, ніж більшість голосів, а також статті 14 ЦК України, згідно з якою особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для не;
		 
		-          загальні збори відбулись 04.07.2019, тобто після закінчення "перехідного періоду", тому учасники Товариства при їх проведенні мали керуватись статтею 34 цього Закону;
		 
		-          позивач безпідставно посилається на нерелевантні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 922/298/19, оскільки у цій справі оскаржувані рішення були прийняті 28.09.2018, тобто в "перехідний період".
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи, викладені у касаційній скаргу та у відзиві на касаційну скаргу. 
		 
		14.          25.08.2021 позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити рішення суду першої інстанції в силі.
		 
		15.          Скаржник, обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження згідно з приписами  пункту 2  частини другої статті 287 ГПК України, посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень, статті 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що було викладено у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 922/3010/18 та від 10.06.2020 у справі № 922/2200/19 та враховано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
		16.          Скаржник стверджує, що: 
		-          висновок, що було викладено у справі № 922/3010/18 та у справі № 922/3010/18, не можна враховувати, оскільки спірні правовідносини у зазначених справах та у справі, що розглядається, є неподібними, і в цих справах Верховний Суд не вирішував питання щодо наслідків встановлення у статуті положення про кворум після закінчення "перехідного періоду";
		 
		-          положення статуту про кворум після закінчення "перехідного періоду" слід застосовувати як такі, що не суперечать Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", оскільки цим Законом прямо не встановлено ані правила щодо застосування кворуму загальних зборів, ані заборони включення до статуту поняття кворуму; 
		 
		-          відповідно до частини 6 статті 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" статут товариства може містити інші відомості, що не суперечать закону;
		 
		-          у статуті можна передбачити все, що прямо не заборонено законом;
		 
		-          протягом однорічного "перехідного періоду" учасники мали внести зміни до статуту, виключивши положення про кворум, або і надалі застосовувати вимогу щодо правомочності загальних зборів.
		 
		17.          Скаржник також просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки, на його думку, справа містить виключну правову проблему щодо застосування окремих положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" після закінчення "перехідного періоду". Єдина правозастосовча практика, яка повною мірою дослідила б питання застосування окремих положень статуту після закінчення перехідного періоду, зокрема, питання кворуму товариства, відсутня. Натомість правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.06.2021 у справі № 910/10275/20, щодо застосування положень статуту про кворум, прийнятий на підставі поверхневого підходу до тлумачення положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". 
		 
		18.          У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
		 
		19.          05.11.2021 представник позивача подав письмові пояснення, в яких просить врахувати правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 910/10444/20.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		20.          Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, й дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
		 
		21.          Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"  протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту  товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.
		 
		22.          Наведену норму необхідно тлумачити так, що протягом року з дня набрання чинності Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариства можуть здійснювати свою діяльність на підставі положень статуту в редакції, яка діє на момент набрання чинності цим Законом,  за умови, що положення такого статуту відповідають чинному на той момент законодавству,  зокрема, Закону України "Про господарські товариства". Якщо протягом "перехідного періоду" (одного року з дня набрання чинності законом) товариство вносить зміни до статуту, така редакція статуту товариства після внесення змін повинна відповідати Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Якщо товариство не внесе відповідні зміни до статуту через рік після набрання чинності Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", то у такому разі положення статуту, які не відповідають цьому Закону, не застосовуються, натомість учасники товариства повинні керуватися нормами Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (пункт 7.1 постанови Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №922/3010/18). 
		 
		23.          Застереження "за умови, що положення такого статуту відповідають чинному на той момент законодавству, зокрема, Закону України "Про господарські товариства", стосуються випадків, коли правовідносини виникли у перехідний період (з 17.06.2018 по 17.06.2019), а положення статуту в редакції, прийнятій до 17.06.2018, не відповідають (суперечать) також і новому Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (пункт 79 постанови Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 910/10444/20).
		 
		24.          Після закінчення зазначеного річного строку такий пріоритет статуту над Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" автоматично припиняється і положення статутів, які не відповідають вказаному Закону, не застосовуються. Натомість застосовуються норми Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (пункт 5.2.5 постанови Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 922/3010/18, постанова Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 922/2200/19, постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 904/1112/20).
		 
		25.          Отже, враховуючи Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та дату проведення загальних зборів - 04.07.2019, тобто після закінчення вищевказаного "перехідного періоду", учасники Товариства при їх проведенні мали керуватись керуватися нормами Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та положеннями статуту, що йому не суперечать.
		 
		26.          Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не містить регулювання щодо кворуму та норми, яка передбачає можливість визначати в статуті відсоток голосів учасників, за умови присутності яких загальні збори учасників вважаються повноважними.  
		 
		27.          Для порівняння - у частині першій та другій Закону України "Про господарські товариства" було визначено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів. Установчими документами товариств, у статутному капіталі яких відсутня державна частка, може бути встановлений інший відсоток голосів учасників (представників учасників), за умови присутності яких загальні збори учасників вважаються повноважними.
		 
		28.          Згідно з частинами першою - п`ятою статті 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" рішення загальних зборів учасників приймаються відкритим голосуванням, якщо інше не передбачено статутом товариства.
		 
		Рішення з питань, передбачених пунктами 2, 3, 13 частини другої статті 30 цього Закону, приймаються трьома чвертями голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань.
		 
		Рішення загальних зборів учасників з питань, передбачених пунктами 4, 5, 9, 10 частини другої статті 30 цього Закону, приймаються одностайно всіма учасниками товариства, які мають право голосу з відповідних питань.
		 
		Рішення загальних зборів учасників з усіх інших питань приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань.
		 
		Статутом товариства може встановлюватися інша кількість голосів учасників товариства (але не менше, ніж більшість голосів), необхідна для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів учасників, крім рішень, які відповідно до цього Закону приймаються одностайно. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.
		 
		29.          Іншими словами, якщо раніше, за загальним правилом, рішення зборів за загальним правилом приймались більшістю учасників товариства за умови присутності необхідної кількості учасників, щоб загальні збори вважалися повноважними, то за чинним законодавством рішення приймаються простою більшістю учасників товариства (якщо законом чи статутом не передбачено інше), незалежно від кількості присутніх. 
		 
		30.          Відповідно до частини шостої статті 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" статут товариства може містити інші відомості, що не суперечать закону.
		 
		31.          Та обставина, що Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не містить прямої (буквальної) заборони встановлювати відсоток голосів учасників, за умови присутності яких загальні збори учасників вважаються повноважними, не означає, що статут товариства, що містить положення про кворум, не суперечить закону. 
		 
		32.          Така заборона випливає як із змісту статті 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", яка пов`язує факт прийняття рішень загальними зборами учасників лише з наявністю необхідної кількості голосів учасників, що підтримали таке рішення, і передбачає можливість встановлювати у статуті товариства лише іншу кількість голосів, тим самим імперативно забороняє інше, так з мети законодавчих змін (виключення поняття кворуму та можливості встановлення кількості голосів учасників для кворуму) - надання більших гарантій реалізації корпоративних прав учасників в управлінні товариством та прийняття ними рішень, запобігання та унеможливлювання зловживання правом не брати участь у зборах, що  призводить до блокування прийняття рішень більшістю.
		 
		33.          Такі висновки узгоджуються з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду  від 24.06.2021 у справі № 910/10275/20, від якого колегія суддів  не вбачає підстав відступати. Доводи скаржника щодо неправильного застосування норм пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень, статті 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не знайшли свого підтвердження
		 
		34.          Аргументи скаржника щодо необхідності відступу від висновку, що було викладено у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 922/3010/18 та від 10.06.2020 у справі № 922/2200/19, з тих підстав, що його було сформульовано у неподібних правовідносинах (інший предмет позову, не вирішувалось питання наслідків встановлення у статуті положень про кворум після закінчення "перехідного періоду"), колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до практики застосування положень статті 302 ГПК України, що регулює підстави для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, підставами відступу від раніше висловленого висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання. Неподібність правовідносин не є такою підставою. "Відступити від висновку" означає відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. У межах цієї справи колегія суддів не вбачає підстав для відступу від наведеного висновку.
		 
		35.           Аргументи скаржника щодо необхідності врахування висновку Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі №910/10444/20, колегія суддів відхиляє, оскільки в цій справі суд вирішував питання щодо можливості застосування положень статуту від 26.10.2017 (встановлення більшої кількості голосів учасників товариства, необхідної для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів учасників) після закінчення "перехідного періоду", якщо станом на момент затвердження статуту Закон України "Про господарські товариства" таке право прямо не визначав. Суд виходив з того, що така умова статуту була прийнята одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства, і це відповідає частині 5 статті 34 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", тому після закінчення "перехідного періоду" учасники мають керуватися цим положенням. Суд у справі №910/10444/20 не розглядав питання кворуму. Підстави для врахування цього висновку у справі, що переглядається, відсутні.
		 
		36.          Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів виходить з такого.
		 
		37.          Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		 
		38.          Виключна правова проблема оцінюється з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
		 
		39.          За якісним критерієм про виключність правової проблеми свідчать такі обставини: 1) касаційна скарга мотивована тим, що суди допустили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; 2) норми матеріального права були застосовані судами нижчих інстанцій так, що постає питання дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між інтересами сторін у справі.
		 
		40.          Клопотання скаржника взагалі не містить жодного обґрунтування існування виключної правової проблеми у питаннях, які розглядаються, окрім твердження про те, що на сьогодні існує одна постанова Верховного Суду з цього питання, і така постанова, на думку скаржника, містить поверхневий підхід до тлумачення Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
		 
		41.          Скаржник не довів, а колегія суддів не встановила існування у цій справі виключної правової проблеми чи інших підстав, що могли б бути підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, тому відмовляє у задоволенні клопотання. 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		42.          Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
		 
		43.          Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		44.          Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.
		 
		Розподіл судових витрат
		 
		45.          З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.
		 
		Керуючись статтями 129, 300, 301, 302, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		У задоволенні клопотання про передачу справи № 910/11992/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 у справі № 910/11992/20 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                              І. Кондратова
		 
		Судді                                                                                           Н. Губенко
		 
		                                                                                                          Л. Стратієнко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...