Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/15651/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; усунення перешкод у користуванні майном.
Надіслано для оприлюднення: 01.12.2021. Зареєстровано: 02.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2021.
Дата набрання законної сили: 28.07.2022
Номер судового провадження: 2/569/4042/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 листопада 2021 року                                 м.Рівне
		Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
		головуючого судді Галінської В.В.
		секретар судового засідання Калетинець Т.В., 
		справа №569/15651/21
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 
		відповідач - Приватне акціонерне товариство "Київстар"
		третя особа - ТОВ "ПриватЄвробуд" 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні порядку загального позовного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариство "Київстар", третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Приват Євробуд" про усунення перешкод у користуванні майном,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернулась до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київстар», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Приват Євробуд» про усунення перешкод у користуванні майном.
		У своєму позові позивач просить суд зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Київстар» (03113 м.Київ, вул.Дегтярівська, буд.53, код ЄДРПОУ 21673832) звільнити частину даху будівлі, площею 12,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу обладнання базової станції стільникового мобільного зв`язку та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати за розгляд справи.
		Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскільки між нею та відповідачем ПрАТ «Київстар» відсутні будь-які договірні відносини щодо використання даху будівлі на АДРЕСА_1 , площею 12 кв.м., а договір суборенди №Р2-15 від 31.12.2014 року пролонгація якого відбулася після 01.01.2018 року є нікчемний у зв`язку з порушенням ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку», користування відповідачем таким майном є безпідставним і створює перешкоди для його використання власником - позивачем по справі, та є підставою для звільнення даху будівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 від обладнання базової станції стільникового мобільного зв`язку відповідача. 
		Ухвалою суду від 02 серпня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання на 08 вересня 2021 року з повідомленням (викликом) сторін. Визначено сторонам строк для подання відзиву, відповіді та заперечень.
		31 серпня 2021 року до Рівненського міського суду надійшов письмовий відзив від представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Київстар».
		Ухвалою суду від 08 вересня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 12 жовтня 2021 року.
		В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримав, просить суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та  зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Київстар» звільнити частину даху будівлі, площею 12,0 кв.м., що знаходиться за адресою: вул.16 Липня, 10 м.Рівне шляхом демонтажу обладнання базової станції стільникового мобільного зв`язку; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київстар» на користь позивача понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн.
		    В судовому засіданні представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Київстар» заявлені позовні вимоги позивача не визнав та просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити з підстав,  викладених у письмовому відзиві на позов.
		В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ТзОВ «Приват Євробуд» не з`явився. Про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином судовими повістками рекомендованими листами. Причин своєї неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи до суду не подавав.
		Заслухавши учасників судового процесу, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		31 грудня 2014 року між Приватним акціонерним товариством «Київстар» (Суборендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Приват Євробуд» (Орендар) було укладено договір суборенди №Р2-15 (надалі - Договір).
		Відповідно до п.1.1. Договору Орендар зобов`язується передати Суборендарю в строкове платне користування Об`єкт оренди на умовах цього Договору, а Суборендар зобов`язується прийняти Об`єкт оренди та сплачувати Орендарю орендну плату за користування.
		В преамбулі Договору зазначено, що Об`єктом оренди є частина даху будівлі, загальною площею  12 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		Крім того, в преамбулі договору зазначено, що вище зазначена частина даху будівлі орендується Орендарем на підставі договору оренди від 30.12.2014 року №1.
		Орендодавцем за договором оренди від 30.12.2014 року був ОСОБА_2 .
		Відповідно до пункту 2.1. Договору Об`єкт оренди надається Суборендарю з метою розміщення обладнання базової станції стільникового мобільного зв`язку.
		Пунктом 10.1. Договору передбачено, що цим Сторони домовилися, що цей Договір набуває чинності з 01 січня 2015 року і діє до 31 грудня 2015 року (включно). 
		Пунктом 10.2. Договору передбачено, що у разі, якщо згідно умов п. 2.3 цього Договору Орендар за 60 днів до закінчення строку дії цього Договору не повідомить Суборендаря письмово про своє небажання укладати  з Суборендарем новий договір оренди щодо Об`єкта оренди, а Суборендар при цьому не висловлює свого заперечення проти укладання з Орендодавцем нового договору оренди  щодо Об`єкта оренди, Сторони зобов`язані  укласти новий договір оренди на новий строк на тих самих умовах, що визначені цим Договором або пролонгувати дію цього Договору на термін встановлений Договором.
		З огляду на вище зазначене, дія договору кожного року продовжувалась і на момент подання позовної заяви Договір є дійсним, що і підтвердило ТОВ «Приват Євробуд» у поданій до Рівненського міського суду Рівненської області заяві від 07.06.2021 року про залучення третіх осіб у справу №569/9228/21, в якій ТОВ «Приват Євробуд»  просить залучити суборендарів будівлі, що знаходить за адресою: м. Рівне, вул. 16 Липня, 10, в тому числі ПрАТ «Київстар», оскільки прийняття рішення у справу №569/9228/21 може вплинути на можливість користування приміщеннями які орендують суборендарі, в тому числі ПрАТ «Київстар».
		З 30 червня 2020 року власником нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , що підтверджується дослідженими в судовому засіданні витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Судом встановлено, що набуттю права власності за ОСОБА_1 на нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 передували наступні події.
		Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні рішення Рівненського міського суду від 18.04.2016 року у справі №569/1221/16-ц було витребувано з володіння ОСОБА_2 нежитлову будівлю адміністративного будинку (літ. А-4) загальною площею 1512 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 на користь Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву «Рівнеагробуд». Зобов`язано ОСОБА_2 передати Рівненській обласній асоціації по сільському будівництву «Рівнеагробуд» нежитлову будівлю адміністративного будинку (літ. А-4) загальною площею 1512 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 без вчинення з його боку, а також з боку третіх осіб будь-яких перешкод Рівненській обласній асоціації по сільському будівництву «Рівнеагробуд» щодо володіння, користування і розпорядження нежитловою будівлею адміністративного будинку (літ. А-4) загальною площею 1512 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . 
		13 червня 2016 року державним реєстратором речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Олинець А.М. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля, адміністративний будинок (літ. А-4), загальною площею: 1512 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , - за Рівненською обласною асоціацією по сільському будівництву «Рівнеагробуд».
		28 вересня 2016 року Рівненською обласною асоціацією по сільському будівництву «Рівнеагробуд» за актом приймання-передачі та оцінки активів було передано нежитлову будівлю адміністративного будинку (літ. А-4), загальною площею 1512 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для Білдінг Енд Файненс ЛТД (BUILDING AND FINANCE LTD), у зв`язку із чим  державним реєстратором, приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І. 10.12.2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис №;17944960 від 12.12.2016 року про державну реєстрацію права власності на вказане майно за Білдінг Енд Файненс ЛТД (BUILDING AND FINANCE LTD).
		В подальшому 20 грудня 2016 року між Білдінг Енд Файненс ЛТД (BUILDING AND FINANCE LTD) (надалі - Установник управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнеагробуд» (надалі - Управитель) укладено договір управляння майном, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І., зареєстрований в реєстрі за №1570, за умовами якого Установник управління передав Управителю наступне нерухоме майно: будівля, нежитлова будівля, адміністративний будинок (літ. А-4), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 353458856101 в управління на строк десять років, а Управитель здійснює управління цим майном виключно в інтересах Установника управління або названої ним особи (вигодонабувача).
		Внаслідок поділу та відчуження Білдінг Енд Файненс ЛТД (BUILDING AND FINANCE LTD) вищезазначеної будівлі по АДРЕСА_1 , її власником з червня 2017 року являлася Міжнародна господарська компанія Юнайтед Консалт ЛТД/United Consult LTD. Вказані обставини підтверджуються витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
		09 червня 2017 року між ОСОБА_3 (Іпотекодержатель) та Міжнародною господарською компанією Юнайтед Консалт ЛТД (United Consult LTD) (Іпотекодавець) було укладено Договори іпотеки, зареєстровані в реєстрі за №№757, 751, 753, 755, 749 і посвідчені 09.06.2017 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикинім В.І., відповідно до яких з метою забезпечення зобов`язань, що виникли з договорів позики, в іпотеку було передано нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 . Відповідні іпотеки зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		05 лютого 2020 року між ОСОБА_3 (Цедент) та ОСОБА_4 , який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_1 (Цесіонарій)  укладено Договори про передачу прав за договором іпотеки, посвідченим 09 (дев`ятого) червня 2017 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І. за реєстровим №751, №753, які посвідченні приватним нотаріусом  Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І., зареєстровані в реєстрі за №60, №62. 
		На підставі договорів про передачу прав №60, №62 ОСОБА_1 була зареєстрована Іпотекодержателем за Договорами іпотеки №751, №753, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, індексний номер: 199091010 та 199146388 від 05.02.2020 року.
		06 лютого 2020 року між ОСОБА_3 (Цедент) та ОСОБА_4 , який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_1 (Цесіонарій)  укладено Договори про передачу прав за договором іпотеки, посвідченим 09 (дев`ятого) червня 2017 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І. за реєстровим №749, №755, №757, які посвідченні приватним нотаріусом  Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І., зареєстровані в реєстрі за №70, №67, №65.
		На підставі договорів про передачу прав №70, №67, №65 ОСОБА_1 була зареєстрована Іпотекодержателем за Договорами іпотеки №751, №753, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, індексний номер: 199317406, 199307759 та 199269929 від 05.02.2020 року.
		Відтак, ОСОБА_1 стала Іпотекодержателем за Договором іпотеки від 09.06.2017 року №751, №753 з 05.02.2020 року, а за Договорами іпотеки від 09.06.2017 року №749, 755, 757 з 06.02.2020 року.
		Відповідно до п. 1.5. Договору управління №1570 від 20.12.2016 року  у разі переходу  права власності на майно, що є предметом цього договору, від Установника управління до іншої особи договір про управління не припиняється, крім випадків коли право власності на майно переходять внаслідок звернення на нього стягнення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1032 ЦК України установником управління є власник майна.
		У зв`язку із набуттям  Міжнародною господарською компанією Юнайтед Консалт ЛТД (United Consult LTD) у червні 2017 року права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 , відповідна компанія стала замість Білдінг Енд Файненс ЛТД (BUILDING AND FINANCE LTD) Установником управління за Договором управління №1570 від 20.12.2016 року.
		08 травня 2020 року між Міжнародною господарською компанією Юнайтед Консалт ЛТД (United Consult LTD) (надалі - Установник управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнеагробуд» (надалі - Управитель) укладено Договір про внесення змін до Договору управління майном, посвідченого 20 грудня 2016 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І. за реєстровим №1570, відповідно до якого серед іншого внесено зміни до Договору управління, виклавши п. 5.1. в наступній редакції: «5.1. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом 41 (сорока одного) місяця до 20 (двадцятого) травня 2020 року.». 
		Відповідні зміни щодо строку дії Договору управління №1570 від 20.12.2016 року внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні відповідними витягами.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1044 ЦК України договір управління припиняється у разі припинення договору за заявою однієї із сторін у зв`язку із закінченням його строку.
		29 травня 2020 року Міжнародною господарською компанією Юнайтед Консалт ЛТД (United Consult LTD) зроблено заяву про припинення Договору управління №1570 від 20.12.2016 року у зв`язку із закінченням його строку, що стало підставою для його припинення.
		В зв`язку з невиконанням ОСОБА_5 своїх зобов`язань про повернення коштів за Договором позики від 01.02.2017 року, від 10.02.2017 року, від 01.03.2017 року, від 01.04.2017 року та від 01.05.2017 року, ОСОБА_1 звернула стягнення на предмет іпотеки, вказані в Договорах іпотеки від 09.06.2017 року №№749, 751, 753, 755, 757 шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (п`ять об`єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 ) в рамках виконання забезпечення виконання зобов`язання (договорів позики), що  підтверджується витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.07.2020 року №№215088897,  215098891, 215118245, 215132953, 215144362.
		Позивач, дізнавшись про наявність договірних відносин щодо об`єкту її власності, а саме: будівлі по АДРЕСА_1 між ПрАТ «Київстар» та ТОВ «Приват Євробуд», яке орендує дане майно у ОСОБА_2 , звернулася до Приватного акціонерного товариства «Київстар» (надалі - Відповідач) у листі №10-08/20 від 10.08.2020 року з вимогою звільнити частину даху будівлі по АДРЕСА_1 від належного Відповідачу обладнання базової станції стільникового мобільного зв`язку.
		Однак, відповідач у листі №19267/01 від 25.08.2020 року надав відповідь про те, що станом на сьогодні жодної інформації про припинення договору оренди та/чи договору суборенди ні від Орендаря (ТОВ «Приват Євробуд»), ні від Орендодавця ( ОСОБА_2 ) на адресу компанії ПрАТ «Київстар» не надходило, відтак, зобов`язання за договорами є чинними та підлягають виконанню в повному обсязі. Крім того, Відповідач зауважив у вищевказаному листі, що на момент укладення договорів оренди та суборенди власником нерухомого майна був ОСОБА_2 , що підтверджується відомостями із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними для третіх осіб.
		Як було зазначено вище, рішенням Рівненського міського суду від 18.04.2016 року у справі №569/1221/16-ц витребувано з володіння ОСОБА_2 нежитлову будівлю адміністративного будинку (літ. А-4) загальною площею 1512 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 на користь Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву «Рівнеагробуд». Саме з ОСОБА_2 був укладений договір оренди ТОВ «Приват Євробуд», на підставі якого був укладений договір оперативної суборенди №Р2-15 від 31.12.2014 року з ПрАТ «Київстар».
		Статтею 346 Цивільного кодексу України визначені випадки підстав припинення права власності, водночас серед підстав відсутня саме та, відповідно до якої припинення права власності дійсного власника відбувається в зв`язку з реєстрацією договорів купівлі - продажу за іншими особами під час перепродажу, що відбувалось без участі і поза межами волі дійсного власника.
		Якщо дійсний власник не був стороною правочину і майно відчужено поза волею власника, то право власності на майно не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребувано. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
		Відповідно до ч. 1 ст. 761 ЦК України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, а у відповідності до ст. 319 Цивільного кодексу України право розпорядження майном належить його власнику.
		Вищезазначене узгоджується з правовою позицією  викладеною  в постанові Верховного суду  від 27 червня 2018 року у справі №907/892/15.
		Дійсним власником на момент укладення договору суборенди №Р2-15 від 31 грудня 2014 року та договору оренди №1 від 30.12.2014 року була Рівненська обласна асоціації по сільському будівництву «Рівнеагробуд», тобто право власності на будівлю за адресою: АДРЕСА_1 не виникло по новому, а було захищене як таке, що виникло ще в 2003 році, і було належним чином зареєстровано, що підтверджується дослідженим в судовому засіданні свідоцтвом про право власності.
		Також, дійсний власник не передавав майно, а саме будівлю за адресою: АДРЕСА_1 в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Приват Євробуд» та відповідно у суборенду ПрАТ «Київстар» 30.12.2014 та 31.12.2014 років.
		Крім того, на момент укладення договорів оренди №1 від 30.12.2014 року  та суборенди №Р2-15 від 31 грудня 2014 року ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 24 грудня 2014 року у справі №569/18557/14-ц, яка підлягає негайному виконанню, накладено арешт на нежитлову будівлю, літ. А-4, загальною площею 1512 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було накладено арешт, а саме суд заборонив ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, пошкодження, знищення, розбирання, внесення  до статутного капіталу юридичних осіб та користування нежитловою будівлею, адміністративним будинком, літ. А-4, загальною площею 1512 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Дані відомості були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень 24 листопада 2014 року.
		Про накладення арешту Рівненським міським судом Рівненської області, ОСОБА_2 було достовірно відомо, оскільки  останній звертався до апеляційного суду Рівненської області зі скаргою на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 24.11.2014 року у справі №569/18557/14-ц та 24.12.2014 року ухвалою апеляційного суду Рівненської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено та ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 24.11.2014 року залишено без змін.
		Тобто, договір оперативної суборенди №Р2-15 від 31.12.2014 року не мав законної сили, оскільки дійсним власником будівлі розташованої за адресою АДРЕСА_1 на момент укладення даного договору була Рівненська обласна асоціації по сільському будівництву «Рівнеагробуд», яка володіла даним приміщенням з 2003 року.
		Як вже вище зазначалося, відповідно до п.10.1. Договір набуває чинності 01.01.2015 року та діє до 31.12.2015 року (тобто один календарний рік), водночас відповідно до п. 10.2. Договору у разі відсутності повідомлення Орендаря про небажання укладати договір з Суборендарем за 60 днів до закінчення строку дії цього Договору Сторони зобов`язані укласти новий договір оренди на новий строк на тих самих умовах, що визначені цим Договором або пролонгувати дію цього Договору на термін встановлений договором.
		Оскільки, іншого договору суборенди між ПрАТ «Київстар» немає, що підтверджується, також, із заяви від 07.06.2021 року про залучення третіх осіб у справу №569/9228/21, разом з якою ТОВ «Приват Євробуд» додав саме цей Договір, відсутні будь які додаткові угоди щодо продовження дії договору, то Договір кожного року починаючи з 01.01.2016 року автоматично пролонговувався на той самий строк який встановлений в Договорі, тобто на один календарний рік і в даному випадку продовжився до 31 грудня 2021 року.
		Водночас, пролонгація договору суборенди №Р2-15 від 31.12.2014, вчинена після 09.06.2017 року є нікчемною, тобто не породжує будь-яких прав у ПрАТ «Київстар» на користування частиною даху будівлі по АДРЕСА_1 .
		Відповідно до п.п. 4.2.3. Договорів іпотеки №757, 751, 753, 755, 749, що укладені 09.06.2017 року між ОСОБА_3 (Іпотекодержатель) та Міжнародною господарською компанією Юнайтед Консалт ЛТД (Іпотекодавець), Іпотекодавець має право виключно за згодою Іпотекодержателя відчужувати Предмет іпотеки, передавати його в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
		Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним (частина третя статті 12 Закону України «Про іпотеку»). 
		З огляду на вищезазначене, ні попередній Іпотекодержатель ( ОСОБА_3 ), ні Позивач - ніколи не надавали згоди на передачу в оренду для ТОВ «Приват Євробуд» переданих в іпотеку приміщень по АДРЕСА_1 .
		Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		За змістом викладених норм укладення угод з відчуження майна (частини майна), переданого в іпотеку, без згоди іпотекодержателя зумовлює їх нікчемність та не створює інших юридичних наслідків, крім пов`язаних з їх нікчемністю.
		Отже, Договір суборенди  01 січня 2018 року був пролонгований на той самий строк, що встановлений Договором суборенди, тобто на 1 календарний рік, в той час, коли в цей період будівля по АДРЕСА_1 , на 12 кв. м. даху якої розміщено обладнання базової станції стільникового мобільного зв`язку Відповідача вже перебувала в іпотеці та Іпотекодержатель, не надавав згоду на продовження строку дії Договору суборенди, що в свідчить про недійсність такого договору, оскільки така недійсність встановлена законом, та відповідно до положень статті 215 ЦК України такий договір є нікчемним.
		Тобто, Договір суборенди №Р2-15 від 31.12.2014 року укладений між Відповідачем та ТОВ «Приват Євробуд» є нікчемний з моменту продовження строку цього ж Договору на новий строк починаючи з 01 січня 2018 року.
		Відповідна правова позиція щодо нікчемності договорів оренди майна, яке передане в оренду без згоди Іпотекодержателя міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №910/72/17, від 29.05.2019 року у справі №501/1703/16-ц та постанові Верховного Суду від 14.04.2020 року у справі №308/290/19.
		До того ж, Конституційний Суд України у рішенні від 14 липня 2020 року № 8-р/2020 (щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 1, 2 ст. 23 ЗУ «Про іпотеку») зазначив, що іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. 
		Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року № 898-IV (далі - Закон №898) обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону (перше речення). Ці положення збігаються з положеннями абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV зі змінами (далі - Закон № 1952), який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
		За Законом № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2); обтяження - це заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину (пункт 5 частини першої статті 2); речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону № 1952, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3).
		З аналізу наведених положень Закону № 1952 випливає, що обтяження нерухомого майна іпотекою передбачає заборону або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном та виникає з моменту внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту такого обтяження.
		Відповідно до статті 32 Закону № 1952 інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених Законом № 1952 (частина перша); для фізичних та юридичних осіб інформація за об`єктом нерухомого майна та суб`єктом речового права надається в електронній формі через офіційний вебсайт Міністерства юстиції України, за умови ідентифікації такої особи (фізичної або юридичної) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи, або в паперовій формі (абзац перший частини другої).
		Вказане нормативне регулювання дає підстави стверджувати, що набувач предмета іпотеки не позбавлений можливості отримувати інформацію про обтяження майна іпотекою самостійно або за допомогою третіх осіб та здатний виявити розумну обачність, щоб убезпечити себе від негативних наслідків, пов`язаних із набуттям статусу іпотекодавця, у тому числі і тих, що можуть настати у разі невиконання основного зобов`язання. Хоча обтяження майна іпотекою і впливає на можливість реалізації набувачем іпотечного майна свого конституційного права власності через обмежену правомочність розпоряджатися предметом іпотеки, втручання у таке право є мінімальним та спрямоване на врахування інтересів усіх суб`єктів вказаних правовідносин.
		Вищезазначені обставини обґрунтовано підтверджують, що договір суборенди №Р2-15 від 31.12.2014 року є нікчемним у зв`язку з порушенням ч.3. ст. 12 Закону України «Про іпотеку».
		 
		Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Згідно  з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
		За приписами процесуального законодавства захисту в суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
		Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій ст. 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.
		Водночас, у рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес», як прагнення до користування конкретним матеріальним та або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.
		Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
		Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
		Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/ захисту в обраний спосіб.
		Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
		Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
		Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України  власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 Цивільного кодексу України.
		Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.
		Тобто, лише власник має право визначати юридичну долю свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів. 
		Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №   910/12224/17.
		Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		 
		У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.
		При цьому однією з умов застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин. У випадку ж їх наявності суд не може втручатися у такі правовідносини шляхом усунення перешкод у користуванні майном за встановлених домовленостей сторін стосовно такого майна у договорі.
		Суть негаторного позову полягає у законній можливості суду усунути перешкоди у користуванні майном, які є такими, що здійснюються поза межами закону (з його порушенням), в той час, як наявність договірних відносин між сторонами спору виключає можливість законного втручання у правовідносини сторін шляхом усунення перешкод, які встановлені за домовленістю сторін.
		Оскільки, між ОСОБА_1 та ПрАТ «Київстар» відсутні будь-які договірні відносини щодо використання даху будівлі на АДРЕСА_1 , площею - 12 кв.м., а договір  суборенди №Р2-15 від 31.12.2014 року пролонгація, якого відбулася  після 01.01.2018 року, є нікчемний у зв`язку з порушенням ч.3. ст. 12 Закону України «Про іпотеку», користування Відповідачем таким майном є безпідставним і створює перешкоди для його використання власником ( ОСОБА_1 ) та є підставою для звільнення даху будівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 від обладнання базової станції стільникового мобільного зв`язку Відповідача.
		Відповідач на момент подання позовної заяви не демонтував обладнання базової станції стільникового мобільного зв`язку на даху будівлі площею 12,0 кв.м. по АДРЕСА_1 ,  чим обмежує право власника такого майна на його використання у власних цілях. 
		Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Відповідно до ст.80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що заявлені позовні вимоги  є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем, а тому вони підлягають до повного задоволення.
		Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Оскільки при подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн. згідно квитанції про сплату №41468 від 290 липня 2021 року, рішення прийнято на користь позивача, тому понесені судові витрати по справі судового збору підлягають стягнення з відповідача на користь позивача.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_1 до Приватне акціонерне товариство "Київстар" про усунення перешкод у користуванні майном - задовольнити повністю.
		 
		Зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Київстар» звільнити частину даху будівлі, площею 12,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу обладнання базової станції стільникового мобільного зв`язку.
		 
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київстар» на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 908,00 грн.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Учасники справи:
		       позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 ,
		       відповідач - Приватне акціонерне товариство "Київстар", 03113, м.Київ, вул.Дегтярівська, 53, код ЄДРПОУ 21673832
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Приват Євробуд», 33028, м.Рівне, вул.Замкова, 10В, кв.22  
		 
		Повне судове рішення складене 01 грудня 2021 року.
		 
		Суддя -

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...