Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 447/218/13-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 07.12.2021.
Дата набрання законної сили: 01.12.2021
Номер судового провадження: 61-6565ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		01 грудня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 447/218/13-ц
		провадження № 61-6565св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - ОСОБА_2 , 
		третя особа - відділ державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського районного управління юстиції Львівської області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У січні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , 
		в якому просив виключити запис про нього, як батька, з актових записів про народження: ОСОБА_3 від 23 серпня 1996 року № 147, ОСОБА_4 
		від 11 травня 1999 року № 4, ОСОБА_5 від 21 грудня 2007 року № 195.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 23 лютого 2012 року шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано. Він сплачує аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проте, йому стало відомо, 
		що він не є біологічним батьком цих дітей. Відповідач неодноразово стверджувала це у колі своїх знайомих. Вказував, що відповідач тривалий час перебувала в Італії. 
		 
		Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд виключити запис про нього, 
		як батька, з актових записів про народження: ОСОБА_3 від 23 серпня 
		1996 року № 147, ОСОБА_4 від 11 травня 1999 року № 4, ОСОБА_5 
		від 21 грудня 2007 року № 195.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 15 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено. 
		 
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що записи про батька виключено 
		з актових записів про народження дітей на підставі рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 03 жовтня 2013 року, яке у подальшому було скасовано, але позивач не надав доказів того, що його було повторно включено в актові записи батьком дітей, тому відсутній предмет спору. 
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову про задоволення позову. Виключено записи про ОСОБА_1 , як батька дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису від 23 серпня 1996 року № 147, вчиненого відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського району Львівської області у книзі записів актів громадянського стану про народження; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з актового запису від 11 травня 1999 року № 4, вчиненого відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського району Львівської області у книзі записів актів громадянського стану про народження; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з актового запису від 21 грудня 2007 року № 195, вчиненого відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського управління юстиції Львівської області у Книзі реєстрації народжень.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що виходячи з положень статті 146 ЦПК України (в редакції від 18 березня 2004 року), які відповідають вимогам статті 109 ЦПК України (в редакції від 03 жовтня 2017 року), констатуючи факт ухилення відповідача ОСОБА_2 разом із дітьми 
		ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від проходження експертизи, суд дійшов висновку про визнання факту, для якого призначалася судово-генетична експертиза, а саме що ОСОБА_1 не є біологічним батьком дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		 
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		 
		У квітні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу 
		у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 25 лютого 
		2015 року у справі № 6-20цс15.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У липні 2021 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, 
		а оскаржувану постанову - без змін. Зазначав, що твердження скаржника 
		є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають 
		до задоволення.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 447/218/13-ц, витребувано її з Миколаївського районного суду Львівської області.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		 
		Шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстровано 12 січня 1996 року 
		та розірвано на підставі рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 лютого 2012 року.
		 
		При реєстрації народження за час шлюбу сторін дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис від 23 серпня 1996 року № 147), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис від 11 травня 1999 року № 4) та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (актовий запис від 21 грудня 2007 року № 195) позивача ОСОБА_1 було записано у графі «батько».
		 
		З метою повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи щодо походження дітей від позивача, суд першої інстанції тричі (04 лютого 2013 року, 03 квітня 2013 року та 20 червня 2013 року) постановляв ухвали про призначення судово-медичної генетичної експертизи (том 1, а. с. 28, 92, 130), проведення якої доручав Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, однак зазначені ухвали експертна установа повертала без виконання, оскільки відповідач із дітьми не з`являлися для відбору біологічного матеріалу, що підтверджується листами: від 02 березня 2013 року (том 1, а. с. 50), 
		від 30 квітня 2013 року (том 1, а. с. 103) та від 25 липня 2013 року 
		(том 1, а. с. 143). При цьому позивач кожен раз з`являвся до експертної установи у встановлений час.
		 
		Судом апеляційної інстанції призначалися у справі судово-медична генетична експертиза та судово-медична молекулярно-генетична експертиза, однак вищезазначені експертизи не були проведені через нез`явлення відповідача ОСОБА_2 в експертні установи разом із дітьми (том 1, а. с. 262; том 2, а. с. 9, 103-104, 183).
		 
		Ухвалою Львівського апеляційного суду від 17 березня 2020 року 
		за клопотанням представника позивача ОСОБА_6 , призначено по справі судово-медичну експертизу генетичної ідентифікації, проведення якої доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи.
		 
		Відповідно до повідомлення завідувача відділенням Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи 28 травня 2020 року для відбору зразків крові прибув ОСОБА_1 , натомість ОСОБА_2 з дітьми не з`явилася, визначено іншу дату для відбору зразків 17 липня 2020 року.
		 
		13 липня 2020 представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Правосудько О. М., покликаючись на карантинні заходи, введені на території України, подав клопотання про відкладення з 17 липня 2020 року виконання вимог ухвали Львівського апеляційного суду від 17 березня 2020 року на більш пізніший термін, вказане клопотання адресовано в експертну установу.
		 
		21 липня 2020 року завідувач відділенням Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи Юрченко О. В. скерувала повідомлення про визначення дати для відбору зразків крові на 18 вересня 2020 року.
		 
		23 вересня 2020 року на адресу суду скеровано повідомлення завідувача відділенням Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи Юрченко О. В. про неможливість проведення судово-медичної експертизи генетичної ідентифікації у зв`язку з тим, що 18 вересня 2020 року ОСОБА_2 
		на відбір зразків крові не з`явилася.
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства 
		є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права 
		чи порушення норм процесуального права.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 Сімейного кодексу України (далі - СК України), має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька 
		з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини 
		з актового запису про її народження (стаття 136 СК України).
		 
		Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).
		 
		У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).
		 
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 149/2562/18 (провадження № 61-12881св19) вказано, що: «відповідно до статті 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 
		і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
		 
		Предметом доказування у справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною можливо будь-якими допустимими доказами, у тому числі висновками судово-медичної, біологічної чи генетичної експертиз, при цьому для з`ясування обставин, що мають значення для справи 
		і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла, тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції і погоджуючись із його висновком про відмову в задоволенні позовних вимог, залишив поза увагою те, що між сторонами існує спір щодо оспорювання батьківства, а тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день 
		є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини. Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ 
		на підтвердження, або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ. Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року). Суди першої 
		та апеляційної інстанцій не звернули увагу на положення статті 109 ЦПК України, згідно з якою у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні».
		 
		Судами встановлено, що відповідач, яка була достовірно обізнана про дату, час та місце проведення судово-медичних генетичних експертиз та судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи батьківства, систематично не з`являлась для забору біологічних зразків, що свідчить про її ухилення від проведення зазначених експертиз з метою встановлення істини у справі.
		 
		Системне та неодноразове нез`явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про її небажання отримати точні висновки щодо походження дітей 
		на спростування доводів позивача про його батьківство щодо них. Судами першої та апеляційної інстанцій вжито належних процесуальних заходів з метою проведення експертизи та забезпечення участі відповідача у її проведенні.
		 
		Відповідач не довела, що підстави, на які вона посилалась як на причину своєї неявки разом із дітьми до експертної установи, перешкоджали забору відповідних зразків її та дітей.
		 
		Вказана бездіяльність відповідача призвела до неможливості проведення експертизи у справі і надала суду можливість в порядку статті 109 ЦПК України визнати факт, який відповідачем заперечувався та встановити, з урахуванням інших доказів, походження дітей не від позивача.
		 
		Та обставина, що відповідно до частини третьої статті 136 СК України оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини 
		і до досягнення нею повноліття, а на момент розгляду справи у суді першої інстанції та ухвалення рішення судом першої інстанції від 15 листопада 2017 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вже виповнилось 18 років, а тому ОСОБА_1 втратив право оспорювати батьківство не впливає на правильність висновків суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
		 
		Суд апеляційної інстанції врахував, що позивач звернувся до суду з цим позовом до ОСОБА_2 до досягнення дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повноліття, 
		а тому, відповідно до приписів статті 136 СК України, мав право на оспорювання батьківства.
		 
		За встановлених обставин цієї справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог.
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права 
		та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести 
		до неправильного вирішення справи, а зводяться у значній мірі до переоцінки доказів у справі, що в силу статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.
		 
		Результат розгляду справи залежить від оцінки досліджених судами доказів, отже висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року у справі № 6-20цс15, не можна визнати такими, що суперечать висновкам, яких дійшли суди у цій справі.
		 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		 
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального 
		і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови апеляційного суду без змін.
		 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної 
		чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту 
		її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий    Судді:М. Є. Червинська   С. Ю. Бурлаков   А. Ю. Зайцев   В. М. Коротун   М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...