Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/16746/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Розбій.
Надіслано судом: 30.11.2021. Зареєстровано: 01.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2021.
Дата набрання законної сили: 24.08.2023
Результат оскарження 06.02.2024 Касаційний кримінальний суд Верховного Суду: змінено рішення суду першої та апеляційної інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/761/1681/2021
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018100100003181

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/16746/18
		Провадження №1-кп/761/1681/2021 
		 
		В И Р О К 
		іменем України
		 
		30 листопада 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
		 
		   головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря ОСОБА_2 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12018100100003181щодо
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бережани Тернопільської області, українця, громадянина України, одруженого, маючого неповнолітню дитину, із середньою спеціальною освітою, працюючого в ТОВ «МВК ГІСКОН», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 21.12.2007 року за вироком Березанського міського суду Київської області за ч. 1 ст. 187; ч. 3 ст. 152; ч. 2 ст. 153 КК України, до позбавлення волі на строк 11 років, звільнений 08.08.2017 року умовно-достроково на невідбутий термін 3 місяці 3 дні,
		 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 152 КК України, 
		 
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурорів     ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		потерпілої     ОСОБА_8 
		обвинуваченого     ОСОБА_3 
		захисників         ОСОБА_9 , ОСОБА_10 
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Обвинувачений ОСОБА_3 , будучи раніше судимим 21.12.2007 року Березанським міським судом Київської області за ч. 1 ст. 187; ч. 3 ст. 152; ч. 2 ст. 153 КК України, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, вчинив нове кримінальне правопорушення за наступних обставин.
		Так, у невстановлених часі та місці, у обвинуваченого виник умисел на вчинення зґвалтування, для чого, зайшовши на Інтернет-ресурс «OLX», з метою відшукання об`єкта для вчинення злочину, знайшов оголошення потерпілої ОСОБА_8 щодо пошуку роботи офіціантки. 
		Вивчивши профіль потерпілої ОСОБА_8 в соціальній мережі та оцінивши молодий вік останньої, обвинувачений ОСОБА_3 вирішив викликати ОСОБА_8 на зустріч, під виглядом проходження співбесіди, представившись працівником кафе. 
		18.03.2018 року, о 12 год. 24 хв., ОСОБА_3 зателефонував на мобільний телефон потерпілої ОСОБА_8 та запропонував останній зустрітися біля станції метро «Сирець» Шевченківського району м. Києва під виглядом подальшого проходження співбесіди щодо влаштування на роботу, на що потерпіла ОСОБА_8 , будучи введеною в оману, погодилася. 
		Цього ж дня, 18.03.2018 року, приблизно о 18 год. 00 хв., обвинувачений ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний намір, направлений на вчинення зґвалтування, зустрівся із потерпілою ОСОБА_11 біля станції метро «Сирець» Шевченківського району м. Києва, після чого, з метою подальшого вчинення зґвалтування запропонував потерпілій пройтися до приміщення кафе через неосвітлену частину паркової зони.
		У подальшому, 18.03.2018 року, приблизно о 18 год. 10 хв., продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, направлений на вчинення зґвалтування, ОСОБА_3 пройшов із потерпілою ОСОБА_8 на територію парку «Сирецький гай», приблизно на відстань одного кілометру від проїжджої частини вул. Сальського (Котовського) у м. Києві та, впевнившись, що навколо сторонніх осіб немає і за його діями ніхто не спостерігає, застосував до потерпілої ОСОБА_8 насильницькі дії, а саме: правою рукою охопив шию потерпілої та приставив до неї ніж, після чого, розпочав висловлювати погрози заподіяння тілесних ушкоджень. Потерпіла ОСОБА_8 , сприймаючи дії обвинуваченого як реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, будучи фізично слабшою, підкорилась вимогам останнього та не чинила ніякого опору.
		У подальшому, ОСОБА_3 з метою подолання опору потерпілої ОСОБА_8 та її зґвалтування, повалив останню на землю та почав наносити обома руками удари по обличчю та тулубу, періодично здушуючи потерпілій шию. Крім того, тримаючи у руках ніж та демонструючи його потерпілій, з метою схиляння останньої до вступу в статеві зносини, наніс ножем тілесні пошкодження на внутрішній поверхні правого стегна потерпілої, спричинивши потерпілій синець в правій щічній ділянці, садна на нижній повіці правого ока, лівому крилі носу, на верхній губі зліва, в проекції кута нижньої щелепи зліва, тонкі лінейні садна (два) по внутрішній поверхні правого стегна в нижній третині, які у сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень. 
		Однак, з причин, що не залежали від волі та бажання ОСОБА_3 , останній не зміг довести свої злочинні дії до кінця, оскільки потерпіла ОСОБА_8 нанесла удар ногою в область тулуба ОСОБА_3 та, вирвавшись від останнього, покинула місце вчинення кримінального правопорушення. 
		Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 намагався вступити у статеві зносини із застосуванням фізичного насильства (зґвалтування) вчинені повторно, однак з причин, що не залежали від його волі не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, отже вчинив незакінченний замах на згвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, вчиненого повторно, передбачених ч.3 ст.15, ч. 2 ст. 152 КК України.
		Обвинувачений вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.152 КК України не визнав, з цих же підстав не визнав цивільний позов. Зазначив, що він інколи знайомиться з жінками по оголошенням та проводить з ними дозвілля. З цією метою він знайшов оголошення з номером телефону потерпілої, яка повідомила, що шукає роботу. На що він запропонував останній зустрітись, запропонував сумісний відпочинок, повідомив, що в нього є квартира для зустрічі та відпочинку та за проведений з ним час він їй заплатить 2000 грн. На що ОСОБА_12 погодилась та вони домовились про зустріч. В цей же день 18.03.2018 біля 18.00 години вони зустрілись біля станції метро «Сирець» і він запропонував прогулятись по парку. Потерпіла погодилась. Під час прогулянки вони розмовляли на інтимні теми. Коли зупинились, він запропонував останній поїхати на квартиру, де вступити у статеві зносини, за що пропонував заплатити 2000 гривень. Однак ОСОБА_12 не погодилась на цю пропозицію та грубо в нецензурній формі йому відповіла, штовхнувши його. Таку поведінку потерпілої він сприйняв як образу, а тому рукою двічі вдарив її по обличчю від чого остання впала на спину. Потім вона піднялась та спокійно пішла від нього. Окрім двох ляпасів по обличчю інших насильницьких дій, по відношенню до потерпілої не вчиняв. Уважає, що остання його обмовляє, а усі докази сфабриковані. Підтвердив, що біля метро він діставав цигарки та разом з пачкою дістав розкладний ніж, який завжди носить з собою. Уважає, що потерпіла побачила ножа та потім вигадала, що цим ножом їй погрожували та спричинили ушкодження. Після цього випадку він не переховувався, їздив на роботу одним і тим самим маршрутом, не змінював номер телефону. Наголошує на тому, що потерпіла одразу не звернулась до поліції, а за цей час вона могла вигадати історії з замахом на зґвалтування. Висловив свої міркування з приводу того, що вказану статтю йому інкримінують у зв`язку з тим, що не можуть довести розбійний напад, оскільки він не бачив та не зривав золоту прикрасу з шиї потерпілої. 
		Уважає, що його дії невірно кваліфіковані, оскільки замаху на згвалтування він не вчиняв, не торкався її інтимних частин тіла, не оголював статевих органів, не знімав одягу. 
		Зазначив, що досудове розслідування проведено з грубими порушеннями норм КПК. Його затримання було незаконним, докази, що зібрані стороною обвинувачення є недопустимими. Стверджував, що потерпіла його обмовила, бажаючи йому помститись. Стверджував, що він мав намір вступити у інтимні стосунки з потерпілою лише за її згодою, за що пропонував їй кошти у розмірі 2000 грн. та подальше утримання, на що вона погодилась. 
		Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 152 КК України, його винуватість повністю підтверджується сукупністю досліджених в ході судового розгляду доказами. 
		Так, потерпіла ОСОБА_8 , будучи допитаною в судовому засіданні повідомила, що у березні 2018 року в мережі Інтернет на сайті «OLX» виклала об`яву про працевлаштування на роботу офіціанткою. 18.03.2018 року, близько 13 год., до неї зателефонував обвинувачений, який представився менеджером ресторану та запропонував зустрітись для проведення співбесіди та обговорення умов роботи. Вони домовились про зустріч у цей же день, о 16 год. Однак, у неї не виходило зустрітись в обумовлений час, а тому вона спочатку зателефонувала ОСОБА_3 , після чого, написала смс-повідомлення, щоб перенести зустріч на більш пізніший час. На що обвинувачений погодився і вони о 18 год. зустрілись біля станції метро «Сирець». Обвинувачений запропонував прогулятись по парку, вказуючи, що ресторан знаходиться на його території. Дорогою обвинувачений розповідав про роботу офіціантки, повідомив, що в цьому ресторані відпочивають багаті люди, а тому заробіток буде відповідний. Вона відповіла відмовою і сказала, що такі пропозиції їй не підходять. Коли обвинувачений зрозумів, що вона хоче йти від нього, він почав хватати її за руку та тягнути, схопив за шию, здавлюючи її та погрожував, примушуючи йти за ним. Вона злякалась, а тому підкорилась його вказівкам. ОСОБА_13 примусив її стати на коліна, погрожував ножем, примушував до статевого акту. В цей час хотів записати все на телефон, питав місце проживання, дані рідних та батьків, вона благала відпустити її, пообіцявши, що виконає усі його накази. Тоді він сховав телефон. Скориставшись тим, що обвинувачений відволікся, вона зробила спробу втекти, однак ОСОБА_13 повалив її, почав бити, душити, ножем зробив порізи на нозі. Вона намагалась відбитись від нього, захищалась. Потім щось налякало обвинуваченого, можливо хтось йшов, тому що вона почула якийсь шум. І скориставшись цим моментом вона відштовхнула його та почала тікати. По дорозі зустріла жінку, яка показала дорогу до метро. Обличчя в неї було в крові, куртка та брюки розірвані, дома побачила, що немає золотого ланцюжка. Наступного дня вона звернулась до поліції, де розповіла про усі обставини злочину, на що слідчий порекомендував їй написати заяву про розбійний напад. Втім зазначила, що метою нападу на неї ОСОБА_13 не було вчинення розбійного нападу та заволодіння її золотим ланцюжком, який вона можливо втратила під час нанесення їй тілесних ушкоджень обвинуваченим, коли він хватав її за одяг та здавлював руками шию. Уважає, що застосування фізичного насилля до неї з застосуванням ножа було здійснено з метою її залякування та примушення до статевих зносин. Ставлячи її на коліна, обвинувачений чітко висловлював свої наміри на вступ з нею у статеві відносини та вимагав від неї, щоб вона задовольнила його пристрасть оральним способом. 
		Підтримала цивільний позов, просила суд стягнути з обвинуваченого на її користь моральну шкоду у розмірі 52000 грн., матеріальну у розмірі 8200 грн., з яких 6000 грн вартість ланцюжка, 700 грн. вартість пошкоджених джинсів та 1500 грн. вартість куртки. 
		Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди зазначила, що тривалий час перебувала у стресовому стані у зв`язку зі спробою її зґвалтування. Була налякана, тривалий час не ходила до навчального закладу, оскільки побоювалась розправи з боку обвинуваченого, який знав її місце проживання та номер телефону. До цього часу вона не може забути тих негативних емоцій, що супроводжували її стан тривалий час. 
		Вина обвинуваченого окрім показань потерпілої підтверджується сукупністю інших доказів, що досліджені у судовому засіданні, а саме: 
		даними, що містяться у витягу з кримінального провадження № 12018100100003181 від 20.03.2018 року, де заявником значиться ОСОБА_8 , у фабулі вказані обставини протиправних дій ОСОБА_3 18.03.2018 року, приблизно о 18 год. 30 хв., стосовно ОСОБА_8 на території парку «Сирецький Гай», що на вул. Сальського в м. Києві, зокрема, про вчинення ОСОБА_3 погроз застосування насильства небезпечного для життя та здоров`я потерпілої (т.1, а.с. 112). 
		Даними, що містяться у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, зареєстрованого в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Шевченківського УП ГУНП у м. Києві 20.03.2018 року за № 21271 де ОСОБА_8 повідомила, що 18.03.2018 року, приблизно о 18 год. 30 хв., на території «Дендропарку Сирець» на вул. Сальського (Котовського) у м. Києві, невідома особа під погрозою ножа вчинила напад із застосуванням насильства та заволоділа золотим ланцюжком. 
		Отже вказані дані містять інформацію від потерпілої в тому числі й щодо вчинення відносно неї протиправних дій із застосуванням ножа та з застосуванням до неї насильства. 
		Даними, що містяться у протоколі огляду місця події від 20.03.2018 року та фото таблиці до нього, яким зафіксовано місце вчинення злочину щодо потерпілої  та проведено огляд ділянки місцевості на території «Сирецького Гаю», яка знаходиться на відстані одного кілометра від проїжджої частини вул. Сальського (Котовського) в м. Києві. 
		Даними, що містяться у висновку експертного дослідження № 10 від 21.03.2018 року, з яких вбачається, що при судово-медичному дослідженні ОСОБА_8 виявлено: синець  в правій щічній ділянці; садна  на нижній повіці правого ока, лівому крилі носу, на верхній губі зліва, в проекції кута нижньої щелепи зліва; тонкі лінійні садна (два)  по внутрішній поверхні правого стегна в нижній третині.
		Вказані ушкодження у вигляді синця та саден спричинені тупим предметом (предметами), тонкі лінійні садна  гострим предметом (предметами), могли утворитись 18.03.2018 року, внаслідок не менш 7-ми травматичних дій та відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров`я).
		Факт отримання потерпілою ОСОБА_8 тілесних ушкоджень від обвинуваченого ОСОБА_3 об`єктивно підтверджуються висновком експерта № 683/Е від 25.04.2018 року (т.1 а.с.129-132). 
		Так, у даному висновку відображено, що у потерпілої ОСОБА_8 були зафіксовані наступні тілесні ушкодження: синець на правій щічній ділянці; садна на нижній повіці правого ока, лівому крилі носу, на верхній губі зліва, в проекції кута нижньої щелепи зліва; тонкі лінійні садна (два) по внутрішній поверхні правого стегна в нижній третині, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності. 
		Характер та морфологія виявлених ушкоджень у вигляді синця та саден свідчить про те, що вони утворились внаслідок п`яти травматичних дій тупими предметами, характерні властивості яких в ушкодженнях не відобразились; у вигляді тонких лінійних саден  внаслідок двох травматичних дій гострим(ми) предметом(ми); за давністю можуть відповідати вказаному терміну. 
		Отже показання потерпілої щодо вчинення відносно неї насильства з боку обвинуваченого підтверджуються висновками експерта. При цьому механізм нанесення тілесних ушкоджень та їх локалізація, опис яких міститься у висновку експерта узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_8 , що надані нею в судовому засіданні. 
		Аналогічні тілесні ушкодження на обличчі потерпілої зафіксовані й на фотознімках, які були нею долучені під час досудового розслідування (а.с.134-138). 
		Доказами, які вказують на те, що саме обвинувачений є тією особою, яка вчинила злочин відносно потерпілої є протокол пред`явлення особи для впізнання. 
		Так, даними, які містяться у протоколі пред`явлення особи для впізнання від 22.03.2018 року та переглянутому в судовому засіданні диску з відеозаписом цієї слідчої дії підтверджується, що саме обвинувачений ОСОБА_3 є тією особою, яка з метою згвалтування застосувала до потерпілої насильство, в тому числі погрожувала предметом, схожим на ніж.
		Постановою слідчого від 22.03.2018 року, якою диск з відеозаписом слідчої дії - пред`явлення особи для впізнання  визнано речовим доказом (т.1 а.с. 142-144).
		Окрім цього в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 стверджувала, що саме ОСОБА_3 є тією особою, яка намагалась примусити її до вступу в статеві зносини, при цьому залякував її, погрожував ножом, здавлював шию руками, наносила удари руками по тілу та ножем зробив порізи на нозі. 
		Вина обвинуваченого підтверджується й іншими доказами. 
		Даними, що містяться у протоколі огляду місця події від 22.03.2018 року де у присутності двох понятих, в службовому кабінеті № 16 СВ ВП № 2 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві обвинувачений добровільно видав слідчому ОСОБА_14 свій рюкзак чорного кольору з емблемою фірми «Nike».
		Слід зазначити, що фактично цей протокол не є оглядом місця події, а є протоколом огляду речей, що добровільно були видані обвинуваченим. Втім зазначене не є суттєвим порушенням та не тягне за собою наслідків у виді визнання вказаного доказу недопустимим. 
		Так, судом досліджено заяви обвинуваченого ОСОБА_3 , у яких останній не заперечив щодо огляду працівниками поліції власного рюкзака чорного кольору, мобільних телефонів та ножа. Будь-яких даних, які б об`єктивно підтверджували, що вказані заяви, що надавали дозвіл працівникам поліції та слідчим здійснювати огляд його особистих речей були написані під примусом або застосуванням фізичного чи психологічного насильства  судом не встановлено і такі дані відсутні в матеріалах кримінального провадження та не долучались стороною захисту. 
		Так, при огляді рюкзака, що добровільно був наданий обвинуваченим слідчому було вилучено, зокрема, розкладний ніж та два мобільних телефони, вказані дані зафіксовані протоколом огляду предметів від 22.03.2018 року та фототаблицями до нього. 
		В наступному, потерпіла ОСОБА_8 впізнала серед інших мобільний телефон, яким користувався обвинувачений під час події злочину. Вказані обставини зафіксовані у протоколі пред`явлення речей для впізнання від 22.03.2018 року. При цьому потерпіла чітко вказала на особливості даного мобільного телефону, а саме зазначивши, що корпус мав пошкодження, сколи, а екран тріщини захисного скла, при цьому потерпіла вказала на мобільний телефон «Fly», на корпусі якого наявні не глибокі подряпини та сколи пластику, а екран має пошкодження у вигляді тріщин захисного скла. Потерпіла ОСОБА_8 упізнала телефон під № 2  сенсорний мобільний телефон НОМЕР_1 в корпусі з пластику чорного кольору, що був у ОСОБА_13 , який погрожував їй ножем. 
		Окрім того, вина обвинуваченого підтверджується даними, які містяться у протоколі пред`явлення речей для впізнання від 22.03.2018 року та фототаблиці до нього, де під час проведення вказаної слідчої дії потерпіла ОСОБА_8 впізнала серед інших ножів, той самий ніж, який був вилучений у ОСОБА_3 під час огляду місця події від 22.03.2018 року. 
		Під час проведення даної слідчої дії потерпіла вказала на особливості цього ножа, за якими вона його впізнала. Такі ж самі показання при описанні цього ножа потерпіла надавала й у судовому засіданні під час її допиту. 
		Згідно з даними, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 17.04.2018 року та переглянутому в судовому засіданні диску з відеозаписом цієї слідчої дії, старший слідчий СВ № 2 Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_15 , за участю потерпілої ОСОБА_8 , спеціаліста, статиста, у парку «Сирецький Гай» поблизу вул. Котовського провів слідчий експеримент, в ході якого потерпіла ОСОБА_8 на місці події детально розповіла та відтворила обставини, за яких стосовно неї ОСОБА_3 було вчинено протиправні дії. Зокрема, потерпіла ОСОБА_8 вказала, що ОСОБА_16 погрожував їй ножем та примушував її стати на коліна і вступити з ним у статеві відносини оральним способом. 
		Розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, вищезазначені, безпосередньо досліджені докази вважає належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення.
		Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 152 КК України, як незакінчений замах на зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, вчиненого повторно.
		Судом визнається недопустимим доказом  додаток до протоколу огляду від 22.03.2018 (т.1 а.с.153-161)в якому містяться скріншоти з мобільного телефону, який був вилучений у ОСОБА_13 , з перепискою інтимного характери та з зображенням оголеної дівчини, з огляду на те, що суду не надано первинне джерело цього доказу, яким є сам мобільний телефон. Незважаючи на те, що суд надавав достатній час стороні обвинувачення для забезпечення можливості огляду вказаного мобільного телефону безпосередньо у судовому засіданні. Окрім того, вказаний телефон не визнавався речовим доказом.
		Твердження обвинуваченого, що вказаний доказ підтверджує його невинуватість  не відповідає фактичним обставинам справи. Дані, які містяться у смс повідомленнях не підтверджують показання обвинуваченого щодо попередньої переписки с потерпілою ОСОБА_12 про можливість вступу в інтимні стосунки з оплатою наданих послуг. Така переписка ним велась з іншими жінками, і факт такої переписки ніяким чином не спростовує його вину у здійсненні незакінченого замаху на згвалтування потерпілої ОСОБА_12 . 
		Судом також визнається недопустимим доказ протокол огляду місця події від 22.03.2018 року та диск з відеозаписом цієї слідчої дії, а саме, огляду місця мешкання ОСОБА_3 (т.1 а.с.166-168), оскільки огляд приміщення здійснено без ухвали слідчого судді, в порушенням вимог ст.237 КПК України. З цих же підстав визнається недопустимим доказ постанова слідчого від цієї ж дати, якою вилучені речі були визнані речовим доказом. Судом при визнанні доказу недопустимим застосовувася принцип "плодів отруйного дерева». 
		Аналіз інших доказів беззаперечно підтверджує вину ОСОБА_13 у вчинені інкримінованого йому злочині. Вказані докази здобуті з дотриманням норм КПК, є належними та допустимими та узгоджуються між собою, а у сукупності є достатніми для обґрунтованого висновку суду про доведення винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 152 КК України, за яке він підлягає покаранню.
		Доводи обвинуваченого з приводу того, що потерпіла його обмовила, маючи на меті отримати від нього грошове відшкодування судом не приймається до уваги та розцінюється як позиція захисту. 
		Так, показання потерпілої були послідовними та об`єктивно підтверджувались даними судово медичних експертиз, які підтвердили факт нанесення їй тілесних ушкоджень в тій кількості та локалізаціїї та в такий спосіб, який повідомлявся потерпілою. Отже показання потерпілої суд сприймає як правдиві і достовірні, оскільки вони підтверджуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказами. 
		Потерпіла впізнала серед інших ОСОБА_13 , вказала на нього, як на особу, що вчиняла щодо не протиправні дії, впізнала та описала ніж, яким їй погрожував обвинувачений та спричинив порізи на нозі. 
		Той факт, що первинно в заяві про вчинення злочину ОСОБА_12 не вказує про спробу зґвалтування судом перевірено і з`ясовано, що саме слідчий рекомендував написати заяву такого змісту. Паламар не має юридичної осовіти, є особою молодої статі та не обізнана у сфері юриспруденції. Втім, вона у судовому засіданні надавала показання, які беззаперечно вказували, що в діях обвинуваченого вбачався склад злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.152 КК України. Такі недоліки досудового розслідування були усунуті прокурором шляхом зміни обвинувачення у встановлений законом спосіб. 
		Отже, незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 152 КК України, не визнав, таку позицію суд розцінює як спробу уникнути відповідальності за вчинення злочину. 
		Доводи обвинуваченого щодо неправильної кваліфікації його дії, які необхідно кваліфікувати як спричинення легкого тілесного ушкодження, судом не сприймаються до уваги, так як такі доводи спростовуються сукупністю досліджених доказів, які покладені в основу обвинувального вироку. Так, показання обвинуваченого ОСОБА_3 , що він лише двічі ударив потерпілу ОСОБА_8 в обличчя та більше не вчиняв будь-яких протиправних дій, спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_8 , які визнані судом правдивими. Остання декілька разів ствердно повідомляла суду щодо обставин застосування до неї насильства обвинуваченим з метою примусити її саме до статевих зносин. При цьому вказувала на кількість нанесених їй ударів, яка більша від двох, у застосуванні ножа та спричинення ним тілесних ушкоджень. ЇЇ показання в цій частині підтверджуються висновком судово-медичної експертизи № 683/Е від 25.04.2018 року, згідно з якими, ушкодження потерпілої у вигляді синця та саден на обличчі утворились 18.03.2018 року внаслідок п`яти травматичних дій тупими предметами, а у вигляді тонких лінійних саден  внаслідок двох травматичних дій гострим предметом; даними протоколу слідчого експерименту від 17.04.2018 року за участю потерпілої, де вона підтвердила свої показання, детально розповіла про обставини вчинення щодо неї злочину. Протоколом пред`явлення речей для впізнання від 22.03.2018 року, згідно з яким потерпіла упізнала ніж, яким ОСОБА_3 погрожував їй та спричинив тілесні ушкодження, та іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, що наведені вище.
		Слід зазначити, що обвинувачений ОСОБА_3 не заперечував факту зустрічі з потерпілою ОСОБА_8 з наміром вступити з останньою в статеві зносини, а відтак фізичне насильство до потерпілої ОСОБА_8 було застосовано з боку обвинуваченого ОСОБА_3 саме з метою вступити з потерпілою в статеві зносини, вчинивши щодо неї зґвалтування. 
		Той факт, що обвинувачений під час судового розгляду звернувся до правоохоронних органів з заявою про надання відносно нього потерпілою Паламар неправдивих показань, які обмовляють його, на думку суду не свідчать про реальність таких подій, оскільки показання потерпілої неодноразово були перевірені у суді шляхом її допиту, де вона правдиво, логічно та послідовно повідомила про обставини спроби її згвалтування. 
		Доводи сторони захисту про те, що кримінальне провадження за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 152 КК України, є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення, яке може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілої особи, тоді як у матеріалах кримінального провадженні відсутня така заява потерпілої ОСОБА_8 , не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України, кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, зокрема, щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України (зґвалтування без обтяжуючих обставин). 
		Втім, висунуто обвинувачення, яке доведено в ході судового розгляду, за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 152 КК України у незакінченому замаху на зґвалтування за кваліфікуючою ознакою повторності. А тому дане кримінальне провадження не є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України. Отже є надуманими доводи сторони захисту з цього приводу. 
		Також не відповідають дійсності й доводи щодо незаконності зміни в суді обвинувачення ОСОБА_3 з тих підстав, що дані про вчинення злочину за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 152 КК України не внесені як відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 
		В ході судового розгляду повноважним прокурором в порядку ст. 338 КПК України було змінено обвинувачення ОСОБА_3 , при цьому, прокурором в силу положень ч. 2 ст. 338 КПК України виконано вимоги ст. 341 КПК України та погоджено зміну обвинувачення з прокурором вищого рівня. 
		Будь-яких інших вимог до дій прокурора з приводу зміни обвинувачення в суді, в тому числі внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, положення КПК України не містять.
		Таким чином, прокурором змінено обвинувачення ОСОБА_3 з дотриманням вимог КПК України. Такими ж неспроможними є доводи щодо відсутності повноважень у прокурора у даному кримінальному провадженні, які спростовуються наданими процесуальними постановами, що містяться в матеріалах, які підтверджують повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні. У відповідності до норм, визначених ст. 37 КПК України прокурор призначається для здійснення повноважень прокурора у конкретному кримінальному провадженні.
		Також є безпідставними доводи сторони захисту про порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_3 під час досудового розслідування, оскільки процесуальні та слідчі дії у даному кримінальному провадженні, результати яких покладено як докази винуватості ОСОБА_3 , здійснено з дотриманням вимог КПК України, в тому числі, із забезпеченням права обвинуваченого на захист. 
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України бере до уваги обставини вчинення злочину та ступінь його тяжкості, характеризуючі дані про його особу, стан здоров`я, вік обвинуваченого, сімейний стан, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини.
		Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
		Так, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, раніше притягався до кримінальної відповідальності, в тому числі, за злочини проти статевої свободи, на момент вчинення злочину працював, позитивно характеризується за місцем проживання в хостелі «Київжитло» та за місцем роботи в ТОВ «МВК ГІСКОН», має матір похилого віку, отже є соціально адаптованою особою. 
		Обставин, які б пом`якшували або обтяжували б покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.
		На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого злочину, наведені вище, дані про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на певний строк в межах санкції статті, за якою визнав його винуватим, оскільки таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових злочинів, призначеним відповідно до загальних засад, передбачених ст. 65 КК України. 
		Також при призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує положення ст. 68 КК України, якою регламентовано призначення покарання за незакінчений злочин. 
		Цивільний позов, заявлений ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. 
		Згідно з роз`ясненнями, що містяться в абзаці 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 02.07.2004 року «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів», не підлягають розгляду в кримінальній справі позови про відшкодування шкоди, що не випливають із пред`явленого обвинувачення. 
		Отже підлягає відшкодуванню лише шкода, завдана в результаті вчинення злочину. А відтак втрата золотого ланцюжка потерпілою виходить за межі пред`явленого обвинувачення і тому його вартість не підлягає відшкодуванню. Відсутні належні докази вартості пошкодженого одягу, що також є наслідком відмови у задоволенні позову у цій частині. 
		Таким чином, не підлягає задоволенню цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 в частині відшкодування їй завданої матеріальної шкоди. 
		У той же час, позовні вимоги потерпілої ОСОБА_8 щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на її користь завданої їй моральної шкоди є законними та обгрунтованими, а виходячи з принципу розумності та справедливості підлягають частковому задоволенню з огляду на тривалість та обсяг моральних страждань, які переживались потерпілою внаслідок вчиненого щодо неї ОСОБА_3 замаху на зґвалтування. З врахуванням ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, які є найменшими за тяжкістю та відносяться до легких тілесних ушкоджень, незначного періоду часу для їх відновлення, стадії вчинення злочину, який є незакінченим, враховуючи психологічні (моральні) страждання, які зазнала потерпіла ОСОБА_8 , причинний зв`язок між винними діями обвинуваченого та моральною шкодою завданою потерпілій, суд вважає, що справедливим, співрозмірним та достатнім буде присудження до стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_8 компенсації за завдану моральну шкоду в розмірі 30000 грн. 
		Враховуючи, що обвинуваченому ОСОБА_3 судом призначено покарання у виді позбавлення волі на певний строк, а тому, з метою забезпечення виконання вироку, а також із урахуванням існування ризиків переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, про що свідчать дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін.
		Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст. ст. 371, 373, 374 КПК України, суд
		 
		у х в а л и в:
		 
		ОСОБА_3  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.15, ч. 2 ст. 152 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.
		Початок строку відбування покарання  ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 22.03.2018 року.
		Стягнути із ОСОБА_3  на користь потерпілої ОСОБА_8 на відшкодування заподіяної моральної шкоди 30000 (тридцяти тисяч) гривень, в іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
		   Речові докази: диск з відеозаписом слідчої дії пред`явлення особи для впізнання від 22.03.2018 року; диск з відеозаписом слідчої дії огляду місця події від 22.03.2018 року  зберігати в матеріалах кримінального провадження; фрагмент рукоятки від ножа, складний ніж  знищити.
		Запобіжний захід  ОСОБА_3  у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили  залишити без зміни.
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...