Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 159/643/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.12.2021.
Дата набрання законної сили: 25.11.2021
Номер судового провадження: 51-3067км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42018031110000077

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		іменем України 
		25 листопада 2021 року
		м. Київ
		справа № 159/643/19
		провадження № 51-3067км21
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 , 
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового
		засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Волинського апеляційного суду від 25 березня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018031110000077, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Теплогірськ Луганської області, такого, що судимості не має, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частинами1, 2 ст.190, частинами 1, 3, 4 ст. 358 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він за викладених у вироку обставин заволодів чужим майном шляхом обману (ч. 1 ст.190КК), а також вчинив такі діяння повторно (ч. 2 ст. 190 КК). 
		Також ОСОБА_6 обвинувачувався у підробленні іншого офіційного документа, що видається чи посвідчується особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи і який надає права, з метою використання його підроблювачем (ч.1 ст.358КК), також у вчиненні таких дій повторно (ч. 3 ст. 358 КК), та, у використанні завідомо підробленого офіційного документа (ч. 4 ст. 358 КК).
		Так, 13 листопада 2014 року ОСОБА_6 ввів в оману працівників Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області шляхом приховування обставин при заповненні заяви про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, а саме вказав завідомо неправдиві відомості, не зазначивши про наявність у власності його дружини квартири, де він проживав. Внаслідок чого незаконно отримав щомісячну адресну допомогу, чим завдав державі в особі управління матеріальну шкоду. Аналогічні дії ОСОБА_6 вчинив 12травня та 30 грудня 2015 року, 30 червня та 29 грудня 2016 року, 30червня та 29грудня 2017 року, а також 2 липня 2018 року.
		Крім того, перебуваючи у вищезазначені дні у приміщенні управління ОСОБА_6 , вніс завідомо неправдиві відомості до іншого офіційного документа  заяви про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, яка є підставою для призначення такої допомоги та подав вказаний завідомо підроблений офіційний документ. 
		Вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 червня 2020року ОСОБА_6 визнано невинуватим за висунутим обвинуваченням та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК, у зв`язку з відсутністю в діянні складу вищевказаних кримінальних правопорушень.
		Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду  без зміни. 
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доводи сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_6 свідомо, неодноразово вносив до заяв інформацію, яка не відповідає дійсності та подавав їх до управління з метою отримання грошової допомоги. При цьому він, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі та будучи обізнаним про наявність у дружини квартири у власності, щоразу зазначав про відсутність такого майна у нього та членів сім`ї. Відтак висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення є помилковим. Про вказані порушення прокурор зазначав в апеляційній скарзі, проте суд залишивши її без задоволення не зазначив підстав, з яких визнав скаргу необґрунтованою, тому ухвала суду не відповідає вимогам ст.419 КПК та підлягає скасуванню.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
		Мотиви Суду
		Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення кримінального процесуального закону.
		Відповідно до ст. 370 КПК ухвала апеляційного суду повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення. 
		Згідно зі ст. 404 КПК апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку відповідності нормам матеріального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
		Зважаючи на ці законодавчі положення та приписист. 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. 
		Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
		Апеляційний суд при перегляді вироку суду першої інстанції зазначених вимог закону належно не дотримався.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що у діях ОСОБА_6 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК, оскільки не було надано доказів на підтвердження наявності прямого умислу у останнього на заволодіння чужим майном шляхом обману.
		Не погодившись із цим рішенням, прокурор оскаржив його в апеляційному порядку та просив скасувати вирок місцевого суду і ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. При цьому прокурор зазначав, що допущені судом порушення призвели до безпідставного виправдання ОСОБА_6 .
		Апеляційний суд, розглянувши справу за апеляційною скаргою прокурора, залишив її без задоволення та у своєму рішенні зазначив, що виправдувальний вирок є законним і обґрунтованим. 
		Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками апеляційного суду і вважає їх передчасними, виходячи з нижченаведеного.
		Так, згідно Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1жовтня 2014 року №505 проводиться призначення щомісячної адресної допомоги у відповідності до поданої такою особою заяви.
		Відповідно до п. 2 Порядку № 505 грошова допомога надається особам з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців. 
		Згідно з п. 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім`ї має у володінні житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та районах проведення антитерористичної операції.
		За нормативним визначенням шахрайства, якщо особа, звертаючись до органу соціального захисту з метою одержання державної соціальної допомоги, умисно приховала факти, які спричинили наслідки правового характеру й завдали потерпілій стороні матеріальної шкоди, то такі дії є підставою для виникнення як цивільно-правових, так і кримінально-правових відносин.
		Таким чином, правильність правової оцінки поведінки особи, яка отримує матеріальну допомогу, не маючи за законом для цього права, безпосередньо залежить від належного з`ясування наявності елементів складу злочину щодо шахрайства.
		Як визначено уст. 190 КК, шахрайством є заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман як злочинний спосіб може полягати у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей (активний обман) та/або приховуванні певних обставин, якщо в особи є обов`язок повідомити про них (пасивний обман). Тому умовою визнання обману ознакою об`єктивної сторони шахрайства є використання його для заволодіння майном чи придбання права на майно.З суб`єктивної ж сторони шахрайство характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 13 листопада 2014 року ОСОБА_6 , знаходячись у приміщенні Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області, подав заяву про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Аналогічні дії ОСОБА_6 вчинив 12травня та 30 грудня 2015року, 30 червня та 29грудня 2016року, 30 червня та 29грудня 2017 року, а також 2 липня 2018 року. 
		При цьому в поданих заявах, на підставі яких було прийнято рішення про призначення грошової допомоги,ОСОБА_6 не вказував про наявність у власності його дружини ОСОБА_7 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де він проживав. 
		В суді першої інстанції ОСОБА_6 не заперечував факт наявності шлюбу з ОСОБА_7 та пояснив, що у заяві про виплати допомоги він не вказував, що у члена сім`ї є квартира, оскільки його шлюб існує лише формально. Чому у першій його заяві зазначено у рядку про те, чи є квартира у члена сім`ї, спочатку  «так», а потім  «ні», пояснити не зміг. 
		Свідок ОСОБА_7 у суді пояснила, що вона є дружиною обвинуваченого. Останній деякий час проживав з нею у квартирі, яку вона придбала у 2005 році, він сплачував рахунки за комунальні послуги, надаючи їй кошти. Коли ОСОБА_6 приїхав, він повідомив, що так як він є внутрішньо переміщеною особою, то йому будуть надавати допомогу і попросив тимчасово його зареєструвати. Вона надала згоду на його проживання в квартирі. Також свідок зазначила, що квартира є її власністю, про що вона попередньо повідомляла ОСОБА_6 . В період його проживання в квартирі, вона також там проживала.
		Допитана у суді свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона працює на посаді начальника відділу призначення соціальної допомоги та компенсацій. Підтвердила, що ОСОБА_6 вісім разів у заявах зазначав, що у нього та у будь-кого з членів його сім`ї немає житла. Коли за субсидією звернулась ОСОБА_7 , з`ясувалось, що у неї є житло і ОСОБА_6 постійно проживав у цьому житлі. Обвинувачений сплатив 4500грн та обіцяв і надалі погашати переплату, однак потім відмовився її погашати. Зазначила, що ОСОБА_6 повідомлений про обов`язок повідомляти про всі обставини, що впливають на призначення допомоги. 
		Таким чином, з огляду на те, що у дружини ОСОБА_6 у власності перебувала квартира, розташована в регіоні, іншому ніж тимчасово окупована територія України та районі проведення антитерористичної операції, він відповідно до п. 6 Порядку №505 не мав права на отримання щомісячної адресної допомоги.
		Проте, будучи обізнаним про наявність у дружини вищевказаної квартири, ОСОБА_6 неодноразово звертався із заявами до органів соціального захисту для отримання щомісячної адресної допомоги, в яких приховував цю обставину. На підставі вказаних заяв й було прийнято рішення про призначення вказаного виду допомоги. 
		Про вищезазначені порушення, допущені судом першої інстанції, прокурор наголошував в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим просив допитати свідків та повторно дослідити матеріали кримінального провадження. 
		Зокрема прокурор вказував, що свідоме внесення до заяв інформації, яка не відповідає дійсності, що не заперечується самим обвинуваченим, свідчить про наявність у ОСОБА_6 прямого умислу на заволодіння грошовими коштами шляхом обману. 
		Однак, усупереч вимогам ч. 2ст. 419 КПК,вищенаведених доводів апеляційний суд належним чином не перевірив і не спростував та, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, не зазначив підстави, з яких скаргу визнав необґрунтованою. 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновок апеляційного суду про відсутність у ОСОБА_6 умислу на заволодіння чужим майном шляхом обману, належним чином не обґрунтований і не мотивований та є передчасним.
		Наведені порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, оскільки перешкодили апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що є безумовною підставою для його скасування.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційний розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 здійснено формально, без належної перевірки наведених у апеляційній скарзі доводів та надання обґрунтованих відповідей на них. 
		Апеляційний суд у своєму рішенні обмежився загальними фразами про безпідставність доводів сторони обвинувачення, без мотивів, з яких він виходив при постановленні ухвали, в зв`язку з чим рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, а тому, відповідно до ст. 438 цього Кодексу,воно підлягає скасуванню.
		Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, дати їм належну оцінку та, з урахуванням усіх встановлених обставин, прийняти законне й обґрунтоване рішення. Враховуючи викладене, подану касаційну скаргу слід задовольнити.
		Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
		Ухвалу Волинського апеляційного суду від 25 березня 2021 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...