Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/55/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 03.12.2021. Зареєстровано: 03.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2021.
Дата набрання законної сили: 25.11.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 листопада 2021 року 
		м. Київ
		 
		справа №  905/55/21 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
		 
		представників учасників справи:
		позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит"  (далі - ТОВ   "Сателлит", позивач, скаржник)  - Ситий В.О. (адвокат), 
		відповідача Селянського (фермерського) господарства "Агрофірма "Шлях Ілліча" (далі   - Фермерське господарство, ФГ   "Агрофірма "Шлях Ілліча", відповідач) -  Лебедєв В.В. (адвокат), 
		 
		розглянув касаційну скаргу ТОВ "Сателлит"
		 
		на рішення Господарського суду Донецької області від 11.05.2021 (суддя - Говорун О.В.),
		постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 (головуючий   - суддя Шевель О.В., судді: Крестьянінов О.О., Тарасова І.В.),
		додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 (головуючий   - суддя Шевель О.В., судді: Крестьянінов О.О., Тарасова І.В.),
		 
		у справі № 905/55/21
		 
		за позовом ТОВ "Сателлит"
		до ФГ   "Агрофірма "Шлях Ілліча"
		про стягнення 2 187 714,81 грн.
		 
		 
		Історія справи 
		 
		1.          Короткий зміст позовних вимог
		 
		1.1.          ТОВ   "Сателлит" звернулось до суду з позовом до ФГ "Агрофірма "Шлях Ілліча" про стягнення штрафу в сумі 2   187   714,81 грн за недопоставку товару (насіння соняшника) за договором поставки.
		 
		1.2.          Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки у частині повної поставки товару. У зв`язку з тим, що відповідач поставку товару в повному обсязі не здійснив, позивачем, відповідно до пункту 8.2 договору нарахований штраф в розмірі 2   187   714,81 грн, що складає 20% від вартості загального розміру недопоставленого товару.
		 
		2.          Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		 
		2.1.          Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.05.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2021: відмовлено у позові повністю; стягнуто з Фермерського господарства на користь ТОВ   "Сателлит" 32   815,72 грн  витрат з оплати судового збору.
		 
		2.2.          Рішення судів попередніх інстанції мотивовано тим, що порушення відповідачем зобов`язань з поставки товару за договором стались внаслідок наявності обставин непереборної сили, зокрема виняткових погодних умов, у липні-вересні 2020 року на півдні Донецької області, які засвідчені відповідним сертифікатом Торгово-промислової палати України. Настання таких обставин об`єктивно унеможливило виконання відповідачем зобов`язань з поставки насіння соняшника за договором укладеним з позивачем, а відтак відповідач, виходячи з приписів статті 617 ЦК України, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання з поставки товару. Також судом зазначено, що позивачем до матеріалів справи не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що недопоставка відповідачем товару завдала збитків ТОВ   "Сателлит".
		 
		2.3.          Додатковим рішенням Господарського суду Донецької області від 31.05.2021 стягнуто з Фермерського господарства на користь ТОВ   "Сателлит" 60   000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у задоволенні інших вимог відмовлено.
		 
		2.4.          Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2021: заяву Фермерського господарства задоволено частково; стягнуто з ТОВ   "Сателлит" на користь Фермерського господарства суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10   000,00 грн; в іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.
		 
		3.          Короткий зміст вимог касаційних скарг
		 
		3.1.          У касаційній скарзі до Верховного Суду ТОВ "Сателлит" просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 11.05.2021, постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 у справі №   905/55/21; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		4.          Доводи особи, яка подала касаційні скарги
		 
		4.1.          На обґрунтування своєї правової позиції у касаційній скарзі ТОВ   "Сателлит" із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що судом апеляційної інстанції застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:
		 
		- застосування норм права - статей 614, 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України), без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду  від 16.07.2019 у справі №   917/1053/18, від 05.06.2018 у справі  №   910/14216/17 та від 10.10.2018 у справі № 913/958/16 від 09.07.2020 у справі №   922/404/19, від 08.10.2020 у справі № 910/1931/19.
		 
		4.2.          Скаржник із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що враховуючи висновки Верховного Суду у справі № 913/18/21, позивач допускає, що Верховний Суд може сприйняти правовідносини у справах №   917/1053/18, №    910/14216/17, №   913/958/16 щодо застосування статей 526, 614, 617, 629 ЦК України, статті 218 ГК України не подібними, а тому, з метою не обмеження права позивача на захист, скарга подається також з підстав відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування наведених норм права у подібних відносинах.
		 
		4.3.          Також скаржник із посиланням на пункт 4 частини другої статті 287  у взаємозв`язку  з пунктами 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України зазначає, що суд: не дослідив зібрані у справі докази; необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про долучення доказів, які мають значення для правильного вирішення справи; встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Скаржник зазначає про порушення судами попередніх інстанцій частини дев`ятої статті 80, статті 77, частини першої статті 269 ГПК України.
		 
		5.          Позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу
		 
		5.1.          Фермерське господарство 08.11.2021 засобами поштового зв`язку направлено відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило про те, що ухвалені рішення судів попередніх інстанцій, на його думку, є законними та обґрунтованими, а вимоги касаційної скарги не підлягають задоволенню.
		 
		6.          СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		 
		6.1.          ТОВ   "Сателлит" (покупець) та ФГ   "Агрофірма "Шлях Ілліча" (постачальник) 23.07.2020 укладено договір поставки №   Р90016 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року (товар) на умовах DAP (доставлено до місця призначення) - ТОВ "Сателлит", Донецька область, м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 76, згідно Інкотермс-2010 (пункти 1, 1.1 Договору).
		 
		6.2.          Загальна кількість товару в заліковій вазі становить 1500 тон +/- 5% за вибором покупця (пункт 2.1 Договору).
		 
		6.3.          Відповідно до пункту 3.4 Договору загальна вартість товару, що постачається, на дату укладення цього договору становить 16   667   874 грн, з урахуванням пункту 2.1 цього договору, що складає еквівалент у сумі 599   995,46 доларів США згідно курсу НБУ на момент укладення договору.
		 
		6.4.          За умовами пункту 4.1 Договору поставка товару здійснюється партіями автомобільним транспортом у строк з 01.09.2020 до 30.09.2020 в суворій відповідності до номеру Договору, наданого покупцем. Датою поставки та відвантаження товару є дата передачі товару покупцю у місці призначення вказаному у пункті 1.1 даного Договору. 
		 
		6.5.          Розділом 6 Договору сторони погодили порядок розрахунків.
		 
		Так, у пункті 6.1 Договору визначено, що оплата здійснюється у національній валюті України гривні шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, вказаний у даному договорі, згідно з рахунком постачальника по курсу НБУ на дату фіналізації розрахунків у наступному порядку:
		- покупець перераховує суму оплати в розмірі 80% від загальної вартості товару протягом 3-х банківських днів з дати фіналізації розрахунків та отримання від постачальника товарно-транспортної накладної, копії видаткової накладної та коригування до видаткової накладної на весь обсяг постачання та рахунку постачальника, з подальшим обов`язковим переданням оригіналів зазначених документів (пункт 6.1.1 Договору);
		- інші 20% від загальної вартості товару сплачуються покупцем протягом 5-ти банківських днів з моменту реєстрації постачальником у строки, передбачені законодавством, податкової накладної, розрахунку коригування до подтакоовї накладної в ЄРПН згідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України на підставі отриманої квитанції про таку реєстрацію (пункт 6.1.2 Договору).
		Відповідальність сторін визначена в розділі 8 Договору. 
		 
		6.6.          За умовами пункту 8.2 Договору сторони дійшли згоди, що в разі, якщо поставка товару покупцеві була здійснена пізніше строків, вказаних в підпункті 4.1 пункту 4 цього договору, або товар поставлений в обсязі, іншому від передбаченого в пункті 2.1 договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого/непоставленого товару. В разі, якщо прострочення поставки перевищує 6 календарних днів, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання цього договору, при цьому постачальник зобов`язується сплатити штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого товару.
		 
		6.7.          Умови звільнення від відповідальності закріплені в розділі 9 Договору.
		Згідно з пунктом 9.1 Договору жодна із сторін не відповідає за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором у разі настання таких подій як повінь, пожежа, землетрус чи інших стихійних лих, а також воєнних дій, заколотів, державних заборонних актів чи інших обставин, якщо ці обставини настали після підписання сторонами даного договору і не залежать від їх волі. Якщо яка-небудь із обставин форс-мажору перешкоджає виконанню однією із Сторін своїх зобов`язань в період дії Договору, то даний Договір може бути подовжений на строк протягом якого діє така обставина.
		 
		У пункті 9.2 Договору закріплено, що сторона, для якої виконання зобов`язань згідно з Договором стало неможливим внаслідок настання обставин форс-мажору, повинна негайно, але не пізніше ніж через 10 днів після початку їх виникнення, письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії і очікуваний час припинення цих обставин.
		 
		Інформація про дію обставин форс-мажору повинна бути підтверджена Торгово-промисловою Палатою України. Відсутність письмового повідомлення, а також несвоєчасне сповіщення про настання обставин форс-мажору позбавляє відповідну сторону права посилатись на ці обставини в якості причини невиконання зобов`язань по Договору ( пункт 9.3 Договору).
		 
		6.8.          Сторони в пункті 13.4 визначили, що цей Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, визначених даним Договором. Після підписання цього Договору всі попередні переговори щодо предмету даного Договору вважаються недійсними. Цей Договір, додатки, додаткові угоди до даного Договору, а також будь-які пов`язані з його виконанням документи (довіреності, акти, розрахункові документи тощо) мають бути завірені печатками кожної зі Сторін. Всі додатки до даного Договору є його невід`ємною частиною. Зміни і доповнення до даного Договору виконуються тільки в письмовій формі і є дійсними тільки після їх підписання обома Сторонами та скріплення печатками сторін (пункт 13.5 Договору).
		 
		Даний договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін без жодних застережень та зауважень.
		 
		6.9.          Згідно з видатковими накладними від 15.09.2020 №2, від 16.09.2020 №3 та від 17.09.2020 №4 відповідач поставив позивачу 515,600 тон насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року.
		 
		6.10.          Поставлений товар повністю сплачений позивачем, що підтверджується дебетовими повідомленнями від 18.09.2020 на суму 2543948,17 грн, 18.09.2020 на суму 641629,95 грн, 23.09.2020 на суму 1209076,46 грн, 24.09.2020 на суму 302269,10 грн, 25.09.2020 на суму 635987,04 грн, 05.10.2020 на суму 160407,50 грн.
		 
		6.11.          Відповідач залишив без виконання свої зобов`язання за договором в частині поставки товару в кількості 964,400 тон на суму 10   938   574,05 грн.
		 
		6.12.          Листом від 06.10.2020 №06102020.3/010 позивач повідомив відповідача, що станом на 06.10.2020 постачальником розпочато виконання зобов`язань за укладеним договором від 23.07.2020 поставки товару, проте, вкрай незначних обсягах; приймаючи до уваги строки, погоджені в договорі та особливості технологічного процесу приймання товару безпосередньо на території покупця, з метою врегулювання договірних правовідносин та уникнення застосування санкцій, позивач просив надати пояснення щодо не виконання умов договору та графік поставки залишку товару за договором з конкретизацією дат поставки, ваги та кількості автомобільного транспорту, запланованого на вивантаження та поставки товару та, у разі виникнення будь-яких складнощів з виконанням взятих на себе зобов`язань за договором, просив повідомити для узгодження найбільш ефективного варіанту вирішення питання для обох сторін.
		 
		6.13.          У відповідь на вказаний лист відповідач направив повідомлення, в якому зазначив, що причини невиконання належним чином укладеного договору пов`язані з несприятливими кліматичними умовами та запропонував позивачу пролонгувати дію договору на наступний рік.
		 
		6.14.          З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією №22102020.32/010 від 22.10.2020, в якій повідомив, що на виконання умов укладеного договору від 23.07.2020, станом на 22.10.2020 відповідачем поставлено товар в обсязі 515,600 тон та кількість непоставленого товару складає 984,400 тони, що є порушенням умов договору, у зв`язку з чим, згідно з пунктом 8.2 Договору просив у семиденний строк з моменту отримання цієї претензії сплатити суму штрафу у розмірі 3281572,21 грн. 
		 
		6.15.          Позивач 22.10.2020 направив відповідачу повідомлення №22102020.33/010, в якому ним зазначено про відмову від виконання договору в односторонньому порядку та здійснення нарахування штрафу за прострочення виконання зобов`язань більше ніж на 6 календарних днів.
		 
		6.16.          Відповідач 27.11.2020 надіслав позивачу відповідь №84 на претензію №22102020.32/010, в якій повідомив, що не має заперечень проти припинення дії договору поставки продукції, проте щодо претензійних вимог не визнає їх у зв`язку з відсутністю провини господарства у невиконанні у господарських зобов`язань, оскільки порушення зобов`язань зумовлено обставинами непереборної сили.
		 
		6.17.          Обставини неналежного виконання відповідачем взятих на себе господарських зобов`язань за договором поставки стали підставою для нарахування позивачем штрафу відповідно до пункту 8.2 Договору у розмірі 20 % від суми невиконаної частини зобов`язання та зумовили подальше звернення ТОВ   "Сателлит" до суду з позовом за захистом своїх прав.
		 
		7.          Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
		 
		7.1.          Ухвалою Верховного Суду від 26.10.2021 відкрито касаційне провадження у справі №   905/55/21 на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
		 
		7.2.          Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 18.11.2021 №29.3-02/4141 у зв`язку з перебуванням судді Булгакової І.В. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №   905/55/21, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова   Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Колос І.Б.
		 
		7.3.          Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		7.4.          Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
		 
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		8.          Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
		 
		8.1.          Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача штрафу за неналежне виконання ним зобов`язань за договором поставки. 
		 
		8.2.          Суди попередніх інстанцій встановили, що спірні правовідносини виникли з договору поставки.
		 
		8.3.          Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що: відповідачем не виконані зобов`язання у частині поставки товару у кількості 964,4 тон на суму 10 938 574,05 грн;  порушення відповідачем зобов`язань з поставки товару за договором стались внаслідок наявності обставин непереборної сили, зокрема виняткових погодних умов, у липні-вересні 2020 року на півдні Донецької області, які засвідчені відповідним сертифікатом Торгово-промислової палати України; настання таких обставин об`єктивно унеможливило виконання відповідачем зобов`язань з поставки насіння соняшника за договором укладеним з позивачем, а відтак відповідач, виходячи з приписів статті 617 ЦК України, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання з поставки товару; статтею 617 ЦК України та статтею 218 ГК України, передбачено безумовне звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язань у разі доведеності, що таке порушення було зумовлене обставинами непереборної сили; сертифікатом засвідчено наявність форс-мажорної обставини, а саме виняткових погодних умов, внаслідок чого було унеможливлено виконання відповідачем зобов`язань у повному обсязі за договором поставки від 23.07.2020; порушення відповідачем умов пункту 9.3 Договору щодо своєчасного сповіщення позивача про настання форс-мажору не підтверджує наявності в діях СФГ "Агрофірма "Шлях Ілліча" вини та протиправної поведінки в порушенні виконання договору в частині недопоставки товару.
		 
		8.4.          Щодо доводів касаційної скарги про застосування судами попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень норми права без урахування вказаних ним висновків Верховного Суду щодо застосування такої норми права у подібних правовідносинах (пункт 4.1 цієї постанови) Верховний Суд зазначає таке. 
		 
		8.5.          Верховний Суд звертає увагу на те, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.
		 
		8.6.          При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
		 
		8.7.          Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11(абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).
		 
		8.8.          Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
		 
		8.9.          Дослідивши наведені скаржником постанови Верховного Суду  від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 05.06.2018 у справі  № 910/14216/17, суд касаційної інстанції зазначає, що з огляду на фактичні обставини даної справи (№905/55/21) у Верховного Суду відсутні підстави вважати, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних вище постановах Верховного Суду.  
		 
		8.10.          Так, у справах №№ 917/1053/18, 910/14216/17 судові рішення прийняті хоча й за такого ж правового регулювання, але за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями у наведеній справі, і за інших поданих сторонами та оцінених судами доказів на різних підставах, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийняті відповідні судові рішення. 
		 
		8.11.          Також Суд зазначає, що оскаржувані судові рішення у справі, яка переглядається, прийняті за наявністю різних предметів, підстав та обставин, що формують зміст правовідносин аніж у справах №№ 913/958/16, 922/404/19, 910/1931/19 на які посилається скаржник. 
		 
		8.12.          За таких обставин доводи скаржника про неврахування судами попередніх судових інстанцій у розгляді справи висновків Верховного Суду викладених у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 05.06.2018 у справі  № 910/14216/17 та від 10.10.2018 у справі № 913/958/16, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19, від 08.10.2020 у справі № 910/1931/19 є безпідставним, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у зазначених постановах Верховного Суду стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 905/55/21. 
		 
		8.13.          Тобто, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
		 
		8.14.          Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		 
		8.15.          Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 905/55/21 (у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України) на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
		 
		8.16.          Щодо доводів визначених у пунктах 4.2-4.3 цієї постанови Верховний Суд виходить з таких міркувань. 
		 
		8.17.          Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
		 
		8.18.          Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		 
		8.19.          Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
		 
		8.20.          Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
		 
		8.21.          Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		 
		8.22.          Позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
		 
		8.23.          Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.
		 
		8.24.          Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.
		 
		8.25.          Підставою заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. 
		 
		8.26.          Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та правову підставу вимог, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах. 
		 
		8.27.          Обґрунтованість позовних вимог, а відтак наявність підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві визначається судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. Одним з таких юридичних фактів є договір як один із різновидів правочину (частина друга статті 202 ЦК України).
		 
		8.28.          У випадку виникнення між сторонами договірних правовідносин визначальною в даному контексті є оцінка договору, який згідно із частиною другою статті 11 ЦК України є підставою виникнення у сторін певного обсягу прав та обов`язків.
		 
		8.29.          Відтак у разі обґрунтування заявленого позову посиланням на договірні відносини сторін, розглядаючи спір, суд перш за все має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначається зміст спірних правовідносин та їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків сторін, моменту виникнення зобов`язання.
		 
		8.30.          Отже, визначення правової природи договору, як правочину, нерозривно пов`язано з оцінкою дій сторін, направлених на набуття (зміну, припинення) ними певних прав та обов`язків. Досліджуючи дійсні правовідносини сторін суди повинні проаналізувати його правову природу (суть умов договору) та ті дії, які сторони мали вчинити або вчинили на виконання зобов`язань, їх відповідність умовам договором.
		 
		8.31.          Таким чином, суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. 
		 
		Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, в постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №   210/5659/18.
		 
		8.32.          Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		 
		8.33.          За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		 
		8.34.          Частиною першою статті 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.
		 
		8.35.          Верховний Суд, ураховуючи вищевказані міркування, неодноразово наголошував на тому, що суд, перш за все, має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначається зміст спірних правовідносин та їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків сторін, змісту зобов`язання.
		 
		8.36.          Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
		 
		8.37.          Розкриваючи зміст засад свободи договору у статтях 6 і 627 ЦК України, положення вказаних статей визначають, що свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів і погодженні умов договору.
		 
		8.38.          Закріпивши принцип свободи договору у ЦК України, законодавець разом із тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
		 
		8.39.          Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		 
		8.40.          За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		 
		8.41.          В силу положень статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		 
		8.42.          Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
		 
		8.43.          Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
		 
		8.44.          Згідно з частиною першою статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. 
		 
		8.45.          До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		 
		8.46.          У частині першій статті 655 ЦК України зазначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
		 
		8.47.          Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару і підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
		 
		8.48.          У відповідності з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
		 
		8.49.          Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		 
		8.50.          Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
		 
		8.51.          Ураховуючи предмет і підстави позову у цій справі, визначальним і ключовим для правильного вирішення спору за даних спірних правовідносин є питання визначення підстави для стягнення штрафу з огляду на умови договору.
		 
		8.52.          Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на умови договору, а саме пункти 1.1, 4.1, 8.2, 9.2,  9.3, 9.4 договору.
		 
		8.53.          Відтак, з урахуванням наведеного, у цій справі суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст спірних правовідносин, виходячи із умов та зобов`язань, передбачених договором, а також дій вчинених з його виконання;  повідомлення/неповідомлення сторони договору про неможливість виконання умов договору; дотримання порядку такого повідомлення, передбаченого договором; причини такого невиконання; взаємозв`язок наведених причин невиконання (неповного виконання) обов`язку щодо поставки товару з умовами договору щодо її предмета та об`єкта; наявність/відсутність підстав для стягнення грошових коштів з урахуванням пунктів 8.2, 9.2 договору та їх розмір. 
		 
		8.54.          Проте, під час розгляду справи, суди попередніх інстанцій, посилаючись на наявність непереборної сили (форм-мажору), а відтак відсутності вини постачальника,  з неповним дотриманням норм процесуального права, у тому числі статті 86, 236 ГПК України не дослідили та не надали оцінки наведеним пунктам договору, дійшли до передчасного висновку щодо безумовного звільнення особи від відповідальності.      
		 
		8.55.          Колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій, які зазначені у пункті 8.3 цієї постанови, зроблені без належного аналізу змісту договору та відповідних аргументів позивача, зокрема стосовно умов договору щодо предмета договору (пункт 1.1 договору), відповідальності постачальника (пункт 8.2 договору), звільнення від відповідальності (пункти 9.1 - 9.4 договору) у компіляції з іншими умовами договору та обставинами справи, а відтак є передчасними.
		 
		8.56.          Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		8.57.          Однак, суди не дослідили повно і всебічно умови договору щодо підстав та порядку настання відповідальності постачальника за поставку не у повній мірі товару за договором згідно з умовами пунктів 8.2, 9.2 договору, і як наслідок не надали правильної юридичної кваліфікації спірним правовідносинам за договірним зобов`язанням, виходячи з їх змісту, моменту і підстав виникнення, відтак висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.
		 
		8.58.          З урахуванням наведеного, Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги у цій частині та вважає їх обґрунтованими. 
		 
		8.59.          Верховний Суд зазначає, що наразі є передчасним надання висновку щодо застосування статей 526, 614, 617, 629 ЦК України, статті 218 ГК України у визначених спірних правовідносинах, з огляду на те, що суд касаційної інстанції наділений повноваженням з надання висновку щодо застосування норм права у конкретних правовідносинах, а не надавати висновок щодо тлумачення норми права чи її застосування в цілому без відносно до конкретних правовідносин. Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не у повній мірі встановлено та оцінено обставини справи, а суд касаційної інстанції, відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК України позбавлений права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, то вирішення питання щодо необхідності та/або наявності/відсутності підстав щодо надання висновку з застосування названих статей для вирішення цього спору є передчасним.
		 
		8.60.          Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
		 
		Однак, ухвалені у справі судові рішення таким вимогам в повній мірі не відповідають, оскільки не з`ясувавши всіх обставин, що мають значення для справи, не дослідивши пов`язані з ними докази та без належного мотивування, залишивши поза увагою доводи позивача, що стосуються підстав позову, попередні судові інстанції припустилися порушення вимог статей 86, 236 ГПК України щодо повного та всебічно дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного вирішення даної справи. 
		 
		8.61.          Ураховуючи, що вказані доводи касаційної скарги у контексті кваліфікації спірних правовідносин є визначальними і вагомими та знайшли своє часткове підтвердження з вищевказаних міркувань, наслідком чого є скасування оскаржуваних судових рішень, то інші наведені у касаційній скарзі доводи щодо дотримання/недотримання норм процесуального права, висновку суду касаційної інстанції не спростовують і не мають впливу на здійснення правової кваліфікації відносин, а тому суд вважає їх недоречними.    
		 
		8.62.          З урахуванням мотивів, які містяться у розділі 8 цієї постанови Касаційним господарським судом аргументи викладені у відзиві Фермерського господарства відхиляються як такі, що не узгоджуються з нормами матеріального і процесуального права.
		 
		8.63.          З огляду на викладене, враховуючи те, що суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі вагомі, ключові та доречні питання, порушені у касаційній скарзі та відзиві, які мають значення для вирішення даного спору під час нового розгляду.
		 
		9.          Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		 
		9.1.          Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. 
		 
		9.2.          Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Сателлит", у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
		 
		9.3.          Доводи ТОВ "Сателлит" щодо порушення судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку частково знайшли своє підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.
		 
		9.4.          За таких обставин, вирішення інших питань у справі без дослідження наведених обставин справи є передчасним. У зв`язку із наведеним суд касаційної інстанції позбавлений можливості визначити наявність або відсутність підстав для формування відповідного правового висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, про відсутність якого заявлено скаржником.
		 
		9.5.          З огляду на те, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, Суд вважає за можливе з огляду на повноваження, визначені ГПК України, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		9.6.          Під час нового розгляду справи судам необхідно: врахувати викладене у цій постанові; надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з оцінки доказів здійсненим за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів за правилами статті 86 ГПК України; ураховуючи принципи господарського судочинства, перевірити вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.
		 
		9.7.          За змістом частини третьої статті 310 зазначеного Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		 
		9.8.          Також враховуючи те, що Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування рішення Господарського суду Донецької області від 11.05.2021 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 і направлення справи № 905/55/21 на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, Верховний Суд, беручи до уваги принцип диспозитивності та верховенства права,  процесуальної економії, на підставі статей 2, 126, 129, 244, 300 ГПК України, вважає за необхідне скасувати додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 31.05.2021 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 у справі №   905/55/21, як таких, якими вирішено питання щодо витрат на професійну правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій, з огляду на їх похідний характер від оскаржуваних рішень.
		 
		10.          Судові витрати
		 
		10.1.          Відповідно до статті 129 ГПК України питання про розподіл судових витрат суд розглядає лише, якщо вирішено спір по суті і ухвалено остаточне рішення у справі. Оскільки судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд, то розподіл судових витрат у справі, у тому числі й судового збору, сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги здійснює господарський суд, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
		 
		Керуючись статтями 296, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.          Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит" на рішення Господарського суду Донецької області від 11.05.2021, постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 у справі №905/55/21, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
		 
		2.          Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит" задовольнити частково.
		 
		3.          Рішення Господарського суду Донецької області від 11.05.2021, постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2021, додаткове рішення  Господарського суду Донецької області від 31.05.2021 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 у справі №905/55/21 скасувати.
		 
		Справу направити до Господарського суду Донецької області на новий розгляд.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                           Т. Малашенкова 
		 
		Суддя                                                                                                     І. Бенедисюк
		 
		Суддя                                                                                           І. Колос

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...