Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 665/1058/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:; факту народження, з них: на тимчасово окупованій території України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2021.
Дата набрання законної сили: 02.12.2021
Номер судового провадження: 61-19354ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Ухвала
		 
		02 грудня 2021 року
		місто Київ
		 
		справа № 665/1058/21
		провадження № 61-19354ск21
		 
		Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , заінтересована особа - Чаплинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Каховському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту реєстрації шлюбу та факту народження дитини,
		ВСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Стислий виклад позиції заявників
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у липні 2021 року звернулися до суду із заявою, у якій, з урахуванням уточнень, просили встановити факт реєстрації 16 травня 2015 року їх шлюбу та поновити актовий запис про шлюб, місце укладання шлюбу - Відділ запису актів цивільного стану Балаклавського району Управління запису актів цивільного стану уряду м. Севастополя, актовий запис від 16 травня 2015 року № 180; встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Севастополі Автономної Республіки Крим ОСОБА_3 , від матері ОСОБА_4 , громадянки України, та батька ОСОБА_1 , громадянина України.
		Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 30 липня 2021 року заяву задоволено.
		Встановлено факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 , громадянином України, та ОСОБА_2 , громадянкою України, дата укладання шлюбу 16 травня 2015 року, місце укладання шлюбу м. Севастополь, прізвище після укладання шлюбу чоловіка - ОСОБА_1 , дружини - ОСОБА_2 .
		Встановлено факт народження ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Севастополі Автономної Республіки Крим ОСОБА_3 , від матері ОСОБА_4 , громадянки України, та батька ОСОБА_1 , громадянина України.
		Постановою Херсонського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року скасовано рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 30 липня 2021 року в частині задоволення заяви про встановлення факту реєстрації шлюбу, ухвалено в цій частині нове рішення.
		У задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення факту реєстрації їх шлюбу відмовлено.
		В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Суд апеляційної інстанції, встановивши, що заявники зареєстрували шлюб через органи реєстрації шлюбів Російської Федерації на тимчасово окупованій території України, зазначений акт не створює правових наслідків на території України, юридичний факт на підставі зазначеного документа та з підстав, наведених заявниками, не може бути встановлений.
		ІІ. ВИМОГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		ОСОБА_1 у листопаді 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Херсонського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року, залишити без змін рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 30 липня 2021 року.
		Підставами касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник визначив:
		-                      (1) порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права;
		-                      (2) суд апеляційної інстанцій ухвалив рішення без врахування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 367/2656/20 (провадження № 61-16174св20).
		-                      (3) суд апеляційної інстанцій ухвалив рішення без врахування висновків, викладених у постановах судів апеляційної інстанцій, а саме у справах: № 665/150/20, № 541/32/20, № 754/6034/20, № 665/1427/20, № 350/1166/18.
		ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для повернення касаційної скарги заявнику, яку подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.
		Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
		Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
		Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених 
		пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
		У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав) (підпункт 1 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України).
		Щодо вимог процесуального закону до викладу підстав касаційного оскарження судових рішень
		І. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається певна постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
		Положеннями зазначеної статті передбачено, що підставою для відкриття касаційного провадження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду про застосування норми права саме у подібних правовідносинах.
		При визначенні справ із подібними правовідносинами враховується предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини справи, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
		Особа, яка подала касаційну скаргу, повинна врахувати, що у разі наведення посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у наведених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
		ІІ. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
		Підсумовуючи, Суд визначає, що у випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
		ІІІ. Якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, у такій скарзі зазначається, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		ІV. У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
		У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 3 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
		Виконання особою, яка звертається до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, зазначених процесуальних вимоги має на меті унеможливити використання формального та беззмістовного викладу заявниками підстав касаційного оскарження. Тобто, заявник має не лише навести зміст відповідного пункту згаданих статей процесуального закону, а й викласти належне обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до цих правових норм.
		Щодо оцінки наявності визначених заявником підстав касаційного оскарження судового рішення у цій справі
		І. Визначаючи підстави касаційного оскарження судового рішення у цій справі, ОСОБА_1 навів доводи про неврахування судом апеляційної інстанції правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 367/2656/20 (провадження № 61-16174св20). Заявник вважає, що наведений правовий висновок суду касаційної інстанції сформульовано у справі у подібних правовідносинах.
		Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах потрібно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
		Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27 березня 2020 року у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об`єкт (предмет).
		Велика Палата Верховного Суду визначила, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/7, пункт 40 постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16).
		На підставі аналізу змісту постанови Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 367/2656/20 (провадження № 61-16174св20), на яку посилається ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження судового рішення, Верховний Суд встановив, що у зазначеній справі заявник, який є громадянином України, звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті громадянина України на окупованій території Республіки Кіпру. Верховний Суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, залишену без змін рішенням суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, констатував помилковість висновків судів про те, що положення процесуального закону не визначають правила встановлення судом факту смерті особи на території іноземної держави, оскільки така невизначеність не може тлумачитися проти заявника і обмежувати його право на судовий захист.
		У справі, що переглядається № 665/1058/21, судами першої та апеляційної інстанції розглянуто заяву, зокрема про встановлення факту реєстрації шлюбу. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви в цій частині, встановив, що зазначений факт відбувся вже після окупації частини території України (2015 рік) та зафіксований органом реєстрації актів цивільного стану Російської Федерації, країни-агресора.
		Отже, наведений правовий висновок Верховного Суду сформульований у справі з іншими фактичними обставинами справи, іншим предметом та підставою звернення до суду першої інстанції. Так, у справі № 367/2656/20 заявник просив встановити факт смерті на окупованій території Республіки Кіпру, судами першої та апеляційної інстанцій відмовлено у відкритті провадження у справі. Суд касаційної інстанції у наведеній справі досліджував питання законного обмеження заявника у доступі до правосуддя.
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою, зокрема про встановлення факту реєстрації шлюбу на окупованій території України, за наслідками розгляду якої судами ухвалено судові рішення, зазначеним правовідносинам, підставам та письмовим доказам надана правова оцінка щодо підстав для задоволення чи відмови у задоволенні такої заяви.
		На підставі викладеного, Суд виснував, що обставини справи № 367/2656/20, з однієї сторони (на висновок у якій заявник посилається на обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження), та справи № 665/1058/21, з іншої (яка переглядається судом), не є тотожними, оскільки відрізняються фактичними обставинами справи та предметом спору, тому наведений заявником приклад (постанови Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 367/2656/20) не може бути взятий до уваги Верховним Судом як належна підстава касаційного оскарження.
		Наведене свідчить, що ОСОБА_1 не навів передбачені пунктом 1 частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень.
		ІІ. Щодо іншої підстави касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, зазначені ОСОБА_1 , а саме: неврахування судом апеляційної інстанції висновків судів апеляційної інстанцій, а саме у справах: № 665/150/20, № 541/32/20, № 754/6034/20, № 665/1427/20, № 350/1166/18, Верховний Суд визнає неналежною, оскільки така підстава касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції не передбачена частиною другою статті 389 ЦПК України.
		ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
		За наведених обставин Верховний Суд визнає, що наведені заявником підстави для касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції не підтверджені та неналежні.
		Верховний Суд констатує, що подана заявником касаційна скарга не містить належного викладу підстав, передбачених процесуальним законом для оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.
		Доводи про здійснення оцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції, що визначенні статтею 400 ЦПК України.
		Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.
		Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
		Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
		Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону під час подання касаційної скарги щодо наведення визначених процесуальним законом підстав касаційного оскарження судового рішення, така скарга підлягає поверненню заявнику.
		Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
		Керуючись статтями 389, 393, 411 ЦПК України, Верховний Суд
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , заінтересована особа - Чаплинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Каховському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту реєстрації шлюбу та факту народження дитини, не прийняти до розгляду та повернути заявникові.
		Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                                             С. О. Погрібний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...