Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 185/5207/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 30.11.2021. Зареєстровано: 01.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2021.

Номер судового провадження: 1-кп/185/48/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017040000001606

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 185/5207/18
		Провадження № 1-кп/185/48/21
		 
		В ИР ОК 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		26 листопада 2021 року м. Павлоград
		Дніпропетровської області
		 
		Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
		 
		Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря  - ОСОБА_2 ,
		прокурора - ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого  - ОСОБА_4 ,
		його захисника - ОСОБА_5 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 42017040000001606 від 07 грудня 2017 року відносно
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Коробочкино Чугуївського району Харківської області, громадянина України, маючого на утриманні малолітню доньку Дар,ю,2011 р.н., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 368 КК України, -
		 
		 В С Т А Н О В И В :
		 
		Орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_4 використав свої повноваження, як заступника командира 2 стрілецького батальйону з матеріально - технічного забезпечення військової частини № НОМЕР_1 у злочинних цілях, та вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.368 КК України за наступних обставин.
		 
		Так, відповідно до обвинувального акту, у листопаді 2017 року відбулася річна інвентаризація військової частини № НОМЕР_1 Національної Гвардії України, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 .
		 
		Під час вказаної перевірки командир 2 стрілецького батальйону військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_6 надав вказівку заступнику командира 2 стрілецького батальйону з матеріально - технічного забезпечення військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_4 та командиру взводу матеріального забезпечення 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 перевірити використання паливно-мастильних матеріалів використаних у частині.
		 
		За результатами вищевказаної перевірки було встановлено недостачу паливно - мастильних матеріалів (бензину марки А-95 та ДТ) на суму понад 16 000 грн.
		 
		З метою приховування недостачі палива та уникнення відповідальності, командиром 2 стрілецького батальйону військової частини № НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та заступником командира 2 стрілецького батальйону з матеріально - технічного забезпечення військової частини № НОМЕР_1 майором ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якими укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб офіцерського складу від 02.08.2013 та від 23.06.2016 відповідно (терміном на 5 років), завдані збитки було відшкодовано за їх власний рахунок.
		 
		Таким чином, виявлена нестача не була включена до акту № 2 від 27.11.2017 річної інвентаризації військової частини № НОМЕР_1 проведеної ГУ ГІГ України.
		 
		Як надалі зазначається в обвинувальному акті відносно ОСОБА_4 , маючи на меті одержати неправомірну вигоду - повернути свої грошові кошти, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , діючи умисно, повідомили відповідальну за паливно-мастильні матеріали вказаної військової частини № НОМЕР_1 особу - командира взводу матеріального забезпечення 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 прапорщика ОСОБА_7 , що йому необхідно з власних коштів повернути їм грошові кошти у сумі 16 000 грн., які вони поклали за нього, оскільки він виконував їхні накази з приводу списання паливно-мастильних матеріалів (бензину А-95 та ДТ), на що останній відмовився.
		 
		У зв`язку із відмовою ОСОБА_7 від виконання вищевказаної вимоги, протягом листопада 2017 року - квітня 2018 року ОСОБА_4 , діючи умисно, використовуючи службове становище, погрожував притягнути до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_7 , крім того, погрожував застосувати до нього насильство, систематично вимагав в останнього грошові кошти.
		 
		Вказані дії виразилися у тому, що ОСОБА_4 почав систематично казати, щоб ОСОБА_7 компенсував йому вказані гроші, які він та ОСОБА_6 , начебто поклали за нестачу палива, оскільки ОСОБА_7 є матеріально відповідальною особою. У подальшому почалися систематичні погрози щодо застосування до нього дисциплінарних стягнень, проведення службових розслідувань за надуманими фактами і, як наслідок, звільнення зі служби. Разом з цим, ОСОБА_4 почав погрожувати фізичною розправою. Крім того, останній неодноразово казав, що борг перепродадуть злочинцям, погрожували родині ОСОБА_7 та вчиняв багато інших дій, спрямованих на отримання від останнього 16 000 грн.
		 
		У зв`язку із відмовою ОСОБА_7 від виконання вищевказаної вимоги добровільно, протягом листопада 2017 року - квітня 2018 року (більш точного часу встановити органом досудового розслідування не надалося можливим), знаходячись на території військової частини № НОМЕР_1 Національної Гвардії України, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи службове становище, систематично, неодноразово вимагав від ОСОБА_7 передачі йому грошових коштів в сумі 16000 грн. погрожуючи при цьому притягненням останнього до дисциплінарної відповідальності, проведенням службових перевірок з надуманих підстав і, як наслідок, послідуючим звільненням зі служби, а також погрожував застосувати фізичне насильство.
		 
		Усі погрози,як застосуванняфізичного насильстватак іобмеження йогоправ ізаконних інтересівзі сторонизаступнику командира2стрілецького батальйонуз матеріально-технічного забезпеченнявійськової частини№ НОМЕР_1  ОСОБА_4 ,висловлені напротязі листопада2017року -квітня 2018року ОСОБА_7 сприймав якреальні,тому 03.04.2018р.,о 13годині 50хвилин,у під`їзді АДРЕСА_4  ОСОБА_4 реалізовуючи свійзлочинний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди поєднаний з її вимаганням та з погрозою насильства до підлеглого військовослужбовця, діючи умисно, отримав від свого підлеглого - командира взводу матеріального забезпечення 2 стрілецького батальйону військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_7 , грошові кошти у сумі 16 000 грн., в якості винагороди за втрату паливно- мастильних матеріалів частини на таку ж суму.
		 
		Після цього ОСОБА_4 було затримано співробітниками правоохоронного органу.
		 
		Орган досудового розслідування вважає, що вказані злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно правильно кваліфікувати за ч. 3ст.368 КК України, як одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
		 
		Суд констатує, що у судовому засіданні сторонам було забезпечено дотримання передбаченогост. 22 КПК Україниправа, щодо змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості.
		 
		Прокурор вважав такими, що підтверджують винуватість обвинуваченого за ч.3 ст.368 КК України наступні докази надані суду, які були досліджені судом під час судового розгляду провадження.
		 
		Витяги з ЄРДР від 07 та від 20.12.2017 року за правовою кваліфікацією ч.3 ст.368 та ч.3 ст.191 КК України
		 
		Інформування прокурора про виявлені злочини, вчинені за ч.3 ст.368, ч.3 ст.191, ч.2 ст.366 КК України військово-посадовцями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
		 
		Заява ОСОБА_7 про вчинення вимагання у нього ОСОБА_8 та ОСОБА_9 грошових коштів у сумі 16000грн.
		 
		Довідка про прийняття вказаної заяви ОСОБА_7 .
		 
		Заява ОСОБА_7 якою він не заперечує про проведення за йогу участі НСРД
		 
		Інформування слідчого про ПІБ учасників кримінального провадження, наявні у них транспортні засоби, номери телефонів, якими вони користуються, тощо
		 
		Протокол огляду та вручення грошових коштів від 03.04.18 (т.1 а.с. 63-65), складений оперуповноваженим 5 управління ГУ ВКР ДКР СБ України ОСОБА_10 , відповідно до якого в присутності свідка ОСОБА_7 в присутності понятих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 проведено огляд грошових купюр ВА 3955499, ВГ 7971257, СГ 3999806, ФД 1110163, ЗИ 5087990, ФД 8504109, ЛД 6171503, ФБ 6483072, МА 6352637, СЗ 5625123, ФД 5478509, ФЖ 3485192, ЗД 3958743, УИ 5739231, СД 6757933, ФБ 7733917, ЗД 9398910, БР 1073601, ВЖ 8894367, СБ 6643302, УИ 6105529, ФГ 9355280, ФД 5466032, ВА 2183375, ФЗ 1230224, ЗЗ 3339493, ФД 8896978, СЗ 1642685, ВХ 2373097, ЛИ 5772955, ЛЗ 4951395, ВЗ 7084235, на які за допомогою аерозолю «Препарат промінь-1» нанесено речовину, яка при освітленні ультрафіолетовим свіченням люмінесціює яскравим жовто-зеленим кольором, та які передано свідку ОСОБА_7 .
		 
		Протокол за результатами проведення негласного розшукового заходу (дії) від 13.03.18, розпочатого о 16.00 г. 12.03.18 та закінченого о 17.30 г. 12.03.18р., яким зафіксовано розмови ОСОБА_6 в період із 12.01.18 по 03.03.18.
		 
		Протокол за результатами проведення негласного розшукового заходу (дії) від 13.03.18, розпочатого о 16.20 г. 12.03.18 та закінченого о 17.30 г. 12.03.18р., яким зафіксовано розмови ОСОБА_4 в період із 12.01.18 по 03.03.18., в тому числі й зі свідком ОСОБА_7 під час спілкування з яким ОСОБА_9 висловлюв обурення та невдоволення поведінкою ОСОБА_13 щодо повернення грошових коштів, допускав у спілкуванні нецензурну лайку, погрози, й т.і.
		 
		Протокол за результатами НСРД від 06.04.2018року, яким зафіксовано, як 03.04.2018 року, в період часу з 11.20 год до 12.45 год., ОСОБА_9 зустрівся з ОСОБА_13 , та останній передав ОСОБА_9 16000грн. При цьому, в місці отриманні грошей ОСОБА_4 телефонує ОСОБА_8 та за змістом розмови повідомляє останнього про отримання боргу від ОСОБА_13 в повному об`ємі, з урахуванням коштів, які надавалися й особисто ОСОБА_8 .
		 
		Оптичні диски за інв. № 293,294,300,310 якими зафіксований зміст та перебіг інформації та обставин, отриманих внаслідок проведення НСРД.
		 
		Протокол огляду місця події від 03.04.2018 року, з оптичним диком, якими, у присутності понятих, зафіксовано вилучення у ОСОБА_4 отриманих від Конигіна «помічених» грошових кощтів у сумі 16000грн та мобільний телефон ОСОБА_9 . При цьому ОСОБА_9 в місці проведення вказаної слідчої процесуальної дії повідомив правоохоронців, що вказані гроші він отримав від ОСОБА_13 в зв`язку з тим, що в 2017 році надавав останньому позику на зазначену суму.
		 
		Протокол освідування особи від 03.04.2018 року, яким зафіксовано наявність на руках ОСОБА_4 слідів світіння, відібранні змиви з рук, а зразки опечатані.
		 
		Протокол обшуку в.ч.3024 НГ України від 03.04.2018р. під час проведення якого у присутності понятих були вилучені особові справи, в т.ч. й ОСОБА_4 , , документи фінансового характеру, журнали реєстрації, книги обліку, тощо, та протоколи огляду вказаної документації від 19.05., 18.05., 15.05., 24.05.2018 року.
		 
		Постанова від 04.04.2018 року про визнання речовими доказами мобільного телефону вилученого у ОСОБА_4 , та грошових коштів в сумі 16000грн., а також постанова суду від 05.04.2018 року про арешт зазначеного майна та грошових коштів. 
		 
		Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 04.04.2018 року, та повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від тієї ж дати, із зазначенням, що ОСОБА_4 є підозрюваним за ч.3 ст.368 КК України.
		 
		Висновок експерта № 1/8.14/1525 від 18.04.2018 року, яким встановлена спільна родова приналежність слідів спеціальних хімічних речовин з люмінісценсією жовтого кольору в УФ променях виявлених на грошових коштах в сумі 16000грн та на ватних тампонах зі змивами з рук ОСОБА_4 .
		 
		Висновок експерта № 42 від 21.05.2018 року, яким встановлена наявність в мобільному телефоні, вилученому у ОСОБА_4 наявної та видаленої історії дзвінків з абонентом Конигіним № 0660310576
		 
		Висновок експерта № 28/2.3/260 від 10.05.2018 року, яким встановлено, що грошові кошти у банкнотах номіналом 500 грн /із зазначенням серії, номеру, року випуску/ на суму 16000грн є офіційними грошовими знаками України.
		 
		Протокол від 22.06.2018 року про надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
		 
		Крім того, на переконання прокурора, винність обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.3 ст.368 КК України підтверджується й показаннями таких свідків.
		 
		СвідокОСОБА_14 підтвердила, що 03.04.18 р., коли вона гуляла в районі «Хімзавод» м.Павлоград, до неї підійшов працівник поліції, який запросив бути присутньою у якості понятої при проведенні слідчих дій. По вул.Садовниченка, у вказаному районі, за її участі та у присутності ще одного свідка, ОСОБА_13 передав 16000 грн. обвинуваченому ОСОБА_4 , які, в їх присутності, були у нього вилучені працівниками правоохоронних органів.
		 
		Аналогічні показання надала суду й свідок ОСОБА_15 
		 
		Також за клопотанням прокурора в судовому засіданні в судовому засіданні були оглянуті грошові кошти в загальній сумі 16000 грн., номера купюр яких та номінали банкнот повністю співпадають з тими, що були помічені та видані свідку Конигіну, та вилучені у обвинуваченого ОСОБА_4 .
		 
		Разом з тим, обвинувачений та інші свідки кримінального правопорушення надали суду наступні показання, щодо природи походження відносин між обвинуваченим ОСОБА_9 та свідком ОСОБА_13 , а також щодо умов, причин та наслідків передачі грошових коштів останнім обвинуваченому.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_4 не визнав свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та показав, що станом на листопад 2017 року він перебував на посаді командира 2-го стрілецького батальйону з матеріально-технічного забезпечення в.ч.3024. У вказаній військовій частині проходив службу й командир взводу матеріального забезпечення 2-го стрілецького батальйону й прапорщик ОСОБА_7 .
		 
		Напередодні перевірки їх військової частини керівництвом Національної Гвардії України, в листопаді 2017 року було з`ясовано, що у матеріально-відповідальної особи  прапорщика ОСОБА_7 на складі пального виявлена його нестача, загалом на 16000грн. На нараді у комбата Степаницького, за участю представників певних підрозділів, прапорщик ОСОБА_7 не зміг надати вичерпних пояснень з приводу обставин виявленої нестачі пального, та повідомив про відсутність у нього наразі грошових коштів, аби покрити виявлену нестачу. В зв`язку з цим, з метою, аби перевірка військової частини вищестоячим командуванням не виявила вказаний недолік, він особисто, та комбат ОСОБА_8 на власні кошти, 9 та 7 т. грн. відповідно, загалом на 16000грн., придбали пальне, якого не вистачало, та покрили за прапорщика ОСОБА_13 допущену ним вказану нестачу. При цьому прапорщик ОСОБА_13 завірив їх, що вказаний борг поверне їм згодом.
		 
		В подальшому, після перевірки, прапорщик ОСОБА_13 відмовлявся повертати вказаний борг, в зв`язку з чим, під час особистого спілкування або телефоном, з метою повернути свої гроші, він допускав висловлювання на його адресу з використанням нецензурної лексики, погроз, виказував своє невдоволення, обурення, тощо. Конигін тривалий час не повертав вказаний борг, а у квітні 2018 року, під час повернення вказаних коштів, його затримали працівники правоохоронних органів, та вилучили «помічені» 16000грн.
		 
		Вважає, що відповідно до його посадових обов`язків він жодним чином не міг впливати на прапорщика ОСОБА_13 , оскільки останній не перебував у прямому підпорядкуванні до нього, що унеможливлювало накладення на нього стягнень, притягнення до відповідальності, проведення службових розслідувань й т.і., а всі його дії, по відношенню до ОСОБА_13 були пов`язані лише з метою повернути надані у борг власні кошти, завдяки яким була покрита нестача палива на складі Конигіна, що була допущена останнім. 
		 
		Свідок ОСОБА_16 показав суду, що він проходить військову службу у в.ч. НОМЕР_1 , є матеріально-відповідальною особою, та знайомий із обвинуваченим ОСОБА_4 , який раніше був його начальником, оскільки він був командиром господарчого взводу ВЧ НОМЕР_1 , а обвинувачений був заступником командира батальйону з матеріального забезпечення. Між ними були службові відносини. 
		 
		В листопаді 2017 року військову частину перевіряла комісія з Нацгвардії, в зв`язку з чим обвинувачений та комбат ОСОБА_8 за власний кошт, на суму 16000грн., купили паливо, якого, як виявилось, не вистачало у нього на складі. За нестачу палива відповідав особисто він, як начальник складу. Після перевірки вказані особи повідомили його, що особисто він винен повернути їм їх власні кошти, та з кінця листопада стали у нього їх требувати. Загалом обвинувачений вимагав повернення вказаних грошових коштів у нього з грудня 2017р по квітень 2018р., нагадуючи про його провину у нестачі пального на складі, зазначаючи, що у нього можуть бути неприємності по службі у вигляді позбавлення премії, дисциплінарного стягнення, звільнення, тощо, його вивезуть у ліс, передадуть борг іншим, й т.і. Про данні факти він повідомив правоохоронні органи, та в квітні 2018 року під контролем передав помічені 16000грн обвинуваченому ОСОБА_9 . 
		 
		Також свідок ОСОБА_7 повідомив, що коли він отримував пальне на склад, то де-яка частина пального йшла на інші потреби керівництва батальону. Зокрема, комбат ОСОБА_8 брав зі складу бензин, та наказував списувати пальне за рахунок виїзду автомобілів. Натомість, обвинувачений ОСОБА_9 особисто ніколи не вилучав у нього зі складу пальне, хоча водій обвинуваченого декілька разів отримував у нього пальне, начебто, за для самого обвинуваченого. Разом з тим документально цей факт він підтвердити не може, та з доповіддю про нестачу пального на складі він ні до кого не звертався, в зв`язку з тим, що видавав паливо не офіційно та згодом списував його.
		 
		Додав, що на його думку, в данному випадку мова йшла не про хабар, а про вимагання коштів, а обвинувачений ОСОБА_4 сплатив гроші за нестачу палива на його складі, оскільки, таким чином відстоював честь військової частини, яка перевірялась вищим керівництвом. 
		 
		Вказав, що відповідно до його посадової інструкції він безпосередньо підпорядковується командиру батальйону. Вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 мав право застосовувати до нього дисциплінарні стягнення, оскільки, питання про застосування дисциплінарних стягнень вирішує командир батальйону, а ініціювати це питання може будь-який військовослужбовець. 
		 
		Також свідок ОСОБА_7 надав свідчення про те, що, якщо б комісія з Нацгвардії виявила у нього на складі нестачу палива, то він поніс би відповідальність. Цю проблему вирішили комбат та обвинувачений шляхом повернення палива, яке вони придбали на склад за власний кошт. При цьому останні питали у нього, чи буде він відшкодовувати спричинену шкоду, на що він відповів їм, що прийдеться це зробити.
		 
		На питання захисту свідок ОСОБА_7 уточнив, що про факт нестачі у нього на складі пального за 2017 рік йому стало відомо за 1-2 місяці до інвентаризації, але він не склав про це відповідний рапорт…
		 
		Допитаний у якості свідка ОСОБА_6 повідомив суду, що він знайомий із обвинуваченим ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_7 .. Обвинувачений займав посаду заступника командира батальйону з матеріально-технічного забезпечення, а свідок ОСОБА_13 був командиром господарчого взводу. Відносини між ними були службові.
		 
		В 2017 році, перед приїздом командуючого Національної Гвардії України обвинувачений ОСОБА_4 повинен був перевірити наявність технічних і матеріальних засобів, які знаходились у підпорядкуванні. В подальшому обвинувачений ОСОБА_4 доповів, що було виявлено нестачу приблизно 500 літрів бензину і 300 літрів дизельного палива. Після цього були зібрані всі водії, оскільки спочатку вважали, що відбулася помилка у їх записах. Коли перевірили, то виявили, що все відповідало путьовим листам, але нестача палива існувала. Свідок ОСОБА_7 мав би доповідати йому про нестачу пального, як матеріально-відповідальна особа за цей напрямок, однак він цього не зробив, тому він прийняв рішення доповісти про нестачу керівництву, однак свідок ОСОБА_7 попросив його не доповідати про це керівництву, та повідомив, що він сам покриє нестачу пального.
		 
		На час перевірки ОСОБА_13 не покрив нестачу палива, тому, аби перевірка з Нацгвардії України не виявила нестачу пального у військовій частині, він поїхав додому та взяв із зарплатної картки дружини 7000 грн., а ОСОБА_9 поклав власних 9 000 грн., якими вони покрили нестачу пального за власний кошт. На це свідок ОСОБА_7 казав, що у нього наразі немає грошей і що ці гроші він їм поверне згодом.
		 
		Надалі свідок ОСОБА_7 прийняв куплене на їх гроші пальне та використовував його у своїй службовій діяльності, повідомляючи, що згодом поверне гроші за отримане пальне. Разом з тим, коли він отримав заробітну плату то сказав, що не буде повертати їм гроші.
		 
		Додав, що він, як комбат, міг би позбавити премії свідка ОСОБА_7 , доповісти керівництву, тощо, однак цього не робив. Останній знаходився у його підпорядкуванні, та у підпорядкуванні командира частини. В свою чергу, обвинувачений ОСОБА_9 не був прямим командиром для ОСОБА_13 . Він міг відповідними рапортами доповідати про певні події, але особисто не мав права вирішувати дисциплінарні питання відносно свідка ОСОБА_7 , приймати рішення про його звільнення, тощо.
		 
		Також свідок ОСОБА_6 пояснив, що після виявлення нестачі палива свідок ОСОБА_7 просив його та обвинуваченого ОСОБА_4 не доповідати про це керівництву військової частини, оскільки відносно нього у такому випадку було б призначено службове розслідування з прийняттям відповідних рішень. Також вказав, що у разі підтвердження нестачі стягнення отримали б усі. Свідок ОСОБА_7 боявся наслідків виявлення нестачі палива у нього, тому просив позичити йому гроші для купівлі палива, при цьому, свідок ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_17 погодились на прохання свідка ОСОБА_7 надати йому гроші для придбання палива, а свідок ОСОБА_7 склав боргову розписку про те, що зобов`язується повернути їм 16000 грн.
		 
		На питання прокурора свідок ОСОБА_6 зазначив, що в подальшому свідок ОСОБА_7 почав відмовлятись повертати їм борг, казав, що нічого не знає і не буде віддавати гроші, а також почав провокувати на неприязні відносини. Це проявлялося у тому, що він відмовлявся прибирати сміття на території автопарку та нічого не хотів робити на службі. Йому відомий випадок, коли обвинувачений ОСОБА_4 на адресу свідка ОСОБА_7 виражався нецензурною лайкою.
		 
		На його переконання гроші, які були вилучені у ОСОБА_4 є поверненням боргу з боку ОСОБА_7 .
		 
		Свідок ОСОБА_18 підтвердив суду, що в 2017 році він проходив службу у військовій частині на посаді командира авто відділення. Напередодні перевірки з Нацгвардії України їх, у тому числі й Конигіна, як командира господарського взводу, зібрав підполковник ОСОБА_8 . Присутнім був і майор ОСОБА_9 . На зборах було повідомлено, що у Конигіна на складі виявлена нестача палива. Останній був матеріально-відповідальною особою. Його попрохали надати документи на підтвердження витраченого пального. На це він не надав вичерпної відповіді, та став казати, що у нього мала дитина, та наразі у нього відсутні кошти покрити нестачу. Також ОСОБА_13 прохав їх купити пальне на склад за власний кошт, аби перевірка не виявила нестачу пального, та завірив, що гроші він поверне згодом. Гроші на той час у загальній сумі 16000грн дали підполковник ОСОБА_8 та майор ОСОБА_9 . Він особисто на ці гроші поїхав та купив пальне, яке привіз до військової частини та передав на склад прапорщику ОСОБА_13 .
		 
		На переконання суду, в результаті дослідження, аналізу та оцінки всіх перевірених судом доказів, вищевказане обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_4 за ч.3 ст.368 КК України не знайшло свого підтвердження, за таких підстав.
		 
		Відповідно до ч.1ст. 91 КПК Україниу кримінальному провадженню доказуванню підлягають подія кримінального правопорушення ( час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушення, а також розмір судових витрат; обставини, які впливають на ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; тощо.
		 
		Згідно ч.1ст. 92 КПК Україниобов`язок доказування обставин, передбаченихст. 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора.
		 
		За приписами ст.11 КК України, злочином є суспільно небезпечне, винне діяння особи, вчинене суб`єктом злочину, яке має склад злочину.
		 
		Кримінальним Кодексом України визначено, що склад злочину, передбачений ч.3 ст.386 КК України буде наявним лише в тому разі, коли службова особа, яка займає відповідальне становище, використовуючи при цьому своє службове становище, одержує неправомірну вигоду за вчинення нею в інтересах того, хто надає таку неправомірну вигоду, будьякої дії, поєднуючи свої дії з вимаганням неправомірної вигоди.
		 
		Обвинувальним актом обвинуваченому ОСОБА_4 інкримінується саме вчинення зазначеного злочину, передбаченого ч.3 ст.386 КК України.
		 
		За ч.3 ст.368 КК України підтримував державне обвинувачення й прокурор у справі.
		 
		Відповідно дост. 94 КПК Українисуд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняттявідповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		 
		Статтею 17 КПК Українизакріплено презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини.
		 
		Надаючи суду письмові докази, перелік та зміст яких наведений вище, та докази у вигляді показань свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 щодо фіксування отримання обвинуваченим від свідка ОСОБА_13 грошових коштів у сумі 16000грн., державне обвинувачення у справі залишило по за увагою, що увесь масив та зміст наданих суду доказів свідчать лише про те, що свідок ОСОБА_7 звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою про вимагання у нього обвинуваченим грошових коштів, з приводу чого було проведено комплекс процесуальних дій, в тому числі й негласних слідчих розшукових, направлених на фіксування поведінки обвинуваченого, та про проведення процесуальних заходів з приводу передачі грошових коштів від свідка до обвинуваченого, отримання коштів обвинуваченим, фіксації цієї події, та проведення низки експертиз, якими встановлено докази отримання обвинуваченим грошових коштів у сумі 16000 грн від свідка ОСОБА_13 , тощо.
		 
		Разом з тим, обов`язковою умовою об`єктивної сторони складу інкримінованого ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України є наявність у винної особи дій, вчинених з використанням наданої їй влади чи службового становища, метою яких є отримання саме неправомірної вигоди.
		 
		Натомість, жоден з наведених вище доказів, наданих суду на підтвердження винуватості ОСОБА_4 за ч.3 ст.368 КК України не свідчить про те, що ОСОБА_4 , як службова особа, яка займає відповідальне становище, використовував своє службове становище та отримав неправомірну вигоду за вчинення нею в інтересах свідка ОСОБА_7 , хоча б будьякої дії, поєднуючи при цьому свої дії з вимаганням неправомірної вигоди.
		 
		Крім того, винна особа, вчиняючи злочин, передбачений ч.3 ст.368 КК України, з суб`єктивної сторони, має усвідомлювати та розуміти неправомірність своїх дій, направлених саме на отримання неправомірної вигоди, а не на повернення власних коштів, наданих раніше у борг. 
		 
		Саме про боргові відносини між обвинуваченим та свідком ОСОБА_13 зазначають у своїх показаннях очевидці підстав виникнення таких відносин  свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_21 , обвинувачений ОСОБА_9 , й, власне, свідок ОСОБА_13 . 
		 
		Суд не находить законних підстав вважати показання вказаних осіб надуманими, вигаданими, не правдивими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки вони є послідовними, узгодженими між собою та не суперечать одне одному, а тому приймає їх як докази невинуватості обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні корупційного злочину. 
		 
		Отже, висновки органу досудового розслідування та позиція державного обвинувачення під час судового розгляду справи про те, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений саме ч.3 ст.368 КК України  є нічим іншим, ніж припущенням, оскільки данні висновки ґрунтуються тільки на встановленому факті висунутих обвинуваченим свідку ОСОБА_13 вимог та погроз щодо повернення грошових коштів та, власне, отримання вказаних коштів обвинуваченим ОСОБА_9 під контролем правоохоронних органів, без з`ясування та підтвердження доказами наявності в діях винної особи об`єктивної сторони злочину, що передбачений ч.3 ст.368 КК України та суб`єктивного ставлення обвинуваченого до дій, що їм були вчинені.
		 
		У відповідності до ч.3ст. 373 КПК Україниобвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення
		 
		Відповідно до ч.1 п.3 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		 
		Статтею 17 КПК Українивстановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		 
		Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		 
		Відповідно до змісту вказаних норм Законів суд тлумачить усі сумніви щодо можливої причетності обвинуваченого ОСОБА_4 до утворення частини нестачі палива на складі матеріально-відповідальної особи прапорщика ОСОБА_7 , а також щодо отримання обвинуваченим ОСОБА_4 грошових коштів від ОСОБА_13 в сумі 1600грн. саме в якості винагороди за втрату паливно-мастильних матеріалів на таку ж суму, як про це зазначено в обвинувальному акті, - на користь обвинуваченого ОСОБА_4 .
		 
		При цьому суд враховує, що досліджені у справі докази, встановлені та вивченні під час судового розгляду обставини справи свідчать на користь позиції обвинуваченого та його захисника, про те, що у даному конкретному випадку йдеться не про кримінально карані дії обвинуваченого, передбачені ч.3 ст.368 КК України, а про дії обвинуваченого ОСОБА_4 , які були пов`язані з передачею власних грошових коштів свідку ОСОБА_7 у борг, з метою покрити останнім напередодні перевірки їх військової частини нестачі матеріальних цінностей, що була допущена останнім на ввіреному йому складі, та послідуючих дій, пов`язаних з витребуванням обвинуваченим ОСОБА_4 у свідка ОСОБА_7 повернення власних грошових коштів.
		 
		Натомість, посадова особа органу досудового розслідування, під час встановлення та з`ясування обставин у кримінальному провадженні витлумачила діяння обвинуваченого у спосіб, який співпадає з його неправильним розумінням та суперечить точному змісту, та всупереч дійсним обставинам справи помилково кваліфікувала дії обвинуваченого за ч.3 ст.368 КК України, залишивши по за увагою той факт, що у даному конкретному випадку між обвинуваченим ОСОБА_9 та свідком ОСОБА_13 з приводу витребування обвинуваченим у свідка повернення власних грошових коштів наданих раніше у борг склалися не службові, а особисті відносини, що, в свою чергу, унеможливлює настання відповідальності за ч.3 ст.368 КК України.
		 
		Звертає на себе увагу й той факт, що посадові обов`язки обвинуваченого ОСОБА_4 не надавали останньому право на застосування дисциплінарних, чи будь-яких інших стягнень відносно свідка ОСОБА_7 , проводити службові перевірки чи розслідування щодо останнього, вирішувати питання про його звільнення, тощо. 
		 
		При цьому той факт, що подібні відносини відбувалися та розвивалися, у тому числі, й на території військової частини, між особами, які мають різні військові звання, посади, рівень підпорядкованості, відповідальності, тощо, для кваліфікації дій саме за ч.3 ст.386 КК України не мають жодного значення, оскільки мали цивільно-правову природу, пов`язану з наданням однією особою іншій особі грошових коштів у борг за для відшкодування спричиненої на робочому місті шкоди, та подальшими вимогами, пов`язаними з поверненням цих коштів.
		 
		Під час судового розгляду справи представник держаного обвинувачення вказане обвинувачення відносно ОСОБА_4 не змінював, нового обвинувачення не пред`являв,та доказів на його підтвердження суду не надавав. 
		 
		Зазначена обставина, у відповідності до правової позиції, що викладена в судовому рішенні колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі №243/1573/17, унеможливлює перекваліфікацію дій винної особи на іншу статтю КК України за ініціативою суду.
		 
		Поруч із зазначеним суд враховує, що наданий прокурором витяг щодо руху досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_9 з ЄРДР та копія постанови від 19.02.2018 року про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення органу досудового розслідування в особі Управління СБУ в Дніпропетровській області спростовує позицію сторони захисту про те, що справа за обвинуваченням ОСОБА_4 розслідувалася не уповноваженою на те особою
		 
		Також, суд враховує, що зі змісту рішень Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (п. 45), у справі «Авшар проти Туреччини» (п. 282), у справі «Веренцов проти України» (п.86), що є частиною національного законодавства України випливає, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність. Обвинувальний вирок може бути ухвалений тільки при умові надання стороною обвинувачення достатньої сукупності достовірних доказів, якими обґрунтовується доведеність всіх обставин, які підлягають встановленню у конкретному кримінальному провадженню. Винуватість обвинуваченого повинна бути доказана з переконливістю та безсумнівністю і підтверджена сукупністю належних, допустимих та достовірних (безсумнівно істинних) доказів.
		 
		За наведених вище обгрунтувань, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
		 
		За таких обставин обвинувачений ОСОБА_4 має бути виправданий за відсутністю в його діях складу зазначеного кримінального правопорушення, згідно п.3 ч.1ст. 373 КПК України.
		 
		Процесуальні витрати у зв`язку з ухваленням виправдувального вироку не стягуються з обвинуваченого ОСОБА_4 .
		 
		Доля речових доказів має бути вирішена у відповідності дост.100 КПК України.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373,374 КПК України, суд,
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_4 визнати не винуватим, у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та виправдати за відсутністю в його діях складу зазначеного кримінального правопорушення.
		 
		Накладений увалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 квітня 2018 року арешт на мобільний телефон iPhone-6 IMEI: НОМЕР_2 та грошові кошти загальною сумою 16000грн., купюрами номіналом 500 грн кожна з серією та номером ВА 3955499, ВГ 7971257, СГ 3999806, ФД 1110163, ЗИ 5087990, ФД 8504109, ЛД 6171503, ФБ 6483072, МА 6352637, СЗ 5625123, ФД 5478509, ФЖ 3485192, ЗД 3958743, УИ 5739231, СД 6757933, ФБ 7733917, ЗД 9398910, БР 1073601, ВЖ 8894367, СБ 6643302, УИ 6105529, ФГ 9355280, ФД 5466032, ВА 2183375, ФЗ 1230224, ЗЗ 3339493, ФД 8896978, СЗ 1642685, ВХ 2373097, ЛИ 5772955, ЛЗ 4951395, ВЗ 7084235 - скасувати.
		 
		Речові докази : 
		 
		- мобільний телефон iPhone-6 IMEI: НОМЕР_2  повернути ОСОБА_4 за належністю; 
		 
		- грошові кошти загальною сумою 16000грн., купюрами номіналом 500 грн кожна з серією та номером ВА 3955499, ВГ 7971257, СГ 3999806, ФД 1110163, ЗИ 5087990, ФД 8504109, ЛД 6171503, ФБ 6483072, МА 6352637, СЗ 5625123, ФД 5478509, ФЖ 3485192, ЗД 3958743, УИ 5739231, СД 6757933, ФБ 7733917, ЗД 9398910, БР 1073601, ВЖ 8894367, СБ 6643302, УИ 6105529, ФГ 9355280, ФД 5466032, ВА 2183375, ФЗ 1230224, ЗЗ 3339493, ФД 8896978, СЗ 1642685, ВХ 2373097, ЛИ 5772955, ЛЗ 4951395, ВЗ 7084235- залишити ФІНВ УСБУ у Дніпропетровській області. 
		 
		Вирок може бути оскаржено до Дніпровського Апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в строк тридцять днів з дня його проголошення.
		 
		 
		 
		 
		СУДДЯ ОСОБА_22 .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...