Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/266/20(910/14240/16) : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Розірвання договорів (правочинів); банківської діяльності; кредитування; забезпечення виконання зобов’язання.
Надіслано для оприлюднення: 01.12.2021. Зареєстровано: 01.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.12.2021.
Дата набрання законної сили: 26.11.2021
Номер судового провадження: 2705 Л

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 листопада 2021 року                                м. Харків        Справа № 913/266/20(910/14240/16)  
		 
		Колегія суддів у складі:
		головуючий суддя Россолов В.В., суддя Слободін М.М., суддя  Шутенко І.А.,
		 
		за участю секретаря судового засідання  Беккер Т.М.,
		за участю представників:
		Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" - Дранчука І.Я., довіреність №022/02 від 06 серпня 2020 року, свідоцтво № 4441/10 від 27.01.2011, 
		Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Шевченка Ю.А., положення про відділ №716 від 12 липня 2021 року, наказ №315-к від 11.06.2021,  
		Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" з ринку Караченцева А.Ю.- Топоріної Л.М.,  довіреність №134 від 11.06.2021, свідоцтво №2192 від 07.04.2005,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вх. №2705 Л/1) на рішення Господарського суду Луганської області від 21 липня 2021 року у справі № 913/266/20(910/14240/16) 
		за позовом -Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404),
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" з ринку Караченцев А.Ю. (місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, буд. 17, м. Київ, 04053),
		до -Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, буд. 17, м. Київ, 04053),
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соколов Олександр Євгенович (місцезнаходження: пр-т. Героїв Сталінграду, буд. 6-Б, корпус 2, офіс 3, м. Київ, 04210),
		про визнання договору недійсним,
		в межах справи №913/266/20 за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" (місцезнаходження: вул. Чавдар Єлизавети, буд. 13, кв. 37, м. Київ, 02140),
		до боржника - Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)
		про банкрутство,-
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" звернулося з позовною заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в якій просить визнати недійсним договір іпотеки зареєстрований за №112 від 08 лютого 2016 року приватним нотаріусом Соколовим О.Є. щодо нерухомого майна (нежилий будинок, загальною площею 4377,40 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смирнова - Ласточкіна, буд. 10-А), який укладено між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої І.В.
		Позовні вимоги обґрунтовані: 1)відсутністю у уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Біли І.В. прав на укладення оспорюваного правочину від імені Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк"; 2)відсутністю можливості у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб укласти оспорюваний правочин з підстав того, що він не є фінансовою установою.
		Рішенням Господарського суду м. Києва від 26 вересня 2016 року у справі №910/14240/16 позов задоволено повністю та визнано недійсним іпотечний договір від 08 лютого 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. та зареєстрований в реєстрі №112, щодо нерухомого майна (нежилий будинок, загальною площею 4377,40 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смирнова - Ласточкіна, буд. 10-А), який укладено між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої І.В.
		Під час розгляду справи, судом дійшов висновку про те, що іпотечний договір від 08 лютого 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солоковим О.Є. та зареєстровано в реєстрі за № 112, був підписаний уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" Білою Іриною Володимирівною, яка діяла на підставі постанови Правління Національного банку України №934 від 24 грудня 2015 року та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24 грудня 2015     року    протиправність яких встановлена судом, а отже наявні підстави для визнання недійсним на підставі частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України іпотечного договору від 08 лютого 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солоковим О.Є. та зареєстровано в реєстрі за №112, у зв`язку з тим, що правочин підписано особою, яка не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності на вчинення зазначених дій.
		Крім того, господарський суд дійшов висновку про те, оскільки договір цільової позики №42 від 01 лютого 2016 року також був підписаний уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" Білою Іриною Володимирівною, яка діяла на підставі постанови Правління Національного банку України № 934 від 24 грудня 2015 року та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 239 від 24 грудня 2015 року протиправність яких встановлена судом, а тому наявні підстави для визнання недійсним договору цільової позики на підставі частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України, у зв`язку з тим, що вказаний правочин підписано особою, яка не малa необхідного обсягу цивільної дієздатності на вчинення зазначених дій.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №910/14240/16 від 24 листопада 2016 року рішення Господарського суду м. Києва від 26 вересня 2016 року  залишено без змін, апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення.
		Постановою Вищого Господарського Суду України від 28 лютого 2017 року касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено частково; рішення Господарського суду м. Києва від 26 вересня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2016 року у справі №910/14240/16 скасовано та справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
		Скасовуючи попередні судові рішення та направляючи справу на новий розгляд, Вищим Господарським Судом України зазначено, що господарські суди не звернули увагу на норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на підставі якого діяла уповноважена особа Фонду укладаючи спірні договори; Крім того судами не надано оцінки доводам відповідача щодо чинності постанови Правління НБУ №934 від 24 грудня 2015 року та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24 грудня 2015 року на момент вчинення спірних правочинів, не перевірено обставини виконання рішення адміністративного суду про скасування вказаних актів та не встановлено наслідків такого скасування, не досліджено обставин щодо наявності повноважень осіб при підписанні та обставин щодо фактичного виконання спірних договорів та наслідків такого виконання.
		Рішенням Господарського суду Луганської області від 21 липня 2021 року у справі №913/14240/16(913/266/20) позов задоволено; визнано недійсним іпотечний договір від 08 лютого 2016 року, укладений між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Соколовим О.Є., зареєстрований в реєстрі за №112; стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378 грн 00 коп; накладено арешт на об`єкт нерухомого майна (предмет іпотеки): нежилий будинок в цілому, загальною площею 4377,40 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Смирнова - Ласточкіна, буд. 10 -А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 583308180000.
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що іпотечний договір від 08 лютого 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солоковим О.Є. та зареєстровано в реєстрі за № 112, був підписаний уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" Білою Іриною Володимирівною, яка діяла на підставі постанови Правління Національного банку України №934 від 24 грудня 2015 року та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24 грудня 2015 року протиправність яких встановлена судом. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що наявні підстави для визнання недійсним на підставі частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України іпотечного договору від 08 лютого 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солоковим О.Є. та зареєстровано в реєстрі за №112, у зв`язку з тим, що правочин підписано особою, яка не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності на вчинення зазначених дій.
		Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з відповідним рішенням суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
		В обґрунтуванні апеляційної скарги Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вказує про неврахування місцевим господарським судом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові № 925/698/16 від 10 грудня 2019 року, в яких зазначено, що належним суб`єктом, уповноваженим представляти банк у правовідносинах після запровадження у банку тимчасової адміністрації, є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до положень п. 17 частини першої статті 2, статей 34, 37, 44, 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в незалежності від чинності Постанови НБУ про неплатоспроможність банку, Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію, Постанови НБУ про відкликання ліцензії та ліквідацію банку, Рішення Фонду про ліквідацію банку.
		 
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22 листопада 2021 року оголошено перерву в розгляді справи до 26 листопада 2021 року о 12:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й  поверх, зал засідань №  132.
		 
		У судове засідання, яке відбулось 26 листопада 2021 року, з`явились представники Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" з ринку Караченцева А.Ю. 
		 
		08 листопада 2021 року від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли доповнення до апеляційної скарги (вх.№12902).
		Проаналізувавши доповнення до апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про залишення їх без розгляду на таке.
		Відповідно до положень ч. 1 статті 266 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
		Зазначена норма є імперативною, оскільки жодних виключень з цього правила положення статті 266 Господарського процесуального кодексу України не містять.
		Таким чином, відповідач мав право доповнити свою апеляційну скаргу протягом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 16 грудня 2020 року.
		За змістом приписів статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому (ч. 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
		Як вбачається позивач отримав повний текст судового рішення 06 серпня 2021 року, строк на апеляційне оскарження рішення суду, ураховуючи наявність підстав для поновлення строку на апеляційне  оскарження, плинув 26 серпня 2021 року.
		Таким чином, доповнення до апеляційної скарги надані відповідачем 08 листопада 2021 року, є такими, що подані з порушенням норм ч. 1 статті 266 Господарського процесуального кодексу України.
		Згідно до положень татті 118 Господарського процесуального кодексу України   право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		Отже, в силу ч. 2 статті 266, статті 118 Господарського процесуального кодексу України ці доповнення не підлягають врахуванню судом під час апеляційного перегляду справи та залишаються без розгляду.
		 
		На початку судового засідання колегія суддів встановила надходження 22 листопада 2021 року від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" з ринку Караченцева А.Ю. клопотання про залишення позову без розгляду (вх.№13468) 
		Відповідне клопотання обґрунтовано тим, що згідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові  № 925/698/16 від 10 грудня 2019 року заявник є єдиною особою, яка має право реалізовувати право іпотекодавця за договором іпотеки зареєстрований за №112 від 08 лютого 2016 року приватним нотаріусом Соколовим О.Є. щодо нерухомого майна (нежилий будинок, загальною площею 4377,40 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смирнова - Ласточкіна, буд. 10-А), який укладено між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої І.В., а відтак наділений правами позивача у даній справі.
		У зв`язку з чим, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" з ринку Караченцев А.Ю., керуючись статтями 45,46 Господарського процесуального кодексу України, заявив про відмову від позову.
		З приводу наведеного колегія суддів враховує таке.
		Частиною 1 татті 46 Господарського процесуального кодексу України   унормовано, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
		Відповідно до ч. 2 т. 46 Господарського процесуального кодексу України, крім прав та обов`язків, визначених у   статті 42 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу;
		Проте варто зазначити, що позивачем у даній справі є Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404), як самостійна юридична особа. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" з ринку Караченцев А.Ю., з підстав, викладених у мотивувальній частині ухвали Східного апеляційного господарського суду від 03 листопада 2021 року, залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
		Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено процесуальний статус даної особи - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
		У зв`язку з чим, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" з ринку Караченцев А.Ю. не наділений повноваженнями на звернення з заявою про відмову від позову в порядку статті 45,46 Господарського процесуального кодексу України.
		З огляду на викладене колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" з ринку Караченцева А.Ю.  про залишення позову без розгляду (вх.№13468) 
		 
		Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору.
		01 лютого 2016 року між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та Публічним акціонерним товариством  "Український інноваційний банк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" Білої Ірини Володимирівни (позичальник за договором), було укладено договір цільової позики №42, за умовами якого, відповідно до статті 20 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд передає у власність позичальника грошові кошти (позику) у розмірі, визначеному п.1.3 договору, а позичальник зобов`язується використати позику за цільовим призначенням, та повернути її Фонду у строк, визначений у п.4 договору та сплатити проценти за її користування.
		Позика за договором є цільовою і у відповідності до пункту 1 ч.6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" може бути використана позичальником лише для виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників в межах суми відшкодування, що гарантується фондом (п.1.2. договору); загальна сума позики становить 1459543813 грн 23 коп. і розрахована відповідно до поданої позичальником заявки на отримання цільової позики для здійснення виплат вкладникам Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" протягом дії тимчасової адміністрації на період з 25 грудня 2015 року по 24 березня 2016 року, що складається відповідно до Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції №14 від 09 серпня 2012 року зі змінами (п.1.3. договору); за користування позикою позичальник сплачує проценти у розмірі 12,5% річних. Процентна ставка протягом дії договору є незмінною (п.1.4 договору); позика надається позичальнику окремими траншами на підставі заявки позичальника на отримання чергового траншу (п.2.1. договору); фонд здійснює перерахування чергового траншу позики у безготівковій формі на рахунок позичальника за розпорядженням директора - розпорядника фонду, на підставі рішення виконавчої дирекції фонду (п.2.2. договору); строк на який надається цільова позика розпочинається з моменту зарахування першого траншу позики на рахунок позичальника і закінчується в останній день здійснення тимчасової адміністрації, але не пізніше 24 березня 2016 року (п.4.1. договору).
		Додатковим договором до договору цільової позики від 08 лютого 2016 року сторони погодили доповнити договір п.1.8 та викласти його в наступній редакції: "З метою часткового забезпечення виконання зобов`язань за договором позичальник надає фонду в іпотеку нерухоме майно загальною вартістю 168669000,00 грн, а саме:
		-нежилий будинок в цілому, загальною площею 4377,40 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смирнова - Ласточкіна, 10-А, ринковою вартістю 156405700,00 грн та належить Публічному акціонерному товариству "Український інноваційний банк" на праві колективної власності";
		-будівля літ. "А" в цілому, загальною площею 1568 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, буд. 89, ринковою вартістю 12263300,00 грн та належить Публічному акціонерному товариству "Український інноваційний банк" на праві власності.
		Іпотека вищевказаної нерухомості оформляється окремими іпотечними договорами."
		08 лютого 2016 року між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (іпотекодержатель) та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" Білої Ірини Володимирівни (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекою за цим договором забезпечується часткове задоволення вимог іпотекодержателя в розмірі 156405700,00 грн, що випливають з договору цільової позики, укладеного в письмовій формі між іпотекодавцем та іпотекодержателем 01 лютого 2016 року з усіма змінами та доповненнями, що можуть бути внесені у майбутньому, відповідно до якого іпотекодавцю надається цільова позика на загальну суму 1459543813,23 грн строком повернення не пізніше 24 березня 2016 року зі сплатою 12,5% річних, на умовах, що обумовлені вищезазначеним договором цільової позики.
		Предметом іпотеки за договором є нерухоме майно:
		-нежилий будинок в цілому, загальною площею 4377,40 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смирнова - Ласточкіна, 10-А, та належить іпотекодавцю на праві колективної власності.
		Документом, що підтверджує право власності іпотекодавця на нежилий будинок, що є предметом іпотеки, виступає Свідоцтво про право власності серія НБ №010000869, видане Головним управлінням житлового господарства та майна міста 23 жовтня 1997 року, на підставі наказу "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна" №405-В від 07 жовтня 1997 року.
		Право власності іпотекодавця на будинок, що виступає предметом іпотеки, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за іпотекодавцем 25 лютого 2015 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права влансості індексний номер №34144121 від 25 лютого 2015 року, виданим державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, м. Київ Заєць І.О. Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №583308180000. Номер запису про право власності - 8855722. Підстава внесення запису - Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 19607980 від 25 лютого 2015 року.
		Згідно з Висновком про ринкову вартість майна, складеним 01 лютого 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Крестон Джі Сі Джі Едвайзорі" (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №17371/14 виданий Фондом державного майна України 31 грудня 2014 року) ринкова вартість предмету іпотеки становить 156405700,00 грн, без урахування ПДВ.
		Предмет іпотеки знаходиться на земельній ділянці для реконструкції з добудовою нежитлового будинку під розміщення "Укрінбанку", кадастровий номер якої 8000000000:91:157:0099, загальною площею 0,0937 га, яка знаходиться по вул. Смирнова - Ласточкіна, 10 - А, та передана іпотекодавцю в оренду на 49 років згідно з Рішенням Київської міської ради народних депутатів І сесії ХХІІ скликання №51 від 13 квітня 1995 року та Договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) укладеним 09 лютого 1996 року між Київською міською Радою народних депутатів та іпотекодавцем, зареєстрованим у книзі договорів на право тимчасового користування землею за №91-005 від 09 лютого 1996 року (п.2.1. іпотечного договору).
		Вартість предмета іпотеки за згодою сторін становить 156405700,00 грн (п.2.2. іпотечного договору).
		Договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання іпотекодавцем зобов`язань за основним договором та сторонами за іпотечним договором (п.9.1. іпотечного договору).
		Звертаючись з позовною заявою позивач зазначає, що рішення Фонду гарантування вкладів №239 від 24 грудня 2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 від 22 березня 2016 року "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень ліквідатора банк", якими Біла І.В. була уповноважена на виконання керівних функцій правління ПАТ "Укрінбанк", визнані в судовому порядку незаконними та скасовані з моменту їх прийняття, тому Біла В.І., як уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не мала цивільної дієздатності для вчинення будь - яких правочинів від імені ПАТ "Укрінбанк", зокрема і укладення договору іпотеки №112 від 08 лютого 2016 року та договору цільової позики №42 від 01 лютого 2016 року, а тому, на думку позивача, зазначені правочини, та всі інші правочини вчинені уповноваженою особою є незаконними, протиправними та підлягають визнанню недійсними.
		Позивачем зазначено, що уповноваженій особі делегуються саме ті повноваження, які має право вчиняти Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, а тому уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Біла І.В. не мала права укладати зазначені договори, оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не був наділений правами на укладення правочинів від імені банку.
		Також, позивачем зазначено, що ПАТ "Укрінбанк" та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб були позбавлені права укладати такі правочини, оскільки відповідно до чинного законодавства лише банки та фінансові установи мають права надавати позику під процент, при цьому Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що не має на меті отримання прибутку.
		У зв`язку з чим позивач просить визнати недійсним договір іпотеки зареєстрований за №112 від 08 лютого 2016 року приватним нотаріусом Соколовим О.Є. щодо нерухомого майна (нежилий будинок, загальною площею 4377,40 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смирнова - Ласточкіна, буд. 10-А), який укладено між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої І.В.
		 
		Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає про таке.
		Предмет позову полягає у визнанні недійсним договору іпотеки зареєстрований за №112 від 08 лютого 2016 року приватним нотаріусом Соколовим О.Є. щодо нерухомого майна (нежилий будинок, загальною площею 4377,40 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смирнова - Ласточкіна, буд. 10-А), який укладено між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої І.В.
		Звертаючись з позовною заявою Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" вказує, що товариство утворилось шляхом зміни найменування Публічним акціонерним товариством  "Український інноваційний банк" на Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія", а відтак є стороною даного правочину та іпотекодавцем спірного майна.
		Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа   має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною першою статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа   має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового   права та інтересу.
		При цьому визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України і загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України.
		Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися способом захисту свого права, який має відповідати встановленим законом і крім того, забезпечувати ефективний захист порушеного права.
		Завданням господарського судочинства згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
		Згідно із частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована   особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин   може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний   правочин).
		За змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного   правочину   недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так   і іншою заінтересованою особою,   права   та   законні інтереси   якої   порушено   вчиненням   правочину.
		Закон не обмежує коло осіб, які мають   право   вимагати визнання недійсним оспорюваного   правочину,   лише   сторонами.   Ними можуть бути будь-які заінтересовані особи,   права   або охоронювані   інтереси   яких порушені   таким правочином.   За визнанням недійсним правочинів до суду звертаються не тільки   сторони,   а й інші особи, на стані яких негативно відбивається цей   правочин,   або які з інших причин зацікавлені в його недійсності.
		Позов   особи, яка не була учасником   правочину,   про визнання недійсним оспорюваного   правочину   може бути задоволений лише в тому разі, якщо   таким правочином порушено право   цієї особи - не учасника   правочину,   і воно може бути відновлене шляхом повернення   сторін   цього   правочину   до первісного стану.
		Таким   чином, оспорювати   правочин   може також особа (заінтересована   особа), яка не була   стороною правочину,   на час розгляду справи судом не   має права   власності на предмет   правочину   та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка звертається з позовом про визнання   правочину   недійсним (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України), спрямовані на приведення   сторін   недійсного   правочину   до того стану, який саме вони,   сторони,   мали до вчинення   правочину.   Власний   інтерес   заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет   правочину   перебував у власності конкретної особи чи щоб   сторона (сторони) правочину   перебувала; у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої   права.
		Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними. З аналізу положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 4 Господарського процесуального кодексу України, крім учасників   правочину (сторін   за   договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа,   чиї права   та охоронювані законом   інтереси   порушує цей   правочин.
		Окрім того, як зазначалося вище відповідно до частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність   правочину   прямо не встановлена законом, але   одна   із   сторін   або   інша заінтересована   особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом,   такий правочин   може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний   правочин). Зазначеною нормою передбачено можливість оскарження   правочину   зацікавленою особою, яка не є   стороною договору.
		Колегія суддів враховує, що за змістом договору іпотеки зареєстрований за №112 від 08 лютого 2016 року іпотекодавцем виступає Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої І.В.
		Поряд з цим з матеріалів справи вбачається, що 01 жовтня 2015 року Правлінням Національного Банку України було прийнято Постанову №659/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії проблемних" строком на 180 днів.
		24 грудня 2015 року Правлінням Національного Банку України було прийнято Постанову №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №239 від 24 грудня 2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
		22 березня 2016 року Правлінням Національного банку України на підставі пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" винесено постанову №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК".
		Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".
		13 липня 2016 року наглядовою радою ПАТ "Український інноваційний банк" ініційовано проведення позачергових загальних зборів акціонерів, на яких прийнято рішення про перейменування ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ", змінене місцезнаходження акціонерного товариства, затверджено нову редакцію його статуту, змінені види діяльності товариства за Класифікацією видів економічної діяльності (виключено "діяльність комерційних банків", за КВЕД: 64.19) та призначені голова правління і члени правління. Державна реєстрація відповідних змін до установчих документів банку була проведена цього ж дня приватним нотаріусом (реєстраційна дія № 10741050132038947). 
		Відповідно до пункту 1.1 статуту акціонерного товариства у редакції від 13 липня 2016 року ПАТ "УКРІНКОМ" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ", яке є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ "Український інноваційний банк".
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2016 року у справі №826/1162/16 визнано протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24 грудня 2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
		Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року у справі №826/1162/16 апеляційні скарги Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 у справі №826/1162/16 залишені без задоволення, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва залишена без змін.
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року у справі №826/5325/16 визнані протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".
		Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року постанова Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/5325/16 від 29 квітня 2016 року залишена без змін.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року у справі №826/1162/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2016 року у справі №826/1162/16 та ухвалу Київського адміністративного суду від 14 квітня 2016 року залишено без змін.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року у справі №826/5325/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року у справі №826/5325/16 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року у справі №826/5325/16 залишено без змін.
		Відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРІНКОМ" від 28 березня 2017 року знову змінена назва акціонерного товариства на ПАТ "Українська інноваційна компанія", реєстрація здійснена 03 квітня 2017 року (реєстраційна дія № 10701200000007396). 
		Відповідно до пункту 1.1 статуту акціонерного товариства у редакції від 18 березня 2017 року ПАТ "Українська інноваційна компанія" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "УКРІНКОМ" на ПАТ "Українська інноваційна компанія", яке є набувачем всіх прав та обов`язків ПАТ "УКРІНКОМ" та ПАТ "Український інноваційний банк".
		Постановою Верховного Суду України від 24 жовтня 2017 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення; у задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк", ОСОБА_2 , про визнання протиправними, скасування рішень та зобов`язання вчинити дії відмовлено.
		Постанова Верховного Суду України була мотивована тим, що провадження у даній справі було розпочате акціонером, який є власником простих іменних акцій в розмірі 0,0003%, а тому рівень його зацікавленості та сутність інтересу в діяльності банку якісно відрізняється від акціонера банку, який може бути ініціатором оскарження дій чи бездіяльності Національного Банку України
		14 грудня 2017 року Окружний адміністративний суд м. Києва постановою по справі №826/14033/17 задовольнив позовні вимоги ПАТ "Українська інноваційна компанія", визнав незаконним та скасував Постанову Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
		Постановою від 20 лютого 2018 року по справі №826/14033/17 Київський апеляційний адміністративний суд залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 грудня 2017 року.
		Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №826/14033/17 від 09 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні касаційних скарг, залишені без змін постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року щодо визнання незаконним та скасування Постанови Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
		Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду було встановлено, що ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "УКР/ІН/КОМ" є однією і тією ж юридичною особою з урахуванням проведеної зміни найменування та вказано, що відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань свідчать про обставини правонаступництва між ПАТ "УКР/ІН/КОМ" та ПАТ "Укрінбанк", також ПАТ "УКР/ІН/КОМ" довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи, а зміна організаційно - правової форми не відбувалась, тому відсутній факт реорганізації юридичної особи, в ході якої згідно зі статтями 27, 28 Закону України "Про банки і банківську діяльність" необхідне затвердження плану реорганізації та отримання дозволу від Національного Банку України.
		З огляду на викладене позивач зазначає, що у даному випадку мало місце транслятивне (підсумоване) правонаслідування юридичної особи, враховуючи зміну назви, збереження ідентифікаційного коду юридичної особи та вступ у цивільний оборот нової, замість правопопередника із збереженням обсягу правосуб`єктності в порядку правонаступництва, і ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією юридичною особою. 
		Одночасно позивач наголошує, що рішення Фонду гарантування вкладів №239 від 24 грудня 2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 від 22 березня 2016 року "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень ліквідатора банк", якими Біла І.В. була уповноважена на виконання керівних функцій правління ПАТ "Укрінбанк", визнані в судовому порядку незаконними та скасовані з моменту їх  прийняття, що свідчить про відсутність повноважень у даної особи на представництво інтересів банку.
		Господарський суд Луганської області визнав таку позицію ПАТ "Українська інноваційна компанія" обґрунтованою, зазначивши, що обставина скасування рішення Фонду гарантування вкладів №239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 від 22.03.2016 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень ліквідатора банк", якими Біла І.В. була уповноважена на виконання керівних функцій правління ПАТ "Укрінбанк свідчить про відсутність повноважень у даної особи на представництво інтересів банку.
		Однак колегія суддів, погоджується з аргументами апелянта про неправомірність такого висновку та зазначає про безпідставне незастосування місцевим господарським судом висновків Великої Палати Верховного суду, викладених у постанові від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16, де розглядалась виключна правова проблема, вирішення якої має суттєве значення для розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема про обсяг прав та обов`язків ПАТ "Українська інноваційна компанія" як правонаступника банківської установи у кредитно-банківських, цивільних, депозитних та інших правовідносинах. 
		Вказане обґрунтовується таким. 
		У разі припинення діяльності суб`єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. 
		Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу (частини перша та третя статті 25 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України)). 
		Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). 
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 та 4 частини другої статті 11 ЦК України). 
		Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частини перша статті 14 ЦК України). 
		У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України). 
		Суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (частина п`ята статті 5 Господарського кодексу України (далі ГК України)). 
		Відповідно до частин другої та третьої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватись від дій, які б могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правом в інших формах. 
		Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України). 
		До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (частина третя статті 202 ГК України). Припинення зобов`язання регулюється главою 50 ЦК України. 
		Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
		Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом (частини перша та четверта статті 104 ЦК України).
		Особливості ліквідації банків встановлюються Законом України "Про банки і банківську діяльність".
		Реорганізація банку - злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов`язків правонаступникам (абзац сороковий частини першої статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
		У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Під час проведення реорганізації банку шляхом перетворення кредитори не мають права вимагати від банку припинення чи дострокового виконання зобов`язання (частина третя статті 26 Закону  України "Про банки і банківську діяльність"). 
		Власники банку мають право розпочати процедуру ліквідації банку за рішенням загальних зборів лише після надання на це згоди НБУ та за умови відкликання банківської ліцензії. Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про ліквідацію юридичних осіб, у разі якщо НБУ після отримання рішення власників про ліквідацію банку не виявив ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного. В іншому випадку НБУ відмовляє в погодженні згідно з пунктом 2.4. глави 2 розділу III Положення про заходи впливу. 
		Якщо банк, який ліквідується за ініціативою власників, віднесено НБУ до категорії проблемних або неплатоспроможних, НБУ та Фонд вживають щодо нього заходи, передбачені Законом про банки та Законом про гарантування вкладів (згідно із статтею 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Правління банку зобов`язане протягом трьох робочих днів інформувати НБУ, зокрема про: про кандидатуру на призначення на посаду керівника банку, зміну юридичної адреси і місцезнаходження банку, наявність хоча б однієї з підстав для віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних або для відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку, припинення банківської діяльності (згідно із пунктами 1, 2, 5 та 6 частини першої статті 46 Закону  України "Про банки і банківську діяльність"). 
		Банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження НБУ. Перелік документів та порядок погодження змін до статуту банку встановлюються НБУ. НБУ приймає рішення про погодження змін до статуту банку або про відмову в їх погодженні не пізніше місячного строку з дня подання повного пакета документів. НБУ в установленому ним порядку вносить відповідний запис до Державного реєстру банків після проведення державної реєстрації змін до установчих документів (частини четверта та шоста-восьма статті 16 Закону  України "Про банки і банківську діяльність"). 
		Погодження змін, що вносяться до статутів банків, регулюються, зокрема главою 1 розділу VII Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затвердженого постановою Правління НБУ від 08 вересня 2011 року № 306, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2011 року за № 1203/19941 (далі - Положення про ліцензування банків). 
		Погодження призначення та визначення відповідності професійної придатності та ділової репутації керівників банку, керівника підрозділу внутрішнього аудиту (у разі їх зміни) регулюється главою 3 розділу VII Положення про ліцензування банків. Зокрема, відповідно до пункту 1.8 глави 1 розділу VII Положення про ліцензування банків банк у разі зміни свого найменування зобов`язаний у новій редакції статуту зробити запис про правонаступництво банку з новим найменуванням щодо передачі йому всього майна, прав і зобов`язань банку з попереднім найменуванням. 
		Документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати переліку вимог, передбаченому частиною першою статті 15 Закону про держреєстрацію, зокрема установчі документи банків, інших юридичних осіб, які згідно із законом підлягають погодженню (реєстрації) відповідно Національним банком України, іншими державними органами, подаються з відміткою про їх погодження відповідним органом (пункт 10).
		Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними (частина третя статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").   
		Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України (частина перша статті 4 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
		Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність" метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника. 
		Цим завданням кореспондує мета банківського нагляду, визначена у частині першій статті 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а також мета банківського регулювання, визначена у частині першій статті 55 Закону України "Про національний банк України". 
		Банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України (далі також НБУ), спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких НБУ здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку (абзац четвертий статті 1 Закону України "Про національний банк України"). 
		Метою Закону про гарантування вкладів є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. 
		Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (стаття 1 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Фонд та НБУ співпрацюють з метою забезпечення стабільності банківської системи України і захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків. 
		З цією метою Фонд і НБУ укладають договір про співпрацю, який передбачає засади співробітництва цих установ у процесі регулювання і нагляду за діяльністю банків, застосування до них заходів впливу, інспекційних перевірок банків, здійснення заходів з виведення неплатоспроможних банків з ринку (частина перша статті 55 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). 
		Тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду (частина перша статті 35 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). 
		Особливості передачі активів і зобов`язань неплатоспроможного банку визначені статтею 40 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		У разі відповідності банку, який віднесений до категорії неплатоспроможних, критеріям, встановленим нормативно-правовими актами Фонду, виконавча дирекція Фонду затверджує план врегулювання, в якому зазначено, що найменш витратним способом виведення банку з ринку є ліквідація банку з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб у порядку, встановленому Законом про гарантування вкладів, та подає НБУ пропозицію щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації такого банку. У такому разі тимчасова адміністрація припиняється у день отримання рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (згідно із частиною другою статті 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). 
		Відшкодування вкладникам коштів за їх вкладами після прийняття рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку з підстав, передбачених частиною другою статті 77 (відкликання банківської ліцензії) Закону України "Про банки і банківську діяльність" закріплене статтею 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка також передбачає відповідне набуття Фондом   статусу кредитора відповідного банку. Завершує Фонд відповідні виплати у день подання документів для внесення до Єдиного реєстру запису про ліквідацію банку як юридичної особи. 
		Не допускається втручання органів державної влади та інших державних органів чи їх посадових та службових осіб, будь-яких юридичних чи фізичних осіб у виконання функцій і повноважень Національного банку, Ради Національного банку, Правління Національного банку чи службовців Національного банку інакше, як в межах, визначених Конституцією України та Законом про НБУ (частина перша статті 53 Закону України "Про національний банк України"). 
		Цьому положенню кореспондує частина сьома статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" стосовно гарантій незалежності Фонду. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь- яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов`язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом. 
		Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом (частини четверта та п`ята статті 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). 
		Законодавче регулювання питань, пов`язаних з виконанням НБУ своїх функцій, установлюється або змінюється виключно Законом України "Про національний банк України". 
		Зміна положень Закону про НБУ може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до Закону України "Про національний банк України" (частина третя статті 53 Закону України "Про національний банк України"). 
		Відповідно до змісту положень банківського законодавства лише реорганізація банку передбачає правонаступництво. 
		Способи реорганізації банку передбачені статтею 26 Закону України "Про банки і банківську діяльність". 
		До реорганізації не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. 
		Зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно- правової форми, виключення з його назви слова "банк", виключення з видів його діяльності "діяльності комерційних банків" (КВЕД: 64.19) не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні статті 108 ЦК України (статті 87 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані виділом в розумінні статті 109 ЦК України (статті 86 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні статті 106 ЦК України (статей 83-85 Закону України "Про акціонерні товариства"). 
		Отже, в результаті організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року нова банківська установа відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не утворилась.
		Власники ПАТ "Український інноваційний банк", приймаючи рішення про відмову від "банківської діяльності", висловили своє бажання припинити таку діяльність, яка є складовою спеціальної правосуб`єктності банку як юридичної особи, але вони не звернулись до існуючої процедури ліквідації банку за їх рішенням, передбаченої статтею 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", погодження якої з боку НБУ неможливе в силу чинності у відповідного банку статусу проблемного, що відповідає як статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність" так і пункту 2,4 глави 2 розділу III Положення про заходи впливу. 
		Також відповідно до банківського законодавства реорганізація банку або його ліквідація за рішенням власників має відбуватись за погодження з НБУ. Відповідного погодження не встановлено. 
		Разом з тим банківським законодавством, зокрема статтями   16 та 46 Закону України "Про банки і банківську діяльність", також передбачено інформування та погодження з НБУ змін до статуту банку, а також їх реєстрацію тільки після погодження таких змін НБУ. Однак весь обсяг організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року не погоджувався НБУ, попри те, що таке погодження є обов`язковим. 
		Банківське законодавство не передбачає правонаступництво у разі ліквідації банку. 
		Крім того, з урахуванням частини шостої статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частини третьої статті 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", пункту 3.1 глави 3 розділу III Положення про заходи впливу, ліквідація банку ані за ініціативою НБУ, ані за ініціативою власників банку не може вважатись завершеною, оскільки не відповідає вимогам цих нормативних положень, що визначають момент закінчення ліквідації банку. 
		Отже, незалежно від того чи проведена ліквідація банку чи ні, банк зобов`язаний узгоджувати внесення змін до свого статуту з НБУ відповідно до вимог банківського законодавства.
		Відповідна вимога є обов`язковою незалежно від чинності Постанови НБУ про неплатоспроможність банку, Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію, Постанови НБУ про відкликання ліцензії та ліквідацію банку, Рішення Фонду про ліквідацію банку.
		Правочину між ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "УКРІНКОМ" щодо передачі прав та обов`язків банку не відбулось, правонаступництва в розумінні процедури реорганізації також. Іншої передбаченої статтею 512 ЦК України зміни кредитора в особі ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ" (ПАТ "Українська інноваційна компанія") не доведено. 
		Відповідно до банківського законодавства (частини 6 статті 38, частини першої та п`ятої статті 52 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") Фонд забезпечує вимоги кредиторів банку за рахунок реалізації вимог банку до боржників.
		Реорганізація банку в іншу особу, або передача прав та обов`язків банку іншій особі за іншими правочинами, навіть зміна назви, якщо це тягне трансформацію носія таких прав та обов`язків, має проводитись у спосіб, який відповідає закону, а за наявності прогалин в законодавчому регулюванні загальним принципам законодавства, в першу чергу спеціального, яке регулює банківську діяльність як специфічний вид діяльності. Не можуть ставитись діями однієї особи під загрозу система банківського нагляду встановлена банківським законодавством, та реалізація мети цього законодавства. Виведення банку з ринку шляхом виключення слова "банк" з його назви та "банківської діяльності" з видів його діяльності законом не передбачено. 
		Попри те, що закон не містить прямої заборони вказаних рішень керівників банку як таких, здійснення цього без узгодження з НБУ не відповідає загальним принципам банківського законодавства. Якщо юридична особа бажає припинити банківську діяльність, то вона має як банк вийти з ринку за процедурами, які передбачені законодавством, що регулює здійснення банківської діяльності в Україні, для виведення банку з ринку під наглядом НБУ та за участю Фонду. 
		Рішення про здійснення змін у статуті відповідного банку є підставою для державної реєстрації цих змін лише за умови дотримання встановленої законом процедури погодження таких змін. 
		Порушення такого порядку не відповідає публічному порядку, а також ставить під загрозу гарантовані права інших осіб, передбачені законодавством. 
		Ураховуючи те, що ПАТ "Український інноваційний банк" не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ "Українська інноваційна компанія", останнє не набуло прав банку. 
		За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеної у справі №925/698/16 від 10 грудня 2019 року, належним суб`єктом, уповноваженим представляти банк у спірних правовідносинах після запровадження у банку тимчасової адміністрації, є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до положень п. 17 частини першої статті 2, статей 34, 37, 44, 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". 
		Таким чином незалежно від обставини чинності рішення Фонду гарантування вкладів №239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 від 22.03.2016 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень ліквідатора банк", якими Біла І.В. була уповноважена на виконання керівних функцій правління ПАТ "Укрінбанк", належним суб`єктом, уповноваженим представляти інтереси банка після запровадження у банку тимчасової адміністрації, є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до положень п. 17 частини першої статті 2, статей 34, 37, 44, 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". 
		Вказане підтверджує належну правоздатність у уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої І.В. на укладення оспорюваного правочину від імені Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк".
		 
		З приводу посилань позивача на обставину виключення відомостей про Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія " (попередня назва - "Український інноваційний банк") (ідентифікаційний код 05839888) із Державного реєстру банків України" суд апеляційної інстанції зазначає про таке.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року заяву задоволено. Змінено спосіб виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року у справі № 826/5325/16 в частині зобов`язання Національного банку України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови правління Національного банку України від 22 березня 2016 року №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" (в т.ч., але не виключно - дозволити усі початкові платежі Публічному акціонерному товариству "Український Інноваційний Банк" у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT, Національному банку України повідомити усі банки про відновлення роботи Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" у зазначених вище системах) на наступний спосіб: "Виключити відомості про Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (попередня назва - "Український інноваційний банк") (ідентифікаційний код 05839888) із Державного реєстру банків України".
		Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року у справі №826/5325/16 вказану ухвалу залишено без змін.
		Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року у справі №826/5325/16 відмовлено у відкритті касаційного провадження на відповідні судові рішення.
		Втім варто зазначити, що предмет позову полягає у визнанні недійсним договору іпотеки зареєстрований від 08 лютого 2016 року приватним нотаріусом Соколовим О.Є. щодо нерухомого майна (нежилий будинок, загальною площею 4377,40 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смирнова - Ласточкіна, буд. 10-А), який укладено між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої І.В.
		За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені   частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Отже, предметом доказування є недотримання сторонами вимог законодавства на момент вчинення правочину, в даному випадку на момент 08 лютого 2016 року.
		Відтак, обставина виключення відомостей про Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (попередня назва - "Український інноваційний банк") (ідентифікаційний код 05839888) із Державного реєстру банків України на підставі ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року у справі № 826/5325/16 не впливає на правомірність позовних вимог.
		 
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1-4 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. 
		Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 
		Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Виходячи з телеологічного (цільового), логічного й системного тлумачення положень статей 302, 303 ГПК України і статей 13, 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", можна зробити висновок, що господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.
		При розгляді даного спору Господарський суду Луганської області необґрунтовано врахував висновок, викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі  №826/14033/17 від 09 серпня 2019 року, не застосувавши висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові № 925/698/16 від 10 грудня 2019 року, який має перевагу при використанні правозастосовчої практики.
		Висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові  № 925/698/16 від 10 грудня 2019 року, необхідно розглядати як вирішення виключної правової проблеми, дослідження якої має суттєве значення для розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема про обсяг прав та обов`язків ПАТ "Українська інноваційна компанія" як правонаступника банківської установи у кредитно-банківських, цивільних, депозитних та інших правовідносинах. Такі висновки є актуальними незалежно від того, чи є постанова Великої палати Верховного Суду остаточною у вирішенні справи.
		Не спростовують актуальність таких висновків й посилання суду першої інстанції на ухвалу Третьої колегії суддів Другої сенату Конституційного Суду України у справі № 3- 88/2020(175/20) від 03 червня 2020 року та постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/2144/16 від 25 листопада 2020 року, адже у них жодним чином не йдеться про нівелювання здійснених висновків Великою Палатою Верховного Суду.
		При цьому суд першої інстанції не врахував, що висновки у постанові Великої палати Верховного Суду у справі № 925/698/16 від 10 грудня 2019 року для даної справи мають значення не як преюдиція, а як правозастосування, що є не тотожним за своїм змістом. Суд першої інстанції відійшов від запропонованого правозастосування Великої Палати  Верховного Суду без будь-якого обґрунтування такого відступлення по суті, обмежившись лише твердженням про неостаточність такої постанови.
		 
		Безпідставними є також твердження позивача про відсутність можливості у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на укладення оспорюваного правочину з підстав того, що він не є фінансовою установою,  оскільки право фрнду на укладення договору цільової позики прямо передбачено статтею 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		 
		З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з позицією апелянта про наявність правоздатності у уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білої І.В. на укладення оспорюваного правочину від імені Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", що свідчить про незаконність позовних вимог.
		 
		З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права, що спричинило неправильне вирішення спору. 
		У зв`язку з цим апеляційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Луганської області від 21 липня 2021 року у справі № 913/266/20(910/14240/16) скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
		Оскільки колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, судові витрати понесені апелянтом при поданні апеляційної скарги підлягають відшкодуванню позивачем в силу приписів статті 129 ГПК України.
		Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.2 ч.1 ст.275, 276, 282, 284 ГПК України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.
		Рішення Господарського суду Луганської області від 21 липня 2021 року у справі № 913/266/20(910/14240/16) скасувати.
		Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404. ідентифікаційний номер 05839888) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових стрільців, буд. 17, м. Київ, 04053, ідентифікаційний номер 21708016) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2067,00 грн.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
		Повний текст постанови складено 01 грудня 2021 року
		 
		Головуючий суддя                                                                    В.В. Россолов
		 
		 
		Суддя                                                                                           М.М. Слободін  
		 
		 
		Суддя                                                                                           І.А. Шутенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...