Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/21549/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 03.12.2021. Зареєстровано: 05.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2021.
Дата набрання законної сили: 14.12.2021
Номер судового провадження: 2-а/760/118/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження №2-а/760/118/21
		Справа №760/21549/20
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		03 грудня 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді Усатової І.А.,
		при секретарі Омелько Г.Т.,
		розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
		В С Т А Н О В И В:
		02.10.2020 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора Державної патрульної поліції Кривути Романа Ярославовича про визнання протиправною та скасування постанови серії 1АВ № 00888074 від 15.09.2020, складеної інспектором Державної патрульної поліції Кривутою Романом Ярославовичем, про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень 00 копійок за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
		Не погоджуючись з постановою, позивач зазначає, що виходячи з положень КУпАП притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, при цьому обов`язок доказування правомірності рішення покладається на суб`єкта владних повноважень.
		Звертає увагу суду на те, що ним не вчинялось вказане адміністративне правопорушення, оскільки в момент його вчинення 15.09.2020 він не перебував за кермом вищезазначеного транспортного засобу. 
		Зазначає, що транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 200, державний номер НОМЕР_1 , дійсно належить позивачу на праві власності, проте він передав цей транспортний засіб у користування іншим особам, а саме громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Хто саме був з них за кермом цього транспортного засобу в момент вчинення порушення, позивачу невідомо.
		Крім того, вважає, що з постанови не зрозуміло, за яке конкретно правопорушення, що перелічені в пункті 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, притягається особа, яка керувала належним йому автомобілем.
		Також зазначає, що у постанові вказані результати автоматичної фіксації транспортного засобу в момент учинення адміністративного правопорушення, а саме фото та посилання на вебсайт в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент учинення правопорушення та постановою в електронній формі. За вказаним посиланням містяться зображення та відеозапис транспортного засобу в момент учинення правопорушення. 
		На думку позивача, враховуючи щільний потік транспорту, з цієї інформації неможливо встановити, що саме особа, яка керувала TOYOTA LAND CRUISER 200, державний номер НОМЕР_1 , допустила перевищення встановлених обмежень швидкості руху та те, що технічним засобом зафіксовано швидкість саме вказаного автомобіля.
		Вважає, що в його діях відсутній подія та склад адміністративного правопорушення, а тому просить задовольнити позов.
		Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 07.10.2020 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу - також копію позовної заяви з додатками.
		06.09.2021 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача Науменко К.С. про долучення доказів до матеріалів справи № 760/21549/19, а саме оригіналу довідки ТОВ «Медичний центр «ТЕФІ» від 31.08.2021.
		Ухвалою суду від 17.09.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Департаменту патрульної поліції Кривути Романа Ярославовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишено без руху у зв`язку з тим, що позивачу слід визначитися з належним відповідачем у справі - чи дає він згоду на заміну судом залученого ним відповідача на Департамент патрульної поліції, а якщо ні, - чи дає він згоду на залучення Департаменту патрульної поліції у справі як співвідповідача. Надано позивачу строк на усунення недоліків шляхом подання нової позовної заяви із зазначенням вимог, викладених в ухвалі.
		19.10.2021 на адресу суду надійшла заява представника позивача Науменко К.С. про усунення недоліків, до якої додано позов у нові редакції із зазначенням Департаменту патрульної поліції в якості відповідача у цій справі.
		Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), відповідачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву.
		Станом на день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву до суду не надав.
		Однак, у лютому 2021 року на адресу суду від представника Департаменту патрульної поліції - Сокирко Г.П. надійшла заява про залучення Департаменту патрульної поліції в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.
		На адресу суду також надійшли пояснення третьої особи Департаменту патрульної поліції, підписані представником Сокирко Г.П..
		У своїх поясненнях Департамент патрульної поліції зазначив, зокрема, про те, що сукупність доказів підтверджує доведеність вчинення адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 122 КУпАП транспортним засобом TOYOTA LAND CRUISER 200, номерний знак НОМЕР_1 . Факт доведення керування саме позивачем не підлягає підтвердженню, оскільки законодавцем чітко визначено, що відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, несе не водій, а фізична особа, за якою транспортний засіб зареєстровано.
		На підставі цього Департамент патрульної поліції просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		05.03.2021 на адресу суду надійшла відповідь представника позивача Науменко К.С. на пояснення третьої особи, в якій наведено пояснення, міркування та аргументи щодо заперечень, наведених третьою особою в поясненнях, та мотиви їх відхилення.
		Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
		Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.
		Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог на підставі наступного.
		Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		Згідно зі статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.
		Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		У силу ч. ч. 1-2 статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
		Таким чином, за приписами ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, зокрема ч.3 ст.122, покладено на органи Національної поліції.
		Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
		Приписами ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
		Згідно ч.1 ст.13 Закону України "Про Національну поліцію" систему поліції складають:
		1) центральний орган управління поліцією;
		2) територіальні органи поліції.
		Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч.1 ст.15 ЗУ "Про Національну поліцію").
		Відповідно до ч. 1 ст. 17 цього Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
		Приписами ч. 3 ст. 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
		Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 3 ст.122 КУпАП інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.
		Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені зокрема ч. 3 ст. 122 КУпАП.
		Використання у зазначених вище нормах формулювань "від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення", "розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП" вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року по справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 року по справі №724/716/16-а та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.Судом встановлено, що 15.09.2020 інспектором Державної патрульної поліції (ДПП) Кривутою Романом Ярославовичем винесено постанову серії 1АВ № 00888074 від 15.09.2020 (далі - постанова) у справі про адміністративне правопорушення, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.
		Як вбачається з цієї постанови, 15.09.2020 об 11 годині 26 хвилин, за адресою місто Київ, Північний міст на Лівий берег зафіксовано транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER 200, номерний знак НОМЕР_1 . Особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 27 км/год, чим порушила пункт 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 122 КУпАП.
		Згідно з пунктом 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в підпунктах 12.4 - 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.
		Відповідно положень статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
		Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, уповноважена посадова особа органу поліції відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
		Згідно зі статтею 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Згідно з частиною 6 статті 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
		Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Згідно зі статтею 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
		Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (стаття 11 КУпАП).
		Оцінюючи склад адміністративного правопорушення, виходячи із загальної теорії права, то склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.
		У свою чергу, склад адміністративного правопорушення складається з: об`єкту; об`єктивної сторони; суб`єкту; та суб`єктивної сторони. Отже, для наявності складу адміністративного правопорушення та, як наслідок, самого порушення необхідна наявність усіх його складових.
		Об`єкт адміністративного правопорушення - це сукупність суспільних відносин, що охороняються правовими нормами, тобто фактично це наявність правової норми, яка забороняє здійснювати певні дії та передбачає відповідальність у випадку недотримання вимог цієї норми.
		Об`єктивна ж сторона адміністративного правопорушення полягає у дії чи бездіяльності, що заборонені правовими нормами.
		Суб`єктом такого правопорушення в даному випадку може бути конкретна осудна фізична особа, що досягла 16-річного віку.
		Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.
		Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
		При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
		Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
		Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
		Таким чином, притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб`єктом адміністративного правопорушення.
		При цьому, саме адміністративне правопорушення може існувати лише за наявності всіх перелічених складових, що у сукупності становлять склад адміністративного правопорушення.
		Одним із перелічених складових, зокрема, є наявність суб`єкта адміністративного правопорушення.
		Таким чином, для можливості притягнення конкретної особи до відповідальності, необхідно з`ясувати чи вона є (може бути) суб`єктом адміністративного правопорушення, а саме з`ясувати можливість притягнення такої особи до відповідальності (вік, осудність, інші спеціальні ознаки, тощо) та наявність причинного зв`язку між діянням особи та наслідками.
		Тобто існування такої складової як суб`єкт правопорушення можливе лише за наявності причинного зв`язку між об`єктивною стороною правопорушення та конкретною особою (вчинення саме конкретною особою дій, що мають ознаки правопорушення).
		У даному випадку, для того щоб притягнути конкретну особу (позивача) до адміністративної відповідальності необхідно встановити, що саме вона вчинила зазначені в постанові відповідача дії, тобто, що саме позивач керував зазначеним транспортним засобом та саме він допустив порушення пункту 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, що і стало підставою для винесення оскаржуваної постанови.
		Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, представник ДПП долучив до пояснень, наданих в якості третьої особи, три фотознімки, зроблені приладом вимірювальної техніки - комплексом автоматичної фото/відеофіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху «КАСКАД» 007-0519.
		Судом встановлено, що на даних фотознімках зафіксовано автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER 200, державний номерний знак НОМЕР_1 . Також на фото вказано швидкість руху - 77 кілометрів/годину, дату (15.09.2020) та час (11:26:52.675) руху. При цьому на цих фотознімках не зафіксовано особу, яка перебуває за кермом цього автомобілю. 
		Також представник ДПП долучив до пояснень відеозапис з вищевказаного приладу вимірювання швидкості. При дослідженні цього відеозапису встановлено, що на ньому також не зображено особу, яка перебуває за кермом автомобіля.
		Крім того, суд погоджується з доводами позивача про те, що з урахуванням щільного потоку транспорту з фотознімків та відеозапису неможливо встановити, що саме особа, яка керувала TOYOTA LAND CRUISER 200, державний номер НОМЕР_1 , допустила перевищення встановлених обмежень швидкості руху та те, що технічним засобом зафіксовано швидкість саме вказаного автомобіля. 
		З відеозапису вбачається, що, окрім автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200, державний номерний знак НОМЕР_1 , в полі зору приладу вимірювання швидкості було ще, як мінімум, п`ять інших транспортних засобів.
		Отже, долучені ДПП фотознімки та відеозапис не містить доказів самого правопорушення та того, що саме позивач, керуючи транспортним засобом TOYOTA LAND CRUISER 200, номерний знак НОМЕР_1 , 15.09.2020 об 11 годині 26 хвилин в місті Києві, Північний міст на Лівий берег, перевищив встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 27 км/год, чим порушив пункт 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 122 КУпАП.
		Крім того, з довідки ТОВ «Медичний центр «ТЕФІ» від 31.08.2021, оригінал якої міститься в матеріалах справи вбачається, що 15.09.2020 з 11:00 до 13:00 позивач перебував на плановому лікуванні у лікаря-стоматолога-ортопеда ОСОБА_4 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «ТЕФІ», де він проходить комплексне стоматологічне лікування.
		Отже, судом встановлено, що відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження того, що саме позивач керував зазначеним автомобілем та саме він здійснив вказане порушення ПДР.
		З приводу посилань ДПП в поясненнях, наданих в якості третьої особи, на те, що у цій справі факт доведення керування саме позивачем не підлягає підтвердженню, оскільки відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, несе не водій, а фізична особа, за якою транспортний засіб зареєстровано, суд зазначає наступне.
		Відповідно до примітки до частини 1 статті 122 КУпАП, в якій зазначено, що суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами 1 - 3 цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонений сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині 1 статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини 1 статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
		Частиною 1 статті 279-1 КУпАП передбачено, що у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині 1 статті 14-2 цього Кодексу.
		У свою чергу, частиною 1 статті 14-2 КупАП встановлено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
		Відповідальна особа, зазначена у частині 1 цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.
		Отже, відповідно до наведених норм, за загальним правилом адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, несе фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб.
		Водночас статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
		Частиною 2 статті 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена також частиною 2 статті 33 КУпАП, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. У Кодексі конкретизовано й інші конституційні принципи, зокрема принцип рівності громадян перед законом (стаття 248).
		Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, ухвалене у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень частини 1 статті 14-1 КУпАП (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху), яким визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), статтю 14-1 КУпАП, яка передбачала, що до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
		Крім того, відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Тобто в Україні діє презумпція невинуватості, яка підлягає застосуванню також у справах про адміністративні правопорушення, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, згідно з якою в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
		З огляду на вищевикладене, керуючись приписами вищенаведених норм законодавства, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно з` обставини справи та наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку про задоволення позову.
		Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про  визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
		Частиною 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		При цьому, згідно з частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Враховуючи викладене вище, встановлені судом обставини та відсутність доказів правомірності дій відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та про скасування постанови, винесеної інспектором Державної патрульної поліції Кривутою Романом Ярославовичем серії 1АВ № 00888074 від 15.09.2020 про притягнення  позивача  до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за частиною 1 статті 122 КУпАП.
		Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Як вбачається з матеріалів справи, сума сплаченого позивачем судового збору за подання позову складає 420,40 грн. Про стягнення інших судових витрат позивачем не заявлено.
		Отже, на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого ним судового збору в сумі 420,40 грн.
		Керуючись статтями 8, 19, 61, 62 Конституції України, статтями 7, 9 - 11, 122, 248, 251, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями2, 9, 72, 77, 132, 139, 162, 241 - 246, 250, 255, 262, 263, 285, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
		В И Р І Ш И В:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
		Визнати протиправною та скасувати постанову серії 1АВ № 00888074 від 15.09.2020, винесену інспектором Державної патрульної поліції Кривутою Романом Ярославовичем, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень 00 копійок за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. 
		Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 122 КУпАП - закрити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (Україна, 03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3, ідентифікаційний код 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 420 гривень 40 копійок сплаченого судового збору.
		Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Суддя:  І. А. Усатова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...