Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 504/1817/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти волі, честі та гідності особи; Незаконне позбавлення волі або викрадення людини.
Надіслано для оприлюднення: 02.12.2021. Зареєстровано: 02.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2021.

Номер судового провадження: 1-кп/504/565/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020160330000409

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 504/1817/20
		Номер провадження 1-кп/504/565/21
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01.12.2021 року смт.Доброслав
		 
		Комінтернівський районний суд Одеської області: 
		у складі головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;
		прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;
		законного представника потерпілої ОСОБА_5 ; представника законного представника потерпілої ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Доброслав обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020160330000409 від 28.04.2020 року за обвинуваченням: ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, українця за національністю, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, фізичної особи підприжмця, одруженого, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 146 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, за ч. 2 ст. 146 КК України.
		28.04.2020 о 15:00 год., ОСОБА_8 на автомобілі марки «MERCEDES-BENZ», з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 прибув до с. Курісове, Лиманського району, Одеської області де на розі вулиць Садової та Івана Франка помітив малолітню ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка знаходилась на вулиці, після чого у нього виник злочинний намір, направлений на викрадення малолітньої дитини. 
		На виконання своїх злочинних намірів ОСОБА_8 зупинив автомобіль на перехресті вулиць Садової та Івана Франка с. Курісове, Лиманського району, Одеської області, поруч з ОСОБА_9 , відкрив передні пасажирські двері в зазначеному автомобілі та, шляхом обману надання подарунку, покликав останню до автомобілю. Після того, як малолітня ОСОБА_9 підійшла до відкритих дверей, ОСОБА_8 усвідомлюючи протиправність своїх дій, направлених на викрадення малолітньої людини, діючи умисно, нехтуючи вимогами статей 3, 10, 29, 33 Конституції України, згідно яких людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність; кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, статті 5 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якою визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність, нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, та статті 1 Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень, якою визначено, що ніхто не може піддаватися насильницькому зникненню, упевнившись, що поряд відсутні сторонні особи і за нею ніхто не спостерігає, схопив за ліву руку малолітню ОСОБА_9 та використовуючи фізичну силу, всупереч її волі затягнув до салону вказаного автомобілю, і як тільки остання опинилась у салоні автомобілю, закрив передні пасажирські двері та зник з місця вчинення злочину.
		В судовому засіданні ОСОБА_8 , вину у вчиненому кримінальному правопорушенні за формулюванням, що наведене в обвинувальному акті не визнав, вказав, що жалкує про те, що дозволив дитині сісти до свого транспортного засобу та надав такі покази. Обвинувачений разом із своєю сім`єю проживав в орендованому житлі. В подальшому, в обвинуваченого захворів батько, останній переніс інсульт та був лежачим. У зв`язку із цим, сім`я обвинуваченого  його дружина, її донька від попереднього шлюбу, спільний малолітній син, поїхала проживати до батьків дружини, а обвинувачений поїхав проживати до своїх батьків. Згодом батько обвинуваченого помер, а тому в нього, був пригнічений настрій. 27 квітня 2020 року, він здійснив перефарбування транспортного засобу, що перебував у його володінні - автомобіля марки «MERCEDES-BENZ» Е200, в чорний колір, гуашевою фарбою, яку можна без великих труднощів змити з автомобіля, автомобіль перефарбував у колір свого «душевного стану», що був викликаний смертю батька, а також і через те, що хотів побачити, який вигляд автомобіль буде мати у чорному кольорі. Вказаний автомобіль марки «MERCEDES-BENZ» Е200 перебував у володінні у обвинуваченого на підставі довіреності, власником автомобіля є ОСОБА_10 . 28 квітня 2020 року, обвинувачений прокинувся, поснідав та поїхав, вищевказаним автомобілем, до місця виконання своєї поточної роботи до с. Нерубайське Одеської Області. В цей час у нього боліла спина і був дуже поганий настрій, що в свою чергу було викликано смертю батька ІНФОРМАЦІЯ_3 . По приїзду до місця виконання роботи, він відпросився у свого роботодавця та поїхав розвіятися. Заздалегідь спланованого маршруту у нього не було, ОСОБА_8 їхав по дорогах загального користування, полями та бездоріжжям, з Одеси, поїхав до населеного пункту Нерубайське, потім до с. Красносілка, рухався уздовж «Куяльницького» лиману, проїхав невідомий населений пункт, два хутори та потрапив до с. Курісове. При цьому, під час подорожі, побачив, що його автомобіль запилився та був брудним і він вирішив його помити. В с. Курісове обвинувачений зупинився, біля домоволодіння, в подвір`ї якого знаходилися люди, побачив шланг і подумав, що тут можна помити автомобіль. В цей час, відволікся на читання повідомлень у мобільному телефоні. Коли обвинувачений закривав вікна у автомобілі, то побачив дівчинку, яка дивилася на нього, через вікно автомобіля, зі сторони пасажирського сидіння. Обвинувачений та дівчинка «зустрілися поглядами». Після цього, він заговорив до неї та привітався. Дівчинка в свою чергу повідомила, що вона тут живе, а на подвір`ї знаходяться її батько та мати, її звати ОСОБА_11 . В подальшому, обвинувачений запитав у дівчинки «де знаходиться магазин?», вона йому вказала напрямок. Обвинуваченому здалося, що дівчинка потягнулася до дверної ручки автомобіля для того, щоб відкрити автомобіль, а тому він, по звичці «таксиста», відкрив двері в автомобіль. Дівчинка обійшла двері та зазирнула під сидіння автомобіля, де побачила коробку, в якій знаходилися гальмівні колодки до автомобіля. Обвинувачений сказав дівчинці «Дай п`ять» та надав свою руку для тактильного привітання. Дівчинка відповіла на привітання, плеснувши по руці обвинуваченого. Дівчинка помітила, під сидінням, в автомобілі, коробку яскравого кольору, де знаходилися гальмівні колодки. Також, ОСОБА_8 зазначив, що навіть не знав про те, що гальмівні колодки в яскравій коробці, знаходяться під сидінням в його автомобілі. Коли дівчинка намагалася роздивитися коробку, вона до неї потягнулася та спробувала її підняти, в свою чергу обвинувачений говорив дівчинці «для чого тобі ця коробка», дівчинка сіла на край пасажирського сидіння, а він у свою чергу підтримав її за одну руку та помістив ближче до себе. Після цього, дитина зайняла пасажирське сидіння повністю. Потім, обвинувачений пропонував дитині поїхати за кермом транспортного засобу та спитав чи вона поїде з ним до магазину, на що дівчинка кивнула. Після цього, ОСОБА_8 зачинив двері до автомобіля та вони разом з дівчинкою поїхали до магазину, щоб купити дитині щось солодке, а батьку дитини - якийсь подарунок за те, що останній дозволить йому помити автомобіль. Проїхали близько 20 метрів. Під час руху транспортного засобу дитина почала плакати, злякалася, трималася за дверну ручку, а тому ОСОБА_8 відчинив двері автомобіля, а дівчинка вийшла з транспортного засобу та побігла додому. Крім того, рухаючись у транспортному засобі він «зустрівся поглядами» із іншим водієм, який рухався їм на зустріч, на червоному автомобілі з причепом. В подальшому, після цієї події, ОСОБА_8 поїхав продовжувати шукати воду для того, щоб помити свій автомобіль і йому порадили поїхати до населеного пункту Березівка. Прибувши до населеного пункту Березівка, ОСОБА_8 захотів в туалет, узяв баночку та зайшов до під`їзду житлового будинку, справивши там природні потреби, при виході з будинку зустрів дівчинку зі скейтом в руках, зупинився біля неї, притримав «скейт», запитав чи не хоче вона подивитись на фокус, дівчинка відмовилася і він відпустив скейт та попрямував далі. Крім того, ОСОБА_8 пояснив, що любить «скейти», його донька катається на «скейті», а в нього на ремені пряжка зі «скейтом». В подальшому, ОСОБА_8 попрямував до смт. Доброслав, по дорозі до вказаного населеного пункту, змивав пил з автомобіля, а також чорну гуашеву фарбу, оскільки розумів, що їздити з перефарбованим автомобілем незаконно. При цьому, воду для змиву фарби ОСОБА_8 просив у людей, яких зустрічав по дорозі, наповнював ємкості водою та змивав автомобіль. Крім того, ОСОБА_8 повідомив суд, що знає, що відповідно до законодавства, дозволяється їздити на перефарбованому транспортному засобів, проте не більш як 10 днів. Після того, як він виїхав з населеного пункту Доброслав, його автомобіль вже був на половину змитий, залишилось змити тільки нижню частину. В подальшому, під час руху, був зупинений працівниками поліції, затриманий та доставлений до відділу поліції. У вказаному відділку, зі слів обвинуваченого, він зазнав фізичного та психічного насильства, на вимогу працівників поліції розблокував свій мобільний телефон та передав їм його для огляду вмісту файлів. Обвинувачений провів цілу ніч у коридорі відділку поліції, де включалася гучно музика, був поміщений до камери тимчасового тримання, в якій інші особи, що там утримувалися його залякували. У відділі поліції ОСОБА_8 був пригнічений, вказав , що його повідомили про те, що від нього відвернулася його сім`я. На тлі вищевказаних подій, обвинувачений вирішив передчасно закінчити своє життя та намагався пробити своє око кульковою ручкою, внаслідок чого отримав тілесні ушкодження. В подальшому, надавав свідчення слідчому, з яких частина є видумана ним, з метою викликання жалю в оточуючих, а частина свідчень вказана унаслідок тиску зі сторони працівників поліції. Не зміг пояснити, які конкретно висловлювання ним були видумані, а які сказані внаслідок тиску. Щодо показів потерпілої, то обвинувачений вважав їх частково правдивими, не заперечував фізичного контакту з потерпілою. ОСОБА_8 зазначив, що потерпіла не висловлювалася з приводу того, що їй не можна розмовляти з чужими чоловіками, не намагалася всіма способами знайти засіб відмикання дверей, а просто трималася за дверну ручку пасажирської двері та плакала (на її очах з`явились сльози). Обвинувачений не заперечував того факту, що на його мобільному телефоні знаходилися графічні матеріали із зображенням оголених малолітніх, проте зазначав, що ці графічні матеріали наявні у його телефоні через дії неповнолітньої ОСОБА_12  доньки його дружини від попереднього шлюбу, яка користувалася його мобільним телефоном. Обвинувачений заперечив той факт, що хотів побачити нижню білизну потерпілої, а також заперечив висновок судово-психіатричних експертів та встановлений йому діагноз «Педофілія». 
		Незважаючи на не визнання ОСОБА_8 вини у вчиненні кримінального правопорушення, така вина підтверджується доказами, зібраними у ході досудового розслідування, які досліджені судом, у т.ч. і самими показами обвинуваченого.
		Допитана, в судовому засіданні, малолітня потерпіла ОСОБА_13 надала такі покази. Потерпіла не пам`ятає точної дати, проте було тепло та світло, вона була в подруги ОСОБА_14 . Вони з подругою посварилися і потерпіла пішла додому. По напрямку руху, вона побачила, що стояла машина. Дядя запитав потерпілу де магазин, потерпіла в свою чергу відповіла, що не розмовляє з чужими. В машині була коробка, під сидінням автомобіля, великого розміру, червоно-синього кольору. Вона не змогла підняти коробку, оскільки та була важка. Дядя затягнув її до автомобіля та поїхав, а коли доїхав до повороту, вона в цей час смикнула за ручку автомобіля та вибігла. Побачивши батька та матір, вона повідомила їм, що її хотів вкрасти дядько. 
		В судовому засіданні, представник малолітньої потерпілої - свідок ОСОБА_5 надала такі покази. 30 квітня 2021 року, вона з сім`єю була на вулиці, за місцем свого проживання. Її донці ОСОБА_15 7 років. В цей день, її донька ОСОБА_11 , з подругою гралася на вулиці. В подальшому, під`їхала машина  Мерседес чорного кольору, і зупинилася. Машина стояла в провулку в напрямку вул. Садової, на розі вул. Франка. В подальшому, представник малолітньої потерпілої пішла до свого будинку, а коли вийшла, то побачила, як її дитина біжить по провулку з вул. Франка і плаче, зі словами «мене дядя вкрав». Представник малолітньої потерпілої взяла дитину на руки. Дочка була дуже перелякана. ОСОБА_5 , з дитиною на руках, побігла «по своїх сусідах», спитати чи хтось бачив машину. Зі слів доньки, її покликав дядя, для того, щоб вона показала йому місцезнаходження магазину, вона відповіла, що батьки не дозволяють спілкуватися з чужими людьми, а дядя сказав їй «подивись, що в мене є», в цей час вона потягнулася за іграшкою, а він затягнув її до автомобіля».
		Допитана в судовому засіданні психолог ОСОБА_16 надала такі покази. Вона, зі слів потерпілої знає, що ОСОБА_9 гралася в подруги, проходила повз автомобіль, чоловік, що сидів у автомобілі запропонував дитині сісти. Потерпіла повідомила чоловіка, що їй не дозволяють спілкуватися з невідомими та кудись їхати, чоловік запропонував їй солодощі та сказав, що має подарунок, вона сіла до транспортного засобу, коли машина зупинилася, то вона відкрила двері та побігла додому.
		В судовому засіданні, свідок ОСОБА_17 надав такі покази. Пламадяла ОСОБА_18 є його дочкою. 28 квітня, приблизно о 17 годині, він вийшов на свою земельну ділянку полити розсаду, побачив, що дочки немає. Пізніше помітив, що дитина грається із сусідською дитиною. В той час, побачив машину «Мерседес», яка проїжджала, і подумав, що це до сусіда. Сусід працює з машинами, займався ремонтними роботами автомобілів. Помітив, що передня решітка автомобіля була перемальована на чорний колір, а їх таких решіток не буває. Номер машини був 6312, вона була чорного кольору, він не знав хто це може бути. Машина стояла хвилин 10, двері були відкриті, побачив, що біля автомобіля є дитина, проте не думав, що це може бути його дитина. Дитину, яка перебувала біля автомобіля він не розгледів. Двері в машині закрилися і машина почала рух. Після цього, його відволікла його дружина запитанням про те, що це за автомобіль. А потім він повернув голову і побачив, як біжить його дитина та плаче. Дитина повідомила, що дядько, якого вона не знає, хотів її викрасти, зі слів дитини дядько їй сказав  «Поїхали в магазин, а вона не хотіла і дядько затягнув її до автомобіля закрив двері і поїхав». Відкриті були пасажирські двері, скло було в цих дверях опущено, машину він бачив з переду. Свідок не бачив, як закривалися двері в автомобілі. 
		В судовому засіданні, свідок ОСОБА_19 надала такі покази. Свідок сусідка з сім`єю ОСОБА_20 . 28.04. в 15.00 год. вона смажила «хрустики», побачила біля паркану стоїть машина чорного кольору «іномарка», не бачила, як з автомобіля хтось виходив та не пам`ятає скільки часу стояв автомобіль, автомобіль був розташований до неї задньою частиною, після чого автомобіль поїхав прямо по вул. Франка.
		В судовому засіданні, свідок ОСОБА_21 надала такі покази. Вона сусідка з сім`єю ОСОБА_20 . 28.04. вона йшла по вулиці по справах, купила курчат, в провулку стояла машина, в якій були закриті двері, вікна були затемнені. Вона побачила ОСОБА_22 , в неї було кошеня, вони з подругою йшли по вулиці Франка. Перед тим, як побачила ОСОБА_22 , вона розмовляла із її батьками. Автомобіль стояв в провулку до вулиці Франка перед тим, як вона зустріла дівчат.
		В судовому засіданні, свідок ОСОБА_10 надала такі покази. Свідок була власником автомобіля Мерседес Бенц, білого кольору, 1990 р.в. та надала довіреність на управління цим транспортним засобом ОСОБА_8 . ОСОБА_8 був з товаришем, вони подивилися на транспортний засіб, оформили довіреність, проте хотіли оформити розтермінування оплати. На перефарбування транспортного засобу вона дозволу не давала.
		В судовому засіданні, свідок ОСОБА_23 надала такі покази. ОСОБА_8 є другом її сина. Його син, купив у гр. ОСОБА_10 автомобіль. В подальшому її син помер і вона вирішила цей автомобіль продати. На купівлю автомобіля зголосився ОСОБА_8 та купив його в розтермінування на 2 роки. Повідомила, що станом на момент допиту автомобіль належить їй оскільки ОСОБА_8 його повністю не виплатив. Про ОСОБА_8 ОСОБА_23 розповіла з позитивної сторони, знає його як добру людину, знає його сім`ю, вказала, що ОСОБА_8 їй неодноразово допомагав без будь-якої винагороди.
		В судовому засіданні, свідок ОСОБА_24 надав покази, відповідно до яких він в кінці квітня 2020 року стояв на вулиці за адресою свого місця проживання  АДРЕСА_2 . В обідній час, на вулицю приїхав чорний «Мерседес» і до нього підійшла дівчинка ОСОБА_11 , їй відкрилися двері і вона сіла до автомобіля. Він не чув, щоб дівчинка кричала, не придав уваги цій події. Водія автомобіля він бачив, водій був «кавказької» національності, був одягнений у чорно  білий светр, мав бороду. Машина стояла на вулиці близько 10-15 хв. Після цього, свідок зайшов до свого помешкання, а через деякий час до нього прийшла мати ОСОБА_25 і розпитувала про автомобіль, що був на вулиці. В подальшому, свідок зазначив, що не бачив того моменту, як дівчинка сідала до автомобіля, а може й бачив, ствердно сказати не може.
		В судовому засіданні, свідок ОСОБА_26 надав покази, відповідно до яких ОСОБА_8 знає з дитинства, перебуває з останнім у дружніх відносинах. ОСОБА_26 був присутнім в ході проведення обшуку у ОСОБА_8 , при цьому тоді свідок перебував у стані алкогольного сп`яніння. Коли він прийшов до ОСОБА_8 обшук вже був розпочатий, права йому не роз`яснили, витягували якісь диски, проте нічого не показували. Протокол обшуку він підписував, не читаючи. Напружених відносин станом на кінець квітня 2020 року у сім`ї ОСОБА_8 не було. ОСОБА_8 володів автомобілем Мерседес, який був різнокольоровий, чи то білий, чи сірий та мав певні деталі з «тюнінгом», машина була в наклейках. Свідок охарактеризував ОСОБА_8 з позитивної сторони. Не вірить, що ОСОБА_8 домагався дитину. 
		В судовому засіданні, свідок ОСОБА_27 надав покази, відповідно до яких він був присутнім при обшуку гаража, який орендував ОСОБА_8 , гараж знаходиться в середині стоянки гаражного кооперативу «Простор». При ньому нічого не вилучали, проте свідок бачив, що певні речі працівники поліції вилучали. Обшук фіксувався за допомогою відео фіксації. Крім того, повідомив, що ОСОБА_8 володів автомобілем Мерседес білого кольору. ОСОБА_8 розповідав свідку, про те, що є автомобільна фарба, яка змивається на першій же мийці автомобіля, коштує така фарба не дорого. В порядності ОСОБА_8 свідок не сумнівався та характеризував його з позитивної сторони. Також повідомив, що ОСОБА_8 розповідав свідку про подію, яка сталася, зокрема, що він хотів дізнатися де знаходиться магазин і де можна купити воду, побачив дівчинку і спитав у неї, запропонував дівчинці показати йому де магазин, а він купить їй морозиво та привезе назад, після цього він від`їхав буквально 3 метри з дівчинкою, вона налякалася, почала плакати та самостійно відкривати двері в автомобілі, а тому ОСОБА_8 її випустив з машини, оскільки двері «защолкнулися».
		В судовому засіданні, свідок ОСОБА_28 , надала покази, відповідно до яких ОСОБА_8 є її сусідом, а також те, що ОСОБА_8 їй розказував по телефону, що він їхав по місту, поїхав через Куяльник, розвернувся через залізну дорогу та заблукав в якомусь селі, побачив, що повз проходила дівчинка і він запитав її де магазин. Запропонувавши дівчинці морозиво та цукерки, спитав чи не погодилась б вона показати йому де магазин, дівчинка погодилась, підійшла з іншої сторони він відкрив їй двері, вона побачила коробку в автомобілі, він двері захлопнув, вони поїхали, проїхали невелику відстань, дівчинка злякалась і ОСОБА_8 її випустив з автомобіля. Свідок охарактеризувала ОСОБА_8 з позитивної сторони.
		В судовому засіданні, свідок ОСОБА_29 , надала покази, відповідно до яких вона є матір`ю обвинуваченого ОСОБА_8 , вона не була очевидцем подій, що стали підставою для обвинувачення її сина. Свідок розповіла обставини затримання її сина, про обставини проведення обшуків за місцем свого проживання, а також у гаражі, що перебував у володінні її сина. Крім того, зі слів ОСОБА_8 свідок обізнана, що того дня її син заблукав, повернув на вулицю, побачив чоловіка та жінку, потім до автомобіля сина підійшла дівчинка, з якою у нього був діалог. Дівчина побачила коробку в автомобілі її сина та потягнулася до цієї коробки, коліна дівчинки вже були в автомобілі. ОСОБА_8 запропонував дівчинці купити морозиво, на що вона сказала, що не хоче, а «пирожене» хоче, а тому вони поїхали, дівчинка намагалася відкрити двері автомобіля, її син побачив, що дівчинка плаче та відкрив двері в автомобілі. 
		Свідок ОСОБА_30 повідомила суду, що є дружиною обвинуваченого. 29 числа, у вечірній час, їй подзвонила мама та повідомила, що «Колю» затримали у викрадені якогось хлопчика. Коли вона приїхала додому, то ОСОБА_8 їй розказав, що він поїхав до людини, в котрої повинен був працювати та сказати їй, що не зможе працювати. В подальшому, він поїхав по полях, як колись їздив із своїм батьком, потім він заблукав, попав до села і побачив чоловіка на городі. Відволікся, побачив як до його автомобіля підійшла дівчинка, вона привіталася з ним, а він з нею. Він запитав, чи вона тут живе. Дівчинка сказала «так», підійшла до дверей автомобіля, він відкрив їй двері, вона побачила коробку під сидінням, потягнулася до коробки і опинилася на сидінні, він її притримав, щоб дівчинка не впала. Запитав, де магазин, вона показала, він спитав чи поїде вона з ним до магазину, вона махнула головою, він закрив двері і поїхав, проїхав не багато, подивився, що вона плаче, тоді він автомобіль зупинив та випустив дівчинку на вулицю.
		В судовому засіданні, допитана в присутності законного представника, свідок ОСОБА_12 , висловила твердження, що її батько ОСОБА_8 не міг посадити дівчинку до свого автомобіля, без дозволу її батьків. Вона користувалася мобільним телефоном батька, коли він їй дозволяв. Вказала, що зберігала на батьковому телефоні фотокартки дітей, які робили гімнастику, які були в закритих костюмах, а біля них не було дорослих. Фотографії оголених дітей вона не робила. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а тому суд бере до уваги покази потерпілої та обвинуваченого, що дані саме в ході судового розгляду для встановлення обставин, що передбачені ст. 91 КПК України.
		Судом досліджено і ряд письмових доказів, що зібрані у кримінальному провадженні. 
		Відповідно до витягу з ЄРДР від 28.04.2020 року, зареєстровано кримінальне провадження за № 12020160330000409 за ч. 2 ст. 146 КК України, за обставинами  28.04.2020 року надійшла заява від ОСОБА_5 про те, що 28.04.2020 року біля 15.00 год., на розі вул. Садової та І.Франка в с. Курісове Лиманського району Одеської області невстановлена особа викрала її малолітню доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаний витяг, з ЄРДР суд не може покласти в основу обвинувачення, оскільки він не є процесуальним джерелом доказів.
		Відповідно до повідомлення про початок досудового розслідування від 28.04.2020 року, цього дня розпочато досудове розслідування, за вищевказаним фактом. 
		Відповідно до протоколу огляду місця події від 28.04.2020 рок, було оглянуто автомобіль марки «MercedesBenz» 1990 р.в., білого кольору, д.н. НОМЕР_1 , що розташований на стоянці. З даного протоколу огляду вбачається, що автомобіль має білий колір, проте частина деталей цього автомобіля була перефарбована у чорний колір, який в подальшому частково змитий, а самі деталі автомобіля мають сліди змиття фарби чорного кольору. В самому автомобілі було виявлено та вилучено дитячу ручку, різнокольорові блокноти, коробку із настільною грою «Менеджер», червону коробку із автозапчастинами  гальмівними колодками до автомобіля «MercedesBenz», відрізок тканини темно синього кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «MercedesBenz», д.н. НОМЕР_1 , три ключі з брелком сигналізації. До даного протоколу огляду додано 11 фото-таблиць, на яких зображено в.т.ч.автомобіль марки «MercedesBenz» 1990 р.в., білого кольору, д.н. НОМЕР_1 , нижня частина якого перефарбована у чорний колір, а на білих елементах кузова видно розмиті сліди фарби чорного кольору. 
		Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.04.2020 року, ОСОБА_9 впізнала особу на фото № 3, який 28.04.2020 року в с. Курісове по вул. І. Франка затягнув її до автомобіля та викрав, вказаною особою є обвинувачений ОСОБА_8 . 
		Відповідно до аналітичної довідки за результатами вивчення емоційного стану дитини Пламадяли Яни (7 років) від 29.04.2020 року дитина не схильна до фантазування. 
		Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.04.2020 року, ОСОБА_24 впізнав особу на фото № 2, до якого 28.04.2020 року в с. Курісове по вул. І. Франка сідала в автомобіль ОСОБА_9 . 
		28 квітня 2020 року ОСОБА_8 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, відповідно до протоколу затримання особи, під час його обшуку виявлено та вилучено мобільний телефон «Samsung» в корпусі чорного кольору IMEI НОМЕР_2 , без сім картки та мобільний телефон «Samsung»в корпусі білого кольоруIMEI НОМЕР_3 , ІМЕІ НОМЕР_4 , з сім картою оператора «Київстар» № НОМЕР_5 . 28.04.2020 року о 22.08 год., видано доручення на надання безоплатної вторинної правової допомоги затриманому ОСОБА_8 захисником ОСОБА_31 . 
		Відповідно до протоколу обшуку від 29.04.2020 року, який проведено в гаражі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , при обшуку було виявлено та вилучено балон з фарбою чорного кольору з маркуванням «Championcolor», об`ємом 400 мл, балон з фарбою сірого кольоруз маркуванням «Hotip silver wheel», об`ємом 600 мл, ноутбук чорного кольору марки «Аser» моделі ICL500, без акумуляторної батареї. 
		Відповідно до протоколу обшуку від 29.04.2020 року, який проведено в квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 виявлено та вилучено мобільний телефон, носії цифрової пам`яті, коробки до мобільних телефонів, сім карти, Dooge X9 Pro, чорного кольору без сімкарти, без карти пам`яті в чорному шкіряному чохлі та у чорній коробці, коробку від мобільного телефону марки «Samsung Galаxi» S Plus, записник, правовстановлюючі документи. 
		Відповідно до протоколу огляду предметів від 29.04.2020, проведено огляд мобільного телефону «SAMSUNG» в корпусі чорного кольору ІМЕІ НОМЕР_2 , без сім карти, при відкритті задньої кришки якого, виявлено цифровий носій, карта пам`яті «micro HC class» 4gb, на якому виявлено три відео файли від 27.04.2020, при перегляді яких видно процес фарбування автомобілю «MERCEDES-BENZ», ОСОБА_8 в приміщенні гаражу, відео зйомка здійснена особисто ОСОБА_8 . Проведено огляд мобільного телефону «SAMSUNG» в корпусі білого кольору НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , з сім картою «Київстар» з номером НОМЕР_5 . При відкритті системних налаштувань телефону виявлено три відео файли з записами порнографічного характеру, та 184 фотофайли із зображеннями порнографічного характеру. 
		Відповідно до свідоцтва про народження від 26.02.2013 року, ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_13 , батьки: ОСОБА_5 , ОСОБА_17 .
		Відповідно до заяви від 28.04.2020 року, ОСОБА_32 просить прийняти міри до невстановленої особи, яка 28.04.2020 року о 15 год. 45 хв. в третьому під`їзді від проїздної частинипо вул. Молодіжна, 46 м. Березівка Одеської області намагався викрасти його дитину ОСОБА_33 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
		Відповідно до письмових пояснень від 28.04.2020 року, що надані інспектору Березівського ВП Лиманського ВП ГУНП ОСОБА_33 17.12.2012 року невідомий їй чоловік 28.04.2020 року о 15 год. 37 хв. забрав у неї скейт, спитав її «Как дєла», перегородив їй дорогу і сказав «Іди до мене на руки», проте вона відштовхнула своїми руками його руки та хутко побігла. При цьому, чоловік ще їй казав: «Хочеш фокус покажу?».
		Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.05.2020 року ОСОБА_33 на третьому фотознімку впізнала чоловіка, який перестрів її 28.04.2020 року, і цим чоловіком є ОСОБА_8 .
		Відповідно до аналітичної довідки за результатами вивчення емоційного стану дитини ОСОБА_34 (7 років) від 07.05.2020 року дитина не схильна до фантазування. 
		Відповідно до висновку судово-медичних експертів №228, Департаменту охорони здоров`я ООДА КНП «ООМЦПЗ ООР» вбачається, що стосовно ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була проведена комплексна судова психолого-психіатрична експертиза, згідно якої, ОСОБА_9 ознак відставання в психічному розвитку не виявляє. Підекспертна виявляє такі індивідуально-психологічні особливості як замкнутість, відгороженість, високий рівень тривожності, відчуття небезпеки аж до паралізуючої дії емоції. Ці особистісні та емоційні прояви знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з досліджуваною у справі ситуацією і можуть свідчити про інтенсивність психотравмуючої взаємодії на психічний розвиток потерпілої, її життєсприйняття та адаптивні можливості. Підекспертна виявляє певний рівень навіюваності, що характерно для дітей її вікової категорії. Патологічної схильності до фантазування немає. Малолітня потерпіла ОСОБА_9 на період досліджуваної по справі кримінальної ситуації на будь-яке хронічне психічне захворювання не страждала. В наслідок скоєних відносно неї протиправних дій, у ОСОБА_9 розвинувся психічний розлад невротичного регістру у вигляді «Гострої стресової реакції». Перенесена в умовах кримінальної ситуації «Гостра стресова реакція» призвела до розвитку у неї на теперішній час «Адаптаційного розладу у вигляді змішаної тривожно-депресивної реакції», виникнення якої знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку із шкодою, яку було спричинено внаслідок скоєних відносно неї протиправних дій. За своїм психічним станом, з урахуванням малолітнього віку у ОСОБА_36 обмежена актуальна можливість реалізації потенційної здатності давати покази, вона може правильно сприймати зовнішню, фактичну сторону обставин, маючих значення для справи, та давати про це покази без розуміння внутрішньої, змістовної сторони, без розуміння об`єктивного значення події. 
		Відповідно до висновку судово-психіатричних експертів №235, Департаменту охорони здоров`я ООДА КНП «ООМЦПЗ ООР», вбачається, що відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було проведено комплексну судову психолого-психіатричну експертизу, згідно якої ОСОБА_8 впродовж життя будь яким хронічним психічним захворюванням, недоумством, іншим хворобливим розладом психіки не страждав. У підозрюваного ОСОБА_8 виявлені клінічні ознаки психічного розладу у вигляді «Педофілії». Педофілія (за МКХ-10 F65.4)  це психічний розлад статевої переваги, при якому сексуальна перевага віддається дітям. Діагностичні критерії «Педофілії» (F65.4) за МКХ-10 представлені в рубриці «Розлади статевої переваги» (F65) і полягають у тому, що хворий відчуває інтенсивний сексуальний потяг і фантазії до дітей пубертатного віку (критерій А), він їх або реалізує, або відчуває значний дістрес (критерій Б), така поведінка періодично спостерігається не менш як пів року (критерій В). До додаткових поведінкових симптомів, які дозволяють підтвердити основні клінічні критерії «Педофілії» відносять бажання знаходитися в колі дітей, захоплення дитячою порнографією. Таким чином, зіставляючи дані отримані при клінічному дослідженні з наданими матеріалами кримінального провадження, дозволяють встановити підозрюваному ОСОБА_8 діагноз: «Педофілія» (що відповідає діагностичним критеріям рубрики F65.4 за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду), клінічні ознаки даного захворювання за глибиною та ступенем виразності не досягають психотичного рівня та не позбавляють його здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_8 у період часу, що відноситься до здійснення інкримінованого йому діяння, хронічним психічним захворюванням, недоумством, іншим хворобливим станом психіки не страждав, у тимчасовому розладі психічної діяльності не перебував.
		Відповідно до висновку експерта №12, а саме судово-психологічної експертизи за відеоматеріалами допиту за участю підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного 22.06.2020 в КАСПЕ «КУ ООМЦПЗ ООР» встановлено, що в момент надання свідчень на допиті 29.04.2020 ОСОБА_8 не знаходився в будь якому незвичному психоемоційному стані, який би міг вплинути на його свідомість і діяльність. Показання, які давав ОСОБА_8 , в момент допиту 29.04.2020 давалися ним вільно і усвідомлено. За ознаками його поведінки, емоційного реагування, мімічних проявів під час досліджуваного допиту, змісту його повідомлень про свій емоційний стан, свої переживання на той момент часу можна зробити висновок про те, що в досліджуваній у справі ситуації ОСОБА_8 не знаходився в якомусь юридично значимому емоційному стані, який міг суттєво вплинути на його свідомість та діяльність.
		Надаючи оцінку вищевказаним доказам, що досліджені судом на предмет їх належності, достовірності та допустимості суд зазначає таке. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Критерії визнання доказів недопустимими обумовлюють диференційований порядок вирішення питання щодо їх недопустимості: під час будь-якого судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу (ч. 4 ст. 87, ч. 2 ст. 89 КПК України) - у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого судового розгляду;у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті (ч. 1 ст. 89 КПК України) - якщо при отриманні доказів допущено процесуальні порушення, які тягнуть інші порушення прав людини та потребують оцінки на підставі всієї сукупності доказів; зумовлюють сумніви у достовірності здобутих відомостей та суд має вирішити питання щодо можливості усунення вказаного сумніву на підставі сукупності інших зібраних допустимих доказів. Вирішуючи на підставі ч. 1 ст.87КПК України питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, суд має обґрунтувати, яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, в чому саме полягає істотність такого порушення в тій мірі, що обумовлює недопустимість доказу, та за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведених в ч. 2 ст. 87 КПК України, послатись на конкретний пункт цієї норми. При вирішенні питання щодо допустимості похідних доказів, суд має встановити не лише те, що первісний доказ отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав і свобод людини та використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а також те, що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, що визнаний недопустимим на підставі частин 1-3 ст. 87 КПК України. Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченимиКПК України, саме по собі не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України. 
		У разі встановлення іншого порушення прав і свобод людини, крім істотних, суд в кожному конкретному випадку має перевірити, у тому числі, чи вплинуло таке порушення на загальну справедливість судового розгляду за критеріями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ та національного законодавства. 
		Крім того, при вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, суд в кожному конкретному випадку має встановити: чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК України, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних; порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об`єктивного взаємозв`язку та взаємоузгодження.
		Ряд показань, що досліджені судом є показаннями з чужих слів, зокрема такими є: показання ОСОБА_16 , частково показання свідка ОСОБА_17 , частково показання законного представника потерпілої ОСОБА_5 , частково показання свідка ОСОБА_27 , показання свідка ОСОБА_28 , частково показання свідка ОСОБА_29 , показання свідка ОСОБА_37 . В судовому засіданні, клопотань, щодо недопустимості вищевказаних показань свідків не заявлено, вищевказані показання узгоджуються із іншими доказами, що досліджені судом, а тому суд враховує вказані покази при ухвалені вироку суду.
		Даючи оцінку показанням ОСОБА_38 , в судовому засіданні, суд бере до уваги, що вона є малолітньою, під час злочину злякалась, перебувала в стані стресу, тому під час допиту в суді могла не пам`ятати та не усвідомлювати деяких деталей злочину, таких, як точна дата вчинення діяння, детальна обстановка вчинення злочину, точний спосіб вчинення, точна послідовність її дій та дії ОСОБА_8 , проте чітко зазначила, що «Дядя запитавїї демагазин,вона всвою чергувідповіла,що нерозмовляє зчужими.В машинібула коробка,під сидіннямавтомобіля,великого розміру,червоно-синьогокольору.Вона незмогла піднятикоробку,оскільки табула важка.Дядя затягнувїї доавтомобіля тапоїхав,а колидоїхав доповороту,вона вцей чассмикнула заручку автомобілята вибігла.Побачивши батьката матір,вона повідомилаїм,що їїхотів вкрастидядько». Тому ці показання суд вважає належними і допустимими. Показання малолітньої потерпілої безпосередньо стосуються події злочину та узгоджуються з іншими доказами.
		Щодо визнання недопустимим витягу з ЄРДР про реєстрацію 28.04.2020 о 20:14:30 год. кримінального провадження №12020160330000409, через те, що у такому не зазначено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, що призвело до істотного порушення прав та свобод ОСОБА_8 то такі не беруться до уваги судом, щ огляду на те, що сам по собі, витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів та не може бути покладений в основу обвинувачення, а тому клопотання сторони захисту в цій частині є необгрунтованим. Такого висновку дійшов і Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду при розгляді справи 761/28347/15-к. 
		Щодо визнаннянедопустимим доказом-протокол затримання ОСОБА_8 від 28.04.2020складений з22:10до 23:30начальником СВЛиманського ВП ОСОБА_39 та опероуповноваженим ОСОБА_40 ,то доводисторони захистузводяться дотого,що ОСОБА_41 не мавповноважень проводитивказану слідчудію таобшук підчас затримання,оскільки немав письмовогодоручення відслідчого.Вказані доводи,судом визнаютьсянеобґрунтованими,так якв матеріалахсудового провадженнянаявна постановапро визначенняслідчої групивід 28.04.2020року,відповідно якоїначальник СВЛиманського ВП ОСОБА_41 є ускладі групислідчих повказаному кримінальномупровадженні,тобто неє працівникомоперативного підрозділу,який відповіднодо ч.1ст.41КПК Українимає бутиуповноваженим відповіднимдорученням.Відповідно допротоколу затримання,опероуповноважений ОСОБА_42 був залученийдо проведенняслідчої діїяк учасник,тобто небув процесальноюособою,що безпосередньоздійснював затримання ОСОБА_8 .Більше того,відповідно доп.6ч.1ст.39КПК Україникерівник органудосудового розслідуванняорганізовує досудоверозслідування досудовогорозслідування уповноважений: здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого. 
		Щодо визнання недопустимим доказом, протоколу огляду вмісту предметів від 29.04.2020, через те, що такий проводився із подоланням логічного захисту входу до телефону, а відповідно до ЗУ «Про захист персональних даних», вказана інформація є персональними даними, а тому необхідним був дозвіл суду, то в цій частині суд зауважує, що відповідно до протоколу огляду предметів виявлено відеофайли та фото-файли, тобто інформацію, що не має ознак інформації повязаної з приватним спілкування. Стороною захисту не зазначено, які саме персональні дані, доступ до яких здійснюється за обовязковим рішення слідчого судді, наявні у виявлених файлах. Судом також не встановлено, який саме логічний захист був встановлений та в подальшому протиправно, на думку сторони захисту, подоланий працівниками поліції, на вищевказаних телефонах. Крім цього, в судовому засіданні, обвинувачений вказав, що він надав працівникам поліції добровільну згоду на огляд його мобільних телефонів. Доказів надання цієї згоди під примусом працівників поліції, стороною захисту до матеріалів судового провадження не долучено.
		Щодо доводів сторони захисту про недопустимість протоколу огляду місця події від 28.04.2020 року - автомобіля марки «MercedesBenz» 1990 р.в., білого кольору, д.н. НОМЕР_1 , через те, що вказаний огляд був фактично обшуком і його було проведено без дозволу власника транспортного засобу, оскільки володільцем вказаного транспортного засобу «MercedesBenz» 1990 р.в., білого кольору, д.н. НОМЕР_1 був ОСОБА_8 , вказаний транспортний засіб перебував у володінні ОСОБА_8 на підставі довіреності від 15.11.2019 року, що передбачала його право на розпорядження цим транспортним засобом, ОСОБА_8 надав добровільну згоду на проведення працівниками поліції огляду належного йому автомобіля, крім того ухвалою слідчого суді Комінтернівського суду Одеської області надано дозвіл слідчому ОСОБА_43 на проведення огляду цього транспортного засобу, а тому протокол місця події від 28.04.2020 року не є таким, що здобутий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини і є допустимим доказом.
		Щодо доводів сторони захисту про недопустимість протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.04.2020 року, оскільки малолітню потерпілу всупереч вимогам закону попереджено про кримінальну відповідальність, то в цій частині судом не встановлено будь-яких порушень порядку отримання указаного доказу. Крім того, порушення вказані стороною захисту, щодо попередження малолітньої про кримінальну відповідальність, не є істотними, тобто не не впливають на достовірність отриманих фактичних даних таким протоколом. 
		Що стосується клопотання сторони захисту, щодо визнання недопустимим протоколів допиту потерпілої та підозрюваного, то суд зазначає, що покази обвинуваченого та потерпілої суд сприймав безпосередньо і саме ці  безпосередні покази, що надані суду покладені в основу вироку суду. Крім цього, в ході судового розгляду не встановлено обставин отримання показань на стадії досудового розслідування від підозрюваного та потерпілої, внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини, і навпаки відповідно до висновку експерта №12, а саме судово-психологічної експертизи за відеоматеріалами допиту за участю підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного 22.06.2020 в КАСПЕ «КУ ООМЦПЗ ООР» встановлено, що в момент надання свідчень на допиті 29.04.2020 ОСОБА_8 не знаходився в будь якому незвичному психоемоційному стані, який би міг вплинути на його свідомість і діяльність. Показання, які давав ОСОБА_8 , в момент допиту 29.04.2020 давалися ним вільно і усвідомлено. За ознаками його поведінки, емоційного реагування, мімічних проявів під час досліджуваного допиту, змісту його повідомлень про свій емоційний стан, свої переживання на той момент часу можна зробити висновок про те, що в досліджуваній у справі ситуації ОСОБА_8 не знаходився в якомусь юридично значимому емоційному стані, який міг суттєво вплинути на його свідомість та діяльність. При цьому, в ході допиту в якості обвинуваченого ОСОБА_8 не зміг пояснити, які конкретно висловлювання, під час допиту у процесуальному статусі підозрюваного ним були видумані, а які сказані внаслідок тиску, тому в цій частині суд визнає твердження сторони захисту, як необгрунтоване. 
		Не заслуговують на увагу доводи захисту, щодо неналежності та недопустимості висновку судово-психіатричних експертів №235, Департаменту охорони здоров`я ООДА КНП «ООМЦПЗ ООР», відносно ОСОБА_8 , оскільки будь-яких даних, щодо його неправильності, неповноти судом не здобуто. Стороною захисту не наведено будь-яких переконливих доводів, щодо неправильності цього висновку. При цьому, посилання сторони захисту, що експертами не враховано, що ОСОБА_8 перебував на обліку у лікаря психіатра станом на момент проведення експертизи жодним чином не свідчить про неправильність висновку експертів №235 чи його не повноту. Стороною захисту, не надано протилежного експертного дослідження, яке б враховувало перебування ОСОБА_8 на обліку у лікаря психіатра. Крім того, стороною захисту не подано жодного доказу, що станом на 20.05.2020 року ОСОБА_8 перебував на обліку в КНП «ООМЦПЗ» ООР. Суд зазначає, що будь-яких доказів того, що висновок судово-психіатричних експертів №235 зроблений на підставі невірних вихідних даних немає, експерти зіставляли дані отримані при клінічному дослідженні з наданими матеріалами кримінального провадження. Оцінюючи вказаний висновок експертів, суд зазанчає, що в ньому наявні відомості отримані органом досудового розслідування, в т.ч. внаслідок допиту підозрюваного, проте суд зазначає, що за висновком експерта №12, а саме судово-психологічної експертизи за відеоматеріалами допиту за участю підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного 22.06.2020 в КАСПЕ «КУ ООМЦПЗ ООР» в момент надання свідчень на допиті 29.04.2020 ОСОБА_8 не знаходився в будь якому незвичному психоемоційному стані, який би міг вплинути на його свідомість і діяльність. Показання, які давав ОСОБА_8 , в момент допиту 29.04.2020 давалися ним вільно і усвідомлено. Окрім того, допит підозрюваного ОСОБА_8 проводився у присутності захисника. Суд також зазначає, що з дослідженого протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_8 та відеозапису такого допиту, судом також не виявлено, жодних обставин, які б свідчили про надання свідчень під примусом, погрозами, фізичним чи психічним тиском. Доводи сторони захисту, що ОСОБА_8 надавав такі свідчення під тиском, суд оцінює критично, оскільки ОСОБА_8 зазначаючи про такі обставини, не вказав конкретних висловлювань, які ним були викладені слідчому та які б до того його змушували викладати працівники поліції, а також хто саме змушував ОСОБА_8 зазначати фрази, які прозвучали на його допиті. Доводи сторони захисту, що ОСОБА_8 надавав такі свідчення для того, щоб викликати жалість у оточуючих, також до уваги не беруться, так як ОСОБА_8 під час допиту відповідав на питання твердженнями, які жодним чином не можуть викликати жалість до особи, яка висловлює такі твердження, зокрема, щодо небажання дівчинки спілкуватися із ОСОБА_8 , тощо.
		25.06.2020 Одеським НДКЦ МВС України проведено комп`ютерно технічну експертизу за експертною спеціальністю 10.9 (дослідження комп`ютерної техніки та програмних продуктів), досліджувані об`єкти  мобільний телефон «SAMSUNG», модель «GT-19500», серійний номер « НОМЕР_8 », IMEI-код НОМЕР_2 із картою пам`яті типу microSD, об`ємом «4GB» із маркувальними позначеннями « НОМЕР_9 » та мобільний телефон «SAMSUNG», модель «GT-І8262», серійний номер « НОМЕР_10 » IMEI-коди « НОМЕР_11 », « НОМЕР_12 » із SIM-картою, на якій містяться маркувальні позначення « НОМЕР_13 », « НОМЕР_14 », які було вилучено під час обшуку у ОСОБА_8 . При цьому, оптичний диск (додаток 2) до висновку експерта, на який експертом скопійовано усі виявлені файли на досліджуваних об`єктах, до матеріалів судового провадження стороною обвинувачення не долучено. Таким чином, сам по собі висновок експерта № 158 к від 25.06.2020 року, без додатків, що є його невід`ємною частиною  відповідного цифрового носія куди зберігались досліджувані файли, містить лише дані про кількість файлів, що виявлені на досліджуваних об`єктах, без висвітлення їх змісту, часу створення, тощо, а тому указаний висновок не містить жодного інформативного навантаження, щодо обставин, що підлягають встановленню у даному кримінальному провадженню, отже є неналежним доказом. 
		За аналогічних підстав, визнається неналежним доказом висновок експерта №157к від 17.06.2020 за результатами проведення комп`ютерно технічної експертизи за експертною спеціальністю 10.9 (дослідження комп`ютерної техніки та програмних продуктів), досліджувані об`єкти - ноутбук «Acer» серія «Aspire», який було вилучено під час обшуку гаражу ОСОБА_8 , оскільки оптичний диск (додаток 2) до висновку експерта, на який експертом скопійовано усі виявлені файли на досліджуваних об`єктах, до матеріалів судового провадження стороною обвинувачення не долучено.
		Зважаючи на викладене, досліджені судом докази, окрім висновків комп`ютерно технічних експертиз за експертною спеціальністю 10.9 (дослідження комп`ютерної техніки та програмних продуктів) від 25.06.2020, 17.06.2020, відповідають критеріям належності, достовірності та допустимості, а тому повинні бути покладені в основу процесуального рішення, що ухвалюється за наслідками розгляду судового провадження по суті. 
		Відповідно до ст.3та ст.27 Конституції Українилюдина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.
		Вирішуючи питання про доведеність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 146 КК Українисуд виходить з того, що безпосереднім об`єктом цього злочину - є особиста воля, під якою розуміється свобода вибору людиною місця свого перебування чи свобода переміщення. 
		Суспільна небезпечність незаконного позбавлення волі або викрадення людини полягає в тому, що таке діяння посягає саме на недоторканість людини, яка охороняється і гарантуєтьсяКонституцією, а якщо воно вчиняється за обтяжуючих обставин, то додатково ставить у небезпеку життя або здоров`я потерпілого.
		В ході судового розгляду беззаперечно та достовірно встановлено, що, обвинувачений, будучи ініціатором розмови з малолітньою ОСОБА_9 , якій на момент вчинення кримінального правопорушення виповнилося 7 років, тобто вона була особою, що в силу свого віку, не здатна на усвідомлення значення своїх дій та прийняття адекватних рішень, в свою чергу не потребувала сторонньої допомоги, знаходилася неподалік свого місця проживання, вчинив цілеспрямовані активні дії, що виразилися у словесних пропозиціях, щодо надання солодощів, можливості покерувати транспортним засобом, а в подальшому, - фізичних контактах, спочатку у формі руко-плескань, а потім у формі підтягування малолітньої за руку на пасажирське сидіння свого транспортного засобу, викликав довіру у потерпілої, зачинив двері свого автомобіля та поїхав з місця події, а тому, з огляду на вік потерпілої та відсутність з нею будь-якого юридичного зв`язку в обвинуваченого, суд приходить до висновку, що обвинувачений вчинив комплекс активних дій, спрямованих на викрадення малолітньої дитини та викрав останню, сам посадив малолітню на сидіння свого транспортного засобу, зачинив двері автомобіля та поїхав з місця пригоди. Вказане, у повній мірі, відповідає об`єктивній стороні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 146 КК України.
		Суд зауважує, що показання обвинуваченого про наявність згоди малолітньої потерпілої на їзду до магазину і перебування нею в іншому місці, відсутність застосування зі сторони обвинуваченого до малолітньої потерпілої фізичного чи психологічного насильства, поміщення в автомобіль без заборони його залишення тощо, не виключають наявності в його діях об`єктивної сторони викрадення та незаконного позбавлення волі людини, в розумінні диспозиції ст. 146 КК України, оскільки потерпілою є малолітня дитина, яка в силу свого віку не розуміє в повній мірі значення вчинюваних з нею дій, натомість обвинувачений, розуміючи, що перед ним перебуває малолітня та чужа для нього дитина, що в силу свого віку не усвідомлює значення своїх дій та не може ними усвідомлено керувати, вживав активні дії психологічного та фізичного характеру, що стали наслідком того, що дитина опинилася в салоні автомобіля, який згодом був зачинений обвинуваченим, тобто малолітня була позбавлена волі і переміщена у просторі, за обставин неможливості нею самостійно покинути транспортний засіб. ОСОБА_8 усвідомлював протиправність того, що здійснював, а саме - відкрито намагався перемістити малолітню потерпілу у невідомому напрямку, без будь-яких правових підстав для цього. Жоден із допитаних судом свідків не зазначав про те, що ОСОБА_8 знайомий з малолітньою чи її сім`єю, а навпаки, як законний представник потерпілої, так і сама потерпіла, так і очевидці злочину вказували на те, що ОСОБА_8 не був знайомий із сім`єю « ОСОБА_20 ». Сам обвинувачений підтвердив суду, що не був знайомий із батьками малолітньої, яка є потерпілою у цьому кримінальному провадженні.
		Доводи обвинуваченого та його захисника про те, що обвинувачений не мав умислу на незаконне позбавлення волі малолітньої потерпілої, суд знаходить непереконливими, оскільки вони протирічать іншим дослідженим судом доказам і спростовуються їх сукупністю. Хоча перебування малолітньої потерпілої в автомобілі і було недовготривалим, суд зазначає, що незаконне позбавлення волі вважається закінченим з моменту фактичного обмеження свободи переміщення потерпілого. Мотив не є обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину за ч. 2 ст. 146 КК України.
		Таким чином, оцінюючи докази, які в своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду дійти однозначного висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення за ч.2ст.146КК України,-викрадення малолітньоїлюдини доведена в повному обсязі і знайшла своє підтвердження у судовому засіданні. 
		Невизнання ОСОБА_8 своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд розцінює як позицію захисту, спрямовану на уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.
		Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно дост. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжкого кримінального правопорушення. 
		Відповідно дост. 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_8 судом не встановлено. 
		Відповідно дост. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_8 судом не встановлено. 
		При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, зокрема, характер діяння, обстановки, способу, місця і часу їх вчинення - злочин, вчинений обвинуваченим, має підвищену суспільну небезпечність, безпосереднім об`єктом злочину є воля, честь і гідність особи, в даному випадку воля, честь і гідність малолітньої дитини, охорона прав якої займає окреме та визначальне місце в Основному Законі, та психологічні наслідки від вчиненого злочину для малолітньої потерпілої. Також суд враховує не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її поведінку під час та після вчинення злочинних дій. Обвинувачений залишив місце події, в подальшому свою вину не визнав, у вчиненому не розкаявся та не вжив жодних заходів, щодо примирення з сім`єю потерпілої. Обвинувачений вчинив злочин, застосовуючи конспірацію, автомобіль за допомогою якого вчинявся злочин був заздалегідь перефарбований, після вчиненого діяння обвинувачений намагався приховати сліди перефарбування, змиваючи тимчасово нанесену фарбу із автомобіля. Разом з тим, суд також враховує умовно не велику тривалість злочинних посягань близько 10-20 секунд. Крім того, суд враховує, що обвинувачений маючи силову перевагу навпроти неповнолітньої дівчинки, мав можливість продовжити злочинні посягання, незважаючи на опір потерпілої, проте не чинив потерпілій перешкод в залишенні його автомобіля, тобто фактично самостійно припинив посягання. Суд враховує і відсутність даних про заподіяння потерпілій фізичного болю чи тілесних ушкоджень.
		ОСОБА_8 одружений з ОСОБА_44 з 22.11.2014 року, на утриманні має двох дітей ОСОБА_45 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , обвинувачений працює. Сусідами, знайомими, товаришами по службі, за місцем служби ОСОБА_8 характеризується з позитивної сторони. Неодноразово нагороджувався грамотами, а саме за високі результати оперативно-службової діяльності, професіоналізм та наполегливість з нагоди «дня прикордонника», як кращий водій, за дисциплінованість та надійність. Також суд враховує, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, виявляючи ознаки психічного захворювання - педофілії (за МКХ-10 F65.4), а після вчиненого, намагався контактувати з власної ініціативи, з іншою неповнолітньою. 
		При цьому, належну увагу суд зосереджує на відсутності обставин, що пом`якшують покарання, невизнання обвинуваченим своє вини у вчиненні злочину, що свідчить про те, що останній не розуміє суспільної небезпеки вчиненого, а також не усвідомлює ту обставину, що в нього відсутні будь-які юридичні підстави переміщати в просторі неповнолітніх, без погодження таких дій з їх законними представниками, враховує досудову доповідь органу пробації, відповідно до якої ризик повторення кримінального правопорушення є середнім, ризик небезпеки для суспільства - середній, думку законного представника потерпілої, яка наполягала на покаранні у виді позбавлення волі, думку прокурора, що просив обрати обвинуваченому максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строком на п`ять років, відношення обвинуваченого до скоєного, який лише висловив жаль з приводу того, що наніс дитині психологічну травму. 
		Разом. з тим, відповідно до п. 2 Постанови пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7, коли санкція закону, за яким особу визнано винною, нарівні з позбавленням волі на певний строк передбачає більш м`які види покарання, при постановленні вироку потрібно обговорювати питання про призначення покарання, не пов`язаного з позбавленням волі. У разі обрання покарання у виді позбавлення волі це рішення повинно бути вмотивовано у вироку.
		Суд вважає, що застосування до обвинуваченого покарання у вигляді позбавлення волі не відповідатиме тяжкості вчиненого діяння, його характеру, а також особі обвинуваченого та вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого альтернативне покарання у виді обмеження волі на певний строк,оскільки вказанепокарання буденеобхідним тадостатнім длявиправлення обвинуваченогота попередженнявчинення нимнових злочинів,що повністюузгоджується ізпринципами законності,справедливості,обґрунтованості таіндивідуалізації покарання. Таке покарання обвинуваченому, на думку суду, буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією захисту прав людини і основоположних свобод та відповідатиме їх особі.
		Суд не вбачає усвідомлення обвинуваченим протиправності та неприйнятності своїх протиправних дій, що стали передумовою для вчинення злочину, а за таких умов відсутні підстави для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, отже підстав для застосування ст. 75 КК України суд не вбачає. 
		Арешти, що накладені ухвалами слідчого судді у даному кримінальному провадженні слід скасувати.
		Питання речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
		Процесуальні витрати на проведення експертиз у розмірі 7191, 8 грн., слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
		Щодо застосування запобіжного заходу, то в даному кримінальному провадженні на час судового розгляду обрано ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю строком на два місяці, який продовжувався судом. Підставою для застосування, цього запобіжного заходу була наявність сукупності ризиків поза процесуальної поведінки обвинуваченого  ризик переховування від суду, ризик впливу на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні, наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Разом з тим, на час ухвалення вироку у кримінальному провадженні єдиним ризиком позапроцесуальної поведінки ОСОБА_8 залишився ризик переховування від суду, інші ризики на цей час нівельовані. Суд зазначає, що обвинувачений належним чином виконав покладені на нього процесуальні обов`язки, не порушував режиму запобіжного заходу під час розгляду судового провадження.
		Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Відповідно до ч. 1,2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
		Враховуючи вагомість ризику поза процесуальної поведінки обвинуваченого, що може полягати в ухиленні від суду з метою уникнути відбуття покарання, поведінку обвинуваченого під час розгляду обвинувального акту, наявність у нього досить стійких соціальних зв`язків, суд вважає, що застосований запобіжний захід у кримінальному провадженні  домашній арешт цілодобово слід змінити на домашній арешт із забороною обвинуваченому залишати житло в нічний час. Інші процесуальні обов`язки слід залишити без змін. Саме такий запобіжний захід та процесуальні обов`язки, на переконання суду, здатні запобігти поза процесуальному ризику обвинуваченого, що може виявитися в ухиленні від суду, з метою уникнення виконанню вироку суду в частині призначеного покарання. Суд зважає на неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів як то застави, особистого зобов`язання, оскільки такі заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого, з огляду на наявність суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправдним з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтерес однієї особи. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.373,374 КПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за частиною 2 статті 146КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі. 
		Строк покарання у видіобмеження волі обчислювати ОСОБА_8 з дня прибуття і постановки на облік у виправному центрі. 
		До набарання вироком законної сили застосувати до ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце постійного проживання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 22.00 год. до 06.00 год. наступної доби із покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, а саме:
		- прибувати до суду за першим викликом;
		- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 
		- не залишати місце постійного проживання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 22.00 год. до 06.00 год. наступної доби; 
		- носити електронний засіб контролю. 
		Процесуальні витрати на проведення експертиз у розмірі 7191, 8 грн., слід стягнути з ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави.
		Арешт майна - автомобіля марки «MercedesBenz» 1990 р.в., білого кольору, д.н. НОМЕР_1 , ключів від даного автомобіля, технічного паспорту НОМЕР_15 , що накладений ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 01.05.2020 року (справа № 504/1145/20, провадження 1-кс/504/462/20) скасувати.
		Арешт майна, що накладений ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 01.05.2020 року (справа № 504/1145/20, провадження 1-кс/504/461/20) скасувати.
		Арешт майна, що накладений ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 01.05.2020 року (справа № 504/1145/20, провадження 1-кс/504/475/20) скасувати.
		Арешт майна, що накладений ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 30.04.2020 року (справа № 504/1145/20, провадження 1-кс/504/474/20) скасувати. 
		Речові докази: автомобіль марки «MercedesBenz» 1990 р.в., білого кольору, д.н. НОМЕР_1 , ключі від цього транспортного засобу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ТЗ НОМЕР_15 повернути власнику ОСОБА_10 .
		Речові докази: кулькову ручку, блакитного кольору з іграшкою «кактус» та прозорим ковпачком, блокнот для записів з маркуванням «КОЙЬІН ДЕПТЕР», 96 аркушів, формат А6, ST-3532, рожево-зеленого кольору, блокнот для записів, 80 аркушів, формат А6, на спіралі, з маркуванням «KRAFT SERIE», коричневого кольору, коробку настільної гри з назвою «Менеджер», упакований дерев`яний механічний Зд пазл «Вантажівка», з маркуванням «WOOD NRICK», в опечатаному стані, коробку червоно-синього кольору з маркуванням «WENDER parts» в якій металева автомобільна запчастина, відрізок тканини темно синього кольору, з плямами білого кольору, розміром 2,5 метри х 2 метри, мобільний телефон «SAMSUNG» в корпусі чорного кольору, ІМЕЙ НОМЕР_2 , без сім-картки, мобільний телефон «SAMSUNG» в корпусі білого кольору, ІМЕЙ НОМЕР_11 , ІМЕЙ НОМЕР_4 , з сім-карткою оператора мобільного зв`язку «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_5 , балон з фарбою чорного кольору з маркуванням «Championcolor», об`ємом 400 мл, балон з фарбою сірого кольоруз маркуванням «Мotip silver wheel», об`ємом 600 мл, ноутбук чорного кольору марки «Аser» моделі ICL500, без акумуляторної батареї. мобільний телефон, носії цифрової памяті, коробки до мобільних тедлефонів, сім карти, DoogeX9 Pro, чорного кольору без сімкарти, без карти пам`яті в чорному шкіряному чохлі та у чорній коробці, коробку від мобільного телефону марки «SamsungGalаxi» SPlus, записник, правовстановлюючі документи, мобільний телефон марки Dooge моделі Х9 Pro, чорного кольору без сім карти, з номером ІМЕІ: НОМЕР_16 , ІМЕІ2: НОМЕР_17 , без карти пам`яті, у чорному шкіряному чохлі та у чорній коробці; коробка від мобільного телефону марки Samsung моделі Galaxy S II Plus, білого кольору, з інструкцією до телефону; сім-карта мобільного оператора UMC; стартові пакети мобільних операторів: Київстар, без сім-карти, з номером штрих коду НОМЕР_18 , та з номером штрих коду 893800399260041668 7F; мобільного оператора Київстар, без сім-карти, з номером карти НОМЕР_19 ; мобільного оператора Лайф, без сім-карти, з номером карти НОМЕР_20 ; мобільного оператора Київстар, без сім- карти, з номером карти НОМЕР_21 ; мобільного оператора Лайф, без сім-карти, з номером карти НОМЕР_22 ; мобільного оператора Лайф, без сім-карти, з номером карти НОМЕР_23 ; DVD диск, синього кольору, з написом Відкрий свій час задоволення; флеш носій, чорного кольору; флеш носій, чорного-червоного кольору, з маркуванням SanDisk; флеш носій, червоно-сірого кольору, з маркуванням DT 101 G2, 8 Гб; картка пам`яті, норного кольору, з номером НОМЕР_24 ; лист з нотаткою аккаунту Скайп, мобільний телефон марки Нокіа, чорного кольору без сім карти, з номером ІМЕІ: НОМЕР_25 ; мобільний телефон марки 'Нокіа, синього кольору без сім карти, без аккумулятору, з номером ІМЕІ: б 51» НОМЕР_26 ; мобільний телефон марки Samsung моделі GT-C3520, рожевого кольору, без сім карти, з номером ІМЕІ: НОМЕР_27 ; мобільний телефон марки Samsung моделі GT-19105, чорного кольору, з картою мобільного оператора МТС, з мікро картою пам`яті, 1 Гб, з номером ІМЕІ: НОМЕР_28 ; талон до посвідчення водія № НОМЕР_29 ; поліс обов`язкового страхування ЦПВ ТЗ серії АЕ/3635258 та серії АЕ/7047720; записник в чорній шкіряній обкладинці повернути ОСОБА_8 .
		Вирок суду для виконання, в частині застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту направити у відділ поліції за місцем проживання обвинуваченого. 
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. 
		Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення тридцятиденного строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
		 
		Суддя                               ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...