Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 307/2389/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 07.12.2021.
Дата набрання законної сили: 25.11.2021
Номер судового провадження: 51-226км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018070000000129

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		іменем України
		25 листопада 2021 року
		м. Київ
		справа № 307/2389/18
		провадження № 51-226км19
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду ускладі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		потерпілого   ОСОБА_6 ,
		представників потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		перекладача ОСОБА_9 ,
		захисника ОСОБА_10 , 
		засудженого   ОСОБА_11 ,
		законного представника засудженого  ОСОБА_12 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілого ОСОБА_6 , представників потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2019 року таухвалу Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2021року, а також касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на ухвалу Львівського апеляційного суду від 11лютого 2021 року вкримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070000000129, за обвинуваченням
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2019 року ОСОБА_11 засуджено за ст. 116 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
		Запобіжний захід щодо нього залишено у вигляді тримання під вартою донабрання вироком законної сили.
		Постановлено обчислювати ОСОБА_11 початок строку відбування покарання з 23квітня 2018року, та зараховано період перебування його під вартою з 15 березня по 5 квітня 2018 року.
		Частково задоволено цивільні позови ОСОБА_6 і ОСОБА_13 та постановлено стягнути на їх користь із ОСОБА_11 , а за відсутності у нього майна  із батьків ОСОБА_12 та ОСОБА_14 в рівних долях, по 750000 гривень кожному у рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Прийнято рішення щодо долі речових доказів.
		Згідно з вироком районного суду ОСОБА_11 визнано винуватим і засуджено за те, що він 14березня 2018 року, близько 18:00, знаходячись за місцем свого проживання у будинку АДРЕСА_1 , в ході раптово виниклої сварки зі своїм знайомим ОСОБА_15 , перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання, зумовленого непристойною поведінкою потерпілого, яка принизила його честь і гідність, діючи умисно, з метою заподіяння смерті, взяв ніж та підійшовши ззаду, наніс ним удари в область шиї і спини ОСОБА_15 , заподіявши йому множинні колото-різані рани шиї, тулуба та кінцівок (загальна кількість ножових поранень 24), від яких той помер на місці події.
		Львівський апеляційний суд ухвалою від 11 лютого 2021 року апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_6 , представників потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та прокурора залишив без задоволення, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_16 задовольнив частково, вирок місцевого суду в частині призначеного покарання змінив та призначив ОСОБА_11 покарання за ст. 116 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційних скаргах потерпілий ОСОБА_6 , представники потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність просять вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2019 року йухвалу Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2021року скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		В обґрунтування заявлених вимог зазначають, що місцевий суд необґрунтовано змінив правову кваліфікацію вчиненого ОСОБА_11 кримінального правопорушення із ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 116 КК України. 
		На їх думку, висновки про вчинення засудженим умисного вбивства в стані сильного душевного хвилювання ґрунтуються виключно на показаннях обвинуваченого, які спростовуються іншими доказами, а судово-психіатрична експертиза не містить відповідних категоричних тверджень та є суперечливою.
		Крім цього, вказують на допущені судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які виявились у безпідставній відмові в задоволенні клопотання про повторне проведення експертиз, необґрунтованому визнанні недопустимим доказом даних що зафіксовані на відео зкамер спостереження, неврахуванні інформації із соціальних мереж, яка негативно характеризує особу ОСОБА_11 , проведенні судових дебатів без участі одного із представників потерпілих. 
		На ці порушення, як вважає потерпіла сторона, апеляційний суд уваги не звернув, в свою чергу також допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, і, не надавши вичерпних відповідей на всі доводи апеляційних скарг, постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 370 та 419 КПК України.
		Прокурор у поданій касаційній скарзі, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, наводить доводи, які є аналогічними доводам касаційних скарг потерпілого та його представників про незаконність ухвали апеляційного суду і просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Під час касаційного розгляду потерпілий ОСОБА_6 , представники потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вимоги поданих ними касаційних скарг підтримали та просили їх задовольнити на викладених підставах, а касаційну скаргу прокурора  підтримали частково.
		Прокурор ОСОБА_5 просив задовольнити касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратурина викладених у ній підставах, а щодо касаційних скарг потерпілого ОСОБА_6 , представників потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 зазначив, що підтримує їх у частині доводів, що стосуються незаконності ухвали апеляційного суду.
		Захисник ОСОБА_10 , засуджений ОСОБА_11 та законний представник засудженого ОСОБА_12 просили залишити оскаржені судові рішення без зміни як законні, акасаційні скарги  без задоволення як необґрунтовані.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Положеннями статей 2, 7, 370, 404, 419 КПК України визначено, що при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 цього Кодексу, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Тобто уцьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржників і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
		Цих вимог суд апеляційної інстанції не дотримався.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_11 інкримінувалося вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. 
		В ході судового розгляду місцевий суд, дослідивши наявні у матеріалах кримінального провадження докази та надавши їм відповідну оцінку, дійшов висновку, що обвинувачений позбавив потерпілого життя перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, а тому його протиправні дії підлягають кримінально правовій кваліфікації за ст. 116 КК України.
		Не погоджуючись із вироком районного суду, прокурор, потерпілий та представники потерпілих подали апеляційні скарги, в яких стверджували про відсутність, в тому числі зогляду на індивідуально-психологічні особливості, даних про перебування ОСОБА_11 вособливому психічному стані, що виник внаслідок тяжкої образи з боку ОСОБА_15 , та зазначали, що спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізація поранень, завданих обвинуваченим, а також його поведінка одразу після вчинення злочину свідчать саме про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України. Крім цього, наводили доводи, які є аналогічними доводам касаційної скарги, та стосуються неповноти судового розгляду та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.
		Суд апеляційної інстанції в ухвалі перерахував вказані аргументи апеляційних скарг прокурора, потерпілого та представників потерпілих, проте належним чином їх не перевірив, не навів переконливих мотивів для їх спростування та підстав, через які залишив їх без задоволення, обмежившись лише загальними фразами про те, що суд першої інстанції з достатньою повнотою з`ясував всі обставини справи та правильно кваліфікував вчинене ОСОБА_11 протиправне діяння.
		Частина 1 статті 115 КК України, за якою було пред`явлено обвинувачення ОСОБА_11 , передбачає відповідальність за умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, тобто за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині
		З об`єктивної сторони даний злочин характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідком, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.
		Відповідальність за ст. 116 КК України передбачена за умисне вбивство, вчинене встані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок систематичного знущання, протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
		Суб`єктивна сторона складу даного злочину характеризується особливим емоційним станом суб`єкта - його сильним душевним хвилюванням, а умисел на позбавлення життя потерпілого виникає раптово і реалізується негайно.
		Сильним душевним хвилюванням (фізіологічним афектом) є раптовий емоційний процес, викликаний поведінкою потерпілого, що протікає швидко і бурхливо, та певною мірою знижує здатність особи усвідомлювати свої дії і керувати ними.
		Таким, що виник раптово, визнається стан сильного душевного хвилювання, процес виникнення і протікання якого характеризується неочікуваністю, миттєвістю, бурхливістю, швидкоплинністю.
		Тобто, психічне ставлення особи при вчиненні цього злочину характеризують дві особливості: 1) умисел завжди є таким, що раптово виник, і афектованим; 2) емоційний стан винної особи характеризується сильним душевним хвилюванням, що певною мірою знижує її здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.
		З урахуванням викладеного, розмежування умисного вбивства від вбивства в стані сильного душевного хвилювання здійснюється як за об`єктивною так і суб`єктивною стороною цих злочинів. Зокрема, при кваліфікації злочину за ст.116 КК України суспільно небезпечне діяння особи спровоковане насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою з боку потерпілого.
		Тяжка образа - умисне грубе приниження честі і гідності суб`єкта, яке може бути вчинене у будь-якій формі, у тому числі і словесно. Важливе значення для оцінки образи як такої, що є тяжкою, мають емоційні особливості суб`єкта та сприйняття ним факту образи.
		Апеляційний суд, перевіряючи висновки місцевого суду про правильність кваліфікації дій ОСОБА_11 за ст. 116 КК України, вказав що прийняте місцевим судом рішення зумовлено наявністю у обвинуваченого психотравмуючої ситуації, викликаної непристойною поведінкою потерпілого, внаслідок якої у останнього перед вчиненням протиправних дій виник стан сильного емоційного напруження, ступінь якого досяг такого рівня, який позбавив його можливості усвідомлювати реальний зміст власних дій, повною мірою керувати ними та передбачати їх можливі наслідки.
		При цьому, колегія суддів погодилася, що наявність необхідної обстановки та тяжкої образи, як підстави для виникнення стану сильного душевного хвилювання, підтверджуються дослідженими доказами, зокрема показаннями ОСОБА_11 , який пояснював, що у день вчинення злочину  ОСОБА_15 , перебуваючи унього вдома, цинічно висловлювався на адресу його дівчини ОСОБА_17 , атакож зневажливими висловлюваннями щодо сексуальної орієнтації виказував своє негативне ставлення до нього як до чоловіка; показаннями свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , які вказували про існування протягом певного часу між обвинуваченим та загиблим неприязних стосунків; висновком судової психолого-психіатричної експертизи № 64 від 4 липня 2018 року, про перебування  ОСОБА_11 під час описаних подій устані сильного емоційного напруження, який суттєво вплинув на його свідомість та поведінку, обмеживши при цьому можливість контролювати та керувати нею.
		Водночас, формально погодившись із такими висновками місцевого суду, апеляційний суд, не надавши оцінки іншим доказам, які не узгоджувалися із показаннями ОСОБА_11 про перебування ним під час вчинення умисного вбивства в стані сильного душевного хвилювання, залишив неспростованими доводи прокурора, потерпілого та представників потерпілих про те, що у даному кримінальному провадженні відсутні підстави для кримінально-правової кваліфікації діяння обвинуваченого за ст. 116 КК України.
		Зокрема, без належної оцінки залишилися дані, що містяться упротоколі слідчого експерименту за участі очевидця події ОСОБА_21 , під час якого останній детально описував обстановку як до так і після вчинення злочину, яка суттєво відрізнялася від тієї, про яку зазначав обвинувачений. Зокрема, під час проведення процесуальної дії, ОСОБА_21 стверджував, що сварка між хлопцями виникла із інших причин, ніж ті про які повідомив ОСОБА_11 . Також ОСОБА_21 зазначав, що після конфлікту обвинувачений залишив кімнату, де вони усі разом перебували та повернувшись із ножем цілеспрямовано завдав ОСОБА_15 поранень в шию.
		Вказані обставини спростовують висновки місцевого суду пронесвідомі дії обвинуваченого та про раптовість виникнення у ОСОБА_11 стану сильного емоційного напруження під час описаних подій. 
		Крім цього, апеляційний суд, не звернув уваги, що відеозаписи з камери спостереження безпідставно визнані недопустимими доказами, оскільки вони не відкривалися стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України. В той же час відповідні файли поряд з іншими були збережені на одному компакт-диску і сторона захисту мала до них безперешкодний доступ.
		Слід зазначити, що фактичні дані, які містять вказані докази, свідчать про вчинення ОСОБА_11 активних, цілеспрямованих дії, направлених на приховування слідів злочину, що також спростовує висновки місцевого суду про перебування обвинуваченого у стані сильного душевного хвилювання, а саме наявності у нього психічної та фізичної астенії (стану, що проявляється підвищеною стомлюваністю і виснаженням, ослабленням чи втратою здатності до тривалого фізичного та розумового напруження).
		У зв`язку із наведеним та враховуючи те, що дані проколупроведення слідчого експерименту та вищевказані відеозаписи також не були предметом оцінки експертів, які проводили судову психолого-психіатричну експертизу, колегія суддів Верховного Суду вважає, що висновки про перебування ОСОБА_11 під час вчинення інкримінованих йому дій у стані сильного душевного хвилювання є суперечливими і такими, що зроблені без оцінки усіх доказів, які підтверджують існування обставин, що мають істотне значення для кримінального провадження та правильної кваліфікації дій обвинуваченого.
		До того ж, місцевий суд не використав всі процесуальні можливості для організації допиту свідків ОСОБА_21 , який є очевидцем скоєння злочину, та ОСОБА_17 , показання яких безумовно мають важливе значення для з`ясування усіх обставин справи. 
		Твердження апеляційного суду, що для виклику та допиту зазначених осіб було вжито усіх необхідних заходів, однак незважаючи на це провести процесуальні дії не виявилось можливим через їх небажання з`явитися до суду та перебування за межами України є необґрунтованими, оскільки колегією суддів не було враховано, що Главою 34 КПК України передбачено існування інституту міжнародної правової допомоги, де передбачена можливість через уповноважений орган України звернутися із відповідним запитом про допит особи у кримінальному провадженні до країни, де вона перебуває.
		Зазначена неповнота судового розгляду, дослідження судом першої та апеляційної інстанції обставин без надання оцінки доказам, які могли істотно вплинути на висновки щодо фактичних обставин кримінального провадження, призвели до неправильної кримінально правової кваліфікації дій ОСОБА_11 за ст. 116 КК України. 
		У сукупності наведеного, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_11 підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити всі доводи апеляційних скарг прокурора, потерпілого та представників потерпілих, за необхідності й наявності відповідних підстав повторно дослідити обставини кримінального провадження та ухвалити рішення, яке б відповідало вимогам ст.370КПК України.
		Враховуючи те, що потерпілий та його представники у касаційних скаргах наполягали на скасуванні обох судових рішень, то вони підлягають частковому задоволенню, а касаційна скарга прокурора  до задоволення в повному обсязі.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		у х в а л и в:
		Касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури задовольнити, а касаційні скарги потерпілого ОСОБА_6 та представників потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_7  задовольнити частково.
		Ухвалу Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2021року щодо ОСОБА_11 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, єостаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді
		 
		 
		ОСОБА_22   ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...