Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 229/1026/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 03.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2021.
Дата набрання законної сили: 22.11.2021
Номер судового провадження: 61-13144ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		22 листопада 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 229/1026/21
		провадження № 61-13144свп21
		 
		Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач), 
		суддів: Антоненко Н. О., Бурлакова С. Ю., Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Крата В. І.,                    Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»,
		відповідач - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича, 
		третя особа - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павлюк Назар Васильович,
		розглянув у порядку письмового  провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича на постанову Донецького апеляційного суду від 21 липня 2021 року у складі колегії суддів:                   Папоян В. В., Агєєва О. В., Мальованого Ю. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		1.Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У березні 2021 року публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Промінвестбанк») звернулося до суду з позовом до приватного виконавця округу м. Києва Жаботинського І. В. про стягнення безпідставно набутих коштів та відсотків за безпідставне володіння цими коштами. 
		На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 21 листопада                       2018 року відповідачем відкрито виконавчі провадження ВП № 57756205 про стягнення з ПАТ «Промінвестбанк» на користь ПП «Дніпровський краєвид 07» коштів у сумі 24 694 733, 13 грн та ВП № 57756223 про стягнення суми у розмірі 416 156,00 грн. 
		21 листопада 2018 року у ВП № 57756205 приватним виконавцем округу                 м. Києва Жаботинським І. В. винесена постанова про стягнення з боржника (ПАТ «Промінвестбанк») основної винагороди у розмірі 2469173,31 грн та постанова про об'єднання виконавчих проваджень ВП № № 5776205 та 57756223 у зведене виконавче провадження ЗВП № 57756223.
		Постановою приватного виконавця від 08 січня 2019 року повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (за заявою стягувача), оскільки накази, видані Господарським судом м. Києва у справі                                № 910/11965/16, повернуто стягувачу без виконання.
		У подальшому стягувач  ПП «Дніпровський краєвид 07» звернувся до іншого приватного виконавця - Корольова В. В. із заявою про виконання вказаного судового наказу. 07 березня 2019 року постановою приватного виконавця Корольова В. В. завершено виконавче провадження № 58266649 внаслідок повного виконання рішення суду та стягнуто основну винагороду приватного виконавця.
		Проте у липні 2019 року приватний виконавець округу м. Києва Жаботинський І. В. звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва  Павлюка Н. В. з заявою про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ПАТ «Промінвестбанк» суми основної винагороди у розмірі 2 469 173, 31 грн на підставі постанови відповідача від                                  21 листопада 2018 року у виконавчому провадженні ВП № 57756205 з виконання рішення Господарського суду м. Києва у справі                                     № 910/11965/16.
		30 вересня 2019 року приватним виконавцем Павлюком Н. В. стягнуто з ПАТ «Промінвестбанк» на користь Жаботинського І. В. грошові кошти у розмірі                2 469 173, 31 грн (винагорода приватного виконавця) та закінчено виконавче провадження ВП № 59564465.
		Посилаючись на те, що вказані кошти у вигляді винагороди приватного виконавця Жаботинський І. В. набув безпідставно, банк просив стягнути їх з останнього на підставі статті 1212 ЦК України, а також відсотки за користування грошовими коштами у період з 30 вересня 2019 року до                15 лютого 2021 року у розмірі 102 284,66 грн.
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 05 березня 2021 року у відкритті провадження відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
		Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції посилаючись на пункт 1 частини першої  статті 186 ЦПК України, виходив із того, що спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач оспорює отримання відповідачем коштів у вигляді основної винагороди за вчинення виконавчих дій приватним виконавцем.
		Зазначену ухвалу суду першої інстанції ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» оскаржило в апеляційному порядку.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Донецького апеляційного суду від 21 липня 2021 року ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 05 березня 2021 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у суду першої інстанції не було підстав для відмови у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Суд зазначив, що позовні вимоги пов'язані з недоговірними зобов'язаннями, а саме у зв'язку з набуттям майна без достатньої правової підстави. Доводи, на які посилається позивач, та сам факт набуття відповідачем майна без достатньої правової підстави є обставинами, які підлягають встановленню під час вирішення питання щодо задоволення позовних вимог по суті та підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		03 серпня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жаботинський І. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції. 
		Підставами касаційного оскарження постанови Донецького апеляційного суду від 21 липня 2021 року заявник зазначає порушення судом норм процесуального права. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга аргументована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про розгляд справи в порядку цивільного судочинства. Відносини щодо стягнення основної винагороди приватного нотаріуса є публічно-правовими. До спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов приватного виконавця про стягнення, зокрема основної винагороди можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
		Доводи інших учасників справи
		10 листопада 2021 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Жаботинський І. В. подав пояснення, в якій підтримує доводи, викладені в касаційній скарзі та просить її задовольнити. 
		22 листопада 2021 року представник ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - адвокат Мильнікова М. М. подала пояснення, в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм процесуального права.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
		Витребувано з Дружківського міського суду Донецької області справу                  № 229/1026/21 за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича, третя особа - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павлюк Назар Васильович, про стягнення безпідставно набутих коштів та відсотків за безпідставне володіння коштами. 
		Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року справу № 229/1026/21 призначено до судового розгляду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2021 року справу № 229/1026/21 передано на розгляд Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. 
		Ухвалою Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року справу № 229/1026/21 прийнято та призначено до розгляду Верховним Судом у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		Обставини справи
		Встановлено, що 21 листопада 2018 року приватний виконавець округу               м. Києва Жаботинський І. В. відкрив виконавчі провадження ВП                                    № № 57756205 та 57756223  про стягнення з ПАТ «Промінвестбанк» на користь ПП «Дніпровський краєвид 07» коштів у сумі 24 694 733, 13 грн та про стягнення суми у розмірі 416 156,00 грн відповідно. 
		21 листопада 2018 року у ВП № 57756205 винесена постанова про стягнення з боржника (ПАТ «Промінвестбанк») основної винагороди у розмірі                            2 469 173,31 грн та постанова про об'єднання виконавчих проваджень                     ВП № № 5776205 та 57756223 у зведене виконавче провадження ЗВП                       № 57756223.
		Постановою приватного виконавця від 08 січня 2019 року повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (за заявою стягувача), оскільки накази, видані Господарським судом м. Києва у справі                                 № 910/11965/16, повернуто стягувачу без виконання.
		У подальшому стягувач  ПП «Дніпровський краєвид 07» звернувся до іншого приватного виконавця - Корольова В. В., який постановою від 07 березня 2019 року завершив виконавче провадження № 58266649 внаслідок повного виконання рішення суду та стягнув основну винагороду приватного виконавця.
		У липні 2019 року приватний виконавець округу м. Києва Жаботинський І. В. звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва                    Павлюка Н. В. із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ПАТ «Промінвестбанк» суми основної винагороди у розмірі                     2 469 173, 31 грн  на підставі постанови відповідача від 21 листопада                   2018 року у виконавчому провадженні ВП № 57756205 з виконання рішення Господарського суду м. Києва у справі  № 910/11965/16.
		На підставі зазначеної заяви 30 вересня 2019 року приватний виконавець Павлюк Н. В. стягнув із ПАТ «Промінвестбанк» на користь                       Жаботинського І. В. грошові кошти у розмірі 2 469 173, 31 грн (винагорода приватного виконавця) та закінчив виконавче провадження ВП № 59564465.
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного      в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		Також суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики (частина п`ята статті 403 ЦПК України).
		Відповідно до частин першої, третьої статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з таких мотивів.
		У справі, яка переглядається, позивач, звертаючись до суду з позовом до приватного виконавця Жаботинського І. В., посилався на те, що грошові кошти у розмірі 2 469 173, 31 грн, стягнуті у виконавчому провадженні  ВП №57756205 приватним виконавцем Павлюком Н. В. у якості основної винагороди приватному виконавцю, отриманні за відсутності законних підстав, тому підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України.
		Суд першої інстанції ухвалою від 05 березня 2021 року відмовив позивачу у відкритті провадження у справі, зазначивши, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду. 
		Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду, апеляційний суд виходив із того, що ця справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а в місцевого суду не було підстав для відмови у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
		Проте, колегія суддів, яка переглядає справу, не може погодитися з  висновком апеляційного суду.
		Предметом спору у цій справі є стягнення з приватного виконавця Жаботинського І. В. безпідставно набутих коштів у розмірі 2 469 173, 31 грн, які становлять суму коштів, стягнутих відповідачем з позивача в межах виконавчого провадження ВП № 57756205 як основної винагороди приватного виконавця.
		Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною.
		Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви                      № 29458/04 та № 29465/04).
		Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
		За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
		Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		Відповідно до статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
		Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
		Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
		При цьому, в силу положень частини третьої статті 45 Закону України «Про виконавче провадження», основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
		За змістом частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду у порядку, передбаченому законом. 
		Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
		У справі, що переглядається, позов ПАТ «Промінвестбанк», який був боржником у виконавчому провадженні, стосується стягнення з відповідача коштів, отриманих у вигляді основної винагороди за вчинення виконавчих дій приватним виконавцем. Позивач вважає, що підстав для стягнення основної винагороди не було, оскільки приватним виконавцем не вчинялись дії щодо виконання судового рішення, воно примусово виконане іншим приватним виконавцем із стягненням основної винагороди. 
		Такі вимоги пов'язані із питанням законності постанови приватного виконавця щодо стягнення основної винагороди за вчинення виконавчих дій, яка і є підставою для такого стягнення. 
		Тому, колегія суддів вважає, що цей позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
		Зазначене узгоджується з правовими висновками,  викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справах                   № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі                                   № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639цс18), від 03 та 10 квітня 2019 року у справах № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18) та № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18).
		Разом із тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі з подібними правовідносинами № 910/4286/20 за позовом АТ «Укртрансгаз» до приватного нотаріуса виконавчого округу міста Києва Пишного А. В. про стягнення суми безпідставно набутих коштів, дійшов висновку про те, що предметом спору у цій справі є не оскарження дій/бездіяльності відповідача (приватного виконавця) як суб`єкта владних повноважень, а саме неправомірність та безпідставність набуття відповідачем грошових коштів, які належать позивачу, що свідчить про приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
		Суд зазначив, що спір у даній справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку приватного виконавця, що, відповідно, виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. 
		Оскільки предметом розгляду у цій справі не є вимоги про оскарження дій приватного виконавця, суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного господарського суду про те, що вказаний позов не може бути віднесений до адміністративної юрисдикції як такий, що підлягає розгляду адміністративними судами на підставі частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та частини першої статті 287 КАС України.
		Верховний Суд у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 лютого 2020 року у справі з подібними правовідносинами № 201/8493/18 (провадження № 61-11748св19) за позовом акціонерного товариства «Дніпроважмаш» до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Тема-07», про стягнення безпідставно отриманих коштів, погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин, які виникли у зв'язку з безпідставним, на думку позивача, стягненням основної винагороди приватного виконавця, які не можуть вважатися безпідставно набутими коштами у розумінні статті 1212 ЦК України, а є витратами виконавчого провадження.
		Водночас, зазначивши, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства,  Верховний Суд у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду залишив в силі рішення суду першої інстанції у справі № 201/8493/18, яка розглянута за правилами цивільного судочинства.
		Ураховуючи зазначені вище мотиви та обґрунтування Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вважає, що для формування єдиної правозастосовчої практики є підстави для відступлення від висновків Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 910/4286/20, у якій зазначено, що спір у даній справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку приватного виконавця, що, відповідно, виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства, та у складі Касаційного цивільного суду, викладених в постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 201/8493/18, в якій спір з подібними правовідносинами розглянутий за правилами цивільного судочинства. Справа містить виключну правову проблему, яка потребує вирішення Великою Палатою Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовної практики, оскільки висновки судів касаційної інстанції у наведених вище постановах при однакових фактичних обставинах і подібних правовідносинах зводяться до протилежних висновків.
		Однакове застосування закону забезпечує його загальнообов`язковість, рівність усіх перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Однакове застосування законів поліпшує громадське прийняття справедливості та правосуддя, а також довіру до суду.
		Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень. Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються.
		Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		 
		УХВАЛИВ:
		Передати справу № 229/1026/21 за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича, третя особа - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павлюк Назар Васильович, про стягнення безпідставно набутих коштів та відсотків за безпідставне володіння коштами, на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                М. Є. Червинська
		 
		Судді:                                                                                               Н. О. Антоненко
		 
		С. Ю. Бурлаков
		 
		 І. О. Дундар
		 
		 А. Ю. Зайцев
		 
		 Є. В. Коротенко
		 
		 В. М. Коротун
		 
		 Є. В. Краснощоков
		 
		 В. І. Крат
		 
		 М. М. Русинчук
		 
		 М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...