Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/2030/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 02.12.2021. Зареєстровано: 05.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2021.
Дата набрання законної сили: 30.11.2021
Номер судового провадження: К/9901/38033/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 листопада 2021 року 
		м. Київ
		справа № 822/2030/16
		касаційне провадження № К/9901/38033/18  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Бившевої Л.І.,
		суддів: Хохуляка В.В.,  Ханової  Р.Ф., 
		 
		розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1  (далі - ОСОБА_1 ) на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 (головуючий суддя - Смілянець Е.С., судді - Залімський І.Г., Сушко О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1  до Кам`янець-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Хмельницькій області (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		 
		У С Т А Н О В И В:
		У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспекції, у якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №17623-17 від 17.06.2015.
		 
		На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що транспортний податок був встановлений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2015, з огляду на що місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов`язку встановлення транспортного податку лише у 2015 році, проте рішення Дунаєвецької міської ради від 29.01.2015 № 7-77/2015 «Про встановлення на території Дунаєвецької міської ради податків та зборів та втрату чинності рішень міської ради», яким запроваджено транспортний податок у місті Дунаївці та затверджено Положення про порядок обчислення та сплати транспортного податку, не могло бути застосоване у 2015 році, оскільки плановим періодом для застосування цього рішення є 2016 рік. 
		 
		Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 16.11.2016 позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 17623-17 від 17.06.2015. 
		 
		Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог мотивований посиланням на положення підпункту 12.3.4 статті 12 Податкового кодексу України, яким передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період), та на встановлений підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України календарний рік як базовий податковий (звітний) період для сплати транспортного податку, що виключає належний позивачу автомобіль з об`єктів оподаткування в 2015 році. 
		 
		Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 09.02.2017 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову. 
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що виходячи із норм статті 267 Податкового кодексу України, транспортний податок як обов`язковий місцевий податок підлягає сплаті, починаючи з 01.01.2015, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку у порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.
		 
		ОСОБА_1 оскаржив рішення суду апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 28.02.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. 
		 
		В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення суду апеляційної інстанцій ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки транспортний податок за 2015 рік не повинен нараховуватись, з огляду на те, що це місцевий податок, який приймається місцевою радою (з урахуванням положень Податкового кодексу України), однак умови якого виконуються у певному порядку з урахуванням його опублікування.
		 
		Інспекція не скористалась своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу. 
		 
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 29.11.2021 прийняв касаційну скаргу ОСОБА_1 до провадження, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 30.11.2021.
		 
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		У справі, що розглядається, суди встановили, що за позивачем зареєстровано право власності на транспортний засіб - TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2013 року випуску, з об`ємом двигуна - 3956 см3, тип пального - бензин, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
		 
		Дунаєвецька міська рада 29.01.2015 прийняла рішення № 7-77/2015 «Про встановлення на території Дунаєвецької міської ради податків та зборів та втрату чинності рішень міської ради», яким запровадила транспортний податок у місті Дунаївці та затвердила Положення про порядок обчислення та сплати транспортного податку.
		 
		Інспекцією було сформовано та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення № 17623-17 від 17.06.2015, яким згідно визначено ОСОБА_1 податкове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у сумі 25000,00 грн. 
		 
		Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
		 
		Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
		 
		Положення підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначають, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 см3.
		 
		Базою оподаткування у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
		 
		Згідно з пунктом 267.4 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
		 
		Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
		 
		Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)  передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
		 
		Згідно з підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)  податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
		 
		Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
		 
		Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
		 
		Разом з тим, відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
		 
		Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
		 
		Наведеною нормою передбачено обов`язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Зазначена норма розрізняє період опублікування рішення ради, плановий період та наступний період, кожен з яких має самостійне правове значення та не може співпадати в часі.
		 
		Згідно з пунктом 2.1 статті 2 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.
		 
		Жодних змін до вищезазначених положень Податкового кодексу України внесено не було, дія зазначених положень на 2015 рік законодавцем не зупинялась, місцеві ради не звільнялись від обов`язку при встановленні нового виду місцевого податку дотримуватись вимог підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.
		 
		Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що місцеві ради мають обов`язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
		 
		Транспортний податок був встановлений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, отже, лише у 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов`язку встановлення транспортного податку.
		 
		З огляду на неможливість збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом (у якому планується встановити місцевий податок) відповідно до норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, прийняте Дунаєвецькою міською радою 29.01.2015 рішення № 7-77/2015 «Про встановлення на території Дунаєвецької міської ради податків та зборів та втрату чинності рішень міської ради», яким запроваджено транспортний податок у місті Дунаївці та затверджено Положення про порядок обчислення та сплати транспортного податку, не могло бути застосоване в 2015 році, оскільки плановим періодом для застосування цього рішення є 2016 рік.
		 
		Наявність у Податковому кодексі України норм, які регулюють правила справляння транспортного податку, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради, оскільки Верховна Рада України відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
		 
		Відповідно до підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до  31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
		 
		Наведені положення Податкового кодексу України необхідно застосовувати з урахуванням норм Конституції України, які є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
		 
		Так, за змістом статті 57 Основного Закону кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
		 
		При цьому статтею 64 Конституції України передбачено, що зазначене конституційне право громадянина не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
		 
		За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про правомірність покладення контролюючим органом на позивача обов`язку зі сплати транспортного податку за 2015 рік не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону. 
		 
		З урахуванням наведеного касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 підлягає скасуванню, а постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.11.2016 - залишенню в силі.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Керуючись п.4 ч.1 ст. 349, ст. 352, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити, постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 скасувати і залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.11.2016. 
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк   Р.Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...