Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/125/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Застосування антимонопольного законодавства; оскарження рішень Антимонопольного комітету або його територіальних органів.
Надіслано для оприлюднення: 03.12.2021. Зареєстровано: 03.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2021.
Дата набрання законної сили: 30.11.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 листопада 2021 року 
		м. Київ
		 
		справа №  922/125/21 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М., 
		за участю секретаря судового засідання Шевчик О.Ю.,
		 
		представників учасників справи:
		позивача приватного підприємства "Камін" - ОСОБА_1 (у порядку самопредставництва),
		відповідача Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - Грищенко К.В. (у порядку самопредставництва),
		 
		розглянув касаційну скаргу приватного підприємства "Камін"
		на рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2021 (суддя Суслова В.В.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 (головуючий   - суддя Мартюхіна Н.О., судді: Геза Т.Д., Тарасова І.В.)
		у справі № 922/125/21
		за позовом  приватного підприємства "Камін" (далі- Підприємство; позивач; скаржник),
		до  Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - АМК; відповідач) 
		про визнання недійсним рішення.
		 
		Історія справи 
		Короткий зміст позовних вимог
		Підприємство звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до АМК про визнання недійсним рішення АМК від 26.11.2020 №70/140-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в оскаржуваному рішенні неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, не довів обставини, які мають значення для справи і які в Рішенні АМК визнано встановленими, неправильно застосував норми Закону України "Про захист економічної конкуренції", зокрема, пункт 1 статті 50 та пункт 4 частини 2 статті 6, а висновки АМК, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		Рішенням господарського суду Харківської області від 23.03.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.07.2021, відмовлено у задоволенні позовних вимог. 
		Судові рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено наявність підстав, передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для визнання Рішення АМК недійсним. 
		Матеріалами справи підтверджуються обставини, які зазначені у Рішенні АМК, у зв`язку із чим суди дійшли висновку щодо наявності в діях Підприємства порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, внаслідок чого на останнього накладено штраф.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі до Верховного Суду Підприємство просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 у справі №   922/125/21, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі Підприємство (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги) з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)  вказує, що суди попередніх інстанцій допустили порушення приписів статті 86 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: суди встановили обставини справи, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, що є підставою для їх скасування на підставі пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України. Тобто суди, оцінюючи  належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, дійшли висновку, що вони беззаперечно не підтверджують факту антиконкурентних узгоджених дій  шляхом обміну інформацією, проте ґрунтуючись на сукупності доказів суди дійшли протилежного висновку про вчинення позивачем антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, а тому такі висновки судів беззаперечно не підтверджують наявність у діях позивача протиправних дій.
		Також скаржник визначає підставою касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду  щодо питання застосування частини третьої статті 62 Конституції України, якою унормовано, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Судами не дотримано принцип презумпції невинуватості та конституційно  закріплені гарантії  та права щодо неможливості припущень при доказуванні та сумнівів у доведеності вини. Відповідачем не надано у справі жодного допустимого доказу узгодженої поведінки та обміну інформації  щодо участі у закупівлі між учасниками  цієї закупівлі, а саме: письмових доказів про факти надсилання інформації, листів, електронних доказів щодо обміну файлами, речових доказів усного обговорення між собою участі у закупівлі, отже доказування у справі ґрунтується виключно на припущеннях щодо вчинення позивачем антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.  
		 
		Позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу
		Від АМК надійшов відзив на касаційну скаргу в якому останній просить залишити касаційну скаргу Підприємства без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 залишити без змін. АМК зазначає про відсутність підстав для визнання Рішення АМК недійсним, оскільки АМК під час розгляду справи встановлені всі обставини, які входять до предмета доказування, а сукупність всіх фактів та доводів досліджених АМК свідчить про обґрунтованість та законність Рішення АМК.
		 
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		За результатами проведеної перевірки Рішенням АМК: 
		- визнано, що  Підприємство та ФОП ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки тендерних пропозицій та участі у торгах, проведених Рудівською сільською радою Сватівського району Луганської області на закупівлю: "ДК 021:2015 код 45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи (ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Реконструкція адміністративного будинку під централізоване надання адміністративних послуг з використанням енергозберігаючих технологій Рудівської сільської ради за адресою: Луганська область. Сватівський район, с. Рудівка, пл. Перемоги, буд. 20 (коригування)", ідентифікатор закупівлі в системі "РrоZоrrо": UА-2020-01 -08-001642-с;
		- за порушення, вказане в пункті 1 резолютивної частини цього рішення накладено на Підприємство штраф у розмірі 38400,00 грн;
		- за порушення, вказане в пункті 1 резолютивної частини цього рішення накладено на ФОП ОСОБА_3  штраф у розмірі 68000,00 грн. 
		Рішення АМК обґрунтовано виявленими обставинами, які свідчать про вчинення Підприємством та ФОП ОСОБА_3 порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, що підтверджується таким.
		Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.03.2020 засновником Підприємства є ОСОБА_2, а директором цього підприємства є ОСОБА_1. Листом (б/н, б/д) ОСОБА_4 повідомила, що ОСОБА_1  є її чоловіком, ОСОБА_2 - донькою, а ОСОБА_3 племінником. Вищевказана пов`язаність між ФОП ОСОБА_3 із засновником і директором Підприємства свідчить про те, що відповідачі могли бути обізнані щодо господарської діяльності один одного та мали можливість здійснювати обмін інформацією, в тому числі й щодо участі в торгах.
		Використання відповідачами одного електронного майданчика та спільне використання однієї ІР-адреси, що підтверджується зібраними АМК доказами, свідчить про узгодженість дій відповідачів під час участі у торгах.
		Оскільки відповідачі не були обмежені у часі щодо подання пропозицій від дати опублікування оголошення до кінцевої дати подання пропозицій, подання ними своїх пропозицій з однієї ІР-адреси в той же день з невеликою різницею в часі не може бути випадковою обставиною і свідчить про узгодженість дій Підприємства та ФОП ОСОБА_3 під час участі у торгах.
		Використання Підприємством та ФОП ОСОБА_3 спільного номеру телефону, а також телефонні з`єднання між телефонними номерами відповідачів (до та в період проведення торгів) свідчать про спільну діяльність Підприємства та ФОП ОСОБА_3 та створюють умови для обміну інформації між відповідачами, у тому числі й щодо участі у торгах.
		Подання відповідачами у складі тендерних пропозицій електронних файлів зі спільними особливостями та однаковим дефектом зображення свідчить про єдине джерело цих файлів, що в свою чергу доводить обставини спільної підготовки ФОП ОСОБА_3 і Підприємством  своїх тендерних пропозицій під час участі у торгах.
		Так, зокрема, АМК встановлено, що електронні файли формату РDF, подані на торги Підприємством та ФОП ОСОБА_3 створено в один день 22.01.2020 (о 17:53 год. та о 18:19 год. відповідно) з різницею в 26 хвилин. Усі електронні документи відповідачів, які містяться у цих файлах мають однаковий дефект зображення - пляму, розташовану на відстані приблизно 17 - 18 см вниз від лівого верхнього кута аркуша та однакове рожеве забарвлення.
		Невідповідність тендерної пропозиції ФОП ОСОБА_3 вимогам тендерної документації замовника свідчить про незацікавленість цього учасника у перемозі, а також про те, що він брав участь в як "технічний учасник" за попередньою домовленістю з Підприємством.
		Спільне використання відповідачами програмного комплексу АВК-5 зумовлюється певною їх взаємодією та свідчить про наявність обміну інформацією та спільну підготовку відповідачів до участі у торгах.
		За висновком АМК встановлені факти у своїй сукупності, не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об`єктивних чинників, а свідчать про узгодження (координацію) відповідачами своєї поведінки під час участі у торгах, зокрема про обмін між ними інформацією. При цьому, узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, відповідачі тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже, останні спотворили результат проведених торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективних для нього результатів, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України "Про захист економічної конкуренції".
		Крім того, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що Підприємство та ФОП ОСОБА_3 використовували телекомунікаційні послуги (мережу Інтернет), яка надається провайдером (ПАТ "Укртелеком") ОСОБА_4 (адреса надання телекомунікаційних послуг: АДРЕСА_1 ). Тобто тендерні пропозиції як позивача, так і його потенційного конкурента - ФОП ОСОБА_3 подані однією й тією самою особою з адреси ОСОБА_4, яка (адреса) є відмінною від місцезнаходження Підприємства та ФОП ОСОБА_3      
		Матеріалами справи також підтверджується, що тендерні пропозиції учасників подані з одного авторизованого майданчика "zakupki.prom.ua", в один день (24.01.2020) та з невеликою різницею у часі - 57 хвилин, що не може вважатись випадковим збігом обставин.
		З огляду на встановлені обставини справи суди дійшли висновку про те, що матеріалами справи підтверджуються обставини, які зазначені у Рішенні АМК у зв`язку із чим останнє дійшло правильного висновку щодо наявності в діях Підприємства та ФОП ОСОБА_3 порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, внаслідок чого на останніх накладено штраф.
		 
		Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
		Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
		Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Рішення АМК недійсним.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій дії позивачів кваліфіковано за ознаками пункту 4 частини другої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закону №2210). 
		Водночас відповідно до приписів Закону № 2210: 
		- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1); 
		- узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання; особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій (абзац перший частини першої і частина друга статті 5); 
		- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша                 статті 6);
		- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6); 
		- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50); 
		- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51); 
		- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону № 2210.
		За приписами статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
		За приписами статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
		Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
		Водночас згідно з частиною другою статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема: прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
		Частиною першою статті 59 Закону № 2210 встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
		Для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим фактичне настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. 
		Недосягнення суб`єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону.
		Таким чином, у розгляді справ про оскарження рішень АМК щодо визнання дій суб`єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію. 
		Отже, для визнання органом АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі.
		Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).
		Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу. 
		Закон України "Про захист економічної конкуренції" не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від «спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції». Цілком зрозуміло, що така «домовленість» навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому, питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 ГПК України.
		Близький за змістом висновок викладений Верховним Судом у постановах від 07.11.2019 у справі № 914/1696/18, від 13.08.2019 у справі № 916/2670/18, від 05.08.2019 у справі № 922/2513/18, від 22.07.2021 у справі № 924/1096/20.
		Верховний Суд зауважує, що змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації, а змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи статей 1, 5, 6 Закону №2210 передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов`язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією. У цьому випадку негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).
		Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що всі доводи АМК у сукупності, а саме: пов`язаність Підприємства та ФОП ОСОБА_3; використання відповідачами одного електронного майданчика та спільне використання ІР-адреси; синхронність дій відповідачів під час участі в Торгах; використання відповідачами одного номера телефону та телефонні з`єднання між відповідачами до та в період проведення торгів; спільні особливості електронних файлів відповідачів; невідповідність тендерної пропозиції ФОП ОСОБА_3 вимогам тендерної документації; інші факти узгодженої поведінки відповідачів, підтверджують факт вчинення Підприємством та ФОП ОСОБА_3 порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій на торгах.
		Отже, з урахуванням сталої судової практики, та дослідження судами попередніх інстанцій усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 ГПК України, не знаходять свого підтвердження доводи скаржника про наявність підстав для скасування рішень попередніх судових інстанцій на підставі приписів пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України.
		При цьому необхідно зазначити, що підставами касаційного оскарження судових рішень, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Підприємство звертаючись з касаційною скаргою посилалося на відсутність висновку Верховного Суду  щодо питання застосування частини третьої статті 62 Конституції України, проте з матеріалів справи не вбачається застосування або порушення судами попередніх інстанцій приписів цієї норми, а тому відсутні підстави для викладення висновку щодо їх застосування.
		Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
		Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
		Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
		Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом "res judicata", базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано. 
		Також колегія суддів, аналізуючи через призму судової практики ЄСПЛ (рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України", рішення від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України") та положення статті 43 ГПК України, обсяг дослідження доводів скаржника, їх відображення у оскаржуваному судовому рішенні та питання вичерпності висновків суду, що їх зробили суди у цій справі, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Підприємства на рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 у справі №922/125/21 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.
		 
		Судові витрати
		Понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення. 
		 
		Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу приватного підприємства "Камін" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 у справі № 922/125/21 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                           І. Булгакова
		 
		Суддя                                                                                                    І. Колос
		 
		Суддя                                                                                                    Т. Малашенкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...