Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/14507/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 03.12.2021. Зареєстровано: 03.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2021.

Номер судового провадження: 2/522/7741/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 522/14507/21
		Провадження № 2/522/7741/21
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАІНИ
		 
		25 листопада 2021 року                                                                                      м. Одеса 
		Приморський районний суд м. Одеси, у складі :     
		головуючого - судді Науменко А.В.
		за участю секретаря - Звонецької І.М.
		розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, як орган опіки та піклування в інтересах неповнолітньої дитини, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Одеської міської ради, про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав,- 
		В С Т А Н О В И В:
		Представник позивача звернувся до суду з позовом в інтересах неповнолітньої дитини, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Одеської міської ради, про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.
		Позов обґрунтовано тим, що На підставі листа Служби у справах дітей Одеської міської ради від 21.07.2021 року № 07/8972, про вирішення питання щодо відібрання неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження, серія НОМЕР_1 , актовий запис від 02.03.2005 року № 318, реєстрація - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції), було з`ясовано наступне.
		На контролі Служби у справах дітей Одеської міської ради перебуває питання соціального захисту прав та інтересів неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який виховується матір`ю, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
		Відповідно до листа КНП «ООДКЛ» ООДР від 20.07.2021 № 661/24-с, стало відомо, що 19.07.2021 року приблизно о 17 годині 49 хвилин, лікар екстреної медичної допомоги ОСОБА_4 (№ 79) доставив, у супроводі батька ОСОБА_2 , неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Лікар-анестезіолог ОСОБА_5 встановив, що у дитини важкий стан за рахунок кахексії, зневоднення та значної втрати маси тіла, а також наявність великої кількості синців різної давнини на шкірі хлопця. З розмови з батьком дитини встановлені факти фізичного та психологічного знущання та тортури голодом про що було негайно повідомлено в правоохоронні органи. Представники поліції наразі проводять перевірку. Стан хлопця важкий, потребує %'інтенсивної терапії, попередній діагноз Г-70, синдром дегідратації, анорексія 3-го ст., гіпотрофія -3-гост, БЕН, синдром жорсткого поводження з дитиною, хлопець мав статус інваліда до 23 січня 2020 року.
		21.07.2021 року до Служби у справах дітей Одеської міської ради надійшов лист Головного управління Національної поліції в Одеській області Одеського районного управління № 1 відділу поліції № 2 від 21.07.2021 року № 60.2/5606 стосовно неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 19.07.2021 року близько о 19:00 годині був доставлений та поміщений до відділення реанімації у тяжкому стані до ООДКЛ з діагнозом: гіпотрофія, зневоднення, анорексія третього ступеня.
		21.07.2021року Спеціалістами Служби у справах дітей Одеської міської ради спільно з інспекторами ювенальної превенції відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області, було здійснено виїзд за адресою проживання родини ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_2 , для з`ясування обставин.
		За результатами комісійного виїзду було складено акт обстеження умов проживання родини ОСОБА_2 та встановлено, що квартира складається з 4-х окремих кімнат, кухні, коридору, роздільного санвузла та балкона. Квартира облаштована усіма необхідними меблями та побутовою технікою, електро-, водо-, газопостачання у наявності. У дитини окрема кімната, облаштована усіма необхідними меблями, речі у достатній кількості, місце для навчання. За цією адресою проживають: мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , бабуся ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дідусь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Стосунки у родині добрі.
		Спеціалістами Служби у справах дітей Одеської міської ради спільно з інспектором ювенальної превенції Управління №1 відділу поліції № 2 ГУНП в Одеській області та лікарем - анестезіологом КНП «ООДКЛ» ООДР було здійснено виїзд за місцем перебування неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та з`ясовано, що у дитини важкий стан, значна втрата маси тіла, а також наявні великої кількості синців різної давнини на шкірі хлопця, що можуть свідчити про жорстоке поводження з дитиною.
		На підставі листа Служби у справах дітей Одеської міської ради від 21.07.2021 року № 07/8972, про вирішення питання щодо відібрання неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		А тому позивач звертається до суду з позовом про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав. 
		Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2021 року провадження по справі відкрито в загальному позовному проваджені. 
		06 жовтня 2021 року від відповідача по справі до суду надійшов відзив на позовну заяву.
		Відповідно до вказаного відзиву відповідач зазначає, що ОСОБА_1 з 1,5 річного віку має проблеми зі здоров`ям та має статус «дитини-інваліда», потребує домашнього нагляду. Діагноз: синдром дегідратації, легка розумова відсталість з аутистичними рисами, системний недорозвиток мови II рівня, діагноз F70.1. Kpiм того, знаходиться на індивідуальній формі навчання в Одеській спеціалізованій школі №75 І-ІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області. 
		Відповідно до акту обстеження умов проживання було встановлено, що родина проживає в 4-кімнатній квартирі, у дитини є окрема кімната, облаштована всіма необхідними меблями, речі у достатній кількості, місце для навчання. Тобто, батьки створили якнайкращі умови для розвитку та проживання сина.
		Разом з тим матеріали справи не містять негативні характеристики, докази винної поведінки відповідачів та умисного жорстокого поводження з сином. Сам факт наявності проблем пов`язаних зі здоров`ям сина, його інвалідністю - не є підставою для висновку про наявність підстав для відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав.
		Таким чином, вважають, шо позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідачі умисно та злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків та жорстокого поводяться з дитиною.
		Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2021 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
		У судове засідання призначене на 25 листопада 2021 року з`явився представник позивача Островська Л.Л., відповідач ОСОБА_2 , представник відповідача ОСОБА_9 , представник відповідача ОСОБА_10 , представник третьої особи Косюра О.В. 
		Сторона позивача наполягала на позові з підстав викладених в позовній заяві.
		Сторона відповідача заперечувала проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві. 
		Також під час судового засідання було допитано свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . 
		Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши показання свідків, вислухавши в судовому засіданні пояснення учасників судового процесу, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
		Як вбачається з матеріалів справи відповідачами по справі є: мати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (паспорт громадянина України, серії НОМЕР_2 , виданий Київським РВ у м. Одесі ТУДМС України в Одеській області від 21.09.2013 року). Не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; та батько - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (паспорт громадянина України, серії НОМЕР_3 , виданий Київським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області від 19.09.2013 року). Не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
		Судом встановлено, що відповідно до листа КНП «ООДКЛ» ООДР від 20.07.2021 № 661/24-с, 19.07.2021 року приблизно о 17 годині 49 хвилин, лікар екстреної медичної допомоги ОСОБА_4 (№ 79) доставив, у супроводі батька ОСОБА_2 , неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Відповідно до відповіді з КНП Обласна дитяча клінічна лікарня від 29 жовтня 2021 року № 968, з 2015 року ОСОБА_1 спостерігається психіатрами з приводу розумової відсталості легкого ступеню з аутистичними рисами. Дитині призначено лікарями -психіатрами статус інваліда дитинства через розлади психіки. На протязі спостереження в 2-х стаціонарах встановлено діагноз: F70 з аутистичними рисами, анорексія, хронічна недостатність харчування важкового ступеню, церебральна атрофія атрофією гіпокампа церебральна кахексія, дистрофія, дисфагія. Ускладнення: гемограгічний синдром капілярного типу, білатеральний нефіксованний еквінус. 
		21.07.2021року Спеціалістами Служби у справах дітей Одеської міської ради спільно з інспекторами ювенальної превенції відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області, було здійснено виїзд за адресою проживання родини ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_2 , для з`ясування обставин.
		За результатами комісійного виїзду було складено акт обстеження умов проживання родини ОСОБА_2 та встановлено, що квартира складається з 4-х окремих кімнат, кухні, коридору, роздільного санвузла та балкона. Квартира облаштована усіма необхідними меблями та побутовою технікою, електро-, водо-, газопостачання у наявності. У дитини окрема кімната, облаштована усіма необхідними меблями, речі у достатній кількості, місце для навчання. За цією адресою проживають: мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , бабуся ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дідусь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Стосунки у родині добрі.
		21.07.2021року гр. ОСОБА_2 надав письмове пояснення в якому зазначив, що лікував дитину за благословенням духовного наставника о. Іона духовним методом, мастив святою олією під керівництвом сина. Харчування було пісне без вживання м`яса та молочних продуктів протягом дев`яти років. Вагу, неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , почав втрачати з березня 2021 року. Приблизно за два тижня до госпіталізації дитина почала погано їсти та мало пити, батько був переконаний, що син виліковується, але помилився.
		Відповідно до характеристики з Одеської спеціалізованої школи № 75 І-ІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області від 21.07.2021 року, неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має діагноз згідно медичної довідки. Порушені складні форми пізнавальної діяльності. Мислення конкретне, причино-наслідкові зв`язки не висловлює, послаблені всі види пам`яті, низький рівень уваги, словниковий запас блідний, висловлюється простими непоширеними реченнями, прочитаний вчителем текст переказати не може. Загальний стан моторики задовільний, пише повільно, по декілька разів наводить букви, конфігурація букв в межах норми, прописаний рядок тримає. Порушений стан емоційно вольової сфери, переважає збудженість. На зауваження вчителя реагує спалахами роздратувань, стан збудженості супроводжується істеричними криками, плачем, швидкими рухами. Прояв гніву виражається бурхливо, імпульсивно, неконтрольовано.
		Згідно довідки КНП «Міський психіатричний диспансер Одеської міської ради» від 30.06.2020 року № 94 неповнолітній ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , має захворювання, а саме: синдром дегідратації, легка розумова відсталість з аутистичними рисами, системний недорозвиток мови II рівня. Діагноз Б70.1.
		На підставі листа Служби у справах дітей Одеської міської ради від 21.07.2021 року № 07/8972, про вирішення питання щодо відібрання неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради було видано висновок органу опіки та піклування від 22.07.2021 року № 01-11/1309/1.
		Відповідно до вказаного висновку вирішено вважати доцільним відібрання неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення батьківських прав. 
		Відповідно до характеристики ОСОБА_1 , 2005 року народження, яку Позивач надає разом з позовною заявою, вбачається, що ОСОБА_1 виховуються в повній сім`ї, вказано, що родина приділяє багато уваги навчальному та виховному процесу дитини, старанно виконують всі рекомендації вчителя.
		Відповідно до відповіді з КНП Обласна дитяча клінічна лікарня від 29 жовтня 2021 року № 968 ОСОБА_2 постійно знаходиться разом з дитиною ОСОБА_1 і доглядає за ним самостійно, включаючи проведення гігієнічних процедур, оволодів методикою годування через шлунковий зонд, через неспроможність самостійного приймання їжі хлопцем, обумовленою наявністю психогенної анорексії, дисфагії, пов`язаними зі станом психічного розвитку дитини. Батько виконує рекомендації лікарів щодо харчування, самостійно блендеруєє приготоватько виконує рекомендації лікарів щодо харчування, самостійно блендерує приготовану їжу, що має в своєму складі м`ясо, рибу та інші продукти. Їжу доставляє бабуся дитини. Також родина постійно купує спеціальні суміші для ентерального зондового харчування. 
		Щодо швидкої втрати ваги ОСОБА_1 його батько ОСОБА_2 під час судового засідання зазначив, що за останній місяць до госпіталізації у дитини почався стан загострення хвороби «дисфогії» при якому дитина не може самостійно ковтати їжу. 
		Суд встановлює, що діагноз «дисфагія» підтверджений відповідю з КНП Обласна дитяча клінічна лікарня від 29 жовтня 2021 року № 968, де серед інших захворювань зазначена вказана хвороба. 
		Вказаний діагноз був підтверджений свідком - лікарем ОСОБА_11 , яка приймала участь у лікуванні дитини після доставлення його в лікарню 19.07.2021 року. Також свідок пояснила, що на цей час батько навчився годувати, робити масаж та інші необхідні дії по нагляду за дитиною. В клініці та у соцслужбах не має спеціального персоналу, хто зміг би надавати такий догляд. 
		При цьому під час судового засідання ОСОБА_2 визнав, що винен у тому, що не знав як можна нагодувати дитину іншим способом. 
		Твердження позивача щодо знущання над сином заперечує в повному обсязі, вказує, що самостійно викликав швидку допомогу. Наразі слідує всім рекомендаціям лікарів та на протязі всього часу перебування сина у лікарні турбується про нього. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		Згідно ч. 1 ст. 152 Сімейного кодексу України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
		Частиною 4 ст. 155 Сімейного кодексу України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
		Суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, якщо батьки: ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання (п.п. 2-5 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 170 СК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 153 СК України - мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
		Статтею 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
		За вимога статті 171 СК України, суд повинен врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя. Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
		Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні, адже дитина повинна проживати в сім`ї.
		Згідно ст. 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому випадку, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
		Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
		Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращім інтересам дитини.
		У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
		Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх заміняють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		У п. 54 рішення ЕСПЛ « Хант проти України» ( від 07.12.2006 року), суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden, від 27 листопада 1992 року) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78.)
		Практика ЕСПЛ встановлює акценти, відповідно до яких при розгляді сімейного спору пріоритет мають інтереси дитини над інтересами батьків; діти, народжені у шлюбі, і діти, народжені поза шлюбом, є рівними у своїх правах; будь-яке обмеження, накладене на особисте спілкування у відносинах між батьками та дітьми, повинне ґрунтуватися на належних до справи та обґрунтованих причинах, висунутих для захисту інтересів дитини і для подальшого об`єднання сім`ї. (Справа «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року, «МакМайкл проти Сполученого Королівства» від 24 лютого 1995 року).
		Норми ст. 7 СК України передбачають, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
		Згідно ч. 4. 5 ст. 19 СК України - при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
		При винесенні вказаного рішення суд враховує положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради УРСР № 789-ХХІІ від 27 лютого 1991 року, в яких зазначено, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.
		Суд ознайомився з висновком про відібрання дитини від батька без позбавлення батьківських прав, однак, при вирішені питання по суті, зважаючи на вищевказані норми, суд в першу чергу повинен керуватись інтересами дитини.
		До матеріалів справи не надано достатніх доказів на підтвердження того, що відповідачі ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини , жорстокого поводження з дитиною чи те, що він навмисно не годує свого сина.
		Також суд враховує показання свідка педагога ОСОБА_12 , яка на протязі останіх часів вела індивідуальні заняття з дитиною. Остання пояснила, що батьки та бабуся максимально опікуються за дитиною. 
		При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у свої сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
		Позивачем заявлено вимоги щодо відібрання дитини від батьків, однак суду не надано документів на підтвердження того,що враховуючи фізичний та психологічний стан ОСОБА_1 влаштування його у відповідний навчально-виховний заклад буде відповідати його інтересам. 
		Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, навіть той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (SAVINY v. UKRAINE, № 39948/06, § 50, ЄСПЛ, від 18 грудня 2008 року).
		Матеріалами справи встановлено, що родина проживає в 4-кімнатній квартирі, у дитини є окрема кімната, об лаштована всіма необхідними меблями, речі у достатній кількості, місце для навчання. Тобто, батьки створили достатні та комфортні умови для розвитку та проживання сина.
		Отже, при винесенні рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд приймає до уваги інтереси дитини, які переважають над інтересами установленими позивачем. Стороною позивача не надано достатніх доказів, які б стали підставою для застосування судом таких радикальних дій, як відібрання дитини від батька, поведінка якого щодо батьківства змінилась на краще. Сам факт наявності проблем зі здоров`ям сина, його інвалідністю - не є підставою для висновку про наявність підстав для відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав.
		Керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 7, 19, 152, 153, 155, 157, 170, 171 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 79-81, 177, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» суд
		 
		У Х В А Л И В:
		У задоволенні позову Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, як орган опіки та піклування в інтересах неповнолітньої дитини, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Одеської міської ради, про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав- відмовити в повному обсязі.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
		 
		Суддя                                                                 А.В. Науменко
		Повний текст рішення виготовлений 02.12.2021 року.
		 
		Суддя                                                                 А.В. Науменко
		 
		25.11.21

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...